Кримінальна процесуальна відповідальність: дискусії та концепції

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИМІНАЛЬНА ПРОЦЕСУАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ДИСКУСІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ

Білокінь Р.М., к.ю.н., здобувач Національна академія внутрішніх справ, пл. Солом'янська, 1, Київ, Україна

Анотація

Досліджено наукові підходи до розуміння сутності термінів «юридична відповідальність» і «кримінальна процесуальна відповідальність». Акцентовано, що в середині 1960-х рр. вчені розробили концепцію широкого підходу до розуміння юридичної відповідальності, яку було підтримано також процесуалістами. Досліджено погляди вчених, які критикують виокремлення позитивного аспекту юридичної відповідальності. Обґрунтовано, що кримінальну процесуальну відповідальність варто розглядати як відповідальність за порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Ключові слова: юридична відповідальність, кримінальна процесуальна відповідальність, види відповідальності, наслідки, позитивний аспект, негативний аспект.

юридичний кримінальний відповідальність дискусійний

Юридична відповідальність є однією з найважливіших категорій правознавства. Досліджуючи цю проблему на загальнотеоретичному рівні, учені пропонують різні концепції, які доповнюють, уточнюють чи спростовують одна одну. Такий стан невизначеності негативно впливає на розвиток наукових поглядів в окремих галузевих науках, зокрема й у кримінальному процесі. Відсутність однозначного підходу до розуміння терміна «кримінальна процесуальна відповідальність» шкодить як правозастосовній, так і законотворчій діяльності.

Проблема юридичної відповідальності була досить актуальною в наукових колах із середини 1960-х до 1990-х рр. Її досліджували Г.Н. Вєтрова, П.С. Елькінд, З.Ф. Ковріга, О.Е. Лейст, М.С. Малєїн, П.О. Недбайло, І.Л. Петрухін, І.С. Самощенко, В.Г. Смірнов, М.С. Строгович, М.Х. Фарукшин, А.С. Шабуров. На сучасному етапі розвитку правової науки це питання продовжують розробляти як на рівні теорії права (І.А. Безклубий, М.В. Вітрук, О.В. Іваненко, А.О. Осауленко, В.М. Маліновська), так і в процесуальних галузях права (Л.В. Гаврилюк, І.М. Лукіна, А.В. Мурзановська, О.М. Овчаренко, В.В. Рожнова).

Метою статті є аналіз концепцій розуміння сутності юридичної й кримінальної процесуальної відповідальності, виявлення дискусійних аспектів цих концепцій та обґрунтування власних поглядів щодо розуміння сутності кримінальної процесуальної відповідальності.

У вітчизняній науці немає єдиного загальновизнаного підходу до з'ясування сутності термінів «юридична відповідальність» чи «кримінальна процесуальна відповідальність». Юридична відповідальність у різних працях визначається по-різному: як юридичний обов'язок, додатковий юридичний обов'язок, застосування заходу державного примусу, покарання, реалізація санкції, елемент правового статусу, підзвітність.

Наявність відмінних думок щодо розуміння сутності юридичної відповідальності обумовила необхідність систематизації різних позицій. Зокрема, О.М. Овчаренко пропонує виділяти такі чотири групи: позитивний підхід, ретроспективний підхід, змішаний підхід (що об'єднує ідеї позитивного й ретроспективного підходів) та групу нетрадиційних підходів. Науковець також зауважує, що в межах вказаних груп окреслено й конкретніші підходи [1, с. 37]. І.Б. Аземша виділяє три позиції вчених: 1) які категорично заперечують «двоаспектну» юридичну відповідальність; 2) які не менш категорично констатують її наявність; 3) які згадують про наявність негативної (ретроспективної) та позитивної юридичної відповідальності, не аргументуючи власну позицію із цього приводу [2, с. 55].

У правознавстві юридична відповідальність традиційно розглядалась як наслідок, реакція на вчинене правопорушення. Однак із середини 1960-х рр. В.Г. Смірнов, П.О. Недбайло та М.С. Строгович почали розробляти концепцію широкого підходу до розуміння сутності юридичної відповідальності. Відповідно до цієї теорії виділяються два аспекти відповідальності: позитивний (сумлінне виконання правових норм) і негативний (зазнання з боку держави негативних наслідків за вчинене правопорушення).

Таке твердження викликало широку дискусію серед науковців. Різні думки існують не лише щодо доцільності виокремлення позитивної відповідальності, а й щодо назви цих двох форм відповідальності (позитивної та негативної, добровільної та примусової, заохочувальної та каральної, попередньої та наступної). Окрім терміна «позитивний аспект», під час характеристики внутрішнього ставлення особи до виконання обов'язку також використовуються різні назви: перспективна, проспективна, добровільна, активна, заохочувальна, попередня відповідальність.

Проте дискусії ведуться не лише щодо назви, а й щодо характеристики сутності позитивного аспекту юридичної відповідальності. Є пропозиції розглядати її як належне, сумлінне виконання юридичного обов'язку, усвідомлення зобов'язань, добровільну реалізацію відповідальності, почуття обов'язку дотримуватись приписів норм права, підзвітність, елемент правового статусу, правомірну поведінку, правосвідомість, заохочення. А.О. Осауленко зауважує, що, незважаючи на наявність суттєвих розбіжностей у наукових положеннях щодо розуміння сутності позитивної юридичної відповідальності, їх об'єднує те, що майже всі вчені згодні, що юридична відповідальність виникає не тільки тоді, коли відбулося порушення норм права [3, с. 24].

Концепцію широкого підходу до розуміння юридичної відповідальності останнім часом було дещо «модифіковано». Її прихильники дійшли висновку, що юридична відповідальність є єдиною та включає в себе відповідальність за майбутню поведінку (позитивну, добровільну відповідальність) та відповідальність за минулу протиправну поведінку (негативну, державно -примусову відповідальність) [4, с. 35]. Зокрема, на думку В.М. Маліновської та О.П. Донченка, юридичну відповідальність варто характеризувати як усвідомлення суб'єктом права своїх дій у процесі реалізації наданих прав і покладених на нього обов'язків, вольове рішення діяти згідно з вимогами закону (позитивну відповідальність) та як можливість зазнання певних обтяжень (обмежень, покарань) у разі порушення норм права (ретроспективну відповідальність) [5, с. 65]. Позитивна й негативна відповідальність є взаємопов'язаними: чим вищий рівень позитивної відповідальності, тим повніше виконуються правила поведінки [6, с. 35].

У кримінальній процесуальній науці концепція широкого підходу до розуміння сутності юридичної відповідальності також отримала підтримку серед учених-процесуалістів. Зокрема, на думку Г.Н. Вєтрової, кримінально-процесуальна відповідальність - це підзвітність учасників процесу державі в особі державних органів і посадових осіб, які наділяються відповідними контрольними повноваженнями, у виконанні покладених на них процесуальних обов'язків [7, с. 57]. Науковець зауважує, що кримінальній процесуальній відповідальності притаманна єдність позитивних і негативних сторін. Позитивний аспект відповідальності проявляється в погодженні учасником кримінальної процесуальної діяльності своєї поведінки з вимогами правових норм, підкорення приписам закону. А негативні наслідки можуть настати для особи в разі порушення нею норми права [7, с. 57-58]. А.С. Шабуров критикує визначення відповідальності як підзвітності та стверджує, що, підтримуючи таку логіку, потрібно визнати наявність сімейної, цивільно-правової, фінансової відповідальності як підзвітності під час реалізації норм відповідних галузей права [8, с. 94].

На сучасному етапі розвитку кримінальної процесуальної науки концепції широкого підходу до розуміння сутності кримінальної процесуальної відповідальності дотримуються В.В. Рожнова, Л.Г. Гаврилюк, І.Ю. Локтіонов. Зокрема, Л.Г. Гаврилюк стверджує, що кримінальна процесуальна відповідальність буде ефективною в разі єдності позитивного й негативного аспектів, оскільки в основі кримінальної процесуальної відповідальності за виконання покладених на особу процесуальних обов'язків лежить насамперед оцінка своєї діяльності з точки зору співвідношення її із законом [9, с. 9-10]. І.Ю. Локтіонова, досліджуючи відповідальність керівника органу досудового розслідування, вважає, що сутність його відповідальності в позитивному аспекті полягає в добросовісному виконанні ним процесуальних та організаційних повноважень, які покладено на нього Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та відомчими нормативними актами [10, с. 127].

Варто наголосити, що з моменту виникнення ідеї виокремлення позитивного аспекту юридичної відповідальності вона отримала не лише прихильників, а й критиків як на загальнотеоретичному рівні, так і серед учених-процесуалістів.

Зокрема, І.С. Самощенко та М.Х. Фарукшин категорично заперечують існування позитивної юридичної відповідальності. Вони вважають, що щодо юридичної відповідальності в активному (позитивному) аспекті мова взагалі не може вестись. Юридична відповідальність із часу її виникнення завжди була відповідальністю за минуле, за вчинене протиправне діяння. Інакше можна дійти неприйнятного висновку, що особа, яка не вчиняє злочини, уже несе правову відповідальність [11, с. 43].

Учені, які критично ставляться до виокремлення позитивного аспекту юридичної відповідальності, свою позицію обґрунтовують такими аргументами:

- віднесення позитивної відповідальності до правової означало б фактичну ліквідацію відповідальності як правового інституту, оскільки будь-який вид діяльності, врегульований правом, можна було б з успіхом вважати відповідальністю (Я.Н. Шевченко) [12, с. 27];

— за широкого розуміння юридичної відповідальності втрачається специфіка юридичного розуміння відповідальності та виникає потреба в новому терміні (Р.О. Халфіна) [13, с. 316, 317];

— об'єднання двох аспектів в одному терміні «юридична відповідальність» є неможливим і непотрібним, адже об'єднуються дві якісно різні категорії, такі як «добро» й «зло», дотримання обов'язку та його порушення (С.Н. Братусь, А.В. Мурзановська) [14, с. 342];

— визнання відповідальністю обов'язок здійснювати передбачені законом дії (борг), з одного боку, веде до подвоєння термінології (одне й те саме явище водночас іменується обов'язком і відповідальністю), а з іншого - вносить неясність у термінологію: відповідальністю називається і сам обов'язок, і наслідки його невиконання (М.С. Малєїн) [15, с. 131];

— не можна характеризувати правову відповідальність такими категоріями правосвідомості й моралі, як «усвідомлення необхідності зразкової поведінки», «сумлінне ставлення до своїх обов'язків», «почуття відповідальності». Ці категорії є не правовими, а моральними (О.Е. Лейст) [16, с. 595-599];

— позитивна відповідальність не має юридичних властивостей, а тому неправомірно розглядати її як юридичну відповідальність, не заперечуючи її ролі в правовому регулюванні (А.С. Шабуров) [8, с. 92];

— концепція позитивної відповідальності з'явилась у 1960-ті рр., коли партія та держава будь- якими способами намагались підвищити відповідальність людини, а не держави. Тому вона обумовлювалась причинами ідеологічного характеру (Н.П. Колдаєва) [17, с. 161-170].

Досить обґрунтовано висловлює своє розуміння цієї дискусії О.М. Овчаренко, яка стверджує, що юридична відповідальність має розглядатись винятково в негативному (ретроспективному) значенні з таких причин: 1) юридична наука має забезпечувати правотворчу й правозастосовну діяльність чітко встановленим понятійним апаратом, мінімізуючи наявність у ньому термінів, які можуть мати неоднакове значення; 2) позитивний характер відповідальності орієнтується на звернення до внутрішніх мотивів особи, її особистого оцінювання своєї поведінки, що не є сферою правової регламентації; 3) категоріальний апарат юридичної науки вже містить поняття, спрямовані на позначення так званої відповідальної правомірної поведінки учасників суспільних відносин, урегульованої правом [1, с. 41].

У кримінальній процесуальній теорії також не всі науковці дотримуються широкої концепції розуміння кримінальної процесуальної відповідальності. Зокрема, І.Л. Петрухін стверджує, що добровільне й свідоме виконання процесуальних обов'язків та винне порушення цих обов'язків - діаметрально протилежні явища, які не можуть бути об'єднаними одним поняттям процесуальної відповідальності. У результаті відповідальність у кримінальному процесі набуває неймовірних меж. Усі несуть відповідальність: і той, хто добровільно й свідомо виконує свої обов'язки, і той, хто діє на шкоду державі (вчиняє правопорушення). Більш правильно було б замість «позитивної» відповідальності ввести поняття соціального (правового) боргу [18, с. 249]. Проте, як зауважує І.Л. Петрухін, соціальний борг - це не відповідальність, а мотивація правомірної поведінки [19, с. 68].

Оскільки дискусія щодо концепції широкого підходу до розуміння юридичної відповідальності триває вже досить довго, варто звернути увагу також на контраргументи прихильників позитивної юридичної відповідальності. Так, багато вчених підтверджують доцільність визнання позитивної юридичної відповідальності на підставі того, що цей термін закріплюється в нормативно-правових актах. А тому дискусії щодо того, що позитивна відповідальність не має юридичного характеру, є безпідставними.

Дійсно, у кримінальному процесі також можна знайти закріплення відповідальності як відношення до покладених на особу обов'язків. Зокрема, у ст.212 КПК України вказано: «У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі» [20].

Проте навряд чи можна на підставі цієї норми стверджувати про позитивний аспект кримінальної процесуальної відповідальності. Як слушно зауважує А.С. Шабуров, сам по собі факт закріплення терміна нормативно не робить визначене ним явище юридичним. У нормативних актах використовуються не лише спеціальні юридичні, а й загальновживані, технічні, професійні терміни [8, с. 88]. Зокрема, в окремих процесуальних кодексах вживається термін «добросовісність» (ч.3 ст.27

Цивільного процесуального кодексу України, ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України). Однак цей факт не дає вченим підстав говорити про його юридичну природу. Що ж стосується наведеної норми КПК України, то в цьому випадку недоречно говорити про позитивну відповідальність. Таке положення визначає функцію цієї особи, її повноваження (відповідати, контролювати перебування затриманих осіб).

Основним аргументом на користь позитивної юридичної відповідальності науковці називають те, що юридична відповідальність не може бути відірваною від загального її поняття. Із цього приводу заслуговує на увагу позиція вчених, які вважають, що юридична відповідальність і відповідальність загалом як соціальне явище співвідносяться не як загальне та особливе, а як частина й ціле. Кожна частина має відносну самостійність як щодо цілого, так і щодо інших його частин [8, с. 96-97].

Окрім наведеного, варто зауважити, що теорія широкого розуміння юридичної відповідальності не є догмою, адже широкий підхід сформувався лише 50 років тому, а така тривалість поглядів не зіставляється з поняттям «догма» [21, с. 6-7].

Для юридичної науки, правотворчої й правозастосовної діяльності велике значення має однозначність, чіткість і конкретність юридичної термінології. Не заперечуючи проти того, що відповідальність як соціальне явище має дві форми (позитивну та негативну), вважаємо, що юридична відповідальність, а відповідно, і кримінальна процесуальна відповідальність, має розглядатись як відповідальність за вчинене протиправне діяння.

Література

1. Овчаренко О.М. Юридична відповідальність судді : теоретико-прикладне дослідження / М. Овчаренко. - Х. : Право, 2014. - 576 с.

2. Аземша І.Б. Юридична відповідальність : сучасні погляди, дискусії та концепції / І.Б. Аземша // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 2. - С. 54-57.

3. Осауленко А.О. Нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А.О. Осауленко ; Київський національний університет внутрішніх справ. - К., 2007. - 214 с.

4. Хачатуров Р.Л. Общая теория юридической ответственности : монография / Р.Л. Хачатуров, Д.А. Липинский. - СПб. : «Юридический центр Пресс», 2007. - 950 с.

5. Маліновська В.М. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності /

В.М. Маліновська // Вісник Вищої ради юстиції. - 2010. - № 2. - С. 58-65.

6. Донченко О.П. Свобода як передумова кримінально-правової відповідальності / О.П. Донченко // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2006. - № 311. - С. 34-38.

7. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность / Г.Н. Ветрова. - М. : Наука, 1987. - 112 с.

8. Шабуров А.С. Социальная ответственность личности в условиях перестройки / А.С. Шабуров. - Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. - 168 с.

9. Гаврилюк Л.В. Відповідальність слідчого : кримінально-процесуальні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / Л.В. Гаврилюк. - К., 2009. - 20 с.

10. Локтіонов І.Ю. Правова відповідальність керівника органу досудового розслідування /

0. Ю. Локтіонов // Митна справа. - 2013. - № 6. - С. 126-130.

11. Самощенко И.С. Ответственность по советскому законодательству / И.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин. - М. : Юрид. лит., 1971. - 240 с.

12. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних / Я.Н. Шевченко. - К. : Наукова думка, 1976. - 190 с.

13. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. - М. : Юрид. лит., 1974. - 351 с.

Мурзановська А.В. Про деякі аспекти кримінально-процесуальної відповідальності / А.В. Мурзановська // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 32. - С. 339-344.

Малеин Н.С. Правонарушение : понятие, причины, ответственность / Н.С. Малеин. - М. : Юрид. лит., 1985. - 192 с.

Общая теория государства и права : в 2-х т. / В.В. Борисов, Н.Л. Гранат, Ю.И. Гревцов и др. [отв. ред. М.Н. Марченко]. - М. : Зерцало, 1998. - Т. 2 : Теория права. - 640 с.

Колдаева Н.П. Об ответственности в законотворчестве / Н.П. Колдаева // Концепции стабильности закона / под ред. В.П. Казимирчука. - М. : Проспект, 2000. - С. 161-170.

Петрухин И.Л. Человек и власть. (В сфере борьбы с преступностью) / И.Л. Петрухин. - М. : Юристъ, 1999. - 391 с.

Петрухин И.Л. Уголовно-процессуальная ответственность / И.Л. Петрухин // Известия вузов. Правоведение. - 1984. - № 3. - С. 61-68.

Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] - Режим доступу : http ://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

Безклубий І.А. Правова відповідальність / І.А. Безклубий // Соціологія права. - 2011. - № 2. -С. 6-10.

Размещено на Allbest.ru