Принципи дослідження адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасній адміністративно-правовій науці вкрай мало уваги приділяється питанням її методології. Це, можливо, пов'язано зі станом методології правознавства, яка й досі належить до «найменш розроблених галузей юриспруденції...». Проте адміністративістам не личить пасивно очікувати позитивних змін у сфері методології правознавства. Навпаки, вони повинні активно включитися в процеси її оновлення, беручи до уваги особливості предмета, мети й завдань адміністративного права та його наукової й прикладної проблематики.

У наукових публікаціях принципи правових досліджень майже не розглядаються. Попри це, їх тією чи іншою мірою висвітлюють майже в усіх дисертаційних роботах та авторефератах із права. Проте, як правило, поверхнево. Більш ґрунтовно ці принципи розкривають у навчальній літературі з філософії та теорії права. Узагальнення відповідних положень перелічених джерел, їх зіставлення із висвітленими в працях із філософії та методології науки уявленнями про засади наукового пізнання дозволяють стверджувати, що до основних принципів правового дослідження, зокрема у сфері адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання, належать принципи об'єктивності, усебічності розгляду, історизму, цінності, системності.

Аналіз принципів наукового дослідження адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання розпочнемо з розгляду принципу об'єктивності, оскільки «мета й найвища цінність наукового пізнання - об'єктивна істина...». У сучасній правовій літературі міститься характеристика означеного принципу, першою вимогою якого є «вивчати всі аспекти предмета або явища та його (їх) зв'язки з іншими, де реалізуються або проявляються його властивості». Проте у навчальному посібнику І.Д. Андреєва «Діалектична логіка» ця вимога трактується як принцип усебічності розгляду. Так вона тлумачиться в опублікованому 2013 року курсі з «Логіки» Е.Г. Винограя і, що цікаво, у монографії В.М. Сирих - редактора праць. Що ж до принципу об'єктивності, то найчастіше його трактують приблизно так, як В.Ф. Черданцев: «Принцип об'єктивності наукового пізнання полягає в тому, що досліджувані явища повинні відображатися такими, якими є насправді. Об'єктивність наукових висновків базується на твердо встановлених наукових фактах.

Що ж до справжньої ролі принципу всебічності розгляду в правових дослідженнях, то її, не називаючи цього принципу, вдало розкрив Н.Н. Тарасов: «...навіть у процесі власне теоретичного дослідження, через практичну орієнтацію професійної свідомості, яка сформувалася історично, юриспруденція неминуче проектує досліджувану проблему в простір реального життя і ніби паралельно «бачить» план її реалізації. Реалізація же вимагає всебічної оцінки існуючих умов, урахування різних процесів і закономірностей (від психологічних - до економічних)». Відповідно до такого бачення, досліджуючи адміністративно-правове забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання, крім юридичного аспекту, треба зважати щонайменше на: соціально-психологічний аспект - формування мотиваційних установок щодо створення ефективної моделі адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання; управлінський аспект - менеджмент безпеки суб'єктів господарювання; міжнародний аспект - порівняння характеристик стану безпеки суб'єктів господарювання в Україні із тими, що спостерігаються в зарубіжних країнах; політичний і економічний аспекти - створення необхідних умов для належного функціонування конкурентного середовища.

Принцип історизму спрямовує на те, що розробка ефективної інноваційної моделі адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання має базуватися на детальному та всебічному історико-правовому аналізі. Цей принцип вимагає конкретно-історичного підходу до дослідження. Останній передбачає розгляд досліджуваних явищ і процесів у контексті тих умов, у яких вони виникли й розвивалися і які обумовили їх особливості. Зокрема, у аспекті цього підходу було б некоректно визначати зміст категорій, використовуваних в аналізі адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання, на основі лише тих ознак, які характерні тільки для того чи іншого етапу розвитку суспільства, реалізації тієї чи іншої управлінської функції. Принагідно зазначимо, що деякі правознавці, на наш погляд, фактично маючи на увазі конкретно-історичний підхід, говорять про конкретність дослідження, наділяючи її статусом одного із принципів наукового дослідження. Та видається більш логічним розглядати конкретність дослідження як одну з вимог принципу історизму, на виконання якої якраз і спрямований передбачуваний цим принципом конкретно-історичний підхід. правовий історизм адміністративний підприємницький

Передбачає принцип історизму і єдність історичного та логічного. Ось як у контексті розгляду методології правових досліджень про це зазначає Д.А. Керімов: «...логічне повинно завжди коректуватися й збагачуватися матеріалом історії права. Логічна схема (модель) права мертва до того часу, поки в неї не вдихнули живодайного струменя повітря реальності правового розвитку. Та, з іншого боку, без логічної схеми ідеального образу права цей розвиток постає як хаотичне нагромадження правових норм, фактів, подій, ситуацій, не пов'язаних між собою й не залежних одне від одного, та виступає у вигляді простої суми їх стану. У результаті історизм у правовому дослідженні перетворюється на елементарний еволюціонізм, у якому причинно-наслідкові залежності історичного розвитку права втрачаються, окремі його епізоди відособляються, історична наступність між ними зникає».

Слід зауважити й про те, що реалізація принципу історизму стосується не лише минулого та теперішнього, але й майбутнього. Так, Е.Г. Винограй у контексті висвітлення змісту цього принципу, який в його працях фігурує також як «історичний підхід до об'єкта, розгляд його в розвитку», аргументує: «.розгляд об'єкта в розвитку сприяє досягненню глибини, цілісності, рельєфності його відображення, розкриттю його історичної обумовленості, механізму руху і саморуху, виявленню його історичних перспектив». І тому завершальний етап запропонованого ним алгоритму пізнання об'єкта в розвитку - «сформувати прогноз доступного для огляду майбутнього, виходячи із характеру розвитку об'єкта в минулому та його теперішнього стану». У зв'язку із цим зазначимо, що на прогностичний аспект принципу історизму зважає й Д.А. Керімов. У контексті розгляду єдності логічного і історичного він стверджує: «Логічна схема права не лише скеровує процес його історичного дослідження в певне русло. Охоплюючи також можливості й тенденції історичного розвитку права, вона виявляється й моделлю правового стану суспільства в майбутньому, основні риси й особливості якого «задані» його теперішнім і минулим. І якою б парадоксальною, на перший погляд, не здавалась включеність майбутнього в історико-правове дослідження, воно завжди присутнє в дослідженні, часто виконуючи роль своєрідного орієнтира». Отож, маємо підстави відносити до інструментів реалізації принципу історизму в процесі дослідження адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання і «прогнозний метод, який спрямований на передбачення розвитку адміністративного права, вироблення моделей норм адміністративного права, їх експериментальну перевірку в певних управлінських ситуаціях».

Розгляд принципу цінності розпочнемо з окреслення позиції Г. Радбруха про те, що право можна зрозуміти лише в рамках категорій, що стосуються цінності. Загалом цей принцип наукових досліджень означає необхідність неухильного додержування в процесі їх виконання аксіологічного підходу, вихідне положення якого полягає в тому, що «конституюючою основою суспільства, людини, культури є цінності - етичні, естетичні, логічні, соціальні ідеали й еталони, які становлять субстанціональний каркас буття людини, суспільства, культури». Що ж до інтерпретації змісту такого підходу стосовно юридичної науки, то вдалою видається така: «... ціннісний (аксіологічний) підхід в юриспруденції - це загальна стратегія дослідження, що визначає розгляд права крізь призму його відповідності певним цінностям, що можуть забезпечуватись правом і бути його основою».

У сучасній літературі в контексті висвітлення аксіологічного підходу до права застерігають від юридичного романтизму, під яким розуміють упевненість, що за допомогою виключно держави й права можна вирішити будь-які суспільні проблеми, та юридичного нігілізму - недооцінки, нехтування правом. Зокрема, В.Ф. Черданцев зазначає: «Очевидно, що шкідливі як крайній нігілізм, так і нестримний романтизм. Істину слід шукати по середині». Зрозуміло, що цим застереженням належить керуватися й нам.

Попри це, слід ураховувати ту ймовірну обставину, що особливо сприятливі умови для прояву юридичного романтизму та юридичного нігілізму існують у сфері недержавного сектора безпеки та його відносин із державними правоохоронними органами.

Розпочинаючи розгляд принципу системності, насамперед зазначимо, що існує низка визначень останньої. На думку Е.Г. Винограя, «найбільш характерним» із-поміж них властиві певна однобічність і зовнішня описовість. Як альтернативу він пропонує розгорнуту характеристику системності, головні положення якої такі:

Системоконституююче відношення полягає в тому, що об'єкт виступає як система у розв'язанні суперечностей, актуальних для забезпечення його якості, виникненні, функціонуванні, розвитку.

Головний критерій системності об'єкта - здатність до урегулювання цих суперечностей, а останнє є провідним системо формувальним фактором.

Діалектичний принцип системності передбачає розгляд об'єкта як складного, організованого цілого, існування й розвиток якого забезпечується вирішенням актуальних суперечностей у заданих умовах середовища. Саме динаміка злагодження цих суперечностей є визначальною щодо компонентів системи та її формування як цілого.

Кожен об'єкт - система - елемент більш масштабної системи. Якісні характеристики системи обумовлені закономірностями відповідних більш масштабних систем та якісною своєрідністю підсистем.

В онтологічному розумінні принцип системності спрямовує на виявлення інтегративних закономірностей, механізмів і процесів, що забезпечують об'єднання частин у ціле, виникнення інтегративних якостей і форм, у гносеологічному - він визначає установку на провідну роль ідеї інтегративного синтезу на всіх етапах дослідження системи, в організаційно-праксіологічному - орієнтує на виявлення закономірностей ефективної інтеграції діяльності, оптимального проектування, комплексування й розвитку об'єктів різної природи, у загальнометодологічному - передбачає поєднання гносеологічного й праксіологічного підходів в єдиний методологічний комплекс оптимізації соціальної дії.

Очевидно, що у випадку дослідження адміністративно-правового забезпечення безпеки діяльності суб'єктів господарювання наведена характеристика системності, особливо її другий пункт, спрямовує на те, щоб аналізувати це забезпечення «з точки зору протиставлення рівноважного стану системи її структурним змінам із присутністю суперечностей - загроз і в явній, і в латентній формі».