Діяльність адвокатури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури. Правила адвокатської етики. Положення про оплату праці адвокатів за призначенням.

5 липня 2012 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - новий Закон про адвокатуру), внесений до парламенту Президентом як законопроект № 10424. Після набуття чинності зазначений нормативний акт визначатиме в найближчі роки правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Законом реформовано засади здійснення адвокатської діяльності в Україні відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, що забезпечить надання адвокатами професійної правової допомоги кожному, хто її потребує. Новим законом, зокрема, удосконалено порядок допуску до професії адвоката, визначено види та гарантії адвокатської діяльності, чітку систему органів адвокатського самоврядування, запроваджено ведення Єдиного реєстру адвокатів України, встановлено дієвий механізм дисциплінарної відповідальності адвокатів, а також врегульовано питання участі адвокатів іноземних держав у здійсненні адвокатської діяльності на території України.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" складається з десяти розділів, а саме:

- розділ І Загальні положення;

- розділ II Набуття права на заняття адвокатською діяльністю, організаційні форми адвокатської діяльності;

- розділ III Види адвокатської діяльності, права і обов'язки адвоката, гарантії адвокатської діяльності;

- розділ IV Договір про надання правової допомоги;

- розділ V Зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

- розділ VI Дисциплінарна відповідальність адвоката;

- розділ VII Адвокатське самоврядування;

розділ VIII Здійснення в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної; держави, особливості статусу адвоката іноземної держави;

- розділ IX Прикінцеві положення;

- розділ X Перехідні положення.

До нормативно правових актів, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період слід відносити Закони України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 р., "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р., Кримінальний кодекс України 05 квітня 2001 р., та ін.

Закон України "Про адвокатуру" містить посилання на те, що діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань (ст. 3). У Законі є прямі посилання на певні нормативно-правові акти: Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ст. 3), Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури (ст. 14), порядок реєстрації адвокатських об'єднань (ст. 4), Правила адвокатської етики (ст. 15) тощо.

У Положенні про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженому Указом Президента України 05.05.1993 № 155/93 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 70/99 від 27.01.1999 і № 1240/99 від 30.09.1999, визначено порядок організації та діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її склад, термін дії, сформульовано її повноваження, що полягають у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю (розділ "Розгляд заяв про видачу Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю"), а також у вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів (розділ "Розгляд справ про дисциплінарну відповідальність адвоката та припинення адвокатської діяльності"). Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її палат можуть бути оскаржені у Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури або в суді. Закон "Про адвокатуру" відносить регулювання порядку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури до спеціального Положення. Нині в Україні діє Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затверджене Указом Президента України від 05.05.1993 № 155/93 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 70/99 від 27.01.1999 і № 1240/99 від 30.09.1999, яке регламентує процедуру створення комісії, її завдання, склад, компетенції (п. 10 Положення (1999)), повноваження.

У жовтні 1999 р. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури схвалила Правила адвокатської етики, зокрема уточнено питання, пов'язані з адвокатською таємницею, обов'язки адвоката, приділено увагу регулюванню відносин адвоката з клієнтами або адвокатами, рекламуванню діяльності адвокатів.

Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період, порушують питання оплати праці адвокатів за призначенням. У Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленій Указом Президента України № 509/2006 від 9 червня 2006 р., підкреслено, що передбачений чинним законодавством розмір оплати праці адвокатам з надання правової допомоги в кримінальних справах за призначенням, а також ускладнена процедура підтвердження адвокатом його участі у цій категорії справ не сприяють забезпеченню систематичної та ініціативної участі адвокатів і належної якості правової допомоги, що надається за рахунок держави. Підставою для оплати праці адвокатів є постанова (ухвала) зазначених вище осіб та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі. Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у 3-х примірниках.

Організаційні форми діяльності адвокатів за Законом України "Про адвокатуру". Правове положення та реєстрація адвокатських об'єднань та адвокатів, які займаються адвокатською діяльністю індивідуально.

Розділом П ст. 13-18 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено організаційні форми діяльності адвокатів. Розрізняють наступні організаційно-правові види адвокатської діяльності як:

На сьогодні фактично існує подвійна реєстрація адвокатських об'єднань, оскільки вони після їх реєстрації Мін'юстом зобов'язані звернутися до державного реєстратора щодо включення АО до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Закон "Про адвокатуру" (1992) скорочує повноваження Мін'юсту щодо управління адвокатурою та його контрольних функцій, однак Мін'юст певним чином впливає на професійний рівень адвокатури і дисциплінарну практику, при ньому функціонують такі комісії адвокатури: кваліфікаційно-дисциплінарна і Вища кваліфікаційна.

Види адвокатської діяльності. Особливості виконання доручень з кримінальних та цивільних справ: прийняття доручення, встановлення розміру та порядку внесення гонорару, обрання правової позиції по справі та узгодження її з клієнтом, можливості та підстави припинення виконання доручення у справі, дострокове розірвання угоди на надання правової допомоги.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; адвокатура кваліфікаційний дисциплінарний етика

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок дострокового розірвання договору визначений у ст. 29 - договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Стосовно прийняття доручення, то повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (ст. 26).

Обрання правової позиції по справі - це формулювання суті правових вимог клієнта. Це пояснення (фактичний і юридичний) опис того, що сталося з точки зору сторони у справі, обвинувача чи захисника.

Позиція у справі залежить від таких чинників:

- версії справи;

- процесуальної ролі сторін;

- цілей сторін у справі;

При погодженні правової позиції по справі з клієнтом, адвокат повинен пояснити всі "за" і "проти" обраної тактики. Клієнт має розуміти свою роль і роль адвоката під час будь-якого процесу, також повинен розуміти позитивні і негативні наслідки обраної позиції

Кримінальна відповідальність за порушення, пов'язані з обмеженням права на захист, втручанням в діяльність захисника та перешкоджанням здійсненню ним захисту та представництв. Дії адвоката при встановленні зазначених порушень та обмежень діяльності захисника.

Надані адвокатам професійні права, а також честь і гідність адвоката охороняються законом. Кримінальним кодексом встановлено відповідальність за низку протиправних діянь, котрі полягають у порушенні права на захист, втручанні в діяльність захисника чи представника особи.

Надання правової допомоги передбачає здійснення захисником або представником особи діяльності, безпосередньо пов'язаної із реалізацією ними функцій захисту прав і законних інтересів певних категорій учасників судочинства або представництва інтересів у суді фізичних або юридичних осіб. Правомірною є така діяльність захисника чи представника особи із захисту особи в процесі досудового розслідування кримінальної справи чи її судового розгляду чи представлення ЇЇ інтересів у суді, яка здійснюється у передбаченому законом порядку і не забороненими законом засобами. Закон забороняє захисникові перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання завідомо неправдивого висновку, сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи.

Вчинення у будь-якій формі перешкод означає створення перепон для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги шляхом застосування психічного чи фізичного насильства, підкупу, безпідставної відмови у наданні таким особам необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої інформації, неправомірне позбавлення зазначених осіб права захищати особу чи представляти її інтереси в суді або у будь-який інший спосіб.

Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника чи представника особи - це будь-які протиправні дії, які, зокрема: посягають на встановлений законом порядок запрошення чи призначення захисника або допуску представника особи до участі у справі; пов'язані з безпідставним усуненням їх від участі у справі; позбавляють їх можливості відповідно до закону реалізувати свої повноваження у повному обсязі.

Порушення професійної таємниці при вчиненні цього злочину полягає, зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на протиправне отримання даних, які стали відомі захиснику у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків чи примушування його до розголошення таких даних. Так, за законом захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків. Отже, домагання з боку інших осіб отримати такі дані слід розглядати як діяння, спрямоване на порушення професійної таємниці захисника. Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди. Порушення цих приписів закону також може бути розцінене як порушення професійної таємниці захисника.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 397 дій.

Суб'єкт злочину загальний. При вчиненні цього злочину у формі порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці його суб'єктом переважно може бути особа, яка зобов'язана дотримувати (або забезпечити дотримання) зазначених гарантій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Адвокату адвокатському об'єднанні. Його права та обов'язки. Виконання доручень за призначенням. Надання безоплатної правової допомоги громадянам.

Права та обов'язки адвоката визначаються Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", регулюються Правилами адвокатської етики, статутами адвокатських об'єднань. Окремі права та обов'язки адвоката передбачено міжнародними документами, які є обов'язковими для України. Прав і обов'язків адвоката торкаються окремі постанови Пленуму Верховного Суду України. За Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат самостійно, вирішує, яку організаційну форму здійснення адвокатської діяльності йому обрати. Якщо він бажає об'єднатися з іншими адвокатами для виконання своєї професійної діяльності, то такою формою буде адвокатське об'єднання.

Адвокатські об'єднання не належать до громадських організацій, оскільки створюються з іншою метою - для виконання професійної діяльності, покладеної на адвокатуру статтею 59 Конституції України; за своєю сутністю адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Вони діють добровільно, колегіально та гласно. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим законодавством про адвокатську діяльність. В адвокатському об'єднанні адвокати можуть спеціалізуватися в окремих видах адвокатської діяльності. Адвокат - член АО підпорядковується встановленим в об'єднанні правилам, однак відповідно до ст. 76 Правил його професійні обов'язки перед клієнтом повинні мати визначальне значення.

Кримінально-процесуальним кодексом допускається можливість призначення захисника особою, яка провадить дізнання, чи слідчим тимчасово до явки обраного захисника, але тільки у випадках, коли є потреба проведення нагальних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника.

На підставі Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленій Указом Президента України № 509/2006 від 09.06.2006, та з урахуванням її положень нині розроблено проект Закону "Про безоплатну правову допомогу", за яким безпричинна відмова від виконання доручення є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. У Правилах адвокатської етики підкреслюється, що адвокат надає правову допомогу лише на підставі угоди з клієнтом або за призначенням уповноваженої особи в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. Форма угоди про надання правової допомоги має бути обов'язково письмовою, має чітко регламентований зміст (ст. 17). Виняток допускається щодо консультацій, роз'яснень з правових питань.

За постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", адвокат, який допускаються судом до участі у справі, на підтвердження своїх повноважень повинен подати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі.

Адвокат, який займається адвокатською діяльністю індивідуально. Порядок реєстрації такої адвокатської діяльності. Облік та звітність при здійснені індивідуальної адвокатської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону).

Оплата праці адвоката та помічника адвоката. Які системи оплати праці можуть встановлюватися при укладанні угоди про надання правової допомоги. Основні та додаткові підстави оплати праці адвоката. Оплата праці адвоката при достроковому припиненні виконання угоди про надання правової допомоги.

Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокат не повинен приймати гонорар або оплату фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення, від інших осіб, окрім клієнта (або іншої особи, яка уклала угоду про надання правової допомоги в інтересах клієнта), крім випадків, коли:

- клієнт (його представник) наполягає на цьому;

- прийняття оплати від іншої особи за конкретних обставин не зможе вплинути на незалежність адвоката в наданні правової допомоги клієнту та не потягне порушення обов'язків адвоката, передбачених чинним законодавством та Правилами адвокатської етики.

У випадку дострокового розірвання угоди про надання правової допомоги:

- за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і Правилам адвокатської етики, виконанні доручення, або при фактичній відмові адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і Правилами адвокатської етики допускається одностороннє розірвання угоди адвокатом) - адвокат не має права вимагати сплати йому гонорару і повинен повернути клієнту одразу після розірвання угоди фактично внесений гонорар;

- за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зустрічною ініціативою адвоката і клієнта або за ініціативою адвоката у випадках, коли це допускається відповідно до закону, адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, або списати відповідну частину реально внесеного клієнтом гонорару, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Сума гонорару, обумовлена в угоді про надання правової допомоги, є обов'язковою тільки для адвоката (адвокатського об'єднання), який уклав цю угоду, і не перешкоджає іншому адвокату, який приймає це доручення (повністю або в частині) після розірвання попередньої угоди на його виконання, визначити суму гонорару наново, виходячи з критеріїв, передбачених Правилами адвокатської етики.

Стаття 16 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає, що помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю.

Размещено на Allbest.ru