Размещено на http://www.allbest.ru/

Види та способи здійснення правопорушень у сфері податкового законодавства. Штрафні санкції та пеня

Таблиця 10.1. Перелік вимог щодо встановлення рівня відповідальності за порушення податкового законодавства

Необхідно враховувати, що податковим законодавством може бути встановлено відповідальність безпосередньо не тільки за податкові правопорушення, але і за правопорушення, які так чи інакше стосуються норм законодавства про податки. Це належною мірою відноситься до сфери валютного законодавства, законодавства про відмивання "брудних" грошей, фіктивне банкрутство та інше.

Підставою юридичної відповідальності є такі дії платника податків, що мають, по-перше, усі передбачені законодавчо ознаки карного діяння і, по-друге, усі передбачені законодавчо елементи складу правопорушення. Ознаками карного діяння є: недотримання встановлених законодавством норм, вина особи, а також причинний зв'язок протиправної дії і нанесеної шкоди. Склад порушення податкового законодавства - це умови, закріплені в законі, при виконанні яких у сукупності діяння учасника податкових відносин оцінюється як порушення, що передбачає накладення певних стягнень (рис. 10.1) [42, с. 247].

Рис. Елементи податкового правопорушення

Порушення податкового законодавства може бути зроблено як дією, так і бездіяльністю. Порушення терміну постановки на облік у податковому органі, ухилення від постановки на облік, неподання податкової декларації - найпоширеніші приклади порушень законодавчих вимог бездіяльністю. Грубе порушення щодо обліку доходів і витрат, об'єктів оподаткування може бути зроблене як дією (неправильне відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку), так і бездіяльністю (не документування і не відображення в обліку господарських операцій).

Суб'єкта податкового правопорушення характеризують властивості, що дозволяють застосувати заходи відповідальності. Ці властивості різні для фізичних і юридичних осіб. Так, ознака досягнення особою встановленого законом віку властива тільки фізичним особам. Тому для чіткого встановлення характеристик суб'єктів порушень податкового законодавства, насамперед, виділяють групи суб'єктів: фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи як суб'єкти порушень податкового законодавства підрозділяються на дві категорії. До першої належать ті, що беруть участь у податкових відносинах у якості платників податків або податкових агентів, а до другої - ті, що беруть участь у цих відносинах як посадові особи.

Суб'єктами відповідальності за порушення податкового законодавства виступають також юридичні особи, до яких належать як українські, так і іноземні підприємства, організації, компанії та інші корпоративні утворення, міжнародні організації, їхні філії та представництва. Вони можуть виступати суб'єктами відповідальності не тільки як платники податків, але і як податкові агенти. За порушення обов'язків, передбачених податковим законодавством, відповідальність несуть також банки, що виконують розрахункове та касове виконання бюджету. При цьому слід зауважити, що юридичні особи можуть виступати суб'єктами тільки фінансової відповідальності.

Адміністративна відповідальність платника податків за податкове правопорушення

Розглянемо докладніше види відповідальності за вчинені порушення податкового законодавства України: адміністративна, фінансова та кримінальна. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права й свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, що настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності [36, ст. 9].

Адміністративні санкції мають персональний характер і накладаються на керівників і посадових осіб підприємства за порушення діючих законодавчих і нормативних актів. Розмір і порядок застосування адміністративних штрафів регламентуються Кодексом України про адміністративні правопорушення [36], Законом України "Про державну податкову службу в Україні" зі змінами та доповненнями [27].

Адміністративні санкції накладаються за такі порушення в сфері оподаткування [36]:

1) порушення терміну постановки на облік в органі державної податкової служби;

2) недопущення посадової особи органу податкової служби для здійснення податкової та іншої перевірки виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, використовуваних для одержання доходів;

3) невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність;

4) здійснення продажу товарів без придбання патентів або здійснення продажу товарів, не відображених у деклараціях;

5) порушення порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю;

6) ухилення від подання декларації про доходи;

7) порушення законодавства з фінансових питань;

8) порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами;

9) порушення правил про валютні операції;

10) зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачила її шкідливі наслідки й свідомо допускала їх настання. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим із необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах із громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються тільки дипломатичним шляхом.

Слід зауважити, що чинним законодавством передбачено обставини, які виключають адміністративну відповідальність, зокрема, встановлено, що особи, які діяли в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або були у стані неосудності, не підлягають адміністративній відповідальності [36].

Крім того, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням.

За вчинення адміністративних правопорушень до платників податків можуть бути застосовані адміністративні стягнення: попередження, штраф та конфіскація [36].

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за скоєння відповідних адміністративних правопорушень. Конфіскація предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (табл. 10.2) [36].

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи по яких одночасно розглядаються одним і тим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої внаслідок серйознішого правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано і додаткове, передбачені статтями про відповідальність внаслідок будь-якого учиненого правопорушення.

Таблиця Обставини, що враховуються при визначенні відповідальності внаслідок учиненого адміністративного правопорушення

Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення стягнення може бути накладене не пізніше як через місяць із дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення його виконання не вчинила нового правопорушення, то вважається, що вона не була піддана такому стягненню [36].

Завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення нерозривно пов'язані з реалізацією найважливішого конституційного принципу законності. До найважливіших із них належать: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, та їх запобігання.

Провадження у справі адміністративного правопорушення не може бути розпочатим, а розпочате підлягає закриттю за обставин [36]:

o відсутності події і складу адміністративного правопорушення;

o недосягнення особою на момент учинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

o неосудності особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

o учинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

o видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

o скасування акта, який установлює адміністративну відповідальність;

o закінчення на момент розгляду справи граничних строків накладення адміністративних стягнень;

o наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) щодо накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови щодо закриття справи адміністративного правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

o смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Розгляд справи адміністративного правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом та органом (посадовою особою), який її розглядає, всіх громадян, не залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Доказами у справі щодо адміністративного правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких уповноважений орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом щодо адміністративного правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відповідні дані: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи [36]. відповідальність адміністративний санкція правопорушення

Уповноважений орган (посадова особа) оцінює докази за своїм власним переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їхній сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу попереднього слідства або дізнання.

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, й особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, а за наявності свідків - підписується й цими особами. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення й зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права й обов'язки, про що робиться відмітка в протоколі.

Справа щодо адміністративного правопорушення розглядається за місцем його вчинення в 15-денний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу щодо адміністративного правопорушення та інших матеріалів справи. Розглянувши справу щодо адміністративного правопорушення, уповноважений орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність внаслідок даного адміністративного правопорушення, прийняте по справі рішення [36].

За необхідності постанова додатково містить вирішення питання про вилучені речі й документи, а також указівку про порядок і строк його оскарження. Постанова по справі адміністративного правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Постанова щодо закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд прокуророві, органу попереднього слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, що виключають провадження у справі адміністративного правопорушення. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або висипається особі, щодо якої її винесено.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання з моменту її винесення державними й громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами й громадянами [36]. При оскарженні або опротестуванні постанови вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження. Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведене повністю, із відміткою про виконання повертається до органу (посадовій особі), який виніс постанову [36].

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних унаслідок учинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного повернення цього предмета у власність держави. Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс цю постанову [36].

Размещено на Allbest.ru