Размещено на http://www.allbest.ru/

Форми здійснення адвокатської діяльності

План

• 1. Здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально (ст. 13 Закону)
• 2. Безоплатна правова допомога. Законодавство про безоплатну правову допомогу
• 3. Місце та роль адвокатури в реалізації закону про безоплатну правову допомогу

1. Здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально (ст. 13 Закону)

1. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

2. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордери) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право на самостійну роботу у сфері надання правових послуг. Поняття "право і послуги" обіймає увесь діапазон видів адвокатської діяльності. Адвокатський корпус України, як, до речі й інших країн, здебільшого становлять адвокати, що практикують індивідуально. Адвокати у той чи інший спосіб є корпорацією, спілкою, відчувають себе частиною єдиного професійно-організаційного утворення, залишаючись при цьому індивідуалами. Тож індивідуальними залишаються: укладення угоди з клієнтом про надання правових послуг, вирішення усіх питань стосовно стратегії і тактики захисту, побудова та узгодження взаємодії з підзахисним чи клієнтом і т. ін. Це означає, що адвокат, незалежно від обраної форми самовираження, при наданні правової послуги залишається індивідуальною професійною фігурою.

Відповідно до ст. 4 Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання. Адвокат вільний у виборі організаційної форми адвокатської діяльності.

Аналіз податкового законодавства свідчить про неврегульованість діяльності адвоката. На сьогодні не вирішено питання про те, чи може адвокат бути підприємцем. Багато адвокатів, виконуючи незалежну професійну діяльність, зареєстровані і як фізичні особи підприємці, оскільки в цьому випадку на них поширюється гнучкіша система оподаткування.

Податкова служба стверджує про неможливість того щоб особа одночасно виступала в двох статусах - фізичної особи-підприємця і особою, що здійснює незалежну професійну діяльність. На думку державної податкової служби, "якщо особа має намір займатися адвокатською діяльністю, вона повинна стати на облік як фізична особа, що здійснює незалежну підприємницьку діяльність, в органі державної податкової служби за місцем проживання і отримати довідку про постановку на облік, в якій обов'язково вказується вид професійної діяльності".

Свої відмови податкова служба обґрунтовує вимогами Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588. Орган державної податкової служби відмовляє в розгляді документів, поданих фізичними особами-підприємцями для взяття їх на облік як осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність через те, що фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Це підтверджує і Роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. У Роз'ясненнях № УІ/4- 97 від 18 березня 2011 р. зазначено: "Адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою в сенсі ст. З Господарського кодексу, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність. Таким чином, адвокат не здійснює підприємницьку діяльність, він має бути зареєстрований в органах податкової служби як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність".

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури в роз'ясненні від 18.02.2005 № ІУ/9-2-5 "Про збереження статусу адвоката при переході на спрощену систему оподаткування" все ж допускає існування адвокатів -"спрощенців": "Адвокат, здійснюючи адвокатську діяльність, не позбавлений права стати на облік і отримати свідоцтво про сплату єдиного податку".

У згаданому вище роз'ясненні ВККА № ІУ/9-2-5 вказується, що "у разі обрання адвокатами спрощеного оподаткування їх правовий статус як адвокатів не міняється, і на них в повному обсязі поширюються права, обов'язки і гарантії їх адвокатської діяльності, які випливають як з чинного законодавства, так і з "Правил адвокатської етики"". Водночас податкова служба, посилаючись на Порядок обліку платників податків і зборів роз'яснює, що коли фізична особа зареєстрована як підприємець і здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа береться на облік в органах державної податкової служби як фізична особа-підприємець.

Як висновок, законодавство не забороняє адвокатам бути одночасно і підприємцем. Не розв'язане це питання і Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", оскільки він і не міг врегулювати питання, що стосуються оподаткування. Мабуть, слід очікувати реакції податкової служби на Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З огляду на порушену проблему слід виробити єдині правила, що стосуються визначення адвоката як самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність з гнучкою системою оподаткування.

Адвокат, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордери) із зазначенням прізвища, імені і по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності. Банки й інші фінансові установи відкривають поточні й інші рахунки фізичним особам-підприємцям і особам, які здійснюють незалежну професійну діяльність, лише за наявності документів, виданих органами державної податкової служби, які підтверджують узяття їх на облік як платників податків.

2. Безоплатна правова допомога. Законодавство про безоплатну правову допомогу

Закон України "Про безоплатну правову допомогу" було прийнято ВР України 02.06.2011 р., тобто майже через 14 років після прийняття Конституції України, яка проголосила право кожного на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, - безплатно.

Тривала байдужість народних обранців до цієї конституційної декларації не пояснювалась жодним чином. Незважаючи на численні порушення прав людини в Україні, в тому числі і в т.зв. правоохоронній сфері, законодавчий орган, витрачаючи безліч робочого часу на групові розбірки і чвари, залишав народ беззахисним перед свавіллям правоохоронців. Як могли, боролись із цим ганебним положенням адвокатура та правозахисники.

Таке становище слід визнати закономірним для країни, законодавчий орган і уряд якої існували без будь-якої законодавчо визначеної політики у сфері надання правової допомоги коштом держави.

Під тиском євроспільноти народні обранці змушені були повернутися обличчям до прав людини в Україні. Прийняття Верховною Радою України Закону України "Про безоплатну правову допомогу" нібито виправляє стратегічну неохайність політикуму України до святого-святих у європейському понятті питань з прав людини і пропонує законодавчу базу для реалізації конституційного положення про право кожного на правову допомогу, зокрема, у випадках, коли вона відповідно до закону повинна надаватись безплатно. Такий крок передбачено і в зобов'язаннях України за низкою міжнародних договорів, які містять положення щодо надання правової допомоги і учасником яких є Україна. Йдеться про Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1966 р. та міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1996 р, які прямо чи опосередковано встановлюють зобов'язання для держав-учасниць надавати безоплатну та кваліфіковану правову допомогу малозабезпеченим особам при обвинуваченні їх у вчиненні кримінальних правопорушень.

Зокрема, у § 3 (с) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або, за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги, захисника, - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (сі) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, - бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, якщо того вимагають інтереси правосуддя, безплатно для нього в усякому такому випадку, якщо він не має достатньо коштів дня оплати цього захисника.

Прийнятий Закон, якщо оцінювати його "взагалі", претендує на вирішення давно наболілого питання і визначає порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги, суб'єктів її надання, державні гарантії надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у цій сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань надання безоплатної правової допомоги.

Визначальними принципами Закону є гарантована державою доступність та якість безоплатної правової допомоги. Згідно із Законом безоплатна вторинна правова допомога фінансується за рахунок видатків Державного бюджету України. Це положення нам буде вкрай необхідним при подальшому обговоренні питання про взаємини держави.

Основний тягар з реалізації цілей і завдань цього Закону апріорі покладено саме на адвокатуру і зроблено це задовго до прийняття Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Власне, саме втілення в життя головних положень Закону поставлено у повну залежність від співпраці з адвокатським корпусом. Одночасно низка його положень і підзаконних актів Кабінету Міністрів України сформульовані без урахування певних нюансів, що може дезавуювати саму ідею співпраці з адвокатами, оскільки робить цю співпрацю завідомо витратною та організаційно непривабливою для останніх.

Принагідно слід зазначити, що в українських словниках немає слова "безоплатний". Очевидно автори закону та вищий законодавчий орган країни вводять нове слово, бажаючи підкреслити, що безплатних державних послуг не буває, але послуги, що надаються державою приватним особам безплатно, але фінансуються з державного бюджету, слід іменувати безоплатними. Тепер стосовно змісту та окремих положень Закону, які не можуть не викликати певних застережень.

Із ст. 5 Закону "Принципи державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги" дізнаємося, що існує "державна політика" у сфері безоплатної правової допомоги і що принципами, на яких вона ґрунтується, є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) доступність безоплатної правової допомоги;

4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги;

5) гарантоване державне фінансування.

Стаття 6. "Законодавство України про безоплатну правову допомогу" вказує: "Питання надання безоплатної правової допомоги в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України".

Слід підкреслити, що ряд питань надання безоплатної правової допомоги регулюються і підзаконними актами, зокрема Постановами КМ України.

Стаття 9. Закону називає суб'єктів надання безоплатної первинної правової допомоги, до яких відносить:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичних та юридичних осіб приватного права;

4) спеціалізовані установи.

В цьому контексті цікаві підпункти 3 і 4. Перший - фізичні та юридичні особи приватного права, під якими маються на увазі адвокатські структури, оскільки основна лінія Закону - положення ст. 59 Конституції про те, що надання правової допомоги в Україні діє адвокатура, другий - спеціалізовані установи.

Порядок надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб'єктами регулює ст. 12 Закону:

1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги.

2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел.

4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.

5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статуту мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

6. Порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги (0987-12) затверджуються Міністерством юстиції України.

Вже починаючи зі стадії первинної правової допомоги до цієї роботи можуть долучатись адвокати в порядку, встановленому цим законом. В основному це будуть разові договори, тобто на виконання певного конкретного завдання в руслі надання первинної правової допомоги.

7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших фахівців у відповідній галузі права.

8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи юридична особа приватного права, з якими укладено договір про надання первинної правової допомоги, зобов'язані надавати високоякісну допомогу в обсязі та в строки, визначені договором.

Головним стрижнем співпраці держави з адвокатурою буде вторинна правова допомога на основі постійних контрактів чи договорів.

Основна мета ідеї безоплатної вторинної правової допомоги - надання гарантії створення рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складання документів процесуального характеру (ст. 13 Закону). Не вдаючись до тонкощів визначення об'єктів вторинної правової

допомоги, зупинимося на організації співпраці державних структур з адвокатами у питаннях забезпечення цілей Закону.

Стаття 15 Закону встановлює перелік суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги:

1. Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної

2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

5. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (г 1091-12), що затверджується Міністерством юстиції України.

6. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

7. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує ст. 17 Закону, де сформульовані повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

1. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі:

1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги;

2) забезпечує складання процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) забезпечує участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства та в розгляді кримінальної справи в суці у випадках, коли участь захисника є обов'язковою відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05,1002-05,1003-05), а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, не може запросити захисника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин;

4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення;

5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі;

7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг);

8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону;

10) подає клопотання до головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору, у випадках, передбачених пунктами 2-4 частини першої статті 24 цього Закону;

11) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги;

12) подає головному управлінню юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі звіти про свою діяльність;

13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

3. Місце та роль адвокатури в реалізації закону про безоплатну правову допомогу

Зазначені нижче статті Закону регулюють межі і порядок залучення до справи надання безоплатної правової допомоги адвокатів.

Стаття 21. Надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом

1. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

2. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.

3. Повноваження адвоката як захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Стаття 22. Надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі договору:

1. У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про ЇЇ надання.

2. У договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначаються обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір плати.

3. Повноваження адвоката, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються в порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Закону.

4. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

Стаття 24. Підстави та порядок заміни адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу:

1. Адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено у разі:

1) хвороби адвоката;

2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за умовами договору;

3) недотримання ним порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

2. Заміна одного адвоката іншим проводиться відповідно до вимог, передбачених статтями 21 і 22 цього Закону.

3. Під час заміни одного адвоката іншим забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.

4. Адвокат, який призначається на заміну іншого адвоката, зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце до його призначення.

5. Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до пунктів 2-4 частини першої цієї статті, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги може внести пропозицію до відповідного головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щодо виключення такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Стаття 26. Обов'язки суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги:

1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України (254к/96-ВР), цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів;

2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правову допомогу;

3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на підставі договору, має всі обов'язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17), іншими законами України.

(Частина друга статті 26 зі змінами, внесеними згідно із Законом) Ми не вдаємося до коментування наведених норм Закону, оскільки студентам не доведеться користуватися ними під час навчання, але звертаємо увагу на те, що адвокати, які виявлять бажання співпрацювати з центрами (суб'єктами надання вторинної правової допомоги), виникнуть певні контрактні вимоги, які доведеться не лише ретельно і сумлінно виконувати, оскільки оплата праці адвоката буде здійснюватися коштом державного бюджету, але і дбати про службову моральність, вчитися уміння використовувати всі можливості у відстоюванні інтересів дорученого державою клієнта.

Слід ураховувати, що управління системою надання безоплатної правової допомоги та її фінансування, а відтак і контролю Законом покладено на Кабінет Міністрів України, про що детально йдеться у статтях 27,28 та 29 Закону

Кабінет Міністрів України:

- затверджує порядок і умови проведення конкурсу та вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги (1362-2011-п);

- встановлює порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі (8-2012-п);

- встановлює порядок і умови укладення договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі (8-2012-п);

- встановлює порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб (1363-2011-п);

- встановлює розмір та порядок оплати діяльності суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги. Частину першу статті 27 доповнено пунктом 5 згідно із Законом

Стаття 28. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері надання безоплатної правової допомоги 1. Міністерство юстиції України:

1) забезпечує координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо реалізації політики держави у сфері надання безоплатної правової допомоги;

2) здійснює загальне управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги;

3) відповідає за впровадження та функціонування системи безоплатної вторинної правової допомоги;

4) утворює центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

5) подає до Кабінету Міністрів України проекти законів та інших нормативно-правових актів у сфері надання безоплатної правової допомоги;

6) надає методичну допомогу органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання безоплатної первинної правової допомоги;

7) встановлює порядок ведення головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі локальних реєстрів Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору;

8) забезпечує проведення конкурсів головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для залучення адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

9) аналізує практику застосування цього Закону;

10) затверджує стандарти якості надання безоплатної правової допомоги;

11) співпрацює з центральними органами виконавчої влади з питань реалізації цього Закону;

12) затверджує Типове положення про установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

13) затверджує порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

14) затверджує Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

15) виконує інші функції у сфері надання безоплатної правової допомоги, встановлені законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.

Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється з видатків Державного бюджету України.

Перехідні положення Закону встановлюють, що до початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка проводить дізнання, слідчий чи суд призначають захисника через адвокатські об'єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, на якій центри розпочали надання такої допомоги, - через зазначені центри. адвокат повноваження слідство кримінальний

Адвокати, які були призначені через об'єднання адвокатів до початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зобов'язані завершити ведення справ, які перебувають в їх провадженні, крім випадків, установлених законом.

Стаття 25 Закону стосується безпосередньо до адвокатів, які будуть залучені для надання безоплатної правової допомоги за умовами конкурсу:

1. Порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.

2. Оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правової допомоги здійснюється - за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правової допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.

Порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються Законом "Про надання безоплатної правової допомоги", прийнятим Верховною Радою України 02.06.2011 р.

Мета Закону ніби і ясна - полегшити найбільш вразливим верствам населення країни вирішення питань, пов'язаних з порушенням їхніх прав, у захисті і відновлені цих прав. Мета, безумовно почесна. Депутати українського парламенту виділили на цю благодійність з бюджету (тобто з кишень платників податків) немалі кошти. Одразу підкреслимо - правова допомога буде безоплатною лише для тих, хто нею буде користуватись, а не для платників податків.

Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

2. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.

3. Повноваження адвоката як захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Виходячи з тексту статей 21 і 22 Закону, у всіх регіонах України створюються центри з надання безоплатної правової допомоги, роль яких буде полягати в тому, щоб підшукати адвоката і укласти з ним контракт на надання цієї самої правової допомоги від імені держави новим чиновницьким новоутворенням.

Від чиновника-керівника нової структури буде залежати: а) кому з адвокатів запропонувати роботу, а до кого не звертатись; б) визначити складність справи, тобто визначати суму оплати бюджетними грішми за роботу виконану адвокатом за контрактом чи договором; в) оцінювати складність та якість виконаної роботи, похвалити чи обуритися його роботою і направити листа про вилучення його із Реєстру адвокатів, обраних для співпраці.

2. У договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначаються обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір плати.

3. Повноваження адвоката, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються в порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Закону.

4. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

Органи адвокатського самоврядування позбавлені права нав'язувати якісь рішення примусово. Тобто на співпрацю з Центрами підуть лише добровольці.

До сказаного можна додати, що "Порядок і умови" укладення контрактів і договорів з адвокатами" Центром визначені Постановою КМУ від 19 грудня 2012 р. № 1214. Згідно із Законом "Про надання безоплатної правової допомоги". Порядок і умови регулюють укладення Центром з надання безкоштовної вторинної правової допомоги:

- контрактів з адвокатами, які надають безкоштовну вторинну правову допомогу на постійній основі;

- договорів з адвокатами, які надають безкоштовну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі.

За цим документом безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

- захист від звинувачення;

- здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на таку допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

- складання документів процесуального характеру. Контракти (договори) з адвокатами укладаються з урахуванням

принципу незалежності адвокатської діяльності, положень Цивільного кодексу, Законів "Про безоплатну правову допомогу", "Про адвокатуру та адвокатську діяльності", "Порядку і умов" і ін.

Контракт (договір) укладається з адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро або адвокатського об'єднання.

Крім того, Кабмін вказує, що безоплатна вторинна правова допомога, яка надається згідно з контрактом (договором), повинна відповідати встановленим стандартам якості надання безоплатної правової допомоги.

Постанова № 1214 в новій редакції також містить додатки 1 і 2 до "Порядку і умов", які передбачають:

1) форму зразкового контракту, який укладається з адвокатом, що надає безкоштовної вторинної правової допомоги на постійній основі.

2) форму зразкового договору, який укладається з адвокатом для надання ним

Ця ж Постанова встановлює певні стандарти якості надання вторинної правової допомоги, які відповідно ураховують контракти і договори і за якими буде оцінюватись виконана за контрактом, договором робота.

До обов'язків, які приймає на себе кожен адвокат вступаючи в НААУ, Закон відносить і "... виконання адвокатом рішень органів адвокатського самоврядування (п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону), у тому числі і рішень Ради адвокатів Регіону за адресою робочого місця, де він є занесеним до Єдиного реєстру".

Але будь-яка Рада не може приймати жодного зобов'язуючого адвокатів рішення, що не обговорювались на з'їзді чи конференції і не отримали б згоди і підтримки представників всієї адвокатської спільноти.

Размещено на Allbest.ru

...