Добровільні страхові медичні послуги

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Добровільні страхові медичні послуги

Добровільні страхові медичні послуги мають свої особливості розвитку в Україні (обсяги страхових премій та страхових відшкодувань у 2004--2006 pp. представлені у додатку 4, табл. 1). По-перше, вітчизняні страхові компанії пропонують базові (стаціонарна допомога, швидка і невідкладна медична допомога, програма "Поліклініка", стоматологічна допомога тощо) та спеціалізовані програми медичного страхування (наприклад, дитячі програми та інші спеціалізовані програми за різними класами обслуговування).

По-друге, питому вагу серед споживачів таких послуг становлять корпоративні клієнти, які забезпечують своїх працівників страховим захистом. Часто використовують медичне страхування громадяни з високим рівнем доходу. Громадяни з низьким рівнем доходу нині меншою мірою є клієнтами страховиків.

По-третє, для ринку добровільних страхових медичних послуг характерна й така ситуація: якщо ризик захворювання страхувальника є низьким, то всі страхові компанії пропонують страхову медичну послугу, якщо ж йдеться про страхування більш складних випадків -- кількість страхових компаній, що пропонують страховий захист, зменшується. Крім цього, в Україні близько сотні страхових компаній мають ліцензію на цей вид страхування, але реально зацікавлені у цьому страхуванні, за оцінками експертів, лише 20.

По-четверте, в Україні створена й функціонує Асоціація "Українське медичне страхове бюро" (УМСБ), зареєстрована 15 березня 1999 р. Основною метою Асоціації є сприяння розвитку медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організація юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координація зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.

Для досягнення мети Асоціація УМСБ здійснює таку діяльність: представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами України, міжнародними організаціями; розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження; сприяє формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку; аналізує чинне законодавство з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його вдосконалення; залучає членів Асоціації до участі у виконанні державних програм з питань поліпшення медичної допомоги населенню за допомогою медичного страхування; здійснює іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству України.

По-п'яте, розвиток добровільного медичного страхування в Україні гальмує низка проблем:

1. Відсутність податкових пільг стосовно страхових платежів з добровільного медичного страхування, які сплачуються страхувальниками -- юридичними та фізичними особами. Підприємства не мають права зараховувати на валові витрати платежі з цього виду страхування. Страхові платежі страхувальники -- юридичні особи сплачують з прибутку. В Україні у більшості випадків таке страхування здійснює "своя страхова компанія", тобто кептивний страховик, застосовуються схеми оплати договорів медичного страхування шляхом перерозподілу платежів на майнові види страхування -- збільшуються обсяги платежів зі страхування майна (ці страхові платежі можна відносити до валових витрат) і за рахунок цього зменшуються тарифи з медичного страхування, страхування від нещасних випадків.

2. Відсутність належного контролю за ціноутворенням у медичних закладах та якісного обслуговування застрахованих осіб. У медичних закладах, як правило, відсутній механізм обслуговування застрахованих осіб, лікування яких повною мірою оплачується страховою компанією. Часто окремі вітчизняні страхові компанії запроваджують свої методи забезпечення якісного лікування клієнтів.

Тому для розвитку добровільних страхових медичних послуг в Україні необхідно, передусім, прийняти відповідні законодавчі акти щодо створення їх інфраструктури.

Розглянемо основні умови добровільного медичного страхування (ДМС), що забезпечує страховий захист майнових інтересів громадян, пов'язаних із їх здоров'ям. Залежно від обсягу страхового покриття розрізняють такі види ДМС:

повне страхування медичних витрат;

часткове страхування медичних витрат;

страхування витрат тільки за одним ризиком.

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.

Страховим випадком у ДМС є звернення застрахованої особи до закладів охорони здоров'я з приводу захворювання, симптоми якого відповідають переліченим у договорі випадкам, що вважаються страховими.

Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника або застрахованої особи, які пов'язані з витратами на одержання медичної допомоги.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи та медичні установи. Страховиками у сфері добровільного медичного страхування є страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування. Страхувальниками є дієздатні фізичні або юридичні особи -- підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників або окремих професійних груп. Страхувальники мають право вільного вибору страховика з урахуванням якісних характеристик страхового медичного продукту та його ціни.

Застраховані особи -- це громадяни, на користь яких укладаються договори добровільного медичного страхування. Застрахованими особами не можуть бути особи віком понад 65 років, інваліди І групи тощо. Застраховані особи зобов'язані:

виконувати призначення лікаря та дотримуватися порядку, встановленого медичним закладом;

не передавати страхових документів іншим особам з метою одержання ними медичної допомоги. При встановленні факту передачі застрахованою особою страхових документів іншій особі страховик припиняє дію договору страхування у відношенні цієї застрахованої особи;

негайно повідомити страховика про відмову закладом охорони здоров'я надавати медичну допомогу, обумовлену договором страхування.

Медичні установи -- це установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги у системі добровільного медичного страхування. Для проведення добровільного медичного страхування страховик повинен мати договори із медичними закладами будь-якої форми власності, які пройшли державну реєстрацію та акредитацію в установленому порядку на обслуговування застрахованих осіб. Договір про надання медичної допомоги застрахованим особам -- це угода між страховиком та закладом охорони здоров'я, за якою медичний заклад зобов'язується надавати застрахованим особам страховика медичну допомогу певного обсягу та якості в межах медичних програм страхування.

Договір добровільного медичного страхування -- це письмова угода між страхувальником і страховиком, яка укладається відповідно до умов Закону України "Про страхування", за якою страховик зобов'язується здійснити фінансування та організацію надання застрахованим особам медичної допомоги певного переліку в обсягах та якості, передбачених обраними страхувальником медичними програмами страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені договором страхування строки та виконувати інші умови договору. Договір ДМС укладається на підставі поданої заяви. Якщо громадянин страхується індивідуально, то йому видається один примірник договору страхування (страхового поліса). Якщо страхувальником є юридична особа, то видається один примірник договору страхування юридичній особі, а кожній застрахованій особі (згідно зі списком) -- страховий поліс.

Отже, відносини між суб'єктами добровільного медичного страхування будуються на основі двох договорів: договору страхування, що укладається між страховиком і страхувальником, та договору на надання медичної допомоги, який укладається між страховою компанією і закладом охорони здоров'я.

Невід'ємними складовими договору ДМС мають бути:

медичні програми страхування, що обираються страхувальником;

перелік закладів охорони здоров'я, до яких має звертатися застрахована особа за отриманням медичної допомоги;

індивідуальні страхові тарифи для кожної застрахованої особи, визначені або за результатами передстрахового медичного обстеження, або іншим чином за умовами договору страхування;

розрахунок страхових платежів для кожної застрахованої особи, виходячи зі складу медичних програм страхування.

Медична програма страхування -- це невід'ємний додаток до договору страхування, в якій зазначається конкретний варіант медичної допомоги. Програми є різними -- залежно від переліку медичних послуг та медичних закладів, контингенту застрахованих осіб, відрізняються також вартістю, на яку впливають усі вищезазначені чинники. Медична програма страхування може бути змінена під час дії договору страхування за згодою страховика при умові внесення страхувальником додаткових страхових платежів.

Для страхувальника -- юридичної особи, як правило, готується індивідуальна медична програма страхування, яка враховує вид і специфіку виробництва, кількість людей та їх віковий склад, фінансові можливості підприємства, кількість захворювань на підприємстві, професійні захворювання у галузі.

Страховик за погодженням із страхувальником має право:

формувати індивідуальні програми медичного страхування для кожної застрахованої особи, виходячи з висновків передстрахового медогляду;

визначати ліміт відповідальності за окремою застрахованою особою, групою застрахованих осіб, договором страхування в цілому.

Страхова компанія зобов'язана:

не розголошувати дані про стан здоров'я застрахованої особи;

організувати надання медичної допомоги застрахованим особам згідно з обраною страхувальником програмою медичного страхування;

контролювати обсяг та своєчасність надання медичної допомоги відповідно до умов договору страхування;

провести оплату витрат на лікування застрахованої особи в межах страхової суми у строк, передбачений договором страхування.

Що має робити страхувальник (застрахована особа) при настанні страхового випадку?

При потребі одержання медичної допомоги застрахована особа звертається до диспетчерського пункту страховика (це може бути лікар-координатор) за телефоном, що вказаний у договорі страхування (страховому полісі). Застрахована особа повідомляє своє ім'я, прізвище, номер свого поліса та причину звернення, після чого лікар-координатор надає всю необхідну інформацію щодо подальших дій застрахованої особи (рис. 1).

Рис. 1. Дії лікаря-координатора при отриманні дзвінка від застрахованої особи

До медичного закладу застрахована особа звертається після погодження із страховиком (лікарем-координато-ром). Договором страхування може бути передбачений інший порядок звернення за медичною допомогою. У разі необхідності отримання екстреної медичної допомоги, коли неможливо повідомити страховика до початку її надання, таке повідомлення передається одразу, як тільки це стане можливим.

Страховою сумою у добровільному медичному страхуванні є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування. Якщо у період дії договору страхування із застрахованою особою не стався страховий випадок, то страхові платежі є безповоротною платою за ризик.

Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення, строку страхування (у більшості випадків договір ДМС укладається на строк до одного року), тарифної ставки (тарифи з ДМС мають встановлюватися за згодою страховика та медичної установи) та інших умов, передбачених договором. Чим ширший перелік страхових випадків, за які страховик несе відповідальність, тим більший розмір страхового внеску. В Україні ринкова вартість поліса добровільного медичного страхування фізичних осіб становить від 100 до 2000 дол. на одну особу в рік залежно від програми медичного страхування [2, с. 42]. При цьому вартість поліса щорічно збільшується.

Загальна сума страхових виплат за договором ДМС не може перевищувати розміру загальної страхової суми. Якщо в період дії договору страхові випадки стосовно застрахованої особи виникли неодноразово, то наступні страхові виплати проводяться з розрахунку страхової суми, зменшеної на розмір раніше здійснених страхових виплат.

Виплата страхового відшкодування здійснюється при настанні страхових випадків, передбачених договором страхування на підставі поданої заяви страхувальника (застрахованої особи) і страхового акта, який складається страховиком на підставі: медичної довідки (виписки із амбулаторної карти, історії хвороби, консультаційного висновку), рецептів на придбання ліків, квитанцій або чеків, що підтверджують сплату медичної допомоги та медикаментів.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком шляхом перерахування коштів на рахунок медичного закладу за фактично надану медичну допомогу. Якщо застрахована особа за узгодженням зі страховиком сама сплатила вартість наданої медичної допомоги чи придбала медикаменти за виписаними рецептами, їй повертається витрачена сума на підставі наданих документів.

Страховик має право відмовити в оплаті медичних послуг, якщо застрахована особа одержала послуги, які не були передбачені договором страхування, а також не виконувала рекомендацій лікаря, що призвело до погіршення стану її здоров'я. У договорі страхування визначено умови, за яких страховик відмовить у виплаті страхового відшкодування.

На що має звернути увагу страхувальник при укладенні договору добровільного медичного страхування?

Який механізм надання страховою компанією відшкодування, якщо надано некваліфіковану медичну допомогу або після отримання допомоги виникли ускладнення зі здоров'ям.

Які існують винятки із переліку страхових випадків (у договорі може бути до 20 винятків, за яких страховик не буде виплачувати страхове відшкодування).

Який порядок припинення дії договору добровільного медичного страхування.

Таким чином, добровільне медичне страхування є тим видом страхування, що може суттєво вплинути як на розвиток системи охорони здоров'я, так і на якість медичних послуг, що пропонуються громадянам країни.

Особливості страхових медичних послуг для туристів

В Україні страхові медичні послуги для туристів мають молодий "вік" і свої особливості. По-перше, вітчизняні страхові компанії пропонують як дешеві групові страхові поліси (для групи туристів), так і дорогі страхові поліси з максимальним страховим покриттям.

По-друге, український турист купує страховий поліс тому, що "так потрібно". Це підтверджують й опитування, що проводилися серед туристичних фірм щодо необхідності забезпечення страховим захистом туристів: 67% респондентів (туристичних фірм) назвали основною причиною включення страхових послуг до туристичного пакета вимоги чинного законодавства, 28% вважають це необхідним елементом гарантування безпеки туристів і тільки 5% зазначили посилений інтерес туристів до страхового захисту. Лише 15% туристів, згідно з опитуванням, виявляють бажання застрахувати інші ризики, які не підлягають під регламентацію обов'язкового страхування [21, с. 42].

По-третє, у більшості випадків туристи не приділяють значної уваги умовам страхування, вибір страхових програм переважно здійснює туристична фірма, керуючись при цьому дешевою ціною. В Україні туристичні фірми купують страхові поліси, в яких страхова сума встановлена до 5--10 тис. євро чи доларів, страховий платіж є низьким. При купівлі туристичної путівки ціна страхового поліса, як правило, вже входить у загальну вартість, тому мало хто із застрахованих осіб (туристів) замислюється над тим, які ризики покриває страховий поліс.

По-четверте, страхові компанії, співпрацюючи з туристичними фірмами, зіштовхуються з певними проблемами: невміння представників туристичних фірм пояснити туристу механізм дії страхового поліса; низька страхова культура менеджерів туристичних фірм, які здійснюють оформлення страхових документів; несвоєчасне надання у страхову компанію інформації про застрахованих осіб; борги перед страховиками внаслідок банкрутства туристичних фірм.

По-п'яте, поширеними є недобросовісні дії (шахрайство) як із боку страховиків, так і з боку застрахованих осіб. Недобросовісні дії страховиків є такими: пропонують клієнтам страховий поліс за дуже низькою ціною (6 грн.), а у договорі може зазначатися, що, перебуваючи за кордоном, турист самостійно покриває медичні витрати на значну суму (до 4 тис. дол.); у договорі страхування визначено великий перелік винятків із страхових випадків, що робить практично неможливим страхове відшкодування; трапляються й випадки, що страхові компанії обіцяють повернення страхових премій, якщо страховий випадок не настав. З боку застрахованих осіб: використання фальшивих страхових полісів, фальсифікація випадків, які сталися із застрахованими особами, завищена вартість медичних послуг.

Нині у страховій науці розрізняють [7, с. 132--134]:

страхування зарубіжного туризму (страхування громадян, які виїжджають за кордон);

страхування внутрішнього туризму: невелика кількість вітчизняних страхових компаній пропонують таку послугу (зокрема, не охоплений страхуванням "зелений" туризм);

-- страхування іноземного туризму (страхування іноземних туристів в Україні). Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", передбачено отримання іноземними громадянами в'їзної візи та страхового поліса. Більшість іноземців, прибувши в Україну, вже є забезпечені страховим захистом (мають страховий поліс, придбаний на батьківщині). За умови відсутності страхового поліса іноземець має придбати його при перетині державного кордону України.

Відносини між туристами, туристичними фірмами і страховими компаніями регулюються чинними нормативно-правовими актами. Зокрема:

Законом України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР (ст. 16) передбачено, що страхування туристів (медичне та страхування від нещасних випадків) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями. Туристи мають право самостійно укладати договори на таке страхування. Тобто основний зміст цього виду страхування -- це компенсація медичних витрат, які можуть виникнути в закордонній поїздці внаслідок раптового захворювання або нещасного випадку.

Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р. №3857-ХІІ зазначено, що громадяни повинні бути застрахованими [9].

Ст.7 Закону України "Про страхування" визначає обов'язковим страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну.

Між страховою компанією, туристичною фірмою, застрахованою особою (туристом) відносини формуються так (рис. 2):

Рис. 2. Схема відносин між страховою компанією, туристичною фірмою, застрахованою особою

добровільний страхування медичний послуга турист

1. Між страховою компанією і туристичною фірмою укладається агентська угода. До відповідної угоди додаються також копії таких документів: правила медичного страхування та страхування від нещасних випадків; страхові тарифи, договір страхування туриста (страховий поліс); роз'яснення щодо порядку укладення та заповнення страхового поліса; форми звітності суб'єкта туристичної діяльності перед страховиком; копія ліцензії на право здійснення страховою компанією діяльності з медичного страхування та страхування від нещасних випадків.

2. Страхова компанія забезпечує страховий захист майнових інтересів громадян (туристів) під час їх перебування за кордоном.

Розглянемо детальніше основні аспекти страхування туристів.

Страхувальниками можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, зокрема туристичні фірми, куди звернулася особа для отримання туристичної путівки. Застрахованими особами є громадяни (туристи), що виїжджають за кордон.

Обов'язкове (медичне та страхування від нещасних випадків) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі. Страхуванню повинні підлягати як туристи, так і особи, що їх супроводжують.

Договір страхування укладається на строк перебування застрахованої особи за кордоном. Дія договору страхування поширюється на іноземні держави та не діє на території країни постійного проживання. Як правило, договір набирає чинності з 00.00 годин доби, зазначеної як дата початку дії договору, але не раніше моменту перетину державного кордону України, за умови, що страхова премія сплачена повністю.

До страхових подій належать короткочасні, несподівані та ненавмисні захворювання і тільки в місцях, передбачених туристичною путівкою (туристичним маршрутом).

Основними чинниками, що впливають на розмір страхового тарифу, є:

Вік застрахованої особи: часто страхові компанії для дітей віком 5--16 років встановлюють знижки, а для застрахованих осіб віком 60--70 років (залежно від компанії) тарифи відповідно збільшуються, оскільки ризик раптового захворювання для цієї категорії осіб є вищим. Якщо особі 75 років, договір страхування не укладається.

Країна поїздки: менші страхові тарифи встановлюються для країн Західної Європи, для поїздок в інші країни тарифи можуть збільшуватися в 1,5--2 рази. Такі країни, як Австрія, Німеччина, Іспанія, Португалія вимагають наявності полісів, страхова сума за якими не менше 30 тис. євро.

Тривалість і мета поїздки: страхові компанії, як правило, встановлюють менші страхові тарифи для поїздок туристичного призначення і вищі -- для спортивних поїздок.

Спосіб продажу: страхові компанії для туристичних груп залежно від кількості застрахованих осіб передбачають значні знижки, тому найдешевшими для туриста є страхові поліси, придбані через туристичні фірми.

Існують короткострокові та довгострокові програми страхування туристів. При короткострокових програмах чітко вказується кількість днів перебування за кордоном. Довгостроковими програмами страхування користуються особи, які протягом року часто перебувають за кордоном.

До базової програми страхування туристів вітчизняні страховики включають: амбулаторне та стаціонарне лікування; медичне транспортування у країні перебування в лікувальну установу та на батьківщину; репатріацію залишків; екстрену стоматологічну допомогу.

Страхові компанії можуть включати й інші послуги, зокрема: візит третіх осіб в екстреній ситуації; дострокове повернення застрахованого на батьківщину; повернення неповнолітніх дітей на батьківщину у необхідному супроводі; лікарняний нагляд; надання житла після виходу з лікарні, надання юридичної допомоги; допомога при втраті документів, повернення та компенсація втрати багажу. Включення до договору страхування додаткових послуг передбачає підвищення вартості страхового поліса.

У вітчизняній практиці є й інша класифікація програм страхування: срібний, золотий та платиновий план; стандарт, стандарт +, максимум. Під різними назвами пропонуються певні послуги. Є й страхові компанії, які не виділяють різноманітні варіанти програм, а пропонують максимально можливий перелік послуг.

Відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які виникають унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку. Страхова компанія відмовить у наданні допомоги і виплаті страхового відшкодування, якщо:

подорож було здійснено з метою отримання лікування;

витрати пов'язані з курсом лікування, що почався до і триває під час дії договору страхування, або якщо застрахована особа здійснила поїздку, незважаючи на наявність медичних застережень;

страховий випадок стався внаслідок самогубства, замаху на самогубство;

лікування здійснювалося родичами застрахованої особи.

Кожна страхова компанія зазначає низку інших обмежень щодо витрат, які не підлягають відшкодуванню у разі їх виникнення під час перебування застрахованої особи за кордоном.

Форми страхових медичних послуг для туристів

Дія страхувальника при настанні страхового випадку залежить від варіанта виплати страхового відшкодування. Тому страхування громадян, що виїжджають за кордон, здійснюється у двох формах:

1. Компенсаційній: страхове відшкодування виплачується після повернення у країну постійного місця проживання, а застрахована особа у країні тимчасового перебування самостійно вносить плату за отримані медичні послуги і при поверненні на батьківщину надає страховій компанії відповідні документи (поліс, заяву про страховий випадок та оригінали документів, що підтверджують факт настання страхового випадку) для отримання страхового відшкодування (компенсації).

2. Сервісній, яка набула нині більшого поширення: страхувальник одержує медичні послуги в країні перебування, а розрахунок здійснюється безпосередньо між сервісною (асистуючою) компанією та медичним закладом. Відносини й розподіл витрат між страховою та асистуючою компаніями визначаються на договірних засадах.

Тобто безпосереднім обслуговуванням клієнтів за кордоном займаються асистуючі компанії -- це організації, які здійснюють цілодобову координацію надання допомоги застрахованим особам при настанні страхового випадку. Така допомога може бути медичною, технічною, юридичною, адміністративною тощо. За своєю структурою це досить складні організації, в які, окрім цілодобової операторської служби, залучені й інші спеціалісти та служби, що надають необхідну допомогу.

У міжнародній практиці негайне надання застрахованій особі допомоги у надзвичайних ситуаціях називається assistance insurance (страхування невідкладної допомоги). Якщо у класичному страхуванні передбачено відшкодування збитку, тобто виплату страхового відшкодування, то у страхуванні невідкладної допомоги -- надання послуги у формі негайної допомоги. Наприклад, якщо застрахована особа захворіла, то компенсація витрат на її лікування буде предметом медичного страхування, а виклик лікаря вночі чи термінова госпіталізація -- предметом assistance insurance.

Кожна асистуюча компанія має у своєму розпорядженні мережу чергових центрів і бюро, розташованих у регіонах, на які поширюється дія поліса. У разі настання страхового випадку застрахована особа -- клієнт туристичної фірми -- має зателефонувати в один із чергових центрів, номери телефонів яких зазначені в страховому полісі або у спеціальній ідентифікаційній картці. Черговий центр передає виклик у бюро, яке знаходиться найближче до клієнта та організовує послуги щодо надання негайної допомоги туристу: доставити його у відповідний лікувальний заклад, передати кваліфікованому медичному персоналу і контролювати процес надання допомоги.

Історія assistance insurance сягає 50-х років XX ст. Згідно з переказами, одного разу з багатим канадським туристом, який приїхав у Францію, трапився нещасний випадок. Йому надали допомогу, яку він оплатив. Випадок, який з ним стався, наштовхнув його на думку щодо інвестування проекту зі створення служби допомоги для туристів. За деякий час майже одночасно в Європі й Америці з'явилося достатньо компаній, які по-різному називались, але в них був присутній прикметник "assist", що означав "надання допомоги".

Нині найбільш відомими сервісними компаніями є: "CORIS International", "ELVIA-Assistance", "Inter Group Assistance Services Ltd.", "Europe Assistance", "International SOS and AEA Company", "Interparther Assistance", "Assist Card International", "Mercur Assistans", "France Secure", "Каліптус", "Fidelitas Assistana", "Global Voyager Assist Ltd", "ALBUR".

В Україні законодавством передбачено створення мережі організацій надання медичної допомоги "Асістанс - Україна", але схвалена Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги "Асістанс - Україна" від 4 грудня 1998 р. №1926 до цього часу не реалізована на практиці.

На сучасному етапі, крім визначених законодавством страхових послуг туристам (щодо медичного страхування і страхування від нещасних випадків), українські страховики почали пропонувати й інші види послуг, зокрема:

страхування відповідальності автотранспортних засобів "Зелена картка" (цю страхову послугу розглянуто у наступних темах);

технічне обслуговування автомобіля туриста;

юридичну підтримку і захист цивільних справ (наприклад, в арабських країнах є такі закони, які не зрозумілі європейським громадянам);

страхування відповідальності туриста за завдану шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб у країні перебування (особливий попит цей поліс має серед туристів, які надають перевагу активному відпочинку);

страхування багажу туристів на випадок його втрати або розкрадання;

страхування на випадок неможливості здійснення запланованої туристичної поїздки через смерть, нещасний випадок застрахованої особи або його близьких родичів.

Останнім часом набули поширення комплексні банківсько-страхові послуги, які передбачають здійснення страхового покриття для власників банківських платіжних карток.

При отриманні страхового поліса турист повинен:

звернути увагу на повноту заповнення поліса (відсутність дати народження застрахованої особи, нечітке формулювання об'єкта договору страхування -- причини, що можуть призвести до відмови у виплаті страхового відшкодування);

уточнити дату початку дії договору страхування -- з моменту сплати страхового платежу чи з моменту подорожі;

з'ясувати територію дії страхового поліса, наявність сервісної компанії у країні тимчасового перебування і можливість спілкування рідною мовою;

звернути увагу на чіткість процедури дій при настанні страхового випадку.

Таким чином, кожному виду діяльності характерні специфічні ризики, які зумовлюють необхідність у страховому захисті. Страховий і туристичний ринки виходять на новий рівень відносин, що передбачає поєднання інтересів та взаємовигідне співробітництво.

Короткі підсумки

Медичне страхування є ризиковим видом особистого страхування, яке здійснюється на випадок втрати здоров'я. За формою проведення страхові медичні послуги є обов'язковими і добровільними. Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи, медичні установи. Страховиками можуть бути: страхові компанії, які мають відповідну ліцензію; фонди обов'язкового медичного страхування. Страхувальниками для працюючого населення є роботодавці, особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність тощо. Для непрацюючого населення -- органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. Застраховані особи -- це громадяни, на користь яких укладаються договори обов'язкового медичного страхування. Медичні установи -- це установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги згідно з програмами обов'язкового медичного страхування.

Добровільні страхові медичні послуги доповнюють обов'язкове медичне страхування. Залежно від обсягу страхового покриття розрізняють: повне страхування медичних витрат; часткове страхування медичних витрат; страхування витрат тільки за одним ризиком. Добровільні страхові медичні послуги можуть бути індивідуальними і колективними.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи та медичні установи. Страховиками у сфері ДМС е страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування. Страхувальниками є дієздатні фізичні або юридичні особи -- підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників або окремих професійних груп. Застраховані особи -- це громадяни, на користь яких укладаються договори добровільного медичного страхування. Застрахованими особами не можуть бути особи, яким більше за 65 років, інваліди І групи тощо. Медичні установи -- це установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги у системі добровільного медичного страхування.

Відносини між суб'єктами добровільного медичного страхування будуються на основі двох договорів: договору страхування, що укладається між страховиком і страхувальником, і договору на надання медичної допомоги, який укладається між страховою компанією і закладом охорони здоров'я. Невід'ємними складовими договору ДМС мають бути: медичні програми страхування; перелік закладів охорони; індивідуальні страхові тарифи. Медична програма страхування -- додаток до договору страхування, в якому зазначається конкретний варіант медичної допомоги. Програма може бути змінена під час дії договору страхування за згодою страховика при умові внесення страхувальником додаткових страхових платежів. Для страхувальника -- юридичної особи готується індивідуальна медична програма страхування, яка враховує низку чинників.

Страховою сумою в добровільному медичному страхуванні є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування. Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки тощо. Загальна сума страхових виплат за договором ДМС не може перевищувати розміру загальної страхової суми. Якщо в період дії договору страхові випадки стосовно застрахованої особи виникали неодноразово, то наступні страхові виплати проводяться з розрахунку страхової суми, зменшеної на розмір раніше здійснених страхових виплат.

Страхові медичні послуги для туристів регулюються чинними нормативно-правовими актами: Законом України "Про туризм", Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Законом України "Про страхування". Страхувальниками можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, зокрема туристичні фірми. Застрахованими особами є туристи, що виїжджають за кордон. Договір страхування укладається на строк перебування застрахованої особи за кордоном. Дія договору страхування поширюється на іноземні держави і не діє на території країни постійного проживання. Основними чинниками, що впливають на розмір страхового тарифу, є: вік застрахованої особи; країна поїздки; тривалість і мета поїздки; спосіб продажу.

Існують короткострокові та довгострокові програми страхування туристів. При короткострокових програмах чітко вказується кількість днів перебування за кордоном. Довгостроковими програмами страхування користуються особи, які протягом року часто перебувають за кордоном. Дія страхувальника при настанні страхового випадку залежить від варіанта виплати страхового відшкодування, який може бути у таких формах: компенсаційній -- страхове відшкодування виплачується після повернення у країну постійного місця проживання; сервісній -- страхувальник одержує медичні послуги в країні перебування, а розрахунок здійснюється безпосередньо між асистуючою компанією та медичним закладом. Нині найбільш відомими сервісними компаніями є: "CORIS International", "Mercur Assistans", "France Secure", "Каліптус", "Fidelitas Assistana", "Global Voyager Assist Ltd".

Основні поняття і терміни: обов'язкове медичне страхування, добровільні страхові медичні послуги, медичні програми страхування, Асоціація "Українське медичне страхове бюро", договір про надання медичної допомоги, страхові послуги для туристів, страхування зарубіжного туризму, страхування внутрішнього туризму, страхування іноземного туризму, компенсаційне страхування туристів, сервісне страхування туристів, страхування невідкладної допомоги, асистуючі компанії.

Контрольні питання

1. У чому полягає різниця між обов'язковим медичним страхуванням і добровільним медичним страхуванням?

2. Хто є суб'єктами в обов'язковому та добровільному медичному страхуванні?

3. Назвіть види добровільного медичного страхування.

4. У чому полягає різниця між договором про надання медичної допомоги та договором добровільного медичного страхування?

5. Права та зобов'язання страхових компаній і страхувальників за договором добровільного медичного страхування,

6. Виділіть характерні ознаки розвитку страхування туристів в Україні.

7. Дайте характеристику формам страхування туристів.

Тести

1. Страхувальниками при обов'язковому медичному страхуванні є:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) держава, юридичні та фізичні особи.

2. Добровільне медичне страхування може бути:

а) індивідуальним;

б) колективним;

в) тільки змішаним;

г) індивідуальним і колективним.

3. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно з договором добровільного медичного страхування, залежать від:

а) фінансових можливостей страхувальника;

б) віку страхувальника;

в) від строку та програми медичного страхування;

г) програми медичного страхування.

4. Формами медичного страхування е:

а) часткова, повна;

б) добровільна, обов'язкова;

в) добровільна, часткова;

г) обов'язкова, повна.

5. Страховики, страхувальники, застраховані особи, медичні установи є:

а) об'єктами медичного страхування;

б) суб'єктами медичного страхування;

в) суб'єктами, які отримують від держави компенсацію;

г) об'єктами обов'язкового медичного страхування.

6. Страхова сума за договорами добровільного медичного страхування визначається:

а) за розміром страхової премії;

б) за розміром страхового відшкодування;

в) згідно зі строком, переліком та вартістю наданих медичних послуг;

г) за домовленістю між страховиком і медичною установою.

7. Страхова компанія на здійснення обов'язкового медичного страхування повинна мати:

а) дозвіл Держфінпослуг;

б) ліцензію;

в) письмовий дозвіл;

г) дозвіл Кабінету Міністрів України.

8. Страхування туристів здійснюється у:

а) загальній та спеціальній формах;

б) комісійній та відробітковій формах;

в) простій і добовій формах;

г) сервісній та компенсаційній формах.

9. В Україні страхування туристів є:

а) обов'язковим;

б) добровільним;

в) взаємним;

г) лише колективним.

10. Правила медичного страхування та страхування у разі нещасних випадків, страхові тарифи, договір страхування,роз'яснення щодо порядку укладення та заповнення страхового поліса, форми звітності туристичної компанії перед страховиком, копія ліцензії на право здійснення страховиком страхування туристів -- це перелік документів, які додаються:

а) до договору страхування;

б) до агентської угоди між страховиком і туристичною компанією;

в) при отриманні страхового відшкодування;

г) до брокерської угоди між страховиком і туристичною компанією.

Размещено на Allbest.ru

...