Виконання покарань у виді штрафу та конфіскації майна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконання покарань у виді штрафу та конфіскації майна

Зміст

1. Зміст покарання у виді штрафу

2. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу

3. Зміст покарання у виді конфіскації майна

4. Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації

покарання штраф конфіскація суд

1. Зміст покарання у виді штрафу

Штраф -- це майнове кримінальне покарання, яке полягає у покладенні на засуджену особу обов'язку сплатити визначену у обвинувальному вироку суду суму грошових коштів до державного бюджету. Стаття 53 КК України визначає покарання у виді штрафу наступним чином: Штраф -- це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині Кримінального Кодексу, з урахуванням положень частини другої статті 53 КК. Частина друга регламентує порядок визначення конкретного розміру покарання у виді штрафу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти (30 нмдг) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч (50000 нмдг) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті)

Особливої частини КК України. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Каральний зміст цього покарання полягає у обмеженні майнових прав засудженого. В результаті скоєного кримінального проступку, особа зазнає майнових втрат (грошових коштів) в межах розмірів, визначених законодавством і встановлених в обвинувальному вироку суду.

Покарання у виді штрафу може бути призначено як основне покарання або як додаткове до інших кримінальних покарань. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від одного до п'яти років позбавлення волі -- у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;

2) від п'яти до десяти років позбавлення волі -- у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі -- у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше вказаних меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості у пунктах 1, 2, 3.

2. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу

Порядок виконання штрафу регламентований ст. 26 КВК України.

Засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

У разі призначення основного покарання у виді штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду.

Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне покарання, у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Штраф, що передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України як додаткове покарання, виконується відповідно до вироку суду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу (ст. 27 КВК), як основного покарання, він притягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України. Стаття 389 КК України встановлює відповідальність за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Зокрема, ухилення від сплати штрафу карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Тому дивними є положення ст. 53 КК України, яка передбачає можливості заміни несплачених сум штрафу покаранням у виді позбавлення волі, причому на значні строки. Отже, кримінальне правопорушення у виді ухилення є менш суспільно небезпечним, ніж несплата штрафу, яка некваліфікується як кримінальне правопорушення.

3. Зміст покарання у виді конфіскації майна

Конфіскацію можна визначити як примусове безоплатне (лат. «відібрання до казни») вилучення в дохід держави всього або частини майна, яке є власністю особи у зв'язку з винесенням обвинувального вироку і визнанням її винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічним чином визначає конфіскацію й ст. 59 КК України. Згідно з нею конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Отже, це покарання є майновим і його каральна сутність полягає в позбавленні засудженого права власності на належні йому речі та предмети.

Причому слід зауважити, що конфіскація не має на меті компенсувати шкоду або отримати грошові кошти від реалізації майна засудженого. Основна мета конфіскації -- це саме позбавлення засудженого права власності на майно, яке йому належало на момент винесення обвинувального вироку суду. Звичайно, що майно вилучене у засудженого буде реалізовано або передане у власність держави, але цей факт є вторинним, порівняно з основною метою -- позбавлення засудженого майна. Важливим є й те, що при конфіскації йдеться не про вилучення знарядь, за допомогою яких вчинено кримінальне правопорушення або предметів, отриманих злочинним шляхом. Мова йде про майно засудженого.

Саме тому законодавець звертає увагу, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Корислива спрямованість кримінального правопорушення зумовлює наявність майнового покарання засудженого і його конфіскаційну сутність.

Зміст нормативно-правових актів, які регулюють покарання у виді конфіскації дозволяє стверджувати, що конфіскація поділяється на два види:

— повна, це випадки, коли вилученню підлягає все майно засудженого, яке відповідно до закону може бути вилучене у особи;

— часткова, це випадки, коли у засудженої особи конфіскують лише частину майна. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація не може бути замінена, наприклад, сплатою певної суми грошей або наданням певного майна взамін того, що виявлено у засудженого.

Важливим є те, що покарання у виді конфіскації майна не спрямоване на те, щоб позбавити засуджену особу взагалі всіх засобів до існування. Це гарантується державою за допомогою визначення переліку майна, яке не підлягає конфіскації і на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами.

4. Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації

Покарання у виді конфіскації виконує Державна виконавча служба в порядку, який визначається Кримінальним кодексом України,

Кримінально-виконавчим кодексом України і Законом України «Про виконавче провадження».

Як було вказано раніше, суд у вироку визначає майно, яке підлягає конфіскації. В таких випадках може складатися опис майна, що повинно бути конфісковане. У разі відсутності опису, його складає безпосередній виконавець конфіскації.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» майно, що підлягає конфіскації, вилучається у засудженого. Порядок і процедура вилучення і реалізації майна описані в розділах вказаного Закону, присвячених виконанню майнових рішень судів.

Загалом вона є такою: після отримання виконавчого документу (виконавчого листа) державний виконавець відкриває виконавче провадження. Виконуючи покарання у виді конфіскації, виконавець не надає засудженому строк на добровільне виконання обвинувального вироку в частині конфіскації майна. і це зрозуміло, оскільки каральна сторона конфіскації як раз і полягає в примусовому безоплатному вилученні майна засудженого. Але при цьому слід звернути увагу, що й виконавчий збір з засудженого також не стягується.

При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам, які ставить ст. 19 Закону «Про виконавче провадження», з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно. У разі виконання конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам ст. 19 Закону «Про виконавче провадження», з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.

Державний виконавець здійснює дії, спрямовані на конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, у тому числі його частки в спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, грошей, цінних паперів та інших цінностей, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Закону «про виконавче провадження» державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.

Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до правоохоронних органів. До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем.

Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.

Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

при виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. при виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в Фіно органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до Фіно копію виконавчого листа з розпорядженням. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з Фіно про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

За наявності декількох виконавчих документів про стягнення коштів чи ін. щодо одного боржника, майно, як за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому інструкцією про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р. У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, встановлюється відповідно до статті 43 Закону «Про виконавче провадження» та пункту 5.1.2 інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р., а також з урахуванням установленої статтею 44 Закону «Про виконавче провадження» черговості задоволення вимог стягувачів.

Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до Закону та цієї інструкції.

Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення. На сьогодні є чинним два переліки майна, яке не може бути конфісковано у засудженого. Один перелік встановлено Кримінальним кодексом України 1960 року, а інший є додатком до Закону України «Про виконавче провадження».

Перелік, визначений Кримінальним кодексом 1960 р. є більш розширеним порівняно з переліком, встановленим Законом «Про виконавче провадження». Узагальнюючи вказані переліки, майном, яке не підлягає конфіскації, є:

1. Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні:

1) житловий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому проживають;

2) носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні засудженому і особам, які перебувають на його утриманні:

а)одяг -- на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок -- два зимових плаття), один літній костюм (для жінок -- два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш як на 50 відсотків;

б)взуття -- по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш як на 50 відсотків;

в)білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г)постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;

д)необхідний кухонний посуд;

е)один холодильник на сім'ю;

ж)меблі -- по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернено стягнення);

з)всі дитячі речі;

3) продукти харчування, потрібні для особистого споживання засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, -- на три місяці, а для осіб, які займаються сільським господарством, -- до нового врожаю;

4) паливо, потрібне засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення на протязі шести місяців;

5) одна корова, а при відсутності корови -- одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці -- одна коза, вівця чи свиня -- у осіб, які займаються сільським господарством;

6) корм для худоби, яка не підлягає конфіскації, -- в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;

7) насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий врожай -- у осіб, які займаються сільським господарством;

8) сільськогосподарський інвентар -- у осіб, які займаються сільським господарством;

9) знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також потрібні для особистих професійних занять засудженого інструменти, приладдя і книги, за винятком випадків, коли суд позбавив засудженого права займатися даною діяльністю;

10) пайові внески до кооперативних організацій (крім дачнобудів- них кооперативів) та колгоспів.

В примітці до КК 1960 р. встановлено, що пайові внески до житлобудівних кооперативів можуть бути конфісковані в разі, коли спорудження будинку ще не закінчено.

В разі конфіскації частки засудженого в спільному майні колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві, розмір його частки визначається після виключення з цього майна того, що не підлягає конфіскації

Література

1. Кримінально-виконавчий кодекс України

2. Кримінальний кодекс України

3. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606 (зі змінами та доповненнями)

4. Наказ Міністерства Юстиції України № 74/5 від 15.12.99 «Про затвердження інструкції про проведення виконавчих дій».

Размещено на Allbest.ru