Регіональні структури захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів та їх роль у світовій політичній системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕГІОНАЛЬНІ СТРУКТУРИ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ-МІГРАНТІВ ТА ЇХ РОЛЬ У СВІТОВІЙ ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ

Кальцева С.І.

кандидат політичних наук, доцент кафедри політології, Запорізький національний університет (Україна, Запоріжжя)

Розглядається питання щодо захисту прав працівників-мігрантів міжнародними інституціями. Незважаючи на всі недоліки, судова система захисту соціальних прав й інтересів працівників-мігрантів є найефективнішим механізмом відновлення порушених прав.

Аналізується діяльність в цьому напряму Європейського суду з прав людини, Суду ЄС, Міжамериканського суду з прав людини, Африканської комісії з прав людини і народів та Африканського суду з прав людини та народів. Системи захисту прав працівників-мігрантів у межах РЄ та ЄС існують паралельно, доповнюючи, але не заміщуючи одна одну. Причому Суд ЄС шляхом винесення преюдиційних ухвал більше уваги приділяє саме захисту соціальних прав працівників-мігрантів, а Європейський суд з прав людини, переважно, забезпечує захист політичних й особистих прав людини в регіоні. Американська система захисту різниться з європейською тим, що прямого звернення до Міжамериканського суду з прав людини процедура не передбачає. Африканський суд з прав людини та народів - аналог Європейського суду з прав людини.

Ключові слова: міжнародні організації, суд, захист прав, працівники-- мігранти, права людини, соціальні права.

Глобальна тенденція зростання чисельності суб'єктів - учасників міжнародних відносин у сучасному світі на зламі ХХ-ХХІст. стає все більш очевидною. Міжнародні організації, діяльнісні практики яких удосконалювалися протягом останніх століть розвитку людства, - це об' єднання держав або інших соціальних суб'єктів на підставі міжнародного права для здійснення співробітництва у політичній, військовій, економічній, культурно-гуманітарній, науково-технічній, правовій та інших сферах. Значення цих ланок світової політичної системи полягає у тому, що вони чіткіше і більш свідомо здатні виразити загальнолюдські цінності і реалізувати їх у політиці.

Соціальні права для більшості пересічних громадян є одними з найбільш значимими, адже людину в першу чергу турбують займають питання здоров'я, пенсій, допомог, житла, сім'ї, заробітної плати. Прискорення процесів глобалізації привело до збільшення масштабів зовнішньої міграції населення, в тому числі трудової. Стосовно працівників-мігрантів, то значна їх частина опиняються в маргінальних та уразливих ситуаціях, тому що правовий простір трудової міграції є досить обмеженим, в той же час попит, що існує на трудових мігрантів не забезпечується відповідними заходами в сфері захисту їх прав.

З урахуванням необхідного правового захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів розроблені міжнародні правові інструменти, якими встановлюються не тільки мінімальні стандарти, але створюються механізми захисту прав працівників- мігрантів, визначаються заходи стимулювання міжнародного співробітництва у цій сфері.

Ступінь наукової розробленості проблеми не значний, основну увагу у своїх працях А.Багатуров, В. Г. Барановский, Ю.Кукулка, А. Ю.Мельвиль,

Є.Ніколаєв, А. В.Торкунов, И. Г. Тюлин та інші в основному приділяли міжнародним урядовим та неурядовим організаціям як суб'єктам міжнародної політики приділяли. З огляду на актуальність теми, на незначну розробленість проблеми, виникає потреба у дослідженні діяльності міжнародних судових та інших компетентних органів у сфері захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів.

Метою нашої статті є дослідження на підставі аналізу міжнародних актів діяльності регіональних систем та органів щодо захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів.

Термін “міжнародна система захисту прав людини” в останні десятиліття досить часто використовується в міжнародній і національних правових системах, в міжнародних відносинах і міжнародній політиці. Однак повного визначення змісту поняття, що передається цим терміном, включаючи його правові та політичні аспекти, дано не було. З одного боку, міжнародна система захисту прав людини входить до системи міжнародних відносин у цілому, а з іншого, - до системи міжнародного права, утворюючи одну з його галузей. Існує три основні точки зору щодо місця прав людини в міжнародних відносинах. Згідно з традиційним підходом, права людини є справою суверенної державної юрисдикції і продовжують бути другорядним об'єктом міжнародних відносин. Жодна міжнародна організація не має права діяти в ім'я прав людини. А за космополітичною моделлю - індивіди, неурядові організації та інші недержавні суб' єкти, а також глобальне політичне співтовариство (на противагу міжнародній спільноті держав) чинять тиск на держави з метою захисту прав людини. Третя, інтернаціональна модель (в якій виділяються декілька підходів) передбачає, що міжнародна спільнота є спільнотою держав, до яких входять неурядові організації та індивіди, і саме ця спільнота держав визначає межі міжнародної правозахисної діяльності [1, с. 46-48].

Проблематика міжнародно-правового захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів тісно пов'язана із поняттям “міжнародний механізм захисту прав людини” для даної категорії осіб. Якщо проаналізувати доктринальні підходи до розуміння поняття механізму захисту прав в теорії права та міжнародного приватного права, ми можемо визначити поняття міжнародного механізму захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів. Цей механізм представляє собою складне утворення, яке складається з двох взаємопов'язаних та взаємообумовлених систем. З одного боку - це система гарантій, заходів та ініціатив міжнародних та національних органів та установ, які закріплені у міжнародних актах (Конвенціях) щодо захисту визначеної категорії прав осіб, які підпадають під юрисдикцію держав-учасниць (конвенційний захист). З другого - система міжнародних та національних органів та установ, які діють з метою дотримання міжнародних стандартів у сфері соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів та їх відновлення у випадку порушення (судовий захист, позасудовий захист та ін.).

Європейський суд з прав людини є контрольним механізмом РЄ щодо дотримання основних, зокрема й соціальних, прав людини, закріплених у Європейській конвенції з прав людини[2]. У сфері соціальних прав працівників-мігрантів Конвенція забороняє примусову працю (п.2 ст.4); закріплює право на створення та вступ до профспілок (п.1 ст.11); установлює право розпоряджатися своїм майном без обмежень (ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції); установлює право індивіда на ефективні засоби правового захисту в національних інстанціях (ст.13). Державні установи та посадові особи країн-членів РЄ зобов'язані дотримуватися цих прав і свобод. Скарга до Європейського суду можлива тільки за умов використання всіх внутрішніх способів і засобів правового захисту. Кожному міжнародному рішенню Суду має передувати спроба мирового врегулювання спору на засадах дотримання прав людини.

Європейський суд може скасувати будь-яке судове рішення та вимагати від законодавця конкретної держави перегляду чинного законодавства. Судова практика Європейського суду як міжнародного органу не могла ґрунтуватися на будь-якому національному законодавстві, тому було розроблено європейське прецедентне право [3,с.246]. Зазначене покладає на будь-яку державу, яка вступає до РЄ, серйозні зобов'язання щодо внесення відповідних змін, зумовлених прецедентним правом Суду з прав людини, до національного законодавства. Цей контрольний механізм у межах РЄ, який забезпечений відповідними процедурними механізмами, сприяє уніфікації юридичних систем європейських країн у галузі захисту прав й основних свобод людини, зокрема й соціальних.

Європейський Союз є економічним і політичним об'єднанням 27-ми європейських країн. У країнах ЄС правовий статус працівника-мігранта, забезпечення захисту його соціальних прав й інтересів регулюють відповідні положення міжнародних угод, а також інші документи, прийняті державами-учасницями за період формування єдиної Європи.

У Римському договорі 1957 р. закріплено механізм судового захисту соціальних прав й інтересів працівників-мігрантів, що надані цій категорії осіб відповідно до законодавства ЄС. У статті220 Римського договору 1957р. зазначено: “Суд та Суд першої інстанції, кожний відповідно до своєї юрисдикції, забезпечують збереження однаковості права Співтовариства під час тлумачення та застосування цього Договору” [4].

Вищим судовим органом ЄС є Суд ЄС. Крім вирішення спорів за позовами фізичних і юридичних осіб до ЄС, між інститутами ЄС, між державами- членами ЄС, між державами-членами ЄС та ЄС, Суд виносить преюдиційні ухвали за запитами національних судів, коли постає необхідність тлумачення правових актів ЄС або вирішення питання щодо юридичної сили документів ЄС.

Тлумачення Судом ЄС правових актів ЄС є обов'язковим для судів, що звернулися до нього. Але й інші суди зобов' язані дотримуватися цього тлумачення, з огляду на універсальну роль процедури винесення преюдиційного тлумачення. У разі якщо ці суди мають будь-який сумнів щодо застосування цього тлумачення до обставин справ, які вони розглядають, або щодо чинності тлумачення загалом, вони можуть будь-коли особисто звернутися за преюдиційним тлумаченням [5,с.134].

Наприклад, відповідно до ст.39 Римського договору 1957 р., щодо працівника-мігранта не має бути дискримінації за національною ознакою в питаннях зайнятості, оплати праці, інших умов праці та працевлаштування. Регламентом Ради №1612/68/ ЄЕС передбачено, що будь-яка норма, що ускладнює працівнику-мігранту вирішення питань, пов'язаних із працевлаштуванням у країні перебування, здебільшого, суперечить законодавству Співтовариства, крім випадків застосування норм, пов'язаних із визначенням рівня володіння мовою, що необхідний з огляду на характер роботи. Крім цього, соціальні та податкові пільги працівникам-мігрантам мають надавати в тому самому обсязі, що і громадянам країни перебування.

Суд ЄС неодноразово давав роз'яснення щодо обсягу соціальних пільг, що мають надавати працівникам-мігрантам. Згідно із його заувагами, щодо цього терміна не можна застосовувати метод обмежувального тлумачення, а перелік соціальних прав у текст договору включати не обов'язково. У справі №32/75 “Фіоріні проти Національної компанії

французької залізниці” вдові працівника-мігранта було надано всі соціальні пільги, що мали отримувати вдови громадян цієї країни [5,с.308].

Таким чином, незважаючи на всі недоліки, судова система захисту соціальних прав й інтересів працівників-мігрантів є найефективнішим механізмом відновлення порушених прав, а Європейський суд з прав людини є однією з головних структур у регіоні для захисту прав людини на наднаціональному рівні. Водночас системи захисту прав працівників-мігрантів у межах РЄ та ЄС існують паралельно, доповнюючи, але не заміщуючи одна одну. Причому Суд ЄС шляхом винесення преюдиційних ухвал більше уваги приділяє саме захисту соціальних прав працівників-мігрантів, а Європейський суд з прав людини, переважно, забезпечує захист політичних й особистих прав людини в регіоні.

На Американському континенті в межах Організації американських держав сформувалася регіональна система забезпечення та захисту соціальних прав й інтересів працівників-мігрантів. Вона принципово різниться з європейською системою. По-перше, відмінність полягає в прецедентному праві міжамериканської системи захисту прав людини. Усі акти Міжамериканської комісії з прав людини та Міжамериканського суду з прав людини розміщені за тематичним принципом: право на життя, свободу, особисту недоторканність, рівність і справедливий судовий розгляд;право на життя, особисту недоторканність, звернення, захист дітей у сім'ї;право на життя, справедливий судовий розгляд, а також інформацію про консульський захист;право на справедливий судовий розгляд і судовий захист;право на справедливий судовий розгляд для осіб, що шукають притулку;право на справедливий судовий розгляд, захист сім'ї;право на особисту недоторканність, справедливий судовий розгляд, приватне життя, власність, судовий захист, свободу совісті та релігії, асоціацій;право на особисту свободу й інформацію про консульський захист;право на особисту свободу, справедливий судовий розгляд, свободу пересування та проживання, судовий захист;право на свободу та захист від свавільного арешту;право на рівність і недискримінацію;право на проживання та пересування тощо.

По-друге, різниться захист соціальних прав й інтересів працівників-мігрантів у межах системи захисту прав людини. Спеціальних договорів щодо захисту прав працівників-мігрантів не укладено. Забезпечення прав й інтересів працівників-мігрантів відбувається на підставі загальних міжамериканських договорів:

1) Американської декларації прав й обов'язків людини (1948) [6];

2) Американської конвенції про права людини (1969) [7];

3) Додаткового протоколу до Американської конвенції про права людини в галузі економічних, соціальних і культурних прав (Сан-Сальвадорський протокол, 1988)[8].

Додатковий протокол до Американської конвенції 1988р. набрав чинності з 1999р., його ратифікували 14держав Американського континенту. У Протоколі закріплено право на працю, право на охорону здоров'я, право на харчування, право на освіту.

Також джерелами права є тлумачення окремих положень договорів Міжамериканським судом з прав людини, однак їх можна застосовувати тільки в тих державах, які визнали юрисдикцію суду.

По-третє, американська система захисту різниться з європейською тим, що прямого звернення до Міжамериканського суду з прав людини процедура не передбачає. Система захисту прав людини на Американському континенті має два інститути: Міжамериканську комісію з прав людини, що є квазісудовим органом, до функцій якого входить моніторинг на континенті дотримання державами- учасницями договорів з прав людини, а також він виносить рекомендації, розглядає індивідуальні петиції з порушень прав людини у країнах, передає до Міжамериканського суду справи та просить Суд надати тлумачення окремим положенням Конвенції й іншим, пов'язаним з нею, документам; Міжамериканський суд з прав людини, який забезпечує виконання і тлумачення положень Конвенції з прав людини та розглядає справи щодо порушення прав людини державами-учасницями Конвенції.

Особливості процедури розгляду справи Судом полягають у тому, що справу буде розглядати Суд тільки в разі виконання таких чотирьох умов:

1) спочатку необхідно звернутися зі скаргою до Міжамериканської комісії з прав людини для перевірки допустимості позову до розгляду Судом;

2) якщо справа допустима, а за матеріалами скарги вбачається провина з боку держави, то Комісія звертається спочатку до відповідної держави з рекомендаціями про усунення причин, що призвели до порушень, і пропозицією відшкодування постраждалій стороні або її близьким родичам за порушення її прав;

3) якщо держава не виконує рекомендації Комісії або Комісія вирішить, що справа має особливе значення для захисту прав людини, то її передадуть до Суду.

4) Міжамериканський суд з прав людини є останньою інстанцією для вирішення справи після того, як Комісія не змогла вирішити це питання.

Процедура розгляду справи в Суді передбачає дві стадії - письмову й усну. Перша стадія полягає в поданні заяви та заперечень. У заяві має бути вказано обставини справи, докази, свідків, яких планують залучити до справи, вимоги щодо відшкодування шкоди та витрат. Якщо заява відповідає вимогам, то провадження відкривають, про що інформують зацікавлених осіб, зокрема і штаб-квартиру Організації американських держав. Протягом тридцяти днів після повідомлення про відкриття провадження учасники мають право подати попередні заперечення. Суд має право провести попереднє засідання для розгляду попередніх заперечень. Однак з метою економії процесуального часу часто заслуховування попередніх заперечень і слухання справи по суті проводять в одному засіданні. Протягом шістдесяти днів з часу відкриття провадження відповідач має подати заяву про прийняття або оспорювання фактів, що містяться в позові. Після надходження відповіді кожна зі сторін може подати клопотання голові Суду про додаткові слухання перед наступною стадією розгляду.

Друга стадія розгляду - усна. Голова Суду встановлює дату судового розгляду. До складу Суду входять сім суддів. Суд можна вважати правомочним за наявності п'яти суддів. Під час судового розгляду судді можуть поставити будь-яке запитання особі, що допущена до участі в засіданні: свідкам, експертам, представникам Комісії чи держави, потерпілому, його близьким родичам, їх представникам. Голова вирішує всі питання, пов' язані з розглядом справи, може звільнити від давання показань будь-яку особу, якщо це не буде відмінено Судом.

Після розгляду Суд ухвалює рішення таємно та доводить його до відома присутніх. Відшкодування за рішенням Суду можуть бути як грошові, так і не грошові. Це можуть бути компенсації у грошовій формі, а також у натурі - надання медичного обслуговування, визнання державою своєї провини, застосування заходів щодо недопущення порушень надалі тощо.

Не допускається апеляція, проте сторони можуть подавати клопотання про тлумачення рішення протягом дев'яноста днів після його проголошення.

Консультативна функція Суду полягає в тому, що він дає тлумачення за заявами установ Об' єднання американських держав і держав-учасниць положень Конвенції та інших документів з прав людини в Америці щодо відповідності внутрішнього законодавства держав-учасниць Конвенції. Це

тлумачення можуть давати за заявами всіх держав- учасниць Об'єднання американських держав, а не тільки тих, хто ратифікував Конвенцію та прийняв юрисдикцію Суду.

Одним з недоліків цієї системи вважають політизацію Суду. Із цієї причини вийшли з-під юрисдикції Суду Тринідад і Тобаго, Перу [9].

Головним документом, який забезпечує соціальні права й інтереси працівників-мігрантів на Африканському континенті, є Африканська хартія прав людини та народів 1981 р. [10]. Вона наслідує відповідні документи Європи й Америки, водночас, має певні особливості. По-перше, норми, які містяться в Хартії, забезпечують захист не тільки індивідуальних прав - прав людини, а й колективних, народів. Подруге, вона забезпечує не всі права людини, а в контексті проблематики нашої дисертації - не всі соціальні права, наприклад, захист від примусової праці. Інші права закріплено не в повному обсязі, наприклад, право на житло, харчування. По-третє, створено унікальну систему захисту прав людини.

Основні соціальні права, які забезпечує Хартія, - це право на працю(ст.15), право на охорону здоров'я (ст.16). Спеціального міжнародного документа щодо захисту прав працівників-мігрантів немає. Угоду про соціальне забезпечення працівників-мігрантів, укладену 1985р. між країнами Союзу арабського Магрибу (Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Мавританія), не було реалізовано у зв'язку з браком адміністративних домовленостей.

Захист соціальних прав й інтересів працівників- мігрантів у межах Африканського Союзу забезпечує система захисту прав людини. До цієї системи входять неспеціалізовані органи - Африканська комісія з прав людини та народів, Африканський суд з прав людини та народів і спеціалізований орган - Комітет із соціальних питань та охорони здоров'я, який опікується міграцією, працею та зайнятістю на континенті.

Африканська комісія з прав людини є квазісудовим органом, окремі інститути якого вирішують питання захисту прав мігрантів, зокрема соціальних прав й інтересів працівників-мігрантів, а саме: робоча група з економічних, соціальних і культурних прав та спеціальний доповідач з питань біженців, осіб, що шукають притулку, і вимушених переселенців.

Африканський суд з прав людини та народів - аналог Європейського суду з прав людини. Створений на підставі Протоколу про Суд до Африканської хартії з прав людини та народів 2003 р., який було замінено Протоколом про створення Африканського суду з прав людини та народів Африканського Союзу 2008 р., почав функціонувати з 2009 р. Він має дві палати: із загальних правових питань і тлумачення договорів Африканського Союзу. Процедура розгляду скарг аналогічна порядку розгляду скарг у Європейському суді з прав людини.

Таким чином, ми можемо говорити про те, що в регіонах формується наднаціональна судова влада. Держави, які приймають участь у цьому процесі, по суті відмовляються від абсолютизації державного суверенітету. Незважаючи на всі недоліки, судова система захисту соціальних прав та інтересів працівників-мігрантів є найбільш ефективним механізмом відновлення порушених прав, а міжнародні суди з прав людиниє однією з основних структур у регіонах для захисту прав людини на наднаціональному рівні.

регіональний захист соціальний право

Список використаних джерел

1. Донеллі Дж. Права людини у міжнародній політиці. - Львів: Кальварія, 2004. - 280 с.

2. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод // Голос України. - 2001. - №3 (2503). - 10 січ.

3. Капицын В. М. Права человека и механизмы их защиты / КапицынВ. М. - М., 2003. - 287 с.

4. Договір про заснування Європейської Спільноти // Конституційні акти Європейського Союзу / [упоряд. Г. Друзенко; за заг. ред. Т. Качки]. - К.: Юстиніан, 2005. - Ч.1. - 512 с.

5. Дэйвис К. Право Европейского Союза / Дейвис К.; пер. со 2-го англ. изд. -К.: Знания, 2005. - 406 с.

6. American declarationoftherightsanddutiesofman:

AdoptedbytheNinthlnternationalConference of American States, Bogota, Colombia, 1948 [Електронний ресурс]. - Режим

доступу :http://www.cidh.oas.org/Basicos/English/ Basic2.American%20Declaration.htm.

7. American convention on human rights “Pact of San Jose, Costa

Rica”[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.microsofttranslator.com/bv.aspx?from=&to=ru&a=http%3 A%2F%2Fwww.oas.org%2Fdil%2Ftreaties_B- 32_American_Convention_on_Human_Rights.htm.

8. Additional protocol to the american convention on human rights

in the area of economic, social and cultural rights “protocol of san salvador”[Електронний ресурс]. - Режим

9. Hennebel, Ludovic, The Inter-American Court of Human Rights: The Ambassador of Universalism (January 1, 2011) [Електронний ресурс] : Quebec Journal of International Law, Special Edition, p. 57, 2011. AvailableatSSRN. - Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=1962558.

10. Африканская Хартия Прав Человека и Народов [Електронний ресурс]: Неофициальный перевод с английского. Принята на встрече глав государств - членов Организации африканского единства 26 июня 1981 г. в Найроби. Вступила в силу 21 октября 1986 г. - Режим доступу: https://www1.umn.edu/ humanrts/russian/instree/Rz1afchar.html.

Размещено на Allbest.ru