Інститут відповідальності державної влади в умовах розвиненого громадянського суспільства

ІНСТИТУТ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УМОВАХ РОЗВИНЕНОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

ЖАРОВСЬКА І.М., доктор юридичних наук, доцент кафедри теорії та філософії права (Інститут права та психології Національного університету "Львівська політехніка").

У статті розглядаються аспекти взаємодії державної влади і громадянського суспільства. Особливу увагу зосереджено на комплексному інституті відповідальності державної влади. Виділено такі види відповідальності, як політична, конституційно-правова і моральна.

Ключові слова: державна влада, відповідальність, громадянське суспільство, демократична держава.

Зміст статті

Вступ. Держава, влада і право завжди взаємозумовлені і залежать від рівня духовного, соціально-політичного, суспільного та економічного розвитку певного суспільства. Сутність права полягає в регулюванні суспільних відносин, в досягненні на нормативній основі такої стабільної організованості суспільства, при якій реалізуються демократія, економічна свобода, свобода особистості тощо. Вище призначення права - забезпечувати, гарантувати в нормативному порядку свободи людини і громадянина, стверджувати справедливість, створювати оптимальні умови для переважного дії в соціумі позитивних економічних, соціальних і духовних чинників, виключаючи свавілля із суспільного життя. У зв'язку з цим очевидним є феномен влади в реалізації об'єктивно необхідної функції - врегулювання відносин у суспільстві, адже без цього атрибута суспільство просто зруйнується під впливом його внутрішніх суперечностей. Тому виявлення відповідальності державної влади є актуальним питанням теорії держави і теорії права.

Постановка завдання. Поєднання світового досвіду з національною специфікою державної влади в процесі становлення громадянського суспільства в Україні, проблеми взаємодії держави з інституціями громадянського суспільства висвітлюються у працях таких вітчизняних дослідників: А. Зайця, А. Колодія, Р Мінченко, В. Селіванова, С. Сливки та ін. Незважаючи на велику увагу вчених до проблем державної влади, питання інституту відповідальності державної влади потребує комплексного ґрунтовного аналізу.

Тому метою цієї статті є аналіз інституту відповідальності державної влади в умовах розвиненого громадянського суспільства.

Результати дослідження. Формування державної влади на принципах демократизму, легітимності й ефективності можливе за умови встановлення чітких важелів впливу громадянського суспільства на владних осіб. Цей вплив відбувається через інститут соціальної відповідальності. Суть соціальної відповідальності полягає в обов'язку особи підпорядкувати свою поведінку суспільній необхідності. Отже, її змістом є поведінка особи відповідно до реальних суспільних потреб. Соціальну відповідальність слід розуміти, як зовнішню негативну реакцію з боку суспільства на дії суб'єкта, що порушують норми й негативно впливають на соціальну комунікацію, яка являє собою легітимну соціальну відповідь на неприпустиму поведінку через реалізацію принципу покарання.

У межах загальнотеоретичної юриспруденції будь-яке явище проявляється через його ознаки, тому основою репрезентації соціальної відповідальності є її ознаки. На нашу думку, соціальна відповідальність як самостійна категорія характеризується такими ознаками: передбачення соціальних норм; виявляється в порушенні вимог цих норм; передбачає наявність об'єкта відносин; наявність суб'єкта, що одночасно є суб'єктом суспільних відносин; має визначений зміст і форму (добровільна чи примусова); є ступенем реальності свободи в суспільстві; є засобом охорони суспільних чи індивідуальних інтересів; є засобом гарантування і захисту соціальних норм. відповідальність державна влада громадянське

У науковій філософській та юридичній літературі немає одностайності думок щодо того, скільки ж є видів соціальної відповідальності. Так, Н. Фокіна вважає, що "соціальна відповідальність складається з моральної та правової". На думку О. Гончаренка, соціальна відповідальність розподіляється на чіткі форми - політичну і правову з одного боку, здійснювані силою зовнішнього примусу, страху, та відповідальність моральну - з іншого. О. Зайчук, Н. Оніщенко вказують на те, що соціальну відповідальність не можна зводити до одного з її різновидів: моральної, політичної, юридичної, професійної тощо [1].

Відповідальність державної влади має комплексний характер. Серед видів відповідальності державної влади потрібно виділяти такі три основні:

* політична;

* конституційно-правова;

* моральна.

Зміст політичної відповідальності полягає у встановленні міри впливу з боку інститутів громадянського суспільства на суб'єктів політики у випадку порушення ними політичних норм, недотримання взятих на себе політичних зобов'язань.

Політична відповідальність - це вид соціальної відповідальності, яка виникає в процесі діяльності різних суб'єктів у зв'язку з організацією, здійсненням та розвитком державної влади, а також при розробці і втіленні в життя політики, яка відображає прогресивні напрямки й мету розвитку суспільства.

Політична відповідальність реалізується через легітимні, демократичні, законні механізми застосування засобів громадсько-політичної оцінки діяльності суб'єктів політики шляхом надання інститутам громадянського суспільства права ініціювати санкції політичного і політико-правового характеру в разі виявлення порушень такими суб'єктами політики політичних норм, недотримання ними взятих на себе політичних зобов'язань. Тобто політична відповідальність - це відповідальність лідерів державно-владних відносин, представників керівної еліти. З керівних суб'єктів у державному механізмі прямих владних відносин ці суб'єкти повинні стати підконтрольним об'єктом. Причому ця підконтрольність має бути систематичною з боку громадянського суспільства.

Прикладом може слугувати інститут юридичної відповідальності держави перед громадянином. Такий інститут свідчить про публічний характер влади, про її підзвітність суспільству, саме в цьому виявляється публічно-правова відповідальність держави загалом.

Інститут відповідальності держави перед особою - це одна з головних гарантій прав і свобод людини, закріплених у чинному законодавстві. Держава встановлює механізм власної публічно-правової відповідальності, бере на себе обов'язок забезпечити також можливість її реалізації, зробити доступною її для громадян. Цим досягається послаблення тиску держави на суспільство і водночас підвищується можливість його контролю за діями держави, за рішеннями її органів та посадових осіб. Не в усіх державах ці поняття відмежовуються. Так, пред'являючи позов до конкретного чиновника за невиконання чи неналежне виконання державно-владних повноважень, загалом пред'являється він і до держави.

Юридична відповідальність, як різновид соціальної, має низку особливостей:

а) це відносини між державою й особою, яка порушила норми правової поведінки;

б) ці відносини заздалегідь передбачені нормами права, регламентуються ними, а тому є правовими;

в) настає внаслідок порушення формально визначених юридичних правил чи заснованих на них індивідуальних приписів;

г) матеріалізується у специфічному державному впливі (покаранні);

д) процес попереднього розслідування і вирішення справ, порядок здійснення призначеної міри покарання регламентується юридичними нормами.

Державно-владні відносини пов'язані безпосередньо з таким видом юридичної відповідальності, як конституційна. Це пояснюється тим, що конституційно-правова відповідальність часто має яскравий політико-правовий характер, обумовлений реалізацією цього виду відповідальності у сфері здійснення народовладдя, й іноді перетинається з політичною відповідальністю. З приводу цього питання дискутують вчені-конституціоналісти: чи конституційна відповідальність є різновидом політичної відповідальності, чи навпаки, конституційна відповідальність поєднує в собі політичну і моральну відповідальність.

На думку професора В. Погорілка, конституційна відповідальність - невід'ємний складовий елемент соціальної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій. Це особливий вид юридичної відповідальності [2, с. 707].

Конституційна (державно-правова) відповідальність - особливий вид юридичної відповідальності, що виступає як засіб забезпечення норм конституційного права і настає за порушення суб'єктами політики норм Конституції України і законів України.

Конституційна відповідальність настає в разі порушення норм державного права: норм-принципів, що закріплюють основні положення, конституційних принципів, що відображають в узагальненому вигляді характерні риси державного ладу та правопорядку, а також норм, пов'язаних з утворенням і діяльністю державних органів влади, що встановлюють їхні конкретні правомочності й обов'язки.

Специфіка конституційної відповідальності зумовлена тими відносинами, в яких вона виникає. Конституційна відповідальність має яскраво виражений політичний характер, оскільки спрямована на охорону державно-правових інтересів. Закріплені в Конституції та інших правових актах форма правління, державний устрій, політичний режим, поза сумнівом, належать не лише до правової сфери, а й до політичної. Політичний характер конституційно-правової відповідальності проявляється саме щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана з участю у здійсненні політичної влади - Президент України, Верховна Рада, народні депутати. Кабінет Міністрів, політичні партії та інші інституції.

Конституційна відповідальність взаємодіє з політичною. Цей взаємозв'язок виявляється в підставах виникнення, несприятливих наслідках, суб'єктах відповідальності.

Науковці визначають такі засоби конституційної відповідальності:

- дострокове позбавлення державного органу чи особи конституційного статусу;

- усунення конституційного порушення шляхом визначення неконституційності актів;

- осмислення спеціального статусу фізичних осіб.

Політична відповідальність визначається, в основному, як відповідальність політиків перед суспільством, на відміну від конституційної відповідальності, яка визначається, як відповідальність політиків перед політиками. Таке розмежування, з одного боку, створює умови для системного і взаємопов'язаного розвитку інститутів політичної і конституційної відповідальності, а з іншого - забезпечує випереджаючий розвиток інститутів громадянського суспільства, котрим у системі політичної відповідальності відводиться ключова роль. В умовах становлення демократичного суспільства в Україні роль останнього чинника набуває особливого значення [3].

Політичні і правові відносини в сучасному світобутті тісно переплетені з моральними нормами. Норми моралі виступають, як стихійно сформовані і загальновизнані відображення потреб та інтересів суспільства чи окремих груп. І хоча норми моралі є безособовими вимогами, вони звернені до кожного і є такими, що існують об'єктивно та регулюють суспільні відносини. Правові норми завжди сприймаються з урахуванням тих морально-етичних принципів, що існують у конкретному суспільстві, спираючись на менталітет, традиції, історичні реалії. Не можна забувати, що моральна відповідальність несе в собі величезний активницький потенціал.

Моральна відповідальність державної влади - це вкорінений у загальнолюдських цінностях і забезпечуваний громадською думкою моральний обов'язок суб'єктів державної влади, проявляється у формі морального осуду та критики.

Сформований позитивний імідж державної влади має соціальну цінність. Він полягає у свідомому дотриманні суб'єктами державної влади, органами державної влади та її посадовими особами моральних і правових вимог, що в підсумку формує в них певний зразок поведінки, професійну звичку. Моральна відповідальність означає здатність передбачити наслідки кожного свого вчинку і прагнення запобігти можливому негативному перебігу подій. Ефективне функціонування системи національної безпеки соціуму передбачає наявність морального консенсусу в суспільстві, високий моральний авторитет влади.

Державна влада, у широкому розумінні, створена для подолання конфліктів у суспільстві та покликана виступати перманентним чинником збереження і забезпечення моральних норм цього суспільства. У свою чергу державна влада відчуває моральні обов'язки, що продиктовані суспільством. Це дозволяє соціальній системі підтримувати стан рівноваги.

Специфіка моральної відповідальності полягає в тому, що вона не має яскраво вираженої примусової форми, яка властива юридичній відповідальності. Як відзначалось, моральна відповідальність пов'язана з моральною активністю, творчістю людини, з виконанням моральних норм.

Проблема відповідальності держави перед особою - це проблема відповідних правовідносин, у яких держава має виступати не суб'єктом особливої значущості, а суб'єктом-відповідальною стороною. Це і є правові відносини рівних сторін, у яких держава має низку переваг перед особою, водночас немає ефективних механізмів реалізації відповідальності держави перед особою. Тож завдання українського суспільства - їх створити, оскільки держава не зацікавлена у здійсненні, і тим паче в удосконаленні механізму власної відповідальності. У правовій державі такої невідповідності у відносинах "держава - громадянин" бути не повинно.

Рівень відповідальності держави перед громадянином визначається рівнем зрілості громадянського суспільства, його самоорганізацією, активністю впливу на державно-правові механізми, взаємозв'язком суспільства, держави і громадянина. Варто також врахувати, що саме незнання закону громадянином звільняє державу від відповідальності. Цілком очевидно, що відповідальність може настати передусім там, де є можливість у громадян контролювати дії влади. Тому держави, особливо ті, у яких переважає не демократичний режим (скажімо, авторитарний, тоталітарний, адміністративно-командний), зводять до мінімуму можливості контролю з боку суспільства й окремих громадян дій органів влади і посадових осіб, відтак останні уникають відповідальності перед ними [4, с. 39].