Довічне позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Довічне позбавлення волі

1. Зміст та особливості покарання у виді довічного позбавлення волі

Довічне позбавлення волі є відносно новим видом покарання для правової системи України. Цей вид покарання фактично з'явився з прийняттям Верховною Радою в 2001 році нового Кримінального кодексу України.

Поява цього виду покарання зумовлена тим, що держава Україна, вступаючи до лав членів Ради Європи прийняла на себе обов'язок привести національне законодавство у відповідність з існуючими європейськими нормами та стандартами. Однією з вимог при вступі до Ради Європи стала й відмова від покарання у виді смертної кари. Спочатку, до 2000 року, був введений мораторій на застосування цього виду покарання, а потім, починаючи з 22.02.2000 року смертна кара в Україні була скасована.

Скасування смертної кари має юридичне підґрунтя у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою цінністю. Отже, наявність покарання у виді довічного позбавлення волі, виправдане як з боку міжнародного досвіду, так і з боку сучасної вітчизняної правової доктрини.

Покарання у виді довічного позбавлення волі є основним покаранням і в ієрархії кримінальних покарань України займає найвище місце, тобто вважається найбільш тяжким. Йому притаманний найбільший обсяг правообмежень і саме цей вид покарання максимально утруднює засудженому можливість бути звільненим, хоча і не виключає її взагалі.

Зміст цього покарання та більшість правообмежень ідентичні покаранню у виді позбавлення волі на певний строк і полягає він в максимальному ступеню фізичної ізоляції особи від суспільства в кримінально-виконавчих установах максимального рівня безпеки на все життя засудженого.

Регулюється покарання у виді довічного позбавлення волі Кримінально-виконавчим кодексом України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

2. Порядок і умови виконання і відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

воля позбавлення довічний україна

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постанов- лення вироку.

Правовий статус цієї категорії засуджених визначається загальним положенням, відповідно до якого особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, несуть обов'язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України, Кримінально-виконавчим кодексом України для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов'язки засуджених до позбавлення волі, що визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, нормативно- правовими актами Міністерства юстиції України та ДПтС.

Відповідно до ст. 150 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки. Крім того, чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, можуть відбувати покарання також у відповідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки колоній середнього рівня безпеки. Щодо жінок, то вони відбувають довічне позбавлення волі в секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття двадцяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках, з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованою постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

Чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, розміщують у камерах з дотриманням вимог роздільного тримання, передбачених статтею 92 КВК України. Тобто, окремо тримають вперше засуджених до позбавлення волі від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримають засуджених, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються в установах з найбільш суворим режимом. Цей режим має певну специфіку порівняно з іншими категоріями засуджених, навіть тих, хто також тримається на максимальному рівні безпеки.

Так, засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

— на щоденну прогулянку тривалістю одна година;

— на безперервний восьмигодинний сон у нічний час;

— користуватися телевізорами, придбаними за рахунок родичів за наявності можливості розміщення їх у камері;

— користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки установи, придбаними через торговельну мережу, переданими від родичів та інших осіб, а також передплатними виданнями;

— без обмежень одержувати грошові перекази;

— одержувати один раз на місяць короткострокове побачення та один раз на три місяці тривале побачення з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти;

— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п'ятнадцяти років строку покарання - брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно- оздоровчого характеру;

— придбавати протягом місяця в ларьку установи за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на суму до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої групи - також на кошти, одержані за переказами; без обмежень - письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

— мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі і продукти харчування в асортименті та кількості, визначених у додатку 7 до ПВР;

— одержувати і надсилати листи без обмеження їх кількості;

— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб;

— користуватися настільними іграми;

— мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права для одержання юридичної допомоги в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку;

— подавати клопотання про помилування на адресу Президента України після фактичного відбуття ними не менше як двадцяти років покарання;

— в індивідуальному порядку користуватися релігійною літературою, відправляти релігійні обряди, але тільки в межах камери у вільний час та якщо це не буде заважати іншим засудженим.

іншими складовими правового статусу засуджених є їх обов'язки та певні заборони, котрих засуджені повинні дотримуватися.

Засуджені до довічного позбавлення волі зобов'язані:

— дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;

— дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;

— дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;

— зберігати продукти харчування і предмети особистого користування (одяг та взуття за сезоном) у камерах у відведених для цього місцях та в кількості, яка б не заважала проведенню режимних заходів (проведення обшуків, технічних оглядів камер тощо);

— виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки;

— при відвідуванні камер працівниками кримінально-виконавчої системи та іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Щодо заборон. Засудженим до довічного позбавлення волі забороняється:

— установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;

— грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;

— придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

— продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

— наносити собі або іншим особам татуювання;

— завішувати спальні місця, затуляти отвір для нагляду за засудженими;

— створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та персоналом колонії.

Як і всі засуджені, засуджені до довічного позбавлення волі повинні працювати. Але організація їх праці має специфіку. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу. У всьому іншому праця засуджених до довічного позбавлення волі не повинна мати якихось суттєвих відмінностей від праці засуджених до позбавлення волі на певний строк, які тримаються в колоніях максимального рівня безпеки. Засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.

Крім того, серед особливостей вимог режиму, які відносяться до осіб, які відбувають довічне ув'язнення, є вимога про надання засудженим до довічного позбавлення волі одягу спеціального зразка. Переміщення таких осіб на території установи та за її межами (крім участі в судовому засіданні) в іншому одязі заборонено.

Також треба звернути увагу на те, що законодавець дуже суперечливо визначив реалізацію такого елементу режиму як підтримання комунікативних здібностей засудженого та його участі у суспільному житті установи. Правила внутрішнього розпорядку містять таке положення: самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються. Отже засуджені до довічного позбавлення волі позбавлені можливості якимось чином реалізувати себе хоча б шляхом організації суспільного життя в колонії. Також можливість участі засуджених до довічного позбавлення волі у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру дуже суттєво обмежена. Для того, щоб засуджений мав змогу прийняти участь в таких заходах він повинен відбути не менше 15 років покарання (ст. 151-1 КВК). Але з іншого боку останнім часом покращилася ситуація з навчанням засуджених до довічного позбавлення волі. Так, для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються всі, передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України заходи заохочення, стягнення, спеціальні засоби забезпечення режиму та порядок їх застосування.

Особливим елементом режиму довічного позбавлення волі можна назвати покращення умов тримання, можливість виникнення яких пов'язана законодавцем з настанням певних умов. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття п'яти років строку покарання, засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а також брати участь у групових заходах культурно-масового та спортивного характеру. Крім цього, Кримінально-виконавчий кодекс передбачає для засуджених до довічного позбавлення волі впливати на власні умови відбування покарання, закріплюючи можливість переведень засуджених до довічного позбавлення волі. Зокрема, КВК містить статтю 151-1, яка встановлює, що зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 КВК (тобто загальний порядок).

Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:

— з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання; Це положення певним чином суперечить частині 6 ст. 151 КВК, яка дозволяє засудженим до довічного позбавлення волі приймати участь у масових заходах після відбуття п'ятнадцяти років строку покарання.

— з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу, та з психічними розладами.

І останнє, чинне кримінально-виконавче законодавство України залишає засудженим до довічного позбавлення волі можливість все ж таки бути звільненими від цього покарання. Така можливість передбачена Положенням про здійснення помилування та ст. 87 КК України, яка в частині 2 встановлює, що актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років. Відповідно до цього положення засуджений до довічного позбавлення волі повинен відбути 20 років позбавлення волі перш ніж в нього виникне право на подання клопотання про помилування. Це єдина для засудженого можливість отримати шанс на те, щоб його покарання все ж таки мало «кінець».

Відносно такої категорії засуджених помилування можливе лише у формі заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк. В такому випадку у засудженого також з'являється право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Размещено на Allbest.ru