Праксеологічні засади реалізації компаративістсько-імплементаційних процесів у сфері протидії корупції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПАРАТИВІСТСЬКО-ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Постановка проблеми. Чільним соціально-політичним комплексним інститутом, який розробляє, структуризує та практично реалізує державний вектор політичного життя, є складна та поліструктурна ієрархія державної служби. Аксіоматичним практичним призначенням механізму публічної служби у сучасних державах виступає забезпечення державного управління диверсифікованою соціально-правовою сферою на засадах когерентації демократизму, зміцнення соціально- правових гарантій індивідів і соціальних груп, практична імплементація цінностей правової державної організації у повсякденну дійсність суспільства.

Індиферентність форм і змістів організації інституту державної служби у різних державах детермінується насамперед історико- політичними, соціально-культурними факторами, що відтак забезпечує істотну варіативність сучасних станів нормативної регламентації засад організації, проходження, та, що найважливіше, практичного забезпечення охорони праці державних службовців у різних державах.

На сучасному етапі державотворення України вкрай гостро постають проблеми необхідності пошуку дієвих форм і засобів модернізації апарату державної служби, підвищення ефективності функціонування державно-владного механізму, реструктуризації системи соціально-правового забезпечення державних службовців. Відтак досвід іноземних держав у цій сфері є системотвірною основою вирішення численних проблем, пов'язаних із публічно-правовою аномією інституту державної служби в Україні.

Стан дослідження. Проблематиці дослідження зарубіжного досвіду охорони праці державних службовців як запоруці мінімізації корупції присвячені наукові дослідження та публікації багатьох вітчизняних та іноземних правознавців, зокрема: С. Д. Дубенка, Є. С. Чернонога, О. О. Кордун, К. О. Ващенко, Р. М. Павленка, О. І. Головко, С. В. Глотової, Л. Г. Фалалеєвої, І. І. Лукашука, Б. М. Топорніна,

М. Л. Ентіна, Алана Татама, О. М. Олтеану, Н. Бароуза, Дж. Маір, К. Коеніга, М. Швайцера, Р. Б. Тополевського та ін.

Метою статті є проведення компаративістсько-правового дослідження досвіду іноземних держав у сфері регламентації державної служби та охорони праці державних службовців у цілях виокремлення факторів посилення аналогічного вітчизняного інституту правового регулювання на прикладі апробованого досвіду іноземних публічних механізмів, а також визначення форм і методів гармонізації національного законодавства у контексті інтеграційних прагнень України.

Виклад основних положень. Значну цінність у контексті реалізації завдань здійсненого наукового дослідження становить аналіз практики охорони праці державних службовців Грузії. Чітко скоординовані, науково обґрунтовані та системні реформи, що були проведені у цій державі, дозволили їй переміститись у міжнародних рейтингах із країн із низьким рівнем ефективності організації публічної служби на рівень держав-лідерів. За даними Transparency International, ця держава ще 2011 року посідала 57 місце у світі за рівнем корупції, а рівень інвестиційної привабливості позиціонував її у кінці світового рейтингу - 112 місце [1]. Систематично не виконувався навіть базовий державний бюджет, не виплачувалися пенсії та зарплати. Як зазначає дослідник проблем корупції державних службовців В. М. Трепак, «люди перебували в злиденному стані - більшість з п'яти мільйонів жителів - були безробітні, майже мільйон людей намагалися знайти роботу в Росії. Пенсія в перерахунку становила п'ять євро на місяць. Середня заробітна плата становила 10-15 євро. Ситуація з приватизацією великих підприємств змінилася в Грузії, за шкалою Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), з 3,3 балів у 2003 році до 4,0 у 2007-му. Може здатися, що прогрес невеликий, але тільки сім країн з двадцяти дев'яти з перехідною економікою мають таке значення індексу (для порівняння: показник Росії за той самий період знизився з 3,3 до 3,0)» [2, с. 21].

Позитивний досвід Грузії щодо підвищення ефективності організації професійної діяльності та охорони праці державних службовців, на думку автора, слід запозичити і Україні. Цілковита реорганізація державного апарату, ліквідація неефективних, подекуди рудименталь- них підрозділів, що дублюють повноваження інших державних інститутів, радикальне скорочення управлінського апарату держави майже на п'ятдесят відсотків (із 18 міністерств залишилося 13; з 52% державних служб залишилися 34) надала змогу хоча не подолати аномію публічного апарату в повному обсязі, але превентувати її прояви у майбутньому.

Для прикладу, відповідно до вимог нормативно-правових актів Грузії, новопризначеним співробітникам патрульної міліції збільшили зарплату, котра стала у 15-20 разів вища за рівень заробітної плати до реформи. За результатами проведених соціологічних досліджень, сьогодні рівень довіри до поліції у Грузії становить 85%.

Субструктурний аналіз сучасної системи управління державною службою Грузії уможливлює виокремлення таких функціональних положень, які проявили високий рівень їх практичної доцільності у контексті впровадження та ефективності у ході реалізації:

- забезпечення прозорості та вільного доступу до приватизаційних процедур у державному та муніципальному майнових секторах. Розширення приватноправового сектора економіки призводить до інтенсифікації ефективності експлуатації основних активів державних підприємств, які зазвичай характеризуються низьким рівнем рентабельності. Водночас чітка та відкрита процедура оприлюднення тендерних умов формує запоруку одержання максимального прибутку за результатами відчуження майнового комплексу за мінімізації негативних наслідків для персоналу підприємства чи організації;

- широкогалузеве дерегулювання економіки. Мінімізація втручання державних структур у діяльність приватноправового сектора за неухильного забезпечення документального контролю призведе до забезпечення зростання продуктивності функціонування останнього на засадах оптимальної самоорганізації та нейтралізації потенційної корупційної складової;

- спрощення бюрократичних процедур і консолідація різних видів оподаткування під час запровадження універсальних дозвільних центрів. Указані заходи дозволять істотно спростити процедури легалізації діяльності господарських товариств і, пришвидшивши алгоритм дозвільної діяльності, зменшити потенційну актуальність корупційно- го методу взаємодії з державними органами. Зменшення ланок бюрократичного узгодження управлінських рішень водночас дозволило посилити контроль, а отже і ефективність діяльності управлінських інститутів, що істотно підвищило рівень гарантій проходження державної служби, мінімізувавши можливість невмотивованих скорочень службовців;

- скорочення численності публічного апарату з одночасним істотним підвищенням зарплат державним службовцям. Раціоналізація чисельності штату державних установ забезпечить підвищення продуктивності їх діяльності шляхом реорганізації функціональних обов'язків кожної з структурних ланок владних інституцій. Мотиваційними факторами для забезпечення зростання рівня ефективності службової діяльності виступатимуть: зростання заробітних плат у 5-10 разів за рахунок скорочення видатків за ліквідованими посадами та періодична перевірка рівня компетентності службових осіб;

- істотне посилення заходів правової репресії за вчинення службових правопорушень, які, за законодавством Грузії про кримінальну відповідальність, передбачають безальтернативну форму покарання - позбавлення волі на строк від 1 до 7 років із конфіскацією майна та пожиттєвим позбавленням винної особи права обіймати посади в органах державної влади та посади, пов'язані зі здійсненням фінансових операцій чи управління; державний служба законодавство аномія

- створення спеціально уповноваженого органу з контролю за додержанням стандартів державної служби, організаційно виведеного з системи відносин адміністративної субординації.

Запровадження аналогічних заходів щодо реформування системи державної служби в Україні дозволить ефективно оптимізувати діяльність державного апарату, вирішити проблеми низького рівня соціально-правового забезпечення трудової діяльності державних службовців, водночас створить передумови для ліквідації факторів, що детермінують високий рівень корумпованості державного управління як інтегративної соціальної системи.

Доцільним у контексті цієї статті є аналіз досвіду США у сфері організації та забезпечення охорони праці державних службовців. Особливістю формування апарату публічної служби у США є чітка субординаційна вертикаль, за якої усі керівники структурних підрозділів державної служби призначаються та звільняються з посади Президентом США, безпосередньо відповідальні перед ним за результати службової діяльності та підконтрольні адміністрації Президента. Централізація керівництва державною службою в межах компетенції Президента США та створюваним при адміністрації Управління у справах державної служби забезпечує високий рівень прелімінаційних заходів щодо професійного відбору та моніторингу службової діяльності усього апарату державної служби в державі. В цих цілях, як відзначає дослідник проблематики охорони праці державних службовців у закордонних державах О. В. Баклан, «Президентом США, у порядку делегування, директорові управління з питань державної служби надаються наступні повноваження: 1) забезпечення точності, однаковості і справедливості в організації діяльності управління; 2) призначення на посади в апараті управління; 3) керівництво діяльністю і контроль за діяльністю службовців управління, розподіл обов'язків між службовцями та структурними підрозділами управління, керівництво організацією діяльності управління; 4) керівництво підготовкою бюджетних запитів управління та розпорядження коштами управліннями; 5) здійснення, реалізація і виконання: а) правил і вимог цивільної служби, встановлених президентом і керуванням, а також законів про цивільну службу; б) інших обов'язків управління, включаючи питання відставок за віком і кваліфікації службовців, за винятком питань, віднесених до компетенції Ради з питань «системи заслуг» і Спеціальної ради; 6) контроль за виконанням законодавства; 7) консультування Президента з питань вдосконалення публічної служби» [3, с. 198].

Рада з питань захисту «системи заслуг» - державна установа, виключною компетенцією котрої виступає моніторинг успішності виконання службових завдань державними службовцями та створення дієвого механізму просування службовою вертикаллю осіб, які продемонстрували високий професіоналізм і компетентність, застосування варіативних стимулів (позачергові відпустки, підвищення розміру заробітної плати, залучення як консультанта в штат урядової адміністрації тощо), проведення службових розслідувань і застосування дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни. Досвід США щодо створення спеціалізованого інституту, до прерогатив котрого належить виключно контроль і нагляд за службовою діяльністю публічного апарату у наведених формах, є унікальним і дозволяє, як демонструє практика США, досягнути значних успіхів у розбудові дієвого апарату управління, структура котрого відповідала би засадам оптимальності та функціональності.

Державно-правова практика США гармонізувала засади державної політики у сфері охорони праці державних службовців шляхом істотного розширення спектру категорій посадових осіб, які формально належать до посад державної служби. «Згідно зі Зводом законів США, на державній службі перебувають усі особи, трудова діяльність котрих фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відтак державним службовцем є і вчитель, і листоноша, і член Уряду Америки...» [4, с. 411]. Гомогенізація структури службової діяльності - дієва передумова обмеження бюрократичних ускладнень у керівництві та контролі за державними службовцями, незалежно від галузевої приналежності та особливостей інституційного статусу, ефективний метод розробки та практичного впровадження єдиної системи вимог, право- обмежень і регуляторних актів у сфері службової діяльності.

Системою управління США розроблено дієве стимулювання кар'єрного зростання службових осіб. Законом встановлено 18 категорій державної служби, які диференціюються за рангами. Запорукою присвоєння чергового рангу чи переміщення на вищу (в межах галузевої спеціалізації) категорію державної служби, на відміну від вітчизняної практики, виступає результативність діяльності державного службовця, яка проектується у формі рекомендацій безпосереднього керівника та визначається за даними системного моніторингу службової діяльності. Створена система сприяння індивідуальному службовому розвитку на засадах відчуття повної відповідальності службовця за власну службову кар'єру.

Ефективним заходом щодо охорони праці державних службовців є практика США щодо вирішення проблеми надмірного розширення штатів державних органів управління, які неодмінно призводять до необхідності партикулярних скорочень чи зменшення фінансування державної служби. Так, параграфом 413 Зводу законів США визначено загальні обсяги управлінського (державного) апарату, вихід за межі котрих, без відповідних змін законодавства, не допускається. Зокрема, чисельність державних службовців, які займають посади державної служби, що відповідають категоріям 12-18, не повинна перевищувати 10777 осіб [5].

Висновки. Узагальнивши досвід Грузії, США та інших провідних держав у сфері нормативно-правової регламентації та практичної реалізації засад охорони праці державних службовців, можемо струк- туризувати таку сукупність рекомендацій щодо удосконалення однойменної сфери правового регулювання в Україні:

- створення єдиного органу щодо визначення засад організації та стратегії реалізації державної кадрової політики при Президентові України, який і повинен виконувати роль основного керівника державного апарату;

- чітка фіксація штатів органів державної влади (відтак усунення практики затвердження «типових штатів» управлінь, відділів та інших структурних підрозділів);

- запровадження системи відкритого моніторингу службової діяльності з можливістю громадського доступу до формування службового реноме кожного держслужбовця;

- зміна механізму оплати праці державних службовців за рахунок оптимізації штатів державних інститутів тощо.

Література

1. Баклан О. В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право / О. В. Баклан; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 238 с.

2. Старилов Ю. Н. Служебное право: учебник / Ю. Н. Старилов. - М.: БЕК, 1996. - 698 с.

Анотація

ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПАРАТИВІСТСЬКО-ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Обґрунтовано, що реструктуризація інституту державної служби є тим важливим чинником, призначення якого - бути надійним гарантом конституційності, законності і правопорядку у конкретній державі. Попри те, що науковцями здійснено чимало досліджень цього багатовекторного феномена, є усі підстави стверджувати, що в юридичній науці досі немаєдиної думки про розуміння цього явища, його функцій, принципів, критеріїв практичної реалізації, а також співвідношення з суміжними правовими категоріями. Встановлено, що на сучасному етапі державотворення України вкрай гостро постають проблеми необхідності пошуку дієвих форм і засобів модернізації апарату державної служби, підвищення ефективності функціонування державно-владного механізму, реструктуризації системи соціально-правового забезпечення державних службовців. Відтак досвід іноземних держав у цій сфері є системотвірною основою вирішення численних проблем, пов'язаних із публічно-правовою аномією інституту державної служби в Україні.

Ключові слова: корупція, державна служба, імплементація, охорона праці державних службовців, превенція.

Размещено на Allbest.ru