9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Правове регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні

Пилипенко А.І., слухач магістратури

У статті проаналізовано аспекти організації та діяльності політичних партій. Розглянуто політичну партію як правовий інститут, а також досліджено її роль у процесі формування громадянського суспільства.

Ключові слова: політичні партії, громадські організації, багатопартійність, виборчий процес, демократія.

Постановка проблеми. Політичні партії як одне з важливих досягнень цивілізації є суттєвим, іноді вирішальним елементом політичної системи. Вони відображають інтереси, потреби й цілі певних соціальних груп, є посередниками між громадянами та політичною системою і виконують роль політичного інструменту у формуванні й використанні державно-політичної влади. Становище та діяльність політичних партій є показниками демократичної природи суспільства й характеризують ступінь його політичного і правового розвитку.

Ступінь розробленості проблеми. В Україні поняття політичної партії відображено в Законі "Про політичні партії в Україні" від 05 квітня 2001 р., який закріпив основні положення, що регламентують основи діяльності політичних партій в Україні. Відповідно до Закону "Про політичні партії в Україні" [10], політична партія - це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяння формуванню й вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах [5, с.142].

З моменту проголошення незалежності й до сьогодні політичним партіям приділялося чимало уваги. О.М. Бандурка та В.А. Греченко у своїй монографії "Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть" розглядають питання, що виникають у процесі взаємодії політичних партій і влади. Автори пропонують власну періодизацію становлення багатопартійності, визначають основні способи виникнення політичних партій, аналізують впливовість наявних партій на політичні процеси, що відбуваються в державі [11].

У дисертаційному дослідженні Д.В. Лук'янова "Держава та політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії)", а також у наукових статтях розглядаються питання, що виникають під час взаємодії між державою та політичними партіями, аналізується фінансування політичних партій в Україні [5, с.147].

Г.О. Саміло в дисертаційному дослідженні на тему "Правові засади становлення та розвитку політичних партій в Україні з кінця ХІХ ст. до 2001 р. (на матеріалах Запорізького регіону)" здебільшого аналізує становище політичних партій у дорадянський період і в період існування СрСР. Автором пропонується власна періодизація становлення вітчизняної багатопартійності, що базується на легітимації та легалізації політичних партій відповідно до етапів перебудови й державного будівництва незалежної України та ступенів розвитку політико-правової свідомості суспільства [4, с.35].

В.В. Рубан, Н.С. Серьогіна присвятили свої працю дослідженню становлення й розвитку української багатопартійності. Проаналізували основну типологію політичних партій, дослідили стан і тенденції розвитку вітчизняної багатопартійності [1, с.107].

Мета статті полягає в тому, щоб за допомогою комплексу правових методів і передусім інструментарію юридичної техніки й герменевтики всебічно з'ясувати стан правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні й надати рекомендації щодо його вдосконалення.

Завдання статті полягає в аналізі організації та діяльності політичних партій у чинному законодавстві України.

Виклад основного матеріалу. Політичні партії як одне з важливих досягнень цивілізації є суттєвим, іноді вирішальним елементом політичної системи. Відображають інтереси, потреби й цілі певних соціальних груп, є посередниками між громадянами та політичною системою і виконують роль політичного інструменту у формуванні й використанні державно-політичної влади. Становище та діяльність політичних партій є показниками демократичної природи суспільства й характеризують ступінь його політичного та правового розвитку.

Особливо важливу роль виконують політичні партії в посттоталітарних країнах, якщо вони сприяють розвитку громадянського суспільства, утвердженню прав і свобод людини та громадянина. У нашій країні, де відбуваються складні та суперечливі процеси політичної трансформації в напрямі будівництва демократичного державного ладу, багатопартійність і породжувана нею політична конкуренція є необхідною умовою та гарантією нормального функціонування демократичних механізмів влади, забезпечення конституційних прав громадян.

Політична партія розглядалася як організація, що має на меті завоювання постів у державних органах у конкурентній боротьбі за голоси виборців. Надалі виникає категорія "політична організація". До політичних організацій належали ті, які були втягнені в конкурентну виборчу боротьбу, дрібні партії, які не мали реальних можливостей добиватися владних посад, революційні організації, які прагнули самого принципу виборності, а також правлячі групи в тоталітарних державах.

У сучасному законодавстві існує багато різноманітних визначень політичних партій. Вони зводяться до двох основних груп залежно від підходу законодавця до трактування загального призначення політичних партій у суспільстві й державі.

Говорячи про вплив громадянського суспільства на партійно-політичне життя в Україні, необхідно визначити низький рівень активності громадян, відсутність стійких демократичних традицій, недовіру населення до партій. На нашу думку, необхідно визначити місце політичних партій у суспільстві за їх природою взаємин із такими суб'єктами політичної системи, як український народ і держава, а також за конституційно-правовим регулюванням. Згідно зі ст.5 Конституції України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". Взаємозв'язок між народом і політичними партіями закріплено в положенні ч.2 ст.36 Конституції України: "Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян.". Аналогічна конституційно-правова конструкція є в конституціях багатьох держав світу. Так, в Україні про це говориться в ст.12 Закону "Про політичні партії в Україні". Й особливо цінним є те, що це стосується опозиційних партій, яким гарантується можливість, наприклад, оприлюднювати та обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади.

Про те, що саме народ є носієм влади, а не політичні партії - інструментарій її здійснення, свідчать норми, закріплені у ст.36 Конституції України. Громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних та інших інтересів. Політичні партії беруть участь у виборах. Отже, на конституційному рівні закріплюються форми впливу народу на політичні партії, а через них - на процес формування органів державної влади й місцевого самоврядування та їх функціонування.

Беручи до уваги викладене вище, можна стверджувати, що на шляху формування національної демократичної політичної системи зроблені перші кроки насамперед на інституціональному й функціональному рівнях. Політичні партії, як правлячі, так і опозиційні, незважаючи на свою молодість, усе впевненіше посідають своє місце у відносинах між народом і державою.

Згідно з положеннями Загальної декларації прав людини та відповідно до ст.36 Конституції України, громадянам України надається право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки і громадського порядку або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії мають сприяти формуванню й вираженню політичної волі громадян.

Внутрішньопартійні організаційні відносини регулюються актами організаційного характеру (статути, регламенти), які приймаються партіями самостійно, у процесі реалізації їхніх права на самоврядування. Однак однією з характерних тенденцій розвитку сучасного законодавства про політичні партії є його "вторгнення" у сферу їхніх організаційних відносин. Це положення можна пояснити двома причинами. По-перше, сучасна держава зацікавлена в найбільш ефективній реалізації політичними партіями публічних функцій, пов'язаних із організацією та здійсненням державної влади. По-друге, держава зацікавлена в затвердженні й додержанні демократичних принципів у внутрішньопартійному житті політичних партій.

Як зазначалося раніше, чинна Конституція України визначила основні засади організації та діяльності політичних партій в Україні. Так, ст.15 Конституції закріплює принцип політичного й ідеологічного плюралізму, а ст.36 - одне з основних політичних прав громадян - право на свободу об'єднання в політичні партії. Також Основний Закон закріплює основні завдання політичних партій, а саме: сприяння та вираження політичної волі громадян, участь у виборах, що відрізняє політичні партії від інших видів громадських об'єднань, які насправді не є політичними. Отже, головна мета будь-якої політичної партії в політичному процесі - це завоювання і здійснення державної влади в межах і на підставі Конституції та чинного законодавства, що здійснюється завдяки їх участі у виборах. Будь-яка демократична держава неможлива без проведення періодичних, вільних і справедливих виборів. Вибори є невід'ємними атрибутом демократичного суспільства, адже саме шляхом виборів у ньому відбувається відтворення й легітимація владних інститутів. У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

У демократичному суспільстві вибори за своєю суттю - це вияв реальної волі народу, процес виявлення та здійснення такої волі. Отже, вибори в Україні - це передбачена Конституцією і законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційно якісного та кількісного складу представницьких органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Під час аналізу низки законодавчих приписів щодо організації та діяльності політичних партій звернута увага на те, що необхідно виправити, а саме: невизначеність статусу майна після припинення діяльності політичної партії, що відбувається під час як анулювання реєстраційного свідоцтва, так і заборони політичної партії. Запропоновано доповнити ст.21 Закону "Про політичні партії в Україні" таким положенням: "У разі заборони політичної партії майно та кошти останньої варто стягнути на користь держави". У разі ж анулювання реєстраційного свідоцтва розпоряджатися майном і коштами потрібно з урахуванням вини політичної партії, тому ст.24 Закону "Про політичні партії в Україні" [10] варто доповнити таким положенням: "Якщо неправдиві відомості щодо реєстрації були подані партією свідомо (навмисно), у такому разі майно та кошти потрібно стягнути на користь держави. Якщо ж такі відомості були подані випадково, то майно та кошти партії варто використати на статутні і благодійні цілі" [2, с.173].

В Україні відсутня єдина періодизація становлення багатопартійності. Спочатку партії створювались у відповідь на суспільний запит; на наступних етапах - як інструменти політичної легалізації боротьби окремих груп та осіб, які прагнуть зберегти або здобути владу. На сьогодні в Україні почався якісно новий етап формування української багатопартійності. її подальшому становленню й розвитку сприятиме запровадження пропорційної системи виборів, за якої об'єднані в більшість партії в Парламенті формують уряд і відповідають перед виборцями за результати його діяльності. Пропорційна виборча система сприятиме становленню впливових політичних партій як інститутів громадянського суспільства, а отже, і багатопартійної системи як основи демократії.

політична партія правовий інститут

Висновки. Отже, як висновок зазначимо, що, відповідно до Порядку денного асоціації Україна - ЄС у 2014 р. [9], подальше розроблення законопроектів щодо вдосконалення законодавства з питань проведення відповідних виборів здійснюватиметься після отримання висновків міжнародних спостерігачів, а також триває робота з вивчення міжнародного досвіду й рекомендацій GRECO, Венеціанської Комісії, Ради Європи та ОБСЄ щодо правового регулювання питання фінансування діяльності політичних партій і виборчих кампаній.

Література

1. Український парламентаризм: проблеми історії та сучасної політичної практики (до 145-річчя від дня народження Михайла Грушевського): зб. наук. ст. / [Т.А. Бевз та ін.]; редкол.: В.М. Литвин (голова) та ін.; Верховна Рада України, Укр. ін-т нац. памяті. - К.: [б. в.], 2012. - 454 с.

2. Совгиря О.В. Конституційне право України. Повний курс: [навч. посіб.] / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 541 с.

3. Росенко М.І. Становлення парламентаризму в Україні: теорія, методологія, практика: [моногр.] / М.І. Росенко; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Л.; Севастополь: Крученин Н.П., 2011. - 368 с.

4. Регулювання політичних партій в Україні: сучасний стан і напрям реформ [ // Часопис Парламентаря - 2010. - № 2. - С.37.

5. Погорілко В.Ф. Конституційне право України: [під - ручн.] / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко; за заг. ред. проф.В.Л. Федоренка; передмова проф.В. В. Коваленка. - 3-вид., перероб. і доопр. - К.: КНТ, Ліра-К, 2011. - 532 с.

6. Нестерович В.Ф. Конституційне право України: [навч. посіб. з підготовки до самостійної роботи] / В.Ф. Нестерович. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2013. - 208 с.

7. Конституційне право України: [підручн.] / за заг. ред.В.Л. Федоренка; передмова проф.В.М. Шаповала. - 4-е вид., перероб. і доопр. - К., 2012. - 727 с.

8. Конституційне право України: [посіб. для підготов. до іспиту] / [Ю.Г. Барабаш та ін.]; за заг. ред. Ю.Г. Барабаша. - Х.: Право, 2012. - 303 с.

9. Про імплементацію Порядку денного асоціації Україна - ЄС у 2014 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/994_990.

10. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. № 2365-Ш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2365-14.

11. Бандурка О.М. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть: [моногр.] / О.М. Бандурка, В.А. Греченко. - Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru