Інші органи державного управління у галузі сільського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інші органи державного управління у галузі сільського господарства

У сучасних умовах забезпечення виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції та формування належних умов екологобезпечного середовища проживання, праці та відпочинку населення є найважливішим завданням держави. Тому серед органів державного управління в галузі сільського господарства пріоритетне місце посідає Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди), яке діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524. Це міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки.

До основних завдань Мінприроди належать: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель.

Оскільки першочерговим завданням сільського господарства України є забезпечення національної продовольчої безпеки, то контроль за якістю і безпечністю сільськогосподарської продукції належить також до компетенції Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт). утвореного Указом Президента України від 18 березня 2003 р. № 225.

Держспоживстандарт у межах своїх повноважень: розробляє проекти нормативно-правових актів щодо впровадження відповідно до міжнародних стандартів систем управління якістю та систем управління довкіллям на підприємствах, а також стосовно державної підтримки їх впровадження; організовує та проводить моніторинг якості продукції, впровадження систем управління якістю на підприємствах; організовує інформаційне забезпечення підприємств з питань управління якістю та довкіллям; встановлює порядок атестації виробництва підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, організовує та проводить таку атестацію; здійснює державну реєстрацію нормативних документів, що встановлюють порядок і умови використання, утилізації та знищення неякісної та небезпечної продукції, атестації підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу такої продукції; здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства у сфері регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; вживає в межах своєї компетенції заходів щодо вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішньому ринку; бере участь у роботі відповідних міжнародних організацій із захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, якості продукції; здійснює заходи щодо галузевого співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС), у межах своїх повноважень забезпечує виконання Україною зобов'язань за Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, виконання інших заходів щодо інтеграції України до ЄС, виконання інших функцій.

Держспоживстандарт України має право: давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення; перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг; відбирати в установленому порядку у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробництва; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів - до усунення суб'єктами господарської діяльності виявлених недоліків; забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі: відсутності сертифіката відповідності та/або декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідності (або копій цих документів); невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності тощо.

Умовно всі інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне управління у галузі сільського господарства, можна розподілити на ті, діяльність яких координується міністром аграрної політики, та ті, діяльність яких координується Кабінетом Міністрів України через міністра охорони навколишнього природного середовища. До першої групи можна віднести Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) та Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп), які раніше входили до складу Міністерства аграрної політики України на правах урядових органів державного управління.

До другої групи можна віднести Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем), Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп) та Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп). Діяльність зазначених органів лише опосередковано пов'язана з сільськогосподарським виробництвом.

Всі вони є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Комітети очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Згідно із Законом України "Про ветеринарну медицину" функції адміністрації ветеринарної медицини України здійснює Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини), положення про який затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1075.

Основними завданнями Держкомветмедицини є:

- забезпечення реалізації державної політики в галузі ветеринарної медицини, проведення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за здоров'ям тварин, безпечністю та якістю харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та інших товарів, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку Міжнародного епізоотичного бюро, з територій інших держав або карантинних зон;

- аналіз причин і умов виникнення та поширення хвороб тварин, участь у локалізації та ліквідації спалаху заразних хвороб, спільних для тварин і людей, підготовка пропозицій щодо профілактики та боротьби з такими хворобами;

- проведення моніторингу поширення та визначення біологічної характеристики збудників особливо небезпечних хвороб тварин, включених до списку Міжнародного епізоотичного бюро, з метою вжиття заходів, пов'язаних з епізоотичною та епідеміологічною діагностикою спалаху заразних хвороб;

- спрямування та координація діяльності державних органів ветеринарної медицини із забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, захисту життя і здоров'я людей та тварин від ризику, пов'язаного з хворобами тварин, включаючи зоонози, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

- розроблення, затвердження та здійснення в межах своїх повноважень санітарних і ветеринарно-санітарних заходів;

- здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами та супутніми об'єктами, а також потужностями (об'єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;

- здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії; супутніми об'єктами;

- сприяння впровадженню системи ідентифікації тварин, постійному навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, широкому впровадженню досягнень науки і передового досвіду;

- виконання загальнодержавної програми проведення моніторингу залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, харчових продуктах і кормах.

Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

Проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів забезпечує Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп), положення про який затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42.

Основними завданнями Держкомрибгоспу є:

- участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості;

- розроблення та здійснення комплексних заходів щодо забезпечення пріоритетного розвитку рибництва, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водоймах України, вивчення стану їх запасів та організація рибальства у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у водах за межами юрисдикції України відповідно до міжнародних договорів України;

- здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів;

- здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, контролю за ефективністю функціонування системи моніторингу риболовних суден.

Державне управління землями сільськогосподарського призначення, забезпечення реалізації державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища здійснює Державний комітет України із земельних ресурсів, положення про який затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 224.

Основними завданнями Держкомзему є;

- розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реалізації, проведення земельної реформи та подання їх Кабінетові Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища;

- координація роботи з проведення земельної реформи;

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

- організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, підготовка земельно-кадастрової документації;

- здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель;

- розроблення державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру і територіального планування;

- проведення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічного обґрунтування таких програм і проектів.

Певні функції у галузі сільського господарства здійснює Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп), який діє на підставі положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 882.

Основними завданнями Держводгоспу є:

- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики з питань розвитку водного господарства і меліорації земель, управління галуззю та здійснення єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій та передового досвіду роботи;

- регулювання відносин у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, розроблення та участь у реалізації відповідних загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм;

_ задоволення потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах та проведення їх міжбасейнового перерозподілу;

- здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель.

Центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп), положення про який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №883.

Основними завданнями Держкомлісгоспу є:

- підготовка і внесення Міністрові охорони навколишнього природного середовища пропозицій щодо формування державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва, а також охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин, підвищення ефективності лісового і мисливського господарства та забезпечення її реалізації;

- здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового і мисливського господарства та полювання;

- розроблення та організація виконання державних і регіональних (місцевих) програм у сфері охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, а також участь у розробленні та виконанні програм з питань охорони, використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.

Державні сільськогосподарські інспекції-органи державного контролю в АПК

Загальна характеристика контрольно-інспекційних органів у АПК

Законодавством України передбачено створення і функціонування низки органів (інспекції, служби, департаменти), які мають спільні риси - контролюють окремі ділянки сільськогосподарського виробництва, що є їх основним призначенням, організаційно і функціонально пов'язані з Міністерством аграрної політики України, очолюються Головними державними інспекторами у відповідній галузі і мають повноваження щодо притягнення правопорушників у відповідній галузі до адміністративної відповідальності.

Державні сільськогосподарські інспекції входять до структури Мінагрополітики України, що обумовлює специфіку компетенції інспекцій. Отже, функції державних сільськогосподарських інспекцій є частиною функцій міністерства. Відмінності між функціями Мінагрополітики і державних сільськогосподарських інспекцій полягають у тому, що міністерство здійснює постійне і всеохоплююче керівництво функціонуванням галузі, а інспекційні органи зорієнтовані на контроль за дотриманням спеціальних норм і правил суб'єктами, які самостійні у своїй оперативній діяльності. Цей вплив на підконтрольні суб'єкти є значно вужчим, ніж передбачають завдання керівництва вищестоящого органу (Мінагрополітики).

Юридичні основи регулювання правового становища державних сільськогосподарських інспекцій включають у себе:

- закон, який передбачає функціонування інспекційного органу в певній підгалузі;

- постанову або рішення вищестоящого органу (як правило, Кабінету Міністрів України) про утворення відповідної інспекції;

- положення про дану інспекцію, що видається на розвиток установчого акта;

- юридичні та технічні норми, контроль та нагляд за дотриманням яких покликана здійснювати дана інспекція;

- методичні вказівки щодо особливостей проведення інспекторської роботи, виявлення порушень, їх фіксації тощо, закріплені, як правило, у вигляді інструкції, що видається самою інспекцією.

Особливістю контрольно-інспекційних органів є їх подвійна організаційна природа. З одного боку, кожна держінспекція являє собою немов би складову частину відповідного апарату галузевого управління (наприклад міністерства, з яким держінспекція безпосередньо пов'язана спільністю завдань і, відповідно, своєю структурою). Але, з іншого боку, в силу специфіки повноважень і методів діяльності, держінспекції наділені і певною організаційною відокремленістю. Знаходячись у більшості випадків у віданні якого-небудь галузевого органу державного управління і керуючись його завданнями, кожна держінспекція, разом з тим, в організаційно-структурному відношенні отримує певну автономію, має особливе Положення, в якому передбачена структура, повноваження і порядок діяльності держінспекцій.

В Україні контрольно-інспекційні органи у сільському господарстві об'єднуються у систему, на чолі якої знаходиться Мінагрополітики України, що здійснює функціональне і організаційне керівництво ними. Кабінет Міністрів України в окремих випадках здійснює організаційне керівництво такими органами у встановленому порядку спільно з Мінагрополітики.

Сільськогосподарські інспекції у рослинництві

Напрямами рослинництва, в яких створені контрольно-інспекційні органи, є: насінництво, розсадництво, захист рослин, карантин рослин та комплекс відносин права інтелектуальної власності на сорти рослин. Загалом у рослинницькій галузі працюють п'ять державних сільськогосподарських інспекцій - Головна державна інспекція захисту рослин України, Головна державна інспекція з карантину рослин України, Українська державна насіннєва інспекція Мінагрополітики України, Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція Мінагрополітики України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин.

Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінінспекція) функціонує на підставі наказу Міністерства аграрної політики України "Про затвердження Положення про Українську державну насіннєву інспекцію" від 23 березня 2004 р. № 97. За організаційно-правовою формою Укрдержнасінінспекція є установою, що очолює службу державного контролю України у сільськогосподарському насінництві, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій (далі - державні насіннєві інспекції) і є неприбутковою установою.

У цілому служба державного контролю України у сільськогосподарському насінництві являє собою ієрархічну систему установ, що фінансуються з Державного бюджету і виконують низку контрольно-інспекційних функцій.

Основними завданнями Укрдержнасінінспекції є:

- здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння та (або) садивного матеріалу, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів;

- забезпечення контролю за знищенням насіння сільськогосподарських рослин, визнаного непридатним для використання на продовольчі та кормові цілі.

Значну частину завдань Укрдержнасінінспекції становить організаційне і методичне керівництво Державною насіннєвою інспекцією Автономної Республіки Крим і обласними державними насіннєвими інспекціями. державний комітет інспекційний агропромисловий

Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція (УкрДПАІ) функціонує на підставі Наказу Мінагрополітики "Про затвердження Положення про Українську державну помологічно-ампелографічну інспекцію" № 770 від 31 жовтня 2007 р. Помологія (від лат. - плід та гр. logos - слово, вчення), сортознавство, наука про сорти плодових та ягідних рослин. Ампелографія (від гр. ampelos - виноград) - наука про сорти винограду. Інспекція відповідно до Закону України "Про насіння і садивний матеріал" є органом державного контролю в плодовому насінництві і розсадництві.

Інспекцію очолює начальник інспекції, який за посадою є одночасно державним інспектором України з розсадництва. Заступник начальника інспекції за посадою є одночасно державним інспектором з розсадництва. Головні, провідні та спеціалісти інспекції за посадою є одночасно державними інспекторами з розсадництва. Начальник інспекції забезпечує організацію і здійснення державного контролю у плодовому насінництві та розсадництві, здійснює керівництво діяльністю Інспекції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Інспекцію завдань.

У процесі здійснення контрольної діяльності Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція має право:

- перевіряти документацію, що стосується походження, способів вирощування, реалізації та використання плодового насіння і садивного матеріалу, незалежно від підпорядкування і форм власності їх виробника;

- перевіряти відповідність суб'єктів насінництва і розсадництва, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, атестаційним вимогам до виробників насіння і садивного матеріалу, що встановлюються Міністерством аграрної політики України;

- проводити апробацію і видавати документи про якість садивного матеріалу, маточних насаджень плодових, ягідних культур та винограду;

- проводити лабораторний аналіз насіння і садивного матеріалу з видачею відповідних документів про їх якість;

- проводити експертне визначення якості насіння плодових, горіхоплідних культур та садивного матеріалу плодових, ягідних, горіхоплідних культур та винограду на вимогу споживачів.

Головна державна інспекція захисту рослин (Головдержзахист) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин, підпорядкованим Мінагрополітики України, що забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів та здійснює державний контроль за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і громадянами заходів щодо захисту рослин, за додержанням регламентів зберігання, транспортування і застосування пестицидів. Головдержзахист очолює систему державних станцій захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів з мережею спеціалізованих лабораторій (прогнозів і діагностики з'явлення шкідників і хвороб, біологічного методу, гельмінтологічних та контрольно-токсикологічних). Головдержзахист очолюється начальником, який призначається на посаду і звільняється з посади міністром аграрної політики. Начальник має заступників, які призначаються ним. Начальник за посадою є Головним державним інспектором захисту рослин України, його заступники, відповідно заступниками Головного державного інспектора захисту рослин України, начальники відділів та інші спеціалісти - державними інспекторами захисту рослин.

Організаційна структура, штатний розпис, кошторис доходів і видатків Головдержзахисту затверджується Мінагрополітики. Головдержзахист утримується за рахунок державного бюджету, а також доходів від робіт, пов'язаних із захистом рослин - навчання працівників із захисту рослин, консультативні та інші послуги. За організаційною структурою Головдержзахист є юридичною особою, має рахунки в банках, печатку, штамп, бланк установи, та бланк головного державного інспектора захисту рослин.

Основними завданнями Головдержзахисту є:

- організація обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження на заселеність та зараженість їх шкідливими організмами, розроблення програм та інтегрованих схем захисту рослин, науково обґрунтованого застосування пестицидів у сільському господарстві, прогнозування, виявлення і своєчасного інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур'янів;

- запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів;

- контроль за своєчасним здійсненням заходів щодо захисту рослин, додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами встановлених регламентів зберігання, транспортування та застосування пестицидів, вмістом їх залишкових кількостей у ґрунті, воді та рослинницькій продукції;

- забезпечення своєчасного проведення профілактичних та винищувальних заходів щодо боротьби з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження;

- ведення балансу потреби і надходження пестицидів в Україну, координація їх виробництва вітчизняною промисловістю та закупівлі за імпортом.

Головна державна інспекція захисту рослин проводить свою діяльність разом з іншими службами Мінагрополітики, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, державною санітарно-епідеміологічною службою України, органами охорони навколишнього природного середовища, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Ще однією ланкою системи державних сільськогосподарських інспекцій в рослинництві є Державна служба з карантину рослин. Вона функціонує на підставі наказу Мінагрополітики "Про затвердження Положення про Державну службу з карантину рослин України" від 8 травня 2007 р. № 310. Правове становище служби визначається як органу, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин. Фактично, незважаючи на таке визначення, з точки зору організаційної структури, Служба не є окремим державним органом, а являє собою взаємопов'язану та ієрархічно підпорядковану систему установ різних рівнів, на чолі якої знаходиться відповідна інспекція. Служба є одним з найчисленніших контрольно-інспекційних органів у АПК, що виправдовується важливістю покладених на неї завдань. Адже, окрім суто інспекційних функцій, значний обсяг роботи служби становить безпосередня робота зі знищення карантинних організмів та надання господарюючим суб'єктам послуг щодо знезараження вантажів на обов'язковій основі. В даному разі інспекція - це організаційне ядро системи спеціально уповноважених органів, що здійснюють специфічну діяльність - постійний комплекс заходів, відомий як карантин рослин.

Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є:

- охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів;

- своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів;

- запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні;

- здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації і використанні під карантинних матеріалів та об'єктів.

Згідно із Законом виділяються дві основні форми боротьби з поширенням карантинних організмів: фітосанітарний контроль, що є постійною функцією органів з карантину рослин; здійснення заходів у разі введення карантинного режиму, що є надзвичайною формою роботи цих органів.

Фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об'єкти, у тому числі й ті, що переміщуються через державний кордон України та карантинні зони. Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів та об'єктів провадиться за наявності: фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера, і карантинного дозволу, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України. Вивезення підкарантинних матеріалів за межі карантинної зони провадиться за наявності карантинного сертифіката.

У разі виявлення карантинних організмів карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму. Орган, який прийняв рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби повідомляє про це осіб, що розташовані або проживають у карантинній зоні. У рішенні про запровадження карантинного режиму обов'язково зазначаються:

- обставини, що спричинили запровадження карантинного режиму;

- межі карантинної зони, у якій запроваджується карантинний режим;

- час, з якого запроваджується карантинний режим;

- карантинні заходи, що здійснюються в карантинній зоні, та органи, що їх здійснюють.

У карантинній зоні здійснюються такі спеціальні карантинні заходи:

- огляд та обстеження під карантинних матеріалів та об'єктів;

- здійснення контролю за проведенням локалізації та ліквідації карантинних організмів особами;

- заборона вивезення з карантинної зони заражених карантинними організмами підкарантинних матеріалів та об'єктів;

- знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів;

- технічна переробка заражених карантинними організмами підкарантинних матеріалів.

Рослини і рослинні продукти, заражені карантинними організмами, які неможливо знезаразити або направити на технічну переробку, підлягають знищенню в порядку, встановленому законом.

Державна служба з охорони прав на сорти рослин функціонує на підставі Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", яким передбачено створення спеціально уповноваженої установи у сфері охорони прав на сорти. Цій установі доручено приймати заявки на сорти, проводити їх експертизу і приймати рішення щодо них, вести Реєстр патентів, Реєстр сортів, Реєстр заявок на сорти. Дана установа згідно із Законом також забезпечує здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортів, та виконує ряд інших повноважень. Такою установою є Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), створена постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 714 на базі Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин, що була реорганізована. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про державну службу з охорони прав на сорти рослин" від 19 серпня 2002 р. № 1182, було введене в дію відповідне положення про цей орган.

Зазначена постанова також визначає поняття Державної системи охорони прав на сорти рослин, до якої входить Держсортслужба і підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, інспекції з охорони прав на сорти рослин, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, окремі підприємства. Наказом голови Держсортслужби "Про затвердження Положення про державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин" від 17 січня 2003 р. №17-1 було окреслено правові засади функціонування Державної інспекції 3 охорони прав на сорти рослин (Держсортінспекція). Серед функцій Держсортінспекції в положенні виділяються: наглядові, контрольні та ті, що містять риси як нагляду, так і контролю. Держсортінспекція здійснює державний нагляд за:

- набуттям, здійсненням та захистом прав на сорт рослин у межах повноважень, наданих Держсортслужбою;

- наявністю разових дозволів на ввезення в Україну для наукових цілей посадкового матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин та угоди між селекціонером (автором сорту) і представником з питань, інтелектуальної власності на сорти рослин;

- уживанням назв сортів у сортових та насіннєвих документах, публікаціях, офіційних виданнях, а також у частині їх відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів;

- діяльністю уповноважених Держсортслужбою закладів експертизи системи охорони прав на сорти рослин.

Держсортінспекція здійснює контроль за дотриманням:

- юридичними і фізичними особами законодавства з питань охорони прав на сорти рослин;

- особистого немайнового права авторства на сорт;

- майнового права власника сорту;

- права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт;

- права на поширення сорту в Україні.

Інспекція також проводить державний нагляд і контроль за:

- наявністю документів, що підтверджують право правонаступника на сорт рослин, та документів про сплату збору за дії, пов'язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин;

- передачею майнового права на сорт і передачею права на використання сорту;

- виконанням власником сорту своїх обов'язків;

- сортами, внесеними до Реєстру патентів і Реєстру сортів;

- дотриманням прав власника сорту при веденні первинного насінництва сортів, унесених до Реєстру патентів і Реєстру сортів.

Державні сільськогосподарські інспекції в рослинництві не є виключно контрольними органами - значна частина їх функцій полягає у співпраці з підконтрольними суб'єктами, наданні їм допомоги у боротьбі з шкідливими факторами, організації семінарів з проблем підконтрольної галузі, керівництві профільними системами державних установ.

Сільськогосподарські інспекції у тваринництві та рибницькій галузі

Тваринництво є однією з визначальних для життєдіяльності суспільства галузей, тому в кожній країні на державному рівні створені органи, які відповідають за безпеку цієї галузі. В Україні існує система ветеринарних органів, які об'єднані у Державний департамент ветеринарної медицини. Ця система функціонує на підставі розвиненого галузевого законодавства, що включає Закони України "Про ветеринарну медицину", "Про безпечність та якість харчових продуктів" та низку підзаконних актів.

Окремою галуззю, яка перебуває на стику сільського господарства та використання природних живих ресурсів, є рибництво, що передбачає спеціальне використання риб та інших водних живих ресурсів згідно із законодавчим визначенням - усі види використання риб, інших водних живих ресурсів (за винятком любительського та спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюється шляхом їх вилучення (лов, добування, збирання тощо) з середовища перебування.

Ветеринарією називається система наук, що вивчають хвороби тварин, методи запобігання і лікування хвороб, питання підвищення продуктивності тваринництва і засоби захисту людей від хвороб, властивих тваринам і людині.

Діяльність суб'єктів племінної справи у тваринництві врегульована Законом України "Про племінну справу у тваринництві". Закон регулює відносини у галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та основи державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування племінної справи у тваринництві.

Нормативно-правовою базою функціонування інспекції є Тимчасове положення про Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики України, затверджене наказом Мінагрополітики "Про положення про структурні підрозділи Мінагрополітики України" від 8 листопада 2000 р. № 222. У Положенні зазначено, що воно діє до моменту створення, згідно зі ст. 15 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" від 21 грудня 1999 р., системи державної племінної служби.

Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України. Департамент очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади міністром. Інші працівники Департаменту призначаються на посаду і звільняються з посад у встановленому у Міністерстві порядку. Начальник Департаменту здійснює керівництво його діяльністю і несе персональну відповідальність за виконання функцій Департаменту, організацію роботи, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку і дисципліни у Департаменті. Структура і чисельність працівників Департаменту визначається штатним розкладом Міністерства аграрної політики України.

Основними завданнями Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією є:

- участь в реалізації державної аграрної політики у тваринництві та здійсненні заходів щодо продовольчої безпеки;

- розроблення і координація виконання загальнодержавних та галузевих програм розвитку тваринництва і птахівництва;

- здійснення науково-технічної і технологічної політики в тваринництві, птахівництві і бджільництві;

- розробка проектів законодавчих і нормативно-правових актів та галузевих стандартів, норм і нормативів, що стосуються тваринництва.

Профільний контролюючий орган у галузі ветеринарної медицини - Державний комітет ветеринарної медицини (Держкомветмедицини). У структурі Комітету окремих, інспекційних органів не створено, оскільки, по суті, за характером своєї діяльності він сам є інспекцією, хоч окрім суто інспекційної діяльності, значна частина повноважень Держкомветмедицини полягає в управлінні системою ветеринарної медицини. Проте в цьому органі завжди існує структурна ланка, як правило, управління ветеринарної інспекції, яка опікується питаннями інспектування і юрисдикційної діяльності.

Характер завдань, що стоять перед Комітетом, і специфіка роботи мають свої особливості, що відрізняють Комітет від більшості державних сільськогосподарських інспекцій, оскільки тут також, з одного боку, завданням є боротьба з розповсюдженням хвороб тварин через недодержання фізичними та юридичними особами спеціальних галузевих норм і правил, а з другого боку - безпосередня робота по боротьбі з цими хворобами, їх виникненням і розповсюдженням, а також надання власне ветеринарно-лікарських послуг широкому колу суб'єктів.

Державний комітет ветеринарної медицини функціонує на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини" від 30 серпня 2007 р. № 1075. Згідно з Положенням Державний комітет ветеринарної медицини є центральним органом виконавчої влади.

Держкомветмедицини у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян, а також відповідними органами іноземних держав, міжнародними кваліфікаційними товариствами. Держкомветмедицини у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Організаційне становище Держкомветмедицини є особливим також і тому, що це окремий державний орган, що не входить до структури Мінагрополітики.

Держкомветмедицини будучи центральним органом виконавчої влади, виконує також низку важливих завдань, що характеризують його правове становище:

1) участь, у межах своєї компетенції, у реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини;

2) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів (далі - продукція) тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

3) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо удосконалення цього законодавства;

4) розроблення та реалізація в установленому порядку комплексу заходів щодо:

- охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

- профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування;

- захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

- державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження;

- державного ветеринарно-санітарного контролю за якістю ветеринарних медикаментів і препаратів, кормів, кормових добавок;

- скасування експлуатаційного дозволу та ветеринарних документів.

Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Держрибінспекція) є спеціально вповноваженим органом державного нагляду в сфері охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України (у тому числі в усіх поверхневих, територіальних і внутрішніх морських водах, які використовуються (можуть використовуватися) для рибальства, вирощування чи розведення риби), в інших об'єктах водного промислу або об'єктах, які мають значення для природного відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, а також у виключній (морській) економічній зоні України та акваторіях у межах континентального шельфу України, який діє в Державному департаменті рибного господарства (Укрдержрибгосп), йому підпорядковується і входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Основними завданнями Держрибінспекції є:

- здійснення охорони риби та інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України (у тому числі в усіх поверхневих, територіальних і внутрішніх морських водах, які використовуються (можуть використовуватися) для рибальства, вирощування чи розведення риби), в інших об'єктах водного промислу або об'єктах, які мають значення для природного відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, а також у виключній (морській) економічній зоні України та акваторіях у межах континентального шельфу України, у процесі рибальства, утримання, транспортування, переробки, зберігання, реалізації, знищення риби та інших водних живих ресурсів;

- установлення обмежень та заборон при використанні водних живих ресурсів в окремих водоймах (їх ділянках) за погодженням центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища або його територіальних органів.

Размещено на Allbest.ru

...