Місцеві вибори в Україні: пошук оптимальної моделі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місцеві вибори в Україні: пошук оптимальної моделі

Смолінська Д. В., аспірантка кафедри філософських та соціальних наук, Київський національний торговельно-економічний університет (Україна, Київ),

Аналізується важливе місце, яке посідає виборча система у контексті всієї політичної системи. Розгляд трансформації одного із елементів політичної системи, а саме виборчого, дозволяє отримати інформацію про якісний характер усієї системи. А на прикладі України можна виявити закономірності розвитку посттоталітарного суспільства взагалі, адже проблеми становлення політичних режимів у країнах перехідного типу є ідентичними, -- це і несталість демократичних традицій, слабкість демократичних інститутів, наявність суспільних антагоністичних суперечностей, аморфність партійних формувань і врешті-решт непристосованість виборчих систем до нових політичних реалій.

Розгляд різних видів виборчих систем, аналіз позитивів і негативів виборчих моделей, випробуваних в Україні та з'ясування завдань, які покладаються на виборчу систему сучасної України, є вкрай необхідним для реформування вітчизняного виборчого законодавства та упередження можливих негативних наслідків трансформаційних процесів.

Ключові слова: виборча система, виборче законодавство, виборчий процес, трансформація, мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система, змішана виборча система.

За останні роки відбулися радикальні зміни в суспільно-політичному устрої країни, що спричинили також значні зміни й у законодавстві. В сучасних умовах розвитку демократії першочерговими виявляються питання створення належних умов для реалізації конституційного права громадян вільно обирати і бути обраними, зокрема, до органів місцевого самоврядування.

Конституція України визнає і гарантує місцеве самоврядування - право територіальної громади (жителів села або кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду, селища, міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [6, ч. 1, ст. 140].

За змістом Основного Закону України місцеве самоврядування здійснюється, зокрема, через обласні, районні, міські, районні у містах, сільські, селищні ради, до складу яких входять депутати, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права.

Конституцією України встановлено, що територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають відповідно сільського, селищного, міського голову.

Про особливості різноманітних аспектів розвитку і функціонування виборчих систем було написано значну кількість праць. Проблемами ефективного функціонування виборчої системи займалась низка відомих вітчизняних науковців - Н. Богашева, Ю. Ключковський, І. В. Шкурат, М. Ф. Рибачук, М. М. Рябець, І. О. Кресіна, М.І. Ставнійчук тощо. В даній роботі було проаналізовано низку законів, що регулюють виборчий процес, а також праці наступних науковців: М. Ф. Рибачук, І. В. Шкурат, Т. О. Коломоєць, О. І. Костенко [5; 7].

У країнах Європи застосування того чи іншого типу виборчої системи на місцевих виборах часто визначається величиною територіальної громади (кількістю виборців, які проживають в її межах). Такий підхід застосовується, зокрема, у Франції (де на виборах в громадах, представлених менш ніж 3500 виборцями, застосовується один тип виборчої системи, понад 3500 виборців - інший), Іспанії (в громадах, представлених менш ніж 250 виборцями, застосовується один тип виборчої системи, понад 250 виборців - інший). Подібна практика поширена і в інших країнах.

Натомість в Україні виборчі системи для місцевих виборів «прив'язані» не до кількісного складу громад, а до місцевих рад, до яких проводяться вибори. Вибори до всіх міських рад незалежно від кількості виборців, зареєстрованих в межах міста, проводяться за пропорційною виборчою системою. Відповідно неоднаковою є «ціна» мандату у різних містах (кількість голосів, необхідна для отримання одного мандату). Для виборів сільських та селищних рад український законодавець обрав мажоритарну виборчу систему з голосуванням в одномандатних округах, знову ж таки - без врахування кількості виборців, які проживають в межах відповідних сіл і селищ. З урахуванням того, що мінімальний склад місцевої ради відповідно до п. 1 частини четвертої статті 16 Закону має становити не менше 12 депутатів, територія сіл і селищ має бути поділена на щонайменше 12 одномандатних округів, причому, згідно з вимогами частини першої статті 17 закону - з приблизно однаковою кількістю виборців, з граничним відхиленням не більше 5 відсотків. Проведення виборів у точній відповідності до зазначених вимог закону може призвести до того, що у селах з невеликою кількістю виборців виборці - члени однієї сім'ї включатимуться до списків виборців на різних дільницях і голосуватимуть в різних виборчих округах [4, с. 35-36].

У зв'язку з цим виникає ряд питань:

яку виборчу систему слід застосовувати у невеликих селах і селищах?;

чи слід ставити в залежність від кількості виборців, що проживають в межах міста, систему формування відповідної міської ради?;

наскільки має бути уніфікованим застосування виборчих систем?

Очевидно, що в силу складності застосування мажоритарної системи з голосуванням в одномандатних округах в невеликих селах та селищах, для формування рад таких сіл і селищ доцільно застосовувати мажоритарну виборчу систему з голосуванням в єдиному багатомандатному виборчому окрузі. Виникає наступне запитання: який саме варіант цієї системи доцільно застосовувати - з голосуванням за окремих кандидатів, кожен з яких висунутий незалежно один від одного, чи з голосуванням за кандидатів, висунутих списком?

З нашої точки зору, більш доцільним є застосування другого підходу. По перше, за умови голосування за кандидатів, включених до списків, а не висунутих окремо, відповідний суб'єкт висування кандидата має можливість вказати виборцю найбільш оптимальний для нього порядок проходження кандидатів до ради (що не позбавляє виборця можливості змінити зазначений порядок через голосування за найбільш прийнятного кандидата з відповідного списку). По-друге, така система звужує можливості надмірного «самовисування» та участі у виборах маловпливових та слабких партій - якщо за системи висування окремих кандидатів місцевій організації партії достатньо висунути на відповідних виборах лише одного кандидата, то за цієї системи проведення виборів місцева організація партії фактично змушується висунути список, кількість кандидатів у якому дорівнює кількості мандатів, які підлягають розподілу, в іншому випадку - вона позбавляється можливості висувати кандидатів на відповідних виборах взагалі. По-третє, на користь застосування саме такого варіанту виборчої системи свідчить європейський досвід, зокрема - Словаччини, Латвії, Польщі, Норвегії та ряду інших країн. По-четверте, обрані за такою системою депутати представляють не 150 виборців «свого» округу, а всіх виборців, зареєстрованих в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Зрештою, така система сприяє зміцненню місцевих організацій партій на базовому рівні (районному і нижче) і вона досить схожа на пропорційну виборчу систему, яка застосовується для формування інших рад.

Оскільки ряд малих міст за кількістю виборців наближаються до сіл і селищ, то очевидною є потреба у визначенні певної кількісної «межі» виборців, досягнення якої є передумовою для проведення виборів у відповідному місті за пропорційною системою, а недосягнення - за тією ж виборчою системою, за якою формуються сільські та селищні ради [1, с. 172].

У відносно густонаселених селах, селищах та невеликих містах районного значення вибори до відповідних рад можуть проводитись і в одномандатних виборчих округах. Але з урахуванням зарубіжного досвіду у цій сфері більш доцільною видається уніфікація системи формування складу рад в усіх селах, селищах та невеликих містах. Тому вибори депутатів до їхніх рад варто проводити за мажоритарною системою відносної більшості з голосуванням у єдиному багатомандатному виборчому окрузі у варіанті цієї системи, що описаний вище.

Таким чином, на законодавчому рівні доцільно:

визначити мінімальні вимоги до кількості виборців в межах міста районного значення, що є необхідними для проведення виборів до міської ради такого міста за пропорційною виборчою системою;

уніфікувати систему формування сільських, селищних та міських рад «невеликих» міст районного значення;

передбачити, що вибори до представницьких органів місцевого самоврядування у селах, селищах та «невеликих» містах районного значення проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами села, селища та міста, з голосуванням за кандидатів, включених до списків (висунутих місцевими організаціями партій, виборцями) [4, с. 36].

Окрім політичної структуризації, посилення зв'язку партій з виборцями та інших цілей, виборчі системи мають забезпечувати ефективне функціонування системи публічної влади, у контексті розглядуваної теми - системи місцевого самоврядування. У зарубіжних країнах це завдання досягається різноманітними шляхами. По-перше, через обрання мера більшістю від складу ради. Така система вирішує проблему конфліктів між мером та радою, оскільки мер спирається на підтримку більшості в раді. По-друге, через проведення виборів мера за мажоритарною системою абсолютної більшості. Імовірність конфліктів між мером та радою в цій системі достатньо висока, однак і мер, і рада принаймні підтримуються більшістю виборців, що спонукає їх до пошуку компромісів. По-третє, шляхом «прив'язки» результатів виборів до представницького органу до результатів виборів мера. Така система застосовується, наприклад, в Італії [7, с. 87].

Натомість в Україні виборчі системи, які застосовуються для обрання сільських, селищних, міських голів та депутатів сільських, селищних, міських рад, навряд чи сприятимуть ефективному функціонуванню місцевого самоврядування.

Згідно із Законом «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості з голосуванням за кандидатів, висунутих шляхом самовисування або місцевими організаціями партій та виборчими блоками. Проведення виборів голів за цією системою може призвести до того, що обраний за результатами голова не спиратиметься ні на підтримку місцевих організацій партій, представлених у відповідній раді, ні на підтримку виборців, адже мажоритарна виборча система відносної більшості дозволяє бути обраними кандидатам, які підтримуються меншістю виборців. Потенційним результатом цього може стати протистояння голови, позбавленого будь-якої підтримки з боку виборців, та місцевої ради [5].

На нашу думку, забезпечити ефективність функціонування місцевого самоврядування в Україні можна трьома шляхами.

По-перше, через обрання сільських, селищних, міських голів за мажоритарною системою абсолютної більшості. У цьому випадку вірогідність виникнення конфліктів між місцевою радою та головою буде достатньо високою, однак голова спиратиметься на підтримку територіальної громади, що посилюватиме його роль в системі самоврядування і збалансовуватиме відносини в системі «голова - рада».

По-друге, через звуження обсягу повноважень сільських, селищних, міських голів. Такий підхід дозволяє зменшити вірогідність конфліктів між місцевою радою та відповідним головою і, відповідно, не потребує перегляду мажоритарної системи відносної більшості, за якою обираються сільські, селищні, міські голови.

По-третє, через обрання сільських, селищних, міських голів безпосередньо радою. Вірогідність конфліктів голів та рад у цьому випадку стає мінімальною, оскільки рада сама визначає найбільш прийнятну кандидатуру на відповідну посаду. В той же час перехід до непрямих виборів сільських, селищних, міських голів потребує внесення змін до частини другої статті 141 Конституції України [6, ч. 2, ст. 141].

Результати проведеного дослідження дозволяють визначити такі основні напрями удосконалення виборчих систем для місцевих виборів:

На законодавчому рівні слід визначити мінімальну кількість виборців, яка визначатиме систему проведення виборів до місцевої ради. Такий підхід набув широкого поширення у Європі.

У ряді випадків у селах та селищах проведення виборів за мажоритарною виборчою системою з голосуванням в одномандатних виборчих округах суттєво ускладнюється. З огляду на це, для формування складу сільських, селищних та міських рад в містах, де кількість виборців є меншою за визначену законом межу, доцільно застосовувати мажоритарну виборчу систему з голосуванням у єдиному багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами села, селища, міста. Варто передбачити, що кандидати у депутати відповідних рад висуваються списками, а не окремо, кожен виборець має один голос і може підтримати лише одного кандидата у відповідному списку, обраними вважаються кандидати, які отримали на свою підтримку більшість голосів.

Слід передбачити можливість висування незалежних кандидатів на виборах не лише до сільських і селищних рад, але й принаймні до міських рад.

Зменшення величини виборчих округів, застосування пропорційної виборчої системи з преференційним голосуванням (напіввідкриті, відкриті списки) на сьогодні навряд чи є доцільним. Кардинальне реформування пропорційної виборчої системи варто проводити лише за умови стабілізації партійної системи, зменшення кількості політичних партій, проведення адміністративної реформи, за результатами якої будуть утворені більш-менш однорідні за кількісним складом адміністративно-територіальні одиниці.

З метою забезпечення ефективного функціонування місцевого самоврядування має бути переглянута система обрання на посаду сільського, селищного та міського голови. Найбільш кардинальним і, напевне, найбільш ефективним засобом вирішення цієї проблеми є перегляд конституційних положень, які передбачають обрання голів безпосередньо виборцями, іншими словами - слід передбачити можливість обрання голови безпосередньо радою. Проте можливі й інші шляхи досягнення цієї мети, наприклад - перегляд покладених на голову повноважень, зміна його місця і ролі в системі місцевого самоврядування [4, с. 35-36].

У будь-якому випадку, збереження прямих виборів голів потребує забезпечення їх підтримкою більшістю виборців села, селища та міста - у зв'язку з цим для виборів сільських, селищних, міських голів доцільно застосовувати мажоритарну систему не відносної, а абсолютної більшості.

виборчий система політичний режим

Список використаних джерел

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в України»» від 21 квітня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - №9. - Ст.172.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. - Ст.170.

3. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №33. - Ст.175.

4. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 31 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №35-36. - Ст.491.

5. Коломоєць Т. О., Костенко О. І. Тлумачення актів адміністративного законодавства: Монографія. - Запоріжжя, 2011.

6. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» №2222-IV від 8.12.2004 р.: прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Велес, 2005. - 48 с.

7. Рибачук М. Історичні аспекти становлення виборчої системи в Україні / М. Ф. Рибачук, І. В. Шкурат // Політичний менеджмент. - 2004. - №1. - С.83-96.

Размещено на Allbest.ur