Соціальний захист населення: суть поняття та еволюція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний захист населення: суть поняття та еволюція

Хомин О.И., Бутрин О. І.

Анотація

Проаналізовано розвиток соціального страхування в європейських країнах. Зазначено, що в Україні система соціального захисту сформувалась та розвивалась ще з ІІ століття до н. е. На основі аналізу етапів розвитку соціального захисту виокремлено п'ять етапів. Визначено цілі, які необхідно досягти для ефективності соціального захисту.

Ключові слова: соціальний захист, соціальна нерівність, система соціальних пільг, соціальні гарантії, непрацездатні громадяни, соціальне страхування, доброчинність.

Незважаючи на те, що Україна є незалежною державою, багато важливих державних питань досі є невре- гульованими на законодавчому рівні. Одним із таких проблемних питань є соціальний захист населення, оскільки немає єдиного законодавчого акта, який міг би гарантувати належний рівень соціального захисту різним категоріям населення, серед яких: безробітні, сироти,інваліди, ветерани війни та праці, багатодітні сім'ї, пенсіонери тощо. Організаційні структури управління цією системою не в змозі забезпечити достатній рівень соціального захисту населення, а надають лише низький рівень якості послуг. Недостатня кількість останніх та складнощі в отриманні, обмеженість державних коштів на надання соціальних допомог викликає невдоволеність громадян соціальною політикою держави.

Дослідження вітчизняного досвіду формування систем соціального захисту доводить, що ця система є динамічною та потребує постійного вдосконалення залежно від впливу різних макроекономічних умов. Актуальними залишаються питання трактування поняття і суті «соціального захисту», модернізації системи пільг та посилення адресності допомог, системи пенсійного страхування.

Тлумаченням поняття та суті соціального захисту, а також визначенням основних етапів становлення соціального захисту займалось багато науковців. Серед них: С. І. Бандур,

І.К. Бондар, А. М. Колот, В. І. Куценко, Е. М. Лібанова, В. О. Манди- бура, В. В. Онікієнко. Соціальну політику досліджують такі відомі вітчизняні науковці, як А. І. Амоша, Н. П. Борецька, Т. А. Заяць, М. А. Козоріз, Ю. М. Краснов, О. Є. Кузьмін, В. П. Мікловда, О. Ф. Новікова, С. М. Писаренко, У. Я. Садова, Л. К. Семів та інші.

Однак на законодавчому рівні немає чіткого тлумачення самого поняття соціального захисту та його суті, що також є прогалиною нашого національного законодавства. правовий законодавство соціальний

Ми поділяємо думку Т. В. Семигіної, яка вважає, що соціальний захист громадян охоплює дві складові. З одного боку, соціальний захист - це сукупність соціальних і юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його основних соціально-економічних прав, насамперед права на рівень життя, який необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості. З іншого боку, соціальний захист громадян, який реалізується державою під час державного управління, - це ефективні засоби, що дають змогу впровадити необхідний рівень солідарності між особами, які отримують доходи, та особами, котрі їх не мають через вік, стан здоров'я та неможливість знайти роботу [5, с. 184].

В. С. Тарасенко визначає загальний та спеціальний соціальні захисти. Загальний соціальний захист передбачає діяльність держави та інших органів, визначених законодавством, щодо забезпечення основних соціальних та інших прав громадян, а спеціальний означає систему стабілізації особистості, соціальної групи, що потребує внаслідок тих чи інших причин особливої турботи і допомоги [6, с. 37].

На нашу думку, соціальний захист населення - це діяльність держави, яка скерована на гарантування громадянам їхніх основних соціальних прав завдяки створенню та забезпеченню сприятливих умов для всебічного розвитку населення.

Тобто держава повинна не лише гарантувати, а й забезпечувати різним верствам населення певний так званий «пакет» соціальних пільг та гарантій не лише в разі виникнення ризиків чи несприятливих умов проживання, а й взагалі впродовж усього життя.

Інститут соціального захисту почав формуватися ще з античних часів та його становлення і розвиток триває донині. Попри чималий проміжок часу, і надалі можна простежувати значну кількість прогалин та недоліків у системі соціального захисту України.

Вважається, що один із перших документів, який спрямований на захист вдів та сиріт, був виданий Вавилонським царем Хаммурапі ще у 8 сторіччі до н. е.

Спочатку інститут соціального захисту проявився у формі соціального страхування, а вже згодом поширення набули й інші форми.

Перші інститути соціального страхування були ще за часів Стародавнього Риму, де застосовували різні організації, корпорації, колегії, що об'єднували своїх членів на основі професійних, матеріальних і особистих інтересів. У германських народів допомога відображена у вигляді створених купецьких гільдій, а пізніше цехів.

У період Середньовіччя значного розвитку набуває благодійність. Держава вважає бідність джерелом соціальної нестабільності у суспільстві, тому в низці країн Європи було ухвалено закони проти окремих соціальних груп населення - бродяг, жебраків, осиротілих і хворих. Так, в Англії з 1531 р. дозволяється просити милостиню тільки калікам і людям похилого віку, а з 1536 року жебрацтво було оголошено злочином [7, с. 255-257].

На Заході Європи функціонували певні доброчинні організації, які діяли і самостійно, і були створені при церквах. До благодійності приєднувалися й органи місцевого самоврядування.

1806 року в Франції було ухвалено закон, відповідно до якого звільнялися від сплати податків така категорія населення, як батьки двох і більше дітей. Становлення та розвиток інституту соціального захисту автори поділяють на етапи, які розмежовані певними часовими проміжками. Кожен із таких етапів також характеризується особи- востями розвитку соціального захисту. Так, А. Ю. Стопчак історію розвитку соціального захисту поділяє на 7 етапів. М. І. Мальований розвиток соціального захисту поділяє на 4 етапи (табл.).

Етапи розвитку соціального захисту

В Україні система соціального захисту виникла не одразу і не у такому вигляді, як у теперішній час. Процес формування та розвитку системи соціального захисту розпочався ще у ІІ сторіччі до н. е., коли на нашій території проживали племена сарматів, та триває й досі.

Основними етапами формування сучасної української соціальної політики є:

Перший етап (1991-1996). До ухвалення Конституції України 1996 року регулювання державної соціальної політики мало частковий характер і в основному забезпечення соціальним захистом спрямовувалось лише на окреме коло осіб. Для цього етапу насамперед характерний акцент на вирішенні проблем соціальної політики, успадкованих із радянських часів (соціальний захист ветеранів війни, громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, репресованих громадян тощо).

Другий етап (1996-2000). Із ухваленням 28 червня 1996 року Конституції України, яка визначила Україну як соціальну державу, фактично розпочався процес становлення національної системи соціального захисту та соціального забезпечення. Цей етап відзначився ухваленням актів, які застосовували різні концепції та підходи до визначення найактуальніших питань державної політики у сфері соціального захисту та соціального забезпечення та вирішення найбільш поширених проблем у соціальному захисті.

Третій етап (2000-2003). На цьому етапі фактично було сформовано основний масив нормативно-правових актів, які визначили загальне спрямування чинної сьогодні системи соціального захисту та соціального забезпечення. Точкою відліку в цьому процесі стало ухвалення Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Основні зусилля на третьому етапі були спрямовані на визначення питань державної політики щодо найбільш соціально вразливих верств населення.

Четвертий етап (2003 рік - донині). Тут спостерігається системна діяльність у сфері наближення законодавства України до європейських соціальних стандартів. Основним моментом у цій діяльності стало ухвалення Закону України «Про соціальні послуги», який відобразив тенденцію переорієнтації державної політики у сфері соціального захисту та соціального забезпечення з призначення пільг та здійснення соціальних виплат на організацію надання соціальних послуг [8].

Аналізуючи викладене, процес розвитку системи соціального забезпечення в Україні, на нашу думку, можна поділити на декілька етапів. Кожен із яких має характерні риси, особливості, методи та інструменти соціального захисту.

На основі аналізу етапів розвитку соціального захисту, ми можемо виокремити такі етапи:

1 етап - (з античних часів до XV ст.) - на початку цього етапу основною визначальною рисою була відсутність систематизованого нормативного регулювання системи соціального захисту. Соціальне забезпечення здійснювалося завдяки пожертвуванням інших осіб. Згодом до соціального забезпечення потребуючих верств населення, до яких належали жебраки, сироти, інваліди, залучалась церква.

2 етап - (ХУ-ХУШ ст.) - значний внесок у соціальний захист населення зробили Київські Князі. Створювалася велика кількість благодійних закладів із допомоги нужденним. Частково почало вдосконалюватися законодавство з питань соціальної підтримки жебраків та заборони жебракування. В державі почало формуватися пенсійне забезпечення, яке надавалося в основному привілейованим верствам населення.

3 етап - (кін. ХУПІ-ІХ ст.) - відбулася зміна милостинь на благодійництво. Свою соціальну політику держава розпочинає втілювати через відкриття медичних закладів, притулків для утримання сиріт, безпритульних.

Щодо пенсійного забезпечення, то на цьому етапі виплата пенсій в основному залежала від роботодавця, проте до кінця ІХ ст. здійснювалася не лише в разі хвороб чи нещасних випадків, а й формувалася видача пенсій особам похилого віку та інвалідам.

4 етап - кінець ІХ-ХХ ст. - в Україні засновується велика кількість сирітських виховних закладів, аптек, лікарень, божевілень тощо. Пріоритетним був соціальний захист осіб, які працюють на виробництві, а також членів їхніх сімей.

Значного розвитку набуло державне соціальне страхування. На задній план практично повністю відійшла така форма допомоги, як доброчинність.

5 етап - (кін. ХХ ст. і до тепер) - відбувається формування сучасної системи соціального захисту. Держава бере на себе фінансування соціального забезпечення. Важливим елементом цього періоду є визначення мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії тощо. Було ухвалено низку нормативно-правових актів, що регламентують соціальний захист населення, передбачають забезпечення соціального захисту всьому населенню країни незалежно від потреби. На цьому етапі розвитку значного поширення набули приватні фонди соціального страхування.

Для ефективності соціального захисту необхідно досягти певні цілі, серед яких:

Висновки

Під час досліджень нами було проаналізовано погляди різних науковців щодо соціального захисту населення та запропоновано власне тлумачення поняття «соціальний захист» - це діяльність держави, яка скерована на забезпечення громадянам їхніх основних соціальних прав завдяки створенню та забезпеченню сприятливих умов для всебічного розвитку населення.

На основі аналізу етапів розвитку соціального захисту населення нами визначено 5 основних етапів розвитку соціального захисту:

1 етап - основною визначальною рисою якого була відсутність систематизованого нормативного регулювання системи соціального захисту.

2 етап - характеризується значним внеском Київських Князів у соціальний захист населення. А також початком формування пенсійного забезпечення, яке надавалося в основному привілейованим верствам населення.

3 етап - відкриття медичних закладів, притулків для утримання сиріт, безпритульних. Формувалася видача пенсій особам похилого віку та інвалідам.

4 етап - засновано велику кількість сирітських виховних закладів, аптек, лікарень, божевілень тощо. Значного розвитку набуло державне соціальне страхування.

5 етап - формується сучасна система соціального захисту. Визначено мінімальну заробітну плату, мінімальну пенсію, значного поширення набули приватні фонди соціального страхування.

Для поліпшення системи соціального захисту необхідно систематизувати всі вже закріплені положення про соціальний захист, вдосконалити чинну в Україні систему надання соціальних пільг, виплат, допомог, інших форм і видів соціального захисту. Доречно вивчати системи соціального захисту високорозвинених країн світу, серед яких Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, Польща, а також інші країни, та впроваджувати досвід іноземних держав у нашу систему соціального захисту.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: поняття та види / О. М. Потопахіна // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2010. - № 2. - Т. 23 (62). - С. 113.

3. Право соціального захисту. Становлення і розвиток в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://100pudov.com.Ua/manual/ukr/7/77/

4. Нагребельний В. П. Соціальний захист / В. П. Нагребельний, Н. Б. Болотіна // Юридична енциклопедія: в 6 т. - К., 1998. - Т. 5. - С. 558.

5. Семигіна Т. В. Словник із соціальної політики / Т. В. Семигіна. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. - С. 184.

6. Тарасенко В. С. Правове забезпечення соціального захисту дітей- інвалідів в Україні: монографія / В. С. Тарасенко. - О.: Фенікс, 2008. - 345 с.

7. Мальований М. І. Історія розвитку соціального захисту в світі / М. І. Мальований // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». - 2011. - № 3. - С. 253-258.

8. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. - К.: Центр громадської експертизи, 2009. - 104 с.

Размещено на Allbest.ru