Особливості розслідування злочинів, учинених організованими злочинними групами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

Л.Ф. Гула

Анотація

Розглянуто питання організації розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Здійснено спробу з 'ясувати найбільш доцільну форму організації розслідування таких злочинів, які характеризуються витонченістю способів учинення, прийомами й методами їх приховування, ескалацією насильства, професіоналізацією і посиленням протидії кримінального середовища правоохоронній сфері. Зважено на порядок планування кримінального провадження.

Ключові слова: злочинна група, розслідування, планування, слідча версія, слідчі (розшукові) дії, допит, впізнання, обшук.

Вступ

Постановка проблеми. Ефективність у викритті та притягненні до кримінальної відповідальності учасників організованих злочинних груп залежить від організації розслідування злочину та фіксації дій кожного співучасника. Злочинна група є нижчою ланкою в ієрархічній структурі злочинної організації, ліквідація якої спричиняє зруйнування злочинного утворення. Специфічність злочинів, які вчиняються організованими злочинними групами загалом, та їх окремих кримінальних проявів полягають не лише в їхніх криміналістичних особливостях, але й в методиці виявлення і розслідування вказаної злочинної діяльності.

Виклад основних положень

Планування розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи, має певні особливості: 1) розумова діяльність визначення задумів під час планування має складний характер, зумовлю- ний учиненням групових злочинів, необхідністю встановлення ролі й функцій кожного учасника організованої групи; 2) під час планування визначаються напрями розслідування і здійснюється виокремлення завдань серії злочинів, учинених організованою злочинною групою.

У криміналістичній літературі зауважено, що спершу розслідування групових злочинів необхідно доручати спеціально створюваним СОГ. Водночас така організація розслідування має переваги, що дає змогу вирішити й питання взаємодії слідчого з оперативними підрозділами.

Під час проведення цього дослідження було зроблено спробу з'ясувати найбільш доцільну форму організації розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи. Так, за результатами анкетування слідчих прокуратури та МВС України, встановлено, що найбільш доцільною формою є проведення розслідування одноосібно слідчим (12% опитаних); здійснення розслідування слідчим за оперативного супроводження (36% респондентів); проведення розслідування СОГ (42% працівників); проведення розслідування слідчою бригадою (10% слідчих).

Результати планування відображаються в плані розслідування в кримінальному провадженні. Під час розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи, письмовий план доцільно складати за епізодами. За проведення розслідування групою слідчих або СОГ може бути застосовано груповий метод розслідування. Є низка умов, за наявності яких доцільно застосовувати груповий метод розслідування: 1) велика кількість епізодів злочинної діяльності, які необхідно розслідувати в межах одного кримінального провадження; значна кількість версій про обставини вчинення злочину, які необхідно перевірити; 3) значна кількість осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за одним провадженням; 4) необхідність здійснення розслідування одночасно в різних місцях; 5) необхідність провадження значної кількості слідчих (розшукових) дій впродовж короткого проміжку часу; 6) проведення розслідування різними мовами. Процес планування за такої форми розслідування набуває певної специфіки. Складають декілька планів: загальний - на основі якого розробляють індивідуальні плани роботи кожного слідчого, котрий входить до групи, а іноді - плани проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

У процесі планування розслідування важливого значення набуває висунення слідчих версій. Насамперед необхідно вказати на важливість висування версії про причетність до злочину організованої групи. Таке припущення може бути висунуте на основі оперативно-розшукової інформації, аналізу повідомлення про злочин, результатів першочергових слідчих (розшукових) дій. Проведене нами анкетування слідчих прокуратури та МВС України доводить, що вони висувають версію про вчинення злочину організованими злочинними групами: після отримання відомостей про злочин - (12% працівників); під час огляду місця події (34% опитаних); після проведення першочергових слідчих (розшукових) дій (38% респондентів); після отримання висновку судової експертизи (8% про анкетованих); під час складання обвинувального висновку (8% слідчих).

Залежно від змісту вихідної інформації, версія може характеризуватися більшим або меншим ступенем конкретності. Зазвичай дані одного огляду місця події дозволяють лише певною мірою конкретизувати типову версію, що пояснює суть розслідуваної події загалом. Версія певною мірою уявляється як імовірна інформаційна модель події, один із елементів якої - припущення про груповий суб'єкт злочину.

Під час розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи, важливо висунути версії стосовно лідерів злочинної групи. Такі версії необхідні не лише для встановлення ролі кожного учасника злочину, а й виявлення керівників та організаторів групи, обрання відповідної тактики проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій. Так, версії про те, хто є організатором групового злочину, будуються на підставі:

- глибокого дослідження міжособистісних стосунків у злочинній групі;

- вивчення спільного проведення часу членами злочинної групи;

- з'ясовування, хто з них є лідером у побуті та ін.;

- вивчення психічних властивостей та особистісних якостей співучасників, виявлення тих, хто має міцну волю, рішучість, уміє підпорядкувати собі людей, фізично сильних і добре розвинених;

- установлення фактів, коли після викриття й арешту злочинної групи один із обвинувачених виявляє особливу активність для вироблення єдиної лінії поведінки на слідстві, вимагає від інших співучасників дачі вигідних для нього пояснень;

- показань потерпілих, свідків, учасників злочину про керівництво діями останніх конкретною особою;

- даних про організатора, отриманих у результаті проведення оперативними підрозділами негласних слідчих (розшукових) дій [8, с. 66].

За розслідування злочинів, які вчиняють організовані групи, важливе значення має допит, що дає змогу слідчому отримати найбільш повне уявлення про все, що трапилося.

Під час анкетування слідчих та оперативних працівників МВС України, проведеного нами, було зроблено спробу з'ясувати, у чому полягають особливості проведення допитів членів організованої злочинної групи. Так, практичні працівники органів досудового розслідування вважають, що ці особливості полягають у специфіці предмета допиту (92% опитаних), у відмові від дачі показань членами угруповання (96%); в обранні особливої тактики допиту (тактичних прийомів) (88%); в іншому (8%).

Особливості допиту в провадженні про злочини, що вчиняють організовані злочинні групи, значною мірою зумовлені низкою обставин, які необхідно з'ясувати слідчому (предмет допиту). Водночас предмет допиту визначений предметом доказування в кримінальному провадженні. У провадженнях про злочини, вчинені організованими злочинними групами, особливості предмета допиту полягають саме у встановленні тих даних, що належать до групового суб'єкта злочину, групових дій, даних, що дають змогу не лише констатувати факт учинення злочину групою, а й отримати про неї максимально повне уявлення, індивідуалізувати роль і вину кожного з її учасників. Відповідно, важливо одержати відомості про організаторів і керівників злочинного співтовариства (групи), а від них - про цілі його створення, обсяг злочинної діяльності, його структуру, способи залучення нових членів, корупційні зв'язки тощо.

Формулювання предмета допиту має важливе методичне значення. У криміналістичній літературі було здійснено спроби щодо виокремлення типових обставин, що стосуються предмета допиту різних учасників організованої злочинної діяльності.

Так, В. Шепітько предметом допиту організаторів (керівників) злочинної групи вважає такі обставини: 1) у кого виник задум організації злочинної групи; 2) яка злочинна діяльність передбачалася; хто є учасником злочинної діяльності; 4) які способи використовувалися у вчиненні злочинів; 5) чи брав участь у вчиненні злочину організатор; які його функції; 6) якою є ієрархія у злочинній групі; 7) якими є засоби конспірації; 8) чи виникали корумповані зв'язки; хто надавав допомогу у функціонуванні злочинної групи; 9) якими є способи залучення до злочинної групи нових членів; 10) які канали отримання розвідувальної інформації; 11) у чому полягали дії групи захисту; 12) як були одержані злочинні доходи; 13) як здійснювався розподіл незаконних доходів серед членів злочинної групи; 14) чи виникали конфлікти у групі; 15) чи були конфлікти або суперечки з іншими угрупованнями.

Дещо інші обставини названо стосовно предмета допиту виконавця: 1) у вчиненні яких злочинів брав участь допитуваний; 2) у чому полягали його дії; 3) хто був ініціатором злочинної діяльності; 4) як розподілялися ролі у злочинній групі; 5) чи здійснювалося планування злочинів; 6) як приховувалися злочини; 7) які стосунки в допитуваного з іншими учасниками групи; 8) чому вчинював злочини [9, с. 332-337].

Позиції авторів відображають приблизні переліки питань, що можуть бути порушені в процесі допиту. Справді, у процесі допиту з'ясовується чимало обставин, що пояснюють характер події, яка відбулася, її механізм, мотиви вчинення злочину, причетність певних осіб до злочинної події.

Так, пропонується ставити питання за певною програмою: 1) для встановлення лідера організованої злочинної групи; 2) для встановлення ролі особи як активного учасника організованої злочинної групи; 3) для встановлення ролі особи як другорядного учасника організованої злочинної групи.

Зокрема, для встановлення лідера організованої злочинної групи необхідно вивчити такі питання: 1) хто розробляв плани злочинів, розподіляв ролі інших членів організованої злочинної групи під час їх учинення; 2) хто виявляв ініціативу у вчиненні злочинів, змінював плани організованої злочинної групи в разі виникнення непередбачених обставин; 3) хто розробляв серед членів організованої злочинної групи загальну лінію поведінки на слідстві на випадок затримання; хто одержував найбільшу частку здобутих злочинним шляхом коштів, хто їх розподіляв; 5) хто з учасників організованої злочинної групи має злочинний досвід, організаторські здібності, схильність до лідерства, сильний характер.

Для встановлення ролі особи другорядного учасника організованої групи необхідно вивчити: 1) хто був утягнутий до організованої злочинної групи, яким чином; 2) хто відрізняється слабохарактерністю, схильністю до підкорення; 3) хто виконував найбільш прості дії щодо забезпечення злочинної діяльності групи; 4) хто отримував найменшу частку злочинного доходу; 5) хто менше за інших брав участь в епізодах злочинної діяльності групи.

Розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи, передбачає обов'язкове встановлення корупційних зв'язків із представниками владних структур, викриття корупційних, блоків захисту і протидії розслідуванню. Під час досудового розслідування необхідно встановити: у чому полягала реальна допомога державних службовців (посадових осіб) злочинному угрупованню або його окремим членам; тривалість надання такої допомоги; отримання корупціонером незаконної винагороди або інших благ; як здійснювалася корупційна взаємодія; у яких формах; у яких документах відображена; чому посадова особа надавала допомогу злочинній групі; чи знала вона про те, що контактує з організованою злочинною групою; чи надавала підтримку злочинна група чиновнику; у чому виявлялася ця підтримка тощо. Водночас ці питання слід з'ясовувати не тільки під час допиту корумпованих посадових осіб, а й лідерів і членів організованого злочинного формування.

Складність допитів лідерів і членів організованої злочинної групи зумовлює доцільність складання розгорнутого письмового плану допиту. Такий план може бути складений за епізодами злочинної діяльності та з обов'язковим урахуванням зв'язків окремих членів організованої злочинної групи. Результати анкетування та інтерв'ювання слідчих свідчать про те, що більшість практичних працівників намагається складати розгорнутий письмовий план допиту в розслідуванні злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи (64% опитаних); 18% слідчих уважають можливим обмежитися письмовим переліком питань, які необхідно з'ясувати під час допиту; 12% респондентів визначають форму плану залежно від складності допиту; 6% - складають усний план.

Під час допиту лідерів і членів організованих злочинних груп виникають переважно дві типові ситуації: 1) відмова від дачі показань; 2) повідомлення неправдивих відомостей. Зокрема, типові різновиди поведінки затриманих, підозрюваних, обвинувачених часто зводяться до відмови від дачі показань, непереконливого заперечення своєї вини. Така позиція пояснюється прагненням, дізнатися за допомогою контактів у місцях утримання під вартою, через захисників та іншими можливими способами суть доказів, наявних у слідчого, і з урахуванням цього скоригувати свою позицію під час завершення розслідування. Слідча практика доводить, що організатори, лідери і найбільш активні члени організованої злочинної групи відмовляються давати показання без адвоката, з його ж приходом посилаються на ст. 63 Конституції України (імунітет свідка).

Тактика допиту підозрюваних (обвинувачених) у розслідуванні злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи, відрізняється і особливостями, і використанням специфічних тактичних прийомів. Важливим тактичним прийомом є пошук у ланцюзі обвинувачених (підозрюваних) «слабкої ланки». У криміналістичній літературі зазначено, що це можуть бути особи, які мають у групі незначне, підпорядковане становище, потрапили в банду через безвольність, матеріальну залежність від лідера, компромат. Цих осіб необхідно допитувати найперше, бо від них більш імовірно одержати правдиві показання. Якщо на цих осіб мають вплив лідери групи або вони бояться, потрібно спробувати роз'яснити непорядну роль лідера щодо втягування допитуваного в групу, прагнення лідера уникнути покарання шляхом перекладення вини, використовувати наявні внутрішньогрупові конфлікти.

Становить інтерес тактичний прийом допиту, заснований на використанні конфліктної ситуації між членами організованої злочинної групи. Такий конфлікт може бути додатково спровокований і слідчим. У злочинній групі можуть бути дві тенденції: 1) спрямованість на зміцнення стійкості й згуртованості її членів; 2) спрямованість на її роз'єднання та створення нового угруповання. Інша тенденція залежить від наявних суперечностей і конфліктів, підставами для виникнення яких можуть бути: невдоволення розподілом злочинних доходів; дискримінація з боку лідерів; невдоволення встановленими ними дисциплінарним порядком, системою покарань, спробами позбутися неугодних осіб; підозри в утаюванні частини викраденого, претензії на ступінь наближеності до лідера, особисті неприязні стосунки, претензії окремих членів групи на лідерство; суперечності між «дідами» і тими, хто нещодавно вступив до угруповання; підозра у зв'язках із правоохоронними органами або конкурентними злочинними угрупованнями; протидія лідера прагненню завершити злочинну діяльність або, навпаки, бажання «відколотися» і створити власне злочинне угруповання та ін.

У процесі допиту членів організованої злочинної групи ефективними можуть бути: пред'явлення доказів, оголошення показань інших осіб, результатів слідчих (розшукових) дій, постановка різних запитань. Ці тактичні прийоми можуть набувати специфічного характеру.

Зокрема, не слід пред'являти жодних доказів доти, доки допитуваний не буде допитаний щодо обставин, пов'язаних із цими доказами, а його показання - запротокольовано. До пред'явлення будь-якого доказу має бути забезпечений його «запас міцності» обмеженням можливості допитуваного будь-яким засобом зганьбити джерело доказів або безпосередньо доказ.

Під час допитів свідків і потерпілих рекомендовано використовувати схеми місця події та орієнтувальні об'ємні фотознімки місця події, з метою уточнення окремих показань або нагадування обстановки місця події. Здебільшого в процесі допиту це стимулюватиме отримання повних відомостей про обстановку та обставини події злочину. Крім цього, на нашу думку, важливим є виготовлення та використання під час допитів свідків чи потерпілих схем злочинних зв'язків членів організованих формувань, схем розташування виконавців злочинної події, схем взаємодії з членами організованої злочинної групи тощо.

У розслідуванні злочинів, які вчиняють організовані злочинні групи, важливе місце посідає обшук, що сприяє виявленню доказової та орієнтувальної інформації. У процесі обшуку триває пошук схованих об'єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів та ін.). Відповідно до ст. 234 КПК України, обшук здійснюється у випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети та документи, які мають значення для встановлення істини в провадженні чи забезпеченні цивільного позову, знаходяться у певному приміщенні або місці чи в конкретної особи.

Обшук є пошуковою дією, що має чітко виражений примусовий характер. Обшук для підозрюваного, обвинуваченого, членів їхніх сімей означає хоча й санкціоноване законом, але небажане вторгнення сторонніх осіб до їхньої квартири, ознайомлення з матеріальними, особистими, інтимними аспектами їхнього життя. Тому необхідно пам'ятати, що, згідно із законом, обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою ухвалою судді (ст. 234 КПК України). Обшук у процесі розслідування повинен відповідати нормам міжнародно-правових документів про права людини, зокрема декларації ООН «Про права людини».

З появою нових об'єктів пошуку постало питання і про виникнення нових видів обшуку. Зокрема, йдеться про обшук засобів комп'ютерної техніки. Ця проблема актуальна, оскільки сучасні злочинні групи використовують різноманітні носії інформації, інформаційні технології, новітню техніку. Водночас у слідчій практиці виникають значні труднощі під час обстеження комп'ютерних засобів й отримання відповідної інформації. Під час анкетування слідчих прокуратури та МВС України, проведеного нами, було з'ясовано, що 56% опитаних проводили обшук комп'ютерної техніки.

Уведення нового виду обшуку - засобів комп'ютерної техніки - дискусійне в криміналістиці. На нашу думку, обшук засобів комп'ютерної техніки може претендувати на самостійний вид обшуку з таких підстав: 1) комп'ютерна інформація є специфічним об'єктом пошуку; 2) обстеження комп'ютерної техніки і носіїв інформації може набувати самостійного значення; 3) не завжди є змога вилучити комп'ютер (комп'ютери), комплектуючі, щоб за допомогою інших дій зафіксувати й дослідити інформацію; 4) обстеження комп'ютерної техніки і її носіїв завжди передбачає необхідність запрошення відповідного спеціаліста (комп'ютерних технологій, систем тощо); комп'ютерна техніка набуває поширення, є різноманітні програми захисту та екстреного знищення інформації.

злочин організований група розслідування

Висновки

Література

1. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / Александр Николаевич Васильев. - М., 2002. - 64 с.

2. Шавер Б. М. Криминалистика: учебник / Б. М. Шавер, А. И. Вин- берг. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. - С. 131.

3. Голунский С. А. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / С. А. Голунский, Б. М. Шавер; под ред. А. Я. Вышинского. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. - 372 с.

4. Колесниченко А. Н. Общие положення методики расследования отдельных видов преступлений (конспект лекций по советской криминалистике). - X.: ХЮРИ, 1965. - 48 с.

5. Белкин Р. С. Предмет, система и задачи советской криминалистики / Р. С. Белкин // Криминалистика: учебник; под ред. Р. С. Белкина, Г. Г. Зуйкова. - М.: ІТИ и РИО ВІГІ МВД СССР, 1969. - Т. 1. - 576 с.

6. Криміналістика: підручник / В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.; за ред. В. Ю. Шепітька. - 4-те вид., перероб. і доп. - X.: Право, 2008. - 464 с.

7. Белкин Р. С. Криминалистическое учение о фиксации доказательственной информации / Р. С. Белкин // Курс криминалистики: учеб. пособ. для вузов. - 3-е изд., доп. - М.: Юнити-Дана, 2001. - 837 с.

8. Дорошенко В. Т. Організація роботи слідчо-оперативної групи при розслідуванні умисних вбивств, скоєних організованими злочинними угрупованнями і на замовлення / В. Т. Дорошенко // Слідча практика України. - 2003. - Вип. 3. - С. 65-67.

9. Шепітько В. Ю. Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Настільна книга слідчого: наук.-практ. вид. для слідчих і дізнавачів / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалов та ін. - 2 ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2011. - С. 532-537.

Размещено на Allbest.ru