Поняття механізму правового регулювання в семантичному розрізі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ПОНЯТТЯ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СЕМАНТИЧНОМУ РОЗРІЗІ

Куракін О.М., к. ю. н., доцент,

професор кафедри теорії та історії держави і права

У статті пропонуються власні роздуми з приводу складності тлумачення дефініції «механізм правового регулювання». Аналізуються фактори, які спричинили неоднозначне розуміння вказаного теоретико-правового інституту, що, у свою чергу, дає змогу усвідомити значимість цієї категорії, виявити її роль в усуненні можливих перешкод, звернути увагу на організаційний, упорядковувальний характер її ланок.

Ключові слова: правове регулювання, механізм, результативність, структура, правова надбудова, динаміка.

В статье предлагаются собственные размышления по поводу сложности толкования дефиниции «механизм правового регулирования». Анализируются факторы, повлекшие неоднозначное понимание указанного теоретико-правового института, что, в свою очередь, позволяет осознать значимость данной категории, выявить ее роль в устранении возможных препятствий, обратить внимание на организационный, упорядочивающий характер ее звеньев.

Ключевые слова: правовое регулирование, механизм, результативность, структура, правовая надстройка, динамика.

The author offers his own reflections on the difficulties in the interpretation of the definition of “mechanism of legal regulation”. Analyzes the factors that caused the ambiguous understanding of the theoretical and legal institution. This, in turn, helps to realize the importance of this category to identify its role in eliminating possible obstacles, pay attention to organizing, arranging character units.

Key words: legal regulation, mechanism, efficiency, structure, legal superstructure, dynamics.

Постановка проблеми. Загальнотеоретична правова наука активно використовує терміни, які не є юридичними у власному розумінні слова. До таких належить, зокрема, категорія «механізм». У теорії права розрізняють різні механізми: правотворчості, дії права, правореалізації, правового впливу й, нарешті, правового регулювання.

Проблема аналізу поняття механізму правового регулювання не належить до нових. Вона досліджувалася низкою вчених [1], однак і досі, на нашу думку, продовжує залишатися актуальною та вимагає більш глибокого розроблення.

Ступінь розробленості проблеми.

С.С. Алексєєв уважає, що під механізмом правового регулювання варто розуміти взяту в єдності всю сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини [2, с. 95]. З його тлумаченням згодні правознавці: В.С. Прохоров, Н.М. Карпачов, А.Н. Тарбагаї. До запропонованої дефініції близькі за своїм змістом визначення, викладені в роботах інших фахівців, а саме: це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин [3, с. 144].

А.В. Малько визначає механізм правового регулювання як систему правових засобів, організованих найбільш послідовно з метою подолання перешкод, що стоять на шляху задоволення інтересів суб'єктів права [3, с. 144].

Усі подані визначення пропонуються в межах єдиного підходу до механізму правового регулювання лише через систему засобів правового регулювання. Але їх відмінності суто формальні. Отже, нашим завданням ми вбачаємо здійснення спроби розкрити смисловий зміст пропонованого інституту.

Традиційно механізм правового регулювання розглядається в статичному, «застиглому» стані. У юридичній літературі акцент, зазвичай, робиться на самостійному, відокремленому та послідовному розгляді його структурних складових. Такий підхід дає змогу детально проаналізувати механізм правового регулювання на кожній окремій стадії, але не надає можливості продемонструвати механізм правового регулювання як єдиної функціонуючої системи у взаємозв'язку та взаємодії її елементів. До сьогодні на належному рівні не вивчено саме поняття механізму правового регулювання. До його визначенням підходять по-різному.

Отже, мета статті полягає у викладенні власних роздумів з приводу складності тлумачення дефініції «механізм правового регулювання» через аналіз факторів, що спричинили неоднозначність розуміння вказаного теоретико-правового інституту.

Це, у свою чергу, дасть змогу усвідомити значимість цієї категорії, виявити її роль в усуненні можливих перешкод у правовому регулюванні, звернути увагу на організаційний, упорядковувальний характер її ланок.

Виклад основного матеріалу. Заслуговує схвалення той факт, що в наведених визначеннях акцент зроблений на системному аналізі, що надає можливість у межах статті припустити розгляд побудови знання про предмет як упорядковану певним чином велику кількість взаємопов'язаних елементів, що становлять цілісне утворення.

Позитивним також є звернення до результативності механізму правового регулювання й цілей його функціонування, що, у свою чергу, дає змогу усвідомити значимість цієї категорії, виявити її роль в усуненні можливих перешкод, звернути увагу на організаційний, упорядковувальний характер ланок її механізму, угледівши в останньому «схему» реалізації суб'єктивних прав. Але поряд із достоїнствами запропонований підхід до осмислення категорії «механізм правового регулювання» має низку недоліків.

По-перше, таке трактування дефініції «механізм правового регулювання» не дає змоги відмежувати категорію «механізм правового регулювання» від поняття «структура механізму правового регулювання». І.Є. Фарбер уважає, що погляд на розуміння механізму правового регулювання як систему правових засобів створює складність для розмежування його з категорією «правова надбудова», під якою в науковій літературі розуміють усю сукупність юридичних явищ, що впливають на суспільні відносини [4, с. 63].

По-друге, це трактування не надає можливості подати механізм правового регулювання як функціонуючу систему, коли знання про нього як предмет дослідження формувалися б виключно в площині організованих і взаємопов'язаних елементів. Первинна сутність поняття «механізм правового регулювання» убачається в значенні складного, цілісного в усіх своїх функціональних виявах об'єкта, що перебуває в стані безперервного руху. Отже, механізм відтворення тих чи інших соціальних явищ зобов'язує розглядати структуру в її розвитку та функціонуванні, а саме поняття «механізм» необхідно розглядати насамперед через діяльність, крізь призму його динаміки, а не статики. механізм правовий регулювання дефініція

В.А. Шабалін звертає увагу на необхідність дослідження елементів механізму правового регулювання в єдності, взаємодії, русі [5, с. 42]. В.М. Коган обґрунтовано спробував уявити механізм кримінально-правового регулювання в цілісності, як єдність закону і практики його застосування. Є.Г. Лук'янова, досліджуючи механізм процесуального регулювання, правильно вказує, що «це динамічна система правових засобів» [6, с. 51]. Розуміння механізму правового регулювання як динамічної системи дасть змогу найбільш повно розкрити характер зв'язків, що поєднують його елементи, та визначити критерії його ефективності.

По-третє, бачення механізму правового регулювання тільки системою юридичних засобів не надає можливості розглядати його як процедурний процес. Водночас сам термін «механізм» означає систему, пристрій, що визначає порядок будь-якого виду діяльності, або внутрішній устрій приладу, апарата, що приводить їх до дії. [7]

Отже, ототожнення механізму правового регулювання із системою правових засобів не дає змоги відобразити всю його сутність у тому сенсі, що не надає можливості подати механізм як функціонуючу систему, звернутися до процедурного характеру його процесу.

С.С. Алексєєв пропонує розглядати механізм правового регулювання в іншому аспекті, зокрема як діяльність державних і громадських органів, коли предметом аналізу є правові форми (організаційно-правові сторони) діяльності органів держави і громадськості, які здійснюють правове регулювання [2, с. 117]. Безумовно, окремим формам діяльності компетентних органів відповідає цілісна сукупність правових засобів, притаманних тій чи іншій ланці механізму правового регулювання. Однак осмислення поняття механізму правового регулювання в настільки широкому аспекті веде вбік від з'ясування сутності цієї правової категорії.

Механізм правового регулювання - категорія наукова, теоретична, що дає змогу говорити про неї з певною часткою абстрактності. З'ясування обсягу її смислового змісту відбувається шляхом умовиводів на підставі аналізу властивостей багатьох правових явищ, уклю- чаючи діяльність державних органів та громадськості у сфері правового регулювання.

Однак припустимість умовності під час визначення поняття механізму правового регулювання виключає повну відсутність смислових меж для розглянутої правової категорії. Наприклад, діяльність державних органів і громадськості, безсумнівно, «причетна» до функціонування механізму правового регулювання поряд із фактичною поведінкою інших суб'єктів права. Однак, на нашу думку, її не варто виділяти як окрему структурну складову механізму правового регулювання з кількох причин:

1. Хоча механізм правового регулювання завжди стикається з діяльністю державних органів і органів громадськості, останні, здійснюючи свої повноваження, часто виходять за межі механізму правового регулювання.

2. Діяльність державних органів і органів громадськості стосовно механізму правового регулювання не розглядається самостійно, для механізму правового регулювання важлива не сама діяльність як така, а предмет цієї діяльності, тобто те, з приводу чого вона виникає.

3. Механізм правового регулювання - це модель руху до впорядкованих суспільних відносин у сфері правового регулювання, а діяльність державних органів та громадськості в цьому напрямі є лише способом активізації цієї теоретичної конструкції.

Перераховані вище факти свідчать про відсутність необхідності включати в теоретичну категорію «механізм правового регулювання» діяльність державних органів щодо здійснення своїх повноважень у сфері правового регулювання. Скоріше вона охоплюється обсягом поняття «механізм держави». При цьому діяльність громадськості залишається за межами поняття «механізм держави» як така, що не розкриває його сутності.

Якщо ж причиною включення діяльності державних органів і органів громадськості в поняття «механізм правового регулювання» слугувало прагнення показати тісний зв'язок держави, в особі її органів, з правовими яви- щами, то це завдання успішно можна здійснити за допомогою такої суміжній теоретичної категорії, як «механізм державно-правового регулювання». Смисловий обсяг цього поняття дасть змогу також уключити до нього поряд із діяльністю державних органів щодо досягнення поставлених цілей правове регулювання діяльності громадськості в зазначеному напрямі.

Складність тлумачення дефініції «механізм правового регулювання» пов'язана з низкою факторів. До основних можна зарахувати існування в українській і російській мовах різних трактувань таких слів, як «механізм», «регулювання», «право», що спричинило й неоднозначне розуміння словосполучення «механізм правового регулювання». Певні труднощі пов'язані й із самою конструкцією цього поняття. Механізм регулювання правовими засобами або ця теоретична конструкція вказують лише на те, що регулювання має відповідати вимогам правового механізму, тобто бути законним, доцільним, справедливим тощо.

Видається, що прикметник «правове», як визначенням щодо іменника «регулювання», передусім указує на властивості й ознаки останнього. Якщо ми будемо розглядати право як справедливість або як міру свободи, то регулювання за умови дотримання загальної справедливості та відсутності обмеження міри свободи індивідуумів навіть не за допомогою права буде правовим. Для акценту ж на способі регулювання більш удалим убачається словосполучення «механізм регулювання правом».

Певні ускладнення щодо з'ясування змісту розглянутої правової категорії пов'язані також зі значенням слів «механізм» і «регулювання». Як «механізм», так і «регулювання» мають тісний смисловий зв'язок із упорядкуванням. Такий підхід до їх розуміння ставить питання про необхідність дублювання терміна «упорядкування» в понятті «механізм правового регулювання». Проте детальніший аналіз значення іменників «механізм» і «регулювання» дає змогу визначити їх як близьких за змістом, але не тотожних, що виключає можливість дублювання.

Факт наявності обох понять у межах єдиної теоретичної категорії лише сприяє посиленню смислового навантаження на впоряд- ковувальну роль права. При цьому важливо враховувати, що «механізм» - це передусім внутрішня впорядкованість, а «регулювання» - спрямованість на порядок, тобто зовнішня упорядкованість.

Висновки

Виходячи із викладеного вище, можна запропонувати таке визначення: механізм правового регулювання - це норматив- но-організований, послідовно здійснюваний комплексний процес, спрямований на результативне втілення правових норм у життя за допомогою адекватних правових засобів.

Подібне трактування механізму правового регулювання з позицій динамічної категорії, на нашу думку, дає змогу такого:

1. охарактеризувати механізм правового регулювання в працюючому стані, з'ясувати вияв досліджуваного предмета в часовому просторі, а не тільки побачити в ньому пов'язаний єдиним функціональним призначенням об'єкт. Ще М.К. Каплан і П.А. Циган- кова звертали увагу на динамічний характер права, коли писали, що «нова юриспруденція являє собою право скоріше як процес, ніж сукупність формальних правил» [8];

2. указати не тільки головну мету правового регулювання, а й підкреслити логічну завершеність процесу механізму правового регулювання. Аналізуючи цю ознаку, варто зробити акцент на тому, що метою «механізму правового регулювання» є реалізація норми, яка має правовий характер. Розрізняючи поняття «право» й «закон», підкреслимо, що механізм правового регулювання створюється насамперед для реалізації самого права як міри свободи. Було б неправильно зводити сутність механізму правового регулювання, як пропонується, лише до послідовного жорсткого втілення нормативності в практику за допомогою юридичних методів і способів;

3. відзначити значимість належних правових засобів у забезпеченні процесу досягнення мети механізму правового регулювання;

4. визнати системний, комплексний характер процесу механізму правового регулювання;

5. акцентувати увагу на чіткій внутрішній організації механізму правового регулювання. При цьому нормативна організованість указує на сувору регламентацію процесу механізму правового регулювання нормами права, а послідовне упорядкування - на поетапний перехід від однієї стадії механізму до іншого.

Література

1. Новікова М.М. Юридичний компроміс як фактор опти- мізації механізму правового регулювання: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / М.М. Новікова. Х., 2007. 18 с.

2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе / С.С. Алексеев. М.: Юридическая литература, 1966. 224 с.

3. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве / А.В. Малько. М.: Юристъ, 2005. 250 с.

4. Фарбер И.Е. О сущности права: [учебное пособие] / И.Е. Фарбер. Саратов: СГУ, 1959. 75 с.

5. Шабалин В.А. Методологические вопросы правоведения: В связи с теорией и практикой социалистического управления / В.А. Шабалин. Саратов: Изд-во Саратовского ун- та,1972. 226 с.

6. Коган М. В. Таможенное дело / М.В. Коган, О.И. Молчанова. Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. 171 с.

7. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / С. Караванський. 4-те вид., опрацьоване і до- повн. Львів: БаК, 2012. 536 с.

8. Теория международных отношений: [хрестоматия] / сост., науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. М.: Гардарики, 2002. С. 220-235.

Размещено на Allbest.ru