Регіоналізація як стратегія виконання покарання у вигляді позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський інститут права Національного університету «Одеська юридична академія»

РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИГЛЯДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Кльован Н. В., старший викладач

кафедри кримінально-правових дисциплін

У статті досліджена регіоналізація як одна із кримінологічно зумовлених стратегій реформування виконання покарання у вигляді позбавлення волі. Розглянуто основні аспекти регіоналізації, визначено окремі напрями її впливу на порядок і умови організації виконання покарання в місцях позбавлення волі.

Ключові слова: виконання покарання у вигляді позбавлення волі, регіоналізація, установи виконання покарань.

Постановка проблеми. Процес виконання й відбування покарання характеризується постійною трансформацією (змінюваність є визначальною його тенденцією, зазначає професор А.Х. Степанюк) як в індивідуальному вияві, оскільки передбачає, згідно із кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством, націленість на виправлення, ресоціалізацію засудженого, так і в загальному - відповідність кримінологічним вимогам суспільства: криміногенній ситуації, структурі злочинності, її закономірностям, тенденціям і прогнозам, особливостям особистості правопорушників, кількісному і якісному їх складу в установах виконання покарань (далі - УВП), рівню кримінологічної культури населення, вимогам суспільства до кримінального покарання та його результатів. У цьому аспекті важливим є врахування регіональних особливостей злочинності і її показників.

Проблеми сутності й змісту позбавлення волі, підвищення ефективності діяльності виправних установ були об'єктом наукових досліджень провідних учених із кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права. Так, методологічні основи застосування позбавлення волі як виду покарання розроблялися такими вченими, як М.М. Гернет, С.В. Познишев, М.О. Стручков, Б.С. Утевський, Є.Г Ширвиндт. Подальший розвиток концептуальні й прикладні аспекти позбавлення волі отримали в роботах Ю.М. Антоняна, Л.В. Багрій-Шахматова, O. А. Беляєва, М.О. Беляєва, І.М. Гальперина, С.І. Дементьєва, М.Г Деткова, М.П. Мелентьєва, О.С. Міхліна, О.Є. Наташева, І.О. Сперанського, Ф.Р. Сундурова, Ю.М. Ткачевского, ГА. Туманова, Г.Ф. Хохрякова, І.В. Шмарова та ін. Питання кримінологічної політики як ресурсу в протидії злочинності актуалізується в роботах В.В. Голіни, В.М. Дрьоміна, А.П. Закалюка й ін. Питання соціально-географічних особливостей злочинності та їх значення для протидії й запобігання порушувались у роботах P.М. Скабара, К.Ю. Сікач та ін. Територіальні особливості злочинності і її показників зумовлюють необхідність подальшого розвитку пенітенціарної парадигми стосовно виконання й відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Метою дослідження є визначення основних напрямів впливу регіоналізації на порядок організації виконання й відбування покарання у вигляді позбавлення волі. регіоналізація позбавлення воля кримінологічний

Виклад основного матеріалу дослідження. У кримінологічній науці доведено, що система запобігання та протидії злочинності має будуватися з урахуванням особливостей злочинності на тій чи іншій території. Регіональні відмінності злочинності визначаються особливостями цілісного комплексу процесів у конкретному регіоні й зумовлені своєрідністю його економічних, політичних, соціальних і культурологічних характеристик. Згідно з дослідженнями, вони є наслідком, по-перше, регіональної специфіки явищ соціально-економічного, соціально-культурного, організаційно-управлінського, правового характеру; по-друге, особливостей динаміки цих явищ у регіоні; по-третє, специфіки взаємодії різних явищ в одному й тому самому регіоні, різних характеристик умов цієї взаємодії - стану зовнішнього соціального контролю, запобіжної та правоохоронної діяльності [1, с. 5].

Останнім часом актуалізуються дослідження регіональних небезпек злочинності, криміногенних зон злочинності загалом і окремих видів злочинності, кримінальної безпеки регіонів, які зумовлюють увагу й до регіональних проблем щодо виконання покарань. Оскільки географія злочинності виявляє її територіальні особливості, що виявляється в кількісно-якісних характеристиках злочинності й окремих її видів у певному регіоні, зокрема рівні, характері, структурі злочинності, то і процес виконання покарання варто будувати з урахуванням таких особливостей - кримінологічної ситуації регіону та економічних, політичних, соціальних і культурологічних його характеристик.

Щодо терміна «регіоналізація», то він має міждисциплінарний характер і різноманітні тлумачення. На думку О.М. Олійник в узагальненому вигляді його можна охарактеризувати як процес виявлення внутрішньогрупової спільності (спільних ознак або сфери спільних інтересів) та інституціоналізацію цієї спільності, що дає змогу відрізнити одні регіони від інших [2, с. 183]. Регіоналізація на сьогодні розглядається як сучасний вектор розвитку в економічній і політичній сфері [3], є актуальним процесом внутрішньокраїнного й світового соціально-економічного розвитку та може бути визначена як глобальний процес сучасності [2]. Чітко прослідковується взаємозв'язок глобалізації й регіоналізації, за якого ці два процеси не витісняють, а доповнюють один одного. Активна міжнародна інтеграційна політика спричинює вихід на перший план регіонів держав. Також звертається увага на роль регіонального фактора в розмежуванні повноважень між різними рівнями суб'єктів управління. Водночас «регіоналізація» належить до процесу, за допомогою якого центральні політичні та адміністративні інституції відповідають на регіональні вимоги [4].

Регіоналізацію потрібно відрізняти від автономізації й партикуляризму, які є неприйнятними для сучасної кримінально-виконавчої системи, оскільки суперечать наявним нині принципам її організації та управління. Тому регіоналізація системи виконання покарань має стати фактором, який збагачує, оптимізує й удосконалює сферу виконання та відбування покарань.

Наближеність системи виконання покарань до потреб регіону, зацікавленість суспільства в більш безпечному середовищі, реальна можливість впливати на процес виконання та відбування покарання з боку громади, підвищення ролі територіальних управлінь Державної пенітенціарної служби, їх більша самостійність, прямий зв'язок органів влади на місцях із процесом і результатом виконання покарання й реінтеграції звільнених сприятиме покращенню кримінологічного клімату регіону.

У контексті виконання покарання у вигляді позбавлення волі можна розглядати вияви регіоналізації не лише щодо кримінологічної ситуації в певному регіоні, а в інших сферах, зокрема в економічних особливостях регіону щодо видів виробництва в УВП, інтеграції підприємств при УВП в економічну систему регіону, щодо визначення видів кваліфікацій під час професійної підготовки засуджених, ресоціалізації та працевлаштування звільнених, щодо зацікавленні засуджених у працевлаштуванні в УВП тощо. Регіональний підхід у сфері виконання покарань зумовлює більш концентровану увагу місцевих органів влади й громадськості до якості пенітенціарної діяльності і її результатів, оскільки громада висуває вимоги щодо кримінологічної безпеки й контролює результати діяльності конкретних суб'єктів.

У регіональному підході потрібно звернути окрему увагу на формування системи установ виконання покарань. Б.С. Утев- ський обґрунтовував думку про створення на території кожної області колоній усіх видів або об'єднання в одній установі одразу всіх їх видів для успішного вирішення не тільки завдання покарання засудженого та індивідуального попередження, а й для його виправлення [5, с. 179]. Аналогічну позицію висловлює І.М. Яковець, зазначаючи, що вирішення проблеми розміщення засуджених можливе не лише шляхом створення всіх видів установ, а й за допомогою простого розмежування окремої установи на відповідні сектори [6, с. 444-445]. Справді, регіоналізаційний підхід щодо створення системи установ (секторів) усіх видів вирішить проблеми розподілу, направлення та переведення засуджених, побачень та інших контактів засуджених, витрат на перепрофілювання чинних установ у зв'язку з потребами, взаємодії установ виконання покарань із органами внутрішніх справ і патронажними службами при звільненні тощо.

Отже, можливо й бажано в межах області мати установи, поділені на локальні сектори, для забезпечення відбування покарання всім категоріям засуджених до позбавлення волі, дотримуючись правил роздільного тримання окремих категорій засуджених у межах локальних секторів. Виділення локальних секторів у межах однієї установи доцільно та можливо для суміжних рівнів безпеки.

Регіоналізація виконання й відбування покарання надасть можливість для такого:

- створити систему органів і установ виконання покарань за видами та місткістю відповідно до територіальних особливостей злочинності й протидії їй;

- наблизити опікування та контроль за органами й установами до місцевих органів і громади;

- формувати окремі види соціально-корисної діяльності (activities) засуджених із урахуванням територіальних якісних особливостей злочинності й відповідно до особистості правопорушника;

- формувати за рахунок місцевого бюджету додатковий соціальний захист і забезпечення персоналу УВП;

- підвищити дієвість постпенітенціарного контролю та соціальної реінтеграції звільнених;

- за допомогою формування і прийняття регіональних та обласних програм використання виробничої потужності УВП, ураховуючи регіональну ринкову кон'юнктуру, підвищити дієвість інтеграції виробництва при УВП в економіку області й регіону;

- професійне навчання засуджених і звільнених спрямовувати до потреб області й регіону для подальшого працевлаштування на підприємствах регіону.

Висновки. Кримінологічне наукове обґрунтування пенітенціарної діяльності і процесу виконання та відбування покарання має двоєдиний результат: шляхом надання системи кримінологічно обґрунтованих заходів і методів досягається оптимальність і ефективність виконання покарання як діяльності й процесу; сама діяльність із виконання та відбування покарань за формою, структурою і змістом буде поступово змінюватись відповідно до потреб результативності процесу виконання та відбування покарання.

Подальшого дослідження в межах цієї концепції підлягають питання розмежування повноважень між центральними й регіональними органами Кримінально-виконавчої служби, організаційно-кадрового забезпечення УВП; порядку побачень засуджених; створення системи соціально корисної діяльності засуджених, згідно з оцінюівнням результатів участі в яких можливе зменшення строку відбування покарання; широкої участі громадськості, органів місцевого самоврядування та патронажу у виправленні й реінтеграції засуджених і звільнених.

Література

1. Скабара Р.М. Суспільно-географічні аспекти злочинності (на матеріалах Львівської області): автореф. дис.... канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 / Р.М. Скабара ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Л., 2003. І9 с.

2. Олійник О.М. Поняття «регіоналізація» та «локалізація»: загальне та відмінне / О.М. Олійник // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2009. Вип. 36. С. 180-190. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ znpgvzdia_2009_36_18.pdf.

3. Михасюк І.Р. Глобалізація і регіоналізація: місце України / І.Р. Ми- хасюк // Регіональна економіка. 2011. № 4. С. 7-13.

4. Мирна Н.В. Сучасні тенденції регіоналізації та їх роль в європейських інтеграційних процесах / Н.В. Мирна // Державне будівництво. 2013. № 1. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2013_1_34.pdf.

5. Советское исправительно-трудовое право: [пособие] / под. общ. ред. Б.С. Утевского. М., 1960.

6. Яковец И. Порядок определения уровня безопасности учреждения исполнения наказаний Государственной уголовно-исполнительной службой Украины / И. Яковец // Право Украини. 2012. № 9-10. С. 438-448.

Размещено на Allbest.ru