Використання аналітичних підходів неокласичної економічної теорії для аналізу юридичної проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання аналітичних підходів неокласичної економічної теорії для аналізу юридичної проблеми у праці Г. Калабрезі "Деякі міркування про розподіл ризику й законодавство про ненавмисне заподіяння збитку"

Примітки

1. Зазначені положення стали об'єктом тривалої дискусії, що включала як власне логічний аналіз (стаття X. Демсетца "Коли правило відповідальності має значення?"(1972), так і спроби емпіричної перевірки твердження (стаття К Вельяновські "Вплив закону 1880 р. про відповідальність роботодавця" (1984), яка показала як мінімум їх дискусійність.

2. Економічний підхід і раніше (у 20-30-ті роки) застосовувався в рамках антимонопольного законодавства, але не як методологічний підхід. До появи праць Г. Калабрезі, Р. Коуза при досліджені взаємодії права і економічної теорії обмежувались вивченням тих законів, які явно регулювали економічні відносини: податкове законодавство, регулювання діяльності корпорацій і ринку цінних паперів (див.: Шмаков A.B. Экономический анализ права: учеб пособие. 4.1 / А. В. Шмаков. - Новосибирск : Изд-во НГТУ, 2005. - 136 с).

Аналіз неринкової поведінки у статті Гері Беккера "Злочин і покарання: економічний підхід".

Примітки

1. Becker G. Crime and Punishment: The Economic Approach // Journal of Political Economy, 1968, v. 76,-n. 1, p. 169-217.

Беккер Г.С. Преступление и наказание: экономический поход // Беккер Г. Человеческое поведение: экономический поход. Избранные труды по экономической теории. - М.: ГУ ВШЭ, 2003. - С. 282-330.

Економічний аналіз законів, що регулюють неринкову поведінку, із часу Чедері Беккарія і Ієремії Бентама був фактично забутий. Однак проблема залишалася актуальною, і Гері Беккер статтею "Злочин і покарання: економічний похід" відродив економічний підхід до аналізу неринкової поведінки.

2. Г. Беккером запропоновано усвідомлення "економічного підходу" як загальної поведінкової парадигми. Відповідно Беккеру, поведінка людей в цілому підкоряється одним і тим же фундаментальним принципам. Він виділяє три найважливіших: 1) максимізуючої поведінки (люди ведуть себе раціонально, тобто прагнуть досягнути найкращих із можливих результатів); 2) ринкової рівноваги (діяльність людей завжди і у всіх випадках координується ринками - явними чи неявними - ринок ідей, освітній ринок, ринок злочинності тощо); 3) стійкості переваг людей (стабільність переваг стосовно базових споживчих благ, а не до ринкових товарів).

Інструментарій неокласичної економічної теорії та його застосування в дослідженні права

Взаємозв'язок економіки і права отримує новий рівень пізнання в межах економіко (неокласичної економічної теорії), предметом дослідження якої є економічна поведінка людей, що спрямована на максимальне задоволення потреб в умовах обмежених виробничих ресурсів.

Об'єктивний розвиток суспільства довів, що при певному розвитку виробничих сил найкращим чином розв'язати протиріччя між необмеженими потребами і обмеженими ресурсами відбувається в ринковій економіці, в якій основними елементами координаційного механізму стають конкуренція і ціни. Аналітична економіка досліджує ринок як найдосконалішу багатоскладну систему відносин, завдяки якій взаємно урівноважуються різноманітні індивідуальні, вільно обрані рішення. Вважається, що конкурентний механізм на основі цінових домовленостей спроможний забезпечити високу ефективність використання та розподілу ресурсів на основі будь-якого первісного формування прав власності. Але є і такі ситуації, при яких ринок не спроможний самостійно досягти ефективності розподілу ресурсів. Такі особливості ринку визначають як "неспроможність", "провали", "банкрутство" ринку. "Провали" ринку пов'язані із власними об'єктивними закономірностями ринкового механізму [1, с.20].

"Банкрутство" ринку найбільш помітне при виникненні зовнішніх (побічних) ефектів (екстерналій), коли дії одного суб'єкта впливають позитивно або негативно на інших людей. Якщо на побічні ефекти чітко встановлені права, то кожен суб'єкт може визначити їх цінність, що буде реалізовуватися через цінові параметри.

В системі понять неокласичної економічної теорії право стає способом обмеження, який компенсує недоліки ринкової економіки і допомагає їй відтворювати конкурентні переваги. Зазначена теорія починає досліджувати економічну сутність правових обмежень, що виявляються в їх впливі на ціни, наявності альтернативних витрат, в змінах попиту та пропозиції економічних ресурсів. Судові рішення стають допоміжним способом досягнення ринкової ефективності, а критерієм застосування правових норм виступає економічний результат від їх використання [2, с.20-21].

Економіко надає економічній теорії права свою методологію пізнання побічних екстерналій з метою обґрунтування способів інтерналізації зовнішніх негативних ефектів, тобто їх перетворення в приватні витрати, які економічні агенти будуть вимушені враховувати при прийнятті рішення [3].

Примітки

1. Гриценко О. А. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.

Приміром, максимізація прибутку на основі позитивного ефекту від масштабів виробництва стимулює створення великих підприємств, які на певному етапі розвитку отримують монопольну владу над ринком. Для запобігання руйнування раціонального розподілу ресурсів виникає необхідність встановлення певних обмежень правового характеру у вигляді антимонопольного законодавства. Ці правові обмеження стають альтернативними варіантами ефективного розподілу ресурсів суспільства.

2. Гриценко O.A. наводить приклад із сучасної ситуації, яка склалася на дорогах України. Поганий стан доріг зумовлено не тільки порушеннями будівельної технології, але і використанням доріг для перевезення металопродукції автомобільним транспортом, що призводить до надмірного тиску на дорожнє покриття. Це обумовлено перевищенням тарифів перевезення залізничним транспортом над витратами використання автотранспорту, що спонукає виробників металургійної промисловості активно використовувати крупногабаритні трайлери ("long vehicle"), вага яких значно перевищує необхідні нормативи користування доріг. Тим самим прискорюється процес зношування доріг, що потребує значних капітальних витрат на їх ремонт. Це негативний побічний ефект розповсюджується на всіх тих автомобілістів, які вимушені збільшувати свої витрати на ремонт машин. Вирішення цього питання може йти двома шляхами. Перший - встановлюються додаткові відрахування (внески, збори) в разі перевезення понад встановленої норми. Додаткові кошти спрямовуються на ремонт доріг. Другий - встановлюються правові обмеження - заборона на використання автомобілів для перевезення надмірного вантажу. До яких економічних наслідків призведе той чи інший варіант вирішення проблеми негативних екстерналій? У першому випадку додаткові відрахування будуть діяти як ціновий механізм, який приведе до втрати переваг низьких тарифів перевезення автотранспортом. Якщо буде реалізований принцип пігувіанського податку (додаткові збори дорівнюють різниці тарифів на перевезення), то вирівнюються умови використання автомобільного та залізничного транспорту. Більш ефективний розподіл ресурсів двох галузей економіки сприятиме підвищенню їх конкурентних переваг. Другий варіант - вирішення проблем шляхом встановлення правових обмежень (норм заборони) - надасть залізничникам певні переваги і буде стимулювати монопольні ефекти, які порушують раціональний розподіл ресурсів в економіці. злочин неокласичний правовий економіка

3. Інтерналізація зовнішніх ефектів може здійснюватися шляхом судових рішень про компенсацію шкоди, прямого державного регулювання (тобто встановлення межі дозволеної поведінки для тих, хто наносить шкоду), введення коректуючих податків та субсидій, встановлення виключних прав власності (що дозволяє знайти згоду за допомогою використання цінового механізму).

Аналітичний інструментарій "правової економіки" та його використання в дослідженні взаємовідносин економіки і права

На початку 90-х років, коли актуалізувалися ідеї створення правової держави, динамічний розвиток економічних відносин спонукав правову спільноту до включення в арсенал юридичної науки нових понять та постійних змін в політиці законодавства.

Юристи започаткували появу особливого наукового ракурсу дослідження взаємовідносин економіки і права, що оформляється в понятті "правова економіка". Остання вивчає теорію правової організації економіки, шляхи її удосконалення, закономірності розвитку правової діяльності [1, с.21].

Право стає особливим видом діяльності, за допомогою якого створюються та застосовуються обов'язкові норми і ненормативні (індивідуальні) юридичні засоби для забезпечення державним примусом упорядкованості виробничої, обмінної діяльності людей для досягнення необхідного результату [1, с.22].

Правова економіка розглядає економічні відносини, які вже набули завершеної (сталої) форми у взаємовідносинах між економічними суб'єктами. Ці відносини потребують визначення правових меж та масштабів законодавчої діяльності щодо отримання необхідного результату в процесі здійснення цілеспрямованих економічних дій.

Економічна поведінка завжди реалізується через вольові акти, які персоналізуються індивідуальні права та обов'язки. Все це оформлюється в конкретну правову конструкцію, цілісність якої забезпечується певним рівнем законності тобто здатністю всіх суб'єктів, що задіяні в економічній діяльності (в тому числі і посадових осіб) виконувати юридичні правила. Основною правовою формою економічних відносин стає договір (угода, правочин), який "всерівно закріплений він законом або ні, - є вольовим відношенням, в якому відображається економічне відношення". Тому правова економіка вивчає механізм договірної організації (між окремими суб'єктами, так і органами законодавчої влади), а саме яким чином сторони угоди повинні реалізувати свої інтереси, одночасно не порушуючи інтереси інших суб'єктів.

Суб'єкти стають економічними агентами, коли вони вступають в певні договірні відносини (приміром, людина стає боржником тільки у відношенні до кредитора), що потребують дотримання спеціальних стандартизованих правил формуючих умов. Тим самим договір стає способом розв'язання протиріч між приватними індивідуальними інтересами окремих суб'єктів та стандартизованими умовами організації їх економічних взаємодій.

Основним критерієм правового оформлення різноманітних угод стає дотримання принципу справедливості. Право - це справедливість, що закріплена в нормах закону. Це означає, що доцільність "правильних" економічних дій виявляється на основі їх відповідності встановленим нормативним або ненормативним вимогам - закону чи договору.

В економічній теорії права справедливість отримує різний характер. Це може бути:

- процесуальна справедливість, що передбачає слідування раніше встановленим правилам та можливість брати участь в процесі їх встановлення;

- коректуюча справедливість вимагає необхідність компенсувати втрати та збитки;

- договірна справедливість - означає необхідність строго дотримуватися раніше наданих обіцянок;

- кримінальна справедливість - це невідворотність покарання [2, с.16-17].

Правова економіка як складова економічної теорії права ставить за мету визначення наскільки справедливим є виконання тих чи інших економічних зв'язків. її основна увага сконцентрована на визначенні "нормального" та "правильного" функціонування економічних та господарських процесів відповідно до узагальнених стандартів.

В економічній теорії права ведуться дискусії з приводу розуміння понять "справедливість" і "ефективність". Зазвичай їх розглядають як протилежні поняття, однак є ситуації, коли ефективність прийнятих рішень співпадає зі справедливістю. В той же час ефективне правове рішення може і не бути справедливим, а справедливе рішення може бути неефективним [2, с.15-22].

Примітки

1. Гриценко О. А. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.

2. Одинцова М.И. Экономика права : учеб пособие / М. И. Одинцова. -М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2007. - 430 с.

Крім зазначених вище критеріїв справедливості, що використовуються в різних сферах права, існує також поняття справедливості розподілу, що стосується принципів, які направляють розподіл благ.

Інституціональна економічна теорія і економічна теорія права

Відповідно інституціональній економічній теорії в основі економічних зв'язків знаходяться трансакції, в процесі яких відбувається формування, обмін, розподіл прав. Витрати на здійснення трансакцій визначають цінність придбання економічних благ. Іншими словами, правова система забезпечує такий розподіл прав, до якого за відсутності трансакційних витрат підводив би ринок.

У найбільш загальному вигляді трансакційні витрати - це цінність ресурсів, що витрачаються на здійснення трансакцій [1, с.81]. Трансакційні витрати (гроші, час, зусилля, що необхідні для прийняття та здійснення рішення) об'єктивно визначають правові режими використання обмежених ресурсів, забезпечують більш ефективні правила їх використання.

Трансакції здійснюються не тільки між рівноправними суб'єктами, що знаходяться в асиметричному правовому положенні (трансакції управління). Приміром прийняття закону слід розглядати як угоду в умовах ієрархічної системи, де держава отримує право прийняття рішення внаслідок делегування їй частини повноважень в обмін на певну очікувану корисність (приміром, надання соціального порядку). Коли ж між сторонами трансакцій виникає протиріччя, і вони не можуть їх самостійно вирішити, виникає необхідність в трансакції раціонування, в процесі якої тільки одна сторона (приміром, на основі судового рішення) має виключне право отримати вигоду або переваги. В цьому аспекті, рішення суду стосовно спору, що виникає між діючими суб'єктами, призводить до розподілу права між ними, за допомогою чого відбувається розподіл ресурсів на користь однієї із сторін [2, с.22].

Інституціональна економічна теорія вперше виокремлює в спеціальний об'єкт дослідження опортуністичну поведінку, тобто таку, в якій одна із сторін угоди на основі асиметричної та неповної інформації ухиляється від попередніх домовленостей з метою отримання додаткових переваг за рахунок зачіпання прав партнера. Методологія дослідження опортуністичної поведінки є основою в пізнанні різного роду правопорушень та злочинів.

В середині 1960-х рр. інституціональна економічна теорія почала виявляти новий інтерес до дослідження права, розв'язуючи питання - яка економічна логіка стоїть за правовими нормами, що регулюють виробництво і обмін, і під впливом чого змінюються ці права?

Це виокремило в межах неоінституційної економічної теорії спеціальний розділ - економіка права, яка вперше виникла в країнах з переважно розвинутим прецедентним правом.

Вважається, що дотримання принципу ефективності стосується насамперед системи загального права, що представлено у вигляді прецедентів (попередніх рішень по аналогічних справах), що створюються вищими судами. В цій системі складається своєрідний ринок прецедентів, що забезпечує їх природний відбір: неефективні прецеденти рано чи пізно витісняються ефективним. Це пов'язано з тим, що потік позовів буде інтенсивніший у тих випадках, коли діють неефективні прецеденти, оскільки їх заміна на ефективних дає додатковий чистий приріст в добробуті. Частіше піддавшись випробовуванням, неефективні прецеденти мають менше шансів на виживання і тому неспроможні стримуватися тривалий час. Це цілком зрозуміло, оскільки пошук індивідуально визначеного прецеденту для розв'язання конфлікту за допомогою суду дійсно повинен відповідати економічній доцільності.

Концептуальний каркас економіки права [2, с. 22] передбачає, що правові обмеження, подібно ринку, стають механізмом розподілу обмежених ресурсів. Якщо на ринку суб'єкти здійснюють добровільні угоди, то в правовій системі - їх дії носять примусовий характер, що витікає з умов укладеної угоди, або пов'язано із діями закону. Незалежно від того, чи є поведінка суб'єктів добровільною чи вимушеною, вони діють як раціональні максимізатори (наприклад, порушувати або не порушувати закон, збуджувати або не збуджувати судовий позов) чи то корисності, чи то багатства. Необхідність підкорятися певним правовим обмеженням виникає тоді, коли ринкові витрати обміну стають надто високими, що зменшує переваги володіння чи користування певними благами, або зовсім унеможливлюють їх споживання.

Вважається, що суди при винесенні ухвал повинні відтворювати ринкову логіку, виявляючи, кому перейшло б право в умовах низьких трансакційних витрат. Такий підхід, може здаватися, не завжди відповідає принципу раціональності. Але по зауваженню Р. Познера, не варто дивуватися з того, що в світі обмежених ресурсів поведінка, що веде до їх розтрачування, починає оцінюватися суспільством як "несправедлива" і "аморальна", а значить і несправедлива [3, с.21].

Методологія економічної теорії права дозволяє з'ясувати протиріччя між справедливістю та ефективністю за допомогою різних критеріїв.

Використання принципу максимізації в поведінці суб'єктів правових відносин потребує визначення параметрів ефективності при прийнятті рішення. Ці параметри визначаються витратами (які в правовій системі набувають форми штрафів, компенсацій, судових заборон, кримінальних покарань, тюремного ув'язнення) та вигодами (доходи чи отримання певних переваг).

Економіка права виявляє інтерес не тільки до вирішення питання - які норми є більш ефективними, але і в зворотній постановці: як змінюються правові норми під впливом економічних чинників?

Прийняття юридичної норми являє собою лише правове середовище. Для того щоб закон (підзаконний акт) були діючими та дійовими, необхідні витрати ресурсів (як держави так і окремих індивідів) на доведення інформації до тих, кого це стосується, виконання та контролю за наслідками дії цих правових норм. Ці трансакційні витрати носять як індивідуальний, так і суспільно необхідний характер. Закон повинен сприяти зниженню трансакційних витрат з тим, щоб усунути штучні бар'єри на шляху добровільного виконання. В разі, коли трансакційні витрати стають занадто високими, індивіди починають їх економити (приміром, не сплачують податок, який є ціною легальної діяльності, або не реєструються в якості підприємців), тим самим їх поведінка перетворюється на кримінальну. Значні відхилення в розмірі індивідуальних трансакційних витрат свідчать про недосконалість та неефективність правової норми.

Спеціальний розділ економіки права присвячений економіці злочинів та покарання, в якому вибудовуються моделі, що описують функціональні зв'язки між параметрами як злочинців - суб'єктів пропозиції, так і "жертв" - суб'єктів попиту. Пропозиція злочинів визначається очікуваною корисністю від цієї дії в разі перевищення корисності, яку суб'єкт міг би отримати, використовуючи свій час і засоби іншим чином. Пропозиція злочинів визначається суворістю покарань, кількістю злочинців, що були затримані із встановленням їх провини. Попит на злочини залежить від витрат бюджету на міліцейську, судову системи, витратами на утримання злочинців в місцях позбавлення волі і на здійснення покарання в інших формах, витратами приватного сектора на забезпечення власної безпеки. Рівновага пропозиції злочинів та попиту на них визначає нормальний стан суспільства, при якому певну кількість злочинів можна визначити як допустимими [2, c. 24].

Примітки

1. Ткач А. А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія: Навчальний посібник. - К. : Центр учбової літератури., 2007. - 304 с.

2. Гриценко О. А. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.

3. Познер Р. Экономический анализ права / Р. Познер; пер. с англ.; под. ред.. В. Л. Тамбовцева. - СПб: Экономическая школа, 2004. - Т.1. -554 с.

Размещено на Allbest.ru