Договір про надання правової допомоги
Аналіз поняття адвокатська діяльність. Особливості надання адвокатом правової допомоги у кримінальному судочинстві. Нестандартні ситуації при укладенні правового договору. Прозорість та чистота стосунків з клієнтом. Суть і призначення гонорару адвоката.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2017 |
| Размер файла | 24,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Договір про надання правової допомоги
Договір про правову допомогу - відповідальний юридичний акт
Адвокатська діяльність
Термін "адвокатська діяльність" - означає комплекс усіх видів роботи адвоката з надання правової допомоги. Питання укладення договору щодо надання правової допомоги регулюється ст. 26 Закону. Ця норма Закону встановлює, що:
1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
2. Ордер - письмовий документ, який у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
3. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
4. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
У ч. 1 ст. 26 Закон, ураховуючи різноманітність напрямів надання правової допомоги і визначаючи повноваження адвоката, дає загальний перелік посвідчувальних документів і конкретизує, які з них зобов'язані визнавати суди, відомства і установи.
Це, передусім, договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер та доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір та довіреність - це найбільш поширена практика, що дозволяє у кожній справі окреслити коло питань, якими клієнт наділяє чи обмежує компетенцію адвоката.
У кримінальних справах у практику давно увійшов офіційний ордер на участь адвоката у конкретній справі, але документом, який уповноважує пред'явника ордера надавати правову допомогу саме цій людині, є угода про надання правової допомоги. Коли ж такий договір з певних причин відсутній, до уваги буде братися доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, чи безпосереднє звернення слідчого, суду.
У ст. 50 КПК "Підтвердження повноважень захисника" регламентує, зазначено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються... свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, чи / або ордером та договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги". "Встановлення будь-яких додаткових вимог або умов, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається".
Господарське судочинство за законом і за практикою визнає повноваження сторін за офіційним листом юридичної особи чи за довіреністю, якою вона довіряє представляти у суді свої інтереси.
Адміністративні суди (ст. 58 КАСУ) керуються "Документами, що підтверджують повноваження представників". Ця норма встановлює:
1. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суці повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії додаються судом до справи.
Частина 1 ст. 58 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2453-VI {2453-17 від 07.07.2010}, тобто з урахуванням змін у Законі "Про судоустрій та статус суддів", довіреність доповнюється словами "чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання".
Пункт 3 ст. 26 Закону наголошує, що "Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом".
Що до конституційного судочинства процедура розгляду звернень конституційної юрисдикції не передбачає участі адвоката, чи сторони у справі. Процедура передбачає участь уповноваженого або представника за дорученням суб'єкта звернення, яке затверджується наказом або постановою, якщо це колегіальний орган - ініціатор звернення, таким може бути і адвокат.
У ст. 55 Закону "Про Конституційний Суд України" - "Учасники конституційного провадження" встановлює: "Учасниками конституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом України до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі.
Неявка з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України може бути підставою для відкладення розгляду справи".
У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України Конституційний Суд України може прийняти рішення про розгляд справи на відповідному засіданні за його відсутності.
У разі неявки без поважних причин учасника конституційного провадження Конституційний Суд України ухвалює рішення за його відсутності.
Стаття 26 завершується п. 4, у якому зазначено: "Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій".
Цим пунктом законодавець наголошує, що адвокат повинен неухильно дотримуватись закону та угоди про надання правової допомоги, порушення яких навіть із доброзичливих намірів, без узгодження (краще письмового) з клієнтом неприпустиме.
Нарешті зупинимось на загальній практиці укладення договору про надання правової допомоги, тобто на тому, про що не йдеться в жодному законі. адвокат клієнт гонорар
У 2007 р. авторові підручника зателефонували з "Юридичної газети" і запропонували підготувати актуальний та корисний, на його розсуд, матеріал. Без довгих роздумів було написано містку публікацію на тему укладення договору між адвокатом і клієнтом. Стаття на цілу полосу газети була опублікована без скорочень під трохи незграбним заголовком "Як адвокатові належить укладати угоду про правову допомогу та мати справу з потенційним клієнтом".
Чому була обрана саме ця тема? За 35 років адвокатської служби автор відкрив для себе і засвоїв на все життя ряд життєво професійних істин, дотримання яких дозволило пройти довгий адвокатський шлях достойно, хоча і не без болісних потрясінь.
Багаторічний досвід показує: переважна більшість адвокатського корпусу (особливо молоді адвокати) до укладення договору з клієнтом про надання правової допомоги ставиться не належно.
Для представника такої категорії усі справи "на одне лице". Він з хоробрістю, вартою кращого застосування, готовий до будь-якої справи, незалежно від спеціалізації, загальної складності та інших особливостей. Щоправда, нині і клієнт інший: він навчився думати, рахувати гроші і вміє спитати. Але бажання заробити якомога більше грошей не спиняє цих адвокатів від спокуси.
Адвокати - підприємці спростили процедуру укладення угоди, а відповідно, і якість своєї "допомоги" клієнту. Декотрі взагалі обходяться без такої "формальності", як договір з клієнтом. У кожного з них завжди під рукою купка копій ліцензії та ордерів без якогось обліку, і на кожну "послугу" у справі власна такса. Без квитанцій на отримання грошей і без будь-яких формальностей. Це дуже зручно з погляду зору сучасного адвоката "ремісника". Кінцевий результат у справі його не дуже цікавить і не хвилює.
З прийняттям Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" флібустьєрська адвокатура відійде, сподіваємося, у минуле, і до укладення договорів доведеться повернутися обличчям з усіма формальностями на кшталт: видача квитанцій на кожну отриману від клієнта копійку, надання клієнту звіту за його вимогою тощо.
Більшість адвокатів, за рідким винятком, розглядають процедуру укладення договору з клієнтом як пусту формальність, головне для них утримати за собою клієнта. Проте укладення угоди - це результат серйозної роботи, пов'язаної з вивченням особистості відвідувача, ознайомленням з обставинами, які привели його до юриста, визначенням його ставлення до обставин, характером інтересів і рівнем правомірності підходів клієнта до вирішення своїх проблем. Врешті, потрібно тверезо зважити, наскільки і як адвокат компетентний у питаннях, що цікавлять клієнта, і чи готовий іти на значні витрати часу задля оволодіння спеціалізацією майбутньої справи.
Саме такий підхід убезпечує адвоката від скарг, нарікань і більш складних непорозумінь з клієнтом. Перш ніж дати клієнтові згоду на співпрацю у його справі, потрібно досконало з'ясувати:
а) яким чином клієнт вийшов саме на вас;
б) перевірити достовірність посилань співбесідника на знайомих, та з'ясувати їхнє ставлення до цієї людини;
в) взяти за тверде правило не поспішати з прийняттям від клієнта грошей на "майбутні витрати", тобто краще дотримуватися офіційних фінансових взаємин. Щедрість клієнта - це тривіальне і цілеспрямоване бажання взяти адвоката "на гачок" і зробити його своїм слухняним помічником;
г) реально зважити свої сили і знання, яких вимагає специфіка справи.
Лише після попереднього прискіпливого ознайомлення з відвідувачем і обставинами справи слід переходити до вирішення питання про договір з надання правової допомоги. Слід зауважити, що навіть такий жорсткий підхід не завжди гарантує абсолютно комфортний варіант співпраці;
д) з'ясувавши для себе, що взялися за "непосильну ношу", зробить все для того, щоб не дозволити підзахисному зрозуміти ваш стан, і обрати одне з двох - оволодіти специфікою справи, стати нарівні з клієнтом у спеціальних професійних питаннях, що домінують у справі, чи дипломатично відійти від справи.
Як уже зазначалося укладенню договору з надання правових послуг передує знайомство з відвідувачем (поки що в загальних рисах), з'ясування обставин справи та інших питань, що мають важливе значення для майбутньої співпраці. До укладення договору між адвокатом не існує договірних правових взаємин. Коли ж усі питання з'ясовано і сторони погодилися на подальшу співпрацю, укладається угода. Лише після цього в адвоката з'являється клієнт, а в останнього - його адвокат. З цього моменту відносини між сторонами договору набувають певних змін - кожен з учасників угоди повинен дотримуватися певних прав та обов'язків.
Надання адвокатом правової допомоги у кримінальному судочинстві характеризується певними особливостями. Клієнт може виступати від власного імені чи в інтересах іншої особи; може перебувати під вартою, залежно від обставин визначається приблизний баланс витрат часу і схема подальших відносин, методи спілкування та способи зв'язку що підзахисний перебуває під вартою у зв'язку з досудовим слідством, виникає потреба у відвідуванні СІЗО, зустрічі зі слідчим, третіми особами, з'являється необхідність брати участь у слідчих діях з моменту арешту чи першого допиту; захисті прав та інтересів підозрюваного, обвинувачуваного на досудовому слідстві; захисті прав та інтересів підсудного в судових інстанціях усіх рівнів; представництві інтересів потерпілого. Це далеко не повний перелік особливостей у провадженні адвокатом справ кримінального характеру.
Угода з надання правової допомоги на стадії досудового слідства укладається переважно з самим підозрюваним, обвинувачуваним чи його представниками, коли останній не утримується під вартою, або з особами, названими в ч. 1 ст. 47 КПК. До таких законодавство відносить родичів чи інших осіб, котрі діють за дорученням або на прохання підозрюваного, обвинувачуваного.
Перша розвідувальна зустріч із потенційним клієнтом повинна виявити істинні наміри останнього, наскільки вони законодавчо обгрунтовані та морально зважені. Стосунки з останнім бажано будувати на певних засадах.
Потрібно з'ясувати якомога повніше, яку мету ставить перед собою клієнт. Що ним керує: мотиви справедливості, захист законних інтересів, жадоба помсти, бажання за будь-яку ціну довести власну правоту? Зазначені нюанси, що характеризують самого клієнта, виявлять деякі моменти його психології, підкажуть можливі "сюрпризи" майбутньої поведінки. Зрештою, це дозволить адвокатові вирішити для себе самого, чи прийнятною для нього є особиста позиція клієнта, чи бачить він сенс і здоровий глузд у меті потенційного клієнта. Оцінка мети клієнта, її законності та моральності, меж його намірів і поваги до доказів дозволять адвокату прийняти правильне рішення щодо поглиблення стосунків із ним.
Раніше ми наводили приклад, як підсудний С. під впливом візиту високого прокурорського посадовця вирішив обмовляти 9 інших підсудних, за що йому було обіцяно строк не більше 6 років. На першій же зустрічі з адвокатом, підсудний категорично заявив, що він свою позицію не змінить і буде дотримуватись домовленостей з прокурором, тобто в суді підтвердить свої свідчення на попередньому слідстві.
Що залишалося адвокатові? Стати на позицію свого клієнта і звинувачувати 9 підсудних? Для цього існує прокурор. Зайняти позицію всупереч бажанню підсудного? Це нонсенс. Адвокат знайшов більш достойний вихід: він запевнив підсудного, що за такої позиції адвокат буде лише заважати підсудному. І той, погодившись, відмовився від адвоката.
Адекватне усвідомлення та оцінка характеру (правомірності та моральності) побажань та вимог клієнта.
Найчастіше буває так, що згадані критерії збігаються. Але практика свідчить, що бувають і розбіжності між правовим підґрунтям вимог клієнта та їхньою моральністю. Візьмемо за приклад позов про розподіл майна між подружжям. Згідно із законом подружжя користується рівним правом на спільно нажите майно. Але трапляється так, що один із них (здебільшого дружина) лишається з дітьми, відчуває гостру потребу в коштах на утримання та виховання дітей. Свідомо прагне погіршити стан колишнього чоловіка чи жінки з якихось не дуже моральних мотивів. Виникає конфлікт між правовим підґрунтям та моральними мотивами. З'ясування цього питання є уявлення про психологію клієнта, його життєві настанови та принципи.
Не слід також забувати, що почасти жалюгідний вигляд одного з подружжя - це добре закамуфльовані нещирість і підступність, ретельно підготовлений і вміло спланований сценарій, тому, обговорюючи питання укладення угоди, треба діяти зважено і не поспішати.
Обґрунтованість вимог
Якщо клієнт оперує доказами, що не викликають сумніву, послуговується коректними паперами та свідченнями, можна скласти уявлення про порядність людини, його стійкі психологічні настанови. А нерозбірливість у методах доведення власних вимог, використання сумнівних доказів, підробок тощо, навпаки дає підстави для висновку про несумлінність та неохайність потенційного клієнта.
Нерідко буває так, що майбутній клієнт уже відвідав кількох адвокатів, наслухався всіляких порад, можливо, не дуже компетентних і порядних фахівців, внаслідок чого у нього виникли необґрунтовані законом претензії чи вимоги до супротивної сторони, тут потрібна копітка робота із роз'яснення відвідувачеві реальних можливостей вирішення його справи. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. При цьому не слід гаяти час на критику попередніх консультантів і порадників - це невдячна справа.
Прозорість та чистота стосунків з клієнтом
Частенько потенційний клієнт підшукує адвоката з "корисними" зв'язками серед слідчих та суддів. У таких випадках йдеться не стільки про кваліфікований захист інтересів, скільки про так зване "вирішення" справи на "іншій" основі. І нічого гріха таїти, допоки існує попит, буде і прошарок адвокатів, які охоче приймають подібні пропозиції. Це відбувається ще й тому, що існує не менший прошарок слідчих і суддів, котрі сидять з протягненою рукою і, відповідно, очікують "пропозицій".
Слід виховати у собі стійкий психологічний імунітет на будь-які спокуси, на легке збагачення за рахунок власної совісті і налаштуватися на все життя вчасно промовляти тверде "ні" у відповідь на всілякі сумнівні пропозиції, яких буде безліч.
Ніхто не знає, чи зникнуть коли-небудь у судочинстві плями хабарництва, але вочевидь настане час, коли кількість таких ганебних явищ зменшиться.
Отже, подібні пропозиції слід відкидати одразу ж, не вступаючи навіть в їх обговорення. Така позиція вивірена практикою і виправдана. Якщо людина прийшла до адвоката з певною метою, вона буде домагатися здійснення свого задуму за будь-яких обставин. Неясність у стосунках з такими клієнтами, неточно розтлумачене чи неправильно зрозуміле клієнтом слово може породити негативні наслідки. Особливо це стосується фінансових розрахунків.
Іноді адвокат, попри абсолютну безперспективність справи для клієнта, завершує співбесіду таким словесним пасажем: "справа не має жодної перспективи, але коли ви дуже наполягаєте, можемо спробувати, може що і вийде...". Це свідомо прийом "зачепити" клієнта, знявши з себе відповідальність за майбутню поразку - мовляв, вас попереджав, але ж ви наполягали... Така кінцівка тільки "підігріває" відвідувача і останній втягується в безперспективну боротьбу.
Згодом, коли справа програна, а гроші безнадійно втрачені, клієнт пригадає адвокатові все, зокрема, необґрунтовано сплачений гонорар.
Нестандартні ситуації при укладенні договору
Закон і Правила адвокатської етики (далі Правила), затверджені Установчим з'їздом адвокатів 17.11.2013 р. не дають визначення поняття "клієнт". Попередні Правила адвокатської етики клієнтом вважали особу, "... права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє чи безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством".
На наш погляд, це визначення підлягає уточненню. Особа, з якою укладається угоду про надання правової допомоги, стає клієнтом з моменту підписання такої угоди сторонами.
Отже, "клієнтом", в сучасному адвокатському середовищі вважається людина, з якою офіційно укладено угоду на супровід справи на досудовому слідстві чи в суді чи представництва, або надання іншої правової допомоги. Буває так, що усі справи за угодою давно вичерпані, а "клієнт" роками навідується до "свого" адвоката. Іноді можна почути: "це мій вічний клієнт". Так називають людину, яка тривалий час відвідує адвоката у якійсь безкінечній справі, хоча всі юридичні ниточки між ним та іншою стороною давно вже розірвані.
Як же знаходять один одного клієнт і адвокат, якими шляхами доходять вони згоди про співробітництво? Як створюється юридична основа надання адвокатом будь-якої форми юридичної допомоги клієнту? Питання про набуття клієнта, прийняття адвокатом доручення на ведення справи і укладення відповідної угоди зовсім не просте, як з погляду професійного так і з етичного. Вираз "набуття клієнта" не має офіційного статусу, це швидше етична категорія.
Шляхів і ситуацій, які так чи інакше приводять до зустрічі потенційного клієнта до конкретного адвоката, непередбачені і незліченні. Але умови, які визначають чергу до адвоката, з його ім'ям безумовно пов'язані. Ґрунтовні знання, уміння вислухати людину, результативна практика, людська порядність - це достоїнства, які не потребують реклами. Слухи про такого адвоката розходяться далеко за межі його "ареалу", і це - найкраща реклама.
Кожен адвокат зацікавлений у постійній наявності клієнтури. Це цілком зрозуміле і природне прагнення адвоката, імідж і добробут якого повністю залежать від попиту саме на його персону.
З дефіцитом клієнтури кожен адвокат бореться по-своєму.
Не секрет, що в середовищі адвокатів існує досить значний прошарок "спеціалістів", що не гребують ніякими методами, аби перехопити клієнта.
Згадаймо, які тверді критерії моральності в цьому питанні панували в адвокатурі України періоду Російської імперії. У "Правилах адвокатської професії в Росії" питанням набуття клієнта було присвячено спеціальний розділ "Недопустимі способи придбання справи", де особливу увагу було приділено корпоративній делікатності питання придбання справ і їх оформлення. Зокрема, зазначалося: "Тільки відсутністю моральної гидливості можна пояснити те принизливе становище, в яке ставить себе присяжний повірений, купуючи за гроші протекцію і заступництво з метою здобуття, можливо, більшого прибутку з професійної своєї діяльності"
Чинні Правила адвокатської етики не акцентували уваги на моменті адвокатської порядності у цьому питанні, обмежившись повторенням правових норм, що регулюють правові критерії прийняття або відмови від доручення за тих чи інших умов.
Зустрічі та спілкування адвоката з потенційним клієнтом у кримінальній справі виходять за межі Кримінально-процесуального кодексу. Між адвокатом та відвідувачем поки що не існує відносин, що грунтуються на взаємних правах та зобов'язаннях. У цей час діють норми етичного характеру.
Перш ніж людина набуде статусу клієнта, вона для адвоката - просто відвідувач. Поглянувши у вікно свого кабінету, знайомий суддя іронічно промовляв: "О, позивач іде". Персонаж відомого твору Ільфа і Петрова стверджував, що люди характеризують і оцінюють собі подібних крізь призму власної професії: чоботар - за чоботами, годинникар - за годинниками. Якщо виходити з істини, що у кожному жарті є частка істини, то слід погодитися з тим, що і в адвоката зі значним досвідом роботи з першого погляду на людину може скластися про неї певне враження.
Уміння побачити в людині те, що вона, можливо, хоче старанно приховати, почути те, що людина камуфлює за заготовленими словесними тирадами, формується роками спілкування, здатністю спонукати відвідувача до відвертості, доброзичливістю, незалежно від особистого сприйняття останнього і, головне, володіти наукою слухати і чути людину.
До адвоката людина іде з якоюсь болісною справою. Когось незаслужено скривдили, когось обікрали, позбавивши засобів існування, у когось відібрали найдорожче, а хтось сам хоче обібрати, скористатись чиєюсь безпорадністю. Бувають ситуації, коли претензії відвідувача цілком законні, а слухати гидко і неприємно, чи, навпаки, вимоги не мають під собою жодної законної підстави, а слухаєш людину з глибоким співчуттям.
Клієнти "потрапляють" до адвоката різними шляхами і за різних обставин. Відповідно, клієнт буває:
а) персональний - що прийшов саме до того адвоката, якого він знає, хтось рекомендував, просто чув схвальні відгуки;
б) випадковий - знайомство під час чергування, за інших непередбачених обставин;
в) протеже - за чиєюсь протекцією чи проханням;
г) за призначенням.
д) клієнт-провокатор
Персональний клієнт - це особа, що володіє певною інформацією про адвоката, твердо знає чого хоче і більш-менш підготовлена до розмови з ним. Здебільшого це люди самовпевнені, з власними принципами та поглядами. Від персонального клієнта слід чекати найнеочікуваніших сюрпризів, тому адвокатові під час першої зустрічі з таким клієнтом слід приділити час з'ясуванню питань: яким чином і за яких обставин клієнт дізнався саме про нього. Це потрібно не заради абстрактної цікавості чи задоволення власної допитливості. Наявність такої інформації, а також спосіб її викладення незнайомцем дадуть змогу скласти певне уявлення про характер, наміри, побажання відвідувача, що, можливо, утримає від поспішного вирішення питання про подальшу співпрацю. Під час першого побачення не завадить і певна обережність у висловлюваннях і, взагалі, у сприйнятті співбесідника.
Приклад. У юридичну консультацію увійшла невеличка на зріст, суховата за складом фігури, побальзаківського століття жінка і рішуче попростувала до столу, за яким працював адвокат Ф. - Я до вас, - звернулась вона, назвавши його ім'ям та по батькові. Слід сказати, що Ф. був одним з тих адвокатів, до яких черга не переводилася. Він запросив жінку сісти і, за своїм твердим правилом, почав з'ясовувати у відвідувачки, яким чином вона дізналася про адвоката Ф.
Краєва, так умовно назвемо незнайомку, розповіла, що у них є спільна знайома, котра у захоплені від Ф. Але, оскільки знайома, на думку Краєвої, людина не дуже великого розуму, то вона побуваю в декількох судових засіданнях за участю Ф. і особисто впевнилася в його достойності. -Я вирішила, що ви, як адвокат, підходите мені. Сама вона, як виявилось під час бесіди, головний бухгалтер одного з будівельних трестів, проти керівництва якого (у тому числі і проти неї) порушено кримінальну справу по обвинуваченню в зловживаннях посадовим станом та у хабарництві.
Безапеляційний тон і певна нестриманість при характеристиці слідчого - усе насторожувало адвоката і аж ніяк не налаштовувало Ф. на прийняття справи. Він запропонував дамі відкласти вирішення питання на наступний день, сподіваючись з'ясувати у слідчого деякі нюанси справи. Але Краєва сповістила, що на ранок наступного дня призначено виконання ст. 218 КПК і слідчий чекає їх обох. Ф. дуже мимоволі погодився. Угоду про участь на попередньому слідстві було оформлено і назавтра довелося їхати до слідчого С, якого, до речі, Ф. добре знав як молодого, але перспективного слідчого та порядну людину. Після оформлення доручення клієнтка поклала на стіл конверт з грішми "на витрати", але Ф., який завжди тримав клієнта на певній відстані, рішуче відкинув спробу купити і наказав Краєві негайно забрати гроші, якщо вона хоче продовжувати співпрацю, що остання вкрай незадоволено виконала. Усе в ній вказувало на те, що вона звикла бути ведучою, а не ручною.
До подробиць справи ми ще будемо повертатися неодноразово, однак, забігаючи наперед, слід зауважити, що десятки разів потім Ф. кляв годину, коли він зрадив власну інтуїцію і взявся за цю справу. Краєва виявилася людиною в деяких рисах не зовсім звичайною. У тендітній жіночці кипіла енергія трьох вулканів. Вона була асом в своїй професії. Ця людина постійно перебувала в стані агресії і, в довершення усього сказаного, вона у відносинах з іншими не знала правил, вірніше визнавала лише для себе лише одне - правило вершника.
З перших же кроків роботи над справою, Ф. зрозумів, що працювати з клієнткою буде дуже непросто. Вона поводилася агресивно, з приводу і без нього, сварилася зі слідчим, ображала, провокуючи останнього на відповідні дії. - 3 вашим курячим розумом, - говорила вона слідчому, - ви ніколи не знайдете підстав для мого обвинувачення. І, як тільки слідчий зривався на підвищений тон, вона тут же сідала і писала скаргу начальнику слідчого відділу, посилаючись при цьому на присутність адвоката. На зауваження адвоката, вона не реагувала і заявляла, що він зобов'язаний її у всьому підтримувати. Складалася вкрай гнітюча. Слідчий захворів і ліг у лікарню з діагнозом туберкульоз.
Висновком у цій повчальній історії, до якої ще доведеться звертатися, має стати наступне: перш ніж дати клієнтові згоду на співпрацю у його справі, потрібно досконально з'ясувати:
а) яким чином клієнт вийшов саме на Вас;
б) перевірити посилання на знайомих та з'ясувати у останніх все про нового знайомого;
в) взяти за тверде правило утримуватися від пропозиції клієнта прийняти якусь суму грошей "на витрати", тобто краще дотримуватися офіційних фінансових взаємин. Щедрість клієнта - це тривіальна цілеспрямованість взяти адвоката "на гачок" і зробити його своїм слухняним помічником;
г) раніше ніж дати згоду на ведення справи, реально зважити свої сили і знання, яких вимагає специфіка справи;
д) якщо ви з'ясували для себе, що взялися за "непосильну ношу", зробіть все для того, щоб не дозволити підзахисному зрозуміти ваш стан і постарайтесь дипломатично відійти від справи.
Випадковий клієнт
Людина прийшла порадитись з якогось не дуже складного питання, під час бесіди з'ясувалася низка позитивних чи негативних для відвідувача обставин, які змушують його продовжити співпрацю з адвокатом. Талант і мистецтво, знання та особисті якості справжнього адвоката підкажуть йому шляхи подальшого спілкування, які викличуть довіру до нього і приведуть до подальшої співпраці. Але стиль поведінки до укладення договору залишається рекомендованим раніше гарантом як для клієнта, так і для самого адвоката.
Клієнт-протеже - людина від когось. Це може бути родич, знайомий, посадовець... Мій особистий досвід адвокатської практики привів мене до твердого висновку за будь-яких обставин уникати таких клієнтів і дипломатично перепроваджувати до інших адвокатів. Причини? Клієнт "від когось" обов'язково очікує від вас трішечки більше ніж іноді дозволяють обставини справи чи ваші особисті можливості. Якісь звичайні і незалежні від вас труднощі у справі розцінюються вашими знайомими чи родичами як привід для невдоволення. Зрештою, хочете мати ворога - позичте комусь гроші. Хочете втратити доброго знайомого - прийміть клієнта-протеже. За всю свою адвокатську практику найзапеклішого ворога автор нажив через прийняття до провадження справи за проханням своєї дружини, яка в свою чергу умовила мене прийняти справу за проханням своєї колеги по роботі.
Практика свідчить: адвокату за будь-яких умов доцільно уникати брати участь у кримінальній справі у будь-якій якості на прохання знайомих та близьких. Ця категорія людей завжди покладає на знайомого максимум надій та сподівань і те, що буде пробачатися іншому адвокату, ніколи не простять знайомому. Прийняти доручення на ведення справи від друга чи доброго знайомого - це найкращий метод нажити собі ворога, а найліпший кінець - втратити друга чи гарного знайомого.
Мати ж покараного не могла і не хотіла шукати винних у своїй сім'ї, в собі самій, у понівеченій нею ж самою душі сина. Але їй вкрай потрібен був винуватець, на якого можна було б перекласти усе своє горе. І вона його знайшла в адвокаті.
Клієнт за призначенням
Це особлива розмова. Такі клієнти були, є і будуть. Ця робота завжди була, фактично, безоплатною. Теоретично проголошувалося, що держава бере на себе оплату роботи адвокатів за виконання роботи за призначенням слідчого чи суду. Водночас Управління юстиції ніколи не отримувало коштів на оплату адвокатів за призначенням, принаймні так пояснювали у відділах юстиції.
Попри такий, делікатно кажучи, непривабливий характер справи, як безоплатність, адвокат мусить завжди залишатися професіоналом, вірним своїм морально-етичним настановам і правовим вимогам, який повинен виконувати свої обов'язки чесно і з повною віддачею. Зневажливість і несумлінність можуть дуже дорого обійтися.
Гонорар
Цьому поняттю в Законі присвячена ст. 30 "Гонорар".
1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частина 3 ст. 30 Закону показова в тому сенсі, що взуття не повинен робити пекар, а пиріжки випікати швець. У Законі йдеться, що
"При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини...". Автору цієї норми і на думку не спало запитати у самого себе: а яка ж із двох сторін договору визначатиме кваліфікацію і досвід адвоката? Звичайно ж, сам адвокат. Не дуже зрозумілою є і така пропозиція, як побажання ураховувати ".. .інші істотні обставини" під час визначення гонорару. Ми вже не торкаємося такого мудрого висловлення, як "гонорар має бути розумним". Така законодавча туманність є не чим іншим, як закамуфльованим дозволом - "роздягай, тільки не догола".
Слово "гонорар" походить від лат. honor - честь, достоїнство, гордість. У Новому українському тлумачному словнику (д.ф.н., професора В.В. Дубічинського, Харків: Книжковий клуб, 2008 ст. 124) слово "гонорар" тлумачиться як "грошова винагорода авторам за твори літератури, науки, мистецтва". У деяких російських виданнях це слово трактується ширше. Наприклад, у тлумачному словнику за ред. СІ Ожегова і Д.Н. Ушакової як "винагорода за працю осіб вільної професії. Авторський гонорар, гонорар адвоката, лікаря, перекладача...".
Звідси висновок: суть і призначення гонорару випливають з поняття честі, достоїнства, гордості. І, мабуть, невипадково. Повсякденною і незмінною має стати ідеальна практика, коли сторона, що платить гонорар, відчуває щиру повагу до людини, якій цей гонорар призначається, і вдячність за глибокий професіоналізм, за бездоганно виконану роботу. І адвокатові, не повинно бути соромно, за отриманий гонорар, якщо він чесно плату за чесно і якісно виконав свою роботу.
Цей невеликий екскурс у тлумачення поняття "гонорар" знадобився ось для чого. Аналіз дисциплінарної практики і власний досвід свідчать, що адвокатура, без перебільшення, буквально засмічена людьми, мову яких важко вважати чимось іншим, аніж тюремним сленгом. Коли клієнтові, якому ще не запропонували сісти, крізь зуби кидають "бабки єсть? Садись. Нет - базара не будет"... Стає нестерпно соромно за те, що ти причетний до адвокатури.
Проголошуючи адвокатуру недержавним самоврядним інститутом, держава вважає за необхідність спеціальним Законом врегулювати найдрібніші технічні питання, що належать до відома самих адвокатів. Одночасно законодавець мимохіть торкається питань якості підготовки адвокатів і моніторингу надаваних правових послуг, ще менше вихованню і дотриманню етичних вимог, вважаючи, мабуть, їх другорядними. Цікава деталь: творцями і головними лобістами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" були адвокати.
Максимальна кількість членів усіх комісій, палат та самоврядних органів, їхні функції і повноваження до деталей - усе врегульовано державою, хоча гроші на утримання усіх запроваджених самоврядних структур будуть вийматися з адвокатських кишень. Тобто держава сама вирішила за адвокатів, скільки коштів їм доведеться віддавати на утримання органів самоврядування. Потрібно взяти до уваги, що усі ці витрати, зрештою, будуть лягати на плечі клієнтів.
За сучасних умов, коли адвокат вільно визначає гонорар за надання правової допомоги, він фактично звільняється від будь-яких чітко сформульованих правових чи етичних критеріїв (визначення Закону -"розумний" до уваги не береться). Головними дієвими контролерами тут повинні бути тверезий розрахунок, здоровий глузд, людяність і совість. Саме ці гостродефіцитні сьогодні критерії покликані стримувати адвоката від спокус та неадекватних апетитів. Гострий брак цих цінностей має компенсуватися чіткими матеріальними критеріями задля захисту споживачів правових послуг від нестримних апетитів певної частини адвокатського корпусу.
Щодо визначення Правилами терміна "клієнт", то, мабуть, воно потребує незначного уточнення. Клієнт, зазначено у Правилах, - це особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або якій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством.
Почасти особа, котра підписує угоду, не є безпосереднім суб'єктом порушених прав. Така особа турбується про права та інтереси іншої особи, котра за певних умов не брала участі в укладенні угоди. На нашу думку, клієнтом вважається особа, яка підписала угоду з надання правових послуг із захисту прав, свобод чи представництва законних інтересів особі, визначеній цією угодою, а також сама особа, якій ці послуги мають надаватися безпосередньо за цією угодою.
У випадках, коли майбутній підзахисний утримується під вартою, в ролі клієнта - представника майбутнього підзахисного можуть виступати родичі, близькі чи знайомі. Згідно із законодавством така угода буде дійсною лише за наявності згоди самого підзахисного.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сучасні критерії визначення якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі в Україні. Захист підозрюваного на стадії досудового розслідування. Стандарти надання безоплатної вторинної допомоги у ході кримінального процесу.
статья [44,4 K], добавлен 11.08.2017Визначення можливих дій сторін щодо виконання договору надання юридичної допомоги. Встановлення факту існування юридично зобов’язуючого договірного зв’язку. Аналіз направлення акцепту у вигляді листа. Суть недотримання письмової форми правочину.
статья [27,3 K], добавлен 11.09.2017Ознаки, зміст та шляхи здійснення права на медичну допомогу. Аналіз договірного характеру відносин щодо надання медичної допомоги. Особливості та умови застосування цивільно-правової відповідальності за ненадання або неналежне надання медичної допомоги.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 19.11.2010Тенденції та особливості міжнародно-правового регулювання відносин, що виникають між органами юстиції різних країн при наданні правової допомоги у формі отримання доказів при вирішенні цивільних та комерційних справ, обтяжених іноземним елементом.
статья [20,2 K], добавлен 20.08.2013Зміст договору доручення. Аналіз зобов'язань з надання послуг, цивільно-правових аспектів регулювання договірних відносин, що виникають між довірителем і повіреним. Поняття та види торгового (комерційного) представництва в країнах континентального права.
курсовая работа [73,9 K], добавлен 22.08.2013Виникнення та розвиток договору ренти, його види. Поняття та юридична характеристика договору ренти. Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів. Характер і специфіка цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору ренти.
реферат [36,1 K], добавлен 06.05.2009Аналіз питання щодо місця договору Інтернет-провайдингу в системі договорів. Характеристика договору як непоіменованого договору, який за своєю типовою належністю є договором про надання послуг. Визначення місця договору серед договорів у сфері Інтернет.
статья [23,9 K], добавлен 11.08.2017Поняття та особливості призначення допомоги по безробіттю. Дослідження законодавчої бази України, де містяться умови припинення та втрати допомоги. Відкладення, скорочення та припинення виплати матеріальної допомоги у період професійного навчання.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 14.01.2012Огляд проблем діяльності юридичних клінік в умовах постійного збільшення попиту на безоплатні правові послуги і обмеженої кількості адвокатських ресурсів. Їх місце у системі правової допомоги. Основні шляхи активізації клінічної освіти в Україні.
статья [23,9 K], добавлен 10.08.2017Аналіз особливостей діяльності та організації адвокатури в Україні, характеристика її основних завдань. Поняття та сутність інституту адвокатури. Дослідження видів правової допомоги, які надаються адвокатами. Узагальнення прав та обов’язків адвоката.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 28.09.2010Поняття захисника. Особи, які мають право виступати у цій якості в кримінальному судочинстві. Правове становище захисника. Процесуальний порядок допуску захисника до участі в кримінальній справі. Зміст юридичної допомоги.
реферат [22,7 K], добавлен 03.08.2007Розвиток правової роботи на підприємстві. Нормативно-правове регулювання реєстрації правових актів. Поняття і види доказів. Мета і форми правової допомоги підпорядкованим органам і підрозділам. Форми захисту прав і інтересів господарюючих суб’єктів.
контрольная работа [29,4 K], добавлен 21.07.2011Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлен 20.08.2011Договір дарування як окремий цивільно-правовий договір. Дослідження договору дарування щодо його основних характеристик та особливостей. Аналіз його правової природи, предмета та форми. З’ясування сторін договору дарування, їх прав та обов’язків.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 03.08.2017Особливості та принципи забезпечення конституційних прав людини (політичних, громадянських, соціальних, культурних, економічних) у кримінальному судочинстві Україні. Взаємна відповідальність держави й особи, як один з основних принципів правової держави.
реферат [36,1 K], добавлен 21.04.2011Історія правового регулювання шлюбного договору за законами України. Поняття та значення шлюбного договору, його головний зміст та призначення, ступінь розповсюдженості в сучасному суспільстві. Умови виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 23.02.2011Дослідження правових основ, особливостей призначення, порядку виплати окремих видів соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні, а саме: одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги до досягнення нею трирічного віку. Соціальний захист сімей.
дипломная работа [75,7 K], добавлен 27.09.2010Умови настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю. Види шкоди при наданні медичної допомоги, порядок і розмір її відшкодування. Визначення суб'єкта надання згоди на медичне втручання при лікуванні малолітніх. Сутність та види евтаназії.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 06.10.2013Розгляд договору оренди транспортних засобів, будівель і споруд, підприємств. Поняття, загальні положення і характеристика їх. Особливості складання договору прокату, найму житлового приміщення та лізингу. Формування правової бази для їхнього регулювання.
реферат [28,7 K], добавлен 26.04.2011Умови для повного здійснення громадянами права на працю. Державна служба зайнятості. Рішення про надання громадянам статусу безробітних. Страхування на випадок безробіття. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги. Розмір допомоги по безробіттю.
реферат [21,6 K], добавлен 24.03.2009
