Основи теорії права

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Тема 2. «Основи теорії права»

План:

1. Суть права. Соціальні норми

2. Поняття, ознаки і структура правової норми

3. Джерела права. Тлумачення норм права

4. Правові відносини і їх склад

5. Законність і правопорядок

6. Правова поведінка

7. Правопорушення і юридична відповідальність

1. Будь-яка людська спільнота, а тим паче суспільство в цілому, вимагає певної внутрішньої організації, узгодженості та упорядкованості, відповідних правил людських стосунків і поведінки.

Упорядкування суспільних відносин, або соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм - правил поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, зумовлений рівнем економічного, суспільного і культурного розвитку суспільства, та забезпечуються різноманітними засобами суспільного впливу.

Оскільки суспільне життя складне та багатоманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за регульованими сферами суспільних відносин, а й за способами свого встановлення і забезпечення.

Так, за сферами суспільних відносин традиційно розрізняють такі соціальні норми:

- політичні норми - регулюють відносини між класами, націями, народностями, їх участь в органах державної влади та організації держави.

- економічні

- організаційні - закріплюють структуру, порядок створення і діяльності державних органів і об'єднань громадян

- культурні - визначають правила поведінки людей, зумовлені рівнем і традиціями матеріальної та духовної культури суспільства

- естетичні - встановлюють правила поведінки людей згідно з уявленнями про красу, які склалися у суспільстві

- соціально-технічні - передбачають правила необхідного, доцільного поводження людей з предметами природи, знаряддями праці та іншими технічними засобами.

За способами встановлення і забезпечення соціальні норми поділяються на:

- норми права - це норми, які встановлюються та охороняються державою

- норми моралі - це норми, принципи, правила поведінки, які склалися в суспільстві під впливом громадської думки відповідно до зумовлених економічним базисом уявлень про добро, зло, обов'язок, справедливість, честь тощо і забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу.

- звичаї - норм, які склалися історично, закріпились у суспільній практиці в результаті багаторазового застосування протягом тривалого часу.

- традиції - способи поведінки людей, соціальних груп, які склалися в суспільстві і передаються від покоління до покоління.

- норми об'єднань громадян (корпоративні норми)- встановлюються та охороняються певними об'єднаннями громадян.

- релігійні норми - регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування бога.

Отже, виходячи з вищевикладеного, правові норми є різновидом соціальних норм. Правові норми у своїй сукупності утворюють право.

Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Ознаки права:

1) Право є вираженням міри свободи, рівності і справедливості означає, що право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнанні у світовому суспільстві. Право являється мірою свободи і рівності людей, встановленої державою таким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободу іншого.

2) Нормативність.

3) Формальна визначеність права - означає чіткість, однозначність, стислість формальних приписів, виражених в законах та інших нормативно-правових актів.

4) Системність права полягає в тому, що право - це не лише сукупність принципів та норм, а їх система, де всі елементи пов'язані між собою.

5) Вольовий характер права, вираження в ньому суспільних, групових та індивідуальних інтересів

6) Загальнообов'язковість

7) Державна забезпеченість, гарантованість права аж до примусу.

2. Норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою якості регулятора суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості у відповідності з суспільними, груповими та індивідуальними інтересами населення країни, забезпечується всіма мірами державного впливу аж до примусу.

Ознаки правової норми:

1) Правило поведінки регулятивного характеру

2) Загальнообов'язкове правило поведінки

3) Правило поведінки загального характеру - тобто поширюється на всіх, хто становиться учасником відносин, регулюємих нормою.

4) Формально-визначене правило поведінки зобов'язувального характеру - норма закріпляє права та обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у випадку її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язок на інших.

5) Правило поведінки, прийняте в строго визначеному порядку.

6) Правило поведінки, що забезпечене всіма мірами державного впливу.

Правова норма не тільки установлює правила поведінки, але і показує коли вона може використовуватися і яке покарання закріплено державою за їх невиконання. Отже, норма права має внутрішню структуру, і складається з наступних елементів:

1) Гіпотеза - викладає умови, обставини при наявності яких суб'єкти права застосовують дану норму;

2) Диспозиція - визначає права і обов'язки учасників правовідносин (правило поведінки), що виникають за умов, передбачених гіпотезою;

3) Санкція - визначає заходи державного впливу, наслідки виконання чи невиконання правила поведінки

Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права. отже вона в своєму змісті містить гіпотезу, диспозицію, санкцію, але не завжди в статті викладаються не всі елементи норми права. За повнотою викладення норм права в статтях нормативно-правових актів розрізняють форми (способи):

- повна (пряма) - в статті містяться всі необхідні елементи норми права без відсилок до інших статей.

- Відсильна - в статті містяться не всі елементи норми права, але є відсилання до інших статей цього акта, де і є недостатні дані.

- Банкетна - в статті міститься відсилка не до якогось конкретного припису даного закону, а к іншому нормативному акту.

Норми права класифікуються за різними ознаками:

1) За юридичною силою (закон, наказ, постанова, декрет, інструкція).

2) За методом правового регулювання (імперативні, диспозитивні)

3) За характером впливу на особистість (заохочувальні, рекомендаційні)

4) За субординацією в правовому регулюванні (матеріальні, процесуальні)

5) За часом дії (постійні, тимчасові)

6) За дією в просторі (загальні місцеві)

7) За колом осіб (загальні, спеціальні, виключні).

8) За функціями права (регулятивні: дозволяючи, зобов'язальні, заборонні; правоохоронні). Тощо.

3. Джерела права - це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковість.

Розрізняють такі основні джерела права:

1) Нормативно-правовий акт (далі НПА) - офіційний акт-документ компетентних органів держави, що містить норми права, що забезпечуються державою.

НПА поділяються на:

а) закони - це НПА, що приймається органом влади чи референдумом в особливому порядку, регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу. (Конституція, конституційні і звичайні закони). Закони друкуються в г. «Голос України», та «Відомості ВР»

б) підзаконні НПА - це документи компетентного органу держави, що приймається на основі, на виконання та відповідно до закону. Залежно від юридичної сили розрізняють такі види підзаконних НПА:

- загальні (постанови Верховної Ради України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України);

- відомчі (акти міністерств, відомств і державних комітетів);

- місцеві (акти місцевих органів виконавчої влади);

- локальні (накази та розпорядження адміністрації підприємств, установ і організацій).

Підзаконні НПА приймаються на основі законі, тобто можуть регламентувати лише ті відносини, які вже регулюються за допомогою законів. Вони приймаються на виконання законів і не можуть їм суперечити.

2) Правовий прецедент - судове чи адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надається обов'язкове значення під час вирішення всіх наступних аналогічних справ;

3) Нормативно-правовий договір - документ загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою.

4) Правовий звичай - санкціоноване державою правило поведінки, що склалося в результаті тривалого повторення людьми певних дій.

5) Правова доктрина - акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, що розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, осо знані та визнані державою в якості обов'язкових.

6) Релігійно-правова норма - санкціоновані державою канони та інші релігійні норми, яким надається загальнообов'язковий характер.

7) Міжнародно-правовий акт - документ міжнародного співтовариства, який з санкції держави поширюється на її територію.

З метою правильного та однакового розуміння норм права, правильного та однакового їх застосування здійснюється тлумачення норм права. правовий норма юридичний законність правопорядок

Тлумачення норм права - це мислительна інтелектуальна діяльність суб'єкта по встановленню їх точного змісту, тобто роз'яснення змісту правової норми.

За суб'єктами тлумачення норм права може бути:

1) Офіційне - роз'яснення сформульоване в спеціальному акті уповноваженого органу в межах його компетенції, та має загальнообов'язкову силу для всіх, хто застосовує роз'ясняємо норми. (суб'єкт - Конституційний Суд України).

2) Неофіційне - роз'яснення, яке здійснюється особою, що не має на те офіційних повноважень, а тому не має юридичної обов'язкової сили. Його поділяють на доктринальне (наукове), компетентно-юридичне - тлумачення юристів-практиків; компетентне не правове - основується на знаннях в суміжних галузях науки; та буденне - здійснюється всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду.

4. Правовідносини - це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, які виражаються у конкретному зв'язку між право уповноваженими та зобов'язальними суб'єктами - носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень та відповідальності - та забезпечуються державою.

Ознаки правовідношення:

1) Являє собою різновидність суспільних відносин.

2) Є ідеологічним відношенням - результатом свідомої діяльності людей.

3) Є вольовим відношенням.

4) Виникає, припиняється чи змінюється, як правило, на основі норм права.

5) Має, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження та відповідальність.

6) Охороняється державою, забезпечується мірами державного впливу.

Під складом правовідносин розуміють їх внутрішню будову, сукупність елементів, до яких належать зміст, суб'єкти та об'єкти правовідносин.

Суб'єкти правовідносин - це їх учасники, які виступають носіями суб'єктивних прав та обов'язків.

Для тог щоб особа могла бути носієм суб'єктивних юридичних прав та обов'язків, брати участь у правовідносинах, вона повинна володіти особливими юридичними якостями: правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність - це встановлена законом здатність особи мати права та нести обов'язки. Дієздатність - це встановлена законом здатність самостійно здійснювати права та обов'язки. Разом вони утворюють поняття правосуб'єктності. Суб'єктами правових відносин можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава в цілому.

Об'єкти правовідносин - це матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких вище перелічені суб'єкти права вступають у правовідносини.

Зміст правовідносин умовно поділяється на матеріальний та юридичний. Матеріальний характеризує фактичну поведінку сторін у межах даного правового зв'язку. Юридичний зміст - це ті права та обов'язки, що виникають у конкретних осіб на основі норм права, які регулюють у загальній формі даний вид суспільних відносин. Суб'єктивне право - це міра можливої поведінки особи, гарантована законом. Юридичний обов'язок - це встановлена законом міра необхідної поведінки однієї особи, яка відповідає суб'єктивному праву іншої особи. Існують три види юридичних обов'язків: здійснювати певні дії, утримуватись від дій певного виду, зазнавати заходів державного примусу.

Правовідносини виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів, тобто конкретних життєвих обставин.

Залежно від джерела походження всі різноманітні юридичні факти поділяються на дві великі групи - події та дії. Події - це такі фактичні обставини, які відбуваються незалежно від волі людей (стихійні лиха, смерть людей і т.п.). Подіям надається значення юридичних фактів у тих випадках, якщо вони впливають на відносини, що регулюються нормами права. На відміну від подій, дії - це юридичні факти, які залежать від волі та свідомості осіб. Юридичні дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірні відповідають правовим приписам, а неправомірні - навпаки, порушують правила правових норм, встановлений законом правопорядок.

5. Законність - це комплексне соціально-правове явище, що характеризує організацію та функціонування суспільства і держави на правових началах.

Сутність законності як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі розкривають принципи законності (відправні начала, основоположні вимоги, що лежать в основі формування норм права і вимог до поведінки учасників правових відносин).

Принципи законності:

1) Верховенство закону по відношенню до всіх правових актів.

2) Все загальність законності.

3) Єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії.

4) Недопустимість протиставлення законності й доцільності.

5) Невідворотність відповідальності за правопорушення.

5) Обумовленість законності режимом демократії. (забезпечення рівності всіх перед законом і судом; наявність незалежного судового правосуддя, забезпечення прав і свобод людини).

Правопорядок - це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється внаслідок точного і повного здійснення приписів правових норм всіма суб'єктами права.

Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність його формування і удосконалення обумовлюється двома зустрічними інтересами - громадянського суспільства і держави, їх основоположними законами і тенденціями розвитку.

Основні ознаки правопорядку:

1) закладається в правових нормах в процесі правотворчості;

2) спирається на принцип верховенства права і панування закону;

3) встановлюється в результаті реалізації правових норм;

4) створює сприятливі умови для використання суб'єктивних прав;

5) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто здійснив правопорушення;

6) забезпечується усіма державними мірами, тощо.

6. Правова поведінка - це соціальна поведінка особи свідомо-вольового характеру, врегульована нормами права і породжуючи за собою юридичні наслідки.

Ознаки правової поведінки:

1) Має соціальне значення

2) Має зовнішньо виражений характер у вигляді дії або бездіяльності

3) Має свідомо-вольовий характер

4) Регулюється правовими нормами

5) Володіє властивістю викликати юридичні наслідки

Види правової поведінки:

1) Правомірна поведінка - суспільно корисна, відповідає нормам права

2) неправомірна - правопорушення

3) зловживання правом - відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою

За формою зовнішнього прояву правова поведінка може бути: фізичною (діяльність); усною (вербальною); письмовою (документальною).

7. Правопорушення - це суспільно небезпечне або шкідливе неправомірне винне діяння деліктоздатної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність.

Ознаки:

- є суспільно шкідливим (прогул) або суспільно небезпечним (замах на життя людини);

- виражається в протиправній дії (крадіжка, розбій, образа) або бездіяльності (халатність, прогул, залишення особи в безпорадному стані);

- має свідомо-вольовий характер, тобто в момент здійснення залежить від волі і свідомості учасників, знаходиться під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними свідомо і добровільно

- є винним. Тобто правопорушенням визнається лише діяння, яке виражає негативне внутрішнє відношення правопорушника до інтересів людей, наносить своїми діями шкоду суспільству та державі, містить вину. Вина - психічне відношення особи до свого діяння та їх наслідків;

- є карним.

Склад правопорушення - це система ознак протиправної поведінки, необхідних і достатніх для притягнення до відповідальності.

Склад правопорушення:

1) Суб'єкт - фізична або юридична особа. Фіз. особи як суб'єкти правопорушення повинні володіти деліктоздатністю, тобто властивістю нести юридичну відповідальність. Вік настання юридичної відповідальності фізичної особи різний, що визначено в певних галузях законодавства. Юридична особа не може бути суб'єктом кримінального злочину, їм може бути посадова особа цієї юридичної особи.

2) Суб'єктивна сторона - сукупність ознак, що характеризують психічне відношення особи до здійсненного ним протиправного діяння та його негативним наслідкам, а саме - вина, мотив, мета правопорушення.

Вина виражається у формі умислу (прямого, непрямого) та необережності ( протиправна самовпевненість, протиправна недбалість) стр. 457 ТДіП.

3) Об'єкт - порушене матеріальне чи нематеріальне благо;

4) Об'єктивна сторона правопорушення - сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення: протиправне діяння, наставший шкідливий результат; причинно-наслідковий зв'язок між діянням та шкідливим результатом.

Для наукових та практичних цілей створені різні класифікації правопорушень.

Види правопорушень за ступенем суспільної небезпеки (шкідливості):

1) Проступки - відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпеки. Конституційні, дисциплінарні, адміністративні, податкові, матеріальні та цивільно-правові.

2) Злочини - відрізняються підвищеним ступенем суспільної небезпеки - передбачене кримінальним законом суспільно шкідливе винне діяння, що полягає в посяганні на суспільний устрій держави, її політична та економічна системи, власність, особистість.

Якщо суспільно шкідливий поступок не заборонений кримінальним кодексом, він злочином не визнається.

Юридична відповідальність - передбачений законом вид та міра державно-владного (примусового) претерпіння особою позбавлення благ особистого, організаційного та майнового характеру за скоєне правопорушення.

В залежності від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності:

- конституційна;

- матеріальна;

- дисциплінарна;

- адміністративна;

- цивільна;

- кримінальна.

Размещено на Allbest.ru

...