Основні напрями протидії корупції в органах місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Бортнік С.М.

Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття світова спільнота визнала, що корупція є глобальною проблемою кожної країни, і з цією проблемою треба боротися. Результатом стало ухвалення цілого комплексу міжнародно-правових актів (обов'язкових і рекомендованого характеру), підготовлених та прийнятих в Організації Об'єднаних Націй, Організації економічного співробітництва та розвитку, Організації американських держав, Раді Європи, Європейському Союзі, Африканському Союзі. Міжнародні юридичні інструменти відрізнялися за сферою застосування, проте в усіх було на меті одне - встановити загальні стандарти боротьби з корупцією шляхом забезпечення виконання антикорупційних законів на національному рівні, що є досить актуальним [1, с. 84].

Постановка проблеми. Протягом останніх десятиліть при характеристиці складної суспільно-політичної й економічної ситуації в Україні з незмінною сталістю констатується негативна тенденція активного поширення корупції й стрімкого її проникнення в усі сфери життєдіяльності держави та суспільства. Проблема корумпованості чиновників є однією з найбільш гострих та обговорюваних у засобах масової інформації, науковій і публіцистичній літературі. Це насамперед викликано тим, що вказане явище не тільки порушує права та інтереси людини, які є найвищою цінністю, але й стало однією з основних перешкод ефективному розвитку сучасного українського суспільства та держави, а також входженню України в світову спільноту на рівні повноцінного партнера, на чому неодноразово акцентувалася увага як у документах, що визначають міжнародні відносини країни, так і в нормативних актах вищих органів влади [2, с. 1].

Особливо загрозливих масштабів корупція набуває в серед службовців місцевого самоврядування, оскільки ця категорія службових осіб приймають рішення, що впливають на набуття прав на земельні ділянки, їх використання та охорону, але існуюча система органів державної влади спрямовує свої владні повноваження не для задоволення законних інтересів приватних осіб шляхом оперативного надання якісних адміністративних послуг, а на участь у корупційних схемах, користуючись, зокрема відсутністю доступу широкої громадськості до інформації про земельні ділянки [3, с. 281]. Зазначені обставини обумовлюють актуальність вибраної теми.

Стан дослідження. Загалом, проблематикою дослідження корупційної злочинності в різні часи займалася низка видатних вчених, таких як: П. П. Андрушко, С. А. Алтухов, О. Ф. Бантишев, Б. В. Волженкін, А. В. Галахова, О. О. Дудоров, С. І. Дячук, К. П. За- доя, Б. В. Здравомислов, В. Ф. Кириченко, М. Й. Коржанський, Б. В. Леонов, В. А. Ломако, О. А. Мартиненко, В. Д. Мень- шагін, О. С. Новаков, М. І. Панов, Є. В.

Прокопович, В. І. Рибачук, А. Б. Сахаров, О. Я. Свєтлов,А.А. Стрижевська,А. М.Трайнін, Б. С. Утєвський, М. І. Хавронюк, В. Г. Хашев, Г. І. Чангулі, В. М. Чхіквадзе, С. А. Шал- гунова та ін.

Метою цієї наукової роботи полягає у висвітленні окремих теоретичних та практичних проблем забезпечення законності в правозастосовчій діяльності міліції України, а також пошук ймовірних шляхів щодо їх вирішення.

Виклад основних положень. Тривалий час органи державної влади, місцевого самоврядування на території України формувалися з «політичної еліти», до якої входили представники провладної політичної партії, середні ж та нижчі ланки влади займали ставленики провладної партії. Вибори, які мали на меті оновлювати владу, фактично поновлювали та продовжували повноваження тих самих можновладців, деякі з яких займали державні посади з часів існування СРСР. Провладні політичні партії, змінюючи назви та гасла, здебільшого не міняли основний членський склад, тобто до влади приходили ті ж самі особи в різний час від різних політичних структур [4, с. 23]. Що в свою чергу породжувало корупцію.

Протидія корупції є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв'язання якої для багатьох країн є надзвичайно важливою і складною справою. Це повною мірою стосується й України, для якої корупція стала чинником, що реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу держави [5, с. 80].

Керуючись положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України [6, с. 12]. Зазначене стосуються всіх без винятку службових осіб, незалежно від їхнього службового становища (звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу), відомчої приналежності органу, характеру та сфери його діяльності, обсягу повноважень або форми власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи й організації.

Так, за офіційною інформацією Міністерства юстиції України в цілому упродовж 2013 року за вчинення кримінальних коруп- ційних правопорушень засуджено 799 осіб, в тому числі 74 - до позбавлення волі, 18 - до обмеження волі, 3 - до арешту, 1 - до виправних робіт, 1 - до громадських робіт, 215 - до штрафу, до 3-х осіб застосовано позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а до 2-х осіб - службове обмеження для військовослужбовців. Із яких посадові особи місцевого самоврядування - 94 (11,7%) [7].

За визначенням Національної антикоруп- ційної стратегії на 2011-2015 роки, однією з основних причин виникнення і поширення корупції в Україні є низька ефективність заходів, що вживають правоохоронні органи, органи прокуратури і суди щодо притягнення винних у вчиненні корупційних правопорушень до відповідальності. А одним із її завдань, як і напрямів Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, є формування єдиної пра- возастосовної практики правоохоронних та судових органів у справах, пов'язаних із корупцією.

Таким чином на сучасному етапі становлення місцевого самоврядування потребує врахування конституційно-правова практика його регламентації в європейських країнах, що свідчить про необхідність якнайширшого залучення членів територіальних громад, використання різноманітних форм організації місцевого самоврядування, поліпшення економічної основи діяльності місцевого самоврядування тощо [8, с. 17].

Слід відзначити, що проблемами та перспективами впровадження європейських принципів місцевого самоврядування в Україні під реформування є:

- визначити пріоритети розвитку місцевого самоврядування на сучасному етапі державотворення в Україні;

- розробити концепцію розвитку місцевого самоврядування в Україні, яка фактично стане вектором подальшої імплементації європейських стандартів у національне законодавство;

- запропонувати систему європейських стандартів, що мають значення для розвитку місцевого самоврядування в Україні та можуть бути застосовані в рамках вітчизняної політико-правової формації;

- з'ясувати суб'єктний склад системи місцевого самоврядування та конституювати основного суб'єкта місцевого самоврядування;

- вирішити проблему конкуренції компетенції між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями шляхом функціонального та інституційного реформування;

- упорядкувати використання принципів «децентралізації» та «субсидіарності» в місцевому самоврядуванні з урахуванням реалізації концепції муніципального дуалізму на місцевому рівні;

- удосконалити організаційну структуру органів місцевого самоврядування, дозволивши районним і обласним радам формувати власні виконавчі органи та на рівні статутів територіальних громад визначати

особливості структурного характеру органів місцевого самоврядування;

- вирішити питання щодо статусу виборних осіб місцевого самоврядування та їх взаємовідносин з виборцями (можливості та механізми їх відкликання виборцями);

- підвищити роль статутів територіальних громад у системі актів органів місцевого самоврядування;

- врегулювати питання добровільних об'єднань територіальних громад;

- передбачити обов'язкове застосування форм участі територіальної громади у місцевому житті, зокрема під час вирішення питань щодо зміни території громади;

- конкретизувати питання здійснення державного контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- встановити основні засади фінансової забезпеченості місцевого самоврядування, зокрема адекватності фінансових ресурсів місцевого самоврядування його функціям;

- запровадити нові форми взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади, пов'язані з проведенням консультацій та інших організаційних заходів щодо питань роботи органів місцевого самоврядування;

- відобразити принцип служіння територіальній громаді інших суб'єктів місцевого самоврядування;

- закріпити принцип поділу повноважень органів місцевого самоврядування на головні та інші повноваження;

- врахувати пріоритет повноважень органів місцевого самоврядування перед місцевими державними адміністраціями у випадку їх збігу;

- закріпити принцип повноти повноважень органів місцевого самоврядування, що означатиме їхню достатність для ефективного здійснення всіх покладених на органи місцевого самоврядування функцій;

- опрацювати можливі шляхи підвищення застосування органами місцевого самоврядування та членами територіальних громад існуючого інструментарію конституційного подання і конституційного звернення для захисту своїх прав і законних інтересів у сфері муніципальної діяльності в Україні;

- визначити чіткі підстави і механізми конституційно-правової відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою і державою;

- підвищити вимоги до органів місцевого самоврядування щодо необхідності застосування стратегічного планування розвитку населених пунктів відповідно до загальнодержавних галузевих і регіональних програм розвитку;

- визначити місце і роль актів територіальної громади та її органів у системі нормативно-правових актів, які становлять правову основу місцевого самоврядування;

- створити на законодавчому рівні дієвий механізм передачі окремих повноважень та матеріально-фінансових ресурсів органам самоорганізації населення;

- створити належний механізм надання міжбюджетних трансфертів, який забезпечить ефективний розподіл та використання фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, вирівнювання можливостей реалізації на всій території держави мінімального рівня соціальних гарантій, створення умов щодо підвищення соціально-економічного розвитку територій [8, с. 17-19].

Також потрібно відзначити, що протидія корупції, в тому числі у сфері земельних відносин, сьогодні є одним із пріоритетів державної політики в Україні. В процесі проведення земельної реформи в державі було створено основи ринкового земельного ладу: ліквідовано монополію держави на землю, здійснено перехід до багатоукладності землекористування, запроваджено платність користування земельними ділянками, земля стала об'єктом нерухомості та цивільних відносин.

Однак ринкова трансформація земельних відносин, перехід до якої став наріжним каменем сучасної державної політики в Україні, не принесла очікуваного миттєвого успіху у розв'язанні найважливіших соціально-економічних проблем суспільного становлення країни, зокрема в частині справедливої приватизації земель та зростання ефективності землекористування.

Мають місце серйозні проблеми в державному управлінні землекористуванням: чітко не визначені функції центральних органів виконавчої влади щодо управління землекористуванням підприємств та установ, які перебувають у їх сфері; зупинено розмежування земель (яке практично так і не розпочалося) державної і комунальної власності. Втрачено контроль за державним обліком земель відповідно до його усталеної процедури. Постійною проблемою залишається встановлення і відновлення меж населених пунктів, інших адміністративно-територіальних одиниць [9, с. 78-82]. корупція місцевий самоврядування державотворення

З огляду на зазначене, до заходів з удосконалення земельних відносин і запобіганню корупції можна віднести:

- завершення проведення інвентаризації земель та встановлення меж адміністративно-територіальних утворень;

- запровадження прозорого механізму реалізації земельних ділянок шляхом про-

ведення тендерів (аукціонів) з метою збільшення надходжень до державного бюджету та запобігання злочинним проявам і корупції під час їх відчуження;

- посилення контролю за законністю виділення земельних ділянок на узбережжях морів, річок, водосховищ, навколо великих міст і передусім у санаторно-курортних зонах та за сплатою земельного податку і орендних платежів, перерахуванням коштів до державного бюджету;

- завершення формування автоматизованої системи земельного кадастру та створення електронного земельного кадастру як сукупності відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку та класифікацію, якісну характеристику;

- вирішення питання щодо виділення коштів органам місцевого самоврядування, особливо населених пунктів, які віднесені до курортних, для розроблення проектів установлення меж, режиму округів і зон санітарної охорони та перенесення їх на місцевість;

- ужиття органами державної виконавчої служби дієвих заходів до примусового стягнення штрафів за постановами органів земельних ресурсів, а також звільнення захоплених земельних ділянок та знесення самовільно збудованих споруд за рішеннями судових органів;

- посилення на державному рівні роботи над формуванням вкрай негативного та неприйнятного ставлення суспільства до явища корупції, заохочення інформування представниками громадськості про випадки корупції, зокрема в земельній сфері;

- ведення екологічного моніторингу та контролю за ефективністю використання земельних ресурсів з метою своєчасного виявлення;

- зміни якісного стану земель і властивостей ґрунтів унаслідок нераціонального їх використання; запровадження адекватних санкцій за неефективне сільськогосподарське землекористування, незаконне вилучення земель із зміною їх цільового призначення, а також за застосування екологічно небезпечних технологій оброблення та вирощування сільськогосподарських культур, забруднення та/або засмічення земель, погіршення якості ґрунтового покриву [10].

Отже, практичний досвід правових держав світу у сфері боротьби з корупційними злочинами дає змогу сформувати уявлення про основи передової національної анти- корупційної стратегії, вироблення якої сьогодні необхідне в Україні. Відповідно, наразі вітчизняна влада повинна:

- розробити єдину державну політику в сфері боротьби з корупцією, яка містила бкомплекс заходів державного, політичного, економічного, соціального і правового характеру;

- сформувати спеціальну антикорупцій- ну службу, незалежну від усіх гілок влади, яка забезпечила б контроль за діяльністю державних органів різних рівнів;

- забезпечити незалежне функціонування судової влади, за прикладом правоохоронних систем Італії, США, Великої Британії чи Франції [1, с. 88].

Висновок

Підсумовуючи вище зазначене, слід враховувати, що антикорупційна політика є своєрідною реакцією на ті корупцій- ні процеси, які мають місце у даний період в державі та/або які прогнозуються у майбутньому. Ефективність здійснення антико- рупційної політики, а отже, і антикорупційної діяльності залежить від наукового розуміння соціальної та правової сутності корупції, соціальних передумов корупції, причин та умов корупційних діянь, правильного визначення змісту основних корупційних процесів, закономірностей їх розвитку, а також від адекватності обраних засобів протидії корупції.

Як будь-який інший вид діяльності в сфері соціального управління протидія корупції потребує відповідної координації та здійснення за нею контролю з боку держави та суспільства. Тому протидія корупції є складною і багатоаспектною діяльністю в сфері соціального управління. Вона має свої цілі, завдання, напрями, об'єкт, суб'єкти, засоби, принципи. Їх правильне визначення є запорукою ефективності і дієвості цієї діяльності.

Література

1. Севрук В. Г. Світовий досвід запобігання та протидії корупції: інтеграція України до ЄС / В. Г. Севрук // Використання спеціальних знань під час розслідування корупційних правопорушень [Текст]: матеріали круглого столу (Київ, 20 листоп. 2014 р.). - К. : Нац. акад. внутр. справ, 2014. - С. 84-88.

2. Шило А. І. Методика розслідування хабарництва в контексті нового антикорупційного законодавства: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / А. І. Шило. - К., 2013. - 250 с.

3. Павленко С. О. Деякі особливості протидії хабарництву, вчиненому службовими особами, які займають відповідальне становище / С. О. Павленко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): наук.-практ. журн. - 2013. - № 2 (30). - С. 279-288.

4. Снісар О. М. Проблеми з довірою до інститутів влади / О.М. Снісар // Актуальні питання протидії корупції: стан, проблеми таперспективи на майбутнє: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 17 жовт. 2014 р.). - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2014. - С. 23-25.

5. Севрук В. Г. Деякі аспекти протидії корупції в Україні / В. Г. Севрук // Актуальні питання протидії корупції: стан, проблеми та перспективи на майбутнє: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 17 жовт. 2014 р.). - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2014. - С. 80-81.

6. Національний Конвент України щодо ЄС. Рекомендації робочих груп / Укр. незалеж. центр політ. дослідж. ; за заг. ред. В. Лупація, Ю. Тищенко. - К. : Агентство «Україна», 2013. - 92 с.

7. Лупація В, Тищенко Ю., Національний Конвент України щодо ЄС. Рекомендації робочих груп / В. Лупація, Ю. Тищенко. - К. : Агентство Україна, 2012. - 114 с.

8. Запобігання та протидія проявам корупції (для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування І-УІІ категорії посад) [Текст]: [посіб.] / С. Г. Братель, В. В. Василевич, Н. І. Золотарьова та ін. - К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. - 376 с.

Анотація

У даній статті здійснено огляд та аналіз, що торкається проблем зміцнення законності в Україні, як європейської держави. Розглянуті проблеми та перспективи подолання корупції в органах місцевого самоврядування. Також розглянути деякі аспекти учинення корупційних діянь у сфері земельних відносин.

Ключові слова: антикорупційна діяльність, корупція, органи місцевого самоврядування, протидія.

В данной статье сделан обзор и анализ, касающийся проблем укрепления законности в Украине, как европейского государства. Рассмотрены проблемы и перспективы преодоления коррупции в органах местного самоуправления. Также рассмотреть некоторые аспекты совершения коррупционных деяний в сфере земельных отношений.

Ключевые слова: антикоррупционная деятельность, коррупция, органы местного самоуправления, противодействие.

This article provides an overview and analysis that addresses the problems of the rule of law in Ukraine as a European state. Problems and prospects of fighting corruption in local government. Also consider some aspects of the commission of acts of corruption in land relations.

Key words: аnti-corruption activity, corruption, local government, opposition.

Размещено на Allbest.ru