Практична стрільба, як важливий елемент бойової підготовки працівників силових структур

Анотації

Досліджено доцільність та важливість використання правил та прийомів практичної стрільби під час навчання працівників силових структур.

Ключові слова: практична стрільба; ближній бій; тактика дій; психологічна готовність до дій в екстремальних умовах.

Ключевые слова: практическая стрельба; ближний бой; тактика действий; экстремальные условия.

Key words: practical shooting; melee; tactics; extreme conditions.

Відповідно до сучасної ситуації кримінальної експансії, діяльність працівників силових структур спрямована на профілактику злочинності та подолання злочинного тиску, з цією метою постає питання розроблення на основі реалістичного, виваженого оцінювання закономірностей, можливостей і тенденцій суспільного розвитку, стратегії щодо приборкання злочинності, суттєвого впливу на зміну її динаміки [1, с. 20]. Надзвичайної актуальності набувають проблеми, пов'язані з захистом життя і здоров'я працівників силових структур, які постійно піддаються впливу низки небезпечних чинників від злочинних посягань. Загибель, поранення, травмування, втрата свідомості, професійні захворювання особового складу можуть виникати не лише як наслідок дій злочинців, а й здебільшого психологічної неготовності працівників силових структур до дій в екстремальних умовах, у тому числі із застосуванням вогнепальної зброї; необачності, неузгодженості та невдало спланованих дій працівників, учасників охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження й припинення злочинів та інших правопорушень [2, с. 32]. Необхідність вдосконалення професійної підготовки працівників силових структур до дій в екстремальних умовах визначає актуальність і важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних з діяльністю різних підрозділів силових структур, які забезпечують охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю. Підвищення рівня підготовки працівників силових структур, забезпечення його життєдіяльності в екстремальних умовах надасть можливість успішно виконувати поставлені перед ними завдання.

На основі аналізу системи професійної підготовки працівників силових структур визначити заходи підвищення ефективності професійної підготовленості працівників до дій в екстремальних умовах.

Практична стрільба є різновидом стрілецького спорту, що має на меті прищеплення та засвоєння навичок та прийомів під час дій зі зброєю, які найбільш повно відповідають вимогам тактичної стрільби на коротких відстанях (у ближньому бою).

Цей новий стиль стрільби зародився в Каліфорнії на початку 50 -х років. Через кілька років він швидко поширився на інші континенти, включаючи Європу, Австралію, Центральну й Південну Америку, Африку.

Міжнародна Конфедерація Практичної Стрільби (IPSC) офіційно була заснована на Міжнародній Конференції з пістолетного Спорту, що відбулася в Колумбії, Міссурі, у травні 1976 р. Сорок представників із усього світу були запрошені для участі в Конференції, щоб визначити сутність і майбутнє практичної стрільби. Полковник Джеф Купер виконував обов'язки Голови і був обраний першим Президентом Міжнародної Конфедерації Практичної Стрільби.

Нині Міжнародна Конфедерація Практичної Стрільби розвивається більш ніж у 60 країнах (званих Регіонами IPSC) від Аргентини до Зімбабве. Щороку обираються представники цих Регіонів, які збираються на Генеральній Асамблеї IPSС.

Унікальність практичної стрільби полягає в тому, що умови змагань із цього виду спорту максимально наближені до умов реального застосування вогнепальної зброї. Інакше кажучи, стрілець повинен уміти не тільки швидко діставати зброю з кобури, робити перший постріл, а й потрапляти в ціль кожною надісланою кулею, але робити це якомога швидше. Усе це робить практичну стрільбу незамінною під час підготовки підрозділів.

Практична стрільба ґрунтується на таких принципах:

- безпечного поводження зі зброєю;

- влучного ведення вогню;

- швидкості виконання пострілів;створення тактичної обстановки;

- вільного вибору прийомів та правил стрільби;

- використання вогнепальної зброї, яка стоїть на озброєнні поліцейських підрозділів [3].

Професійна підготовка працівників силових структур України - це організований, безперервний і цілеспрямований процес із оволодіння знаннями, спеціальними вміннями й навичками, необхідними для успішного виконання оперативно-службових завдань і функціональних обов'язків. До службової підготовки належать:функціональна підготовка; тактика дій особового складу в типових та екстремальних ситуаціях; вогнева підготовка; фізична підготовка; психологічна підготовка; загальнопрофільна (медична підготовка, засоби зв'язку й спеціальної техніки, цивільна оборона) підготовка. злочинність стрільба кримінальний

Слід зазначити, що навіть досвідчені працівники силових структур недостатньо орієнтуються в непередбачених обставинах, приймають помилкові рішення, а недосконале знання положень чинного законодавства викликає в них невпевненість у потребі застосування вогнепальної зброї.

Як знаємо, в екстремальних умовах існує реальна небезпека поразки в ближньому бою, результат “поєдинку” вирішують долі секунди. Тому ефективність діяльності працівників силових структур визначається рівнем бойової підготовки працівників, особливо ефективністю дій в екстремальних ситуаціях.

Бойова підготовка - система заходів спрямованих на засвоєння рядовим та начальницьким складом теоретичних знань, спеціальних умінь і практичних навичок, необхідних для виконання службових завдань, які ставляться перед силовими структурами. Одним із провідних напрямів у сфері бойової підготовки є вогнева підготовка, яка вимагає від працівника необхідних теоретичних знань із матеріальної частини зброї, її тактико-технічних характеристик, основ, прийомів та правил стрільби, заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю (знання наказу Міністерства внутрішніх справ (МВС) України від 7 листопада 2011 р. № 657), правових підстав застосування зброї; швидкого готування до стрільби, ведення влучного вогню по нерухомих цілях та тих, які раптово з'являються й рухаються, одиночних і групових цілях із різних положень; навчитися правильно застосовувати зброю в реальних умовах оперативно-службової діяльності.

Аналізуючи вищесказане, можна сказати, що процес вогневої підготовки формує навички володіння зброєю та застосування її в екстремальних умовах. Але підготовка працівників до дій у ситуаціях застосування вогнепальної зброї крім вищезгаданого, повинна ґрунтуватися на формуванні чіткого образу умов діяльності, який допоміг би працівнику ефективно керувати не лише своїм фізіологічним станом і наявністю готовності до застосування вогнепальної зброї, а й керувати своїм психологічним станом. Тому основою ефективних дій в екстремальних ситуаціях є не лише якісна бойова та психологічна підготовка, а й створення реальних екстремальних умов, і тому, недаремно до працівника силових структур висуваються такі вимоги:

свідоме прагнення до добросовісного виконання професійного обов'язку;

здатність до вольових зусиль, відповідальність, спостережливість, наполегливість та ініціативність, самостійність і рішучість під час виконання професійних правоохоронних завдань;

здатність до осмислення своїх можливостей забезпечити ефективне виконання завдань в умовах невизначеної та недостатньої інформації, у тому числі й в екстремальних умовах;

психологічна готовність працівника до застосування вогнепальної зброї в екстремальних ситуаціях;

упевненість в собі, стабільність психічних реакцій, нервово -психічна та стресостійкість, високий ступінь саморегуляції та адаптаційних здібностей [4, с. 62-67].

Ці вимоги висуваються до працівника силових структур небезпідставно, оскільки такий підхід до професійної підготовки повинен привести до підвищення рівня підготовки працівників і формування в них у процесі навчання адекватних психологічних структур дій, які забезпечили б не тільки ефективність діяльності в екстремальних умовах, а й вплинули б на весь процес професійного та особистого становлення працівника силових структур.

Для більш ефективної підготовки працівників до дій в екстремальних умовах необхідним є ретельне вивчення особливостей та основних характеристик ближнього бою, в умовах якого дуже часто працівник силових структур змушений виконувати свої професійні обов'язки.

У ближньому бою перемагає той, хто першим дістав зброю й зробив прицільний постріл. Проте важко заперечувати, що вміння працівника швидко відходити з лінії вогню противника, вибираючи при цьому незручну для останнього позицію, збільшує шанси на перемогу.

Ближній бій має такі особливості: мала відстань стрільби, інтенсивне психологічне навантаження, швидкість виконання першого пострілу, готовність до застосування зброї на ураження, наявність великої кількості “укриттів”, необхідність поєднання стрільби з тактикою дій в екстремальних умовах, наявність кількох цілей, відсутність часу на прицілювання, ведення без прицільної та швидкісної стрільби з використанням “укриття”.

Практика використання цих знань, дотримання заходів безпеки під час застосування зброї та боєприпасів визначає ефективне виконання завдань ближнього бою.

Сучасна складність завдань, що виконуються працівниками силових структур, насамперед у боротьбі зі злочинністю, яка стає все поширенішою й небезпечнішою, винятково важкі умови, в яких ведеться ця робота, вимагають постійного зростання професіоналізму кадрів працівників, високого рівня наукового забезпечення процесів їх підготовки та практичної діяльності.

Ефективність діяльності працівників силових структур багато в чому залежить від здатності своєчасно приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях [5, с. 199-203], що залежить від належної професійної підготовленості та індивідуального досвіду. Професійні вміння надають можливість швидко та ефективно проводити необхідні службові дії та забезпечувати додаткову безпеку для працівників. Аналіз надзвичайних подій, що спричинили загибель або поранення працівників, свідчить про неготовність персоналу адекватно діяти під час екстремальної ситуації.

Таким чином, процес підготовки працівника силових структур до несення служби або його навчання має бути спрямованим на застосування методики професійної підготовки працівників силових структур до дій в екстремальних умовах, збільшення годин навчального навантаження під час проведення практичних занять у спеціалізованих класах та полігонах, відпрацювання штатних та позаштатних екстремальних ситуацій у діяльності працівників під час професійної підготовки тощо.

Проте постає потреба вивчення прийомів стрільби в екстремальних умовах, тобто вивчення прийомів практичної стрільби. Існує два основних способи ведення вогню в ближньому бою - прицільна й безприцільна стрільба. Ці способи мають свої сильні й слабкі сторони, тому спробуємо пізнати анатомію стрільби, характерну для кожного зі способів: 80 % випадків застосування зброї на поразку становить безприцільна стрільба, оскільки менша дальність до противника й відсутність часу на прицілювання потребують такого способу ведення вогню, який би дав змогу максимально ефективно застосовувати пістолет в екстремальних умовах.

Стрільба з пістолета складається з виконання таких прийомів:

- підготовки до стрільби (заряджання пістолета, прийняття положення для стрільби);

- виконання пострілу (наведення зброї, прицілювання, спуск курка, утримання зброї після пострілу та повернення її на лінію вогню);

- припинення стрільби (припинення натискання на хвіст спускового гачка, включення запобіжника, розряджання пістолета) [6, с. 116].

Насамперед, здається, що під час прийняття положення для стрільби, необхідно лише обрати таке положення, яке не перешкодить спрямувати зброю в бік противника, а також зайняти зручну стрілецьку позицію. Однак цим стратегія не обмежується. Насамперед, необхідно врахувати положення стрілка в просторі відносно противника, а також забезпечити найменшу площину поразки, високу мобільність і стійкість зброї.

Одна з характерних особливостей техніки безприцільної стрільби - хват пістолета двома руками. Такий хват дасть змогу досить жорстко зафіксувати суглоби збройної руки.

З метою підвищення перспективи виживання стрілка під час стрільби на коротких дистанціях із великою кількістю активно діючих противників особливого значення набуває техніка переміщень, відходів, розворотів.

Переміщення в глибину і за фронтом здійснюється приставними або швидкісними кроками з максимальною частотою й мінімальною амплітудою.

Під час вогневого контакту на малих дистанціях із кількістю супротивників більше одного, після виконання пострілу здійснюється відхід із лінії вогню не менш ніж на 1 м у сторону зі зміною рівня, при цьому має бути постійний візуальний контакт із ціллю.

Взагалі існує багато відмінностей між прицільною та безприцільною стрільбою, оскільки безприцільна стрільба висуває до стрільця особливівимоги, як, наприклад, здатність людини адаптуватися й орієнтуватися у просторі. Проте у цих двох способах стрільби є і спільне:

- фіксована позиція - обов'язкова умова успішного пострілу;

- наведення і прицілювання неодмінно повинні завершуватися паузою перед пострілом;

- рух - “ворог” прицільної та безприцільної стрільби.

В особливих умовах несення служби ефективність діяльності працівників силових структур під час проведення необхідних службових дій, забезпечення особистої додаткової безпеки, передусім, залежать від їх психофізичної підготовки, а також від наявності професійного вміння своєчасно приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях. Тому сучасною методикою навчання та підвищення професійної підготовки є насамперед психологічна підготовка. Отже, розглянемо більш детально завдання, зміст психологічної та фізичної підготовки працівників силових структур.

Психологічна підготовка - це комплекс заходів психологічно- педагогічного характеру, спрямованих на формування, підтримку й розвиток у працівників психологічних і морально-ділових якостей, спрямованих на здійснення внутрішнього самоконтролю і психологічної готовності до дій у типових і екстремальних ситуаціях під час виконання службових завдань.

Рівень та ефективність психофізичної підготовки працівників силових структур до діяльності в екстремальних ситуаціях значною мірою залежить від психологічної готовності та психологічної стійкості. Психологічна стійкість виявляється у здатності зберігати стан нормального функціонування психіки, доцільно діяти, незважаючи на перепони. Загалом у психологічній підготовці, яка здійснюється в підрозділах, можна виділити три етапи формування готовності до несення служби в особливих умовах, тобто до дій в екстремальних ситуаціях.

На першому етапі необхідно розвинути такі якості, як упевненість у собі та своїх колегах, своїй підготовленості, уміння керувати своїми емоціями, самовладання, а також цілеспрямованість під час прийняття рішення. Метою цього етапу підготовки є виконання певних завдань:цілеспрямоване проведення виховної роботи в процесі службової діяльності; внесення певних змін до занять із фізичної та вогневої підготовки; з метою формування емоційно-вольової стійкості проведення спеціальних вправ за допомогою психологічних тренінгів та засобів імітації оперативно-службової обстановки.

Другий етап передбачає безпосереднє формування готовності до виконання складних завдань. Мета етапу полягає в моделюванні майбутніх умов несення служби, обговоренні оптимальних дій та їх послідовності, тобто створенні так званого “передстартового положення”. Показниками готовності до виконання поставлених завдань є цілеспрямована мобілізованість психічних властивостей і процесів, установка на максимально раціональне використання своїх сил на подолання труднощів і досягнення позитивного результату, концентрація на самому завданні та шляхах його реалізації. Як свідчать результати проведених досліджень, у працівників силових структур перед складними ризикованими діями виявляється різноманітність психічних станів: одні зберігають нормальні фізіологічні та психологічні показники, другі переживають сильне хвилювання й тривогу, треті відчувають напруженість і невпевненість.

На третьому етапі - підтримання готовності в процесі виконання складного завдання - з метою формування готовності до несення служби в екстремальних ситуаціях необхідно за рахунок взаємопов'язаного та цілеспрямованого впливу на працівників міліції провести такі заходи: обговорити зміст завдання та ознайомити з обставинами майбутніх дій; організувати проведення необхідних вправ та тренувань; за допомогою психологічних тренінгів активізувати налаштовування на успішні дії [7, с. 52-56].

Про сучасних злочинців треба сказати, що вони відрізняються від своїх попередників рівнем фізичної підготовки й добрим володінням технікою стрільби. Під час затримання вони ведуть себе зухвало, чинять опір, у тому числі збройний, не зупиняються перед вбивством та іншими тяжкими злочинами. Тому в методиках підготовки працівників до дій в екстремальних умовах є не лише психологічна підготовка, а й бойова підготовка, для підвищення ефективності якої необхідно враховувати такі основні вимоги:

- відпрацювання практичного матеріалу після викладення теоретичного;

- комплексний підхід до виконання завдань;

- динамічність навчання;

- природне відпрацювання (на місцевості);

- дослідження екстремальних чинників впливу;

- обов'язковість самостійного опрацювання дій кожним працівником;

- тестові завдання;

- візуалізація матеріалу навчання (показ відео, фото);

- обговорення помилок;

- рейтингове оцінювання дій;

- запис занять (контроль).

Підсумовуючи вищесказане, необхідно зауважити, що в професійній діяльності працівників силових структур однією з найважливіших проблем виступає необхідність удосконалення бойової підготовки працівників. Мета бойової підготовки працівників силових структур на сучасному етапі повинна бути спрямована не на навчання співробітників вражати мішень, а підготувати їх до дій в умовах вогневого контакту. Це дасть змогу працівнику силових структур ефективно виконувати свої професійні обов'язки з організації та здійснення охорони прав і свобод громадян, громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження й припинення правопорушень, залишатися справжнім професіоналом своєї справи і на високому рівні виконувати завдання правоохоронного напряму.

Список використаних джерел

1. Дії дільничних інспекторів міліції в екстремальних ситуаціях : метод. рекомендації / укл. : М. І. Дмитренко, Д. Г. Заброда. - Дніпропетровськ : Дніпропетр. юрид. ін.-тут МВС України, 2001. - 20 с.

2. Філатов С. Д. Заходи щодо запобігання втрат особового складу під час проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців та дій в екстремальних ситуаціях / Філатов С. Д., Малівська Н. М., Тітаренко П. О. - К. : РВВ МВС України. - 1996. - С. 32.

3. Федерация практической стрельбы России [Электронный ресурс]. - Режим доступа: //http://www.ipsc.ru.

4. Сибирко М. А. Огневая подготовка как условие формирования морально-психологической устойчивости / Е. И. Мещерякова, М. А. Сибирко // Психопедагогика в правоохранительных органах : науч.-практ. журнал. - Омск : Омская акад. МВД. - 2011. - Вып. 1. - № 1(44). - С. 62-67.

5. Чуносов М. А. Моделирование факторов, влияющих на адекватное поведение работников ОВД в экстремальных ситуациях / М. А. Чуносов // Право і безпека. - 2002. - № 4. - С 199-203.

6. Жуковский В. Оружие ближнего боя : сб. / Жуковский В., Ковалев С., Бирюков А., Григорян Л. - М. : Гелеос, 2005. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru