Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Єфімов О.М.

У ринкових умовах господарювання реалізація сільгосппродукції її товаровиробниками здійснюється двома шляхами: на біржах, аукціонах і шляхом укладення прямих договорів із покупцями. Одним із таких прямих договорів, за яким здійснюється постачання продукції сільгоспвиробниками, є договір контрактації. Відповідно до ст.713 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов 'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію й передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Зміст договору контрактації змінювався залежно від того, на якому етапі розвитку знаходилася наша держава. Залежно від конкретної історичної ситуації домінували то одні, то інші його ознаки. Договір контрактації в один період мав характер торгової угоди між виробниками сільськогосподарського сировини та промисловими підприємствами, що здійснюють її переробку; в інші періоди центр уваги переносився на виробничу допомогу посівальникам із розвитку продуктивних сил у сільському господарстві. Прийнято вважати, що першим же предметом договору контрактації історично була бавовна, що контрактувалася із Середньої Азії та із Закавказзя [1, с. 12].

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є відносно новим явищем у цивілістиці. Ще на початку минулого століття такого інституту права не існувало взагалі. У той час вважалося можливим застосування до цих правовідносин правил про договір купівлі-продажу або про правил про так званий договір «запродажу», що викликало суттєві заперечення з боку цивілістів [5, с. 585]. При цьому досить часто цивілісти застосовували термін «законтрактовані товари», яким позначали товари або припаси, які не існують взагалі або не наявні в продавця, а будуть вироблені ним чи закуплені в майбутньому. Проте щодо таких «майбутніх» товарів договір купівлі-продажу вже був укладений. Тобто продавець брав на себе обов'язок продати товар, власником якого він у момент укладення договору не був, а стане ним у майбутньому з певним ступенем ймовірності.

На думку Г.Ф. Шершеневича, проблема полягала в тому, що згідно із чинним на той час законодавством договір купівлі-продажу передбачав наявність речі, яка повинна була перебувати у володінні продавця. Тобто предметом купівлі-продажу не могли виступати речі, що не існували на момент укладення договору, наприклад майбутній врожай [8, с. 312].

Відносини, що виникають під час укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції, крім §4 глави 54 ЦК України, врегульовані також §2 глави 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України). договір контрактація сільськогосподарський правовий

За своїми юридичними ознаками договір контрактації сільськогосподарської продукції є взаємним (містить взаємні права й обов'язки обох сторін), консенсуальним (права й обов'язки за ним виникають у момент його укладення), відплатним. Договір контрактації повинен бути укладений у письмовій формі.

Сторонами цього договору є продавець (виробник сільськогосподарської продукції) та заготівельник (контрактант). Щодо віднесення цього договору до господарських договорів не має єдиної думки. Так, С.Д. Русу вважає, що сторонами такого договору є, як правило,підприємці [7, с. 234]. Ю.О. Заіка стверджує, що сторонами в договорі контрактації сільгосппродукції є саме підприємці: виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельники [2, с. 237].

Відповідно до ст.272 ГК України істотними умовами договорів контрактації є такі:

1) види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

2) кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

3) ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок та умови доставки, строки здавання - приймання продукції;

4) обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти й підприємства;

5) взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

6) інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Специфічною умовою договору контрактації є його предмет. Ним є лише сільгосппродукція. С.Д. Русу вважає, що така продукція сільськогосподарського виробництва повинна відповідати двом критеріям, щоб бути предметом договору контрактації: по-перше, така продукція повинна бути отримана в сільському господарстві, а по-друге, вона повинна бути отримана шляхом вирощування або збору того, що виросло без втручання людини, а також шляхом виробництва (жива худоба, птиця, молоко, шерсть овець). Предметом договору контрактації не може бути продукція переробки вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, наприклад масло, сир, консервовані овочі або фруктові консерви тощо [7, с. 234]. На думку Ю.О. Заіки, предметом договору контрактації є будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва, звірівництва тощо) як у необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки) [2, с. 237]. Класичним предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції прийнято вважати майбутній урожай, який на момент укладення договору ще не існує.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є видом договору купівлі-продажу. До нього застосовуються загальні положення як про купівлю-продаж, так і положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

До особливостей договору контрактації Ю.О. Заіка відносить те, що виконання договірних зобов'язань виробником сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від погодних умов, а не лише від технологічних процесів, як у виробництві товарів. Через це на заготівельника з метою врівноваження правового становища сторін за договором контрактації покладено низка додаткових обов'язків, зокрема не лише прийняти продукцію у виробника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару тощо [2, с. 238].

Статтею 274 ГК України передбачено відповідальність за договором контрактації за нездачу сільськогосподарської продукції в строки, передбачені договором контрактації. У разі такого порушення виробник повинен сплатити контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом. У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання й про це не було попереджено контрактанта, виробник зобов'язаний відшкодувати контрактанту завдані цим збитки.

Контрактант у свою чергу несе відповідальність за невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також за відмову від приймання продукції, пред'явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами. У такому разі законодавцем встановлено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки та знижки, а також обов'язок відшкодувати завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

Література

1. Близнюк О. Договір контрактації сільськогосподарської продукції: історія та сучасність в застосуванні / О. Близнюк // Юридичний журнал. - 2006. - № 5. - С. 12-14.

2. Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навчальний посібник / Ю.О. Заіка. - 2-ге видання друге, змінене і доповнене. - К.: Правова єдність, Всеукраїнська асоціація видавців, 2008. - 368 с.

3. Кириллов И.А. Контрактация и её значение в сельском хозяйстве / И.А. Кириллов. - М.: Госиздат, 1930. - 254 с.

4. Лурье С.М. Правовое регулирование контрактации сельскохозяйственной продукции в СРСР /

5. С.М. Лурье. - Кишинёв: Картя молдовеняске, 1972. - 159 с.

6. Мейер Д.И. Русское гражданское право / Д.И. Мейер. - М.: «Статут», 1997. - 246 с.

7. Цивільне право України. Академічний курс: підруч. / за заг. ред. д.ю.н., проф., академіка АПН України, Заслуженого діяча науки і техніки Я.М. Шевченко - Вид. друге, доп. і перероб. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006. - 696 с.

8. Цивільне право України: начальний посібник / за ред. Р.О. Стефанчука - К.: Наукова думка, Прецедент, 2004. 361 с.

9. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права / Г.Ф. Шершеневич. - Тула: Автограф, 2001. - 461 с.

Размещено на Allbest.ru