Особливості матеріальної відповідальності працівника під час укладення договору про повну матеріальну відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКА ПІД ЧАС УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПРО ПОВНУ МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Омельянчик С.В., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, вул. Жуковського, 66, Запоріжжя, Україна

Статтю присвячено аналізу проблемних питань щодо матеріальної відповідальності працівника під час укладення договору про повну матеріальну відповідальність із роботодавцем. У цьому аспекті було проаналізовано наукову літературу, чинне та проектне трудове законодавство, судову практику. За результатами проведеного дослідження зроблено декілька цікавих висновків.

Ключові слова: договір про повну матеріальну відповідальність, працівник, роботодавець, трудове законодавство.

договір матеріальний відповідальність працівник

Бурхливий розвиток ринкових відносин у сфері праці, необхідність адаптації трудового законодавства до норм законодавства Європейського Союзу, застарілість деяких положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та активізація зусиль щодо прийняття нового Трудового кодексу України визначають пріоритетність досліджень у сфері трудових і тісно пов'язаних із ними відносин. Одним з інститутів трудового права, що потребує ґрунтовного законодавчого й наукового підходу до його вдосконалення, є інститут матеріальної відповідальності. Як правильно зазначає С.М. Прилипко, цей інститут є одним із видів юридичної відповідальності (поряд із кримінальною, адміністративною й дисциплінарною), йому притаманні певні специфічні ознаки й особливості, а також свій механізм правового регулювання й реалізації. Ці особливості виникають із появою трудових правовідносин між сторонами трудового договору й пов'язані взаємною відповідальністю працівника й роботодавця за невиконання взятих ними на себе обов'язків у разі настання матеріальної шкоди, завданої будь-якою стороною [1, с. 155].

Проблеми матеріальної відповідальності знайшли своє відображення в працях таких учених, як М.Й. Бару, В.С. Венедиктов, В.В. Костін, С.М. Прилипко, С.В. Синенко, П.Р. Стависький, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенко та інші. Вказані науковці в більшості випадків приділили увагу загальним проблемам розвитку інституту матеріальної відповідальності, тільки С.В. Синенко та О.М. Ярошенко досліджували окремі питання. Зазначимо, що в контексті прийняття нового Трудового кодексу України інститут матеріальної відповідальності потребує значної уваги як загалом, так і щодо окремих складників, одним із яких є матеріальна відповідальність працівника під час укладення договору про повну матеріальну відповідальність із роботодавцем.

Метою статті є проведення комплексного дослідження питання матеріальної відповідальності працівника під час укладення договору про повну матеріальну відповідальність і вироблення рекомендацій щодо його вдосконалення. Для досягнення вказаної мети було проаналізовано чинне та проектне трудове законодавство, наукову літературу, судову практику.

Частина 2 статті 131 та стаття 139 КЗпП України прямо зобов'язують працівника бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації (далі - підприємство), вживати заходів для запобігання шкоді, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. У КЗпП України (стаття 130) зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними підприємству порушенням покладених на них трудових обов'язків [2]. Таким чином, в основу інституту матеріальної відповідальності покладено обов'язок працівника дбайливо ставитися до майна власника та вживати заходів для запобігання шкоді.

Матеріальна відповідальність - це встановлений чинним законодавством обов'язок відшкодувати матеріальні (моральні) збитки (шкоду), заподіяні винною стороною трудового договору або контракту потерпілій стороні [3, с. 361]. Можна виділити такі види матеріальної відповідальності:

обмежена;

повна;

кратна (підвищена).

Існують два різновиди повної матеріальної відповідальності: індивідуальна й колективна (бригадна). Матеріальна відповідальність працівників у вигляді відшкодування в повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, настає у випадках, передбачених статтею 134 КЗпП України, одним із них є, зокрема, укладення письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою.

Договір про повну матеріальну відповідальність - це угода між працівником і роботодавцем щодо взяття працівником на себе повної матеріальної відповідальності за збереження ввірених йому матеріальних цінностей. Згідно з Типовим договором про повну матеріальну відповідальність працівник зобов'язаний бережливо ставитися до матеріальних цінностей, вести їх облік, брати участь в інвентаризації тощо. Роботодавець у свою чергу зобов'язаний створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повного збереження переданих працівнику цінностей. Невиконання роботодавцем своїх обов'язків матиме наслідком зменшення обсягу суми відшкодування для працівника [4, с. 389]. Зважаючи на те, що стягнення завданих працівником збитків, що перевищують його середньомісячний заробіток, може суттєво вплинути на матеріальний стан винної особи, притягнення до повної матеріальної відповідальності таких осіб здійснюється винятково за рішенням суду.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України договори про повну матеріальну відповідальність укладаються лише в письмовій формі з працівниками, які досягли 18 років і які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Як зазначено в статті 135-1, перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим в Україні дотепер діє Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на схов, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 (далі - Перелік № 447) [5]. На практиці ж досить часто виникають ситуації, коли роботодавець укладає договори про повну матеріальну відповідальність із працівниками, чиї роботи або посади не входять до Переліку № 447 (машиніст, водій, механік станції технічного обслуговування тощо).

Необхідно звернути увагу, що стаття 135-1 КЗпП України категорично формулює правило про припустимість укладення письмових договорів про повну матеріальну відповідальність лише з працівниками, що обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Якщо ж до трудових обов'язків працівників такі функції не входять, укладення договору про повну матеріальну відповідальність суперечитиме закону, хоч би посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, і була зазначена в Переліку № 447. А отже, відповідно до статті 135-1 КЗпП України договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися, якщо є одночасно дві умови: наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, яку він виконує, у Переліку № 447; виконання обов'язків згідно з посадою, а також роботи за фахом має бути безпосередньо пов'язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва довірених працівникові цінностей. Таким чином, лише формальний підхід (наявність посади або роботи в Переліку № 447) не дає підстав для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо в змісті трудової функції працівника немає перерахованих обов'язків.

Варто також зазначити, що факт укладення договору про повну матеріальну відповідальність не може бути підставою для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності, якщо він не підпадає під категорію працівників, із якими роботодавець, згідно із законодавством, може укладати такий договір. Щодо цього Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 р. № 14 роз'яснив, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником із підприємством, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна й інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, із якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи укладали його. Коли немає цих умов, на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно із чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності, що полягає у відшкодуванні в повному розмірі шкоди [6]. Тобто якщо навіть із працівником уклали договір про повну матеріальну відповідальність, проте його посада й робота відсутня в Переліку № 447, такий договір вважається недійсним, оскільки погіршує права працівника порівняно із законодавством.

Потрібно додати, що низка посад і робіт, пов'язаних із роботою з матеріальними цінностями, не міститься в Переліку № 447 у зв'язку з його застарілістю, що обмежує право роботодавця на захист власного майна. Вказаний недолік варто обов'язково врахувати в проекті нового Трудового кодексу України від 27 грудня 2014 р. № 1658 або вирішити це питання іншим чином. Також треба зазначити, що роботодавець має довести вину працівника. У разі відсутності вини працівника або недостатності доказів, зібраних роботодавцем для доведення такої вини, працівник не може бути притягнутий до повної матеріальної відповідальності.

Проаналізувавши матеріали судової практики, можна дійти висновку, що суди неоднаково застосовують трудове законодавство щодо укладення договору про повну матеріальну відповідальність. Зокрема, Івано-Франківським міським судом установлено, що А.Я. працював механіком транспортної дільниці в позивача. Його посадові права й обов'язки виписані в посадовій інструкції механіка транспортної дільниці від 1 листопада 2011 р. Цього ж дня між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Згідно з інвентаризаційним описом від 31 жовтня 2012 р. № 16 встановлено недостачу паливно-мастильних матеріалів, що знаходилися на матеріальному зберіганні механіка транспортної дільниці А.Я. Суд ухвалив рішення про задоволення позову та стягнув з А.Я. на користь КП «Міська ритуальна служба» заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 3 395,91 грн. та 229 грн. витрат з оплати судового збору [7]. Однак посади механіка транспортної дільниці в Переліку № 477 не передбачено, тому не було правової підстави для укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність. Треба зазначити, що суд апеляційної інстанції вказане рішення скасував саме із цієї підстави.

Оболонський районний суд м. Києва 8 жовтня 2014 р. під час розгляду позову Національного музею історії України до В.С. Борковського про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов'язків задовольнив вимоги позивача, встановивши, що водій В.С. Борковський уклав із роботодавцем договір про повну матеріальну відповідальність, однак не здійснив належного зберігання автомобіля «Шевролет Авео», унаслідок чого його було викрадено. При цьому суд стягнув із відповідача на користь позивача вартість автомобіля, вартість подорожніх листів і вартість бензину, яким був заправлений автомобіль [8]. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що посада водія не входить до Переліку посад, із якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність і прийняв неправильне рішення. Зазначене рішення суду апеляційної інстанції в апеляційному порядку не було оскаржене та набрало законної сили.

Згідно зі статтею 337 проекту Трудового кодексу України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може укладатися з працівником, що досяг вісімнадцятирічного віку й виконує роботи, безпосередньо пов'язані з:

отриманням для будь-яких цілей:

грошей, у тому числі іноземної валюти;

дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів або матеріалів, виготовлених із використанням дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, відходів або брухту, що містять дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння;

синтетичного корунду або виробів із нього;

продажем або видачею товарів (продукції), підготовкою їх до продажу, у тому числі у сфері громадського харчування, а також із комплектуванням пасажирських суден, вагонів, літаків;

отриманням матеріальних цінностей для зберігання, перевірки їх якості, обробки з метою подальшої доставки, для транспортування (доставки, супроводження), комплектування, ремонту, відновлення, регулювання, подальшої передачі іншим працівникам, використання в роботі як сировини матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, запасних частин, видачі будь-яким особам, а також для інших цілей;

виготовленням, зберіганням, транспортуванням, відбиранням, рахуванням, упаковкою й видачею грошей, цінних паперів, напівфабрикатів, а також усіх видів бланків цінних паперів, документів суворого обліку, знаків поштової оплати й матеріалів, які використовуються в їх виготовленні;

виготовленням і зберіганням квитків, талонів, абонементів та інших подібних розрахункових документів [9].

Таким чином, проект Трудового кодексу України містить тільки перелік робіт, під час виконання яких із працівником може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. З одного боку, такий підхід значно спрощує можливість роботодавця для укладення договору, оскільки надає йому можливість укладати договір про повну матеріальну відповідальність з усіма працівниками (незалежно від займаної посади), які виконують названі вище роботи. Водночас значна частина робіт, пов'язаних із матеріальними цінностями, не входить до статті 337 проекту Трудового кодексу України, у зв'язку із чим вона потребує подальшого вдосконалення.

Підсумовуючи вище зазначити, треба зазначити, що питання укладення договору про повну матеріальну відповідальність потребують чіткого законодавчого регулювання з метою захисту як інтересів найманих працівників, так і охорони та збереження майна роботодавця.

Література

1. Прилипко С.М. До питання матеріальної відповідальності сторін трудового договору / С.М. Прилипко // Проблеми законності : збірник наукових праць. - 2009. - №100. - С. 155-164.

2. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322 -УПІ // Відомості Верховної Ради України. - 1971. - № 50. - Ст. 375.

3. Дмитренко Ю.П. Трудове право України : підручник / Ю.П. Дмитренко. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 624 с.

4. Трудове право України : академічний курс : підруч. для студ. вищ. навч. закл. /

5. П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та інші ; за ред. П.Д. Пилипенка. - К. : Ін Юре, 2014. - 552 с.

6. Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність : постанова Держкомітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальних питаннях і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/v0447400-77.

7. Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам,

8. установам, організаціям їх працівниками : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12. 1992 №14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

9. http ://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92

10. Узагальнення судової практики про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю за 2013 та 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://ifa.court.gov.ua/userfiles/file/ifa_sud/yzagal_shkoda_robot.pdf.

11. Узагальнення судової практики про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю за 2013 та 2014 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://www.apcourtkiev.gov.ua/wp-content/uploads/2015/07/ chobitok-2015 .pdf

12. Проект Трудового кодексу України від 27.12.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/category.

Размещено на Allbest.ru