Методичні підходи до оцінки боргової стійкості країни: міжнародний та вітчизняний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ БОРГОВОЇ СТІЙКОСТІ КРАЇНИ: МІЖНАРОДНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

О.В. Абакуменко, д. е. н., професор,

М.О. Омеляненко, аспірант

Анотація

Ключові слова: боргова стійкість, боргові індикатори, валовий борг, граничні (порогові) значення, державний борг, методичні підходи.

Аннотация

Методические подходы к оценке долговой устойчивости страны: международный и отечественный опыт

О. В. Абакуменко, д. э. н., профессор, М. А.

Омельяненко, аспирант

В статье рассмотрены и проанализированы основные международные и отечественные методические подходы к определению долговой устойчивости страны, индикаторы и их пороговые значения для обеспечения долговой безопасности и стабильности погашения долговых обязательств. Выявлены особенности расчета состояния показателей долговой устойчивости в странах с различным уровнем экономического развития.

Ключевые слова: долговая устойчивости, долговые индикаторы, валовой долг, предельные (пороговые) значение, государственный долг, методические подходы.

Abstract

O.V. Abakumenko, Doctor of Economic Sciences, Professor,

M. O. Omelianenko, Postgraduate Student

Methodological approaches to assessing debt sustainability of the country: international and domestic experience

The article discusses and analyzes the major international and national methodological approaches for determining the country's debt sustainability indicators and their thresholds for debt security and stability repayment of debt. The features of calculating the state debt sustainability indicators in countries with different levels of economic development were identified.

Keywords: debt sustainability, debt indicators, the gross debt limit (threshold) value, the public debt, methodological approaches.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Проблема зростання рівня глобальної заборгованості та деформації її геополітичної структури зараз знаходиться в центрі уваги науковців та практиків. Остання глобальна фінансово-економічна криза, трансформуючись в деяких розвинених країнах у боргову, проілюструвала відсутність адекватних та універсальних підходів до оцінки безпечного рівня заборгованості та її меж. Кожна країна повинна мати свою національну методику ідентифікації рівня боргової безпеки, з урахуванням специфіки свого розвитку, проте, спираючись на методики та моделі забезпечення боргової стійкості інших розвинених країн. Питання оптимального рівня державного боргу для економіки України в сучасних умовах відіграє центральну роль та практично впливає на всі сектори економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми виявлення та забезпечення безпечного рівня боргової стійкості країни за рахунок використання різного роду індикаторів розглядали у своїх наукових працях такі вчені: В. Андрущенко, О. Барановський, Е. Боллз, Т. Вахненко, Г. Кучер, В. Лагутін, В. Нордхауз, П. Самуельсон, В. Сухоруков, Б. Хейфец та інші.

Постановка завдання. Мета статті полягає в дослідженні методик, індикаторів та порогових значень показників боргової стійкості як в національній, так і в зарубіжних економічних системах; їх аналізі з можливістю імплементації досвіду для завчасного виявлення та нівелювання загроз борговій безпеці України.

Виклад основного матеріалу. Боргова стійкість та платоспроможність за своєю суттю є динамічними поняттями. Країна, яку сьогодні можна охарактеризувати як неплатоспроможну, в недалекій перспективі може стати платоспроможною. Наприклад, експортер сировинної продукції, ціни на яку сьогодні низькі, може покращити стан своєї боргової стійкості в разі зміни цінової політики в напрямку зростання ціни на довгострокову перспективу. Досить важко дійсно правильно оцінити платоспроможність економіки країни та стан її боргової стійкості, однак з цією метою у світовій практиці використовують ряд критеріїв. Серед таких показників найбільшою популярністю користуються наступні: відношення зовнішнього та державного боргу до ВВП, зовнішнього боргу до експорту, суми з обслуговування боргу до ВВП та державних доходів, державного боргу до державних доходів та інші. Ринкова оцінка вартості боргу дає змогу ідентифікувати можливість погашення боргових зобов'язань вчасно та в повному обсязі. Кожен з вище перерахованих критеріїв має свої переваги та недоліки. Так, при взятті за основу показника відношення зовнішнього боргу до ВВП, його значення може ввести в оману у випадку переоцінки валюти чи невірного значення реальної амортизації. Якщо брати до уваги відношення боргу до експорту (важливий показник, оскільки економісти вважають, що країна для обслуговування зовнішнього боргу має спиратися на валютні надходження, а експорт є їх головним джерелом), слід враховувати структурні характеристики показників.

На практиці здатність оцінити платоспроможність країни порівнюється з мистецтвом, адже необхідно вміти враховувати широкий спектр економічних показників, факторів, прогнозів майбутніх політичних подій та потрясінь в країні. Для повної оцінки боргової стійкості варто проаналізувати середньостатистичні дані за минулі роки, такі як: темпи зростання чи приросту ВВП, торгівлі та рахунку поточних операцій платіжного балансу, бюджетних дефіцитів, приватних іноземних інвестицій тощо [9].

Аналіз боргової стійкості (DSA - Debt Sustainability Analysis) є однією з головних методик, що використовується для допомоги країнам з низьким рівнем доходу та розроблена спільно Світовим Банком (СБ) та Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). За рахунок рамок боргової стійкості (DSF - Debt Sustainability Framework), розроблених у 2005 році, можливо розраховувати потребу країн у фінансуванні з поточною та перспективною можливістю погашення боргу. А кредитори таким чином мають можливість адаптувати свої умови кредитування в очікуванні майбутніх ризиків.

Розглянемо структурні складові даного аналізу:

- аналіз прогнозованого рівня заборгованості країни на найближчі 20 років та рівня її вразливості до зовнішніх шоків і політики;

- оцінка ризику зовнішньої боргової кризи на основі індикативних порогів боргового навантаження, які залежать від якості політики та інститутів країни;

- рекомендації для розробки стратегії запозичення (і кредитування), що обмежить ризик боргової кризи.

При розгляді різних підходів, як світових, так і вітчизняних, приходимо до висновку, що переважна більшість зосереджує увагу на визначенні рівня боргової стійкості, фокусуючи увагу на рівні боргу, не враховуючи його складових компонентів. Окремої уваги заслуговують дослідження Хейнера Фласбека та Уго Паніцци [5].

У світовій практиці при аналізі боргової стійкості більшість методичних рекомендацій до 1996 року використовували такі стандартні індикатори визначення боргової стійкості, як: співвідношення боргу до ВВП (ВНП); загальної заборгованості до обсягу виручки та боргу до експорту, а

також суми обслуговування боргу до експорту. Варто звернути увагу на наступні слабкі сторони вище перерахованих показників:

- використання показників є проблематичним в разі перевищення темпів зростання імпорту над темпами зростання експорту;

- не можна поєднувати всі види заборгованості, оскільки кожен різновид має певний ступінь ризику та власні особливості, відмінні від іншого;

- у разі якщо зовнішній борг номінований в іноземній валюті, валютна різниця потребуватиме погашення із сальдо поточного рахунку платіжного балансу країни.

При розгляді загального правила забезпечення фіскальної стійкості (див. формула 1), як такої, що безпосередньо впливає на стан боргової стійкості економіки, автори виділяють наступні проблеми [5]:

- немає чіткого визначення стійкості або необхідних умов для забезпечення стану довготривалої стійкості;

- необхідна велика кількість припущень щодо темпів зростання, процентних ставок, державних витрат та доходів;

- всі змінні правила найчастіше ендогенні та корелюють між собою.

Загальне правило забезпечення фіскальної стійкості має наступний вигляд:

(формула 1),

де d - відношення боргу до ВВП;

r - фіксована реальна відсоткова ставка;

g - довгостроковий темп зростання реального ВВП;

ps - відношення первинного профіциту до ВВП.

Також Хейнер Фласбек та Уго Паніцци наголошують на тому, що індикатор фіскальної стійкості не враховує особливості країн, що розвиваються, пов'язані з їх обмеженими можливостями для підвищення податкового тягаря, мінливістю доходів, високим рівнем доларизації заборгованості, а також економіки таких країн підлягають значному впливу зовнішніх шоків, що підвищує волатильність зростання ВВП.

Можливе покращення стану боргової стійкості за рахунок:

- використання аналітики щодо реальної девальвації;

- розгляду можливості зростання зовнішньої боргової стійкості через підвищення стану конкурентоспроможності експорту та заробляння на FOREX, а також зменшення частки державного боргу в іноземній валюті;

- проведення ретельного аналізу причин виникнення та зміни розмірів заборгованості за термінами погашення, валютою, типом кредиторів та позичальників.

Автори пропонують класифікацію зовнішнього боргу за 12-ма рівнями ризику, що дозволить більш якісно розрахувати комбінований рівень ризику [5].

Стандартні показники визначення рівня боргової стійкості використовувалися, як уже наголошувалося, до 1996 року, до моменту введення нової методики для бідних країн зі значними обсягами заборгованості - HIPS (heavily indebted poor countries). Після покращення даної методики у 1999 році широкого світового розповсюдження набули такі індикатори боргової стійкості, як: відношення теперішньої вартості боргу до експорту та/або до доходів бюджету, а також до обсягу обслуговування боргу до експорту.

Тривалий період часу на міжнародному рівні значення індикаторів боргової стійкості не були погоджені, однак фахівці Світового банку використовують при класифікації країн наступні обмеження:

- критичний рівень заборгованості країни визнається, якщо

PV боргу / ВНП > 80% або PV / експорту > 220%;

- країни з помірним рівнем заборгованості повинні входити в наступні рамки:

48% < PV / ВНП < 80% або 132% < PV / експорту < 220%.

Метою встановлення для даних індикаторів порогових значень є необхідність оцінки прийнятності тієї чи іншої країни до категорії бідних країн із значними обсягами заборгованості для полегшення її боргового тягаря. В таблиці 1 наведені порогові значення 1996 року та 1999 року, які різняться між собою. Можемо констатувати, що вимоги переглянуті та зменшені, тож перевищення вже зменшених порогових значень є підставою для полегшення боргового тягаря країни [7].

борговий стійкість індикатор безпека

Таблиця 1. HIPS індикатори та їх порогові значення