Становлення та перспективи розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та перспективи розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні

кандидат педагогічних наук, доцент

Корчова Галина Леонідівна

Ключові слова: кримінальна юстиція; неповнолітній; правопорушення; виховна установа; суд; ювенальна юстиція.

Аннотация

Рассмотрены актуальные вопросы становления и развития уголовной юстиции в отношении несовершеннолетних и их правовое обеспечение.

Ключевые слова: уголовная юстиция; несовершеннолетний; правонарушение; воспитательное учреждение; суд; ювенальная юстиция.

Annotation

Keywords: criminal justice; juvenile; educational institution; court; juvenile justice.

Інтеграція України в міжнародну спільноту вимагає дотримання міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав дітей.

Із метою належного виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань у частині забезпечення дітям особливого піклування та допомоги з боку держави, реалізації положень Конституції України щодо визнання людини, її життя та здоров'я, честі й гідності найвищою соціальною цінністю, забезпечення кожній людині права на вільний розвиток своєї особистості, а також із огляду на рівень дитячої злочинності необхідним є розроблення державної політики у сфері захисту прав дітей, які потрапили в конфлікт із законом.

Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011 схвалено Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні [1]. кримінальний юстиція дитячий злочинність

Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні визначає основні напрями розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх. Реалізація цих напрямів має посилити відповідальність сім'ї, суспільства та держави за процес виховання і становлення дітей, зменшити рівень дитячої злочинності, забезпечити додержання прав і свобод дітей, які потрапили в конфлікт із законом, шляхом підвищення рівня їх правового та соціального захисту.

Упродовж останніх років спостерігається чітка динаміка зниження рівня злочинності в дитячому середовищі. Наприклад, на 35,7 % зменшилася кількість кримінальних правопорушень, учинених дітьми, на 35,3 % зменшилася кількість самих дітей, які вчинили певні злочини, а також майже вдвічі зменшилася рецидивна злочинність і кількість дітей, які скоїли правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. 1039-р затверджено план заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні [2].

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 767 затверджено План заходів із виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року [3]. У п. 5 Плану передбачено “розробити та забезпечити видання навчально -методичних посібників “Система просвітницько-профілактичних заходів щодо запобігання правопорушенням та проявам насильства серед неповнолітніх, попередження дитячої бездоглядності та безпритульності. Впровадження відповідних технологій у практику діяльності навчальних закладів” та “Інноваційна організація виховного процесу в сучасному навчальному закладів”.

Указом Президента України від 8 листопада 2012 р. № 631 / 2012 затверджено Концепцію державної політики у сфері реформування державної кримінально-виконавчої служби України [4]. У п. 1 Концепції зазначено, що низький рівень організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими не забезпечує умов для ефективної індивідуальної корекції їхньої поведінки, створення умов для виправлення й ресоціалізації засуджених, що призводить до непоодиноких випадків суїцидів в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, непідготовленості до життя після звільнення з установ виконання покарань і, як наслідок, до значної кількості випадків пенітенціарного рецидиву. І далі у п. 3 “Шляхи і способи розв'язання проблеми” вказано, що підвищення рівня організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими передбачено досягти шляхом: розроблення й упровадження науково обґрунтованих методик та програм психолого-педагогічного вивчення особистості засудженого й засобів корекції його поведінки, а також спеціалізованих методик та рекомендацій щодо форм і методів впливу на засуджених за допомогою програм диференційованого виховного впливу; організації обов'язкової соціально -педагогічної підтримки й соціально-психологічного супроводження засуджених і осіб, узятих під варту; удосконалення системи стимулювання засуджених до законослухняної поведінки та ресоціалізації шляхом запровадження поетапної зміни умов їх тримання, налагодження дієвої взаємодії органів та установ виконання покарань із суб'єктами соціального патронажу осіб, звільнених із місць позбавлення волі.

Затвердження Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх та прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України [5] сприятимуть дотриманню прав дітей у системі кримінального правосуддя.

У кримінальному законодавстві держав Європи мета покарання знаходить своє вираження у закріпленні таких її елементів:

- поновлення соціальної справедливості;

- виправлення засудженого;

- попередження вчинення нових злочинів;

- виховання;

- ресоціалізація;

- соціальна реадаптація;

- професійна реадаптація;

- охорона суспільства від соціально-шкідливого впливу й захист

елементарних цінностей суспільного життя [6, с. 296-302].

Фактично в Західній Європі домінує підхід, визначений представниками теорії нового соціального захисту: основними цілями покарання є виправлення й ресоціалізація злочинця.

Отже, “для досягнення зазначеної мети установа виконання покарань має використовувати всі виправні, виховні, моральні й духовні сили та види допомоги, якими вона володіє, і які вона вважає підходящими, застосовувати їх з урахуванням потреб перевиховання кожного засудженого” [7, с. 129].

Таким чином, за останні роки органами державної влади, науковцями й окремими громадськими організаціями в Україні зроблено кроки щодо реалізації державної політики у сфері кримінальних і кримінально-виконавчих відносин, у тому числі стосовно неповнолітніх, упровадження пробації, реформування пенітенціарної системи, зокрема кримінально-виконавчої служби.

За визначенням юридичної енциклопедії пробація (лат. ргоЬайо - проба, випробування) - це вид покарання у Великій Британії, США, що полягає в накладенні певних обмежень на реалізацію засудженим своїх прав і свобод, встановленні спеціального нагляду за його поведінкою. У деяких країнах інститут пробації визначено як систему заходів, що застосовуються до правопорушника як виховні методи замість порушення кримінальної справи або позбавлення волі. Таким чином, у законодавстві зарубіжних держав інститут пробації визначається як вид покарання або вид звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Пробацію також розуміють як умовне невиконання призначеного покарання або умовне не призначення покарання з поміщенням засудженого на певний термін під індивідуальний нагляд посадової особи (офіцера пробації, агента, помічника тощо), яка здійснює контроль за поведінкою піднаглядного, виконанням ним певних обов'язків та умов пробації, забезпечує проведення виправного курсу.

Кримінальній відповідальності дитина не підлягає за недосягненням віку 14 років, але реагування на це діяння є необхідним в інтересах суспільства, і в інтересах цієї ж таки дитини, психіка та моральність якої очевидно відхиляються від норми.

Заходи кримінального реагування на дитячу злочинність химерно поєднують жорсткість і пробачення. З одного боку, за тяжкі та особливо тяжкі злочини діти отримують такі ж покарання, як і дорослі. З другого - дитину за вчинення злочину середньої тяжкості та менш тяжкого злочину або звільняють від відбування покарання з випробуванням (тобто вона не несе відчутної для неї відповідальності, до неї не застосовують ефективні заходи перевиховання, реабілітації, пробації), або ж засуджують до відбування покарання на термін від 3 до 5 років.

Основний принцип правосуддя - невідворотність покарання - є достатнім для дорослого. Для дитини важливо усвідомити вчинене, понести адекватне покарання та, напевне, найважче навчитися жити поза кримінальним оточенням, вирішувати численні питання буття некримінальними способами.

На відміну від звичайного кримінального судочинства, правосуддя щодо дітей повинно мати не каральну, а відновну, виховну спрямованість, що не ставиться за мету в “дорослому” правосудді.

Нині для посилення роботи з профілактики дитячої злочинності в МВС створюється окрема структура - підрозділ із профілактики правопорушень серед дітей - ювенальна міліція. На нашу думку, доцільніше оптимізувати роботу кримінальної міліції у справах дітей у напрямі проведення профілактичної, соціальної, виховної, психологічної роботи з дітьми щодо виявлення схильності неповнолітнього до протиправної поведінки та проведення відповідної превентивної роботи як основних запобіжних заходів щодо дитячої злочинності в країні.

Ювенальна юстиція - це заходи, які вживаються державними органами та структурами стосовно дитини, яка вчинила злочин, стала жертвою або свідком злочину. Так, за 11 місяців 2012 р. від злочинів потерпіло більше як 7 500 дітей. Скільки дітей, стали свідками злочину - невідомо. Усі ці діти потребують не тільки правового оцінювання їхньої поведінки або становища, в якому вони перебувають, а й негайної реальної допомоги та захисту.

Також за аналогічний період діти вчинили понад 14 тис. злочинів. У дитячих колоніях утримується 1 278 дітей, у СІЗО - 553 дитини, у школах та училищах соціальної реабілітації - 320. Більше половини з них (54,8 % засуджені до позбавлення волі строком від 3 до 5 років, 58,3 % - раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не пов'язаної з позбавленням волі, а 24,9 % - до засудження не навчалися й не працювали. У місцях позбавлення волі майже 80 % дітей відбувають покарання повторно, що говорить про неефективну профілактичну роботу, а також неефективну роботу після повернення дитини з місця ув'язнення.

Система ювенальної юстиції - система засобів та організацій, які спільно працюють із неповнолітніми правопорушниками, їхня діяльність здійснюється на основі законоположень та процесуальних норм, що регламентують поводження з неповнолітніми.

Центральним елементом системи ювенальної юстиції є ювенальний суд, який у межах своєї компетенції розглядає кримінальні, цивільні та адміністративні справи, в яких однією зі сторін є неповнолітній.

Основний принцип ювенальної юстиції - правопорушник важливіший, ніж саме правопорушення. Цей підхід ґрунтується на таких положеннях: а) підлітки за своїм розвитком ще не здатні адекватно усвідомлювати свої вчинки й нести за них відповідальність; б) підлітки перебувають у такому віці, коли їх можна перевиховати, і цим запобігти повторним правопорушенням [8, с. 49].

Поряд із терміном “ювенальна юстиція” існує термін “кримінальна юстиція відносно неповнолітніх”. Ця юстиція є системою заходів допомоги дітям, які конфліктують із законом. Її розуміють як створення спеціальної юстиції та спеціальних судів для неповнолітніх, які рід час розгляду справи враховували б додаткові права та гарантії для дітей.

Проте нині відсутні спеціальні нормативні акти щодо дітей, які мають конфлікт із законом, стосовно розслідування скарг на катування та жорстоке поводження; правил застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї щодо неповнолітніх у всіх правоохоронних органах; правил медичного забезпечення; залучення до праці у виховних колоніях.

Таким чином, актуальними проблемами донині є гуманізація правосуддя відносно дитини, запровадження новітніх форм реабілітації дитини, посилення профілактичної роботи для попередження вчинення повторного злочину.

Список використаних джерел

1. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні : Указ Президента України від 24 трав. 2011 р. № 597 / 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://www.president.gov.ua/documents/13600.html

2. Про План заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовт. 2011 р.№ 1039-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1039-2011-%D1%80

3. План заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серп. 2012 р. № 767.

4. Концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України : Указ Президента України від 8 листопада 2012 року № 631 / 2012.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 9-10; № 11-12; № 13. - Ст. 88 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

6. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав

континентальної Європи :порівняльний аналіз, проблеми гармонізації :

[моногр.] / Хавронюк М. І. - К. : Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.

7. Соціальна робота із засудженими в Україні :навч. посіб. /

Богатирьов І. Г., Лучко С. В., Пузирьов М. С. ; [за заг. ред. І. Г. Богатирьова]. - К. : ВД “Дакор”, 2013. - 200 с.

8. Дудчак В. І. Сутність проблеми та наслідки розвитку і застосування ювенальної юстиції / В. І. Дудчак, Г. С. Анісковець : матеріали міжнар. наук.- практ. конф. [ “Актуальні проблеми юридичної науки-2012”], (Київ, 14 грудня 2012 р.) ; за заг. ред. В. К. Матвійчука, Ю. В. Нікітіна, М. І. Карпенка. - К., 2013. - 506 с.

Размещено на Allbest.ru