Загальні ознаки процесуальної форми цивільного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальні ознаки процесуальної форми цивільного судочинства та її вплив на судову діяльність

ПЕРУНОВА О. М.,

Одним із головних чинників правової діяльності держави є взаємозв'язок мо ралі та права, їх сумісне зближення, яке знаходить своє яскраве відображення в цивільному судочинстві, а також у розвитку й вдосконаленні цивільно-процесуальної форми.

Процесуальна форма судових процесів - це кожного разу обумовлений процесуальни ми нормами та певними нормами матеріального права конкретний обсяг процесуальної ді яльності суду та всіх інших учасників цивільного процесу, у межах якого виникають, розви ваються та закінчуються процесуальні правовідносини та окремі процесуальні дії [1, с. 58]. цивільний судочинство процесуальний законодавчий

Постановка завдання. В українській юридичній літературі до цього часу не сформу льовано загального чіткого визначення процесуальної форми цивільного судочинства. Вва жаємо, що необхідно більш детально приділити увагу значенню процесуальної форми, оскільки вона є надійним гарантом законності, істини, гарантом прав і законних інтересів учасників цивільного процесу.

Результати дослідження. Теорії поняття і значенню процесуальної форми приділена увага в роботах відомих учених-процесуалістів та практиків.

Так, В.М. Горшеньов під процесуальною формою розуміє сукупність однорідних про цесуальних вимог, які пред'являються до дій учасників процесу та спрямованих на досяган ня якогось певного результату [2, с. 190-191].

У своїй спільній роботі В.М. Горшеньов і П.Є. Недбайло зазначали, що процесуальна форма здійснення прав та обов'язків включає діяльність їх носіїв й інших суб'єктів права з опо середкування процесу реалізації цих прав та обов'язків у певних документах [3, с. 111-113].

Н.О. Чечина під процесуальною формою розуміє сукупність встановлених і санкціонованих законом правил, які регламентують порядок здійснення правосуддя, порядок діяль ності кожного, хто бере участь у процесі [4, с. 24-25].

Певні думки стосовно процесуальної форми висвітлювали представники науки кри мінального процесу. Так, В.М. Шпілєв вважав, що внутрішня правова форма кримінального процесу (процесуальні відносини) і зовнішня процесуальна форма (форма процесуальної процедури) тісно пов'язані між собою й утворюють щось єдине. Автор стверджує, що кожна стадія кримінального процесу має свої процесуальні форми [5, с. 102].

М.А. Якуб розглядає процесуальну форму як сукупність встановлених процесуальним законом умов, у яких здійснюється як діяльність у цілому, так і кожна окрема процесуальна дія (чи комплекс таких дій), а також ухвалюється кожне рішення в справі, яким зазначається зв'язок і послідовність запроваджуваних дій і прийнятих рішень. Процесуальна форма (про цесуальний порядок) утворює детально врегульоване стійке юридичне визначення, суворо обов'язковий стабільний правовий режим діловодства з кримінальних справ [6, с. 8].

М.М. Ясинок під процесуальною формою розуміє врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду цивільних справ, що включає певну систему гаран тій [1, с. 58].

Таким чином, вважаємо, що поняття, характер та особливості процесуальної форми, як і будь-якої іншої форми, визначаються тим змістом, який вона приймає. Оскільки процесуальна форма - це форма судової діяльності й відносин, виникаючих із цієї діяльності, її особливості визначаються змістом діяльності суду. Вважаємо, що з'ясування особливостей процесуальної форми дозволять більш повно розкрити зміст та специфіку самої судової діяльності.

Отже, серед особливостей процесуальної форми треба виділити такі:

1. Правосуддя відрізняється від інших галузей державної діяльності, тим, що про цесуальна форма являє собою певну частину правил, встановлених процесуальним зако ном. Детальна законодавча регламентація, нормативне регулювання процесуальної форми в основному здійснюються нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Правила, які не встановлені законом, не можуть регулювати порядок діяльності осіб, які беруть участь у судовому розгляді. Загалом цивільна процесуальна форма розгля дається як сукупність правил, які визначають зміст поведінки суду й учасників процесу, по рядок та послідовність такої поведінки в рамках цивільних процесуальних правовідносин; визначення місця й строків реалізації процесуальних прав та обов'язків. Процесуальна по ведінка суду та учасників процесу стає безпредметною, якщо дії вчиняються без дотримання певної послідовності їх реалізації.

2. Єдність цивільної процесуальної форми. Цивільна процесуальна форма передбачає єдині процесуальні правила для всіх категорій цивільних справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства. Одночасно в її межах закріплено інші особливі форми вираження таких правил. Тому процесуальні дії можуть вчинятися в дещо різному порядку. Цим можна пояснити існування різних процедур, підпорядкування загальним правилам процесуальної форми.

3. Фіксація результатів процесуальної поведінки. Це так звана зовнішня сторона про цесуальної форми, основу якої складають процесуальні засоби, за допомогою яких фіксу ється порядок і результати процесуальної діяльності. Такими засобами є різні процесуальні акти-документи (документування цивільного судочинства).

Документування - це утворення документа з використанням різних методів, способів і засобів фіксування інформації на матеріальному носієві [7, с. 67].

Процесуальне право пред'являє вимоги щодо форми та змісту процесуальних ак- тів-документів. Тому, наприклад, ст. 119 ЦПК України закріплює законодавчо ті реквізити, які в обов'язковому порядку повинні бути зазначені як у позовних заявах, так і в заявах окремого провадження. Порушення цих вимог закону тягне за собою негативні процесуаль ні наслідки - залишення позовної заяви чи заяви без руху. При цьому письмова форма поєд нується з усною формою, яка є основною в окремих стадіях цивільного процесу (пояснення сторін, показання свідків даються в усній формі, спілкування з головуючим відбувається в словесній формі тощо). Серед документів, які оформлюються судом, не слід забувати про такі, як фіксування судового засідання технічними засобами (ст. 197 ЦПК України); журнал судового засідання (198 ЦПК України); порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії (ст. 200 ЦПК України). Фіксування цих форм документів відрізня ється від інших, оскільки вони можуть використовувати два види носія інформації, зокрема класифікуватися як паперові та полімерні документі (фото-, кіно-, аудіо і відео- докумен ти). Ці процесуальні акти-документи із застосуванням технічних засобів можуть доповню вати одне одного так, щоб не виникало питань щодо законності й обґрунтованості судового рішення під час ознайомлення з матеріалами справи учасниками судового розгляду.

4. Процесуальна форма - це сукупність правил, у рамках яких і згідно з якими роз виваються процесуальні відносини. Системність цивільної процесуальної форми полягає у визначенні в Цивільному процесуальному кодексі переліку учасників цивільного судочинства; процесуального становища кожного учасника процесу; послідовності вчинення кожним учас ником процесуальних дій, взаємозв'язку та залежності процесуальних дій учасників процесу.

5. Процесуальна форма цивільного судочинства являє собою поступовий рух і розви ток за стадіями процесу. У науці цивільного процесуального права виділяють такі ознаки стадії цивільного судочинства: 1) наявність часових і просторових меж; 2) наявність само стійної мети та завдань; 3) існування комплексу цивільних процесуальних відносин; 4) ві дображення результатів у спеціальних процесуальних актах; 5) особлива процедура виник нення та розвитку; 6) наявність особливостей процесуального становища суб'єктів процесу; 7) специфіка реалізації принципів цивільного процесу [8, с. 128].

Стадію цивільного судочинства можна визначити як частину цивільного судочинства, у межах якого вирішується самостійні процесуальні завдання, які характеризують особли вості процесуального регулювання порядку розгляду та вирішення цивільних справ, пере гляду судових рішень, вирішення окремих процесуальних питань, що постають перед судом у межах цивільної процесуальної форми.

6. Під час характеристики ознак процесуальної форми цивільного судочинства не слід забувати про таку процесуальну конструкцію, як принципи цивільного процесуального права.

Принципи цивільного процесуального права формуються та розвиваються одночасно з розвитком галузі права й, відповідно, тієї системи суспільних відносин, яку така галузь регулює.

Науковцями запропоновано різноманітні критерії класифікації принципів цивільного процесуального права, а саме : а) за джерелом закріплення (конституційні принципи ци вільного процесуального права та принципи, закріплені галузевим законодавством); б) за сферою поширення (загальноправові принципи, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи правових інститутів); в) за об'єктом регулювання (організаційно-функціональні принципи, функціональні принципи).

Безперечно, якщо характеризувати процесуальну форму цивільного судочинства, то певну перевагу в її характеристиці мають функціональні принципи цивільного судочинства, а саме: принцип законності, принцип судової (законної) істини, принцип доступності судо вого захисту, принцип усності, принцип безпосередності, принцип диспозитивності, прин цип змагальності, принцип процесуальної рівноправності сторін. У сукупності ці принципи створюють ті засади, на яких будується та функціонує цивільна процесуальна форма.

Таким чином, зазначені ознаки процесуальної форми цивільного судочинства дають змогу більш чітко охарактеризувати значення процесуальної форми, її вплив на судову ді яльність. Процесуальна форма є невідривною стороною цивільного судочинства. Процесу альна форма (процесуальний порядок) є правовою формою діяльності суду, а також інших учасників цивільного процесу. Вона являє собою сукупність встановлених процесуальними нормами вимог, за допомагаю яких вирішується цивільна справа в цілому або конкретна процесуальна дія. Необхідність процесуальної форми, її особливості обумовлені задачами, характером судової діяльності, її специфікою як галузі державної діяльності.

Специфіка судової діяльності визначається тим, що правосуддя є функцією судової влади, яка полягає в здійсненні в порядку цивільного судочинства розгляду та вирішення цивільних справ судом, перегляду судових актів у вищих за ієрархією судових інстанціях із метою захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів держави.

Суд (суддя) у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-яко го незаконного впливу, тиску чи втручання. Процесуальні права та обов'язки судді в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах достатньо багато чисельні та різноманітні. Вони передбачені майже в кожній статті ЦПК України. Це пов'язано з особливою роллю суду у сфе рі цивільного судочинства. Реалізація процесуальних прав і обов'язків суддею здійснюється в межах цивільних процесуальних правовідносин за участю інших учасників процесу (сторін, третіх осіб, представника, свідка, експерта та інших) шляхом вчинення процесуальних дій.

Отже, процесуальна діяльність суду повинна здійснюватися на основі законодавства про цивільне судочинство (ст. 2 ЦПК України) у визначній послідовності, з дотриманням процесуальної форми. Суд (суддя), діючи від імені суду, є виконавцем функцій правосуд дя, практичним провідником мети та завдань цивільного судочинства у вирішенні цивіль но-процесуального справи. Специфіка судової діяльності розкривається в її особливості, яка встановлена нормами цивільного права (наприклад, винесення судового рішення, ухвали).

Вважаємо, що процесуальна форма впливає на зміст цивільного судочинства. Процесуальна форма організовує судову діяльність у напрямі досягнення певних поставлених перед нею задач.

Отже, значення процесуальної форми можна кваліфікувати так:

- процесуальна форма визначає умови послідовного здійснення демократичних прин ципів цивільного судочинства;

- процесуальна форма забезпечує законність у діяльності суду із цивільних справ;

- процесуальна форма має умови для скорішого розгляду та вирішення цивільного спору;

- процесуальна форма містить в собі гарантії прав і законних інтересів учасників ци вільного процесу;

- сприяє умовам, які забезпечують повноту вивчення будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справи;

- процесуальна форма сприяє винесенню судового рішення. Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення. Зазвичай ухваленням судо вого рішення закінчується стадія судового розгляду, однак процесуальний закон допускає ухвалення судового рішення й у попередньому судовому засіданні;

- процесуальна форма повинна сприяти вимогам раціональності та простоти;

- процесуальна форма повинна сприяти вимогам моральності;

- процесуальна форма повинна сприяти вимогам логічності під час розгляду цивіль ної справи:

- процесуальна форма має велике значення для авторитету суду та власної сили судо вого рішення. Рішення суду є законним, якщо суд виконав усі вимоги цивільного судочин ства та вирішив справу відповідно до закону.

Висновки. Таким чином, можна підкреслити значимість цивільної процесуальної форми. Процесуальна форма є складною структурою, категорією, порядком розгляду ци вільних справ, яка має значення не тільки для учасників цивільного процесу, а й для судової діяльності загалом. При цьому процесуальна форма може постійно змінюватися згідно з тими вимогами, які пропонує їй цивільне законодавство. Процесуальна форма є правовою формою державної діяльності, специфічним її різновидом.

Дотримання процесуальної форми в судовій діяльності є суттєвою гарантією вста новлення істини, важливою гарантією законності діловодства із цивільних справ, гарантією забезпечення прав і законних інтересів громадян, які беруть участь у справі, гарантією за конності й обґрунтованості всіх рішень (ухвал), які приймаються судами.

Список використаних джерел

1. Цивільний процес України : [підручник] / за заг. ред. докт. юрид. наук, доцента М.М. Ясинка. - К. : Алерта, 20І4. - 744 с.

2. Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенёв. - М. : Юрид. лит., 1972. - 256 с.

3. Юридическая процессуальная форма: теория и практика / под общ. ред. чл.- кор. АН. КССР П.Е. Недбайло и докг. юрид. наук В.М. Поршнева. - М. : Юрид. лит., 1976. - 280 с.

4. Чечина Н.А. Норма права и судебное решение / Н.А. Чечина. - Л. : Изд-во Ленин градского ун-та, 1961. - 78 с.

5. Шпилев В.Н. Содержание и форма уголовного судопроизводства / В.Н. Шпилев. - Минск : Изд-во БГУ, 1974. - 143 с.

6. Якуб М.А. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве / М.А. Якуб. - М. : Юрид. лит., 1981. - 144 с.

7. Кушнаренко Н.Н. Документоведение : [учебник] / Н.Н. Кушнаренко. - 8-е изд., стер. - К. : Знання, 2008. - 459 с.

8. Теория юридического процесса / под ред. В.М. Горшнёва. - Х., 1985. - С. 128-130.

Размещено на Allbest.ru