Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація адвокатури в Україні

адвокат правовий самоврядування

Принцип «самоврядування» означає найвищий ступінь демократії, за яким кожна спільнота користується правом самоорганізації, самоуправління, самовизначення і приймає на себе всі ризики і відповідальність за свої рішення та їхні наслідки.

Самоврядування в межах держави надається певним інституціям і спільнотам згідно з Конституцією та чинним законодавством. Самоврядування в ідеалі передбачає здійснення самовизначення та самоуправління в порядку і за правилами, встановленими самим суб'єктом самоуправління.

Адвокатське «самоврядування» не може претендувати на ідеальний варіант у цьому розумінні, оскільки грунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність, адвоката, сформульовану в ч. 1 ст. 43 Закону.

Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування і бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.

Оскільки усе пізнається у порівнянні, не буде винятком з правил і метод оцінки досконалості, прогресивності цього Закону, його придатності для застосування саме на українському фунті.

Для початку цікаво розглянути положення VII розділу на фоні Закону «Про адвокатуру», за яким інститут адвокатури існував понад 20 років. У Законі, що відійшов у минуле, не знайшлося місця не тільки для цілого розділу, але й для окремої статті, де йшлося б про адвокатське самоврядування. І не дивно. Цей Закон був підписаний Президентом України Л.М. Кравчуком, який лише за рік до цієї події очолював ідеологічну службу Секретаріату ЦК КПУ У Верховній Раді було ненабагато краще. Поки революційні романтики з когорти В'ячеслава Чорновола раділи здобутій без крові незалежності та демократії, досвідчені комуністи вже будували під себе нову владу. їм було не до адвокатури.

За комуністичною ідеологією, ставлення до адвокатури було і залишалось - як до чогось вимушено терпимого. Головним суддею радянської системи, головним прокурором і адвокатом була партія, а все інше - камуфляж для світу.

Вже та обставина, що адвокатське самоврядування (поки що de-jure) виводиться за цим Законом з під будь-якої залежності від держави, дає надію, що адвокатура стане самостійною, а за умов повного та вмілого використання положень нового законодавства - і значущою силою у правозахисній і правоборній сфері.

Щоправда, не обійшлося і без ложки дьогтю. Новий Закон «Про безоплатну правову допомогу» ангіомі тобто ще до появи Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», заклав під незалежність адвокатури таку дещо не дуже демократичну організаційну новину: державні структури - Центри з надання безоплатної правової допомоги - будуть укладати з адвокатами угоди про надання вторинної безоплатної правової допомоги. Тобто реалізація самої ідеї безоплатної правової допомоги передбачає лише варіант безпосередньої участі адвокатури у цьому процесі. Іншого не передбачено. Добровільність адвокатури буде забезпечена викликом голови регіональної Ради адвокатів до виконкому чи держадміністрації, де давно засвоєними радянськими засобами роз'яснять соціальну важливість державного починання.

Вже сьогодні на шляху втілення в життя окремих положень цього Закону постала давно передбачувана проблема. Адвокати, представники незалежної за Законом професії, не дуже розуміють сенс співпраці з так званими. Центрами з надання безоплатної первинної правової допомоги. По-перше, нікому не хочеться вступати у фінансові відносини з державою. По-друге, кожен адвокат розуміє, що за нинішнього фінансового краху кошти на оплату праці адвоката далеко не на першому місці. І в більш стабільні часи гроші на подібні витрати ніколи не виділялися, а отже, працювати доведеться також безоплатно. По-третє, запропонована Кабінетом Міністрів схема оплати адвокатської праці коштом з бюджету приречена на серйозні прокурорські сумніви щодо законності їх витрат. А це означає постійні перевірки з боку КРУ і Прокуратури. По-четверте, адвокат набуває за договором нового, державного «партнера» з правами оцінювати його роботу з правом робити належні висновки.

Але ж усі ці «нюанси» були передбачені ще 5 років тому. Що б переконатися, достатньо звернутися до публікації Д. Фіолевського в журналі «Адвокат» за 2007 р. №4 - «Сильна і незалежна адвокатура потрібна і людині, і владі».

Авторові довелося виступити проти ініціативи тодішнього міністра юстиції про створення державних консультаційних пунктів з надання населенню безоплатної правової допомоги. Тоді замах «з непридатними засобами» на державний бюджет вдалось відбити, тепер - ні.

Отже, це перше серйозне неузгодження і випробування влади на істинність проголошених принципів, створене зіткненням суперечливих вимог двох законів, які зародилися і творилися за однією авторською ініціативою.

Привертають до себе увагу засади, на яких ґрунтується адвокатське самоврядування. Це принципи виборності, гласності, обов'язковості виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Оскільки перші два принципи не потребують коментарів, зупинимось на інших, які ніколи раніше не проголошувалися, хоча і малися на увазі.

З огляду на коло завдань адвокатського самоврядування рішення будуть прийматися саме в рамках завдань, що постають перед органами адвокатського самоврядування: а) утворення самоврядних структур; б) очищення адвокатури від людей випадкових для цієї сфери; в) підняття на незрівнянно вищий рівень справи постійного підвищення професійної кваліфікації адвокатів; г) перетворення адвокатської асоціації в істинно національний центр правової культури і правового захисту прав людини і громадянина.

Вирішенні цих завдань під силу лише організації, де кожен її учасник, починаючи з голови Ради адвокатів Україні до рядового члена корпорації свідомо візьме собі за правило беззаперечно виконувати рішення органів самоврядування. Безумовно, якщо ці рішення не порушують правових і моральних засад адвокатської професії.

Підзвітність

Йдеться про підзвітність органів адвокатського самоврядування перед своїми колегами. Цей принцип отримав своє громадянське право на існування з часів, коли відбулися перші в світі вибори. Він може бути справді визначальним і дієвим, коли ті, хто обирав, не бояться по-справжньому спитати у своїх обранців за все вдіяне і не виконане. В іншому разі підзвітність перетворюється на пусту формальність, а несумлінні обранці починають почуватися небожителями. Тому самоврядування - це рух у зустрічному напрямку з дотриманням усіх правил руху.

Заборона втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Вперше озвучено на законодавчому рівні постулат незалежності адвоката в професійній діяльності і в конкретній роботі. Вступаючи в НААУ і отримавши документ на право займатися адвокатською діяльністю, адвокат бере на себе певні обов'язки правового і етичного характеру, залишаючись при цьому абсолютно незалежним у своїй професійній діяльності. Незалежним у питаннях вибору професійної спеціалізації, організації свого робочого місця і часу, у визначенні власних пріоритетів загальної діяльності, формуванні власних поглядів та позицій у конкретній справі тощо.

Цілком зрозуміло, що, будучи добровільним членом великої корпорації, адвокат керується у своїх вчинках і в діяльності Законом, загальними корпоративними правилами і етичними настановами.

На завершення аналізу ст. 43 коротко зупинимося на ч. 2, де проголошується: «Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України». Людям молодим така правова настанова може бути не дуже зрозумілою, бувалим адвокатам давно відомо, що адвокатуру України за радянських часів та у період незалежності завжди прагнули повчати представники прокуратури, суду, чиновники Мін'юсту тощо. Не будучи адвокатами і не дуже вникаючи в адвокатські проблеми, вони часто-густо вирішували долю адвокатів і адвокатури загалом. Навіть комісія з підготовки Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» складалася переважно з чиновників, далеких від адвокатури.

Закон кладе край цій несправедливості, підкреслюючи, що адвокатські питання віднині будуть вирішувати самі адвокати і лише адвокати. Це шлях до повної демократизації професії. Але не слід забувати, що демократія швидко перетворюється на безлад, коли не вчитися жити за принципом «демократія - не вседозволеність, а лише система вимог кожної людини передусім до себе самої».

Завдання адвокатського самоврядування, (ст. 44 Закону)

- забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;

- підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

- створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;

- забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;

- забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;

- участь у формуванні Вищої ради юстиції у порядку, визначеному законом.

Пункт 1 ст. 44 першим завданням адвокатського самоврядування визначає: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності. По суті, це головна мета законодавчого проголошення адвокатського самоврядування. Коли йдеться про незалежність цілого інституту, що забезпечує безперебійність роботи судової влади, державної системи слідчих апаратів, щоденного правового обслуговування мільйонів людей, мимоволі виникає запитання: Незалежність від кого? Хто здатен порушити незалежність такої розгалуженої, всебічної й організованої системи? Відповідь постає сама собою: порушення незалежності такої інституції може порушити лише сама держава в особі її владних гілок - законодавчої, виконавчої, судової.

Незалежність інституту адвокатури - це передусім незалежність кожного адвоката зокрема. Порушення незалежності цілого інституту може здійснюватися на місцях шляхом інерційного ігнорування прав адвокатів - членів НААУ під час здійснення адвокатської діяльності. Адвокатське самоврядування повинно не залишати без розгляду жодної скарги адвоката на утиск незалежності з боку слідчих, суддів, чиновників місцевого самоврядування. Адвокати мають безпосередньо відчувати, що їхні обранці не лише охоче відвідують закордонні форуми і конференції, але і дбають про професійний комфорт тих, хто своєю працею створює самі можливості для міжнародного спілкування з іноземними колегами.

У свою чергу, адвокатам, які повсякденною працею створюють належні умови для органів самоврядування, потрібно навчитися більш вимогливо ставитися до стилю і ефективності діяльності останніх.

Щодо втручання в діяльність адвокатів, то слід зауважити, що найбільш ефективною зброєю проти такого зла є адекватна поведінка самого адвоката. Ознайомлення з дисциплінарною практикою стосовно адвокатів свідчить про те, що більшість конфліктних ситуацій виникає саме через некоректність, неетичність, а деколи і відверту вседозволеність самих адвокатів. Тут є над чим задуматися.

Підтримання високого професійного рівня адвокатів

Дуже болюче питання. Болюче, бо, за моїми особистими спостереженнями, які відображено у численних журнальних, газетних та електронних публікаціях, радіотелевізійних матеріалах, загальний якісний і моральний рівень пересічного адвоката суттєво знизився.

Чому пересічного і чому майже? На певних рівнях приватного бізнесу і в містах високої концентрації політичних та економічних процесів сформувався прошарок юристів, що обслуговують великий капітал і політичні процеси, серед яких можна розгледіти більш або менш помітні фігури на правовому горизонті і які за ознакою частоти появи на телевізійних шоу автоматично зараховуються до еліти. Ми не можемо виключати, що серед цієї публіки вже з'явилися чи з'являться професіонали справді високого класу, але в масштабі країни це дуже тоненька плівка відсторонених від повсякденної масової практики, спеціалістів у вузькій спеціалізації. Кожен з них навряд чи витримав би робочий день юриста з районної консультації.

З іншого боку, величезна армія юристів, випущених на світ божий з державними дипломами. Заради істини зауважимо, що випускники престижних ВНЗ не дуже вирізняються на тлі цієї армії юристів. Слід висловити «подяку» Міністерству освіти і науки, яке поставило на конвеєр акредитування і видачу ліцензій на право випуску юристів в селищних та районних «забігайлівках», не кажучи вже про міста.

Перед новими органами адвокатського самоврядування сьогодні на весь зріст постає завдання - скоротити до мінімуму розрив у теоретичних знаннях і адаптувати адвокатів - практиків до потреб і викликів, висунутих часом, суспільством, державою.

Завдання не з простих, але тільки через його вирішення можна досягти поваги з боку суддів, передусім присяжних, українського суспільства і держави до українського адвокатського корпусу, який завжди в усіх розвинених країнах посідає почесне місце юридичної еліти.

Таке завдання під силу лише системній освітній структурі із залученням до роботи кращих сил як з освітянської сфери, так і з найбільш, кваліфікованих досвідчених адвокатів і представників правоохоронних і суміжних професій.

Завдання важке, але легких шляхів не буває, а дорогу долає той, хто іде. Початок цій роботі має покласти Рада адвокатів України з повного перегляду Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, затвердженого Рішенням ВККА при Кабінеті Міністрів України від 17 лютого 2012 р. №VI/12-599, яке дискредитує і Кабінет Міністрів, і адвокатський корпус своєю примітивністю і школярським формалізмом. Раніше ми вже досить ретельно аналіз ували цей «історичний» документ.

Створення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури

Створення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури - це виконання низки вимог, декларованих ст. 50 Закону: 1) затвердження положень про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатів та про регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію; 2) проведення регіональних конференцій, на яких будуть встановлені квоти палат і обрані члени КДК; 3) Обрання членами КДК керівників палат і голови КДК.

Після цього Рада адвокатів України забезпечує проведення з'їзду адвокатів, де одним з питань має бути обрання 30 членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів.

Оскільки ВКДКА і регіональні КДК - це юридичні особи з власним бюджетом і особистим банківським рахунком, то голови цих самоврядних структур за підтримки Ради адвокатів України і рад регіонів вирішують питання про постійну дислокацію комісій і організацію їхньої роботи.

Контроль за роботою ВКДКА та регіональними КДК здійснюють з'їзд адвокатів, рада адвокатів України, конференція адвокатів регіону і рада адвокатів регіону.

Після затвердження Радою адвокатів України відповідних положень відбулося перше засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, про що було розміщено повідомлення на сайті НААУ

7 грудня 2012 р. в приміщенні готельного комплексу «Русь» в Києві відбулося перше засідання новообраної Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України.

Члени комісії - представники різних регіонів нашої країни зібралися разом для обговорення важливих питань діяльності комісії. Так, до порядку денного засідання було винесено низку важливих питань, а результатом заходу, окрім іншого, стало затвердження регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Цей документ визначає порядок роботи ВКДКА та проведення засідань Комісії, прийняття рішень з питань, що належать до повноважень ВКДКА, а також питань внутрішньої діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України.

Створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності.

Цей пункт наштовхує на роздуми: що слід розуміти під «сприятливими умовами адвокатської діяльності», створення яких перебуває в компетенції адвокатського самоврядування за Законом. Загальновідомою є істина, що створення сприятливих умов діяльності будь-якого інституціонального утворення - це функція держави. Головним дійством держави в цьому напрямку є прийняття Закону, що закладає основи створення і функціонування цієї інституції в притаманному їй просторі.

Таким кроком української влади і є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Фундаментальними сприятливими умовами здійснення адвокатської діяльності, закладеними Законом, слід вважати:

- створення імперативного правового механізму об'єднання під дахом однієї структури (НААУ) юристів, що обрали для себе адвокатську професію;

- надання інституту адвокатури справжньої (поки що теоретично) а не декларативної незалежності у вирішенні внутрішніх питань і в самостійному формуванні усіх самоврядних органів;

- підвищення ролі адвоката та реальне посилення його правових можливостей у діяльності щодо захисту прав людини у кримінальному процесі;

- розширення соціально-професійних гарантій адвоката у кримінальному процесі;

- сприяння створенню рівних правових можливостей сторін у судовому процесі;

- піднесення на принципово вищий рівень статусу адвокатського запиту і реакції на нього посадових осіб-виконавців (ст. 24 Закону).

Це головні досягнення Закону, які важко оспорювати.

Щодо створення сприятливих умов адвокатської діяльності силами власного самоврядування, перед яким Закон ставить таке завдання, то, на жаль, вони будуть нівелюватися складнощами українського законодавства та інертністю зіпсованого чиновницького менталітету.

У цьому сенсі особисто автора турбує ситуація, створена непродуманими і недосконалими положеннями Закону «Про безоплатну правову допомогу» (про що вже йшлося раніше).

Одним із головних завдань, що стоять перед самоврядною організацією, залишається якісне підвищення правової допомоги у захисті прав громадян, До компетенції самоврядування (в особі його керівних органів), безумовно, закон відносить і гігантську роботу зі створення дієвої і ефективної системи підвищення професійної кваліфікації та етико-культурного виховання адвокатів.

Про правовідносини адвокатів із судами і правоохоронними органами потурбувалися творці Кримінально-процесуального кодексу, чим, власне, і визначили появу аналогічних положень у Законі.

Забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Завдання забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність зобов'язує самоврядувальні органи по-новому планувати і розбудовувати роботу з висвітлення діяльності адвокатури і налагодження зворотного зв'язку зі споживачами адвокатських послуг.

Сьогодні немає жодного адвокатського друкованого органу, який би друкував на своїх сторінках відгуки про роботу адвокатів і власну оцінку її якості «від народу». Така сторінка журналу, газети - «голос народу» - набагато більше дисциплінувала б адвокатів через небажання потрапити в «герої» публікацій, ніж десятки скарг в КДК.

Національна асоціація адвокатів України (ст. 45 Закону)

1. Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

За Законом Національна асоціація адвокатури України (НААУ):

- представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами.

організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;

захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;

забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;

- виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Національна асоціація адвокатів України утворюється з'їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.

Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з'їздом адвокатів України та є її установчим документом.

З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають усі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

Найменування ст. 45 Закону «Національна асоціація адвокатів України» (НААУ) - є символічним. Воно уособлює повний монополізм НААУ в питаннях адвокатського об'єднання і саморегулювання, його єдиність та екстериторіальність. В Законі не використовується таке поняття, притаманне будь-якому об'єднанню, як «добровільність».

Суть статті 45 Закону - це опорні визначення, які мають стати фундаментом самоврядної організації адвокатури і, отже чином, визначають правові цілі та межі її діяльності і взаємин з державою.

За цим визначенням НААУ є:

«…недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Недержавною означає, що НААУ створюється не за вказівкою чи розпорядженням органу державної влади, а згідно з Конституцією і законодавством про громадські організації та об'єднання в Україні. НААУ не користується будь-якими державними коштами і будується на принципі самоврядування, повного самозабезпечення своєї діяльності і дотримання усіх вимог Конституції України та українського законодавства.

Некомерційною означає, що НААУ не ставить перед собою головну мету отримання прибутку від комерційної діяльності. Такий статус НААУ звільняє її від обов'язків, які ставляться до комерційних організацій, підприємств та установ.

Професійна тому, що членами НААУ можуть бути лише юристи, що отримали свідоцтво на здійснення адвокатської діяльності, - адвокати, що присягнули достойно виконувати обов'язки члена НААУ.

Утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Із завданням адвокатського самоврядування ознайомлює 45 ст. Закону. З переліком та змістом «завдань» самоврядування, визначених Законом, загалом немає сенсу сперечатись. Запитання виникає щодо відсутності в Законі такого визначення, як «незалежність» адвокатського самоврядування. Тим більше, що є підстави для припущень про наявність спроб впливати на адвокатське самоврядування з боку місцевої влади, судових органів і т. ін. І такі спроби будуть мати місце найближчим часом у зв'язку з реалізацією деяких положень Закону «Про надання безоплатної правової допомоги».

На жаль, Закон, створюючи монопольну організацію - НААУ, повністю ігнорує фактор «добровільності» адвоката у реалізації свого права на адвокатську діяльність в тій чи іншій формі, Можна передбачити, що це в найближчому майбутньому виявиться підґрунтям для серйозних і обгрунтованих спротивів такій монополізації адвокатської діяльності.

Національна асоціація адвокатів України:

- представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;

- захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;

забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;

- виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Пункт 1 частини 2 ст. 46 Закону визначає повноваження НААУ, які повинні забезпечити виконання, визначених у ч. 1 завдань.

Занесені до цього пункту положення охоплюють увесь діапазон можливих контактів з метою виконання завдань адвокатського самоврядування. Єдина новела Закону - його кінцева фраза, що дозволяє делегування представників (мабуть, представників НААУ) до органів державної влади.

Не зовсім чітко визначено, що мав на увазі законодавець під делегуванням представників до органів державної влади. Якщо йдеться про Верховну Раду України, то серед суб'єктів висування кандидатів в народні депутати немає громадських організацій.

Стаття 7 Закону «Вимоги щодо несумісництва» дозволяє винятки щодо суміщення - це місцеві ради і Вища рада юстиції, за умов, що особа не працює в цих державних органах на постійній роботі. Крім того, обрання будь-кого з адвокатів до місцевих рад навряд є наслідком «делегування» з боку НААУ. Напрошується висновок, що це положення введено задля можливості делегування представника від НААУ до Вищої ради юстиції.

Функція захисту професійних прав адвокатів та забезпечення гарантії адвокатської діяльності особливо важливого значення набуває саме тепер, з набранням чинності нового КПК. Ряд норм чинного кримінально-процесуального кодексу, де адвокатові - захиснику відводяться статті 45-54 глави З КПК, по-новому трактують місце, роль та права адвоката у кримінальному провадженні. Ці новели дають обережні надії на майбутнє, надихають адвокатів на більш самовіддану і активну діяльність.

Але не слід забувати, що традиційним принципом значної частини українських правоохоронців було і поки що залишається гасло: поява нового Закону це привід задуматися над тим, як його обійти. Тому не слід поспішати зі сподіванням на те, що норми нового КПК почнуть діяти одразу після набрання ним чинності.

На адвокатів очікує нелегка боротьба не тільки за права своїх підзахисних, але і за власні професійні права, проголошені новим КПК. Тому цілком доцільно закликати адвокатів до ідеального засвоєння і ретельного дотримання нового законодавства, поліпшення власного ставлення до формальної сторони в роботі на стадіях досудового кримінального провадження та в суді. Особливо це стосується роботи під час збору доказів, роботи зі свідками у справі, взаємин з власним підзахисним.

Цього питання ми вже торкалися досить ґрунтовно і неодноразово. Професійний рівень адвокатів неможливо визначити якоюсь цифрою чи іншим показником. Його неможливо також виміряти чи розрахувати. Але професійний рівень можна відчути, скажімо так, за коефіцієнтом діяльності. І ми його справді відчуємо, коли з'явиться значний прошарок людей, що присвятили себе цій благородній високоінтелектуальній справі за покликом серця і душі, людей з ознаками високої людської і правової культури, людей сміливих, не заляканих, не скутих ланцюгами прокурорсько-суддівської кругової поруки, людей для яких адвокатура - не лише інструмент досягнення матеріального достатку, й улюблена справа.

Зрозуміло, адвокат живе і працює не у вакуумі. Він щодня спілкується з працівниками правоохоронних органів, суддями, прокурорськими службовцями. При цьому велике значення має рівень загальної культури і професіоналізму опонентів, з якими доводиться спілкуватись щодня.

Але тому, хто присвятив себе адвокатській справі, слід засвоїти на все життя і ніколи не забувати - саме адвокат є тією складовою правової еліти, якій не дозволено опускатись до рівня будь-якого опонента, а, навпаки, своєю поведінкою, особистим прикладом примушувати опонента сприймати свою позицію, поважати її, а у гіршому випадку - рахуватися з нею.

Саме така позиція, саме такий рівень і є складовими адвокатської популярності, професійного рівня, а звідси і успіху на життєвій дорожній карті.

Забезпечення високого професійного рівня адвокатів слід починати зі створення постійно діючих регіональних і республіканських шкіл професійного удосконалення адвокатів із залученням до цієї справи справді кращих представників самої адвокатури, інших суміжних професій. І слід з перших кроків роботи таких шкіл не дати перетворитися їм на формальну шарашку з видання довідок про відбуття курсу підвищення кваліфікації.

Це важко, але все вирішує воля і рівень культури самого керівництва самоврядних органів.

Для забезпечення інформацією стосовно адвокатів України потрібні, перш за все створення і постійне функціонування єдиного Реєстру адвокатів України. Відкритість Реєстру полягає в його інформативності та доступності для кожного, хто має потребу офіційних даних про будь-якого адвоката.

Стаття 17 Закону «Єдиний реєстр адвокатів України» повністю розкриває зміст, поняття і значення ЄРАУ в подальшому процесі удосконалення і підвищення до сучасного рівня як інституту адвокатури в цілому, так і ідентифікації кожного адвоката зокрема.

Запровадження і ведення ЄРАУ та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності забезпечується Радою адвокатів України. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

ЄРАУ містить офіційну інформацію, яка дає формальне уявлення про особистість адвоката:

- прізвище, ім'я та по батькові адвоката;

- номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

- найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв'язку;

- інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

- інші відомості, передбачені цим Законом.

Про які «інші відомості» йдеться у п. 6, можливо, стане ясно далі.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Для кожного окремого адвоката його особиста персоналізація в ЄРАУ - це і офіційна гарантія його легітимності, і певна реклама, і, водночас, усвідомлення підвищеної відповідальності за свою корпорацію.

Відкритість такої інформації слід розглядати як позитивний крок у бік легітимізації, демократичності, самоповаги і кругової відповідальності перед суспільством.

До інформаційної відкритості слід віднести і відомості про діяльність органів адвокатського самоврядування: плани, результати, статистику, дискусійні питання, діяльність КДК.

Размещено на Allbest.ru