Загальнопрофілактичні заходи запобігання умисним убивствам і тяжким тілесним ушкодженням в установах виконання покарань

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНОПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ УМИСНИМ УБИВСТВАМ І ТЯЖКИМ ТІЛЕСНИМ УШКОДЖЕННЯМ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Левченко Юрій Олександрович

кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри кримінології та кримінально- виконавчого права Національної академії внутрішніх справ;

Дубівка Ірина Володимирівна,

курсант 403 навчальної групи факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ

Розглянуто питання загальнопрофілактичних заходів запобігання умисним убивствам і тяжким тілесним ушкодженням в установах виконання покарань.

Ключові слова: злочини; запобігання; умисні убивства; тяжкі тілесні ушкодження; установи виконання покарань.

Рассмотрены вопросы общепрофилактических мер предупреждения умышленых преступлений и тяжелых телесных повреждений в учреждениях исполнения наказаний.

Ключевые слова: преступления; предупреждение; умышленные преступления; тяжелые телесные повреждения; учреждения исполнения наказаний.

The questions of prophylactic measures forprevention of murders and grievous bodily injuries in penitentiary institutions are considered.

Key words: crimes; prevention; murders; grievous bodily injuries; penal institutions.

У теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності (ОРД) органів внутрішніх справ (ОВС) та Державної пенітенціарної служби (ДПтС) України попередження злочинності розглядають як широкий комплекс взаємопов'язаних заходів, які здійснюють державні органи й громадськість. Вони організовують попереджувальну роботу переважно не тільки на соціальному рівні. Специфіка таких заходів полягає в їх спеціальному призначенні та цілеспрямованості на усунення конкретних криміногенних чинників. вбивство тілесний ушкодження колонія

Загалом, попередження злочинності розуміють як такі заходи, що безпосередньо спрямовані на виявлення й усунення причин та умов учинення злочинів, запобігання їм та припинення. Відповідно до цього у діяльності підрозділів пенітенціарних установ щодо попередження умисних убивств і тілесних ушкоджень слід зазначити такі напрями:

виявлення й усунення (нейтралізація) обставин, які можуть зумовлювати вчинення вбивств і тілесних ушкоджень у виправних колоніях;

попередження реально можливих (у тому числі таких, що готуються) убивств і тяжких тілесних ушкоджень та переходу на злочинний шлях певних осіб;

припинення вчинюваних умисних убивств і тілесних ушкоджень; виявлення й усунення обставин, які безпосередньо сприяли вчиненню вбивств та які можуть сприяти новим злочинам; попередження рецидиву.

У межах цих напрямів існує комплекс заходів, що становить у своїй сукупності діяльність із попередження злочинів і передбачає таке:

заходи виховного характеру, спрямовані на постійне підвищення рівня культури засуджених;

діяльність, спрямовану на усунення умов, що сприяють вчиненню злочинів, виявленню криміногенних зон у виправних колоніях, у яких найчастіше вчиняють злочини;

заходи, спрямовані на виявлення засуджених із криміногенною поведінкою;

запобігання злочинам, що містить заходи, спрямовані на недопущення подальшого розвитку злочинної діяльності конкретних осіб;

припинення злочинів, що містить заходи для негайної нейтралізації злочинної діяльності засуджених, які безпосередньо розпочали протиправну діяльність, а також заходи щодо недопущення настання злочинних наслідків;

перешкоджання подальшій злочинній діяльності засуджених, які вчинили злочини, шляхом повного та своєчасного їх розкриття та ізоляції винних.

У сучасній науці розрізняють три рівні профілактики:

розв'язання значних соціальних, економічних й інших проблем життя суспільства, яке забезпечує опосередкований планомірний вплив на всі ланки антисуспільної поведінки;

справляння впливу на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються негативні явища. У цьому разі необхідне оперативне усунення різних прогалин, виявлених у житті колективу (соціальної групи);

індивідуальна профілактична робота, тобто позитивний вплив на систему ціннісних орієнтацій людини, поведінка якої заслуговує особливої уваги [1].

За формами профілактику поділяють на ранню й безпосередню. Рання профілактика покликана впливати на осіб, які негативно характеризуються та перебувають на стадії, що віддалена від учинення злочину. Безпосередня ж - стосовно осіб, близьких до реалізації своїх антисоціальних намірів [2, с. 403]. Ці розмежування дають змогу практичним працівникам пенітенціарних установ цілеспрямовано планувати профілактичну роботу й використовувати більш ефективні для конкретної ситуації тактичні прийоми.

Якщо заходи профілактики не дають бажаних результатів і в засудженого начебто “дозріває” у свідомості й поведінці умисел на вчинення злочину, то на цій стадії необхідне запобігання йому [3, с. 222]. У деяких випадках прийняте рішення здійснюється не одразу, а тому існують об'єктивні можливості справити на цю особу вплив, перебудувати рішення, змінити спрямованість поведінки особистості [4, с. 13]. Коли йдеться про припинення злочину, то мають на увазі заходи, що спрямовані на припинення чогось уже розпочатого, того, що вже відбувається. Повною мірою цей термін можна застосовувати й у випадках, коли діяльність відповідних органів (окремих осіб) спрямована на зменшення шкоди, завдання якої очікується від злочинного посягання.

Профілактика вбивств і тілесних ушкоджень полягає у вживанні заходів щодо встановлення й усунення причин цього виду злочинів та умов, що сприяють їх учиненню. Джерелами отримання відомостей про вбивство, яке замислено або готується, можуть бути дані, одержані із заяв самих засуджених і посадових осіб, представників громадськості, негласних співробітників, інші оперативні дані, відомості, отримані з аналізу оперативної обстановки й статистичних даних. Коли до представника виправної колонії або оперативного працівника надходить відповідний сигнал, він повинен з'ясувати, які саме причини й умови призвели до створення такої ситуації.

Унаслідок зміни суспільних, економічних, політичних і культурних відносин у країні, як було вже вказано, відбулися якісні й кількісні зміни причин та умов, що сприяють вчиненню умисних убивств. Ефективність їх профілактики, насамперед, залежить від повсякденної і цілеспрямованої роботи, спрямованої на усунення, нейтралізацію чи блокування чинників злочинності у виправних колоніях. Для досягнення цієї мети необхідно використовувати:

методи оперативно-розшукової діяльності (ОРД) та їх результати, допомогу працівників відділу режиму й охорони виправної колонії, скарги й заяви засуджених та ін.;

аналіз дисциплінарної практики серед засуджених;

наслідки роботи з розкриття і розслідування цієї категорії кримінальних справ;

постійний активний зв'язок із засудженими, передусім з тими, які бажають надавати допомогу адміністрації виправної колонії.

Розглянемо найбільш загальні, на нашу думку, умови, що сприяють вчиненню вбивств:

пияцтво (за даними проведеного дослідження більшість убивств учинили особи, які перебували в нетверезому стані,);

жорстокість (особлива жорстокість характерна для більшості насильницьких злочинів - убивств, тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань, зареєстрованих на території житлових зон);

бездушне ставлення, невжиття своєчасних і необхідних заходів реагування з боку окремих представників адміністрації виправних колоній щодо фактів антигромадської поведінки конкретних засуджених;

позиція невтручання в конфлікти, які виникають у середовищі засуджених;

наявність незаконно утримуваної зброї й носіння холодної зброї; прогалини в організації та розстановці сил чергового помічника виправної колонії;

упущення в оперативній роботі (неналежний контроль за рецидивістами (спеціальний кримінологічний рецидив) й особами, які раніше були судимі за злочини корисливо-насильницького спрямування);

недостатня робота зі створення обстановки, яка б переконувала морально несталих осіб у тому, що кожний учинений ними злочин буде швидко розкрито;

неналежна організація проведення комплексних оперативних заходів щодо залучення всіх сил і засобів виправних колоній та органів внутрішніх справ;

неналежний контроль за групами, які створюють джерело напруженості; прогалини в організації роботи чергових помічників щодо навчання зі своєчасного та якісного реагування на конфліктну ситуацію, яка виникла, або вчинений у виправній колонії злочин.

Указаний перелік не є вичерпаним. Знання цих прогалин надає можливість переглянути організаційні питання та поставити більш конкретні завдання силам, які є в розпорядженні УВП, удосконалити контроль за їх виконанням.

Заходи загальної профілактики, які можуть забезпечити послідовне зменшення кількості умисних убивств і тілесних ушкоджень, можна поділити на дві взаємопов'язані та взаємозумовлені групи.

Перша - профілактичні заходи, що проводять із допомогою органів ДКВС України, а також інших ланок керівництва, які, відповідно до своєї компетенції, можуть впливати на негативні явища, що виникають (реагуючи на відповідні подання й документи, або ініціативно). До цієї групи державних заходів належать такі: усунення прогалин у законодавстві; розроблення

механізмів реалізації економічних програм; створення належних умов відбування покарання відповідно до ст. 102 КВК України; фінансування спеціальних програм боротьби зі злочинністю в пенітенціарних установах; координація роботи різних структур й УВП, спрямованих на виконання цих завдань.

Друга група - профілактичні заходи, що проводить безпосередньо адміністрація виправної колонії. До цієї групи профілактичних заходів щодо попередження умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень належать такі:

своєчасне реагування на будь-які порушення режиму відбування покарання і, насамперед на ті, що посягають на життя і здоров'я засуджених;

налагодження чіткого обміну інформацією між різними підрозділами виправної колонії та системи загалом, про кримінальних лідерів та їх угруповання з метою своєчасної профілактики цієї категорії осіб;

заохочення осіб, які надають допомогу адміністрації УВП щодо виявлення засуджених, здатних на вчинення злочину;

забезпечення обліку засуджених, які мають відхилення в поведінці, введення картотек (алфавітних, за видами порушень тощо) комп'ютерного обліку, що містять встановлені дані про особу;

підвищення ефективності оперативної роботи з попередження умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень;

своєчасне розкриття та якісне розслідування кримінальних справ про вбивства; усунення прогалин і помилок, допущених у роботі оперативних підрозділів;

широке використання спеціальних засобів, які застосовують в оперативно-розшуковій діяльності;

вивчення і впровадження в життя досягнень інших держав, спрямованих на попередження умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень;

використання не лише внутрішніх можливостей виправних колоній, а й зовнішніх (батьків, рідних, соціально корисних зв'язків засудженого);

здійснення тісної взаємодії з оперативними працівниками, які спеціалізуються на боротьбі з незаконним обігом наркотиків й організованими злочинними групами;

проведення роботи з медичними установами стосовно обміну інформацією, що становить інтерес у сфері боротьби з умисними вбивствами та тяжкими тілесними ушкодженнями;

організація виступів представників громадськості різних рівнів у телерадіопередачах для пропаганди здорового способу життя і недопущення правопорушень;

організація виїзних судових засідань, коли розглядають справи про умисні вбивства й інші резонансні злочини;

ґрунтування індивідуального попередження злочинів не лише на правових засадах, а й на загальноосвітніх методах (досягнення різних галузей науки, передусім психології, соціології, психіатрії) та загальнолюдських цінностях культури;

термінова перевірка скарг і сигналів про погрозу вбивства і “зведення рахунків”;

безперервне, цілеспрямоване й динамічне проведення профілактики; забезпечення конспірації в роботі. Ужиття заходів, які усувають можливість витоку оперативної інформації, розшифровку осіб, які надають допомогу в боротьбі зі злочинністю;

профілактика інших видів злочину, які також можуть призвести до смертельних наслідків.

Взаємодія з органами прокуратури залишається, безумовно, найголовнішим напрямом боротьби з умисними вбивствами й тілесними ушкодженнями. Слідчі прокуратури не лише розслідують кримінальну справу, а й встановлюють факти, які сприяли вчиненню злочину, що є невід'ємною частиною досудового слідства.

Залежно від отриманих відомостей та оперативної обстановки, що виникла в УВП, адміністрація має інформувати органи державної влади про виявлені прогалини, які самостійно усунути неможливо. Координацію подальшої спільної роботи треба проводити як за загальними профілактичними напрямами (якщо прослідковується системна тенденція таких прогалин), так і в більш вузькому аспекті, стосовно кожного конкретного випадку.

Адміністрація УВП у діяльності з попередження вбивств і тяжких тілесних ушкоджень повинна широко використовувати допомогу самодіяльних організацій засуджених. Унаслідок низки причин, що виникають, у засуджених сформувалася позиція невтручання в ті події, що не стосуються їх безпосередньо. У разі такої ситуації корисною може бути допомога засуджених, які зарекомендували себе позитивно, шляхом виховання в них корисної ініціативи та соціальної активності й недопущення будь -яких фактів протиправної поведінки. У цій справі необхідна добре поставлена робота працівників соціально-виховного напряму та оперативно-режимних служб.

Список використаних джерел

1. Кудряцев В. Н. Социально-психологические аспекты антиобщественного поведения / В. Н. Кудряцев // Вопросы философии. - 1974. - № 1. - С. 108-- 109.

2. Аванесов Г. А. Криминология : учебник / Аванесов Г. А. - М., 1984. - 477 с.

3. Криминология и профилактика преступлений : учебник / под общ. ред. А. И. Алексеева. - М., 1989. - 517 с.

4. Дубовик О. Л. Принятие решения в механизме преступного поведения : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / О. Л. Дубовик. - М., 1976. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru