До необхідності визначення механізму деонтологічного впливу на діяльність працівника служби пробації

Ткач Тетяна Петрівна, кандидат юридичних наук, викладач кафедри загально-юридичних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби

Ключові слова: пробація; система виконання покарань; відповідальність; етичні засади діяльності працівника служби пробації.

Исследованы условия становления института пробации в Украине, проанализированы законопроекты Украины и международные стандарты о пробации по установлению особенных критериев к работнику службы пробации, обоснованытребования морально-этических принципов деятельности офицера пробации и необходимость деонтологического влияния.

Ключевые слова:пробация; система исполнениянаказаний; ответственность; этические основы деятельности работника службы пробации.

Key words: рrobation; рєпіїєШшгу; responsibility; ethical principles of the probation officer.

пробація законопроект офіцер етичний

Найвагомішим завданням української системи виконання покарань є подолання кризи кримінально-виконавчої системи радянського зразка, основним призначенням якої було не створення суспільства без правопорушника та орієнтування на забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації злочинців, а здійснення насильницьких методів боротьби з правопорушниками, що, у свою чергу, не забезпечувало позитивного впливу на процес зменшення їх кількості.

Нині особливо актуальним є вирішення питання суттєвої перебудови та гуманізації вітчизняної системи виконання покарань, метою якої є насамперед сформувати дієвий механізм, що забезпечив би переорієнтування особи, яка вчинила злочин, на шлях правослухняної, правомірної поведінки та, зрештою, зменшення кількості злочинців у суспільстві. У цьому аспекті важливим є врахування та впровадження позитивного досвіду інститутів виконання покарань зарубіжних держав щодо форм і методів роботи зі злочинцями та з особами, схильними до вчинення злочинів,. Одним із таких методів роботи зі злочинцями та видом альтернативного покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, є інститут пробації, впровадження якого є нагальним питанням на порядку денному в державі та Державній пенітенціарній службі (ДПтС) України зокрема.

Пробація - якісно новий метод роботи з правопорушниками, що може стати основою для створення нових світоглядних принципів, нового бачення життя крізь призму верховенства права, поваги громадян до права та закону, панування громадянського суспільства, що здатне забезпечити існування спільноти без правопорушника.

Витоки пробації умовно можна віднести до англійського кримінального права Середньовіччя, коли невдоволення населення жорстокими покараннями за відносно незначні злочинні діяння змусило суди пом'якшити систему покарань. Таким чином, вони почали застосовувати на власний вибір більш м'яке покарання, його відстрочку, а також такі форми, як благо духовенства та відречення [1]. Сам же інститут пробації як своєрідна санкція до правопорушника та відстрочка виконання покарання, що полягає в застосуванні комплексу заходів для його виправлення та недопущення подальшої протиправної поведінки, досить молодий. Він з'явився на початку XIX ст. у Британії як реакція суспільства на ідеї гуманізму, справедливості та сприйняття покарання як виправлення особи правопорушника.

Результативність застосування пробаційних методів роботи до правопорушника сприяє їх поширенню й розвитку в інших державах та в міждержавному просторі. Так, на початку XXI ст. в умовах реформування систем виконання покарань було прийнято відповідні закони про пробацію у Чехії, Словацькій Республіці, Польщі тощо, а також Європейські правила пробації, які узагальнили досвід застосування пробації та сформували основну мету, завдання пробації як санкції та методу роботи зі злочинцями та служби пробації зокрема.

Питання інституту пробації активно обговорюють науковці зарубіжних держав та України, серед яких можуть бути зазначені такі:О. Беца, І. Богатирьов, Л. Гаценко, Д. Дітон, В. Дрьомін, О. Колб, П. Лейден, Д. Лісон, Г. Овчарова, М. Панасюк, Н. Татт, В. Шкадюк, Р. Форд, Д. Ягунов.

Метою цієї статті є аналіз становлення інституту пробації в Україні, обґрунтування необхідних морально-етичних засад діяльності особи пробаціонера як частини механізму пробації в Україні та визначення заходів деонтологічного впливу.

У зв'язку з визначеною метою дослідження необхідно вирішити такі питання: дослідити умови становлення інституту пробації в Україні, розглянути законодавчі акти, що встановлюють завдання пробації та вимоги, які висуваються до особи пробаціонера, визначити необхідні морально-етичні засади діяльності офіцера служби пробації та деонтологічний механізм впливу.

Суттєвою відмінністю інституту пробації від умовного звільнення від покарання, що існує в українському законодавстві, є призначення особи пробаціонера, до функцій якого входить нагляд та контроль за підопічною особою для недопущення подальших протиправних учинків. Тому, на нашу думку, необхідно більше уваги зосередити на особі працівника служби пробації, а саме на критеріях, яким він має відповідати; соціальній, психологічній та правовій підготовці; визначенні можливості та ступеня відповідальності за допущені прогалини під час роботи.

Потрібно констатувати, що, незважаючи на значний інтерес науковців до питань інституту пробації, усе ще дискусійними та нерозв'язаними залишаються проблеми створення та функціонування інституту пробації в Україні, у тому числі й деонтологічних аспектів діяльності особи пробаціонера, що потребує ретельного дослідження та їх вирішення до введення в дію.

В Україні триває інтенсивна робота щодо створення служби пробації та введення її в структуру (ДПтС) України. На сучасному етапі формування в Україні інституту пробації розробляють законопроекти, які передбачають застосування пробаційної системи заходів (як визначено у двох законопроектах, поданих до Верховної Ради України) до осіб, які підозрюються, обвинувачуються або визнані винними в скоєнні правопорушення. До Верховної Ради України народним депутатом України В. Швецем внесено законопроект “Про службу пробації”, у якому пробацію визначено як “сукупність наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються за рішенням суду до осіб, підозрюваних, обвинувачуваних або визнаних судом винними у вчиненні кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості” [2]. Таким чином трактується пробація й у проекті Закону України “Про пробацію”, поданим Кабінетом Міністрів України [3].

Установлюючи необхідність створення служби пробації, насамперед необхідно зосередитись на меті, яку вона має досягти, а також відмінності від тих форм звільнення від відбування покарання, що нині існують в законодавстві України. Англійський правознавець П. Лейленд визначає такі завдання пробації:

а)сприяти розвиткові соціальної адекватності та певності власної сили;

б)не дати правопорушникові опинитись у товаристві звичайних злочинців, серед яких він неминуче жив би у в'язниці;

в)дати змогу правопорушникові не покидати роботи й водночас пильнувати за його діями;

г)забезпечити офіційний канал надання порад та підтримки;

д)розірвати ланцюг злочину й покарання [4].

Виникає запитання: яку ж мету пробації планують визначити в українському законодавстві? Розглянемо обидва законопроекти, які нині знаходяться у Верховній Раді Україні. Так, у ст. 4 законопроекту “Про службу пробації” основним її завданням визначено сприяння убезпеченню суспільства шляхом здійснення нагляду за особами, до яких застосовано пробацію, організація та проведення з цими особами соціальної, виховної та профілактичної роботи з метою їх ресоціалізації та попередження рецидивної злочинності [2].

У ст. 5 проекту Закону України “Про пробацію” метою пробації встановлено забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення клієнтів пробації та попередження скоєння ними повторних кримінальних правопорушень [3].

Досягнення зазначеної мети функціонування та специфіка завдань служби пробації, на нашу думку, зумовлює встановлення підвищених критеріїв діяльності її працівників, оскільки вони мають поєднувати функції і соціального працівника, і психолога, і менеджера. Найголовнішою ж метою їхньої діяльності є убезпечення суспільства від нових правопорушень, які може скоїти підконтрольний суб'єкт. А як же особа, яка не керується загальновизнаними морально-етичними нормами, зможе допомогти правопорушнику в сприйнятті важливості та значущості законів, необхідності їх дотримання у повсякденному житті та соціальної шкідливості протиправної поведінки? Наведемо думку щодо цього питання Г. Гребенькова, який указує, що є сфери громадського життя, в яких однієї майстерності та навіть таланту недостатньо. Більше того, для професіоналів, які обрали діяльність, основною ознакою якої є постійне спілкування з людьми й особиста участь у їхніх долях, головним критерієм є ступінь внутрішнього сприйняття та усвідомлення ними таких етичних категорій, як совість, почуття обов'язку, справедливість, чесність та ін. [5, с. 42].

З такою думкою погоджується і В. Панок, зазначаючи групу професій, що передбачають специфічні етичні правила поведінки під час виконання службових обов'язків. Лікарі, педагоги, юристи, соціальні працівники, практичні психологи своїм предметом “мають не технічні або знакові системи, а людину, її життя та здоров'я, її долю й життєві перспективи, її внутрішній світ”, і в цьому випадку рольова поведінка, індивідуальність фахівця мають принципове значення для успішності його роботи [6, с. 11]. До зазначених професій можна віднести й працівника служби пробації, при цьому особливість сфери його діяльності полягає в тому, що він має працювати з особами, які вже вчинили протиправні діяння.

Важливість дотримання етичних норм діяльності у професії пробаціонера визначають і на міжнародному рівні. Відповідно до Європейських правил пробації, прийнятих у січні 2010 р. Комітетом Міністрів Ради Європи (Recommendation CM/Rec(2010) on the Council of Europe Probation Rules), усі види діяльності та заходи, що вживають випробувальні органи, мають відповідати найвищим національним і міжнародним етичним та професійним стандартам [7].

Щодо українських законопроектів, які нині розглядають у Верховній Раді України, то в них зафіксовані лише окремі міжнародні принципи діяльності служби пробації. Так, у проекті Закону України “Про пробацію” визначено такі принципи діяльності служби:

- законності;

- невідворотності виконання покарань;

- дотримання прав і свобод людини та громадянина;

- поваги до людської гідності;

- рівності перед законом;

- диференційованого та індивідуального підходу;

- конфіденційності;

- неупередженості;

- взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями та громадянами [3].

В іншому законопроекті прописано такі принципи діяльності:

- поваги та дотримання прав і свобод людини та громадянина;

- соціальної справедливості;

- законності;

- неупередженості;

- своєчасного та помірного втручання;

- відкритості, прозорості та підзвітності;

- участі громадськості у процесі виправлення та ресоціалізації осіб, до яких застосовано пробацію;

- диференціації та індивідуалізації підходу до осіб, до яких застосовується пробація;

- взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;

- забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають соціальні послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм [2].

Таким чином, у деяких випадках, визначаючи відповідальність за дотримання етичних і правових норм, у законопроектах не повною мірою конкретизовано необхідні морально-етичні норми поведінки, а також ступінь та міра відповідальності за їх порушення. І це у свою чергу унеможливлює покарання за здійснення діянь, несумісних із морально-етичними суспільними критеріями. Механізм регуляційного й виховного впливу моральних норм полягає в тому, що вони є формою внутрішнього контролю, але, будучи оприлюдненими, набувають статусу форми легального зовнішнього контролю професійної діяльності [8, с. 211].

І хоча працівники служби пробації підпадають під дію Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України 2012 р., оскільки її планується створити на базі кримінально- виконавчих інспекцій ДПтС України, проте й у зазначеному Кодексі увага більше приділяється правилам поведінки та деякою мірою загальнолюдським принципам діяльності. Крім того, необхідно констатувати, що в українських законопроектах, зареєстрованих у Верховній Раді України нині, не зосереджено увагу на особі працівника служби пробації, а тому не висуваються ні професійні критерії, ні вимоги дотримання морально-етичних норм поведінки до цих посадових осіб. У цьому вбачається значна прогалина в законодавстві, усунути яку можливо тільки з одночасним прийняттям із Законом України “Про пробацію” відповідного Положення “Про службу пробації”, у якому будуть прописані вказані пункти.

Перед українською системою виконання покарань стоїть надзвичайно важливе завдання - перетворити пенітенціарного офіцера на менеджера, який поєднував би функції і соціального працівника, і психолога, а найголовніше - виконував би основне завдання - гарантування безпеки суспільства шляхом зменшення кількості злочинців. Адже основним є функціональне призначення офіцера пробації, рівень його професійної підготовки та досягнення основної мети служби пробації - убезпечення суспільства від майбутніх правопорушень з боку пробаціонера. І в цьому аспекті трансформація функціональної ролі в'язничного офіцера є необхідною умовою реформування вітчизняної пенітенціарної системи. І самі офіцери мають бути морально та психологічно підготовлені до виконання майбутніх завдань та розглядати себе як агентів позитивних змін у настроях інших людей. Саме тому, на нашу думку, деонтологічні принципи діяльності працівника служби пробації є основними в його роботі. Діяльність працівника служби пробації насамперед має ґрунтуватися на таких основах:

гуманістичній спрямованості дій працівника служби пробації, що виявляється в безумовному дотриманні під час здійснення професійної діяльності загальнолюдських цінностей, таких, як почуття гуманізму, справедливості, милосердя й доброти до інших людей, у тому числі й до клієнтів пробації;

індивідуальній морально-етичній свідомості працівника служби пробації. Тут необхідно згадати бачення Є. Гіди, який досліджував деонтологічні принципи діяльності міліції, серед яких основними виділив такі: повага, доброзичливість, справедливість, чесність, відповідальність, контроль, виваженість [9, с. 106]. Ці принципи є загальними стандартами поведінки, дотримання яких дасть змогу вдосконалити діяльність працівників майбутньої служби пробації загалом та спрямувати в напрямі поваги до прав і свобод громадян;

інтегруванні інтересів працівників служби пробації навколо поставлених цілей професійної діяльності, а не на особистих та другорядних завданнях. Обравши професію допомоги особам, які не в змозі об'єктивно оцінювати правову реальність, у зв'язку з чим опинилися поза межами суспільства, офіцери служби пробації мають їм допомогти повернутися до позитивного сприйняття права. І тут важливим є повне віддання себе професійній діяльності;

прагненні до постійного самовдосконалення професійних здібностей, особистих якостей та моральності, постійна моральна зацікавленість осіб у засвоєнні етичних цінностей;

моральній задоволеності комунікативними зв'язками, взаємодією, спільною діяльністю, що у свою чергу надасть можливість спрямувати зусилля своєї діяльності до поліпшення;

відчутті відповідальності за власні вчинки не тільки юридичного змісту, а й моральної, суспільної значимості.

Морально-етичні принципи діяльності працівника служби пробації спрямовані на ефективну реалізацію ними своїх професійних обов'язків, забезпечення високогуманного ставлення до громадян та клієнта пробації в особливості. Вони повинні стати повсякденними стандартами поведінки та настановою в роботі працівника служби пробації. Саме для постійного підтримання морально-етичних засад діяльності працівників служби пробації визначається доцільним та необхідним спрямувати погляд на механізм деонтологічного регулювання їх поведінки в повсякденній та професійній діяльності. А він передбачає поступовий процес залучення працівника до сфери морально-етичного контролю своїх звичок, поглядів, а також безперервний перманентний вплив на працівника для поліпшення його професійної діяльності, удосконалення здібностей та навичок роботи з пробаціонерами. Зрештою, це допоможе вдосконалити співпрацю офіцерів пробації з різними громадськими організаціями та органами державної влади для досягнення єдиної мети - не допустити вчинення повторного злочину підопічним. І тут потрібно визначити, яким чином буде справлятися деонтологічний вплив на діяльність працівника служби пробації, для чого необхідно:

визначити деонтологічні вимоги до діяльності служби пробації. Під час визначення особи пробаціонера для конкретної особи звертати увагу на відповідність морально-етичному рівню;

створити мотивацію етичної поведінки працівників і стимулювати їх професійну діяльність;

постійно впливати на настанови та орієнтації працівників служби для спрямування їх до визначених стандартів. У Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013-2017 роки” передбачено необхідність розроблення програм підготовки офіцерів служби пробації [11]. Під час формування цих програм украй необхідним виявляється впровадження занять відповідно до вимог національних і міжнародних морально-етичних норм діяльності працівника служби пробації.

Список використаних джерел

1. History of Probation [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nyc.gov/html/prob/html/about/history.shtml

2. Про службу пробації : проект Закону України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45301

3. Про пробацію : проект Закону України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45499

4. Лейленд П. Кримінальне право : Злочин, покарання, судочинство (англ. підхід) / Лейленд П. ; пер. з англ. П. Таращук. - К. : Основи, 1996. - 207 с.

5. Гребеньков Г. Юридична етика : К. : Алерта, 2005. - 211 с.

6. Панок В. Етичні засади діяльності практичних психологів і соціальних педагогів / В. Панок // Соціальна педагогіка : теорія. - 2009. - № 1 (25). - С. 8-15.

7. Recommendation of the Committee of Ministers to Member States on the Council of Europe Probation Rules [Electronic resourse] - Access mode :

https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1575813&Site=CM

8. Рудакевич М. Етика державних службовців / Рудакевич М. - К., 2003. - 358 с.

9. Гіда Є. Механізм деонтологічного регулювання діяльності працівників міліції Проблеми правоохоронної діяльності. - № 3 (46). - 2011. - С. 78-83.

10. Кодекс етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально - виконавчої служби України, схвалений рішенням колегії Державної пенітенціарної служби України (від 19 груд. 2012 р. протокол № 11РК) Режим доступу : http://ukrprison.org.ua/index.php?id=1367145079

11. Про затвердження Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013-2017 рр. : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квіт. 2013 р. № 345 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/345-2013-%D0%BF.

Размещено на Allbest.ru