Перегляд судових рішень Верховним Судом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перегляд судових рішень Верховним Судом України

Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах винятково з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом (ст. 353 ЦПК).

Після перегляду справи в касаційному порядку судова справа може залишатись такою, що не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та справедливості. Такий екстраординарний спосіб перевірки визначено як особливу стадію розгляду справи.

Предметом такого перегляду можуть бути лише ті судові рішення, які переглядалися у касаційному порядку. Не можуть бути предметом розгляду судові рішення, які не можуть переглядатися в апеляційному або касаційному порядку.

Право на звернення про перегляд судових рішень (ст. 354 ЦПК). Звернутися із заявою до суду про перегляд судових рішень мають право сторони й інші особи, які брали участь у справі. Заява про перегляд судового рішення може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною. У коментованій статті зауважено, що таке звернення можливе після того, як рішення набуло статусу остаточного.

До перегляду не може бути подано заяву щодо ухвал суду, які не перешкоджають провадженню у справі.

Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень (ст. 355 ЦПК). Головна особливість зазначеної стадії перегляду судового рішення полягає в тому, що її завданням є не стільки перевірка законності судового рішення, скільки встановлення наявності чи відсутності обставин неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань.

Таке істотне обмеження повноважень Верховного Суду України залишає потенційну можливість ухвалення незаконних рішень судами касаційної інстанції, якщо тільки вони не призводитимуть до неоднакового застосування норм матеріального права.

Заява про перегляд судових рішень (ст. 356 ЦПК) подається протягом трьох місяців з дня ухвалення рішення касаційної інстанції, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження обставин, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК. Це означає, що заява може бути подана в межах року і тоді, коли неоднакове застосування виникло під час ухвалення іншого судового рішення у подібних правовідносинах.

Заяву про перегляд судових рішень, щодо яких встановлено міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань у вирішенні справ судом, може бути подано не пізніше одного місяця з дня, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного. У разі пропущення строку суд за клопотанням особи може поновити цей строк. Питання про поновлення строку вирішується судом без виклику сторін. перегляд судовий верховний нововиявлений

У ст. 357 ЦПК викладено вимоги до заяви про перегляд рішення. Переважно це стандартні вимоги до найменування суду, імені та поштової адреси, номерів засобу зв'язку й адреси електронної пошти, якщо така є. У США нині передбачено можливість надсилання змагальних документів електронною поштою. У майбутньому доцільно передбачити таку можливість і в Україні. Важливим є п. З ч. 2 ст. 357 КПК щодо обґрунтованості потреби у перегляді, для чого зазначаються судові рішення, в яких має неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. При цьому факт неоднакового застосування стверджується відповідним рішенням касаційної інстанції, яка по-іншому застосовує одну й ту саму норму матеріального права. Верховний Суд України аналізує підставу і предмет позову, з'ясовує, чи є дані правовідносини подібними, чи регулюються вони одними й тими самими нормами матеріального права.

Становить інтерес позиція Верховного Суду України, висловлена в одному з рішень про те, що виділення судом із колективного майна належної позивачам частки майна іншими, ніж зазначено позивачами матеріальними об'єктами спору (у межах загального складу матеріального об'єкта - майна колективного підприємства), не є порушенням меж судового розгляду і принципу диспозитивності.

У заяві слід подати обґрунтування потреби перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, якщо заява подана на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 статті 356 цього Кодексу.

При цьому доцільно вказати і те, коли заявнику стало відомо про набуття таким рішенням статусу остаточного. У заяві зазначають клопотання, які заявлено, та перелік матеріалів, які додаються. Обґрунтовуючи заяву слід вказати: вимоги особи, яка подає заяву; у разі потреби - клопотання; перелік матеріалів, які додаються.

Заяву підписує особа, яка її подає, або представник, який додає документ про свої повноваження. Адвокат, зокрема, може подати ордер з випискою з договору про надання правової допомоги, підписаною самим адвокатом і довірителем.

Ст. 358 ЦПК передбачає, що заява про перегляд судових рішень подається винятково через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До заяви потрібно додати копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву, копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, або копія рішення міжнародної судової установи.

До заяви додається документ про сплату судового збору. У справах, які подають на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачуються.

Відповідно до судової практики копії рішень судів мають посвідчуватися судами, які ухвалили відповідне рішення. Між тим у ст. 357 цього Кодексу таку вимогу не встановлено. Іноді адвокати, користуючись правом, наданим їм Законом "Про адвокатуру", самі посвідчують і скріплюють печатками копії рішень. Таке право слід відстоювати у судових інстанціях, оскільки Закон "Про адвокатуру" встановлює обмеження для посвідченням копій тих документів, що містяться у справі, яку веде адвокат.

Заява про перегляд судового рішення, подана в порядку ст. 359 ЦПК, реєструється у Вищому спеціалізованому суді у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Якщо заявник не усунув недоліки протягом встановленого строку, заява повертається заявнику. Суддя-доповідач здійснює таку перевірку протягом трьох днів. Слід мати на увазі, що у цьому випадку коментована стаття не містить відсилки до ст. 121 ЦПК.

Заява також повертається, якщо її підписано від імені особи, яка не має повноважень на подання такої заяви, заява подана особою, яка немає повноважень на ведення справи або якщо заяву подано особою, яка не має права на подання такої заяви.

Якщо є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову в допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав, то в цьому випадку заява також повертається заявнику. Ця норма може мати неоднозначне тлумачення і, за принципом закону Мерфі, застосовуватиметься у найгіршому для заявників варіанті. Тобто цю норму розумітимуть так, що наявність такої ухвали щодо інших аналогічних справ є підставою для повернення заяви заявнику.

Повернення заяви з підстав, передбачених ч. 4 коментованої статті, не є перешкодою для повторного звернення у випадку належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду. Очевидно, що в такому випадку пропуск строку для звернення може бути поновлений судом. Можна висловити припущення, що, вирішуючи питання про допуск справи до провадження, суд може з власної ініціативи (дискреція) вирішити питання про поновлення пропущеного строку на оскарження в порядку перегляду. Адже у коментованій статті не вказується про потребу подання заяви про поновлення пропущеного строку і водночас зазначено право на повторне звернення у випадку належного оформлення або з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду. Разом з тим слід ураховувати вимоги ст. 356 ЦПК й у разі пропуску строку подавати заяву про його поновлення.

Очевидно, що ст. 360 ЦПК, яка передбачає процедуру допуску справи до Верховного Суду України, є однією з найбільш спірних і непослідовних у контексті загальних принципів права та Конституції. За цією статтею Вищий спеціалізований суд одержує право контролю за тим, які справи Верховний Суд України може перевіряти. Та обставина, що такий допуск здійснюють інші судді, ніж ті, що ухвалили рішення касаційної інстанції, суті справи не змінює. Є поняття корпоративності та корпоративної солідарності, відповідно до них і навіть усупереч прямої вказівки закону спеціалізований суд може не допускати до Верховного Суду ті чи інші власні рішення касаційної інстанції, вилучаючи ці справи з-під контролю Верховного Суду. Всюди, де з'являється процесуальна неможливість оскарження дій суду, а суди вищих інстанцій не можуть адекватно реагувати на такі порушення, виникають ситуації, коли судді без достатніх підстав користуються цим для ухвалення безпідставних судових рішень.

Іноді для сторони важливим є фактор часу, протягом якого можна скористатись тим, що судове рішення вступило формально в силу, та реалізувати предмет спору.

Приклад. Суддя апеляційного суду Ш. залишив без розгляду апеляційну скаргу з посиланням на те, що апелянт Д. та її представник 3. пропустили строк для подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду і не подали клопотання про поновлення його строку. На руках у апелянтів були копії заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги з позначками суду про те, що заяви подано своєчасно - за три дні до закінчення вказаних строків. Скориставшись цим, позивачі одержали рішення з відміткою, що воно вступило в законну силу, та продали третім особам дві квартири, які були предметом спору.

Натомість суддя апеляційного суду Ш., не чекаючи, поки Верховний Суд України розгляне відповідну касаційну скаргу, скасував свою ж ухвалу як помилкову та призначив справу до слухання в апеляційному суді. Про неумисну помилку з боку судді в цій ситуації відповідач не повірив. Оскільки коментована стаття не передбачає можливість оскарження ухвали про відмову в допуску справи до провадження у Верховному Суді України, подібні незаконні рішення можна очікувати і від касаційних судів.

Зауважимо, що положення ст. 360, якими передбачено підстави і порядок вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді, визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 17-рп/2011 від 13.12.2011.

Вважається, що наявність судового рішення міжнародної судової установи, яким встановлено, що Україна порушила міжнародні зобов'язання, допускається до розгляду в обов'язковому порядку. Однак наявність процедури допуску не дає гарантій, що навіть у цьому випадку заяви про перегляд рішень касаційної інстанції допускатимуться до Верховного Суду. Якщо Вищим спеціалізованим судом буде прийнято "вольове" рішення про недопуск такої справи до Верховного Суду України, у заявника немає процесуальних можливостей оскаржити таке судове рішення Вищого спеціалізованого суду. Адже, за загальною думкою спеціалістів, ухвала про відмову в допуску заяви оскарженню не підлягає[1].

Така ухвала постановляється без осіб, які беруть участь у справі. Це потягне за собою додаткові скарги до міжнародних судових інстанцій. Така ситуація призводить до абсурдного висновку, що Вищий спеціалізований суд наділяється правом контролю за Верховним Судом України щодо того, які справи Верховний Суд України може перевіряти, а які ні. Водночас слід зауважити, що прямої вказівки у законі про неможливість оскарження такої ухвали немає. Практичні працівники робитимуть спроби оскаржувати ухвали про відмову в допуску справи до провадження як таку, що не дає можливості для подальшого руху справи.

Важливим є запис у ч. 2 коментованої статті про те, що ухвала спеціалізованого суду має бути обґрунтованою. Обґрунтованим є рішення (ухвала) у випадку правильного встановлення фактичних обставин справи та правильної оцінки наявних доказів. Отже, обґрунтованою буде ухвала, якщо спеціалізований суд повністю з'ясував обставини, що мають значення для допуску справи, і ці обставини доведено поданими матеріалами, а висновок суду відповідає цим встановленим обставинам. Вимога щодо обґрунтованості втрачає сенс у зв'язку з тим, що немає судової установи, яка могла би перевірити обґрунтованість ухвали, оскільки така, на думку спеціалістів, не підлягає оскарженню. Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску спеціалізований суд приймає судове рішення протягом 15 днів з дня надходження заяви. На практиці Вищий спеціалізований суд обмежується формулою-закликанням, у якій заявляє, що подана заява є необґрунтованою.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою надсилається до Верховного Суду України протягом 5 днів з дня її постановлення. Копія ухвали про допуск справи надсилається особам, які беруть участь у справі. У разі відмови у допуску копія ухвали направляється особі, яка подала заяву.

Неконституційними, на переконання суддів Верховного Суду, є зміни до процесуального законодавства, що унеможливлюють оскарження рішень касаційних судів з підстави неоднакового застосування норм процесуального права. У такий спосіб суттєво звужується конституційне право кожної особи на судовий захист, і неминуче виникнуть численні конфлікти стосовно розмежування судових юрисдикцій. У результаті таких змін окремі правовідносини можуть взагалі опинитися поза межами судового захисту, оскільки виявиться, що вони не підсудні жодному суду.

Запровадження процедури перевірки та допуску до розгляду у Верховному Суді скарг учасників процесу на рішення суду касаційної інстанції відповідним вищим спеціалізованим судом із закріпленням права останнього приймати рішення про відмову в допуску до такого провадження обмежує права юридичних осіб і громадян на безпосереднє звернення до Верховного Суду.

Положення ЦПК не надають Верховному Суду права ухвалювати власне рішення по суті справи, яка переглядається, якщо буде встановлено незаконність судових рішень, прийнятих у ній. Верховний Суд може лише скасовувати відповідні судові рішення й направляти справу на новий розгляд до касаційного суду. Ці законодавчі положення потребують перевірки на їх відповідність Конституції. Неконституційними, на переконання суддів Верховного Суду, є і зміни до процесуального законодавства, що унеможливлюють оскарження рішень касаційних судів з підстави однакового застосування норм процесуального права. У такий спосіб суттєво звужується конституційне право кожної особи на судовий захист, і неминуче виникнуть численні конфлікти стосовно розмежування судових юрисдикцій. У результаті таких змін окремі правовідносини можуть взагалі опинитися поза межами судового захисту, оскільки виявиться, що вони не підсудні жодному суду, констатував голова Верховного Суду.

Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про потребу витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку.

Ст. 360--1 визначає процедуру підготовки справи про перегляд судового рішення у Верховному Суді. Ухвала про допуск справи разом із заявою про перегляд судового рішення реєструється у день її надходження і не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеного автоматизованою системою документообігу. Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі. Отже, коментована стаття імперативно зобов'язує Верховний Суд відкрити провадження у справі, "підкоряючись" ухвалі спеціалізованого суду про допуск справи. Якщо суддя-доповідач Верховного Суду навіть виявить недоліки у поданих матеріалах, він і в цьому випадку має відкрити провадження у справі.

Протягом 15 днів суддя-доповідач витребовує матеріали справи та вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень. Наголошуючи на значенні науково-консультативної ради при Верховному Суді України, стаття передбачає направлення відповідним фахівцям доручення підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах. Одночасно визначаються органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення щодо суті правового регулювання цією нормою та дає розпорядження про їх виклик до суду.

Ст. 360-2 встановлює порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права. Справа розглядається на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду. Засідання Верховного Суду є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду.

Якщо судове засідання оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (наприклад, Вищим господарським судом та Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ), справа розглядається на спільному засіданні палат відповідної юрисдикції.

Відкриття судового засідання відбувається у порядку, встановленому для звичайного судового розгляду в позовному провадженні. Далі, після розгляду клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач повідомляє про результати проведених ним підготовчих дій і зміст вимог, викладених у заяві про перегляд рішення. Особа, яка подала заяву про перегляд, та особи, що приєдналися до неї, дають пояснення по суті вимог. Якщо таку заяву подали обидві сторони, то першим дає пояснення позивач. Верховний Суд може заслухати пояснення представників органів державної влади щодо застосування норми матеріального права та її суті. Неприбуття сторін та інших учасників не є перешкодою для розгляду справи. Після пояснень осіб, передбачених п. 5 коментованої статті, суд виходить до нарадчої кімнати. Строк розгляду не має перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

Для практиків передбачена коментованою статтею процедура не становить труднощів. Стаття не містить обмежень у часі для виступів. Очевидно, Верховний Суд встановлюватиме ліміт часу для подання пояснень, якщо така потреба виникне. Принциповими є питання оцінки факту неоднакового застосування касаційним судом одного й того самого положення закону. Судом встановлюється та обставина, що застосовується одна й та сама норма матеріального права до подібних правовідносин. До заяви про перегляд справи Верховним Судом доцільно додавати висновок відомих юристів, де висловлюється їхня думка з цього питання. Долучена до матеріалів справи така думка (доктринальне тлумачення конкретної норми) може бути врахована членами науково-консультативної ради при Верховному Суді, які готуватимуть висновок у порядку ст. 360-3 цього Кодексу.

За наслідками розгляду справи Верховний Суд приймає рішення про задоволення заяви або про відмову в задоволенні заяви (ст. 350-3 ЦПК). Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки у випадку, якщо буде встановлено в результаті розгляду цієї справи, що Україною порушено міжнародні зобов'язання такими рішеннями. Відповідно до ст. 55 Конституції кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до відповідних міжнародних судових установ, членом або учасником яких є Україна.

Оскарження постанови можливе тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК.

Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо при цьому буде виявлено, що судове рішення є незаконним, суд скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, в якому викладає висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та вказує на помилковість висновків суду касаційної інстанції. Постанова Верховного Суду має бути взірцем за своєю аргументацію та мотивацією і має бути обґрунтованою. Якщо судове рішення переглядається з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК, суд або приймає нове судове рішення, або направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Судове рішення про відмову у задоволенні заяви ухвалюється Верховним Судом у формі постанови. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду, не підтвердилися. Така постанова має бути вмотивованою.

Під час перевірки заяви Верховний Суд оцінює різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. При цьому може виявитися, що незаконним є те рішення касаційної інстанції, яке не перевіряється Верховним Судом, а надано як доказ про наявність неоднакового застосування норми матеріального права. Це рішення не переглядається. Разом з тим було б неправильним залишати його в силі. Однак Верховний Суд України мав би відповідним чином реагувати на таке неправильне рішення. Отже, відмовляючи у задоволенні заяви, суд мав би вказати на неправильне застосування норми матеріального права у тому рішенні касаційного суду, яке подано як доказ неоднакового застосування норми матеріального права з тим, щоб цю позицію Верховного Суду враховували суди у подальшій судовій практиці.

Коментована стаття встановлює, що постанова Верховного Суду має бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи. Отже, днем закінчення розгляду справи, як вбачається з контексту статті, є день прийняття Верховним Судом України постанови.

Стаття 360--7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

Рішення Верховного Суду, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Коментована стаття визначає наслідки прийняття відповідного рішення не лише для осіб, яких безпосередньо торкається дане рішення, а й для всієї судової системи та суб'єктів владних повноважень, які застосовують нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду. Вважаю, що коригування судової практики має бути здійснено й у випадку, якщо виявилося, що рішення, яке не оскаржувалося, а тільки наводилося як приклад різного застосування закону, містить неправильне застосування норми матеріального права.

Рішення Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду справ з підстав, передбачених ст. 355 ЦПК, підлягають опублікуванню не пізніше ніж через десять днів з дня їх прийняття.

Адвокат у провадженні у зв'язку з нововиявленими обставинами

Подання скарги у зв'язку з нововиявленими обставинами

Ухвали судів, якими закінчено розгляд справи, а також судовий наказ, що набрали чинності, можуть бути переглянуті у зв'язку з ново-виявленими обставинами. Такий перегляд "є процесуальним засобом, що забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а отже, і виконання завдань і досягнення мети цивільного судочинства"[1].

За допомогою цього способу до сфери судового розгляду вводяться нові обставини, що не були предметом розгляду з незалежних від суду та осіб, які брали участь у справі, причин для встановлення можливого впливу на наслідки розгляду справи і скасування судових рішень, що не відповідають правам і обов'язкам сторін і фактичним даним.

"Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами не є доповненням касаційного способу і різновидом його перевірки"[2].

Нововиявлені обставини впливають на повноту обставин, які мають значення для справи, на правильність висновків суду і вказують на необґрунтованість судового рішення. Ст. 213 ЦПК встановлює вимоги законності та обґрунтованості рішення, а тому незаконність і необґрунтованість судового рішення є визначальними для його перегляду в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Покази свідків, висновки експертів, зроблений переклад стають дефектними доказами, тому що мало місце порушення процесуального закону: свідок дав умисно неправдиві покази, експерт зробив завідомо неправильний переклад. "Отже, нововиявлені обставини характеризують незаконність і необґрунтованість судового рішення, а встановлення їх судом - це встановлення наявності чи відсутності таких властивостей у судовому рішенні". Тому перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень, ухвал і постанов, що набрали чинності, є самостійним видом перевірки їх законності та обґрунтованості, що і реалізовано у чинному ЦПК.

Ч. 2 ст. 361 ЦПК встановлює підстави перегляду за нововиявленими обставинами. Слід зауважити, що в теорії і на практиці допускається різне тлумачення цих підстав, що викликає труднощі та призводить до помилок під час їх застосування. Нововиявленими обставинами є ті, що існували на момент розгляду справи, але не були відомі ні особам, які брали участь у справі, ні суду і виявлені після набрання рішенням чинності.

Пунктом першим коментованої статті передбачені обставини, які не були відомі особі, яка звертається із заявою, і які встановлюються судом, який переглядає справу і дає їм відповідну оцінку. Саме із застосування пункту 1 на практиці виникає найбільше труднощів.

Це мають бути: а) обставини, факти, а не докази; б) вони мають бути істотними, тобто такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; в) вони є нововиявленими, а не новими обставинами (в останньому випадку можна було б подати новий позов); г) нововиявлені, а не такі, що змінилися, обставини (також новий позов)698. Це мають бути такі юридичні факти, які об'єктивно існували на момент вирішення справи.

У теорії та практиці процесу немає єдиної думки з приводу потреби долучення до складу нововиявлених обставин перекручення або неправильності фактичних даних, які сталися внаслідок добросовісної помилки свідка, експерта, невмисної помилки в тексті документа, неумисного пошкодження їх, підміни тощо694. Висловлю свою точку зору: за змістом п. 1 ч. 2 цієї статті не зроблено різниці між добросовісною помилкою свідка, експерта, неумисною помилкою, підміною або умисними діями, що призвели до таких самих наслідків. Виходячи з принципу розумності та буквального тлумачення п. 1 ч. 2 коментованої статті, немає підстав для того, щоб відкидати з числа нововиявлених обставин добросовісну помилку тощо.

Ч. 2 ст. 361 ЦПК передбачає випадки, коли вироком суду, який набрав чинності, встановлено обставини, що потягли ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення (умисно неправдиві свідчення, завідомо неправдивий переклад, завідомо неправильний висновок експерта тощо). Слід мати на увазі, що постановлення вироку не єдина форма завершення кримінальної справи. Виникає проблема: як бути, якщо винні дії свідка, експерта тощо встановлено не вироком суду, а в результаті акта амністії, закриття, у зв'язку із закінченням строків давності тощо. Між тим п. 2 ч. 2 статті визначає, що такі обставини мають бути встановлені вироком суду, що набрав чинності. Вважаю, що за неможливості притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності у випадку амністії, смерті, закінчення строку давності слід шукати вихід із такої ситуації. У Російській Федерації в цих випадках справу переглядають у порядку нагляду. В Україні порядку нагляду не існує.

На мою думку, на такі ситуації можливо поширити дію п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК. Справа за судами. Поки що відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали чинності" від 27 лютого 1981 р. керуються вказівкою, що суд на підтвердження нововиявлених обставин може врахувати відповідні постанови про закриття провадження у справі. Судова практика визнає за можливе вважати нововиявленими обставинами і злочини суддів, які вчинено під час вирішення конкретної справи (наприклад, суддя одержав хабара за ухвалення потрібного стороні рішення). При цьому самого факту таких дій з боку судді вважається достатньо для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Судовій практиці під час вирішення аналогічних справ за новим ЦПК доведеться визначатися з цією позицією заново. Як на мене, така позиція заслуговує на увагу.

П. З ч. 2 ст. 361 передбачає можливість перегляду справи у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення оспорюваної ухвали. Головною умовою в цьому випадку є скасування саме того рішення, яке дійсно покладено в основу рішення, що переглядається.

Підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є визнання неконституційним закону, який був застосований судом під час вирішення справи за рішенням Конституційного Суду. Умовою перегляду в цьому разі є й та обставина, що оспорюване рішення ще не виконане.

Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням чинності. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Строк для подання заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється:

1) у випадках, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 361 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;

2) у випадках, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 361 цього Кодексу, -з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав чинності;

3) у випадках, встановлених п. З ч. 2 ст. 361 цього Кодексу, -з дня набрання чинності судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;

4) у випадках, встановлених п. 4 ч. 2 ст. 361 цього Кодексу,-з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. В разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали апеляційної чи касаційної інстанції, якими були відхилені скарги на рішення суду першої інстанції, втрачають законну силу.

У заяві про перегляд справи обов'язково вказують нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, дату їх відкриття або встановлення та посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

Заява у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які брали участь у справі, та заявника. їх неявка не є перепоною для розгляду справи. Якщо суд скасовує справу, справа розглядається судом за правилами, встановленими Кодексом. І. Тертишніков висловлює слушну думку, що нове провадження має починатись зі стадії підготовки справи, тому що суд скасовує тільки підсумкові рішення або ухвалу, а не ухвалу про порушення справи.

Якщо суд задовольняє заяву про перегляд рішення, то така ухвала оскарженню не підлягає. Якщо у задоволенні заяви відмовлено, то вона може бути оскаржена в загальному порядку до апеляційного суду і судів вищої інстанції (див. також п. 17 ст. 293 ЦПК).

Особливості розгляду справи з нововиявленими обставинами

Загальна концепція провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами є об'єктом критики багатьох практичних працівників. Адже суд першої інстанції (той, який розглядав справу) скасовує всі рішення, зокрема ухвалені Верховним Судом. Критика положень розділу про розгляд справ за нововиявленими обставинами не призвела до змін у законодавстві.

Отже, слід ураховувати ті особливості цього процесу, що зазначені законом. До них належить норма ст. 362 ЦПК, яка визначає, що заяви про перегляд можуть бути подані протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

У літературі висловлено думку, що цей строк може бути продовжено згідно із ст. 73 ЦПК. Для адвоката, який бере доручення на ведення справи, така позиція є зручною, проте у разі пропуску все залежить від суду: погодиться він з доводами заявника чи ні. Насамперед це стосується п. 1 ст. 361 ЦПК, яка, мабуть, потребує стилістичної поправки. Можливо, п. 1 доцільно було б викласти як "істотні для справи обставини, що на час розгляду справи не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою". Спеціалістами пропонувались й інші варіанти викладу п. 1, що вказує на недостатню прозорість чинного пункту, хоча на практиці труднощів з його застосуванням, як правило, немає.

Щодо форми та змісту заяви, то ст. 364 ЦПК містить вимогу, щоб заява відповідала загальним вимогам Кодексу, тобто вимогам ст. 98, 119, 120 ЦПК. У всякому разі, у заяві має бути найменування суду, якому адресується заява; ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження; інші особи, які брали участь у справі; дата ухвалення і зміст рішення, про перегляд якого подано заяву; нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд і дата їх відкриття або встановлення. У заяві робиться посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

Заява розглядається у судовому засіданні з викликом інших осіб, але їх неявка не є перешкодою для розгляду справи. У літературі висловлена думка, що заява має вирішуватись за правилами позовного провадження і розпочинатись з попереднього судового засідання. Вважаю, що достатніх підстав для такого висновку немає. Тим паче що ст. 365 ЦПК спрямовує на розгляд заяви в одному засіданні й незалежно від явки в судове засідання інших осіб.

Проте для того, щоб розглянути заяву в одному засіданні, в суд потрібно представити докази, що підтверджують наявність ново-виявлених обставин. Враховуючи, що задоволення заяви тягне за собою скасування рішень, зокрема Верховного Суду, слід визнати, що процедуру вирішення заяви врегульовано явно недостатньо. Таку заяву дійсно доцільно було б вирішувати за наявності осіб, які беруть участь у справі, і за правилами позовного провадження, але зміст ст. 365 ЦПК підстав для такого висновку не дає.

І, звичайно, варто передбачити можливість оскарження ухвали суду про задоволення заяви про перегляд рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами. Тому ст. 366 ЦПК доцільно б викласти у скороченій редакції, а саме: "Ухвала суду, прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали, у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому цим Кодексом".

Після задоволення заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами та скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за загальними правилами, встановленими Кодексом. Це означає, що суд має дотримати всю процедуру відповідного (наприклад, позовного) провадження. Тобто суд має призначити попереднє слухання справи і далі діяти за правилами, встановленими ЦПК.

Очевидно, було б неправильним вирішувати в одному засіданні і розгляд заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, і вирішення спору по суті, хоча на практиці такі випадки бувають.

Приклад. Тернопільський міськрайонний суд розглянув справу за позовом М. до Л. про розірвання шлюбу. Рішенням від 29 березня 2007 р. суд позовні вимоги задовольнив. 20 квітня 2007 р. Л. звернулася до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на свою вагітність, про яку на час ухвалення судового рішення не знала і не могла знати. Суд ухвалою від 15 травня 2007 р. заяву задовольнив, скасувавши своє ж рішення від 29 березня 2007 р.

У судовій практиці непоодинокими є випадки, коли під час розгляду заяви про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами заявник посилається на процесуальні недоліки, допущені під час розгляду цивільної справи, а суд визнає цю обставину нововиявленою. Є випадки перегляду судових рішень з тієї підстави, що сторона не була повідомлена про час і місце розгляду справи або не з'явилася в судове засідання з поважних причин.

Приклад. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 22 травня 2008 р. скасував у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвалу цього ж суду, якою залишена без розгляду позовна заява Ш. М. до ПІ. Й. про визнання права власності у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання без поважних причин. Суд визнав нововиявленою обставиною те, що ІД.М. запізнилася в судове засідання з поважних причин. Подібні обставини не можуть вважатися нововиявленими і не є підставою для перегляду судового рішення[1].

Нерідко підставою для звернення до суду є неналежне виконання судом обов'язків щодо встановлення складу учасників судового розгляду.

Приклад. Переяслав-Хмельницький міжрайонний суд у 2006 р. розглянув справу за заявою Переяслав-Хмельницької міської ради (далі - міськрада) про визнання відумерлою спадщини (двокімнатної квартири). Рішенням від 24 жовтня 2006 р. суд задовольнив вимоги заявника. 15 січня 2007 р. до суду звернувся К. із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки він є внуком спадкодавця і рішенням суду порушено його права як спадкоємця. Ухвалою від 26 квітня 2007 р. суд задовольнив зазначену заяву, а 22 травня того ж року ухвалив нове рішення, яким відмовив міськраді у задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. 275 ЦПК у заяві про визнання спадщини відумерлою має бути подано відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про відмову від її прийняття чи неприйняття ними спадщини. У заяві міськради було лише визначено, що "житлове приміщення перебуває в занедбаному стані, спадкоємці відсутні".

Таким чином, суд мав на підставі ч. 1 ст. 121 ЦПК залишити заяву без руху і надати строк для усунення недоліків, зокрема, для зазначення потрібних обставин і надання відповідних доказів. Оскільки він такої дії не вчинив, можна сказати, що суд не виконав своїх передбачених законом обов'язків, що вплинуло на результати розгляду справи. Крім того, суд усупереч положенням ч. 1 ст. 362 ЦПК прийняв заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яку подала особа, що не брала участі у розгляді справи.

Подання до суду такої заяви виключає перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Тому суд має був відмовити у прийнятті такої заяви, постановивши відповідну ухвалу[2]. Слід мати на увазі, що процесуальні недоліки розгляду справи (неналежне повідомлення учасників процесу, неналежне дослідження обставин справи або неналежне сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи) не можуть вважатися ново-виявленими обставинами[3].

Нововиявленою може бути визнано лише ту обставину, яка існувала на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла після ухвалення судового рішення, тобто є новою, не може вважатися нововиявленою.

Неоднозначним є питання про те, чи можна вважати нововиявленою обставиною факти, які не були відомі суду та учасникам судового розгляду на час ухвалення рішення, але стали відомі після набрання ним чинності.

Приклад. Чаплинський районний суд Херсонської області переглянув своє рішення за нововиявленими обставинами, встановивши, що до ухвалення рішення суду з актового запису про народження дитини виключено те, що відповідач є батьком дитини. Місцевий суд ці обставини кваліфікував як нововиявлені, зазначивши, що вони існували на момент розгляду справи, проте ні суду, ні заявнику не були відомі. Якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду, а після ухвалення рішення звернувся із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, то така заява не підлягає задоволенню[4]. За такої позиції суду слід з'ясовувати, чи були такі факти відомі заявнику на момент розгляду справи.

Нововиявлені обставини повинні мати істотне значення для справи. Отже, для визначення, чи є такий доказ істотним, належить вивчити матеріали справи та визначити, на підставі яких доказів ухвалено рішення. З урахуванням цього суд і з'ясовує, чи є нова обставина істотною для вирішення справи. Непоодинокі випадки, коли суд визнає неістотними обставинами, які здатні суттєво вплинути на вирішення справи.

Приклад. Московський районний суд м. Харкова 5 березня 2002 р. ухвалив рішення про стягнення з відповідача Н. 287125 грн на користь позивача К. 12 липня 2007 р. Апеляційний суд Харківської області змінив рішення місцевого суду, зменшивши суму стягнень до 13 тис. 586 грн. Ухвалою від 12 квітня 2007 р. Московський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, визнавши зазначені в заяві обставини неістотними. Між тим заявник надав ґрунтовні докази того, що позивач суттєво і безпідставно завищив суму матеріальної шкоди, а отримані ним ушкодження не були тяжкими. Ця ухвала була оскаржена в апеляційному порядку, але суд другої інстанції 9 серпня 2007 р. відмовив у її задоволенні.

Слід зауважити, що в цьому випадку заява про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядалася ще й неналежним судом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 363 ЦПК рішення, ухвала суду чи судовий наказ розглядаються судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ. Водночас судам слід ураховувати, що не можуть вважатися істотними обставинами необґрунтовані твердження заявника, незначні уточнення обставин справи тощо.

Як правило, перегляд судових рішень здійснює той самий суддя, який вирішував справу. Інший склад суду може переглядати таке рішення в разі відсутності складу суду, що ухвалив це судове рішення. Разом з тим деякі судді вважають, що в разі скасування ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення, що набрало чинності, у зв'язку з нововиявленими обставинами суддя чи судова колегія, яким скасована ухвала, не вправі повторно розглядати зазначену заяву, оскільки свою правову позицію вони вже висловили, а тому можуть виникнути сумніви в їх об'єктивності та неупередженості. Така позиція заслуговує на увагу.

У порядку нововиявлених обставин можуть бути переглянуті й ухвали апеляційної (касаційної) інстанції, зокрема й ті, якими закрито провадження у справі чи заяву залишено без розгляду.

У справах щодо нерухомого майна поширеними є випадки, коли особи звертаються до суду з вимогою переглянути рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами на тій підставі, що зазначене рішення ухвалено на основі документації, яка згодом була змінена БТІ, унаслідок чого характеристики об'єкта нерухомості, зазначені в судовому рішенні та новій документації, не збігаються і є неможливою реєстрація прав на такий об'єкт.

Приклад. Новозаводський районний суд м. Чернігова розглянув справу за позовом Г. до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням від 8 листопада 2006 р. суд задовольнив позовні вимоги, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку в м. Чернігові. 8 червня 2007 р. Г. звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду було ухвалено на підставі довідки, яку 7 червня 2007 р. визнано недійсною у зв'язку з помилкою. Згідно з новою довідкою змінилася частка майна, визнання права власності на яку вимагав позивач. Ухвалою від 18 липня 2007 р. суд задовольнив заяву Г. про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами і 11 вересня 2007 р. ухвалив нове рішення з урахуванням виявленої обставини, яким визнав за позивачем право власності на 3/5 частини будинку.

Зміст перегляду при цьому полягає у внесенні змін до тексту судового рішення, не впливаючи на його зміст по суті. Одностайної думки, чи правильною є практика перегляду таких справ, немає. З одного боку, вбачається, що незважаючи на те, що зазначені обставини і не відповідають ознакам нововиявлених, така практика перегляду судових рішень виправдана, оскільки без внесення відповідних виправлень судове рішення неможливо виконати. Передусім з огляду на те, що законодавством не встановлено жодного іншого порядку внесення в судові рішення подібних виправлень та уточнень, і водночас зазначені обставини не є підставою для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку. З другого боку, деякі юристи вважають, що внесення подібних змін до судового рішення не вимагає будь-якого перегляду і має відбуватися шляхом надання роз'яснення рішення суду відповідно до ст. 221 ЦПК.

Становить інтерес питання: чи можливий перегляд за нововиявленими обставинами, які сталися внаслідок судової помилки, вчиненої Верховним Судом. Вирішуючи таку ситуацію, ухвалою від 8 лютого 2001 р. № 36-0 "За скаргою акціонерної компанії"Алроса" на порушення конституційних прав і свобод ст. 333 Цивільного процесуального кодексу РСФСР", Конституційний суд РФ вказав, що гарантоване Конституцією РФ право на судовий захист передбачає можливість виправлення судових помилок і після розгляду справи у тій судовій інстанції, рішення якої галузевим законодавством може визнаватись остаточним у тому смислі (внутрішньому розумінні), що це рішення не може бути переглянуто згідно зі звичайною процедурою. Перегляд такого рішення можливий у додатковому провадженні у зв'язку з нововиявленими обставинами, що дозволяє усунути допущені судові помилки, які не були або не могли бути виявлені раніше й у результаті яких порушені права і законні інтереси громадян та організацій не були захищені.

Таким чином, судова помилка, виявлена після прийняття Президією Верховного суду РФ постанови по конкретній справі, якою змінено або скасовано рішення, постанову і прийнято нове рішення у порядку нагляду, також може бути підставою для перегляду такої постанови Президії у зв'язку з нововиявленими обставинами[5].

Отже, маємо застосування принципу розумності Конституційним судом РФ та надання переваги суті над формою. Безумовно, що й українським юристам, зокрема і Конституційному Суду України, варто прислухатись до досвіду наших північних сусідів.

Трапляються випадки, коли місцеві суди скасовують рішення через відсутність достатніх доказів обґрунтованості вимоги заявника про перегляд судового рішення.

Приклад. Новотроїцький районний суд Херсонської області ухвалив рішення у справі за позовом С. до К. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності. К. подала заяву про перегляд зазначеного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, де зазначила, що долучені до справи від її імені розписки є фальшивими, вона таких розписок нікому не давала. Інших доказів, крім доводів заявника, у матеріалах справи немає. Враховуючи пояснення заявника, суд задовольнив заяву та скасував рішення суду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК такі обставини мають бути встановлені вироком суду, що набрав чинності.

Приклад. Центральний районний суд м. Сімферополя 6 грудня 2006 р. ухвалив рішення, яким задовольнив позов Д. до А. про стягнення суми. А. звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення, мотивуючи тим, що згідно з ухвалою Верховного Суду України від 15 листопада 2006 р. скасовано рішення Апеляційного суду АР Крим від 8 серпня 2005 р. Ухвалою зазначеного районного суду від 10 квітня 2007 р. заява А. про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволена[6].

Якщо суд задовольняє заяву про перегляд рішення, то така ухвала оскарженню не підлягає. Якщо у задоволення заяві відмовлено, то вона може бути оскаржена в загальному порядку до апеляційного суду і далі судів вищої інстанції (див. також п. 17 ст. 293 ЦПК).

У випадках, коли у процесуальному законодавстві передбачається неможливість оскарження рішення або ухвали, незалежно від того, наскільки воно є обґрунтованим, виникають проблеми законності та обґрунтованості дій суддів. Ось і у коментованій статті таке правило міститься. "Користуючись цим, суди досить часто безпідставно використовують порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами з метою усунення помилок, допущених ними під час розгляду справи або просто зміни ухваленого судового рішення. При цьому суди вищих інстанцій позбавлені можливості адекватно реагувати на такі порушення", Трапляються випадки безпідставного розгляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами справ за відсутності належно оформленої вимоги заявника.

Приклад. Черкаський районний суд Черкаської області 28 квітня 2007 р. розглянув за правилами провадження у зв'язку з ново-виявленими обставинами два листи начальника районної інспекції державного технічного нагляду, в яких він просив переглянути рішення про визнання права власності Т. на екскаватор, а І. - на трактор. Листи ні за змістом, ні за формою не відповідали вимогам ст. 364 ЦПК. У них зверталася увага суду, що зазначені транспортні засоби зареєстровані за юридичними особами. Про перегляд справи за нововиявленими обставинами у них не йшлося. Розгляд заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є стадією судочинства, під час якої суд не вирішує спору, а досліджує, чи наявні визначені законодавством нововиявлені обставини. Тому укладення мирової угоди під час такого розгляду є неможливим.