Комплексний, системний і синергетичний підходи до дослідження проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОМПЛЕКСНИЙ, СИСТЕМНИЙ І СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Л.Г. Чистоклетов

Розкрито сутність комплексного, системного й синергетичного підходів і визначено їх роль у дослідженні проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання. Визначено, що роль системного підходу в дослідженні насамперед полягає в тому, щоб надати ключ до правильної постановки проблеми та її структурування, а синергетичний підхід спрямований на пізнання закономірностей, які лежать в основі самоорганізації систем, комплексного дослідження процесів виникнення в них нових властивостей.

Ключові слова: комплексний, системний, синергетичний підходи, адміністративно-правове забезпечення, безпека суб'єктів господарювання.

Виклад основних положень. Серед наявних поглядів на сутність комплексного підходу до наукового дослідження найбільш обґрунтованим, на нашу думку, є такий: «Комплексний підхід реалізується через принцип взаємної додатковості. Взаємна додатковість реалізується там, де потребами самого дослідження диктується необхідність зорганізувати бачення об'єкта з найрізноманітніших позицій, необхідність поєднання в пізнанні методів різних наук, необхідність синтезу різноаспектного знання, його комплексування» [1, с. 24]. Відповідно до цього погляду, комплексний підхід до дослідження проблематики, пов'язаної зі створенням і функціонуванням адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання, спрямовує на застосування дослідницьких засобів усіх галузей науки, дотичних до окресленої проблематики, аналіз накопичених у цих галузях наукової інформації та практичного досвіду.

Оскільки комплексний підхід до наукового дослідження передбачає міждисциплінарний характер останнього, поширилася думка, що такий підхід може застосовуватися лише за сумісного дослідження одного й того ж об'єкта представниками кількох наук. Проте вважаємо слушною ту точку зору, згідно з якою комплексний підхід може передбачати й використання компетентності однієї особи в різних сферах знання [2].

Як констатує Д. А. Керімов, у юридичній науці значного поширення набув погляд, що використання в ній комплексного підходу може призвести до розчинення своєрідності цієї науки шляхом «соціологізації» останньої [3, с. 548]. І доводиться визнати, що цей погляд виник не на порожньому місці. Це, зокрема, зрозуміло з таких зауважень Н. Н. Тарасова: «...допустимо вважати, що, строго кажучи, метод науки як та інструментально-гносеологічна конструкція, яка створює теоретичну модель об'єкта, що піддається систематичному опису, належить тільки даній науці й працює тільки в рамках і нерозривній єдності з її предметом... Якщо вважати таке припущення виправданим, то логічно стверджувати, що метод однієї науки не переноситься в рамки іншої науки. Отже, обґрунтування використання в юриспруденції методів інших наук стикається з істотною методологічною трудністю. Тому здається допустимим говорити про залучення позитивних даних інших наук, деякого... категоріального апарату, певних дослідницьких операцій і процедур, але не методу науки в системному вигляді» [4, с. 223-224]. Проте Н. Н. Тарасова окреслені ним методологічні труднощі не лякають, оскільки він уважає, що вона «... багато в чому знімається за відмови від традиційного ототожнення методу правознавства з конкретними дослідницькими засобами й операціями та уявляння методу юридичної науки як певної системи, проте не конкретних дослідницьких засобів, а їх типів (філософські, метанаукові, правознавства)» [4, с. 224]. Щоправда, Н. Н. Тарасов визнає, що «розуміння методу науки як складної багатоелементної системи послаблює тезу органічної відповідності предмета й методу науки, проте не дозволяє зняти її повністю, оскільки зміст даної системи як належної конкретній науці, її «конфігурація» неминуче мають істотну дисциплінарну специфіку» [4, с. 237-238]. Водночас він абсолютно слушно, на наш погляд, зазначає, що, хоча «строго кажучи, юриспруденція не може використовувати ані метод соціології, ані метод психології.», вона «може звертатись до окремих дослідницьких засобів. даних наук.» [4, с. 238].

Розглядаючи системний підхід до дослідження проблематики адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання, насамперед укажемо на те, що наше уявлення про нього спирається на таке положення із книги «Логічні основи загальної теорії права» В. М. Сирих: «Системно-структурний підхід наукового пізнання ставить своєю метою системне вивчення досліджуваних явищ і в сукупності правил, принципів пізнання, що складають його, визначає основні напрямки такого вивчення» [5, с. 461]. У яких межах виправдане застосування системного підходу до дослідження проблематики адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання? Відповідаючи на це питання, неможливо не взяти до уваги В. М. Сирих використовує терміни «системний підхід» і «системно- структурний підхід» як синоніми. наявні оцінки ролі окресленого підходу в юридичній науці. Одна з найвідоміших серед них належить В. М. Сирих. Цей науковець спирається на те, що, оскільки право як об'єкт пізнання правової науки - це складне поліструктурне утворення ієрархічно взаємопов'язаних компонентів: галузей, інститутів і норм права, можна говорити принаймні про чотири рівні системно-структурного аналізу*. Це аналіз:

а) найбільш простих у структурному розумінні явищ (норм права);

б) системних утворень, де ці явища виступають як елементи; в) систем, що охоплюють системні утворення другого рівня; г) тотальної цілісності (права загалом) [5, с. 466]. На першому та другому рівнях (тобто на рівнях «а» й «б») системне дослідження, на думку В. М. Сирих, «дозволяє виявити залежності, зв'язки між елементами і явищами в цілому як компонентами більш складного структурного утворення» [5, с. 467]. Що ж стосується третього й четвертого рівнів (тобто «в» і «г»), то на них, як застерігає В. М. Сирих, застосування системного аналізу «обмежується вивченням якогось одного виду зв'язків, відносин і не розкриває того, що досліджується, в усій багатоманітності його зв'язків, відносин, тобто процес пізнання конкретного залишається незавершеним» [5, с. 467]. Аналогічне застереження міститься в складеному В. П. Малаховим переліку недоліків системної методології правових досліджень: «великі системи (наприклад, правова, нормативна система і т. д.) не зазнають коректного системного аналізу, а тому можливе лише часткове застосування цього загально-наукового підходу.» [6]. Та в контексті нашої статті це обмеження не створює особливих труднощів, оскільки системно-структурний аналіз адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання насамперед здійснюється на перших двох виділених В. М. Сирих рівнях.

Натомість, не така ситуація майже зі всіма іншими позиціями згаданого переліку В. П. Малахова. Ідеться про такі: а) поки внутрішня ієрархія зв'язків системи чітка, її функціональний аналіз є плідним, але тільки в цих межах; б) системний підхід цілком адекватний тільки щодо органічних цілісностей, до яких системи (підсистеми) права не належать; в) у правовій сфері системи мають напівемпіричний-напівабстрактний характер, водночас емпірична складова відносна, а абстрактна - малозмістовна; г) є реальна можливість підміни системного аналізу багатофакторним [6]. В. М. Сирих фактично ототожнює системний підхід і системний аналіз, що, до слова, доволі поширено.

Окреслені обмеження щодо застосування в юридичній науці системного підходу спонукають із розумінням поставитися до позиції тих її представників, які розглядають системний підхід як певну методологічну орієнтацію, пов'язують його більше з постановкою проблем, ніж із їх розв'язанням [7, с. 199; 8, с. 8; 9, с. 55]. Утім, у цьому контексті не зайве зауважити, що саме адекватна методологічна орієнтація, спрямована на конструктивну постановку проблем, яка забезпечує структурування останніх, характеризує квінтесенцію системного підходу, визначає його силу [10, с. 72, 121, 241-242; 11, с. 7].

Засадничим етапом системного підходу є фіксація суперечностей, які перешкоджають функціонуванню та розвитку об'єкта, тобто спричиняють проблеми [12]. У дослідженні проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання в Україні насамперед слід указати на суперечності між неухильним збільшенням кількості й масштабів загроз суб'єктам господарювання та напівлегальними або нелегальними способами протидії таким загрозам; між необхідністю надійного правового захисту безпеки суб'єктів господарювання, зокрема адміністративно-правового, і відсутністю належної нормативно-правової бази; між наявним станом адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання та тим, який відповідав би українським реаліям; між потребою в розвитку недержавного сектора забезпечення безпеки суб'єктів господарювання в Україні та невідповідністю якості його послуг світовим стандартам; між цим сектором й правоохоронними органами; між вартістю послуги в сфері забезпечення безпеки суб'єктів господарювання і неспроможністю значної частини цих суб'єктів споживати ці послуги. Фіксація указаних і низки інших суперечностей відкриває шлях до встановлення цілей та проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання в Україні.

Із системним підходом тісно пов'язаний синергетичний. Це зрозуміло з положень, за допомогою яких характеризує синергетику один із її фундаторів Г. Хакен, котрому цей науковий міждисциплінарний напрям завдячує своєю назвою. Ось деякі з них: «синергетика... займається комплексним дослідженням процесів виникнення нових властивостей у складних системах.» [13, с 34]; кінцева мета синергетики - «відкриття закономірностей, які лежать в основі самоорганізації систем, що вивчаються різними науками» [14, с. 25]; найважливіше питання синергетики - «.в який спосіб у результаті взаємодії окремих елементів системи виникає порядок?» [14, с. 189]; «стартовою точкою для всіх досліджень в області синергетики є адекватний опис стану системи на різних рівнях» [15]; «синергетика фокусує свою увагу на тих ситуаціях, в яких поведінка системи змінюється якісно за зміни керуючих параметрів» [15].

У праці, одним із авторів якої є чи не найбільш знаний представник радянської та пострадянської синергетики С.П. Курдюмов, суть останньої розкрито в такий спосіб: «Синергетика орієнтована на пошук деяких універсальних законів еволюції й самоорганізації складних систем, законів еволюції відкритих нерівноважних систем будь-якої природи» [16, с. 1]. Уважаючи, що синергетика «...може виступити як методологічна основа для прогностичної й управлінської діяльності в сучасному світі», С.П. Курдюмов та Є.Н. Князєва водночас визнають нездатність синергетики в її нинішньому вигляді «будувати конкретні і дієві моделі виходу із кризових ситуацій, особливо економічних, політичних, екологічних» [16, с. 1]. Водночас вони зазначають, що синергетика формує нові світоглядні орієнтири в сфері соціального управління:

складноорганізованим соціоприродним системам не можна нав'язувати шляхів їх розвитку. Необхідно зрозуміти, як сприяти розкриттю їх власних тенденцій розвитку;

синергетика доводить, що будь-яка складноорганізована система має, як правило, не єдиний, а безліч власних шляхів розвитку, які відповідають її природі. Їхня кількість не нескінченна. У цій нелінійній системі можна реалізувати не всі ті напрями, які видаються бажаними суб'єкту конструкторської, реформаторської, творчої і т. д. діяльності. Знання обмежень, того, що в принципі не можна здійснити в цій системі, є само собою надзвичайно цінним;

синергетика демонструє, що хаос може виступати механізмом самоорганізації й самодобудови структур, усунення зайвого, механізмом виходу на відносно прості структури-атрактори еволюції, «під якими розуміються тут ті способи (форми) організації процесів у відкритих нелінійних середовищах різної природи, ті відносно стійкі макростани, на які виходять процеси еволюції в цих середовищах у результаті загасання, зникнення проміжних, або перехідних, явищ» [16, с. 1].

Водночас вона підказує, що механізми сліпого й жорсткого відбору, нещадної конкуренції та виживання найсильніших, механізми суто ринкового типу, не є єдино можливими, а є шлях багаторазового скорочення часових затрат і матеріальних зусиль, резонансного збудження бажаних структур, причому таких, які можна реалізувати у цьому середовищі. Що ж до дій, потрібних для забезпечення цього збудження, то, як свідчить синергетика, «існує незвичний ефект: не величина дії, а її розподіл, просторова й часова організації потрібні для ефективного управління» [16, с. 1]. підхід безпека суб'єкт господарювання

У сучасній юридичній літературі легко знайти однозначно оптимістичні оцінки можливостей і перспектив застосування синергетичного підходу в правових дослідженнях. Так, М. В. Костицький зазначає, що «застосування синергетики як методології юридичної науки є правомірним» [17, с. 10].

О.М. Джужа, Ю. Ю. Орлов та Е. Ю. Орлова вважають, що «можна зробити висновок про принципову можливість дослідження правових явищ із позицій синергетики.» [18, с. 80] і що «процес використання синергетики для вивчення правових явищ. буде розвиватися двома напрямами», один із яких «передбачає застосування нового методу пізнання спочатку в загальноправових науках (теорія держави і права, філософія права) з поступовим поширенням на галузеві та спеціальні правові науки» [18, с. 88-89], а інший «полягає в поступовому просуванні синергетичного методу від пізнання соціальних явищ до соціально-правових і, зрештою, до суто правових явищ» [18, с. 89]. На думку І.С. Кривцової, «проникнення ідей синергетики у сферу дослідження правової реальності дозволить перейти на новий світоглядний рівень правового дослідження, скоординувати логіку правового пізнання з логікою постнекласичної науки, переглянути деякі онтологічні й гносеологічні підстави пізнання правової реальності; дозволить замінити інтуїтивні прогнози на конструктивні моделі, виробити техніку прогнозу; розкрити нові напрямки пошуку способів керування системами; дозволить зрозуміти природу криз державноправового характеру, визначити шляхи їхнього подолання; дозволить розглянути можливість коеволюції, погодженого розвитку правових системних утворень між собою і з державою.» [19]. «Синергетичні ідеї можуть сприяти підвищенню ефективності правового регулювання і, що дуже важливо, оптимізувати адміністративно-правові засоби забезпечення ЕБ (економічної безпеки. - Л. Ч.)», - зауважує С.Н. Максимов [20, с. 102].

Проте поряд із цими та аналогічними судженнями щодо ролі синергетичного підходу в правових дослідженнях (див., наприклад: [21, с. 3-4, 11-12; 22, с. 3-4; 23, с. 265]) є й доволі стримані її оцінки. Так, у праці М.Г.Тирських [24], поруч із положенням, згідно з яким методи синергетики є «надзвичайно значущим елементом системи пізнання права.», «.дозволяють більш точно оцінити правові процеси, які відбуваються, виявити закономірності й особливості їх протікання, дають унікальну можливість футурологічного аналізу як системи права в цілому, так і окремих її елементів.» [24, с. 8], міститься застереження, що право є потенційним предметом аналізу цими методами «...у значній, але аж ніяк не абсолютній кількості випадків...» [24, с. 5]. Роблячи це застереження, М. Г. Тирських зважає на те, що в праві можлива лише локальна самоорганізація, та й то не завжди. Якщо для неї є місце в приватноправових галузях, яким притаманний диспозитивний механізм правового регулювання, то інша ситуація «.у контексті публічно-правових галузей права, де наявність імперативних правових норм призводить до неможливості самоорганізації в рамках системи права» [24, с. 5].

Доволі обережно щодо ролі синергетичного підходу в правових дослідженнях висловлюється Г. В. Мальцев. З одного боку, він зазначає, що «синергетика надає впевненості пошукам правових основ і елементів у життєвих сферах, які не перебувають у прямому віданні розуму, скажімо в сфері позасвідомого», що «під дією синергетичної парадигми, яка виконує інтегративні функції щодо природничо-наукового й соціогуманітарного знання, може позитивно змінитися статус юриспруденції в науковій сфері; вона побачить у собі справжню повноцінну науку, звільнену від вічного наслідування математики, фізики й навіть економіки.», що «.є надія (але не більше того!), що синергетика допоможе праву позбутися старих і найзліших його недоліків - суб'єктивізму й волюнтаризму» [25, с. 106-107]. Та, з іншого боку, він визнає: «Зіставляючи синергетичну парадигму із характеристиками юридичного знання, які беруть свої початки в класичній науці, ми, певна річ, бачимо явні нестикування (щоправда, він сподівається, що вони не переростуть у суперечності. - Л. Ч.)» [25, с. 105].

Дуже скромну роль у дослідженні правових явищ і процесів відвів синергетичному підходові В. М. Сирих. Ця позиція сформульована ним у такий спосіб: «синергетика, розроблені нею нові дієві способи пізнання випадковостей. можуть використовуватися лише на емпіричному етапі наукового пізнання або при проведенні прогнозних досліджень розвитку держави і права. На теоретичному ж етапі синергетика. буде безсилою» [26, с. 442].

Щоб продемонструвати обмеженість можливостей застосування синергетичного підходу в теорії права, В. М. Сирих зважив на ту обставину, що навіть один з ініціаторів створення юридичної синергетики (А. Б. Венгеров) не зміг здійснити щось більше, ніж формулювання декларативних положень [26, с. 440].

Що стосується нашої позиції щодо місця синергетичного підходу в правових дослідженнях, то вона така:

1) у вивченні правових явищ і процесів цей підхід, подібно до системного, насамперед виконує роль стилю мислення [27, с. 191];

2) в аналізі решти явищ і процесів, які доводиться вивчати в межах таких досліджень, не виключене доволі широке використання методологічного інструментарію синергетики, особливо з метою розробки прогнозів.

Висновки. Комплексний підхід до дослідження проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання полягає у використанні методологічних засобів усіх тих галузей науки, які так чи інакше пов'язані з такою проблематикою, накопичених у цих галузях наукової інформації та практичного досвіду.

Роль системного підходу у дослідженні проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання насамперед полягає в тому, щоб надати ключ до правильної постановки проблем та її структурування. Вона може сягати за ці рамки, особливо у випадку наукового аналізу принаймні частини явищ і процесів неюридичної природи, пов'язаних із адміністративно - правовим забезпеченням безпеки суб'єктів господарювання.

Роль синергетичного підходу в дослідженні адміністративно-правового забезпечення безпеки суб'єктів господарювання вбачаємо такою:

1. у вивченні правових явищ і процесів, що мають розглядатися в рамках такого дослідження, синергетичний підхід насамперед виконує роль стилю мислення;

2. в аналізі решти явищ і процесів, які підлягають вивченню в цих межах, не виключене доволі широке застосування методо - логічного інструментарію синергетики, особливо в сфері розробки прогнозів.

Література

1. Корсаков С. Н. Философская концепция комплексного исследования человека в творчестве И. Т. Фролова: автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра філос. наук: спец. 09.00.13 «Философская антропология, философия культуры» / Сергей Николаевич Корсаков. - М., 2011 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://cheloveknauka.com/filosofskaya-kontseptsiya-kompleksnogo- issledovaniya-cheloveka-v-tvorchestve-i-t-frolova#ixzz3I5Ps5ifL

2. Комплексное изучение системы воздействия на преступность: (методологические и теоретические основы) / под ред. П. П. Осипова. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1978 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.pravo.vuzlib.su/book_z403_page_6.html.

3. Керимов Д. А. Методология права: (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. А. Керимов. - 2-е изд. - М.: Аванта+, 2001. - 560 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://padabum.com/d.php?id=19823.

4. Тарасов Н. Н. Методологические проблемы юридической науки / Н. Н. Тарасов. - Екатеринбург: Изд-во Гуманит. ун-та, 2001. - 264 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.juristlib.ru/book_4041.html.

5. Сырых В. М. Логические основания общей теории права: в 2 т. / В.М.Сырых. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Юстицинформ, 2001. - Т. 1: Элементный состав. - 528 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://telecomlaw.ru/young_res/logical_basics.pdf.

6. Малахов В.П. Многообразие методологий современной теории государства и права: системная методология / В. П. Малахов // История государства и права. - 2009. - № 19 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://forum.yurclub.ru/index.php?app=downloads&showfile=4619.

7. Винниченко О.Ю. Системный подход в правовом исследовании государственных учреждений / О. Ю. Винниченко, В. М. Нохрин // Вестн. Тюмен. гос. ун-та. - 2011. - № 3. - С. 198-202 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/sistemnyy-podhod-v-pravovom-issledovanii- gosudarstvennyh-uchrezhdeniy.

8. Капустин А. А. Методология системного подхода в практике решения задач предупреждения правонарушений и борьбы с преступностью в современной России / А. А. Капустин. - СПб.: Изд-во СПбГЭУ, 2013. - 142 с.

9. Криворучко Л. С. Використання системного підходу в адміністративній системі щодо забезпечення захисту прав людини в Україні / Лариса Сергіївна Криворучко // Європ. перспективи. - 2012. - № 4, ч. 2. - С. 54-61.

10. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. - М.: Наука, 1973. - 270 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://platonanet.org.ua/load/knigi_po_filosofii/sinergetika/blauberg_i_v_judin_eh_g_stanovlenie_i_sushhnost_sistemnogo_podkho da/55-1-0-3766.

11. Черняк Ю. И. Системный анализ в управлении экономикой / Ю. И. Черняк. - М.: Экономика, 1975. - 191 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.nehudlit.ru/books/sistemnyy-analiz-upravlenii.html.

12. Винограй Э. Г. Алгоритмы системной диалектики как методологические инструменты эвристического поиска / Э. Г. Винограй // Техника и технология пищевых производств. - Кемерово: Кемер. технол. ин-т пищев. пром-сти, 2007. - С. 10-17 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vinogray.narod.ru/articles.html.

13. Хакен Г. Тайны восприятия / Г. Хакен, М. Хакен-Крелль; пер. с нем. - М.: Ин-т комп'ютер. исслед., 2002. - 272 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vk.com/doc4296187_250872377?hash=02feb6l7c6a9088ed6&dl=7d1179f9590ea651 d5.

14. Хакен Г. Тайны природы. Синергетика: учение о взаимодействии / Г. Хакен; пер. с нем. - М.; Ижевск: Ин-т комп'ютер. исслед., 2003. - 320 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.e-reading.link/bookreader.php/110685/Taiiny_prirody.pdf.

15. Хакен Г. Можем ли мы применять синергетику в науках о человеке? / Герман Хакен // Сайт С. П. Курдюмова [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://spkurdyumov.ru/what/primenyat-sinergetiku-v-naukax-o-cheloveke- geiman-xaken/.

16. Курдюмов С. П. Синергетика: начала нелинейного мышления / С. П. Курдюмов, Е. Н. Князева // Сайт С. П. Курдюмова [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://spkurdyumov.ru/what/sinergetika-nachala-nelinejnogo-myshleniya

17. Костицький М. В. Деякі питання методології юридичної науки / Михайло Васильович Костицький // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ. - № 1. - С. 3-11.

18. Орлов Ю. Ю. Синергетика та пізнання правових явищ / Ю. Ю. Орлов, О. М. Джужа, О. Ю. Орлова // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ. - № 1. - С. 75-90 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/scientbul/images/documents/vupysk_6_85_2012/UA/orlo v_ua.pdf.

19. Кривцова І. С. Методологічна роль синергетики у порівняльно- правовому пізнанні: автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. С. Кривцова. - О., 2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.libs.com.ua/a-yuridicheskie/40015-1-metodologichna-rol-sinergetiki- porivnyalno-pravovomu-piznanni.php.

20. Максимов С. Н. Административно-правовое обеспечение экономической безопасности в Российской Федерации: концептуальные и методологические аспекты: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.14 / Сергей Николаевич Максимов. - М., 2014. - 298 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://dissovet.rudn.ru/web-local/prep/rj/?id=28&mod=dis&dis_id=360.

21. Грунина В. А. Синергетические основы правового регулирования: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Вероника Александровна Грунина. - Владимир, 2006. - 22 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.vui-fsin.ru/avtoref/Avtoreferat_Grunina.dochttp:// www.vui-fsin.ru/avtoref/Avtoreferat_Grunina. doc.

22. Шишкин В. В. Синергетический подход в теории права: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук.: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Василий Викторович Шишкин. - Н. Новгород, 2007. - 35 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1290404.

23. Вележев С. И. Юридическая синергетика как методологическая основа познания правовых явлений / С. И. Вележев // Вопр. экономики и права. - 2012. - № 2. - С. 261-266 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ecsocman.hse.ru/data/2013/04/12/1251452285/Pages%20from%20vep_20120 2-49.pdf

24. Тирских М. Г. Право как объект применения синергетических методов / М. Г. Тирских // Академ. юрид. журн. - 2007. - № 2. - С. 4-8 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.izpi.ru/picnews/auj/alj2- 07.pdf.

25. Мальцев Г. В. Социальные основания права / Г. В. Мальцев. - М.: НОРМА: ИНФРА-М, 2011. - 800 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://nashol.com/2014120280998/socialnie-osnovaniya-prava-malcev-g- v-2011.html.

26. Сырых В. М. История и методология юридической науки: учебник / М. Сырых. - М.: Норма: ИНФРА-М, 2012. - 464 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/1117681/.

27. Дробышевский В. С. Российское право в свете синергетического подхода / В. С. Дробышевский // Учен. зап. Забайкаль. гос. ун-та. Серия: Философия, социология, культурология, социальная работа. - 2012. - № 4. -189-195 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://cyberleninka.ru/ article/n/rossiyskoe-pravo-v-svete-sinergeticheskogo-podhoda.

Размещено на Allbest.ru