Зобов’язальне право

8

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зобов'язальне право

План

1. Поняття зобов'язання і підстави його виникнення

2. Характеристика видів забезпечення виконання зобов'язань

3. Характеристика підстав припинення зобов'язань

4. Договір, його види. Порядок укладання, зміни і припинення договорів

5. Загальна характеристика окремих видів цивільно-правових договорів

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підстави виникнення зобов'язань:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Зобов'язання включає в себе суб'єкт, об'єкт і зміст.

Сторонами (суб'єктами) в зобов'язанні виступають:

- кредитор - особа яка має вимагати;

- боржник - особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, або утримуватися від них (несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора).

В більшості зобов'язань кожна з сторін є одночасно і кредитором і боржником

Об'єкт зобов'язання - це відповідні дії, на реалізацію яких спрямовано права і обов'язки суб'єктів. Ці дії можуть полягати:

1) В переданні речі у власність або користування;

2) У виконанні певної роботи;

3) У сплаті грошей, відшкодуванні шкоди та інш.

Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора та обов'язки боржника.

2. Цивільно-правові зобов'язання сторони повинні виконувати добровільно. До особи, яка не виконує або виконує зобов'язання неналежним чином, можуть бути застосовані засоби примусу. Водночас з метою посилення захисту інтересів уповноважених осіб можуть застосовуватися додаткові стимули, які полягають у забезпеченні зобов'язання.

Відповідно до ЦКУ зобов'язання можуть забезпечуватись (ст.546):

1) Неустойкою;

2) Гарантією;

3) Порукою;

4) Завдатком;

5) Заставою;

6) Притриманням та іншими засобами.

Цивільно-правові засоби забезпечення зобов'язань можна поділити на два види:

- речові: застава і притримання;

- зобов'язально-правові: неустойка, поруга, гарантія, завдаток.

Неустойкою (ст.549) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка поділяється на штраф і пеню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Порука. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручитель має право на оплату своїх послуг

Гарантія. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

Гарант має право на оплату своїх послуг.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Застава. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право уразі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Види застав:

- іпотека;

- застава рухомого майна.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ЦКУ зобов'язання припиняються:

1) виконанням;

2) зарахуванням;

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншимушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

3) переданням відступного і прощенням боргу; Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

4) поєднання боржника і кредитора в одній особі;

5) за домовленістю сторін; Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

6) неможливістю виконання; Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

7) зі смертю громадянина або з ліквідацією юр. особи. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юр. особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими НПА виконання зобов'язання ліквідованої юр. особи покладається на іншу юр. особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

цивільний правовий договір зобов'язальне право

4. Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин; він установлює певні суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом договору є завжди певна дія, але ця дія може бути лише правомірною.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Розрізняють:

- істотні - це ті умови, без погодження яких договір не вважається укладеним. Вони визначаються законом (наприклад, для договору купівлі-продажу - це ціна і предмет);

- звичайні - це ті умови, які традиційно включаються в договір. Від істотних вони відрізняються тим, що не потребують погодження сторін;

- випадкові умови договору - такі умови договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін.

Всі умови договору стають однаково обов'язковими.

Важливу роль у змісті договору відіграють типові умови. До типових умов відносять ті, які вироблені практикою для договорів певного виду і оприлюднених в установленому порядку. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до договору.

Класифікація договорів.

1) Односторонній, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Багатосторонній.

2) - Реальний - договір, який вважається укладеним з моменту фактичного здійснення певних дій. (дог-р позики);

Консенсуальний - договір вважається укладеним й набуває юридичного значення лише з моменту досягнення угоди з основних умов договору (купівля-продаж, найм, підряд).

Щодо форми договорів, то за загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що її укладають. Проте у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі.

Існує:

- усна форма;

- проста письмова;

- письмова нотаріально-посвідчена;

- договір, що підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У процесі укладання договору розрізняють дві стадії:

1) пропозиція укласти договір (оферта);

ЇЇ може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Слід сказати, що реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

2) прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Розбіжності, що виникають між сторонами під час укладення договору можуть бути вирішені у судовому порядку.

Важливе значення має момент набрання договором юридичної сили.

Зміна та розірвання договору - самостійно.

Размещено на Allbest.ru