Чинники, що зумовлюють необхідність актів тлумачення норм права в сучасній українській державі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники, що зумовлюють необхідність актів тлумачення норм права в сучасній українській державі

Н.Я. Лепіш,

В.Я. Лепіш

Анотація

Стаття присвячена чинникам, що зумовлюють необхідність тлумачення та видання актів тлумачення норм права в сучасній українській державі. Розглянуто питання видання та вдосконалення системи актів тлумачення норм права, котрі визначені системою взаємопов'язаних і взаємозумовлених чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру. Досліджено класифікацію чинників за різними підставами, що зумовлюють необхідність видання інтерпретаційних актів. Проаналізовано питання сенсу та значення для правозастосовної практики можливості офіційного тлумачення, здійснюваного з ініціативи законодавця.

Ключові слова: акт тлумачення, норма права, нормативний акт, сучасна українська держава, інтерпретаційна практика, процес видання актів.

Постановка проблеми. Питання про чинники, які впливають на процес видання актів тлумачення норм права, має доволі важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення. Це пов'язано насамперед із тим, що в епоху змін, які закономірно відбулися на рубежі другого та третього тисячоліть, українська юридична наука опинилася без оновлених, адекватних до сучасних реалій загальнотеоретичних знань про тлумачення правових норм, чинників, які зумовлюють необхідність видання актів тлумачення. Причин далекого від ідеалу стану вітчизняної правотворчості, інтерпретації та реалізації норм права є чимало. Серед них особливе та зовсім не другорядне місце посідає дефіцит фундаментальних загальноправових знань щодо ефективних методів тлумачення вже затверджених нормативних актів, способів розумної, своєчасної, швидкої й економічної інтерпретації чинних юридичних норм. право акт інтерпретаційний

Стан дослідження. Теоретичною основою вивчення питань необхідності актів тлумачення норм права розглядали такі вітчизняні та іноземні науковці, як С.С. Алексеев, А.С. Ахматов, Ю.А. Ведерніков, Ю.О. Волошин, М.Н. Карасев, Л.А. Луць, М.Н. Марченко, І.Ю. Настасяк, А.В. Папірна, А.Л. Скрябін, В.І. Цоклан, В.Л. Федоренко та інші.

Метою цієї статті є дослідження чинників, що зумовлюють необхідність актів тлумачення норм права в сучасній українській державі.

Виклад основних положень. Після затвердження нових нормативних актів, особливо великих, часто з'являються численні акти тлумачення, які роз'яснюють порядок їх застосування. За слушним зауваженням Є. Васьковського, для того, щоб закони застосовувалися саме в тому сенсі, який мав на увазі законодавець, необхідно, щоб судді та органи влади розуміли закони правильно і, крім того, однаково [1, с. 118]. Саме це завдання повинні вирішити акти тлумачення норм права.

Узагалі необхідність самого тлумачення права зумовлена особливостями його предмета, а саме:

1) нормативністю права, загальним, абстрактним характером правових норм. Реалізувати абстрактну норму права у конкретній життєвій ситуації без з'ясування її змісту стає неможливим;

2) формальною визначеністю правил поведінки в юридичному тексті, що зумовлює такі обставин, які викликають необхідність тлумачення: а) вживання термінів, що є вужчими чи ширшими за правове поняття, котре вони виражають, або вживання слів-синонімів на позначення одного поняття (наприклад, одночасне використання в тексті слів "повинен", "зобов'язаний", "слід", "належить" тощо); б) наявність у юридичних текстах спеціальних юридичних термінів (іпотека, юридична особа, злочин тощо) та оцінних категорій (тяжкі наслідки, моральна шкода тощо); в) вживання висловів, які вимагають з'ясувати можливі варіанти поведінки, ними передбачені (наприклад, "і так далі", "тощо", "та інше", "інші"); г) недосконалість юридичної техніки, відсутність точної, зрозумілої мови юридичного акта, двозначність, розпливчатість формулювань;

3) системністю норми права, що зобов'язує суб'єкта тлумачення зважати на взаємозв'язок і взаємозумовленість норм права (наприклад, зв'язок між загальними та спеціальними, конкретизаційними, спеціалізованими правовими нормами);

4) необхідністю забезпечення органічної єдності "духу" та "букви" закону [2, с. 318].

Об'єктивні причини інтересу до проблеми тлумачення правових норм - це глобальні зміни у сфері формування нормативно-правової бази, що вимагає принципово нових видів, форм, способів, прийомів і методів тлумачення. Зміна системи правотворчих органів, зміна масштабів, конструкції та "швидкості" правотворчості неминуче тягнуть і модифікацію сутності актів тлумачення норм права.

Наведемо такі причини. По-перше, в Україні активно розвиваються нові політичні й соціально-економічні відносини. Вони вимагають ефективного правового регулювання, що, своєю чергою, потребує інтенсивної, оперативної роботи законодавчого органу - Верховної Ради України - щодо ухвалення нових актів тлумачення, внесення змін та доповнень до чинного законодавства. Водночас парламенту України ще бракує досвіду правотворчої роботи. Вона репрезентована різними соціальними силами, які мають свої політичні цілі. Тому українському парламенту складно впоратися з таким великим навантаженням, що, своєю чергою, негативно позначається на ефективності правотворчої роботи та рівні законодавчої техніки. Через це доволі часто виникають нечіткість, неясність, суперечності в актах тлумачення норм права, їхня невідповідність до реальних умов життя. Ці дефекти суттєво ускладнюють розуміння та реалізацію актів тлумачення. В окремих випадках ці неточності можна виправити шляхом тлумачення правових норм [3, с. 273].

По-друге, у зв'язку з формуванням і розвитком української державності нині ще не так чітко визначено та розмежовано повноваження між гілками влади. Ця обставина, помножена на недостатньо високу якість роботи правотворчого органу, зумовлює видання надто великої кількості підзаконних актів, які дуже часто суперечать чинним нормам і ускладнюють їх розуміння та реалізацію [3, с. 273].

По-третє, разом із становленням держави в Україні відбувається розвиток національної мови. Виникають нові слова, змінюються старі, деякі з них набувають нового значення, запроваджуються нові або змінюються деякі давні граматичні, морфологічні, синтаксичні правила, які певним чином впливають на мову актів тлумачення. Крім того, виникають нові специфічні терміни, юридичні конструкції, засоби та методи юридичної техніки. Все це, безумовно, підвищує активність проблеми необхідності актів тлумачення норм права в сучасній Українській державі [3, с. 274].

По-четверте, наше суспільство перебуває на шляху формування правової держави. В громадян та державних службовців недостатньо високий рівень правової та моральної свідомості, правової культури. Ця обставина призводить до неправильного чи неповного розуміння справжнього змісту актів тлумачення і, як наслідок, до порушення законності. Тому в цьому аспекті тлумачення правових норм та його результат (інтерпретаційні акти) набувають суттєвої актуальності, а надто щодо роз'яснення громадянам та державним службовцям дійсного змісту чинних правових норм задля їхньої правильної реалізації [3, с. 274].

З огляду на означену проблему, варто зауважити, що зараз в літературі доволі часто виникає питання про те, який сенс і значення для правозастосовної практики має можливість офіційного тлумачення, здійснюваного з ініціативи законодавця? Адже, з одного боку, на стадії розробки та ухвалення законів у всіх учасників законодавчого процесу є можливість максимально врахувати всі прорахунки та проблеми, які можуть бути вирішені до ухвалення закону, а з іншого - неможливо зважити на всі життєві ситуації, за яких ухвалений закон буде ідеальним. Проблеми правозастосовної практики здебільшого пов'язані з низькою якістю ухвалених законів, що, своєю чергою, зумовлює необхідність їхнього тлумачення. Саме тому актуалізується завдання чіткості та визначеності формулювання всіх понять і дефініцій нормативно-правових актів. Щоб запобігти можливим зловживанням під час офіційного тлумачення, М. Карасьов пропонує наділити правом звернення про тлумачення правових норм тільки правозастосовні органи: органи виконавчої влади, суди, прокуратуру. Крім того, необхідно встановити жорсткішу, порівняно з ухваленням законів, процедуру їх тлумачення [4, с. 18-19].

Сучасне українське право, як і державність, - досить нове явище, а тому йому притаманні риси, що характерні новоствореним чи перехідним системам. Важливою проблемою таких держав є вироблення юридичних механізмів, інституційних структур, методологічних прийомів, які дають змогу ефективно реалізувати принципи правової держави, насамперед фундаментальний принцип верховенства Конституції та закону. Тому перед юридичною теорією та практикою постає низка актуальних завдань, вирішення яких потребує нових підходів до судової діяльності, перегляду традиційних уявлень про значення та місце суду в суспільстві, вдосконалення форм судочинства. Внаслідок успішного розвитку конституційного правосуддя, що відбувалося останнім часом в Україні, сформовано більш надійну, ніж раніше, систему забезпечення конституційності та законності нормативно-правових актів, які видають органи державної влади та місцевого самоврядування. Невід'ємною ланкою цієї системи, власне, і є діяльність конституційних судів щодо тлумачення Конституції та законів.

З огляду на це, необхідність актів тлумачення норм права на практиці зумовлена також:

1) невідповідністю юридичних норм до фактичних умов життя - виникнення відносин, які не існували або не були помітними на момент видання норм права, але з часом стали такими, що підпадають під їх дію;

2) наявністю у нормативно-правових актах спеціальних правових понять, визначень, які мають багатозначний характер (наприклад, поняття "джерела підвищеної небезпеки");

3) використанням у нормативно-правових актах оцінних понять, що виражають лише соціальне значення тих чи інших явищ ("тяжкі наслідки");

4) нечіткістю, недбалістю, недоглядом правотворчих органів, які часто трапляються під час оформлення їхніх думок у нормах права: часом їх воля відображена вельми схематично, деяких ознак складу правопорушень взагалі не вказують і встановити їх можна тільки тлумаченням норм права;

5) необхідністю, що очевидна зі змісту самого нормативного акта. Йдеться про випадки, коли правотворчий орган використовує слова "інші", "тощо" [5, с. 246].

Об'єктивна ж необхідність актів тлумачення права зумовлена такими обставинами:

1) абстрактною (загальною) формою викладення норми права, її невідповідністю конкретним, фактичним обставинам життя. Викладена в нормативних актах узагальнена модель правової поведінки потребує її конкретизації у певному випадку, тобто суб'єкт права після осмислення норми права мусить знайти те конкретне, що закладав у неї суб'єкт нормотворчості, оскільки він не зможе змоделювати свою майбутню поведінку;

2) системністю викладення норм права, що потребує розкриття обсягу змісту норми права у зв'язку з нормами, закріпленими в приписах цього ж нормативного акта чи інших актів. Особливо така потреба виникає за відсильного чи бланкетного способів викладення норм права, коли їхній зміст не збігається з текстом припису нормативного акта;

3) складністю та невизначеністю термінів, які виражають спеціальні юридичні поняття. Термін: а) може бути вужчим або ширшим за юридичне поняття; виражатися різними словами ("зобов'язаний", "випливає", "слід" та ін.); б) може містити правові застереження, що змінюють обсяг норм права ("як правило", "за винятком", "як мінімум", "окрім випадків", "при необхідності", "маючи на увазі", "незалежно від того"); в) може містити оцінювальні поняття та визначення ("тяжкі наслідки", "малозначущі діяння", "великі розміри"). У такому разі потрібний пошук змісту правового поняття, яке не має адекватного терміна в нормативно-правовому акті. Завдяки тлумаченню осягається ступінь відповідності вжитого терміна змістові правового поняття;

4) прогалинами та колізіями в нормативно-правових актах. Це спостерігається у випадках неповного охоплення юридичними нормами фактичних умов життя або наявності суперечностей між нормами різних нормативних актів. Офіційне тлумачення дає змогу заповнити прогалини та подолати колізії;

5) змінами в розвитку суспільних відносин, коли затребуваною стає вимога з'ясувати волю законодавця не на момент видання норми права, а відповідно до сучасних умов [6, с. 428].

Отже, необхідність тлумачення зумовлена низкою чинників насамперед абстрактним характером норм права. Тобто, норми права поширюються на невизначене коло осіб та ситуацій. Водночас усі норми права застосовуються в конкретній ситуації, тобто реалізуються в конкретних діях суб'єктів права. Саме тому під час реалізації норми виникає потреба конкретизувати зміст тієї чи іншої норми права, вираженої в абстрактній формі. Тобто, норма права регулює суспільні відносини в певній сфері життєдіяльності. Однак ці відносини, незважаючи на спільні риси, що характерні всьому виду, доволі численні та мають низку індивідуальних ознак та особливостей, що передбачає деякі питання у застосуванні норми права. Відповіді на них можна отримати тільки шляхом тлумачення.

Іншим чинником, що викликає необхідність тлумачення та видання інтерпретаційного акта, є особливість зовнішнього оформлення норм права. З цього приводу слід погодитися з думкою С. Алексєєва про те, що потреба тлумачити правовий акт продиктована тими ж причинами, які зумовлюють необхідність тлумачення будь-якої форми певного предмета. З'ясування будь-якого тексту вимагає певної розумової діяльності, пов'язаної з розумінням цієї знакової системи - слів, речень, їх логічного зв'язку [7, с. 291-292]. Це зазначали ще дореволюційні дослідники. Мистецтво тлумачення законів, за висновком Є. Васьковського, зводиться до вміння розуміти людську мову. Під час тлумачення законів мають дотримуватись правил, що необхідні для розуміння будь-якого літературного твору [1, с. 12].

Будь-яка норма права є, як уже було зазначено, певною думкою законодавця. Будь-яка думка формується, фіксується та передається у формі слів і словосполучень. Формування, фіксація та передача думок здійснюються за допомогою мови. Для вираження норм права використовують різні слова, словосполучення і типи пропозицій. Заразом "логічні форми не тотожні граматичним, логіка не зливається з граматикою" [8, с. 170].

Іноді значення слова виявляється вже поняттям. І якщо в повсякденному житті це не перешкоджає спілкуванню людей, то для правильного розуміння нормативно-правового акта знання лише повсякденного значення слова недостатньо. Йдеться про те, що за збереження основного змісту поняття значення слова вже є самим поняттям. Така, наприклад, відмінність слів "премія", "застава" тощо. В інших випадках одне і те ж слово або група слів можуть позначати абсолютно різні поняття. Зокрема, юридичне значення термінів "недієздатний", "заповідальна відмова" тощо не має нічого спільного з їх повсякденним розумінням.

Необхідність тлумачення та видання відповідного акта зумовлена також тим, що воля, яка міститься в нормативному акті, виражена мовою права, тобто із застосуванням спеціальних термінів, котрі не мають аналогів у повсякденній мові та називаються засобами та прийомами юридичної техніки. Це означає, що для точного з'ясування змісту правових актів потрібні спеціальні юридичні знання. Таке твердження, за слушним зауваженням С. Алексєєва, є природним. Під час з'ясування будь-якого нормативно-правового акта інтерпретатор має справу з певною знаковою системою: зі словесно-документальною, мовно-логічною формою викладу волі законодавця, яка, крім того, одержала особливе юридичне вираження [7, с. 291-292].

Викладене ще свідчить про те, що тлумачення законів має ґрунтуватися, по-перше, на філологічному поясненні, по-друге, на аналізі властивостей правових норм, і, нарешті, по-третє, на приписах самого закону [1, с. 12].

До зазначених чинників можна також додати плин часу з дня видання того чи іншого нормативного акта. Формулювання, виражені в нормативних приписах, найчастіше орієнтовані на певні фактичні ситуації, які передбачав законодавець. Водночас за тривалої дії нормативного акта виникають нові факти й обставини, які, хоча й охоплені згаданою нормою, проте не підпадають під буквальні формулювання акта.

Потребу тлумачення викликає також системність права. Тобто, норми права регулюють суспільні відносини в певній сукупності, між ними існують деякі зв'язки. З огляду на це, часто зміст конкретної норми права залежить від інших норм.

Однією з причин, що зумовлюють необхідність тлумачення, є також недосконалість викладу волі законодавця. Засоби юридичної техніки не завжди адекватно передають його думку. Формулювання правових актів іноді бувають незрозумілими або розпливчастими, відповідно, виникає потреба їхньої належної інтерпретації.

Отже, недоліки законодавчої техніки також спричиняють необхідність тлумачення та видання інтерпретаційного акта. В цьому контексті доречно згадати слова деяких видатних діячів минулих століть про формулювання законодавчих актів і, зокрема, про те, що під час складання законів необхідно зважати на певні правила: по-перше, зміст законів має бути стислим, по-друге, простим, оскільки прямі висловлювання завжди зрозуміліші, ніж вишукані.

Саме тому, враховуючи означену авторську позицію та незважаючи на те, що ця проблема не отримала належної уваги в роботах юристів, чинники, що зумовлюють необхідність актів тлумачення норм права, можна класифікувати за різними підставами:

1. Залежно від сфери суспільного життя, до якої належать наведені чинники, їх можна поділити на загальносоціальні (політичні, економічні, соціальні, духовні та ін.) і юридичні.

2. За територіальним критерієм виокремлюють чинники державної, місцевої, локальної дії.

3. За хронологічним критерієм виокремлюють: постійні та тимчасові [10, с. 108].

Отже, можна зробити узагальнений висновок, що видання та вдосконалення системи актів тлумачення норм права визначені системою взаємопов'язаних і взаємозумовлених чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру.

Водночас, окрім наведених внутрішніх чинників, на систему сучасних інтерпретаційних актів впливають і зовнішні, міжнародні фактори - зовнішньополітичний курс України на євроінтеграцію, діяльність авторитетних міжнародних урядових і неурядових організацій у сфері утвердження верховенства права та демократії і захисту прав людини в Україні [11, с. 296] інтернаціоналізація національного права [12, с. 232] правова інтеграція [13, с. 47] тощо.

Висновки. Система чинників, які впливають на генезис і окремі акти тлумачення норм права, і їхні системи загалом, дає змогу виявити основні перспективні напрями розвитку та вдосконалення національного законодавства на сучасному етапі, адже тлумачення норм права є необхідною передумовою забезпечення демократії, зміцнення правопорядку, правильної реалізації права. Цей вид інтерпретаційної практики покликаний підтримувати стійкість правової системи, сприяти розвитку здорового консерватизму принципів законодавства, посиленню захисту інтересів особистості, форм власності. Новаторський досвід кваліфікованого та науково обґрунтованого тлумачення норм права за певних умов може бути передумовою інноваційної правотворчої діяльності.

1. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: практ. пособие / E. B. Васьковский. - М.: Городец, 1997. - 128 с.

2. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: навч.-метод. посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. - К.: Атіка, 2008. - 412 с.

3. Настасяк І. Ю. Тлумачення правових норм: навч. посібник / І. Ю. Настасяк. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - 336 с.

4. Карасев М.Н. Некоторые аспекты толкования норм права / М.Н. Карасев // Журнал российского права. - 2000. - № 11. - С. 18-19.

5. Ведерніков Ю.А. Теорія держави і права: навч. посібник / Ю.А. Ве- дерніков, А.В. Папірна. - К.: Знання, 2008. - 334 с.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. - Х.: Консул, 2001. - 656 с.

7. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / С.С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1982. - Т. 2. - 360 с.

8. Ахматов А.С. Логические формы и их выражение в языке / А.С. Ахматов // Мышление и язык. - М., 1957. - 340 с.

9. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. Европа. Америка: XVII- XX вв. / Нац. общ.-науч. фонд; рук. науч. проекта Г.Ю. Семигин; отв. ред. О.О. Жидков. - М.: Мысль, 1999. - Т. 3. - 830 с.

10. Скрябин А.Л. Эффективность актов официального юридического толкования: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / А.Л. Скрябин. - Армавир, 2005. - 166 с.

11. Цоклан В. І. Система сучасних джерел конституційного права України: монографія / В. І. Цоклан, В.Л. Федоренко; за ред. В.Л. Федоренка. - К.: Ліра-К, 2009. - 400 с.

12. Удовика Л.Г. Трансформація правової системи в умовах глобалізації: антропологічний вимір: монографія / Л.Г. Удовика. - Х.: Право, 2011. - 552 с.

13. Волошин Ю.О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти: монографія / Ю.О. Волошин; за ред. М.О. Баймуратова. - К.: Логос, 2010. - 428 с.

Размещено на Allbest.ru