Юридичні особи

Размещено на http://allbest.ru

ЛЕКЦІЯ

ЮРИДІЧНІ ОСОБИ

Зміст

1. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1.1 Товариства

1.2 Установа

2. Поняття й види господарських товариств

2.1 Учасники господарських товариств

2.2 Повні господарські товариства

2.3 Командитні господарські товариства

2.4 Характеристика товариства з обмеженою відповідальністю

2.5 Особливості товариства з додатковою відповідальністю

2.6 Особливості правового положення акціонерних товариств

2.6.1 Поняття і види акціонерних товариств

2.6.2 Види акціонерних товариств

2.6.3 Створення акціонерного товариства

2.6.4 Засновницькі документи акціонерного товариства.

2.6.5 Статутний фонд (капітал) акціонерного товариства

2.6.6 Поняття і види акцій

2.6.7 Органи управління акціонерним товариством

3. Непідпріємніцькі юридичні особи

3.1 Поняття об'єднання громадян

3.2 Поняття благодійних організацій

3.3 Кредитні спілки

4. Філії та представництва

1. Організаційно-правові форми юридичних осіб

Організаційно-правова форма - це типова модель юридичної особи, яка містить істотні її ознаки як суб'єкта права. Концепція ЦК виходить із наявності двох основних організаційно-правових форм юридичної особи - товариства та установи. Разом з тим слід враховувати частину 1 статті 83 ЦК, за якою юридичні особи можуть створюватися і у інших формах, встановлених законом.

1.1 Товариства

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦК, товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства є підприємницькими і непідприємницькими

Підприємницькі товариства, тобто ті, які мають метою одержання прибутку та його наступний розподіл між учасниками, можуть, відповідно до статті 84 ЦК, бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи. Непідприємницькі товариства - товариства, які не мають на меті одержанні прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

1.2 Установа

Установа, відповідно до частини 3 статті 83 ЦК, створюється шляхом об'єднання майна особами, які не беруть участі в управлінні нею. Установа досягає мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

2. Поняття й види господарських товариств

Відповідно до статті 113 Цивільні кодекси господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої розділений на частини між учасниками.

Стаття 79 Господарського кодексу визначає господарські товариства як підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами і/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку.

Діяльність господарських товариств регулюється наступними основними нормативно-правовими актами:

· Цивільним кодексом (ст.113-162)

· Господарським кодексом (ст. 79-92)

· Законом України «Про господарські товариства»

· Законом України «О акціонерних товариствах»

Виділяють наступні форми (види) господарських товариств :

· повне товариство

· командитне товариство

· товариство з обмеженою відповідальністю

· товариство з додатковою відповідальністю

· акціонерне товариство .

Цивільний кодекс (стаття 118) закріплює таке поняття, як залежні підприємницькі товариства, якими можуть бути товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальність і акціонерне товариства, якщо іншому (головному) господарському товариству належить 20 і більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю (20 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства). товариство спілка благодійний юридичний

2.1 Учасники господарських товариств

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Господарське товариство, окрім повного і командитного суспільств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані підприємцями.

Учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому засновницьким документом товариства і законом:

1) брати участь в управлінні товариством, окрім випадків, встановлених законом;

2) брати участь в розподілі прибутку товариства і отримувати її частину (дивіденди);

3) вийти в установленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження доль в статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь в товаристві, в порядку, встановленому законом;

5) отримувати інформацію про діяльність товариства в порядку, встановленому засновницьким документом.

Цей перелік не є вичерпним.

Учасники господарського товариства зобов'язані:

1) дотримувати засновницькі документи товариства і виконувати вирішення загальних зборів;

виконувати свої зобов'язання перед товариством, зокрема пов'язані з майновою участю, а також вносити внески (оплачувати акції) в розмірі, в порядку і способами, передбаченими засновницьким документом;

не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Перелік обов'язків учасників товариства, що міститься в статті 117 Цивільного кодексу, також не є вичерпним і може бути доповнений засновницькими документами.

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи і посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

2.2 Повні господарські товариства

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність по його зобов'язаннях всім майном, що належить ним.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному об'ємі як від всіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до тих пір, поки їх обов'язок не буде виконаний в повному об'ємі.

Виконання солідарного обов'язку в повному об'ємі одним з боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Основні положення, що характеризують повні товариства:

1) об'єднання підприємницької діяльності і майна;

2) особа може бути учасником тільки одного повного товариства;

3) неможливість конкуренції учасника товариства і самого товариства;

4) найменування товариства повинне містити:

- слова "повне товариство";

- імена (найменування) всіх учасників;

- слова "повне товариство"

Або

- імена (найменування) одного з учасників;

- слова " і компанія";

5) діє на підставі засновницького договору;

6) створюється сукупний капітал;

7) крім загальних положень про засновницький договір, закріплених в Цивільному кодексі, засновницький договір повного товариства повинен містити:

- розмір і склад сукупного капіталу;

- розмір і порядок зміни частин кожного з учасників;

- розмір і склад, терміни внесення внесків;

- розмір частини кожного з учасників;

- форма участі в справах товариства.

8) управління товариством здійснюється по загальній згоді всіх учасників (може бути більшістю голосів, якщо це передбачено в засновницькому договорі).

Кожен учасник має один голос (у засновницькому договорі може бути передбачений інший порядок визначення кількості голосів);

9) ведення справ товариства: кожен учасник діє від імені всього товариства. У засновницькому договорі може бути передбачено:

а) ведення справ всіма учасниками спільно;

б) ведення справ одним або декількома учасниками;

10) розподіл прибутків і збитків - пропорційно частини учасника;

11) відповідальність - у разі недостатності майна повного товариства учасники солідарно відповідають всім своїм майном (незалежно від того, коли виникли борги - до вступу або після вступу учасника до товариства).

Вибулий учасник несе відповідальність по боргах товариства, що виникли до моменту його вибуття, і впродовж 3-х років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, в якому він вибув;

12) зміни у складі товариства:



вихід учасника з товариства	виключення учасника з товариства	вибуття по незалежних від учасника причинах
1) якщо товариства було створене на невизначений термін, учасник може вийти у будь-який момент, попередивши про це не пізніше, ніж за 3 місяці до фактичного виходу; 2) якщо товариство було створене на певний термін, учасник може вийти з нього тільки за наявності поважної причини і попередивши про свій вихід не пізніше, ніж за 6 місяців. Відмова від права виходу є недійсною.	Підстави: 1) систематичне невиконання або виконання неналежним чином обов'язків, покладених на нього товариства; 2) перешкода своїми діями або бездіяльністю досягненню цілей товариства. Рішення про виключення з товаристваможе бути оскаржене в суді.	1) смерть або оголошення учасника померлим (у разі відсутності спадкоємців); 2) ліквідація юридичної особи - учасника; 3) визнання недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника; 5) зверненні стягнення на частину учасника. Може бути оскаржено.
У вказаних випадках виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частині учасника (якщо інше не передбачене засновницьким договором).

Зміни у складі товариства можливі і у разі передачі всієї частки або її частини іншій особі. Це є можливим за умови згоди на це інших учасників.

13) ліквідація:

а) по загальних підставах (вирішення учасників; вирішення суду про визнання недійсної державної реєстрації товариства);

б) якщо залишився тільки один учасник (при цьому у нього є 6 місяців для перетворення повного товариства в інше господарське товариство).

2.3 Командитні господарські товариства

Командитним є товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і що солідарно несуть додаткову (субсидиарную) відповідальність по зобов'язаннях товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один або декілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах сум внесених ними внесків і не приймають участі в діяльності товариства.

Основні положення, що характеризують командитні товариства:

1) створюється сукупний капітал;

2) найменування товариства повинне містити:

- слова "командитне товариство".

- імена (найменування) всіх повних учасників;

- слова "командитне товариство"

або

- імена (найменування) хоч би одного з повних учасників;

- слова "і компанія".

Якщо в найменування включено ім'я вкладника - він стає повним учасником;

3) діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма учасниками. Якщо один повний учасник переоформляє засновницький договір - їм складається одноосібна заява (меморандум);

4) до даного товариства застосовуються положення закону про повне товариство;

5) крім загальних положень, закріплених в Цивільному кодексі відносно засновницького договору, засновницький договір командитного товариства повинен містити:

- розмір і склад сукупного капіталу;

- розмір і порядок внесення частин кожного з повних учасників;

- форма участі повних учасників в справах товариства;

- сукупний розмір внесків вкладників;

- розмір, склад і порядок внесення внесків;

6) особа може бути повним учасників тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього ж командитного товариства;

7) сукупний розмір внесків вкладників не може бути більше 50 відсотків сукупного капіталу командитного товариства;

8) управління товариством здійснюється повними учасниками в порядку, передбаченому для повного товариства. Вкладники можуть діяти від імені товариства тільки за дорученням;

9) ліквідація товариства: а) вибуття всіх вкладників (повні учасники можуть перетворити таке командитне товариство в повне товариство); б) підстави для ліквідації повного товариства.

2.4 Характеристика товариства з обмеженою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого роздільний на частини, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості своїх внесків.

Основні положення, що характеризують товариства з обмеженою відповідальністю:

1) створюється статутний капітал (у Законі "Про господарські товариства" використовується назва "Сукупний капітал");

2) учасники не відповідають по зобов'язаннях товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю, в межах вартості своїх внесків;

3) найменування товариства повинне містити:

- найменування товариства з обмеженою відповідальністю;

- слова "товариство з обмеженою відповідальністю";

4) учасники товариства. Максимальна кількість учасників товариства обмежена 10 особами. При перевищенні цієї кількості необхідно перетворити товариство з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство впродовж одного року. Порушення цього положення спричиняє за собою ліквідацію в судовому порядку. Не може бути єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа;

5) при створенні товариства може бути укладено договір про створення товариства, який не є засновницьким документом і його подача при державній реєстрації не є обов'язковою;

6) діє на підставі статуту, в якому обов'язково указується:

- розмір статутного капіталу з визначенням частин кожного учасника;

- склад і компетенція органів управління і порядок ухвалення ними рішень;

- розмір і порядок формування резервного фонду;

- порядок передачі частин в статутний капітал;

- розмір, склад і порядок внесення внесків;

7) статутний капітал складається з вартості внесків його учасників і не може бути менше суми, еквівалентної однієї мінімальної заробітної плати (на момент створення товариства). До моменту реєстрації повинно бути внесено не менше 50 відсотків, останнє впродовж одного року діяльності товариства. Порушення цього положення спричиняє за собою оголошення про зменшення статутного капіталу або рішення про ліквідацію.

Можливе збільшення і зменшення статутного капіталу. Зменшення допускається після повідомлення всіх кредиторів. Рішення про зменшення набуває чинності не раніше чим через три місяці після державної реєстрації і публікації про це. Збільшення можливе тільки після внесення внесків в повному об'ємі;

8) Управління товариством. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх частин в статутному капіталі. Найвищим органом товариства є загальні збори його учасників, які складаються з учасників або їх представників. Збори є правомочними, якщо на нім присутній учасники (їх представники), які в сукупності володіють більше 60 відсотків голосів. Скликається не рідше за 2 рази на рік. Виконавський орган товариства може бути як одноосібним (директор), так і колегіальним (дирекція). Може обирається і не з числа учасників. Контрольний орган (може бути створений за рішенням загальних зборів) - ревізійна комісія. Не може бути менше 3 осіб;

9) можливе відчуження частини учасника:

- товариству з обмеженою відповідальністю (при цьому товариство повинне протягом року продати цю частину або зменшити на цю частину свій статутний капітал);

- іншим учасникам (за загальним правилом). Вони мають право переважної покупки;

- іншим особам (якщо це не заборонено статутом).

Можливе спадкоємство частини (якщо статутом не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників);

10) можливий вихід учасника. При цьому передбачено попередження не менше чим за 3 місяці (у статуті може бути встановлений і інший термін). При цьому учасник має право на отримання вартості частини майна товариства, пропорційного його частині в статутному капіталі (за домовленістю може бути передана частина майна в натурі);

11) звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю пропорційно частини учасника в статутному капіталі товариства можливо тільки за умови недостатності у учасника іншого майна і при цьому його участь в товаристві з обмеженою відповідальністю припиняється;

12) можливе виключення учасника. Підстави: а) систематичне невиконання або виконання неналежним чином обов'язків, покладених на нього товариством; б) перешкода своїми діями або бездіяльністю досягненню цілей товариства. За таке рішення товариства з обмеженою відповідальністю повинні проголосувати учасники, які володіють в сукупності більш ніж 50 відсотків загальної кількості голосів і при цьому учасник, відносно якого ухвалюється рішення, участі в голосуванні не приймає).

13) ліквідація:

а) за рішенням загальних зборів його учасників;

б) за рішенням суду;

14) товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство або виробничий кооператив.

2.5 Особливості товариства з додатковою відповідальністю

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частини, розмір яких визначений статутом.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном в розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником внеску.

Основні положення, що характеризують товариство з додатковою відповідальністю:

1) створюється статутний капітал (у Законі "Про господарські товариства" використовується назва "Сукупний капітал");

2) додаткова (субсидіарна) відповідальність учасників по зобов'язаннях товариства своїм майном в розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником внеску. Граничний розмір відповідальності передбачається в засновницьких документах;

3) найменування товариства повинне містити:

- найменування товариства;

- слова "товариства з додатковою відповідальністю";

4) застосовуються положення про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлене статутом і законом.

2.6 Особливості правового положення акціонерних товариств

2.6.1 Поняття і види акціонерних товариств

Акціонерним є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Правовий статус акціонерних суспільств регулює: частина 5 § 1 Розділу 8 Цивільного кодексу України, Закон України "Про акціонерні товариства". До 29.04.2011 року діють також статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства", в частині тієї, що стосується акціонерних товариств.

Корпоративними правами є сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, що включають права на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів і активів товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права і правомочності, передбачені законом або засновницькими документами.

Акціонерне товариство самостійно відповідає по своїх зобов'язаннях всім своїм майном. Акціонери не відповідають по зобов'язаннях товариство і несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю товариства, в межах вартості акцій, що належать ним. Акціонери, що не повністю сплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають по зобов'язаннях товариства в межах неоплаченої частини вартості акцій, що належать ним. Найменування акціонерного товариства повинні містити його найменування і вказівка того, що товариство є акціонерним.

2.6.2 Види акціонерних товариств

За законом України "Про господарські товариства", виділяють відкриті і закриті акціонерні товариства. Відкриті акціонерні товариства - це товариства, акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Закриті акціонерні товариства - це товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.

Закон України "Про акціонерні товариства" ділить акціонерні товариства на два типи: публічні і приватні. Ділення здійснюється по порядку розміщення акцій.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне і приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою або може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером всіх акцій товариства.

Відомості про це підлягають реєстрації і публікації для загального ознайомлення в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа, а також не може мати в своєму складі тільки акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одне і теж особа. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом створення або злиття, розділення, виділення, перетворення підприємницьких товариств, державних, комунальних і інших підприємств в акціонерне товариство.

Засновники акціонерного товариства для його створення повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, засновницькі збори і здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

2.6.3 Створення акціонерного товариства

Акціонерне товариство може бути створене юридичними і (або) фізичними особами, а також державою, територіальною громадою в особі уповноважених органів. Якщо акціонерне товариство створюється декількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними загальній діяльності по створенню товариства. Це договір не є засновницьким документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається у письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

2.6.4 Засновницькі документи акціонерного товариства

Засновницьким документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства повинен містити такі відомості:

1) найменування і місцезнаходження товариства;

2) адреса;

3) органи управління товариством

4) їх компетенція;

5) порядок ухвалення ними рішень;

6) порядок вступу до товариства і виходу з нього;

7) розмір статутного фонду;

8) умови про категорії акцій, що випускаються товариством, їх номінальну вартість і кількість;

9) права акціонерів;

10) склад і компетенцію органів управління товариством, порядок ухвалення ними рішень;

11) інші відомості, детальніший перелік яких міститься в статті 13 Закона "Про акціонерні товариства".

2.6.5 Статутний фонд (капітал) акціонерного товариства

Статутним капіталом акціонерного товариства є його капітал, який створюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства.

В процесі створення акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій здійснюється після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом:

1) збільшення номінальної вартості акцій або

2) додаткового випуску акцій.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається. У статуті товариства або законі може бути закріплене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством.

Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом:

1) зменшення номінальної вартості акцій або

2) шляхом викупу товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всім його кредиторам. При цьому кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань і відшкодування збитків. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом викупу і погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена в статуті товариства. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру вабить ліквідацію товариства.

2.6.6 Поняття і види акцій

Акція - це іменний цінний папір, що засвідчує майнові права її власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом і законом "О акціонерних товариствах".

Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих і привілейованих.

2.6.7 Органи управління акціонерним товариством

Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

У загальних зборах мають право брати участь всі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що належать ним. Акціонери (їх представники), що беруть участь в загальних зборах, реєструються з вказівкою кількості голосів, яка має кожен акціонер, що бере участь в зборах.

До виняткової компетенції загальних зборів акціонерів відноситься:

1) внесення змін до статуту товариства, зокрема зміни розміру його статутного капіталу;

2) створення і ліквідація наглядової ради і інших органів товариства, обрання і відгук членів наглядової ради;

3) затвердження річного звіту товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виняткової компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені законом до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані для вирішення іншим органам товариства.

Повний перелік питань, віднесених до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів, закріплює частину 2 статті 33 Закона "О акціонерних товариствах".

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше за один раз на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених в статуті товариства, або якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

У акціонерному товаристві може бути створений наглядова рада, що здійснює контроль за діяльністю його виконавського органу і захист прав акціонерів товариства.

У акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 і більш за осіб створення наглядової ради є обов'язковим. У акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради його повноваження здійснюються загальними зборами.

Виконавчим органом акціонерного товариства є правління, яке здійснює керівництво поточною діяльністю товариства (або інший орган, визначений статутом).

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, окрім віднесених до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства і організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова і члени наглядової ради, виконавського органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова і члени іншого органу товариства, якщо його створення передбачене статутом.

Посадовими особами органів акціонерного товариства не можуть бути:

- народні депутати України;

- члени Кабінету Міністрів України;

- керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади;

- керівники органів місцевого самоврядування;

- військовослужбовці;

- посадові особи органів прокуратури;

- посадові особи суду;

- посадові особи служби безпеці;

- посадові особи органів внутрішніх справ;

- державні службовці.

Виключенням для вказаних посадових осіб є випадки, коли вони виконують функції по управлінню корпоративними правами держави і представляють інтереси держави або територіальної общини в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства.

Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів товариства, яке здійснює цей вид діяльності.

Не можуть бути посадовими особами органів акціонерного товариства також особи, які мають непогашену судимість за скоювання злочинів проти власності, службові або господарські злочини.

Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора). У акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства до 100 осіб вводиться посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів - утримувачів простих акцій товариства більш ніж 100 осіб обов'язково обирається ревізійна комісія.

3. Непідпріємніцькі юридичні особи

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті отримання прибутку для її подальшого розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства і установи можуть разом зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає цілям, для яких вони створювалися, сприяє їх досягненню.

Видами непідприємницьких організацій є споживчі кооперативи і їх союзи, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, установи, інші прямо встановлені законодавством види юридичних осіб.

3.1 Поняття об'єднання громадян

Об'єднання громадян - це добровільне суспільне об'єднання, створене на основі єдності інтересів для загальної реалізації громадянами має рацію і свобод.

Правові основи організації і діяльності об'єднань громадян встановлені Законом України "Про об'єднання громадян". Основними їх видами є політичні партії і громадські організації.

Політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, головною метою яких є участь у виробленні державної політики формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, національно-культурних, спортивних і інших загальних інтересів.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їх метою є:

· зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній форметерриториальной цілісності держави;

· підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;

· пропаганда війни, насильства або жорстокості, фашизму і неофашизму;

· розпалювання національної і релігійної ворожнечі;

· створення незаконних воєнізованих формувань;

· обмеження загальновизнаних прав людини.

Забороняється створення і діяльність політичних партій, керівні органи або структурні осередки яких знаходяться за межами України, а також будь-яких структурних осередків політичних партій в органах виконавчої і судової влади, в Озброєних Силах і Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціальному зв'язку і захисту інформації України, на державних підприємствах, в установах і організаціях, державних учбових закладах.

Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про підставу.

У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

Політичні партії і міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України.

Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних міських Рад народних депутатів.

У разі, коли діяльність місцевої громадської організації розповсюджується на територію два і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.

Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських і міжнародних об'єднань громадян якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.

Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян орган, що легалізовує, повідомляє в засобах масової інформації.

Релігійні організації - це організації, що створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідати і поширювати віру і що діють відповідно до своєї ієрархічної і інституційної структури, обирають, призначають персонал згідно своїм статутам (положенням). Правову основу діяльності релігійних організацій складає Закон України "Про свободу совісті і релігійні організації". Видами релігійних організацій є релігійні общини, управління і установи, монастирі, релігійні братерства, місіонерські товариства, духовні учбові заклади, а також створювані ними об'єднання.

3.2 Поняття благодійних організацій

Благодійні організації - це недержавні організації, головною метою яких є здійснення благодійної діяльності, тобто безкорисливій діяльності, що не передбачає отримання прибутку на користь товариства або окремих категорій осіб.

Правовий статус таких організацій регулюється Законом України "Про благодійність і благодійні організації".

Благодійні організації можуть створюватися в таких організаційно-правових формах:

· членська благодійна організація;

· благодійний фонд;

· благодійна установа;

· інші благодійні організації (фонди, місії, ліги і тому подібне).

Конкретна організаційно-правова форма добродійних організацій визначається засновниками(засновником).

Благодійні організації створюються і діють за територіальним принципом і розділяються за своїм статусом на всеукраїнських, місцевих і міжнародних.

До всеукраїнських благодійних організацій відносяться благодійні організації, діяльність яких розповсюджується на територію всієї України і які мають свої відділення (філії, представництва) в більшості областей України.

До місцевих відносяться благодійні організації, діяльність яких розповсюджується на територію відповідного регіону або адміністративно-територіальної одиниці.

До міжнародних відносяться благодійні організації, діяльність яких розповсюджується на територію України і хоч би одного іншої держави.

Зареєстровані всеукраїнські і міжнародні благодійні організації мають право створювати відділення, філії, а також представництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Благодійна організація набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Державна реєстрація всеукраїнських і міжнародних благодійних організацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій - відповідними місцевими органами виконавчої влади.

3.3 Кредитні спілки

Формою об'єднання громадян є кредитна спілка. Нормативне регулювання цього виду об'єднання здійснюється статтею 130 Господарського кодексу і Законом України "Про кредитні спілки".

Однією з умов такого об'єднання є постійне проживання громадян на території України.

Дане об'єднання є неприбутковою організацією і є об'єднанням грошових внесків з метою задоволення потреб його членів у взаємному кредитуванні і наданні інших фінансових послуг.

Кредитна спілка є юридичною особою і набуває цього статусу з дня його державної реєстрації. Діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами членів. Майно кредитної спілки є його власністю і складається з фондів кредитної спілки, засобів доходу і іншого майна. Кредитна спілка не може бути засновником або учасником суб'єкта підприємницької діяльності.

4. Філії та представництва

Юридична особа має право відкривати свої філії та представництва.

Філія - це частина юридичної особи, її відокремлений підрозділ, який виконує всі або частину її функцій поза місцем її знаходження у тому ж або іншому населеному пункті. Наприклад, філії банків, підприємств, навчальних закладів. Керівник філії діє на підставі доручення юридичної особи.

Представництво - це також частина юридичної особи, яка діє у іншому населеному пункті і виконує одну або декілька функцій, що обслуговують основний вид її діяльності: укладення договорів поставки за місцем знаходження виробника продукції, укладення договорів на її перевезення, страхування тощо. Представництво може бути тимчасовим і триваючим (постійним). Представництво може здійснюватися і однією фізичною особою. Представництво здійснюється на підставі доручення юридичної особи. Для забезпечення своєї діяльності філії та представництва наділяються майном тією юридичною особою, яка їх створила. Відкриття філії та представництва відображається у статуті юридичної особи; відомості про філії та представництва заносяться до єдиного державного реєстру юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами, тому не можуть бути самостійними суб'єктами цивільних відносин та самостійно відповідати за дії, які вони вчиняють. Філії (відділення) можуть укладати договори лише від імені юридичної особи, але не від свого імені. Проте, якщо, наприклад, обласна дирекція комерційного банку уклала кредитний договір від свого імені, цей договір може бути згодом визнаний (конвалі-дований) комерційним банком. У цьому разі він не може вважатися недійсним. Суб'єктом цивільної відповідальності буде не філія, а юридична особа, яка її створила

Размещено на Allbest.ru

...