Ресоціалізація неповнолітніх злочинниць в умовах виховної колонії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ресоціалізація неповнолітніх злочинниць в умовах виховної колонії

Матвєєва Юлія Олегівна,

провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії науково-дослідного центру Інституту кримінально-виконавчої служби

Проаналізовано значення та особливості гендерного підходу в процесі ресоціалізації неповнолітніх злочинниць в умовах виховної колонії.

Ключові слова: неповнолітні засуджені; ресоціалізація; пенітенціарні заклади; гендерний підхід.

Проанализировано значение и особенности гендерного подхода в процессе ресоциализации несовершеннолетних преступниц в условиях воспитательной колонии.

Ключевые слова: несовершеннолетние осужденные; ресоциализация; пенитенциарные учреждения; гендерный подход.

In the article a value and features of gender approach in the process of resocialization of minor criminals in colony conditions are analyzed.

Key words: minor criminals; resocialization; penitentiary establishments; gender approach.

У сучасному українському суспільстві дуже важливою є проблема ресоціалізації неповнолітніх засуджених, адже йдеться про відновлення втрачених зв'язків із суспільством і повернення молодих людей до активної соціально спрямованої життєдіяльності. Актуалізується ця проблема ще й тому, що зростає кримінальна активність серед неповнолітніх, у тому числі й серед осіб жіночої статі [1; 2]. Як зазначає німецький кримінолог Ганс І. Шнайдер, дівчача злочинність зростає швидше, ніж злочинність юнаків, причому цей процес є характерним для всіх розвинутих промислових країн. На його думку, чим більше жіноча рольова поведінка наближається до чоловічої, тим більше жіноча злочинність уподібнюється чоловічій [3].

У цьому контексті доцільно, на нашу думку, зазначити, що кінцевою метою та результатом ресоціалізації неповнолітніх осіб жіночої статі є особистість зі сталою життєвою позицією, яка психологічно готова до рівноправної реінтеграції в соціум і соціально-прийнятної поведінки. Досягнення цієї мети передбачає формування у неповнолітніх правопорушниць правильного розуміння призначення жінки, її статусу, функцій, особливостей відносин у суспільстві й у сім'ї [4], що є основними складовими тендерної культури.

Над проблемою ресоціалізації неповнолітніх у різний час працювали О. Беца, П. Вівчар, В. Кривуша, В. Оржеховська, Г. Радов, В. Синьов. Серед учених, які вивчали проблеми жіночої злочинності неповнолітніх, варто зазначити Ю. Антоняна, М. Арсеньєву, Ш. Берекашвілі, Л. Богданову, Т. Волкову, А. Габіані, М. Голоднюк, А. Долгова, І. Дунаєва, Ю. Жульову, А. Ільяшенко, Л. Усманову.

Однак у вищезазначених дослідженнях жіночої злочинності неповнолітніх практично не застосовувався гендерний підхід, який широко використовується в соціологічних, психологічних, лінгвістичних та інших галузях. У зв'язку з цим, багато аспектів злочинності неповнолітніх жіночої статі залишаються недостатньо вивченими, що зрештою негативно позначається на процесі виправлення цього контингенту у виховній колонії.

Із огляду на це, припускаємо, що ресоціалізація неповнолітніх правопорушниць в умовах колонії буде більш ефективною за умови забезпечення гендерного підходу в організації всієї системи діяльності виховної колонії та освітньо-виховного процесу зокрема.

Метою статті є з'ясування значення й визначення особливостей гендерного підходу в процесі ресоціалізації неповнолітніх злочинниць, які відбувають покарання у виховній колонії для неповнолітніх осіб жіночої статі. ресоціалізація колонія неповнолітній гендерний

Дослідження ґрунтується на розумінні ресоціалізації як комплексного процесу відновлювання та набуття соціально корисних зв'язків і відносин як у період відбування покарання неповнолітніми, так і після їх звільнення. Результатом процесу ресоціалізації є соціальна адаптованість учорашньої засудженої до повноцінного самостійного життя на волі.

Розкриваючи проблему ресоціалізації неповнолітніх правопорушниць в умовах колонії, акцентуємо увагу на тому, що міжнародні правові стандарти й норми провідними видами діяльності неповнолітніх у колоніях визначають навчання, виховання й змістовне дозвілля [5], організація яких ґрунтується на гендерному підході. Інакше кажучи, йдеться про створення таких умов життєдіяльності неповнолітньої правопорушниці в колонії, які б забезпечували засвоєння нею культурної системи гендера (гендер - це складне соціокультурне явище: відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловіками й жінками, конструйовані суспільством) того суспільства, в якому вона живе.

На основі аналізу різних наукових джерел стверджуємо, що поняття “гендер” є одним із основних у соціальній педагогіці, віковій та соціальній психології, етнопсихології, психології сім'ї, оскільки статева стратифікація пронизує всі сфери суспільного життя: виховання дітей, функціонування сім'ї, культурно-освітню соціалізацію, формування громадської думки, масової свідомості, електоральну поведінку та ін. А тому гендерний підхід до ресоціалізації неповнолітніх дівчаток в умовах колонії розуміємо як оцінюванням наслідків і результатів впливу виховних зусиль працівників установи, педагогів на становище й розвиток дівчат, усвідомлення ними своєї ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей залежно від біологічної статі. Отже, здійснювати гендерний підхід в освітньо-виховному процесі - це діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій “чоловічого” й “жіночого” в суспільстві, ставити особистість та індивідуальність дитини в розвитку й вихованні вище традиційних рамок статі.

Гендерна освіта містить у собі систематичне навчання, просвіту (тобто пропаганду й поширення гендерних знань і тендерної культури) та стимулювання тендерної самоосвіти. Тому впровадження тендерної освіти в процес ресоціалізації неповнолітніх злочинниць, покликане розв'язати такі завдання:

ознайомити засуджених дівчат із інституційними цінностями, нормами й правилами міжстатевого спілкування;

сформувати адекватне розуміння дорослості: її змісту, істинних ознак, виявів і якостей;

розкрити особливості жіночої й чоловічої психології, а також відмінності поведінки представників різної статі;

сформувати у засуджених правильне уявлення про взаємини статей, засновані на системі загальнолюдських і національних моральних цінностей.

Отримана дівчатами система гендерних знань у виховній колонії має знайти відображення в адекватній соціально-позитивній поведінці, праці, дозвіллі та ін. Отже, крім об'єктивного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, важливим є формування у дівчаток потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності, в чому, на нашу думку, й полягає мета гендерного виховання неповнолітніх злочинниць.

У процесі гендерного виховання необхідно вирішити низку конкретних питань, до яких належить формування:

соціальної відповідальності у взаєминах між статями, переконання, що у сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;

прагнення мати міцну, дружну сім'ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька й матері в сім'ї, народження кількох дітей; свідоме й відповідальне ставлення до їх виховання, як до свого обов'язку перед суспільством загалом, своїми батьками й дітьми;

здатності розуміння інших людей і почуття поваги до них не лише як до людей взагалі, а й як до представників чоловічої або жіночої статі, здатності враховувати й поважати їхні специфічні статеві особливості в процесі спільної діяльності;

здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей із урахуванням статевої належності;

необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення в сфері міжстатевих стосунків;

уміння дружити й любити.

Специфіка гендерного виховання в колонії полягає в тому, що, з одного боку, для його організації можуть бути використані будь-які види діяльності, з другого ж - важко знайти особливий вид діяльності, який варто було б спеціально організувати чи стимулювати в інтересах гендерного виховання. Відповідно до цього, той або інший вид діяльності засуджених дівчат - праця, спілкування, дозвілля, навчання - може сприяти інтересам виховання, якщо працівники колонії враховуватимуть у процесі організації загальні закономірності й оцінюватимуть дії засуджених вихованок із позицій гендеру, братимуть до уваги характер відмінностей між ними, ступінь їхньої важливості й суспільної значимості. Так, наприклад, у процесі трудового виховання формуються уявлення вихованок про те, що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов'язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом становлення людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зокрема, важливим елементом ресоціалізації є професійне визначення дівчаток. Гендерний підхід передбачає врахування при цьому таких обставин, як спрямованість особистості, рівень готовності до вибору майбутньої професії, соціально-економічний стан того чи іншого регіону країни. Варто зазначити, що в Мелітопольській виховній колонії для неповнолітніх дівчат доступні лише дві спеціальності: швачка-мотористка та кухар-кулінар. На нашу думку, з позицій гендерного підходу необхідно розширити спектр спеціальностей, які є затребуваними й водночас цікавими для самих дівчаток (перукаря, модельєра, візажиста тощо). Так, на базі спеціальності швачки-мотористки можна запровадити курси моделювання жіночого одягу, а на базі спеціальності кухаря-кулінара - кухаря-кондитера. Ураховуючи, що багато засуджених дівчат мріють здобути вищу освіту, варто було б запровадити в колонії спеціальні курси з профорієнтації.

Зв'язок гендерного виховання з фізичним аналогічний: на фізичній зарядці, яка передбачена розпорядком колонії для неповнолітніх дівчат, можна підібрати такі вправи, які розвивають фізичні якості й водночас формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів).

Невід'ємним від трудового є естетичне виховання дівчаток як головний шлях до духовного становлення особистості жінки. Тому, наступним компонентом реалізації гендерного підходу до ресоціалізації неповнолітніх злочинниць вважаємо дозвільну діяльність дівчат. На нашу думку, оптимальною формою її організації є гурткова діяльність, яка дозволяє максимально задовольняти потреби й інтереси вихованок. В умовах колонії для неповнолітніх засуджених дівчат доцільним є функціонування гуртків за інтересами: вокального, спортивного, гуртка прикладного мистецтва. Г ендерна роль таких гуртків полягає насамперед у розвитку й вияві інтересів, здібностей вихованок. Уважаємо, що для дівчаток ефективним і цілком педагогічно доцільним способом тендерної ресоціалізації може бути хореографія. Танець, крім виховання почуття прекрасного, допомагає у встановленні взаємин між статями. Із хорошим музичним супроводом танці сприяють підвищенню загальної культури. Поведінка під час танців має безпосередній стосунок до сфери моральних норм. Для дівчат - це засіб самоствердження, вияву своїх рис, усвідомлення себе як жінки. Саме тому, хореографічний гурток є найбільш популярним серед засуджених дівчат Мелітопольської виховної колонії.

На основі аналізу різних джерел соціально-педагогічної, психологічної, юридичної літератури та досвіду практичної діяльності стверджуємо, що донедавна ні на теоретичному, ні на практичному рівнях не враховувалося, що дівчатка, юнки, молоді жінки мають свої специфічні фізіологічні, демографічні, соціально-психологічні, соціокультурні характеристики й суттєві проблеми соціалізації [6].

Традиційно жінкам відводилися дві основні ролі - “трудівниці” та “матері”, що, як правило, збігалися. Задекларована рівноправність на практиці оберталася витискуванням жінок на периферію політичного й економічного життя, “фемінізацією” окремих галузей з низькою оплатою праці, погіршенням стану здоров'я жінок та їхнього психологічного самопочуття, зростанням масштабів соціальних проблем, більшість із яких були “закритими” (переривання вагітності, раннє материнство, насильство в сім'ї, жіноча злочинність, проституція, сексуальна експлуатація та ін.). Наявність цих проблем не визнавалася, вони не досліджувались й не знаходили свого належного розв'язання на державному рівні [7].

Процес тендерної соціалізації в Україні нині є вельми суперечливим. Хоч українська родина й зберігає притаманний етнокультурі високий статус жінки - матері, проте сторіччя бездержавності й насадження патріархальної нормативної шлюбності не могли не позначитися на зміні ціннісних орієнтацій як чоловіків, так і жінок, на низькій привабливості моделей гендерної поведінки для підростаючого покоління. Три покоління виросло в Україні на ґрунті системи, що утискала вияв особистого начала людини, її індивідуальності у виконанні гендерних ролей. Порушення рівності статей досягалося через звуження сфер самореалізації жінок у суспільно-політичній сфері, подвійними стандартами в оцінювання значущості сімейних ролей, руйнацією етнокультурних засад виховання як основи самоідентифікації. Неузгодженість, дисбаланс домагань та очікувань, маргіналізація гендерної свідомості за рахунок збіднення нормативів гендерної поведінки призвели до дезорієнтованості дівчат (і юнаків) щодо майбутнього сімейного та професійного життя.

Подолати вказані негативні фактори соціалізації дівчат допоможе, на нашу думку, введення у практику виховної роботи колонії системи спеціальних соціально-гендерних тренінгових занять, метою яких є розвиток особистості, формування комунікативних умінь, системи знань про гендер. Теми тренінгів можуть бути такими: “Роль жінки у сім'ї”, “Я - майбутня мама”, “Моя професія”, “Жінка й політика”. Особливістю цих тренінгів є те, що ініціаторами, керівниками та учасниками є самі вихованки колонії.

У неповнолітньої особи жіночої статі через її психофізіологічні та вікові особливості (брак життєвого досвіду, прагнення до дорослості, самостійності, бажання до самовизначення та самоствердження, емоційність, сентиментальність, вразливість, прагнення бути почутою й зрозумілою кимось із близьких та ін.) спостерігається відсутність чітких уявлень про те, як саме вона має поводитися в конкретному середовищі, чого від неї вимагають інші люди; значно слабшають вербальні зв'язки; зростає відчуження, ізольованість; втрачається фактична належність певної соціальної групи; збільшується внутрішня тривога, нерівновага, неспокій, агресивність тощо. Перебування дівчат у колонії тягне за собою втрату соціально корисних зв'язків, при цьому цей процес відбувається більш інтенсивно, ніж серед засуджених чоловічої статі.

Надзвичайно складне становище неповнолітньої засудженої до позбавлення волі пояснюєть насамперед тим, що пенітенціарна система України має “чоловіче обличчя”, жінок серед засуджених менше ніж 8 %. Ось чому всі колонії та в'язниці побудовані відповідно до чоловічої психології, а жінки, які потрапляють за ґрати, несуть “подвійне покарання” [2]. Тому необхідно враховувати особливості жіночої фізіології та психіки, змінити підхід до засуджених жінок, у тому числі й до вихованок колонії для неповнолітніх дівчат. Варто вказати на те, що під час відбування покарання 2/3 засуджених досягають повноліття, і з метою закріплення результатів виправлення та закінчення навчання засуджені можуть залишатися для подальшого відбування покарання у виховній колонії до досягнення 22 років. Уперше елементи гендерного підходу було реалізовано в рамках експерименту, запровадженого в Дніпродзержинській колонії для жінок (естетично оформлені кімнати, дозволено щоденний макіяж, деякі варіації в одязі, можливість щодня відвідувати перукарню). Однак результати експерименту оцінюватимуть лише через 5-7 років за кількістю повторних злочинів, учинених жінками, які брали в ньому участь. За умови зниження рівня злочинності, досвід поширюватимуть і на інші колонії.

Уважаємо за необхідне запровадити подібні умови, не очікуючи результатів вищеописаного експерименту, й у колонії для неповнолітніх дівчат. Оскільки ізоляція та існуючий режим відбування покарання не повною мірою забезпечують становлення до вихованки як до жінки, то запропонована модель дозволила б більш гармонійно формувати особистість жінки.

Отже, одним із головних завдань, пов'язаних із організацією виконання покарання стосовно засуджених жінок, залишається їх розташування та створення необхідних житлово-побутових умов, які б були наближені до звичайних умов і сприяли збереженню соціальних функцій жінок.

Разом із тим організація соціальної реабілітації засуджених жінок та діяльність установ для засуджених жінок, у тому числі колонії для неповнолітніх злочинниць, потребує суттєвого вдосконалення. Це пов'язано передусім із необхідністю врахування фізіологічних, статевовікових та психологічних особливостей жінок в умовах соціальної ізоляції.

Таким чином, гендерний підхід до організації процесу ресоціалізації неповнолітніх правопорушниць у виховній колонії зумовлений специфічними віковими, психологічними, фізіологічними, моральними особливостями особистісного становлення особи жіночої статі.

Знання й порівняльний аналіз психофізіологічних характеристик, інтелектуального потенціалу вихованок, системи їх ціннісних орієнтацій та особистісної спрямованості дасть змогу соціальному педагогу й психологу сформувати уявлення про особистість злочинниці, спрогнозувати, які саме умови потрібно створити для її успішного виховання та перевиховання.

Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо, що ресоціалізація неповнолітніх осіб жіночої статі на основі гендерного підходу є питанням соціальної справедливості, необхідним для забезпечення гармонійного розвитку особистості засудженої, виховання її як майбутньої матері, жінки з активною громадянською позицією, жінки, спрямованої на досягнення успіху. Таким чином, освітньо-виховний процес у колонії має ґрунтуватися на засвоєнні засудженими гендерних норм, формуванні певних правил і уявлень про те, якою має бути “справжня жінка”, які підтримувалися б за допомогою соціальних і культурних механізмів.

На початку третього тисячоліття людство шукає шляхи реалізації інтеграційної моделі сталого громадянського суспільства, запорукою демократичного розвитку якого є рівноправність статей. Проте реальна дійсність позиції статей у період трансформації є далекою від їх паритету. Не випадково серед основних цілей суспільного розвитку до 2015 р., визначених та підписаних Україною разом із 189 країнами-учасниками Саміту Тисячоліття 2000 року, передбачено просування тендерної рівності як умови збалансованого розвитку людини. Саме тому особливого значення в соціальному та гуманітарному знанні набуває гендерна методологія, що потребує зміни ціннісних орієнтацій людини, пом'якшення гендерних стереотипів, глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття зростаючою особистістю гендерної та національної ідентичності як передумови повноцінної реалізації чоловіка або жінки. Незалежність, особистісне зростання, креативність, розвиток внутрішнього світу жінки й чоловіка поступово стають першочерговими цінностями, оскільки свобода особистості може бути досягнута тільки шляхом саморозвитку, руйнації стандартів і стереотипів у різних сферах життя.

Нині все більше вчених сприймає парадигму гендерного підходу в освіті та вихованні. Для них привабливим є те, що гендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності.

Особливий статус жінки в суспільстві як матері, виховательки підростаючого покоління, трудівниці висуває підвищені вимоги до її моральності, поведінки та соціальної відповідальності. Тому неможливо виміряти шкоду суспільству, завдану неповнолітніми дівчатами-злочинницями.

Оскільки ресоціалізацію неповнолітніх засуджених жіночої статі розглядаємо не тільки як результат, а й як процес, то вибір гендерного підходу зумовлений об'єктивними особливостями впливу умов відбування покарання у виді позбавлення волі на неповнолітніх дівчат із огляду на соціальну, психологічну й біологічну специфіку цієї категорії засуджених.

Для розуміння й професійної участі в процесі ресоціалізації засуджених неповнолітніх правопорушниць, працівникам колонії необхідний відповідний методологічний і методичний апарат, який містить систему наукових знань про гендер, педагогічні аспекти виховання й освіти як гендерні технології, фактори та умови ефективної гендерної ресоціалізації неповнолітніх осіб жіночої статі.

Більшість досліджень доводить, що тривале перебування жінки, дівчини за ґратами не сприяє її перевихованню та ресоціалізації. Як наслідок, у суспільство повертається, як правило, морально нездорова жінка. Тому, напевно, є сенс здійснити перегляд системи покарань щодо жінок. Необхідно провести законодавчу диференціацію кримінальної відповідальності та її індивідуалізації з урахуванням жіночої статі.

Здається доцільним, щоб Державні програми боротьби зі злочинністю в Україні встановили соціальні й правові гарантії, а також пільги для жінок, дівчат, звільнених з місць позбавлення волі, можливість створення своєрідного фонду допомоги жінкам, які перебувають в місцях позбавлення волі, та особам, які відбули покарання, інші організаційно-правові заходи підтримки розглянутої групи жінок.

Список використанних джерел

Бадира В. А. Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право” / В. А. Бадира. - Львів, 2006. - 17 с.

Про стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2007 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 6 (94). - С. 37-48.

Шнайдер Г. И. Криминология / Шнайдер Г. И. - М. : Прогрес. - Универс, 1994. - 504 с.

Балабанова А. В. Концепция воспитательной работы : Гендерное воспитание девочки на основе духовных традиций русского народа [Електронный ресурс] / Балабанова А. В. - Режим доступа :

http://detdom. angelnet. ru/concept. html.

Конвенція про права дитини. - К. : АТ Вид-ва “Столиця”, 1997. - 32 с.

Шахрай В. М. Технології соціальної роботи : навч. посіб. /

Шахрай В. М. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.

Лактионова Г. М. Теоретико-методические основы социальнопедагогической работы с женской молодежью в условиях крупного города : дис... доктора пед. наук : 13.00.05 / Галина Михайловна Лактионова. - К., 1999. - 419 с.

Шимончук І. В. Особливості правового та соціального статусу жінки - суб'єкта кримінальної відповідальності / І. В. Шимончук // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами V Міжнар. наук.-практ. конф., 30-31 травня, 2008 р. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. - С. 597-601.

Размещено на Allbest.ru