Захист прав суб’єктів господарювання та споживачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет

внутрішніх справ

лекція

з навчальної дисципліни «Господарське право»

ЗАХИСТ ПРАВ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ТА СПОЖИВАЧІВ

Дніпропетровськ - 2011



Вступ

В Україні право на не заборонену законом підприємницьку діяльність (а підприємниць ка діяльність -- це різновид діяльності господарської) є конституційним правом людини і громадянина (ст. 42 Конституції України). Показово, що та ж сама стаття визначає і обов'язок держави захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяти діяльності громадських організацій споживачів. Тому не випадково у ч. 1 ст. 20 ГК України зазначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Отже, реалізація прав суб'єктів господарювання та споживачів за своєю суттю є єдиним процесом, де права одних суб'єктів кореспондують з обов'язками інших. господарювання споживач право законодавство

Мета лекції полягає у комплексній характеристиці механізму захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів в Україні.

Виходячи із вказаної мети, в лекції поставлені наступні завдання:

1) визначити поняття та елементи механізму захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів;

2) розглянути способи захисту прав і законних інтересів учасників відносин у сфері господарювання;

3) висвітлити форми захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

1. Поняття та механізм захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господа рювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різ них форм власності. У цілому ж, господарське законодавство України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України (254к/96--ВР), утвердити суспільний господарський порядок в економіч ній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними сис темами.

Законодавством України ще на по чатку самостійного її існування передбачено право споживачів на гарантію, що придбана ними продукція вироблена з додержанням санітарно-гігієнічних, у тому числі радіологічних, протиепідемічних норм і правил та інших вста новлених вимог, які виключають небезпеку для життя і здоров'я людей або заподіяння шкоди їх майну.

Виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх завдань і функцій забезпечується державою -- політичними, економічними та юридичними гарантіями, встановленням сприятливого правового режиму їхньої діяльності. З цією метою в законодавчо му порядку визначається їх компетенція, правове становище, внаслідок чого вони можуть бути учасниками державних, адмініст ративних, трудових, цивільних, господарських, господарсько-процесуальних та інших правовідносин.

Суб'єкти господарювання мають право брати участь у цивільному судочинстві як суб'єкти захисту своїх прав та інтересів, оскіль ки вони задовольняють державні, колективні та громадські інтереси.

Виконання суб'єктами господарської діяльності зазначених функцій забезпечується сукупністю господарсько-процесуальних засобів, що визначають їх цивільну правосуб'єктність, гарантують їхню участь у процесі, спрямованому на захист майнових та немайнових інтересів суб'єктів.

Гострі суперечності виникають у стосунках суб'єктів підприємницької діяльності та дер жавних контролюючих органів, тому існує спеціальна проблема захисту перших від останніх.

Метою захисних заходів є не надання надмірних переваг певним учасникам господарських відносин, а встановлення балансу інтересів держави, суб'єктів господарювання та спожива чів. Адже на ефективність господарювання негативно впливають як відсутність необхідного регулювання з боку держави, так і недосконала законодавча регламентація. Державні органи постійно намагаються, при цьому досить часто необґрунтовано, розширити сфери свого впливу в своїх відомчих інтересах. І проблема ця не є суто українською. Загальновизнано, що регулюючі органи держави часто керуються власним інтересом щодо посилення своєї влади і статусу, заявляючи, що дбають про інтереси суспільства.

Суб'єкт господарювання має будувати свої стосунки з державними органами (перш за все -- з контролюючими) виключно на засадах законності. Він повинен точно виконувати покладені на нього законні і тільки законні вимоги державних органів, ігноруючи явно про типравні.

У цілому, право на захист -- це вид і міра можливої поведінки суб'єктів права щодо захисту своїх прав.

Реалізація суб'єктивних господарських прав щодо захисту прав суб'єктів господарювання здійснюється на основі та ких цивільно-правових принципів:

Непорушення прав та інтересів інших осіб.

Забезпечення захисту прав власності.

Дозволеність всього, що не заборонено законом.

Захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів -- це діюча система правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів цих суб'єктів та недопущення їх порушень.

Сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права, і тим самим забезпечується захист прав і законних інтересів цих суб'єктів, складає механізм захисту.

Отже, механізм захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів - це сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права.

2. Способи захисту прав і законних інтересів учасників відносин у сфері господарювання

Відповідно ч. 2 ст. 20 ГК України «кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і за конних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та орга нів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

ви знання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних Інтересів суб'єк тів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом».

Важливим шляхом захисту прав суб'єктів господарювання і споживачів є визнання на явності або відсутності прав, оскільки таке визнання є необхідною передумовою для ви значення правомірності поведінки порушника права. Так, наприклад, держава визнає право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом, що обумовлює можливість захисту зазначеного права від будь-яких порушень.

Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, у судовому порядку повністю або частково визнаються недійсними. Кодек сом адміністративного судочинства України спори суб'єктів господарювання із суб'єктами владних повноважень стосовно оскарження нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії віднесені до компетенції адміністративних судів. З підстав, передбачених законом, суд може визнати недійсними і господарські угоди.

Поновлення порушених прав може відбуватися шляхом відновлення становища, яке існу вало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, є тим способом захисту, до якого слід звертатися перш за все. Чим раніше будуть припинені незаконні дії порушників, тим меншою буде завдана порушеннями шкода. Слід зазначити, що таке припинення може здійснюватися до подання позову шляхом вжиття запобіжних заходів, а також до вирішення судом спору по суті, в рамках забезпечення позову.

Ефективним засобом захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів є присуджен ня до виконання обов'язку в натурі. Іноді поновити права іншим чином просто неможливо (наприклад, у випадку порушення зобов'язань щодо поставки унікального несерійного об ладнання).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установ лені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відшкодування збитків до кладно врегульовано главою 25 ГК.

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасни ків господарських відносин можуть також застосовуватися оперативно-господарські санк ції-- заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попереджен ня повторення порушень зобов'язання, що застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Застосування штрафних та оперативно-господарських санкцій докладно врегульовано главою 26 ГК.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської ді яльності до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або орга нами місцевого самоврядування можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на при пинення правопорушення, допущеного суб'єктом господарювання, та ліквідацію його на слідків. Застосування адміністративно-господарських санкцій докладно врегульовано гл. 27 ГК.

Захисту прав суб'єктів господарювання можуть слугувати й установлення, зміни і припи нення господарських правовідносин.

Захист прав суб'єктів господарювання може здійснюватись також іншими способами, пе редбаченими законом.

Захисту прав споживачів присвячена також ст. 39 ГК, а та кож Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р..

Таким чином, господарські права та інтереси суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України захи щаються такими способами: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та орга нів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; ви знання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних Інтересів суб'єк тів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом».



3. Форми захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів

Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів:

1. Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання.

Цей вид захисту полягає утому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника через нотаріальне посвідчення набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знахо диться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.

Вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів. У на селених пунктах, де нотаріуси відсутні, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів.

Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нота ріальну форму.

Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржни ка нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що вста новлюють заборгованість. Протести векселів про не оплату вчинюються нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний або простий вексель. Протести по них вчинюються за місцем знаходження платника або за місцем платежу.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарської діяльності у відносинах з іноземними партнерами здійснюється шляхом ви користання норми права країн іноземного партнера.

Повнота нотаріального захисту прав суб'єктів господарюван ня забезпечується також їх правом на оскарження виконаних нотаріальних дій або відмову у їх виконанні.

2. Адміністративний захист.

Адміністративний захист -- це засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, такі при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.

Господарське право, регулюючи суспільні відносини, обов'яз ково взаємодіє з іншими галузями права, що дозволяє здійсню вати належний адміністративний захист порушених прав господа рюючих суб'єктів в тій чи іншій галузі. Так, за розпорядженням уповноваженого органу державного управління один суб'єкт госпо дарської діяльності передає іншому частину свого майна. Уданому випадку орган управління владним методом регулює майнові відно сини двох суб'єктів господарювання, тобто господарське право ре гулює законність цієї угоди, а адміністративне -- передбачає верхо венство волі однієї сторони над іншою.

Практика знає достатньо прикладів, коли майнові відносини між суб'єктами господарювання виникають безпосередньо з актів державного управління, тобто без укладання договорів владним методом (стягнення штрафів, конфіскація майна і т. ін.).

Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передба чених ст. ст. 240--247 Господарського кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 250 Господарського кодексу Украї ни адміністративно-господарські санкції до суб'єктів господарю вання можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня вияв лення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушен ня цим суб'єктом закону.

Тобто, адміністративний захист прав суб'єктів господарюван ня передбачає прийняття управлінських вказівок по вчиненню в рамках адміністративного законодавства певних майнових прав, які не суперечать діяльності згаданих суб'єктів.

3. Претензійний порядок врегулювання спорів.

Однією із умов захисту прав і законних інтересів суб'єктів гос подарювання є дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спорів. Як правило, спор може бути переданий на розгляд господарському суду лише після прийняття сторонами за ходів безпосереднього врегулювання конфлікту.

Чинне законодавство вимагає від підприємств та організацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегулювання гос подарських спорів з іншою стороною.

Значення досудового врегулювання господарських спорів роз кривається через функції, які виконує ця стадія господарського процесу. По-перше, досудове врегулювання покликане забезпечи ти якомога швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє виявленню і усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень. По-третє, до судове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укла дання та виконання господарських договорів.

Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна виділити: загальний порядок досудового врегулювання господарських спорів (він регламентований нормами ст.ст. 5--11 Господарсько го процесуального кодексу України) та спеціальний порядок до судового врегулювання господарських спорів (визначається нор мами інших нормативних актів), який застосовується щодо пред'явлення і розгляду претензій до органів транспорту.

Досудове вре гулювання спору, що виник внаслідок порушення прав і законних інтересів підприємства, здійснюється шляхом пред'явлення підприємством, що зазнало збитків, пре тензії до підприємства-порушника. Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Відповідно до вимог ст. 222 Господарського кодексу Украї ни в претензії повинні обов'язково вказуватись:

вимоги заявника;

сума претензії і її розрахунок (якщо вона стосується гро шової форми);

обставини, на яких базуються вимоги;

докази, які підтверджують законність вимог;

-- перелік документів, які додаються до претензії. Претензія може відправлятись цінним листом, телеграфом, телетайпом, а також вручатися під розписку особисто відповіда чу. Термін її розгляду рівняється 30 дням з дня отримання, і ре зультати повинні повідомлятись заявнику у письмовій формі. У випадку відмови в задоволенні претензійних вимог це повинно мотивуватись.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляєть ся в письмовій формі (так звана відповідь на претензію). Надси лання відповіді є обов'язковим незалежно від того, задовольня ються чи ні вимоги заявника. За порушення строків розгляду пре тензії встановлена майнова відповідальність, яку може застосувати господарський суд при прийнятті рішення -- стягнення в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припусти лися такого порушення, штрафу у розмірі 2 % від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з тим слід мати на увазі таке:

справи за заявою прокурора чи його заступника, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України);

вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів дер жавних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та інте реси, які охороняються законом, підприємств і органі зацій (далі--акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, а також на спори про звер нення стягнення на заставлене майно;

правила про досудове врегулювання спорів не застосову ють ся щодо провадження у справах про банкрутство, ос кільки воно регламентує умови і процедуру визнання юридичних осіб банкрутами, а не процес вирішення спорів.

Якщо у відповіді з претензії організація не повідомляє про перерахування, заявник претензії має право пред'явити в банк доручення на списання у безспірному порядку визнаної боржни ком суми з нарахування пені за перевищення терміну платежу.

4. Судовий захист прав суб'єктів господарювання.

Звернення суб'єктів господарювання до суду з позовом про захист власних прав і законних інтересів є на сьогодні найбільш ефективною формою встановлення порушених прав. Переваги судового захисту очевидні, оскільки суд є незалежним і підпо рядковується лише закону.

Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності та складається з окремих стадій, основною з яких є порушення справи.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

- підприємств та організацій, які звертаються до госпо дарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охо роняються законом;

- державних та інших органів, які звертаються до госпо дарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

- прокурорів та їх заступників, які звертаються до госпо дарського суду в інтересах держави. Якщо прокурор звер тається до господарського суду в інтересах держави, в по зовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних-відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за пись мовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів дер жавної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, дер жавного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої виз начені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином -- суб'єктом підприємниць кої діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобо в'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до ст.ст. 54 та 57 Господарського проце суального кодексу України. З позовної заяви до господарського суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені За коном України від 11 липня 1995 р. «Про внесення змін і допов нень до деяких законодавчих актів».

Після прийняття заяви суд не пізніше 5 днів від дня її надход ження приймає рішення про порушення провадження справ, про що відповідною ухвалою повідомляє позивача і відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 83 Господарського проце суального кодексу України господарський суд може:

визнати недійсним предмет спору;

виходити за межі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача або третіх осіб;

зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню з заінтересованої сторони;

стягувати в дохід бюджету зі сторони, що порушила термі ни розгляду претензії, штраф;

стягувати в дохід бюджету штраф у розмірі 100 неоподат ковуваних мінімумів за ухилення від виконання рішень-господарського суду;

відстрочити виконання рішення.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує судця. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 Господарського процесуального ко дексу України), суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень в його реалізації, тобто не дотримався пра вил подання позовної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться в ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Після усу нення допущених порушень заявник може звернутися до госпо дарського суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначає час і місце проведення засідання господарського суду та дії, які необхідно вчи нити сторонам, тощо.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки спра ви до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує не обхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засі дання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 Господарського процесуаль ного кодексу України).

Основною стадією господарсько-судового процесу є вирішен ня господарських спорів. Розгляд справ у господарському суді здійснюється суддею одноособово. Для вирішення складних спорів до складу господарського суду вводяться додатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі роз гляду справи трьома суддями -- суддею, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні господарського суду, хоча справи, що мають важливе громадське значення, мо жуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організа ціях.

Якщо спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.), розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що вино ситься, вказуються час і місце наступного засідання.

В окремих випадках господарський суд не в змозі розгляну ти справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усу нення обставин, які зумовили зупинення.

Від призупинення провадження у справі слід відрізняти при пинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в господарському суді вза галі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 Господарсь кого процесуального кодексу України) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 Господарського процесуального кодексу України). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без роз гляду, суддя має можливість виправити помилки, яких він при пустився при прийнятті позовної заяви.

Господарський суд розглядає справу протягом 2 місяців і приймає рішення, яке, відповідно до ст. 85 Господарського про цесуального кодексу України, вступає в законну силу через 10 днів після його прийняття. Рішення приймається в засіданні суд дею за результатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома судцями -- більшістю голосів суддів. Рішення повинно за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу.

Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприк лад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинен ня справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею в засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в пись мовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в господарському процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття.

Рішення господарського суду набирають законної сили не гайно після їх прийняття і піддягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами виконання рішення господарського суду є:

установи банку (виконують накази про стягнення грошо вих сум);

судові виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до вико нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

У випадку непогодженості однієї із сторін із прийнятим рішенням вона відповідно до ст. 91 Господарського процесуаль ного кодексу України подає апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду. Форма та зміст скарги передбачений ст. 94 Господарського процесуального кодексу України. Скарга по дається до господарського суду, який розглядав справу. Госпо дарський суд протягом п'яти днів формує справу і разом зі скар гою відправляє до апеляційного суду де справа розглядається про тягом двох місяців і за його результатами приймається постанова. У випадку непогодженості позивача чи відповідача із рішенням суду, протягом місяця з дня набрання постановою законної сили вони мають право направити касаційну скаргу до Вищого госпо дарського суду, який протягом двох місяців розглядає справу і приймає постанову.

За загальним правилом вирішення господарських спорів за вершується стадією виконавчого провадження. Проте в госпо дарському процесі є ще одна стадія -- перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішен ня, ухвали, постанови господарського суду, третейського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує госпо дарський спір. Крім того, господарський суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обґрунтованість прийняття рішення.

Отже, чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів: нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання; адміністративний захист; претензійний порядок врегулювання спорів; судовий захист прав суб'єктів господарювання.

висновки з теми

Таким чином, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів -- це діюча система правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів цих суб'єктів та недопущення їх порушень. Механізм захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів - це сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права.

У цілому, господарські права та інтереси суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст. 20 ГК України захи щаються такими способами: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та орга нів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; ви знання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних Інтересів суб'єк тів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом».

Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів: нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання; адміністративний захист; претензійний порядок врегулювання спорів; судовий захист прав суб'єктів господарювання.

Методичні поради щодо підготовки даної теми

Ключові слова та поняття. Поняття захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарської діяльності. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів. Нотаріальний захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Адміністративний захист прав та законних інтересів суб`єктів господарської діяльності. Претензійний порядок врегулювання спорів. Судовий захист прав суб`єктів господарювання.

Способи і механізми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів. Визнання наявності або відсутності прав. Визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Присудження до виконання обов'язку в натурі. Відшкодування збитків. Застосування штрафних санкцій. Застосування оперативно-господарських санкцій. Застосування адміністративно-господарських санкцій. Установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Розгляд господарських спорів господарськими судами.

Захист прав суб`єктів господарювання при їхньому порушенні незаконними актами державних органів.

Питання до підсумкового контролю:

1. Поняття захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

2. Способи і механізми захисту прав учасників відносин у сфері господарювання. Шляхи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

3. Форми захисту прав і законних інтересів учасників відносин у сфері господарювання.

3.1 Нотаріальний захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

3.2. Адміністративний захист прав та законних інтересів суб`єктів господарської діяльності.

3.3. Претензійний порядок врегулювання спорів.

3.4. Судовий захист прав суб`єктів господарювання.

Питання для самостійного вивчення:

1. Визнання наявності або відсутності прав учасників відносин у сфері господарювання.

2. Визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

3. Визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

4. Відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

5. Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

6. Присудження до виконання обов'язку в натурі.

7. Відшкодування збитків.

8. Застосування штрафних санкцій.

9. Застосування оперативно-господарських санкцій.

10. Застосування адміністративно-господарських санкцій.

11. Установлення, зміна та припинення господарських правовідносин.

12. Способи захисту прав та законних інтересів осіб у цивільному праві.

Размещено на Allbest.ru

...