10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет державної податкової служби України

Особливості та правові засади призначення та проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку

Краснікова Н.А., к. ю. н.,

доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики

Артеменко Д.С., студент

У статті розглядаються особливості та правові засади призначення і проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку.

Ключові слова: експертиза, громадський порядок, розслідування злочинів проти громадського порядку, правове регулювання.

Процес державотворення в Україні в сучасний кризовий період має здійснюватись на засадах побудови правового, суверенного, демократичного суспільства, в якому домінують загальнолюдські цінності.

Стан охорони громадського порядку в державі та чинна система державних та правоохоронних органів, які покликані забезпечувати надійний стан охорони громадського порядку, не є досконалими і потребують науково обґрунтованого оновлення та практичного удосконалення. Існує цілий ряд проблемних питань, зокрема і тих, що виникають після вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних зі злочинами щодо охорони громадського порядку. Діапазон проблем, які потребують негайного вирішення, є досить широким, тому реформування цієї сфери буде достатньо складним.

Питання охорони громадського порядку завжди було пріоритетним у забезпечені життєдіяльності людини, суспільства, держави. Більше того, охорона громадського порядку є основою суверенітету і територіальної цілісності держави, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу.

Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю організації подальших наукових досліджень у напрямку визначення особливостей та правових засад призначення і проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку.

Питання, пов'язані з дослідженням особливостей та правових засад призначення та проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку, набувають все більшої актуальності, особливо із врахуванням останніх подій, які відбуваються в нашій країні.

Суспільна небезпека зазначеної вище категорії злочинів полягає в тому, що вони заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку і моральним основам життя суспільства. Як свідчить судова та слідча практика, суспільна небезпека злочинів проти громадського порядку полягає в посяганні на низку суспільних відносин, які знаходяться під охороною закону про кримінальну відповідальність, зокрема у сфері життя та здоров'я особи, власності, нормальної роботи органів державної влади, підприємств, установ, організацій та ін.

Тому виклики, які постали перед сучасним українським суспільством та державою, стосуються, зокрема, і охорони громадського порядку, а якщо вчиняються кримінальні правопорушення, пов'язані із посяганням на громадський порядок, необхідно виробити дієвий механізм, що врегулює порядок призначення та проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку.

Метою даної статті є з'ясування особливостей та правових засад призначення та проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку.

Дослідженню проблеми призначення та проведення експертиз приділялась увага багатьма науковцями. Зокрема певний внесок до їх розробки зробили В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, С.В. Веліканов, А.Ф. Волобуєв, Л.Я. Драпкін, Г.І. Грамович, О.Н. Колесниченко, В.О. Коновалова, О.Р. Ратинов, М.В. Салтевський, В.В. Тищенко, В.Ю. Шепітько та ін.

Вченими розглядались загальні питання призначення і проведення експертиз при розслідуванні злочинів проти громадського порядку. Серед науковців, які приділяли увагу даному питанню, слід назвати М.С. Бушкевича, В.І. Захаревського, М.В. Салтевського, М.І. Скригонюка, П.В. Шалдирвана та ін.

Відповідно до чинного законодавства експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права [1].

Законодавець також визначив, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового та судового слідства [2].

Залучення експерта та проведення судової експертизи - це слідча (розшукова) дія, яка являє собою особливу, передбачену законом форму одержання нових знань, що мають значення для кримінального провадження, за допомогою проведення досліджень особами, які володіють спеціальними знаннями в галузях науки, техніки, мистецтва, ремесла [1].

Сутність експертизи полягає у проведенні досвідченою особою (експертом) за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду на основі її спеціальних пізнань самостійного дослідження, необхідного для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, що знаходить своє відображення у висновку експерта.

Повертаючись до основного питання дослідження, маємо зазначити, що порушення громадського порядку в нашій країні зазвичай спричиняє моральний осуд з боку громадян і водночас застосування засобів адміністративного стягнення. Найбільш небезпечні за своїм характером і ступенем посягання на громадський порядок визнають злочинами й тягнуть за собою кримінальну відповідальність [3, с.8].

Суспільна небезпека злочинів проти громадського порядку спричинена тим, що вони спрямовані проти найважливіших, охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин у галузі соціального спілкування. На відміну від інших об'єктів посягання, які завжди розцінюють як злочинні (наприклад, суспільний або державний устрій, життя людини тощо), зазначений об'єкт впливає на ступінь суспільної небезпеки діяння тільки внаслідок безпосереднього спричинення або створення загрози спричинення йому значної, істотної шкоди [4, с.17-23].

На суспільну небезпеку злочинів проти громадського порядку впливають, на наш погляд, й індивідуальні властивості особи винного. Порушник громадського порядку - особа глибоко негативна, яка заслуговує суворого морального осуду суспільства. Вчинення таких злочинів свідчить про наявність у винних антигромадських навиків та традицій і водночас про відсутність низки соціально необхідних якостей, зокрема почуття громадського обов'язку, честі, совісті, відчуття поваги до людей, ввічливості тощо [5].

Порушники громадського порядку характеризуються відсталим етико-психологічним розвитком, примітивними запитами, слабким емоційним вихованням. У зв'язку з цим вони без вагань заподіюють шкоду іншим людям. Їм властиві егоїзм і чванливість своїм нахабством.

Найчастіше порушники громадського порядку мають низький рівень освіти, професійної підготовки, часто зловживають алкогольними напоями. Значна їх частина вчиняє злочини не вперше, піддавалася адміністративній відповідальності. Основна властивість особи злочинця-порушника громадського порядку - це його суспільна небезпека, що полягає в реальній загрозі здійснення ним злочинних дій, здатності за певних умов і надалі вчиняти так само. Суспільна небезпека злочинця є результатом, вираженням його соціальної зіпсованості, а не природженою властивістю його особистості.

Усі громадяни, які вчиняють злочини проти громадського порядку, становлять суспільну небезпеку, однак ступінь такої небезпеки залежить від змісту, глибини та стійкості антисоціальної орієнтації їх особи, від характеру їх спонукань, схильностей, інтересів і мотивів діяльності. Конкретний факт злочинного порушення громадського порядку є водночас наслідком, свідченням та оцінкою суспільної небезпеки винних. Отже, їх антисоціальні особистісні властивості впливають на характеристику суспільної небезпеки аналізованих злочинів [6, с.478-483].

Злочини проти громадського порядку відрізняються від злочинів проти життя, здоров'я, свободи та гідності особи за колом громадян, на яких поширюється небезпека завдання шкоди, а також моментом закінчення злочину.

Злочини ж проти громадського порядку можуть завдати шкоди невизначено великому колу осіб. Їх визнають закінченими у низці випадків уже тоді, коли здійснено суспільно небезпечне діяння, яким поставлено або могло бути поставлено в небезпеку інтереси громадян. Охорона громадського порядку є однією з обов'язкових функцій органів управління, остільки порушення цього порядку часто невіддільне від порушення діяльності зазначених органів.

Проте, на відміну від злочинів проти порядку управління, що чинять замах на нормальну роботу органів держави та громадських організацій, така група злочинів порушує суспільні відносини у сфері соціального спілкування. Крім того, необхідно мати на увазі, що внаслідок їх учинення порушується діяльність органів управління не загалом, а лише у сфері охорони громадського порядку.

Як справедливо зазначає П.В. Шалдирван, об'єктом зазначеної вище групи злочинів є громадський порядок, але об'єктивна сторона не завжди має значні розбіжності, а тому важливо визначитися із відмінностями у складах вказаних діянь [7, с.58]. Відтак слідчий не завжди може достатньо ефективно застосовувати конкретний алгоритм дій для вирішення визначеної ним ситуації, що склалася за окремим видом розслідуваного злочину проти громадського порядку.

Розслідування злочинів проти громадського порядку у сучасних умовах зумовлює важливість використання наукових, технічних та інших спеціальних знань і навичок. Тільки на основі використання сучасних досягнень науки і техніки можливе встановлення істини в кримінальному провадженні про злочини проти громадського порядку. У першу чергу це відбувається завдяки належному збиранню, дослідженню і використанню відповідної інформації, яка в процесі розслідування кримінального провадження про злочини проти громадського порядку буде визнана у встановленому законом порядку доказами.

У процесі розслідування злочинів проти громадського порядку наукові, технічні та інші спеціальні знання і навички можна застосовувати у двох основних формах, кожна з яких передбачає залучення спеціалістів, тобто віддзеркалює відповідними способами певний бік дійсності. Перша форма передбачає використання слідчим спеціальних знань і навичок спеціалістів у процесі провадження окремих слідчих (розшукових) дій. Це стосується пошуку, фіксації й вилучення слідів цього злочину, а також злочинів, що вчинюються в ході масових заворушень.

Друга форма використання слідчим спеціальних знань і навичок спеціалістів - це призначення і проведення експертиз. Тобто на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини кримінального провадження? про злочини проти громадського порядку, експерт проводить дослідження в ході судової експертизи. Відповідна діяльність вчиняється державними спеціалізованими установами, відомчими службами.

Аналізуючи правоохоронну практику, маємо зазначити, що у кримінальних провадженнях про масові заворушення, як правило, призначають такі експертизи:

1) судово-медичні;

2) судово-медичні речових доказів (судово-біологічні);

3) судово-фізико-технічні;

4) судово-психіатричні;

5) судово-психологічні;

6) комплексні психолого-психіатричні;

7) криміналістичні.

Судово-медична експертиза обов'язково призначається для встановлення: причин смерті потерпілого; тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої; віку підозрюваного, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і про це немає відповідних документів та неможливо їх одержати.

Судово-медична експертиза речових доказів (судово-біологічна) визначає належність слідів крові, слини, інших виділень людського організму конкретній особі. Це дає змогу встановити факт перебування обвинуваченого на місці події. Можливість призначення судово-медичної експертизи речових доказів (судово-біологічної) виникає в тому разі, коли на місці масових заворушень вдається виявити виділення людського організму, недопалки.

Судово-медико-криміналістична експертиза, як правило, визначає, чи могли бути заподіяні загиблим людям тілесні ушкодження, які спричинили їх смерть, інші тілесні ушкодження певною зброєю або іншими предметами, які використовувалися як зброя, вибуховими пристроями.

Практика засвідчує, що характер вчинюваних обвинуваченим дій в ході вчинення злочинів проти громадського порядку дає підстави для роздумів щодо його психічної повноцінності.

Якщо в матеріалах кримінального провадження про злочини проти громадського порядку є інформація про відхилення від нормального розвитку обвинуваченого, слід призначити судово-психіатричну експертизу. Складність людської психіки зумовлює те, що судово-психіатричну експертизу завжди проводять не менше трьох експертів-психіатрів. Проведення судово-психіатричної експертизи може бути амбулаторним і стаціонарним. Така експертиза дає можливість встановити:

1) чи не перебувала особа в стані неосудності під час вчинення протиправного діяння;

2) чи не захворіла особа (організатор або учасник), яка безпосередньо вчиняла злочин (злочини), на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

3) чи не була здатна особа під час учинення масових заворушень через наявний в неї психічний розлад повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Судово-психологічна експертиза у кримінальних провадженнях проти громадського порядку досліджує: чи є в особи елементи підвищеної сугестивності (навіюваності); чи є в особи підвищена схильність до фантазування; чи є в особи ознаки розумової відсталості, що не пов'язані з душевним захворюванням, і якщо так, то в чому вони проявляються; чи є в особи ознаки розумової відсталості або інші психічні особливості, викликані перенесеними соматичними захворюваннями; чи є в особи властивості, наявність яких могла зробити неможливим чи можливим не повністю керувати своїми діями; чи не могла особа напередодні злочинів проти громадського порядку і на їх початку мати конфліктні переживання, що вплинули на її поведінку; чи не перебувала особа в момент учинення злочинів проти громадського порядку в гіпнотичному стані; чи могла особа, враховуючи її індивідуальні особливості, неправильно сприймати факти, що мають значення для кримінального провадження у злочині проти громадського порядку та ін.

Отже, судова експертиза є однією з різновидів експертизи, яка володіє особливими ознаками, описаними у процесуальному законі. Як і будь-яка інша експертиза, судова експертиза становить собою спеціальне дослідження. Судова експертиза - це опосередкований засіб доказування, сутність якого полягає в тому, що уповноважена процесуальним законом особа (слідчий, прокурор, суд) доручає судовому експерту вирішити поставлені перед ним питання, а судовий експерт, користуючись своїми спеціальними знаннями, проводить дослідження наданих йому матеріалів і надає висновок, який використовується в якості джерела доказів у кримінальному провадженні.

У кримінальних провадженнях про злочини проти громадського порядку призначаються такі криміналістичні експертизи: вибухотехнічні, судово-балістичні, криміналістичне дослідження холодної зброї, пожежно-технічні, екологічні, судово-фармакологічні, криміналістична експертиза наркотичних засобів. Досить часто призначаються комплексні судово-медичні й судово-психіатричні експертизи.

злочин громадський порядок охорона

Література

1. Про судову експертизу: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: zakon. rada.gov.ua.

2. Бондаренко Н.А. Квалификация преступлений против общественного порядка й общественной безопасности: [учеб. пособие] / Н.А. Бондаренко, В. Т Дзюба. - К., 1990. - 132 с.

3. Копотун І.М. Порушення громадського порядку: кримінально-правовий аспект / І.М. Копотун // Вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2. - С.17-23.

4. Кутаїська Л. Кримінальне законодавство про злочини проти моральності: порівняльно-правовий аспект / Л. Кутаїська // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 8.

5. Копотун І.М. Кримінально-правові засади охорони громадського порядку / І.М. Копотун // Держава і право. - 2010. - № 48. - С.478-483.

6. Шалдирван П.В. Особливості методики розслідування масових заворушень: дис. канд. юрид. наук / П.В. Шалдирван - К., 2005.

Размещено на Allbest.ru