Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Запорізький юридичний інститут

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Кафедра юридичної психології, судової медицини та психіатрії

Лекція

з дисципліни “Юридична психологія”

Для факультетів з підготовки слідчих, кримінальної міліції та юридичного факультету

Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі

Запоріжжя-2009



Лекцію підготував: Диса О.В., кандидат психологічних наук, начальник кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Рецензенти:

доктор психологічних наук Самойлов О.Є.

кандидат психологічних наук, доцент Спіцина Л.В.

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії 26 серпня 2009 р., протокол № 1.



1. Використання спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі

При розслідуванні злочинів і розгляді справ у суді виникає потреба у використанні спеціальних психологічних знань. Кримінально-процесуальний закон установлює дві основні форми використання спеціальних знань:

1) участь спеціаліста у слідчих діях (наприклад, участь психолога при проведенні допиту неповнолітнього);

2) призначення і провадження судових експертиз.

Судово-психологічна експертиза -- це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя.

Об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів в її психічній повноцінності. Судово-психологічна експертиза спрямована на дослідження змісту і структури індивідуальної свідомості й поведінки людей у процесі здійснення тих чи інших дій або відображення явищ навколишньої дійсності. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, які дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічної діяльності й проявів людей, що мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильній оцінці показань свідків, потерпілих, обвинувачених у разі, якщо вони викликають сумніви у своїй достовірності; неповнолітніх -- коли передбачається, що їх показання мають фантастичні нашарування; обвинувачених -- коли їхні дії неадекватні їх станам і властивостям тощо.

До компетенції (основних напрямів) судово-психологічної експертизи можуть належати:

1) встановлення здатності неповнолітніх обвинувачених цілком усвідомлювати значення своїх дій і визначення ступеня їх здатності керувати цими діями;

2) встановлення принципової здатності психічно здорових свідків і потерпілих правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них правильні показання;

3) встановлення, чи перебував обвинувачений у момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту;

4) встановлення, чи перебував обвинувачений в емоційному стані, який істотно впливає на здатність правильно усвідомлювати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і на здатність довільно регулювати свою поведінку;

5) встановлення здатності психічно здорових потерпілих у справах про зґвалтування (передусім неповнолітніх) розуміти характер і значення дій, які застосовані до них, і чинити опір;

6) установлення принципової можливості виникнення у суб'єкта в конкретній ситуації різноманітних психічних станів, які роблять неможливим або істотно утруднюють виконання професійних функцій у галузі управління сучасною технікою;

7) встановлення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації;

8) встановлення, чи перебував померлий у період, який передував смерті, у психічному стані, що схилив до самогубства, і, якщо перебував у цьому стані, чим він міг бути викликаний.

Наведений перелік не вичерпує всього кола питань, що можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з'ясування яких може мати значення для розслідування і судового розгляду, різноманітні й нерідко диктуються конкретною ситуацією.

Підставами для призначення судово-психологічної експертизи є:

1) відставання рівня психічного розвитку від вікової норми;

2) перенесення підозрюваним, свідком, потерпілим психічних захворювань, наявність психопатологічних станів;

3) перенесення або наявність соматичних захворювань (особливо хронічних, інфекційних або невиліковних) у підсудного, потерпілого, свідків;

4) наявність особливостей, що свідчать про надзвичайну неврівноваженість, емоційність, агресивність; розладів у таких психічних процесах, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення;

5) наявність окремих ознак (у ситуації або в поведінці підсудного), що свідчать про можливість вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання;

6) сумнів у вірогідності показань свідка, потерпілого, що явно суперечать характеру ситуації, іншим даним;

7) невідповідність установлених мотивів злочину характеру вчиненого;

8) сумніви в авторстві письмового тексту;

9) сумніви в мотивах самогубства за наявності підстав вважати його інсценуванням.

При проведенні судово-психологічних експертиз завжди використовується комплекс методів. Судово-психологічна експертиза передбачає дослідження психіки людини, психологічних механізмів її поведінки. Саме цим зумовлена специфіка методів, що обираються. У кожному конкретному випадку обрання методів дослідження залежить від завдань експертизи і тих питань, що поставлені на вирішення судового експерта.

Судово-психологічне дослідження починається з вивчення матеріалів кримінальної справи. Ретельне вивчення таких матеріалів складає основу для ретроспективного психологічного аналізу діяльності учасників події. Піддаються вивченню відомості, які містяться у протоколах слідчих дій, аналізуються показання різних осіб (свідків, потерпілих, обвинувачених). Особливу увагу необхідно звертати на документи, в яких є інформація про соціально-психологічні особливості особистості підекспертного, його поведінку в момент вчинення злочину, ставлення до вчиненого. Необхідно проаналізувати результати судово-психіатричної експертизи.

Проведення судово-психологічної експертизи передбачає використання біографічного методу, методу незалежних характеристик, методу бесіди, методу спостереження.

Судово-психологічна експертиза -- це психодіагностичне обстеження, кінцевим результатом якого є діагноз психологічний (встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи). У цьому аспекті важливе значення мають психодіагностичні методики (тести). Тести класифікуються за різними підставами: за особливостями використовуваних завдань (тести вербальні і тести практичні), за формами процедури обстеження (тести групові й індивідуальні), за спрямованістю (тести інтелекту і тести особистості).

2. Призначення судово-психологічної експертизи й організація її провадження

Призначення судово-психологічної експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією, і отже, її провадження можливе лише за порушеною кримінальною справою. Судово-психологічна експертиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології.

Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формування запитань експерту;

5) вибір експертної установи чи експерта. При призначенні судово-психологічної експертизи зазначені елементи наповнюються певним специфічним змістом.

У разі проведення судово-психологічної експертизи слідчий мас право:

1. Визнавши за необхідне проведення експертизи та маючи достатні підстави для її проведення, призначити судово-психологічну експертизу.

2. Отримати у підозрюваного чи обвинуваченого, а також свідка чи потерпілого зразки почерку чи інше для проведення порівнювального дослідження, що має значення для висновку судово-психологічної експертизи.

3. Формулювати різного роду питання в постанові про призначення експертизи, які б сприяли установленню тих чи інших обставин.

4. Вибрати, кому краще доручити проведення експертизи -конкретному експерту чи експертній установі.

5. Доручаючи проведення експертизи особі, яка не є співробітником експертної установи, слідчий має право зобов'язати керівника цієї установи надати експерту необхідну апаратуру, обладнання, матеріали чи можливість скористатися консультацією.

6. Бути присутнім при проведенні експертизи.

7. Допитати експерта для роз'яснення чи доповнення наданого ним висновку.

8. Призначити додаткову чи повторну експертизу.

Упевнившись у необхідності призначення судово-психологічної експертизи, слідчий виносить з цього приводу постанову у відповідності з вимогами ст. 196 КПК України. Але якщо для установлення суттєвих обставин кримінальної справи необхідно провести судово-психологічну експертизу, слідчий не має права відмовитися від її призначення.

Постанова про призначення судово-психологічної експертизи, як і будь-якої іншої, згідно з вимогами ст. 130 КПК України, складається з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині вказується місце, час, посада особи, що призначила експертизу, номер кримінальної справи, по якій її призначено.

В описово-мотивувальній частині постанови має бути викладено фабулу (обставини) справи та підстави для її призначення. При винесенні цієї постанови в описово-мотивувальній частині повинні бути зазначені статті Кримінально-процесуального кодексу України, якими керувався слідчий, призначаючи цю експертизу. Залежно від виду судово-психологічної експертизи слідчий керується такими статтями КПК України:

- у разі призначення судово-психологічної експертизи - ст.ст. 75, 76, 196 КПК;

- у разі призначення експертизи стосовно неповнолітнього обвинуваченого і підозрюваного - ст.ст. 75, 196, 433 КПК;

- у разі призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи - ст.ст. 75, 76, 196, 204 КПК (стосовно неповнолітнього - ще й ст. 433 КПК);

- у разі призначення комплексних медико-психологічних, психолого-технічних та інших експертиз - ст.ст. 75, 196 КПК.

У тому разі, якщо судова експертиза провадиться за межами державної спеціалізованої експертної установи, необхідно віддавати перевагу особам, які мають базову психологічну освіту або без такої, однак тим, хто працює у галузі психології не менше 5 років і має відповідні наукові публікації. Доцільно доручати проведення судово-психологічних експертиз особам, яким присвоєна кваліфікація судового експерта на право проведення психологічних експертиз.

Організація провадження судово-психологічної експертизи передбачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою при її перебуванні у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидії з боку заінтересованих осіб. Необхідна також певна «стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості виконання стимулюючого матеріалу, що використовується при реалізації психодіагностичних методів.

Хід і результати судово-психологічної експертизи відображаються у висновку експерта. Цей процесуальний документ складається з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України).

У вступній частині вказується: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особу, яка підлягає експертному обстеженню, її процесуальний статус; запитання, поставлені перед експертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне положення осіб, які брали участь в експертизі.

У дослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і методики, що були використані.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, він може бути і ймовірнісним.

Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання мають відповідати основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкретними і короткими; 3) мати логічну послідовність.

3. Види СПЕ та особливості формулювання питань при їх призначенні

Предметні судово-психологічні експертизи, поділяються на три основні види. До таких видів належать:

1. Експертиза неповнолітніх (свідків, потерпілих, обвинувачених);

2. Експертиза особистих якостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта;

3. Експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту.

І.І. Мамайчук виділяє предметні види судово-психологічної експертизи, відповідно до характеру питань, які вирішуються даним видом судово-психологічної експертизи:

1) СПЕ емоційних станів (експертиза фізіологічного (емоційного) афекту в обвинуваченого (підсудного) на момент вчинення інкримінованих йому діянь;

2) СПЕ усвідомлення скоєного неповнолітніми правопорушниками; За Нагаєвим - це експертиза здатності неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) з відставанням в психічному розвитку, не пов'язаному з психічним розладом, повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпечність своїх дій або керувати ними;

3) СПЕ індивідуально-психологічних характеристик;

4) СПЕ безпорадного стану; За Нагаєвим - експертиза здатності потерпілої(го) в справі про зґвалтування розуміти характер та значення вчинюваних з нею(ним) дій або чинити опір винному;

5) СПЕ особливостей взаємодії у злочинній групі;

6) Посмертна СПЕ (експертиза психічного стану особи, яка закінчила життя самогубством).

7) СПЕ сімейних проблем.

Експертиза неповнолітніх

Часто протиправні дії підлітка здаються неприродними, незрозумілими, мало вмотивованими. І лише після ретельного вивчення його внутрішнього світу стає зрозумілим, що вони зумовлені не тільки глибоко прихованими суто особистими причинами правопорушника, але й факторами соціально-психологічного характеру. Наприклад, психічно здоровий підліток, вихований у несприятливих умовах, може визначатися недостатньою зрілістю особистості. Ознаки її виявляються, насамперед, у примітивній мотивації мети своїх дій, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо зрілій оцінці вчиненого злочину тощо.

При проведенні судово-психологічної експертизи неповнолітніх розглядаються такі питання:

1) які індивідуально-психологічні особливості має особа, що підлягає експертизі;

2) чи не властива їй підвищена навіюваність? Якщо так, то яким чином це може вплинути на її показання (дії у конкретній кримінальній ситуації);

3) чи не спостерігається у підлітка схильність до фантазування. Якщо так, як це може вплинути на його здатність давати правдиві свідчення;

4) які основні мотиви діяльності і поведінки обвинуваченого виявляються у його повсякденному житті;

5) які емоційно-вольові особливості має особа, що підлягає експертизі;

6) чи відповідає рівень розумового розвитку підлітка його віку;

7) чи не перебував підліток на момент вчинення протиправних діянь у стані фізіологічного афекту;

8) як сприйнята конфліктна ситуація та її суб'єктивна оцінка підлітком змогла вплинути на його дії.

Судово-психологічна експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки.

Вивчення злочину в кримінальному процесі передбачає аналіз як об'єктивного так і суб'єктивного боку злочинної поведінки. При цьому під суб'єктивним моментом злочину мається на увазі визначення особою характеру ситуації і суті своїх діянь. Часто у свідомості суб'єкта злочинної діяльності суб'єктивне значення ситуації злочину не збігається з її змістом або ж значно відрізняється від нього, будучи вирішальним фактором у виборі альтернатив поведінки.

Такий вид судово-психологічної експертизи найрезультативніший для встановлення особистих властивостей суб'єкта злочину, які містять характеристику його суб'єктивного сприйняття ситуації, емоційного стану, переживань, ставлення індивіда до себе, до інших людей, до суспільства загалом та інші відповідні особистісні елементи.

За необхідності призначення експертизи такого виду перед експертом можуть бути поставлені такі запитання:

1) Які індивідуальні ознаки особи, у відношенні якої призначено експертизу, і як вони могли виявитись у конкретному протиправному вчинку?

2) Чи не суперечать протиправні (злочинні) дії особи, у відношенні якої призначена експертиза, основним рисам її характеру?

3) Чи властиві особі, у відношенні якої призначено експертизу, риси підвищеної навіюваності (або фальшивості), які могли б вплинути на характер її свідчень?

4) Які риси характеру особи, у відношенні якої призначено експертизу, могли б позначитися на характері її свідчень?

5) Чи здатна особа, у відношенні якої призначено експертизу, враховуючи рівень її розумового розвитку і стану психічних пізнавальних процесів, правильно розуміти значення своїх дій, їх наслідків і давати щодо них об'єктивні показання?

6) Чи може особа, у відношенні якої призначено експертизу, враховуючи її вікові особливості, рівень розвитку пізнавальної сфери, правильно сприймати виявлені у справі факти (або здійснювані нею дії)?

Експертиза особливих емоційних станів.

Згідно з п. 7 ст. 66 КК України (ст. 116 - „Умисне вбивство, вчинене у стані ФА”, ст. 123 - умисне тяжке тілесне ушкодження...”), стан сильного душевного хвилювання розглядається як обставина, що пом'якшує вину. Юридичне поняття "стан сильного душевного хвилювання" означає, що суб'єкт злочину на момент його вчинення знаходився в особливому емоційному стані, який міг вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Такими емоційними станами є стан психологічного збудження, фізіологічного афекту, фрустрації та ін.

Завданням судово-психологічної експертизи, пов'язаної з особливими емоційними станами або з деякими особливостями самих кримінальних ситуацій, є з'ясування таких моментів:

1) чи не перебував обвинувачений на момент вчинення інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту;

2) чи не виявляє особа індивідуальних рис, які є (враховуючи ситуацію, відому у справі) однією із причин виникнення в неї стану фізіологічного афекту;

3) чи не виявляє особа особистісні риси, які є однією із умов виникнення у неї надзвичайного емоційного стану, що вплинув на її поведінку в досліджуваній у справі ситуації;

4) яка психологічна характеристика емоційного стану особи була в період, який передував учиненому;

5) як характер емоційного стану і почуття особи вплинули на її поведінку в досліджуваній ситуації;

6) як характер емоційного стану особи у період досліджуваної у справі ситуації міг позначитися на сприйнятті нею певних дій;

7) як характер емоційного стану особи міг позначитися на її показаннях (свідченнях) чи на способі їх викладення.

У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні й патологічні афекти. Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може управляти своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, нестерпна образа). Патологічний афект установлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Фізіологічний афект -- стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і управляти ними. Такий афект розглядається як емоційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології.

Розрізняють класичний та кумулятивний афекти. Класичний афект - це стрімка, бурхливо протікаюча емоційна реакція вибухового характеру, яка виникає безпосередньо за протиправною дією потерпілого і протікає вкрай короткий період часу, після чого наступає спад.

При кумулятивному афекті переживання дуже сильно розтягнуті у часі - від декількох місяців до декількох років. Протягом цього часу розвивається психотравмуюча ситуація, яка обумовлює кумуляцію емоційного напруження.

При проведенні допитів слідчому необхідно фіксувати увагу на особливостях самопочуття, настрою обвинуваченого перед подією. Дуже важливим є опитування свідків щодо його до і після делікту.

Відмінності критеріїв фізіологічного афекту і афективного спалаху, яка виникла у внаслідок фрустрації і стреса.

СПЕ здатності потерпілої(го) в справі про зґвалтування розуміти характер та значення вчинюваних з нею(ним) дій або чинити опір винному;

Питання, що виносяться на розгляд експертизи,

1. Які основні індивідуально-психологічні особливості потерпілої і чи могли вони суттєво вплинути на її поведінку в досліджуваній ситуації?

2. Яким був психічний стан потерпілої в ситуації, що становить зміст кримінальної справи?

3. Чи могла потерпіла за рівнем свого інтелектуального та індивідуального розвитку розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій?

4. Чи могла потерпіла розуміти характер вчинюваних з нею дій, враховуючи особливості її психічного стану?

5. Чи могла потерпіла чинити опір в умовах конкретної ситуації?

Стан безпорадності - означає нездатність розуміти потерпілої(ого) смисл і значення того, що відбувається в той період, коли проти неї(нього) здійснюються протиправні дії, а також нездатність чинити опір насильникам.

СПЕ особливостей взаємодії у злочинній групі

На вирішення такої експертизи можуть бути викладені такі запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості особистостей досліджуваних;

2. Хто із досліджуваних має психологічні особливості особистості, які дозволяють йому займати лідируючі позиції в групі;

3. Кому із досліджуваних притаманні такі особливості особистості, як підвищена навіюваність, залежність чи підвищена агресивність, жорстокість (у залежності від того, що цікавить слідство);

4. Чи є в групі соціально-психологічні ознаки високої організованості, стійкості і, якщо - є, то чим вони конкретно виражені;

5. Враховуючи виявлені соціально-психологічні особливості членів групи, який найбільш ймовірний сценарій їхньої поведінки, розвиток подій у ситуації вчинення злочину.

4. Взаємодія та процесуальні відносини між слідчим та експертом-психологом

Взаємодія та процесуальні відносини між слідчим та експертом-психологом встановлюються відразу після ознайомлення останнього з постановою про призначення експертизи та роз'яснення йому його процесуальних прав та обов'язків. Слідчий спільно з експертом уточнює питання, визначає строки та місце проведення експертизи.

У розпорядження експерта направляються: обвинувачений (потерпілий, свідок) та матеріали кримінальної справи з постановою про призначення експертизи.

В ході призначення та проведення такої експертизи суттєву роль відіграють психологічні стосунки між слідчим і експертом. У взаємовідносинах слідчого та експерта повинні переважати повага, ділове співробітництво та довіра. У випадку необхідності слідчий має право вказати експерту на його помилки, наприклад, намагання вирішувати питання правового характеру та ін.

Недопустимий і будь-який вплив слідчого на експерта-психолога. Аналіз слідчої практики свідчить, що формами такого впливу можуть бути:

1) нав'язування експерту власної думки;

2) психологічний тиск з використанням службового становища;

3) вимога заради скорочення процесуальних строків експертного дослідження застосувати простіший метод і так далі.

У ході проведеного опитування суддів було встановлено, що судді у віці до ЗО років (63%), найчастіше використовують таку форму спеціальних психологічних знань, як психологічна експертиза, 36% - з них, відповіли, що застосовують спеціальні психологічні знання самостійно. Судді у віці 41-50 років, викликають спеціаліста-психолога (17%), запрошують консультанта психолога (26%).

Контрольні питання

Які дві основні форми використання спеціальних знань установлює кримінально-процесуальний закон?

Дайте визначення судово-психологічній експертизі.

Що є об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи?

Які підстави для призначення судово-психологічної експертизи?

Методи СПЕ, які використовуються у дослідженні.

Хто приймає рішення про призначення СПЕ?

Які права має слідчий у разі призначення СПЕ?

Якщо слідчого не задовольняє висновок експерта, що він повинен зробити?

Що має містити висновок експерта-психолога?

Види судово-психологічних експертиз.

Основні ознаки фізіологічного афекту.

Що означає стан безпорадності і у яких випадках він може виникати?

У яких якостях може виступати психолог у період досудового слідства та в суді?



Завдання для самостійної роботи

Історія судово-психологічної експертизи.

СПЕ сімейних проблем.

Особливості проведення посмертної СПЕ.



Рекомендована література

судовий психологічний експертиза кримінальний

1. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. - К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс» 2003. -- 376 с.

2. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. -- 5-е изд., перераб. и доп. -- СПб.: Питер, 2003. -- 656 с.

3. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. -- 424 с.

4. Коробицына М.Б. Психологическое исследование в структуре судебной экспертизы. Учебное пособие. - Одеса: Астропринт, 2008. - 68 с.

5. Мамайчук И.И. Експертиза личности в судебно-следственной практике. Учебное пособие. СПб.: Речь, 2002.- 225 с.

6. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб. пособие для вузов. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -- 333 с. 14.

7. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. -- К.: Вища шк., 1985. -- 56 с.

8. Юридическая психология (хрестоматия). Раздел 4. Судебно-психологическая експертиза. / Сост. и общ. редакция Т.Н. Курбатовой. СПб.: Питер, 2001. - 480 с.

9. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. М., 1991.

10. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. М, 1988.

11. Справочник следователя. Практическая криминалистика: подготовка и назначение экспертиз: Практическое пособие. М, 1992. Вып. 3.

Размещено на Allbest.ru

...