Договори про проведення медіації
Особливості та основні етапи договірного регулювання відносин медіації, шляхи вирішення спору. Аналіз проекту закону України про медіацію в порівнянні з відповідними законодавчими актами Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2017 |
| Размер файла | 17,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Договори про проведення медіації
Медіація здобула сьогодні широкого розповсюдження у світі як ефективний альтернативний спосіб вирішення цивільно-правових спорів. Загальна суть медіації полягає в залученні до вирішення спору третьої незалежної особи, яка допомагає сторонам налагодити конструктивний діалог, визначити справжні цілі та інтереси, розв'язати конфлікт і вже на цієї основі знайти взаємоприйнятне рішення. Медіація є складним явищем, що існує на стику різних дисциплін: права, психології, соціології, конфлікто- логії, філософії. Крім міждисциплінарного характеру, складність предмету медіації полягає в тому, що сама медіація може розглядатися в різних аспектах як приватноправовий інститут і як процес (процедура), тобто включає організаційні питання. Саме тому в тому чи іншому аспекті питання медіації здавна ставали предметом дослідження фахівців у сфері різних суспільних наук. коли йдеться про медіацію як спосіб вирішення цивільно-правових спорів, на перше місце виходить, відповідно, правовий аспект. У юридичній літературі зустрічаються різні визначення медіації. Максимально повно охоплює сутнісні ознаки медіації як правового явища та містить необхідні ознаки статусу медіатора визначення, запропоноване українською дослідницею способів АВС О.М. Спектор, яка розглядає медіацію як «самостійний спосіб АВС, який полягає в забезпеченні прийняття сторонами самостійного компромісного взаємоприйнятного рішення зі спору в процесі безпосереднього чи опосередкованого спілкування за сприянням обраної сторонами за взаємною згодою незалежної третьої особи» [1, с. 135].
Запровадження інституту медіації в Україні сьогодні знаходиться на початковій стадії, а питання, пов'язані з її застосуванням, законодавством не врегульовані. Таким чином, єдиною підставою для проведення медіації та єдиним джерелом регулювання питань, пов'язаних з її проведенням, виступає відповідний договір.
Стан дослідження. Окремі питання медіації як одного з альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів розглядалися в працях П. Астахова, Н. Бондаренко-Зелінської, О. Брижин- ського, В. Гопанчука, Д. Давиденка, Д. Єлісєєва,
І.Захар'ящевої, С. Калашнікової, Ю. Коляснікової, А. Кузбагарова, А. Пасюка, О. Носиревої, Ю. Притики, Е. Рунессона, Р. Халфиної, Ц. Шамлікашвилі, П. Штепана та інших.
Окремо слід назвати перше в правовій науці України комплексне дослідження альтернативних способів вирішення спорів О.М. Спектор «Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів».
Водночас питання договірного регулювання ме- діаційних відносин в юридичній науці України не розглядалися.
Метою статті є характеристика договору як підстави виникнення медіаційних відносин.
Виклад основного матеріалу. Підходи до розуміння поняття договору про медіацію є неоднозначними. Аналіз юридичної літератури та зарубіжного законодавства дозволяє стверджувати, що під договором про медіацію фактично мається на увазі, у залежності від позиції автора, один з двох окремих договорів з різним змістом та суб'єктним складом. Першим з них є договір між сторонами про звернення до медіації для вирішення спору (договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації). Другим договором є договір про проведення медіації, що укладається між сторонами спору та медіатором.
Договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації може бути укладений як у вигляді самостійного договору, так і існувати у вигляді медіаційного застереження до іншого договору, з виконанням якого пов'язано само виникнення спору. Таким чином, договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації може укладатися як до, так і після виникнення спору. Як зазначає О.О. Борисова, «угода сторін - найбільш вдалий для процедури медіації шлях: у його основі добровільне рішення учасників договору стосовно врегулювання конфлікту, це усвідомлений вибір сторін» [2, с. 18].
У статті 4 «Початок погоджувальної процедури» Типового закону ЮНСІТРАЛ (Комісії ООН з міжнародного торгового права) від 24 червня 2002 року щодо міжнародних комерційних арбітражних процедур пропонується наступний порядок здійснення пропозиції звернутися до медіації для вирішення спору: 1. Погоджувальна процедура стосовно спору, що виник, починається в день, коли сторони спору погоджуються звернутися до погоджувальної процедури. 2. Якщо сторона, яка запропонувала іншій стороні звернутися до погоджувальної процедури, не отримує повідомлення про прийняття пропозиції протягом тридцяти днів з дня направлення такої пропозиції або протягом іншого строку, вказаного в пропозиції, вона може розглядати відсутність відповіді як відхилення пропозиції про звернення до погоджувальної процедури [3]. Аналогічна норма міститься і в ч. 5 статті 7 Федерального Закону Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)» [4]. Положення стосовно строків прийняття пропозиції про звернення до медіації мають істотне значення з той точки зору, що з моменту досягнення згоди про звернення сторін до медіації має зупинятися перебіг строку позовної давності.
Автори проекту закону України про медіацію [5] в статті 2 розкривають поняття медіаційного застереження як «положення цивільно-правового, господарсько-правового, трудового або шлюбного договору, згідно з яким спори, що випливають з договірних відносин сторін, мають обов'язково передаватися на медіацію». Питання укладення сторонами спору окремого договору про досягнуту ними згоду на проведення медіації в проекті закону не містяться. У якості прикладу включення такого виду договору до законодавства можна навести статтю 2 Федерального Закону Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)» [4], яка визначає зазначений вид договору наступним чином: «Угода про застосування процедури медіації - угода сторін, укладена в письмовій формі до виникнення спору або спорів (медіаційне застереження), або після його/їх виникнення, про врегулювання з застосуванням процедури медіації спора або спорів, які виникли або можуть виникнути між сторонами у зв'язку з яким-небудь конкретним правовідношенням».
Досить докладно регулює зазначений вид договору Закон Республіки Білорусь «Про медіацію» від 12 червня 2013 року [5], який містить статтю 10 «Угода про застосування медіації». Відповідно до вказаної статті угода про застосування медіації укладається в письмовій формі. Угода також вважається такою, що була укладена в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну повідомленнями з використанням поштового або інших видів зв'язку, що забезпечують письмову фіксацію волевиявлення сторін, включаючи направлення претензії, позовної заяви та відповіді на них, в яких однією зі сторін пропонується врегулювати спір шляхом проведення медіації, а іншою стороною висловлено згоду на застосування медіації.
Пропозицію про врегулювання спору шляхом проведення медіації може бути зроблено на прохання однієї зі сторін і самим медіатором. Такий підхід є цілком обґрунтованим, оскільки до медіації часто вдаються тоді, коли існують проблеми комунікації сторін.
У статті окремо визначається, що суб'єктами угоди про застосування медіації можуть бути фізичні особи, які мають повну дієздатність, і (або) юридичні особи.
Повноваження представника сторони на укладення угоди про застосування медіації мають бути спеціально зазначені в довіреності.
Угода про проведення медіації має містити положення про те, що всі або окремі спори, що виникли з правовідношення, що існує між сторонами, підлягають врегулюванню шляхом проведення медіації, відомості про медіатора, строках та місці проведення медіації, а також інші умови, погоджені сторонами.
Аналізуючи положення з точки зору доцільності включення до відповідного законопроекту, слід зазначити наступне. З правової точки зору договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації може мати істотне значення, оскільки, як зазначалося раніше, саме з моменту його укладення має зупинятися перебіг строку позовної давності. Таким чином, істотною умовою договору буде умова про строк, протягом якого має бути розпочата процедура медіації. Як сама пропозиція звернутися до медіації, так і згода на прийняття такої пропозиції мають бути чітко висловлені. Сам договір має бути укладений у письмовій формі. За своєю правовою природою договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації наближується до договору про наміри, проте має певні особливості. По-перше, це обмежений зміст такого договору, який полягає в тому, що він може не містити положень, що стосуються самої процедури медіації. законодавством може бути передбачена вимога про включення до нього відповідних положень (у якості прикладу можна навести ч. 6 статті 7 Федерального Закону Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)» [4], у якій зазначається, що пропозиція про звернення до медіації має містити відомості, що встановлені Законом для угоди про проведення процедури медіації, які містяться в ч. 2 статті 8 зазначеного Закону). По-друге, договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації також характеризується такою особливістю, що вже сам договір про проведення медіації (який в цьому контексті умовно можна назвати основним) укладатиметься ні між сторонами спору, а між сторонами спору та медіатором.
Якщо проаналізувати права та обов'язки сторін медіації, що пропонуються проектом закону про медіацію України та законами деяких країн, можна сказати, що деякі з них виникають саме з моменту досягнення сторонами згоди на проведення медіації.
Так, стаття 25 проекту закону України про медіацію [6] пропонує встановити наступні права сторін медіації:
1) за взаємною згодою обирати медіатора (медіаторів);
2) відмовитися від медіатора;
3) у будь-який момент медіації відмовитися від участі в ній;
4) брати участь у проведенні медіації особисто або через представників, повноваження яких ґрунтуються на довіреності, оформленої в установленому законом порядку;
5) користуватися допомогою перекладача, фахівця, консультанта з правових або інших питань;
6) при невиконанні чи неналежному виконанні медіаційної угоди звернутися до суду у встановленому законодавством порядку.
Вказані положення можуть бути включені і до договору про проведення медіації (крім п. 1, оскільки коли укладається цей договір, медіатора вже обрано).
слід відмітити, що особливістю договору між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації є те, що будь яка зі сторін може відмовитись від участі в процедурі медіації без жодних наслідків стосовно предмету спору. Таке твердження базується на одному з базових принципів медіації - принципі добровільності.
Другий вид договору, що є підставою проведення самої процедури медіації, - це договір про проведення медіації. Договір укладається між сторонами спору та особою, яка організує та проводить процедуру медіації.
Характеризуючи договір, слід відмітити, що діяльність медіатора по своєї суті є діяльністю з надання послуг. Таким чином, до договору мають також застосовуватись вимоги цивільного законодавства про послуги. За своєю юридичною характеристикою договір буде двостороннім, консенсуальним та оплатним.
Проект закону України про медіацію, визначаючи угоду про проведення медіації як письмову угоду «про проведення медіації між сторонами конфлікту з одного боку та медіатором з іншого боку», пропонує наступні положення стосовно договору про проведення медіації:
В угоді про проведення медіації зазначаються:
1) медіатор (медіатори), сторони конфлікту, їхні представники та/або законні представники (за їхньою наявністю);
2) порядок, розмір та форма оплати послуг медіатора (медіаторів) і відшкодування витрат на підготовку та проведення медіації;
3) мова медіації та медіаційної угоди;
4) залучення перекладача та інших осіб (у разі потреби);
5) строки та місце проведення медіації [6, с. 28].
Аналогічні положення містяться в законодавстві інших країн.
Так, стаття 8 «Угода про проведення медіації» Федерального Закону Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)» від 27 липня 2010 року передбачає, що угода про проведення процедури медіації має містити наступні відомості:
1) інформацію про предмет спору;
2) інформацію про медіатора, медіаторів або організацію, що здійснює діяльність з забезпечення проведення процедури медіації;
3) порядок проведення процедури медіації;
4) умови участі сторін у витратах, пов'язаних з проведенням процедури медіації;
5) строки проведення процедури медіації [4, с. 8].
Стаття 21 Закону «Про медіацію»Республіки Казахстан від 28 січня 2011 року встановлює, що істотними умовами договору про медіацію є наступні:
1) дата, час та місце складання договору про медіацію;
2) найменування сторін спору (конфлікту), прізвище та ініціали, посади їх представників з зазначенням повноважень;
3) предмет спору (конфлікту);
4) відомості про медіатора (медіаторів), який (які) обрані (вибрані) сторонами медіації;
5) умови, порядок та розмір витрат, пов'язаних з проведенням медіації, а в разі здійснення медіації на професійній основі - виплата винагороди медіатору (медіаторам) за проведення медіації;
6) мова проведення медіації;
7) зобов'язання сторін про конфіденційність проведення медіації та наслідки недотримання цього зобов'язання;
8) підстави та обсяг відповідальності медіатора, що бере участь у врегулюванні спору (конфлікту) сторін медіації, за дії (бездіяльність) що потягли збитки для сторін медіації;
9) реквізити сторін (дані, що підтверджують особу, місце проживання, контактний телефон);
10) строк проведення медіації;
11) порядок проведення медіації [7, с. 21].
Слід зауважити, що включення до договору про проведення медіації положення про порядок проведення процедури медіації вбачається дещо спірним.
Існує ціла система видів медіації. Так, наприклад, однією з підстав виділу окремих видів медіації є технологія її проведення. За цією підставою виділяються такі види медіації:
1. Човникова медіація (шатл-медіація, shuttle mediation, separate mediation, structured mediation). Назва цього виду медіації обумовлена методикою її проведення, яка полягає в тому, що медіатор по черзі проводить зі сторонами зустрічі віч-на-віч.
2. Медіація, що проводиться кількома медіаторами. Вона поділяється на так звану со-медіацію (co-mediation), коли участь у процесі медіації беруть два медіатора та мультіплей-медіацію (multiple-mediation), коли медіаторів більше, ніж двоє [8].
3. Очна та заочна медіація. Ці види виділяються в залежності від використання технічних засобів зв'язку (наприклад, on-line медіація).
При розгляді видів медіації, що виділяються за цим критерієм, про правові засади проведення медіації практично не йдеться, оскільки вони стосуються саме технології проведення медіації. Єдиний момент, що підлягатиме регулюванню (у цьому випадку - договірному), полягає в узгодженні зі сторонами окремих прийомів (скажемо, сторони можуть не погодитись на проведення заочної медіації тощо).
Висновки. Сьогодні єдиною підставою виникнення медіаційних відносин в Україні є договір. Причому можна виділити два етапи договірних відносин, що є підставою для виникнення медіаційних правовідносин: укладання договору між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації та укладання договору про проведення медіації між сторонами спору та медіатором.
Договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації може існувати як у формі окремого договору, так і у вигляді медіацій- ного застереження до основного договору, з приводу виконання якого виникли спірні відносини. Сторонами договору є сторони спору. особливістю виду договору є можливість відмови від нього в односторонньому порядку, що є проявом одного з основних принципів медіації - принципу добровільності. Принципове значення має момент досягнення сторонами згоди про звернення до процедури медіації, оскільки саме з цього моменту має зупинятися перебіг строку позовної давності.
Договір про проведення медіації укладається між сторонами спору та медіатором і регулює питання, пов'язані з організацією та проведенням процедури медіації. Особливістю зазначеного виду договору є те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг і, відповідно, до відносин, що виникають з цього виду договору застосовуються, крім іншого, положення цивільного законодавства про послуги. За своєю юридичною характеристикою договір є двостороннім, консенсуальним та оплатним.
Законодавством можуть визначатися істотні умови такого договору, проте слід пам'ятати, що до цього виду договору повною мірою застосовується не лише принцип свободи договору, встановлений цивільним законодавством України, а й принцип добровільності як базовий принцип медіації, що обумовлює високий ступень диспозитивності в регулюванні медіаційних відносин.
Список використаних джерел
договірний медіація закон
1. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: дис. ... на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук : 12.00.03. - Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право /О.М. Спектор. - Київ, 2012 - 219 с.
2. Борисова Е.А. Российская процедура медиации : концепция развития / Е.А. Борисова // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. - 2011. - № 5. - С. 18-30
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження правових аспектів функціонування процедури медіації у вирішенні податкових спорів. Сучасні механізми досудового врегулювання спору між платником податку і державним фіскальним органом. Характеристика законопроектів про медіацію в Україні.
статья [26,4 K], добавлен 31.08.2017Характеристика моделей медіації у кримінальному процесуальному праві. Підстави для поділу медіації на моделі. Аналіз значення моделей медіації у кримінальному провадженні, положень, присвячених її розвитку в Україні, її види (звичайна, класична, ін.).
статья [24,3 K], добавлен 11.09.2017Сутність президентської республіки як форми державного правління, її політико-правові ознаки та здійснення державної влади. Особливості державного правління в США, його негативні сторони та можливості вдосконалення. Білорусь як президентська республіка.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 07.05.2010Медіація як метод мирного вирішення спорів, цілі його використання в судочинстві. Відмінності медіаційного процесу від судового, розкриття його основних переваг. Об'єктивні та суб'єктивні причини низької популярності медіації серед юристів України.
реферат [21,2 K], добавлен 22.04.2012Виникнення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. Законодавча база: Конвенції і Рекомендації Міжнародної організації праці, нормативно-правові акти України. Система договірного регулювання соціально-трудових відносин в Україні.
курсовая работа [84,6 K], добавлен 09.04.2009Форми державного устрою. Основні ознаки унітарної держави. Юридичні ознаки союзної федерації та федерації, заснованої на автономії. Особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя у складі України.
курсовая работа [51,4 K], добавлен 19.02.2011Розгляд досвіду Республіки Польща щодо правової регламентації зупинення підприємницької діяльності в контексті подальшої оптимізації регулювання відповідних відносин в Україні. Наявність негативних наслідків сучасного стану правового регулювання.
статья [26,2 K], добавлен 11.09.2017Аналіз ефективності врегулювання медичних конфліктів шляхом проведення медитативної процедури, причини необхідності запровадження інституту медіації в Україні. Основні переваги і недоліки методів врегулювання спорів у сфері охорони здоров’я України.
статья [21,8 K], добавлен 19.09.2017Аналіз історичного розвитку сімейних відносин і режимів майна подружжя. Значення інституту шлюбного договору для законодавства України, структура та особливості його функціонування. Порядок укладання та підстави його зміни, умови припинення і недійсності.
курсовая работа [49,1 K], добавлен 03.02.2011Форма державного правління: поняття та види. Конституційно-правові ознаки республіки. Види республік, їх характеристика. Види змішаної республіки. Особливості розподілу влади у змішаній республіці. Місце глави держави у системі органів державної влади.
дипломная работа [191,9 K], добавлен 23.05.2014Бюджетна система України як сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, її принципи та призначення. Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, органи, що конролюють даний процес. Міжбюджетні відносини, їх регулювання.
реферат [34,1 K], добавлен 17.12.2010Форма державного правління та устрою Португальської Республіки. Загальна характеристика основних органів держави, тип правової системи. Аналіз Конституції Португалії. Система органів законодавчої, виконавчої та судової влади, місцеве самоврядування.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 14.05.2014Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Знайомство з головними питаннями допустимості обмеження конституційних прав і свобод в кримінальному провадженні. Загальна характеристика сутнісних елементів засади законності у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України.
диссертация [469,6 K], добавлен 23.03.2019Загальні положення про регулювання земельних відносин в Україні. Предметом регулювання земельного права виступають вольові суспільні відносини, об'єкт яких - земля. Регулювання земельних відносин. Земельне законодавство і регулювання земельних відносин.
реферат [19,2 K], добавлен 09.03.2009Класифікація авторських договорів про передання твору для використання у законодавстві та юридичній літературі Радянського Союзу. Особливості правового регулювання сфери договірних відносин щодо прав на інтелектуальну власність в незалежній Україні.
статья [14,6 K], добавлен 17.08.2017Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність", якій визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні. Регулювання суспільних відносин у сфері метрологічної діяльності. Основні положення закону щодо метрологічної діяльності.
контрольная работа [20,8 K], добавлен 30.01.2009Особливості розробити пропозиції щодо вирішення практичних проблем кримінальної відповідальності за самоправство. Аналіз Закону України "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".
диссертация [8,2 M], добавлен 23.03.2019Історія розвитку і причини актуалізації проблеми адміністративно-договірних відносин. Аналіз стану інституту адміністративного договору, з урахуванням закордонного і українського досвіду, напрямки його розвитку. Види та ознаки адміністративних договорів.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 12.09.2012Діяльність органів державної влади Російської Федерації в сфері національної політики у 90-х роках XX сторіччя. Адекватність суспільним відносинам Конституції 1993 року, процес формування та основні аспекти національної політики Росії в її світлі.
реферат [39,3 K], добавлен 26.07.2011
