Філософський рівень методології дослідження правосвідомості молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософський рівень методології дослідження правосвідомості молоді

Єрмоленко Д.О., д.ю.н., доцент

Класичний приватний університет,

вул. Жуковського 70-б, м. Запоріжжя, Україна

Анотація

У статті аналізується філософський рівень методології дослідження правосвідомості. Визначаються можливості повного та всебічного дослідження правової свідомості молоді за допомогою законів і категорій діалектики, а також законів формальної логіки й логічних методів. Зроблено висновок, що загальнофілософські методи (діалектичний і логічний) мають вирішальне значення для дослідження правосвідомості молоді.

Ключові слова: правова свідомість, молодь, методологія, загальнофілософські методи, діалектика, метафізика, формальна логіка.

Серед методів, що складають інструментальний рівень методології дослідження правосвідомості молоді, ключове місце посідають філософські методи. З огляду на різноманітність підходів щодо визначення змісту поняття «метод» зауважимо, що для філософських методів характерне широке розуміння їх змісту як цілісної системи способів пізнання, які реалізуються в певних філософських теоріях, ученнях, напрямах, системах тощо.

Методом, що дає змогу найбільш повно розкрити внутрішній зміст суспільних відносин, які постійно змінюються (рухаються, розвиваються), є діалектичний.

Проте останнім часом у науковій літературі пострадянського простору діалектика зазнає нищівної критики. Більшість сучасних дослідників намагаються приписати кризу вітчизняної правової системи саме діалектиці. Так, В.М. Сирих зазначає, що сліпе захоплення діалектико -матеріалістичним методом, яке спостерігалось у радянському правознавстві, його превалювання за одночасного невміння використовувати цей метод у конкретних дослідженнях перешкоджало зміцненню його авторитету й успішному розвитку правознавства [1, с. 144].

Крім того, діалектика як основа «наукового марксизму», на думку В.В. Клочкова, сприяла його перетворенню на «догматичну, авторитарну, консервативну систему». Головний парадокс діалектики в її сучасному вигляді, як зазначає дослідник, полягає в спробі раціонального пояснення завідомо ірраціональної поведінки індивіда без жодного врахування специфіки гуманітарного знання та особливостей сучасних пізнавальних процедур гуманітарних наук [2, с. 194].

Таке ставлення в наукових колах до діалектики часто призводить до того, що деякі дослідники проголошують філософською основою методології своєрідний «антипод» діалектики - метафізику (учення про граничні, позадосвідні принципи й засади буття знання культури [3, с. 181]). Причому така тенденція спостерігається й у дослідженнях правової свідомості. Так, Р.С. Байніязов підкреслює: «Саме метафізика (інакше кажучи - філософія світогляду) є фундаментальним підґрунтям філософії правосвідомості, найбільш загальним її виміром» [4, с. 25]. Метафізика правосвідомості, на думку вченого, виконує світоглядну та методологічну роль, досліджує підстави правового буття. Науковець наголошує: «Саме тут відбувається вивчення юридичного духу та правової ідеї у вигляді апріорно існуючих духовних феноменів» [4, с. 25].

Сама правосвідомість, на переконання Р.С. Байніязова, як і будь -який інший вид суспільної свідомості, характеризується «метафізичною природою», у якій помітні її надпозитивність, апріорність, неможливість лише емпіричним шляхом зрозуміти її іманентність. Учений зазначає: «Правосвідомість належить до сфери духу, її внутрішня «тканина» міститься в правовій думці, ідеї, почутті, енергії, духовності тощо, що потребує усвідомлення, споглядання, рефлексії, почуттєвого сприйняття, оцінок на метафізичному рівні. Метафізичний підхід (методологія) дає змогу об'ємніше та глибше «побачити» іманентну духовну сутність правосвідомості» [4, с. 26].

Однак, на нашу думку, саме діалектика дає можливість повно й усебічно дослідити правосвідомість молоді. Саме діалектика як загальний метод сприяє формуванню системи знань про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення, дає можливість охопити світ у його цілісності, визначити місце цієї проблеми серед інших, її зв'язок із ними тощо. Відповідно до вимог діалектики всі правові явища, у тому числі й правова свідомість молоді, повинні розглядатись у взаємодії між собою та з громадським життям, їх взаємовпливах.

Правосвідомість молоді необхідно вивчати не в статиці, а в динаміці, на основі таких законів діалектики, як перехід від поступових кількісних змін до докорінних якісних перетворень (набуття молодою людиною нових правових знань і навичок приводить до якісної зміни її правосвідомості), єдність і боротьба суперечностей (правосвідомість, зокрема, є критерієм вибору молодою людиною між варіантами правомірної чи протиправної поведінки, мотивацією такої поведінки), заперечення заперечення (нові знання й емоції в правосвідомості молоді завжди заперечують старі, займають їх місце, проте поступово також перетворюються на старі й заперечуються більш новими).

Діалектика дає можливість виявити низку найважливіших закономірностей, що характеризують взаємозалежність і взаємодію правосвідомості молоді та інших явищ, а саме: взаємозв'язок правової свідомості й правового менталітету; вплив на правосвідомість молоді сукупності взаємодіючих внутрішніх (індивідуальні особливості кожної молодої людини) і зовнішніх (безпосередні умови життя, система навчання й виховання, засоби масової інформації тощо) факторів; взаємозв'язок правової свідомості та інших форм суспільної свідомості (моральної, політичної, естетичної, релігійної тощо); взаємозалежність і діалектичний взаємозв'язок правової ідеології та правової психології як структурних елементів правосвідомості молоді тощо.

Отже, діалектика - універсальне багатогранне явище, яке розглядається і як теорія пізнання, і як теорія розвитку. Як теорія пізнання діалектика сприяє вивченню теорії правосвідомості молоді з позиції руху, розвитку, розгляду всіх її елементів не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв'язку, а отже, у взаємодії й суперечливості, з орієнтацією на конкретне, багатобічне вивчення об'єктивних процесів, пов'язаних із ними. Діалектика як загальна теорія розвитку дає змогу зрозуміти сутність правосвідомості молоді як об'єктивно існуючого суспільного явища, що перебуває в постійному русі, стані змін і розвитку, через свій категоріальний апарат, закони та принципи, сприяючи адекватному відображенню в мисленні їх діалектичних властивостей.

Водночас науково описувати отримані результати можна лише за умови використання в цьому процесі правил формальної логіки, оскільки без урахування її законів і методів діалектика не може бути продуктивною. Отже, основними загальнофілософськими методами дослідження правосвідомості молоді є логічний та діалектичний.

Дискусія про співвідношення діалектики й формальної логіки триває в науковій літературі вже більше ста років. Так, у світлі марксистського вчення про мислення формальна логіка є лише підходом до наукового викладу законів абстрактного відображення дійсності, вона ще не є наукою та має використовуватись як матеріал для опису явищ у «справді науковій» діалектиці. правосвідомість молодь діалектика логіка

На сьогодні існують також протилежні підходи до такого співвідношення. Так, О.В. Маркін вважає діалектику лише «одним зі станів» логіки. Штучне виділення діалектики зі складу логіки та надання їй статусу абсолютної теорії, що відбувалося в період радянського будівництва, на думку вченого, призвело до спотворення суті діалектики та настання несприятливих наслідків для багатьох галузей знання. Дослідник наголошує: «Діалектика - один зі станів логіки, які не мають жодних ієрархічних переваг один над одним. Кожному із цих станів відведено свою виняткову роль у логічному розгортанні знання, проте жоден із них не має переваги над іншим. Помилково розглядати діалектику як вищу фазу розвитку знання щодо логіки та відводити логіці роль примітивного керівництва буденними функціями нашої життєдіяльності» [5, с. 241].

На наше переконання, використання логічного методу під час дослідження правосвідомості молоді обґрунтовується такими положеннями: по-перше, зміст правосвідомості молоді формується не хаотично, а має організований, визначений інтелектуально-духовними установками характер; по-друге, правосвідомість молоді має специфічну для правосвідомості структуру; по-третє, формування правосвідомості молоді залежить від певних закономірностей, а сукупність усіх її елементів має необхідний і стійкий характер [6, с. 152].

Чи не найважливішу роль серед логічних методів у дослідженні правосвідомості молоді відіграє аналіз. За допомогою аналізу, мета якого полягає в пізнанні частин як елементів складного цілого, можливе вивчення структури правосвідомості молоді, окремих його складових (елементів, компонентів).

Водночас аналіз складових хоч і сприяє, проте не приводить до пізнання цілого. Ця мета досягається в результаті синтезування даних, отриманих раніше, на стадії аналізу. Синтез дає змогу поєднати в мисленні зв'язки й відносини, структурні компоненти досліджуваного явища, його загальні та одиничні властивості, отримати загальне уявлення про сутнісні ознаки й зміст поняття «правосвідомість молоді», про його функції та особливості формування.

Використання таких методів формальної логіки, як індукція (метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне [7, с. 195]) і дедукція (метод пізнання, за допомогою якого на основі загального логічним шляхом із необхідністю виводиться нове знання про окреме [7, с. 195]), допомагає визначити структурно-логічну схему дослідження, що відображає шлях розгляду правосвідомості молоді від загального до особливого, від абстрактного до конкретного.

Серед логічних методів відзначимо також метод абстрагування, роль якого в теоретичному осмисленні правосвідомості молоді є надзвичайно важливою. Саме шляхом розумового відволікання від низки конкретних і специфічних властивостей та відносин правосвідомості молоді можливе виділення, вичленовування інших загальних ознак, властивостей, зв'язків, відносин, які формулюються в нових судженнях, гіпотезах, теоріях, моделях щодо правосвідомості молоді.

Не менш важливим для вирішення дослідницьких завдань є логічний метод порівняння, що передбачає зіставлення пізнавальних об'єктів із метою виявлення схожих рис або розбіжностей між ними. Порівняння, наприклад, дає змогу дослідити специфічні особливості правосвідомості молоді, які відрізняють її від правосвідомості інших соціально-демографічних груп населення (дітей, людей зрілого віку, літніх людей).

Таким чином, загальнофілософські методи (діалектичний і логічний) мають вирішальне значення для дослідження правосвідомості молоді. Можна цілком погодитись із П.М. Рабіновичем у тому, що філософські методи визначають саму стратегію дослідження, його загальну спрямованість, орієнтують на здобуття, відбір, накопичення цілком визначених у соціально -змістовному плані фактів, зрештою (напевно, і найголовніше), зумовлюють характер та зміст оцінювання (інтерпретації) отриманих результатів дослідження [8, с. 618].

Література

1. Сырых В.М. Материалистическая диалектика как метод познания права и современность / В.М. Сырых // Современные методы исследования в правоведении / [под ред. Н.И. Матузова и А. В. Малько]. - Саратов : СЮИ МВД России, 2007. - С. 123-164.

2. Клочков В.В. Диалектика и методология современной науки теории государства и права /

3. В. Клочков // Известия Южного федерального университета. - 2004. - № 8. - С. 191-199.

4. Современная западная философия : словарь / сост. В.С. Малахов, В. Филатов. - М. : Издательство политической литературы, 1991. - 414 с.

5. Байниязов Р.С. Правосознание и правовой менталитет в России : дис. ... доктора юрид. наук :

6. 01 / Байниязов Рустам Сулейманович ; Сарат. юрид. ин-т МВД РФ. - Саратов, 2006. - 349 с.

7. Маркин А.В. Место и роль диалектики в методологии исследования права / А.В. Маркин // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. - 2011. - № 2 (16). - С. 240-242.

8. Малахов В.П. Природа, содержание и логика правосознания : дис. ... доктора юрид. наук :

9. 01 / Малахов Валерий Петрович ; Московская академия МВД РФ. - М., 2001. - 502 с.

10. Філософія : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / С.П. Щерба, В.К. Щедрін, О.А. Заглада ; за заг. ред. С.П. Щерби. - К. : МАУП, 2004. - 216 с.

11. Рабінович П.М. Методологія юридичної науки / П.М. Рабінович // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю.С. Шемшученко та ін. - К. : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М П. Бажана, 1998. - Т. 3 : К-М. - С. 618-619.

Размещено на Allbest.ru