Поняття й сутність слідчого експерименту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття й сутність слідчого експерименту

Очеретяний В.А.

Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття й сутності слідчого експерименту, висвітленню актуальних проблем його проведення. Проаналізовано наявні в юридичній літературі точки зору щодо цього питання, визначено загальні ознаки та основні завдання слідчого експерименту.

Ключові слова: досудове провадження, слідчий експеримент, слідча дія, відтворення.

Актуальність статті зумовлена недостатньою науковою розробленістю такої слідчої дії, як слідчий експеримент, що може бути використана в слідчій, оперативно-розшуковій, судово-експертній практиці.

Під час розслідування різноманітних видів кримінальних правопорушень, особливо тяжких, зокрема умисних убивств, розбійних нападів, вимагань, захоплення заручників, незаконного виготовлення зброї, боєприпасів, вибухівок, наркотичних засобів або психотропних речовин, документів, печаток тощо, нерідко виникає необхідність, окрім перевірки й уточнення показань підозрюваних, проводити деякі експериментально-дослідницькі дії. Проведення випробувань може бути спрямовано на встановлення можливості сприйняття особою певних фактів або явищ, здійснення нею конкретних дій, наявності або відсутності певних умінь і навичок тощо. Проведення таких експериментальних дослідів здійснюється за допомогою такої слідчої дії, як слідчий експеримент.

Активна протидія досудовому розслідуванню, багатоепізодність і складність кримінальних проваджень, тривалість злочинної діяльності й наявність численних суперечностей та істотних розбіжностей зумовлюють важливе значення слідчого експерименту. Зважаючи на це, ефективне проведення цієї слідчої дії багато в чому залежить від правильного та ефективного володіння й оперування слідчими тактичними прийомами і застосування їх у правоохоронній практиці.

Наукові підходи до визначення поняття й сутності слідчого експерименту досить повно висвітлені вченими-криміналістами та процесуалістами в криміналістичній літературі. Зокрема, вагомий внесок у розробку наукових основ проведення слідчого експерименту зробили відомі вчені-криміналісти та процесуалісти, зокрема Л.Е. Ароцкер, В.П. Бахін, РС. Бєлкін, П.Д. Біленчук, О.М. Васильєв, В.К. Весельський, Н.І. Гуковська, Ф.В. Глазирін, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук'янчиков, М.В. Салтевський, Л.А. Соя-Сірко, М.С. Строгович, І.Л. Петрухін, В.М. Тертишник, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько, Ш.Ш. Ярамишьян, М.П. Яблоков і багато інших.

Значущість проведених наукових досліджень безсумнівна й досить велика, оскільки ця слідча дія широко застосовується в правоохоронній практиці та розповсюджений спосіб збирання фактичних даних. Утім детальнішого висвітлення потребують питання визначення поняття й сутності слідчого експерименту з урахуванням сучасних потреб правоохоронної практики. Отже, метою статті є визначення поняття й сутності слідчого експерименту.

Результати дослідження. Слідчий експеримент необхідно відрізняти від експерименту як загальнонаукового методу дослідження, який використовується як пізнавальний прийом під час проведення окремих слідчих дій.

Експеримент (від лат. слова experimentum іспит, дослідження) це штучна систематична зміна умов явища, що знаходиться під наглядом, і його зв'язків з іншими явищами. У юридичному словнику експеримент трактується як дослідження, намагання зробити щось. А будь-яке дослідження, на думку Ф.В. Глазиріна, полягає у відтворенні будь-якого явища, створення чогось нового за певних умов. Це, безумовно, потребує певних практичних дій, які і є основою експерименту [1, с. 7].

Таку позицію підтримує досить широкий загал учених-процесуалістів і криміналістів, зокрема, Р.С. Бєлкін, В.П. Лавров і І.М. Лузгін, які однією з ознак слідчого експерименту вважають дослідницькі дії [2, с. 137].

Можна погодитися з такою точкою зору, оскільки проведення дослідницьких дій дає змогу слідчому встановити механізм учинення злочину, визначення можливості існування певних явищ або здійснення певних дій тощо. Зважаючи на це, слідчий експеримент можна зарахувати до самостійної слідчої дії.

Водночас у науковій літературі висловлювалася й інша думка.

Так, М.С. Строгович зазначав, що слідчий експеримент є «особливим різновидом огляду» або «оглядом у відтворенні обстановки» [3, с. 239].

Утім, на відміну від нього, І.Л. Петрухін і Г.М. Міньковський вважають слідчий експеримент самостійною процесуальною дією, що відрізняється від огляду характером завдань, методикою проведення, процесуальним оформленням та іншими специфічними ознаками [4, с. 88; 5, с. 106-107].

До визначення поняття слідчого експерименту в науковій літературі підходять по-різному.

Так, одна група вчених слідчий експеримент визначає як самостійну слідчу дію, яка складається зі спеціальних дослідів із метою отримання нових і перевірки наявних доказів [6, с. 110; 7, с. 158]. Згідно з цим визначенням, зміст слідчого експерименту полягає в проведенні дослідів.

Друга група вчених наголошує, що це слідча дія, яка має завдання за допомогою дослідів і випробувань установити, чи могла або не могла відбутися яка-небудь дія, подія або явище в певних умовах і певним чином [8, с. 265; 9, с. 258].

У цьому визначенні вчені розкривають зміст слідчого експерименту через його завдання й намагаються назвати його види.

Третя група вчених під слідчим експериментом розуміє самостійну слідчу дію, яка полягає в проведенні дослідів у спеціально створеній обстановці, максимально наближеній до умов, у яких відбувалася подія (дія), з метою перевірки обставин, що мають значення для справи [10, с. 490]. У цьому визначенні вчені у змісті слідчого експерименту розкривають умови його проведення.

Четверта група вчених указує, що слідчий експеримент це цілеспрямована діяльність, яка полягає і проведенні спеціальних дослідів із метою перевірки слідчих версій, установлення механізму злочину й причин і умов його вчинення [2, с. 137].

Інші автори акцентують, що слідчий експеримент полягає у відтворенні обстановки й обставин шляхом дослідницьких дій із метою перевірки даних, що мають значення для кримінального провадження [11, с. 386].

Більш чітко слідчий експеримент визначають Р.С. Бєлкін і В.О. Коновалова, зазначаючи, що це пізнавальна слідча дія, яка полягає в проведенні спеціальних дослідів із метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки й оцінювання слідчих версій щодо можливості існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування кримінальної справи [12, с. 5; 13, с. 244].

Узагальнення поглядів учених дає змогу виділити загальні ознаки слідчого експерименту:

- слідчий експеримент є самостійною слідчою дією, а протокол слідчого експерименту самостійним джерелом доказів;

- під час слідчого експерименту проводяться дослідницькі дії в спеціально створеній обстановці, максимально наближеній до умов, у яких відбувалася подія (дія);

- метою експерименту є перевірка зібраних доказів, отримання нових доказів, оцінювання слідчих версій щодо можливості існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування кримінального провадження.

Слідчий експеримент може стати універсальною слідчою дією, що надає можливість вирішити велике коло завдань, усебічно перевірити наявні дані, глибше дослідити ті або інші факти, насамкінець, за допомогою цієї слідчої дії, зокрема експериментальних дій, можна реально отримати нові важливі докази, використовуючи більш широку систему методів пізнання.

Слідчий експеримент є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки отримані результати нерідко наочно свідчать про можливість або неможливість існування певного явища чи події, а спростувати їх підозрюваним буває досить важко. Тому слідчий експеримент є необхідним, а нерідко незамінним способом перевірки й отримання нових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий експеримент належить до похідних слідчих дій і проводиться, як правило, на подальших етапах досудового розслідування.

Утім, на думку вчених (С.І. Новіков, Ш.Ш. Ярамиш'ян), несвоєчасне проведення цієї слідчої дії негативно позначається на якості досудового розслідування, особливо в тих випадках, коли перевіряються обставини, пов'язані з видимістю, оглядовістю, обстановкою місцевості, яка швидко змінюється [14, с. 10]. Тому в таких випадках слідчий експеримент повинен проводитися в системі першочергових слідчих дій.

Можна погодитися з думкою І.М. Лузгіна, який відзначає, що сутність експериментального методу дослідження фактів і явищ полягає в такому вивченні об'єкта, коли дослідник активно впливає на нього шляхом створення штучних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей, або ж шляхом зміни ходу процесу в певному напрямі. Зміст цього методу становлять будь-які випробування, за допомогою яких виділяють явище, що цікавить, із різноманіття інших, і пізнають його природу, сутність і походження, що дає змогу дійти достовірного висновку щодо можливості існування в схожих умовах аналогічного явища в минулому або майбутньому [15].

Під час слідчого експерименту дослідні дії становлять його сутність і слугують методом одержання й перевірки інформації. Експеримент може бути проведений і за відсутності особи, чиї показання перевіряються, причому в деяких випадках провадження його на тому самому місці, де відбувалася досліджувана подія, не є обов'язковим.

Підсумовуючи, слід відзначити, що головною метою слідчого експерименту є встановлення, перевірка, уточнення та оцінювання тих чи інших фактів, що мають значення для кримінального провадження.

Узагальнення думок учених і матеріалів правоохоронної практики дає змогу дійти висновків, що до основних завдань слідчого експерименту можна зарахувати такі:

- перевірка, уточнення й отримання нових доказів;

- установлення механізму вчинення кримінального правопорушення;

- перевірка можливості існування певних фактів або явищ;

- установлення можливості сприймати будь-які явища в певних умовах;

- визначення меж поінформованості або необізнаності злочинців про подію злочину;

- виявлення причин та умов, що сприяли або перешкоджали вчиненню кримінального правопорушення;

- перевірка й оцінювання висунутих слідчих версій;

- установлення й усунення суперечностей у показаннях підозрюваних, свідків і потерпілих;

- перевірка й уточнення фактичних даних, одержаних за результатами проведених окремих слідчих дій, зокрема слідчих оглядів, допитів, упізнання тощо [16, с. 254].

Висновки. Слідчий експеримент є найбільш трудомісткою і складною слідчою дією в досудовому провадженні, оскільки в ньому бере участь значна кількість осіб. Результати правильно проведеної слідчої дії відіграють важливу роль у процесі доведення вини осіб, які підозрюються в учиненні кримінальних правопорушень, особливо за їх відмови від раніше даних показань або у випадку смерті. Якісне й ефективне проведення цієї слідчої дії вимагає ретельної підготовки, чіткої організації та використання низки тактичних прийомів і комбінацій, що надасть можливість одержати правдиві показання й довести причетність певних осіб до злочинної діяльності.

слідчий експеримент правопорушення

Список використаних джерел

1. Глазырин Ф.В. Следственный эксперимент : [учебное пособие] / Ф.В. Глазырин, А.П. Кругликов ; под ред. Р.С. Белкина. Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1981. 70 с.

2. Криминалистика : в 2 т. / под ред. профессоров Р.С. Белкина, В П. Лаврова, И.М. Лузгина. М., 1988. Т. 2. 1988. 454 с.

3. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса / М.С. Строгович. М., 1958. 507 с.

4. Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе / И.Л. Петрухин. М. : Юрид. лит., 1964. 266 с.

5. Миньковский Г.М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе / Г.М. Миньковский. М., 1956. 116 с.

6. Агафонов В.В. Криминалистика : [пособие для сдачи экзамена] / В.В. Агафонов, А.Г Филиппов. 5-е изд., испр. М. : Юрайт-Издат, 2006. 224 с.

7. Андреев И.С. Криминалистика : [учебное пособие] / И.С. Андреев, Г.И. Грамович, Н.И. Порубов ; под ред. Н.И. Порубова. Мн. : Выш. шк., 1997. 344 с.

8. Криминалистика : [учебник] / отв. ред. Н.П. Яблоков. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Юристъ, 2001. 718 с.

9. Балашов Д.Н. Криминалистика : [учебник] / Д.Н. Балашов, Н.М. Балашов, С.В. Маликов. М. : ИНФРА-М, 2005. 503 с.

10. Криминалистика : [учебник] / под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. СПб. : Лань, 2001. 928 с.

11. Ищенко Е.П. Криминалистика : [учебник] / Е.П. Ищенко, А.А. Топорков ; под ред. Е.П. Ищенко. М. : Юридическая фирма «КОНТРАКТ» : ИНФРА-М, 2005. 748 с.

12. Белкин РС. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике / РС. Белкин. М. : Юрид. лит., 1964. 154 с.

13. Коновалова В.О. Юридична психологія : акад. курс : [підручник] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько. К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. 240 с.

14. Новиков С.И. Следственный эксперимент при расследовании дорожно-транспортных происшествий : [учебное пособие] / С.И. Новиков, Ш.Ш. Ярамышьян. К. : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1986.

15. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования / И.М. Лузгин. М., 1973. 216 с.

16. Чаплинський К.О. Тактичне забезпечення розслідування діяльності злочинних угруповань : [монографія] / К.О. Чаплинський. Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-тет внутр. справ ; Ліра ЛтД, 2010. 304 с.

Размещено на Allbest.ru