Загальна характеристика аграрного законодавства держав ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальна характеристика аграрного законодавства держав ЄС

Процеси формування аграрної політики ЄС ще й досі тривають. Історично аграрна політика ЄС створювалася у форматі регулювання системи цін та ринкового механізму сільськогосподарського виробництва щодо наявності доступних та якісних продуктів харчування з метою забезпечення продовольчої безпеки. При проведенні аграрної політики ЄС було визначено два основних її завдання: державне регулювання аграрного виробництва та ринку і проведення структурних реформ щодо укрупнення господарств з використанням програм стимулювання інтенсифікації аграрного виробництва. При цьому перше завдання допомагало виконувати стратегічну мету - забезпечити розвиток стабільного економічного середовища для функціонування сільського господарства держав ЄС. Водночас було здійснено розподіл завдань аграрної політики на загальну (ЄС) та національну (на рівні кожної держави окремо). Цінова та зовнішня політика були виведеш у розпорядження загальних органів ЄС, а національна політика концентрувалася на створенні інфраструктури, стимулюванні аграрного виробництва та збереженні природного навколишнього середовища, а також на вирішенні соціальних питань села. При проведенні спільної аграрної політики ЄС її організатори та виконавці зіткнулося із багатьма проблемами, внаслідок різного економічного розвитку аграрного виробництва в окремих країнах ЄС, різної кількості та розміру господарств; тому її реалізація мала певні регіональні відмінності та особливості. Важливе місце в процесі реалізації аграрної політики ЄС посідають питання забезпечення продовольчої безпеки. Так, 12 січня 2000 р. була схвалена "Біла книга про безпеку харчових продуктів" ЄС. У Європі"Біла книга" означає офіційне видання, у якому висвітлюються важливі події та процеси у певних галузях суспільного життя. Таким чином, Європейською комісією з питань безпеки харчових продуктів було визначено коло стратегічних заходів, необхідних для поліпшення стандартів безпеки харчових продуктів на декілька наступних років. Підставами для запровадження "Білої книги про безпеку харчових продуктів" стало те, що за останні десятиріччя спостерігався надзвичайний розвиток як методів виробництва і переробки харчових продуктів, так і контролю, необхідного для забезпечення додержання прийнятних стандартів безпеки. Зрозуміло, що в деяких сферах існуюче європейське законодавство повинне бути приведеним у відповідність до вимог сучасності. Було встановлено відповідний офіційний контроль за якістю харчових продуктів на національному і європейському рівнях.

Завданням "Білої книги" стали: прозорість політики ЄС у сфері безпеки харчових продуктів на усіх рівнях й сприяння зростанню довіри споживачів, визначення пропозицій, які перетворять продовольчу політику ЄС на випереджаючий, динамічний, логічно послідовний і всеохоплюючий інструмент для забезпечення високого рівня людського здоров'я і захисту споживачів від існуючих загроз продовольчій безпеці. У "Білій книзі про безпеку харчових продуктів" деталізовано основні принципи продовольчої безпеки держав ЄС. Провідним принципом "Білої книги" в цілому є те, що політика безпеки продуктів харчування має базуватися на всеохоплюючому, інтегрованому підході. Це стосується продовольчого ланцюга в системі "від лану до столу" на усіх етапах від заготівлі кормів і закінчуючи реалізацією готової до споживання продукції. Також усі учасники продовольчого ланцюга (виробники кормів, фермери й виробники продуктів харчування) повинні бути чітко визначені: виробники кормів, фермери й оператори продуктів харчування несуть першочергову відповідальність за безпеку продовольства; компетентні органи проводять моніторинг й несуть відповідальність через організацію спостережень і функціонування систем контролю. Споживачі також мають визнати, що вони відповідальні за належне зберігання, обробку й приготування їжі. Таким чином, продовольча політика "від лану до столу", яка охоплює усі ланки продовольчого ланцюга, включаючи виробництво кормів, вирощування сировини, переробку, зберігання, транспортування й роздрібну торгівлю, повинна втілюватися систематично й послідовно.

Аналіз ризиків має стати основою, на якій базуватиметься політика безпеки харчових продуктів, при цьому ЄС має будувати свою продовольчу політику на застосуванні трьох компонентів аналізу ризиків: оцінка ризиків (наукові рекомендації й аналіз інформації), управління ризиками (регулювання і контроль) й інформація про ризики. Успішна продовольча політика вимагає, щоб існувала можливість відстежувати корми й продукти харчування та їх інгредієнти, таким чином, необхідно запровадити відповідні процедури, що полегшують відстеження і вони включають у себе зобов'язання суб'єктів агробізнесу, що займається кормами та продуктами харчування, дотримуватися відповідних процедур й відкликати з ринку корми й товари в тих випадках, коли виникає ризик для здоров'я споживачів. Оператори продуктів харчування також мають вести ретельні записи про постачальників сировини та складники, що в разі потреби дасть змогу визначити джерело проблеми. Однак потрібно звернути увагу на те, що чітке відстеження кормів і продуктів харчування та їх інгредієнтів - складна проблема й потрібно зважати на специфіку різних галузей і товарів. Обов'язковим є усебічний, інтегрований підхід, що є запорукою логічно послідовної, ефективної й динамічної продовольчої політики у ЄС. Збір інформації та її аналіз є основними елементами політики безпеки харчових продуктів і відіграють важливу роль у визначенні потенційної небезпеки кормів і продуктів харчування.

Фундаментальними актами законодавства ЄС у сфері сільського господарства та забезпечення безпеки харчових продуктів стали: Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1257/1999 "Про підтримку розвитку сільський районів з боку Європейського гарантійного фонду розвитку сільського господарства" від 17 травня 1999 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 178/2002 "Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів" від 28 січня 2002 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1831/2003 "Питання кормових добавок для використання в годівлі тварин" від 22 вересня 2003 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1782/2003 "Про встановлення єдиних правил для програм прямої підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики, програми підтримки фермерів і внесення змін в регламенти (ЄС) № 2019/93, (ЄС) № 1452/2001, (ЄС) № 1453/2001, (ЄС) № 1454/2001" від 29 вересня 2003 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 852/2004 "Щодо гігієни харчових продуктів" від 29 квітня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС Ns 853/2004 "Про встановлення спеціальних санітарних норм для харчових продуктів тваринного походження" від 29 квітня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 882/2004 "Про офіційний контроль за підтвердженням відповідності законодавчих норм щодо кормових та харчових продуктів, ветеринарних норм та правил догляду за тваринами" від 29 квітня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 854/2004 "Про встановлення спеціальних правил організації офіційного контролю щодо продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною" від 29 травня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1290/2005 року "Про фінансування спільної аграрної політики" від 21 червня 2005 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1698/2005 "Щодо підтримки розвитку села з боку Європейського Сільськогосподарського Фонду Розвитку Села" від 20 вересня 2005 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2073/2005 "Про мікробіологічні критерії для харчових продуктів" від 15 листопада 2005 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1198/2006 "Про Європейський фонд рибного господарства" від 27 липня 2006 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1974/2006 "Про визначення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1698/2005 "Щодо підтримки розвитку села з боку Європейського Сільськогосподарського Фонду Розвитку Села" від 15 грудня 2006 р.; Директива Ради ЄС № 89/397 "Про офіційний контроль за якістю продуктів" від 14 червня 1989 р.; Директива Ради ЄС № 90/496 "Про маркування харчової цінності продуктів харчування" від 24 вересня 1990 р.; Директива Ради ЄС № 91/492 "Про санітарно-гігієнічні вимоги виробництва та продажу на ринку живих молюсків" від 15 липня 1991 р.; Директива Ради ЄС № 91/493 "Про санітарно-гігієнічні вимоги до виробництва та продажу на ринку риби та рибних продуктів" від 22 липня 1991 р.; Директива Ради ЄС № 92/46 "Про встановлення вимог виробництва та розміщення на ринку сирого молока, молока, підданого термічній обробці та молокопродуктів" від 16 червня 1992 р.; Директива Ради ЄС № 93/43 "Про гігієну харчових продуктів" від 14 липня 1993 р.; Директива Ради ЄС № 94/36 "Про барвники, призначені для застосування у їжі" від 30 червня 1994 р.; Директива Ради ЄС № 94/65 "Про вимоги до виробництва та продажу рубленого м'яса та м'ясних напівфабрикатів" від 14 грудня 1994 р.; Директива Ради ЄС № 94/62 "Про упаковку та відходи пакування" від 20 грудня 1994 р.; Директива Ради ЄС № 77/96 "Про постачання дитячих зернових продуктів харчування як продовольчої допомоги" від 19 січня 1996 р.; Директива Ради ЄС № 98/83 "Щодо якості води, призначеної для споживання людиною" від 3 листопада 1998 р.; Директива Ради ЄС № 2000/13 "Про наближення законів держав-членів стосовно маркування, презентації та реклами харчових продуктів" від 20 березня 2000 р.; Директива Ради ЄС № 2000/29 "Щодо запобіжних заходів від проникнення на територію

ЄС організмів, які можуть завдати шкоди рослинам або рослинним продуктам та їх розповсюдження на території Співтовариства" від 8 травня 2000 р.; Директива Комісії №2001/95/ЄС "Про загальну безпеку продукції" від 3 грудня 2001 р.; Директива Ради ЄС № 2001/111 "Про певні види цукру, призначені для споживання людиною" від 20 грудня 2001 р.; Директива Ради ЄС № 2001/112 "Про фруктові соки та деякі подібні продукти, призначені для споживання людиною" від 20 грудня 2001 р.; Директива Ради ЄС № 2002/99 "Про встановлення ветеринарних норм виробництва, обробки, розповсюдження та імпорту продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною" від 16 грудня 2002 р.

Розвиток аграрного виробництва у державах ЄС неможливий без здійснення фермерам субсидій. Аграрний сектор ЄС споживає 40% усього бюджету, при цьому у сільському господарстві задіяно лише 5,7% населення і виробляється приблизно 2% ВВП. Започаткування системи субсидування історично було пов'язане з потребою забезпечити, з одного боку, максимальну доступність продуктів харчування для населення європейських країн, а з другого - високий рівень життя фермерів.

Стаття 33 Римського договору 1957 р. регламентує зміст спільної аграрної політики ЄС: забезпечити населення Європи продовольством за розумними цінами, а фермерів - справедливими доходами. Така політика швидко забезпечила Європу продовольством, але штучне підтримання високого рівня життя фермерів призвело до того, що ціни на європейську сільськогосподарську продукцію значно вищі за світові, які формувалися або під впливом субсидованого експорту з розвинутих країн, або дешевого експорту з країн третього світу. Досягти обох цілей одночасно - розумних цін і справедливих доходів - виявилося неможливим. Справедливість доходів фермерів зумовлювала зависокі ціни. Щоб розірвати замкнене коло, ЄС вирішив компенсувати частину вартості сільськогосподарської продукції і запровадив систему субсидування фермерів. У результаті роздрібні ціни стали доступними, а доходи фермерів справедливими саме за рахунок субсидій. Так, з 1992 р. почалося поступове реформування аграрної політики ЄС, і частка витрат на сільське господарство скоротилася з 45 до 38% його бюджету. Реформування також спрямоване на припинення виробництва надлишкової сільгосппродукції, яке ставало дедалі важчим тягарем для бюджету ЄС (адже надвиробництво теж субсидувалося). На період до 2013 р. спільна аграрна політика передбачає поступове зменшення обсягів фінансування сільського господарства, адже мета спільної аграрної політики залишається - створення умов для розвитку багатофункціонального, стійкого та конкурентоспроможного сільського господарства в ЄС.

Головними елементами спільної аграрної політики є: 1) система платежів фермерам не залежить від обсягів виробництва; 2) прив'язка платежів до екологічних стандартів, стандартів харчової безпеки, охорони здоров'я та умов утримання тварин, а також підтримки високих аграрних та екологічних умов утримання земель; 3) вдосконалення політики розвитку сільської місцевості за рахунок надання додаткових коштів, нових заходів щодо захисту навколишнього середовища, покращення якості продуктів харчування та допомоги фермерам у досягненні виробничих стандартів ЄС; 4) скорочення прямих платежів для більших фермерських господарств з метою фінансування розвитку сільської місцевості; 5) угода щодо фінансової дисципліни гарантує, що аграрний бюджет до 2013 р. не буде перевищено.

Нова спільна аграрна політика ЄС почала діяти з 1 січня 2005 р. Вона спрямована на відмову ЄС від прямого субсидування сільського господарства. Фермерам будуть компенсувати тільки витрати, пов'язані із захистом навколишнього середовища, відтворенням ґрунтів, покращенням умов утримання тварин, виконанням стандартів харчової безпеки. Тепер основною умовою отримання сільськогосподарських субсидій у ЄС стає дотримання високих стандартів та екологічна спрямованість аграрного виробництва. Виробники сільськогосподарської продукції будуть позбавлені стимулу збільшувати виробництво, орієнтуючись лише на дотації. У підсумку, за відсутності прямої залежності між субсидіями й обсягом виробництва фермери повинні будуть при плануванні орієнтуватися лише на попит на продукцію сільського господарства. Сума платежів фермам визначатиметься на основі обсягів субсидій, отриманих ними у період з 2000 по 2002 рр. Крім цього, платежі будуть здійснюватися у формі одноразових виплат на основі виробничих результатів за попередній рік і можуть бути зменшені на 25% при порушенні екологічних норм, стандартів якості при виробництві продуктів харчування та законодавства щодо охорони праці. Додаткове фінансування фермерів передбачається на здійснення заохочення схем розвитку сільської місцевості, що дозволяють фермерам диверсифікувати аграрне виробництво. Ще одне важливе положення спільної аграрної політики - "модуляція", що передбачає щорічне скорочення протягом 2005-2012 років прямого субсидування господарств, які отримують пряму допомогу в розмірі понад 5 тис. євро. Кошти, що залишаються, будуть перерозподілені між країнами-членами ЄС та спрямовані на розвиток сільської місцевості. Тепер, відповідно до вимоги Німеччини, не менше 80% коштів, що були зекономлені в одній країні ЄС, завдяки виплаті прямих субсидій, повинні бути витрачені в цій самій країні. При збереженні старих принципів субсидування темпи розвитку сільського господарства нових членів могли б розорити ЄС. Тому вони не відразу одержать доступ до субсидій у повному обсязі. аграрний законодавство європейский білий книга

Таку 2004 р. фермери нових членів ЄС отримували сільськогосподарські субсидії в розмірі 25% рівня старих членів, у 2005 р. вони отримали 30%, у 2007 р. - 40%, а потім цей показник буде зростати на 10% щорічно, поки обсяги допомоги не зрівняються в 2013 р. Розмір витрат на фінансування аграрного сектору до 2013 р. залишається на рівні 43 млрд євро на рік, що означає скорочення обсягів субсидій у порівнянні зі старими членами ЄС. Введення нового механізму фінансової дисципліни покликане забезпечити виконання фінансування в межах бюджетного обмеження. У 2006 р. 55% усієї фінансової допомоги отримали фермери старих членів ЄС. Але сам факт членства цих країн у ЄС створює для фермерів відмінні перспективи. Просте застосування ринкових механізмів ЄС приведе до зростання доходів фермерів у таких державах як Болгарія, Румунія, Словаччина. Поетапне збільшення субсидій для країн, які нещодавно приєдналися до ЄС, створить кращі умови для адаптації відповідних процесів у аграрному секторі

Як свідчить досвід спільної аграрної політики країн ЄС та багатьох держав-членів СОТ, сільське господарство не може існувати без цілеспрямованої державної підтримки (субсидування). Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство, беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Держави-члени ЄС можуть у кожній окремій галузі сільського господарства використати 10% свого національного бюджету для прямих виплат, що йдуть на захист довкілля або поліпшення якості чи просування на ринок продуктів у даній галузі, при цьому кошти не повинні обов'язково бути використані в одному й тому самому секторі; вони можуть бути використані для допомоги фермерам, що виготовляють молоко, яловичину, м'ясо кіз та овець у менш заможних регіонах; вони також можуть бути використані для підтримки заходів із управління ризиками - наприклад схем страхування від природних катаклізмів чи спільних фондів для боротьби із хворобами тварин.

Нині всім фермерам, що отримують пряму допомогу обсягом понад 5000 євро на рік, скоротили підтримку на 5%, а виділені в такий спосіб кошти перевели до бюджету Фонду розвитку сільської місцевості. Європейська Комісія пропонує протягом наступних років (до 2012 р.) збільшити обсяг відрахувань на розвиток сільської місцевості до 13%. Також допомогу буде зменшено для більших ферм (для тих, хто отримає понад 100 тис. євро на рік - збільшення відрахувань ще на 3%; 200 тис. на рік - на 6%; 300 тис. - на 9%). Кошти, що будуть у такий спосіб отримані, використають у державах-членах ЄС для посилення програм у сферах боротьби зі змінами клімату, розвитку відновлюваних джерел енергії, управління водними ресурсами та захисту біорозмаїття.

Програми підтримки сільського господарства держав, які нещодавно набули права членства в СОТ

У державах, які нещодавно приєдналися до Європейського Союзу (Болгарія, Румунія, Словаччина), діє комплексна програма розвитку сільського господарства та сільських територій "САПАРД" (Special accession programme for agriculture and rural development), яка являє собою заходи фінансової підтримки аграрного сектору економіки на допомогу країнам-кандидатам з Центральної та Східної Європи у підготовці до вступу до ЄС.

Метою цієї програми є структурна перебудова сільського господарства країни-вступника та поступова реалізація на її території спільної аграрної політики ЄС. Програма "САПАРД" існує з червня 1999 р. як складова програми розвитку сільського господарства держав ЄС "Agenda 2000". Реалізація програми "САПАРД" в Болгарії та Румуни розрахована на період до 2013 року.

У рамках "САПАРД" відбувається фінансування таких інвестиційних проектів як: підтримка сільського господарства в сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції; створення конкурентоспроможної харчової промисловості, вирішення пріоритетних завдань щодо розвитку сільської інфраструктури; субсидування діяльності фермерських господарств, охорона сільськогосподарських угідь, розвиток рибної промисловості, запровадження європейських стандартів якості сільськогосподарської продукції.

Залучення інвестицій до аграрного сектора здійснюється також з метою модернізації існуючих ринкових структур, створення ефективних оптових сільськогосподарських ринків та дієвої системи агромаркетингу. Програма -"САПАРД" також передбачає стимулювання діяльності фермерів у сфері здійснення охорони навколишнього природного середовища: реалізацію пілотних проектів проведення агроекологічних заходів, які передбачають збереження ландшафту, ефективне використання пасовищ, органічне рослинництво, реалізацію програм сільського зеленого туризму.

Програмою "САПАРД" регулюються умови та порядок надання субсидій фермерам, індивідуальним підприємцям та аграрним підприємствам на розвиток окремих галузей сільського господарства і визначається перелік комплексних агроекологічних заходів, які підпадають під дію компенсаційних виплат: селекційні процеси у тваринництві, органічне землеробство тощо. Фінансова допомога у вигляді компенсаційних виплат за виконання одного або декількох агроекологічних заходів фермерам здійснюються у такому розподілу: 75% фінансової допомоги - за рахунок бюджету ЄС, а 25% - із державного бюджету держави, яка набула членства у ЄС. Максимальний розмір компенсаційних виплат за реалізацію одного агроекологічного проекту складає 10000 евро на рік, при цьому фінансова допомога надається строком на 5 років з дати підписання відповідного контракту.

Так, у межах цієї програми урядом Румунії було розроблено пакет заходів, під реалізацію яких здійснюється фінансова підтримка, зокрема це заходи: № 112, № 123, №312. Захід № 112 "Становлення молодих фермерів" передбачає з метою підвищення конкурентоспроможності сільського господарства заохочення молодих фермерів та їх підтримку щодо виконання вимог охорони навколишнього природного середовища, захист тварин, удосконалення виробничих процесів, підвищення доходів фермерів. Загальний обсяг субсидування плану № 112 у Румунії складає 337 млн євро, з яких 20% - внесок уряду, а 80% - з бюджету ЄС та діє план до 2013 р. Під дію цієї програми підпадають фермери віком до 40 років, які уклали відповідні контракти на виконання елементів заходу № 112.

Захід № 123 "Підвищення доданої вартості на сільськогосподарську продукцію" має на меті досягнення таких результатів: запровадження і розвиток нових технологій та процесів для забезпечення конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності та зростання доходів аграрних підприємств, ефективність аграрного бізнесу, модернізація обладнання та технологічної обробки у сільському господарстві. Загальний обсяг субсидування плану № 123 у Румунії складає 1,07 млрд євро, з яких 20% - внесок уряду, а 80% - з бюджету ЄС та діє план до 2013 р. Реалізація плану № 123 передбачає залучення інвестицій у такі галузі сільського господарства, як: переробка та збут сільськогосподарської продукції, у тому числі сировини. Під дію цього заходу підпадають малі та середні аграрні підприємства, у тому числі переробні. Особливе значення мають технічні вимоги, що повинні бути реалізовані за заходом № 123: удосконалення та оптимізація виробництва, модернізація процесів сортування та пакування сільськогосподарської продукції, підвищення якості продукції, запровадження новітніх технологій у процесах виробництва та переробки, вдосконалення внутрішнього контролю за якістю сировини, напівфабрикатів та основної продукції з метою підвищення рівня забезпечення продовольчої безпеки. Економічні вимоги спрямовані на підвищення ефективності використання ресурсів виробництва, підвищення рентабельності аграрних підприємств. З позиції охорони навколишнього природного середовища та безпеки харчових продуктів виставляються такі вимоги: дотримання правил охорони навколишнього природного середовища, підвищення якості продукції щодо дотримання міжнародних стандартів ISO 22000:2005 у виробничих процесах.

Захід № 312 "Підтримка створення та розвитку малих аграрних підприємств" запроваджується з метою підвищення доходів сільського населення та диверсифікації економіки сільської місцевості. Відповідно до цього плану передбачається: сприяння здійсненню несільськогосподарської діяльності у сільських районах, підтримка та заохочення діяльності промислів та підсобних господарств. Загальний обсяг фінансування плану № 312 у Румунії складає 383 млн євро, з яких 20% - внесок уряду, а 80% - з бюджету ЄС та діє план до 2013 р.

У Румунії на виконання програми "САПАРД" було створене державне агентство "САП АРД", яке надає технічну та фінансову допомогу фермерам та аграрним підприємствам, у тому числі асоціації виробників сільськогосподарської продукції Румунії. Національна програма розвитку сільського господарства і розвитку сільських районів була затверджена Європейською комісією № 372/2000 від 12 грудня 2000 р. і являє собою документ, який забезпечує виконання актів аграрного законодавства на території Румунії. Фінансова допомога за програмою "САПАРД" здійснюється у два етапи: з 2000 по 2006 рік - як початковий і 2007-2013 роки - як основний. До пріоритетних заходів програми "САПАРД" належать: створення вільного доступу до ринків сільськогосподарської продукції, покращення сільської інфраструктури, розвиток конкурентоспроможності аграрних підприємств. Інвестування у сільське господарство Румунії передбачає здійснення фінансування у такі галузі, як: внутрішній контроль за якістю сировини, модернізація технологій переробки м'яса, обробка, переробка та утилізація відходів аграрного виробництва, проведення заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, модернізація обладнання та устаткування первинної обробки та зберігання зерна, вдосконалення технологій щодо зберігання, маркування та пакування цукру тощо.

Запровадження у Болгарії програми "САПАРД" в обов'язковому порядку передбачає поетапну реалізацію внутрішньої державної політики підтримки розвитку аграрного сектору у вигляді програмного документа - Національного стратегічного плану розвитку сільського господарства та сільських територій на 2007-2013 роки, який містить інформацію щодо екологічної та соціально-економічної ситуації, яка склалася на відповідних територіях, викладається бюджетна програма та комплексна стратегія розвитку сільських районів, особливо тих, що перебувають у занепаді і особливо потребують залучення інвестицій, зазначаються "проблемні" галузі аграрного виробництва, які не можуть самостійно функціонувати без державної підтримки. Національний план розвитку передбачає інвестування з метою вдосконалення технологічних процесів виробництва, гігієни та якості сільськогосподарської продукції, підтримання таких галузей як: виноробство, виноградарство, виробництво молочної продукції, рибництво. Важливим елементом національного плану розвитку сільських територій є екологічна спрямованість аграрного виробництва та покращення умов життя та добробуту сільського населення. Не допускається здійснення інвестування у придбання техніки, обладнання та устаткування, що були у вжитку для підприємств переробної промисловості та фермерів. Залучення інвестицій до аграрного сектору здійснюється також з метою модернізації існуючих ринкових структур, створення ефективних оптових сільськогосподарських ринків та дієвої системи агромаркетингу.

Програма "САПАРД" також передбачає стимулювання діяльності фермерів у сфері здійснення охорони навколишнього природного середовища: реалізацію пілотних проектів проведення агроекологічних заходів, які передбачають збереження ландшафту, ефективне використання пасовищ, органічне рослинництво, реалізацію програм сільського зеленого туризму. Окрім національного стратегічного плану розвитку сільського господарства та сільських територій на 2007-2013 роки у Болгарії на виконання програми "САПАРД" діє національний стратегічний план розвитку рибного господарства та аквакультури на 2007- 2013 роки, у якому визначено шляхи розвитку таких галузей як промислове рибальство та рибництво, проведено аналіз ризиків у відповідній сфері, до яких належать: критичне зменшення прісноводних рибних ресурсів, забруднення водойм, нерегульованість вилову, посилення конкуренції на європейському рибному ринку. Завданням розвитку рибного господарства Болгарії є: збереження рибної галузі, раціональне використання водних ресурсів, розвиток та підтримка аквакультури, надання фінансової допомоги господарствам, які спеціалізуються на розведенні риби, крабів та молюсків.

На виконання програми "САПАРД" у Болгарії діють Правила надання фінансової підтримки розвитку сільського господарства та охорони навколишнього природного середовища, затверджені наказом Міністерства сільського та лісового господарства республіки Болгарія від 17 жовтня 2006 р. № 113. Правилами регулюються умови та порядок надання субсидій фермерам, індивідуальним підприємцям та аграрним підприємствам на розвиток окремих галузей сільського господарства і визначається перелік комплексних агроекологічних заходів, які підпадають під дію компенсаційних виплат: селекційні процеси у тваринництві, органічне землеробство тощо. Фінансова допомога у вигляді компенсаційних виплат за виконання одного або декількох агроекологічних заходів фермерам здійснюються у такому розподілі: 75% фінансової допомоги - за рахунок бюджету ЄС, а 25% - із державного бюджету республіки Болгарія. Максимальний розмір компенсаційних виплат, які виділяються на реалізацію одного агроекологічного проекту, складає 10 тис. євро на рік, при цьому фінансова допомога надається строком на 5 років з дати підписання відповідного контракту.

Окрім зазначеного, наказами Міністерства сільського та лісового господарства республіки Болгарія "Про умови та порядок надання фінансової допомоги щодо вдосконалення переробки та збуту продукції сільського господарства та риболовства" від 18 травня 2001 р. № 16, "Про надання субсидій на розвиток села, збереження культурної спадщини та традицій" від 27 серпня 2003 р. № 38 визначено порядок надання субсидій фермерам та іншим аграрним товаровиробникам у таких галузях як переробка та реалізація рибної продукції, розвиток сільської інфраструктури тощо.

Європейський фонд сільськогосподарського та сільського розвитку здійснює моніторинг реалізації програми "САПАРД" а також з 2007 р. було створено Агентство з розвитку сільських районів та риболовства (АРОЯР), яке також реалізує проекти програми "САПАРД".

Таким чином, програма "САПАРД" має стратегічне значення для розвитку сільського господарства таких країн, як Болгарія, Румунія, Словаччина, які нещодавно набули членства в ЄС, якою передбачається підтримка малого та середнього аграрного бізнесу шляхом реалізації інвестиційних проектів у різних галузях аграрного виробництва і передбачається розвиток сільської інфраструктури з метою реалізації у сільському господарстві Болгарії, Румунії та Словаччини аграрної політики ЄС. Так, загалом виконання програми "САПАРД", наприклад у Румунії, передбачає реалізацію 4713 проектів на загальну суму 1,49 млрд євро.

Слід констатувати, що завданням спільної аграрної політики держав ЄС є: забезпечення зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, стабільних ринків сільськогосподарської продукції, встановлення паритетних цін на сільськогосподарську продукцію, забезпечення показників якості та безпечності сільськогосподарської продукції. Найважливішою складовою спільної аграрної політики є ефективний механізм ціноутворення, який полягає у встановлені мінімальних цін імпорту.

Положення Рішення Ради ЄС № 2006/144 "Про стратегічні принципи ЄС в інтересах розвитку сільських районів" від 20 лютого 2006 р. регламентують перспективи розвитку сільських районів на період з 2007 по 2013 рр., оскільки функціонування сільського господарства та продовольчого сектору є важливою складовою економіки ЄС, який дає не менше 4,4% ВВП.

Політика ЄС щодо розвитку сільських районів передбачає: залучення інвестицій, екологічну спрямованість аграрного виробництва, підвищення конкурентоспроможності, створення нових робочих місць, вдосконалення системи управління земельними ресурсами з метою збереження ландшафтів та навколишнього природного середовища, модернізацію засобів ведення сільського господарства, професійну підготовку та перепідготовку фермерів, створення нових сільськогосподарських ринків, економічне зростання суміжних галузей, таких як переробна промисловість, сприяння інноваційної діяльності у сільській місцевості, стимулювання динамічного аграрного підприємництва, особливо діяльності молодих фермерів, державну підтримку виробництва біопалива, боротьбу із змінами клімату, ведення органічного землеробства, покращення якості життя у сільській місцевості, стимулювання диверсифікації аграрної економіки з метою покращення економічного та соціального балансу, розвиток сільської інфраструктури, заохочення розвитку сільського зеленого туризму.

Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1782/2003 "Про встановлення єдиних правил для програм прямої підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики" від 29 вересня 2003 р. започатковує програми підтримки фермерів і вносить зміни в регламенти (ЄС) № 2019/93, (ЄС) № 1452/2001, (ЄС) № 1453/2001, (ЄС) № 1454/2001. Виплата прямої допомоги в повному обсязі повинна надаватися за дотримання правил щодо сільгоспугідь, сільськогосподарського виробництва та сільськогосподарської діяльності. Такі правила повинні слугувати об'єднанню основних стандартів спільного ринку щодо екології, безпеки продуктів харчування, здоров'я й умов утримання тварин, а також щодо належного сільськогосподарського та екологічного стану угідь. У разі недотримання таких основних стандартів, держави-члени повинні припинити надання прямої допомоги повністю або частково на основі пропорційних, об'єктивних і диференційованих критеріїв.

Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 178/2002 "Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів" від 28 січня 2002 р. регламентує питання щодо створення надійного механізму забезпечення продовольчої безпеки у державах ЄС.

Размещено на Allbest.ru