Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства як платники податку на прибуток підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства як платники податку на прибуток підприємств

Аналіз важливості ролі, яку відіграє податок на прибуток підприємств у податковій системі України, зумовлює появу певної кількості складних питань щодо оподаткування окремих платників податку. Вважаємо за доцільне звернути увагу на такого суб'єкта, як установи кримінально -виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств із включенням сум цих доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади. Адже законодавець не включає цього суб'єкта в коло платників податку на прибутки підприємств. При цьому є певні протиріччя, які ми намагатимемося з'ясувати та зробити висновок щодо аналізованого проблемного питання.

Для того щоб повноцінно розглянути такого суб'єкта податкових правовідносин, як установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, що використовують працю спецконтингенту, необхідно спочатку визначити саме поняття платника податків. Для цього вважаємо за доцільне вивчити роботи щодо аналізованого питання таких учених, як М.П. Кучерявенко, Н.І. Хімічева, Д.В. Вінницький [1; 2; 3].

Так, М.П. Кучерявенко розкриває зміст поняття платника податків та розглядає його обов'язок щодо сплати податку: «Платник податків - це суб'єкт податкового права, на якого законом покладено комплекс податкових обов'язків». Науковець наголошує на обов'язку платника сплачувати податок за рахунок власних коштів, вказуючи при цьому на такі обставини:

1) сплата податку у виняткових випадках може здійснюватися за рахунок позикових коштів;

2) сплата деяких податків пов'язана з відмінностями формального й реального платника [1, с. 160].

Н.І. Хімічева зазначає, що суб'єктами податкового права є особи, які мають правосуб'єктність і потенційно здатні бути учасниками податкових правовідносин [2, с. 74].

Д.В. Вінницький виділяє дві важливі підстави для визначення особи як суб'єкта податкового права. Учений насамперед звертає увагу на те, що суб'єктом податкового права є індивідууми та колективні утворення, які здатні брати участь у податкових відносинах і виступати носіями податкових прав та обов'язків, передбачених законодавством, нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування й міжнародними актами [3, с. 8].

Науковці акцентують увагу на важливості існування платника податку як суб'єкта податкових правовідносин, адже саме він виконує свій податковий обов'язок зі сплати податку й наповнення державної скарбниці. Одним із різновидів платника податків є установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, оскільки їм також притаманний обов'язок щодо сплати податку на прибуток підприємств за виникнення відповідних обставин, встановлених законодавством.

Проаналізувавши теоретичні погляди науковців, слід звернутися до податкового законодавства та розкрити проблемні моменти дослідження.

Розглядаючи такого суб'єкта, як установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств із включенням сум цих доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади, вважаємо за доцільне відразу розділити таких суб'єктів на два види:

1) установи кримінально-виконавчої системи;

2) підприємства установ кримінально-виконавчої системи, які використовують працю спецконтингенту.

Перш ніж розглядати цих суб'єктів, зазначимо, що зі змінами, внесеними в Податковий кодекс України (далі - ПКУ) в грудні 2014 р., таких суб'єктів було виключено з переліку платників податку на прибуток підприємств. У зв'язку із цим вважаємо за доцільне дослідити питання, чи є виключення установ кримінально-виконавчої системи та їх підприємств зі ст. 133 «Платник податку» ПКУ запорукою того, що зазначений суб'єкт звільняється від сплати податку на прибуток підприємств [4].

Насамперед необхідно визначити статус цих суб'єктів податкових правовідносин. Так, установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки й штампи, рахунки в установах банків. Фінансування установ виконання покарань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Під іншими джерелами законодавець розуміє прибуток, отриманий підприємствами установ виконання покарань, які використовують працю спецконтингенту (тобто спецконтингенту, який відбуває покарання у відповідних установах і працює на підприємствах, що створюються при таких установах, прибутки від роботи якого направляються на їх же фінансування).

У ПКУ раніше зазначалося, що підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств [4].

Пункт 3 ст.24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлює, що установи виконання покарань, у яких засуджені особи залучаються до суспільно корисної праці, спрямовують доходи, отримані від діяльності цих установ, на фінансування їх діяльності [5].

З огляду на вищенаведені аргументи можна зробити висновок, що якщо підприємства установ виконання покарань, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств, то таке підприємство звільняється від оподаткування. Тобто якщо зазначених суб'єктів розглядати окремо та дотримуватися логіки аналізу попереднього суб'єкта, то вони оподатковуються по -різному.

Оскільки установи виконання покарань є бюджетними установами (адже згідно з Бюджетним кодексом України бюджетною установою є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету відповідно), то такі суб'єкти правовідносин є неприбутковими. Бюджетні установи працюють не заради отримання прибутку, а для задоволення соціальних, культурних та інших потреб суспільства. Кошти державного й місцевих бюджетів надаються їм безповоротно. Бюджетні установи не мають статутного капіталу, а всі їхні активи є державною або комунальною власністю [6]. Так, з наведеного визначення стає зрозумілим, що установи кримінально-виконавчої системи в цілому відповідають зазначеному статусу, тобто повністю фінансуються з державного бюджету та не отримують прибутку, а метою діяльності їх не є отримання прибутків. Отже, вони звільняються від сплати податку на прибуток підприємств.

Натомість незрозумілим залишається питання щодо підприємств, які використовують працю спецконтингенту, а саме чи є вони платниками податку на прибуток підприємств. Адже це державні підприємства, і вони отримують прибуток. Проте якщо виходити з логіки, що підприємства установ виконання покарань, у яких засуджені особи залучаються до суспільно корисної праці, спрямовують доходи, отримані від діяльності цих установ, на фінансування діяльності самих установ виконання покарань, то вони в підсумку є неприбутковими, адже всі надходження направляються на фінансування зазначених установ. Із цього постає, що метою їх діяльності є отримання прибутку для подальшого направлення таких доходів саме на фінансування зазначених установ.

З огляду на вищезазначену ситуацію (отримання коштів підприємствами з метою їх подальшого направлення на фінансування установ виконання покарань) у 2014 р. було чітко визначено їх статус. Зокрема, регламентовано, що їх звільнено від оподаткування та віднесено до пільгової категорії платників податку на прибуток підприємств, оскільки всі отримані ними кошти направляються на фінансування установ виконання покарань. Так, у Довіднику пільг № 72/2 зазначалося, що установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств із включенням сум цих доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади, якою вони звільнялися від оподаткування [7]. Відповідно до таких міркувань стає зрозумілим, за яким критерієм зазначені підприємства звільняються від оподаткування.

Однак на сьогодні проблема полягає саме в тому, що такі підприємства не зазначені в Довіднику пільг. Це свідчить про те, що якщо підприємства установ виконання покарань не наведені в Реєстрі пільг, а такий суб'єкт виключено з переліку платників податку на прибуток, то не зрозуміло, чи буде він взагалі таким платником.

Отже, у результаті аналізу вищенаведених аргументів і з огляду на останні зміни щодо питання оподаткування установ кримінально-виконавчої системи та їх підприємств, які використовують працю спецконтингенту й спрямовують доходи, отримані від його діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств із включенням сум цих доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади, слід зробити такі висновки:

1) установи кримінально-виконавчої системи не будуть сплачувати податок на прибуток підприємств, оскільки вони підпадають під ознаки бюджетної установи. Можемо стверджувати, що цей суб'єкт фінансується з державного бюджету та звільняється від оподаткування тому, що є бюджетною установою. З огляду на зміст проаналізованого матеріалу зрозуміло, що не всі бюджетні установи звільняються від оподаткування, а лише ті, які є неприбутковими, тобто метою діяльності яких не є отримання прибутку. Ось чому цей суб'єкт податкових правовідносин є саме таким, і він не буде сплачувати податок на прибуток підприємств;

2) що стосується підприємств, які використовують працю спецконтингенту та спрямовують доходи, отримані від його діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств із включенням сум цих доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади, то спочатку здається, що це логічно. Законодавець виключив цього суб'єкта з переліку платників податку на прибуток підприємств, оскільки самі підприємства, які використовують працю спецконтингенту та отримують прибутки від власної діяльності, направляють усі свої надходження саме на фінансування установ кримінально-виконавчої системи (раніше вони звільнялися від оподаткування за цим критерієм, їх було внесено до Довідника пільг). Однак нині ситуація інша: їх немає в переліку пільгових платників податку. Тому можна зробити висновок, що підприємства установ виконання покарань є платником податку на прибуток, їх необхідно включити до ст.133 «Платник податку» ПКУ.

Література

податок кримінальний прибуток

1. Кучерявенко М.П. Податкове право України : підручник / М.П. Кучерявенко. - Х. : Право, 2012. - 536 с.

2. Химичева Н.И. Налоговое право : учебник / Н.И. Химичева. - М. : БЕК, 1996. - 336 с.

3. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права / Д.В. Винницкий. - М. : Норма, 2000. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru