Взаємозв'язок правових презумпцій та фікцій з юридичними фактами у трудовому праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок правових презумпцій та фікцій з юридичними фактами у трудовому праві України

Я.В. Сімутіна

Анотація

Досліджуються правові презумпції та фікції у контексті їх взаємозв'язку з юридичними фактами у трудовому праві України. Аналізуються основні презумпції, що відображають специфіку галузі трудового права, обґрунтовується їхня значущість для правового регулювання трудових відносин. Доводиться, що правові презумпції у трудовому праві покликані встановлювати певні гарантії для працівників від неправомірних дій роботодавця та повинні знайти пряме закріплення у тексті нормативно-правових актів. Обґрунтовується, що юридичні фікції не є юридичними фактами, а лише заміщують їх у тих випадках, коли динаміка трудових правовідносин очікує наявність факту, а реальна дійсність у цьому зв'язку припускається прогалини.

Ключові слова: правова презумпція, юридична фікція, юридичний факт, трудові правовідносини.

Трудове право, як галузь права, характеризується не тільки своєрідними предметом, методом, функціями та принципами, але й цілою системою галузевих категорій, юридичних конструкцій, специфічних прийомів юридичної техніки, у тому числі правових презумпцій та фікцій.

Загальновідомо, що презумпції виконують особливу функцію у процесі правового регулювання: вони допомагають з'ясувати роль та значущість інших правових приписів, знімають невизначеність і виступають зв'язуючою ланкою при застосуванні норм права¹.

З огляду на ту роль, яку виконують презумпції у правовому регулюванні, можна стверджувати про їхній тісний зв'язок з принципами права. Багато дослідників схиляються до думки, що найбільш значущі презумпції навіть повинні розглядатися у якості правових принципів. При цьому критеріями оцінки значущості правової презумпції виділяються: 1) її здатність відображати Каранина Н.С. Правовые презумпции в теории права и российском законодательстве: автореф. дис. ...канд. юрид. наук, специальность 12.00.01. -- М., 2006. -- С. 1.сутність права у цілому чи окремій галузі; 2) розвиток змісту презумпції у нормах цієї галузі; 3) використання презумпції у якості орієнтиру для застосування та тлумачення правових норм Давыдова М.Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: монография / М.Л. Давыдова ; ГОУ ВПО «ВолГУ». -- Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2009. -- С. 250..

До числа так званих презумпцій-принципів В.К. Бабаєв відносить загально-правові презумпції, а саме презумпцію знання закону, презумпцію правосуб'єктності осіб, які вступають у правовідносини тощо Бабаев В.К. Презумпции в российском праве и юридической практике / В.К. Бабаев // Проблемы юридической техники. -- Н. Новгород, 2000. -- С. 328-329.. Схожість принципів права та презумпцій полягає у тому, що презумпції, як і принципи, встановлюють загальне правило, загальний порядок регулювання тих чи інших відносин; чітко закріплюють можливі виключення із загального правила (у тому числі суб'єктів, порядок та умови його порушення чи спростування); у всіх випадках, крім спеціально обумовлених, діє загальне правило. Найбільш важливі презумпції «зростають» за своїм значенням до принципів права, при цьому кожна презумпція є за своєю природою принципом -- принципом розв'язання конкретної ситуації невизначеності Давыдова М.Л. -- Там же. -- С. 251..

Без сумніву презумпції та фікції займають особливе місце у правовому регулюванні трудових і тісно пов'язаних з ними відносин. Хоча, як справедливо зауважують М.В. Лушнікова та А.М. Лушніков, у зв'язку з неоднозначними формулюваннями та відсутністю прямого легального закріплення галузевих презумпцій у теорії трудового права ці проблеми поки що не отримали належного висвітлення Лушникова М.В., Лушников А.М. Очерки теории трудового права. -- СПб: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. -- С. 514..

Метою цього дослідження є аналіз основних правових презумпцій та фікцій у трудовому праві, з'ясування їх взаємозв'язку з юридичними фактами, що є підставами виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин, а також ролі та значення для регулювання трудових відносин.

Презумпція у праві -- (з лат. praesumptio -- припущення, от praesumere -- передбачати, припускати) -- закріплені у правових нормах припущення щодо вірогідності настання певного юридичного факту Юридична енциклопедія: в 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голов. ред. кол.) та ін. -- К.: «Укренцикл». - Т. 5: П-С. -- 2003. -- С. 71..

Окремі правові презумпції можуть мати високий ступінь вірогідності, однак ця ознака не завжди складає те істотне підґрунтя, на якому будуються всі презумпції. Правова презумпція може бути спрямована на досягнення певних цілей правового регулювання, зокрема, на переважний захист тих чи інших соціальних інтересів Щекин Д.М. Юридические презумпции в налоговом праве. Дис. на соискание науч. сте-пени канд. юрид. наук, специальность: 12.00.12. -- Ин-т гос-ва и права РАН. -- М., 2001. -- С. 17-18.. Серед загальноправових презумпцій, які використовуються у трудовому праві України, детальніше слід зупинитися на презумпціях знання закону та добросовісності учасників трудових правовідносин.

Презумпція знання закону у трудовому праві є спростовною та має свою специфіку в трудовому законодавстві в силу існування локальних нормативних актів. Таким чином, у трудовому праві слід розмежовувати презумпцію знання трудового законодавства та презумпцію знання інших нормативних правових актів, зокрема, колективних договорів, угод і локальних нормативних актів. Відносно останніх, то про презумпцію знання працівниками таких актів можна говорити тільки у випадку належного ознайомлення працівників з їх положеннями. Під належним ознайомленням, на думка автора, слід розуміти обов'язкову наявність особистого підпису працівника, який засвідчує як факт ознайомлення, так і факт прийняття цих положень, тобто свого роду є гарантією згоди працівника їх дотримуватися.

У цьому зв'язку, позитивно слід оцінити норму проекту Трудового кодексу України, яка встановлює, що роботодавець зобов'язаний доводити власні нормативні акти до відома всіх працівників. Якщо такий акт стосується конкретного робочого місця чи конкретної посади (посадова інструкція, інструкція про порядок виконання робіт тощо), працівник повинен бути ознайомлений з ними під розпис (ч. 4 ст. 13 проекту Трудового кодексу України) Проект Трудового кодексу України (регістр. № 2902 від 22.04.2013 р.) // [Електронний ресурс]. -- Режим доступа: http://w1x1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46746..

В умовах розширення приватноправових начал у регулюванні трудових відносин особливе значення набуває презумпція добросовісності сторін трудових та тісно пов'язаних з ними відносин, яка безпосередньо стосується проблеми зловживання правом.

Виходячи з того, що у ст. 1 проекту основним завданням нового Трудового кодексу України визначено створення необхідних правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових правовідносин, видається, що презумпція добросовісності за аналогією з цивільним правом повинна знайти своє пряме закріплення у тексті Трудового кодексу України, як і принцип неприпустимості зловживання правом суб'єктами трудових правовідносин.

До міжгалузевих презумпцій, що використовуються у трудовому праві, можна віднести презумпцію невинуватості працівника. Слід відмітити, що чинним Кодексом законів про працю України (далі -- КЗпП України) передбачений обов'язок роботодавця довести вину працівника не тільки у випадку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а й при притягненні його до матеріальної відповідальності незалежно від підстави (ст. 138 КЗпП України) Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-УШ // [Електрон. ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08..

У сфері трудових відносин презумпція невинуватості працівника виступає як гарантія захисту його прав, тому така норма повинна бути збережена і у новому Трудовому кодексі України. Водночас відносно роботодавця, у першу чергу, його зобов'язань майнового характеру перед працівником, досить виправданою є презумпція винуватості, яка знайшла своє закріплення у ч. 2 ст. 412 проекту Трудового кодексу, згідно з якою роботодавець несе відповідальність перед працівником за умови, якщо він не доведе, що шкода заподіяна внаслідок дії непереборної сили.

Серед галузевих презумпцій істотне значення має презумпція недійсності умов договорів про працю, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством про працю. Деякі вчені трудового права розглядають її як один із принципів трудового права Трудове право України: академічний курс: підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів] / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; за заг. ред. П.Д. Пилипенка. -- К.: Ін Юре, 2004. -- С. 45..

Це одна з небагатьох презумпцій, яка прямо закріплена у чинному КЗпП України (ст. 9). Однак, на сьогодні законодавчо не врегульовані правові наслідки та порядок визнання таких умов недійсними, що негативно позначається на практичній реалізації вказаної норми. У цьому плані проект Трудового кодексу є більш досконалим. Так, ст.ст. 54 та 55 проекту присвячені недійсності трудового договору та окремих його положень, а також правовим наслідкам такої недійсності, що має сприяти однозначності для правозастосовної практики. Крім того, у ньому чітко прописані положення, відповідно до яких не тільки договори про працю не можуть суперечити законодавству, але й нормативні акти роботодавця не можуть суперечити колективним угодам, колективному договору, а також установчим документам роботодавця -- юридичної особи (ст. 13 проекту ТК України).

З урахуванням такої характерної ознаки трудових правовідносин як стабільність, презумпція трудового договору, укладеного на невизначений строк, є однією з важливих гарантій трудових прав працівників. Опосередковано ця презумпція знайшла відображення у ст. 39-1 КЗпП України, згідно з якою, якщо після закінчення строку дії трудового договору трудові відносини фактично продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія такого договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, переукладені один чи декілька разів, вважаються укладеними на невизначений строк. На відміну від чинного КЗпП України презумпція трудового договору, укладеного на невизначений строк, знайшла своє пряме закріплення у ст. 68 проекту ТК України, відповідно до якої, якщо роботодавець не доведе факт узгодження сторонами строкового характеру трудових відносин до їх виникнення, трудові відносини вважаються такими, що виникли на невизначений строк.

На даний час в умовах розповсюдження так званої нетипової зайнятості однією з важливих юридичних презумпцій у трудовому праві слід визнати презумпцію трудових відносин. У проекті Трудового кодексу вперше у трудовому законодавстві України знайшла втілення норма про співвідношення цивільно-правових та трудових відносин. Так, п. 10 ст. 6 проекту передбачає, що у випадку, якщо органами державного нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства або у судовому порядку буде встановлено, що відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими, до таких відносин застосовуються норми Трудового кодексу.

Проте не можна однозначно погодитися з формулюванням, запропонованим законодавцем, оскільки у тексті основного законодавчого акта (ТК України), завдання якого -- регулювати трудові відносини, фактично закріплюється спростовна презумпція цивільно-правових відносин. Крім того, ця норма повністю повторює ст. 15 Трудового кодексу Російської Федерації, що піддається критиці у науковій літературі, зокрема, професорами Лушніковими, на думку яких, таке формулювання не забезпечує захист інтересів працівника, оскільки у цьому випадку саме на нього покладається обов'язок доводити існування трудових відносин. Навпаки, у сфері застосування особистої праці, законодавчо повинна бути закріплена презумпція трудових відносин, тобто роботодавець, а не працівник повинен доводити які відносини виникли між ними щодо застосування праці. Така презумпція повинна забезпечити переважний захист інтересів працівника в рамках соціального призначення галузі трудового права¹¹.

В окремих випадках презумпції у трудовому праві виникають з постанов Пленуму Верховного Суду України. Подібну практику, на думку автора, слід замінити виключно законодавчим закріпленням правових презумпцій, які повинні на рівні закону формулюватися так, щоб не виникало потреби їх розширеного тлумачення -- ні судового, на доктринального. Не можна виводити презумпції, виходячи із змісту законодавства, оскільки це не вносить ясності у їх застосування на практиці і позбавляє презумпцію того правового значення, яке вона має насправді.

У цьому зв'язку не можна не згадати про ще одну важливу презумпцію у трудовому праві -- тлумачення всіх суперечностей у трудовому законодавстві на користь працівника. На жаль, у чинному законодавстві про працю вона жодним чином не відображена, проте знайшла своє легальне закріплення у проекті Трудового кодексу України. Так, у разі, якщо норма закону чи іншого акта законодавства, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних актів законодавства припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків працівника і роботодавця, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь і працівника, і роботодавця, рішення приймається на користь працівника (ч. 2 ст. 18 ТК України).

Таким чином, презумпції у трудовому праві у взаємозв'язку з кореспондуючими їм правовими принципами виражають сутність правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин, визначають спрямованість трудового права як галузі. У них, з одного боку, відображаються вихідні засади трудового права, а з іншого, у них закладений механізм реалізації цих основних засад. Як системоутворюючі фактори галузі трудового права, презумпції покликані встановлювати певні гарантії для працівників від неправомірних дій роботодавця, що зумовлене захисною функцією трудового права. Лушникова М.В., Лушников А.М. -- Там же. -- С. 515.Щодо юридичних фікцій, то в теорії права вони розглядаються переважно як визнане законодавцем завідомо неістинне положення, яке вносить формальну визначеність у правове становище особи і таким чином сприяє регулюванню суспільних відносин. Існування юридичних фікцій обумовлено перш за все необхідністю подолання прогалин у законодавстві та усунення невизначеності у правовому регулюванні суспільних відносин.

Фікція має, так би мовити, навмисно деформуючий характер, який може полягати: у штучному уподібненні або прирівнюванні один до одного таких понять та обставин, які у дійсності є різними чи навіть протилежними; у визнанні реальними неіснуючих обставин та запереченні існуючих; у визнанні існуючими обставин та ситуацій до того, як вони стали існувати насправді, або виникли пізніше, ніж це було у дійсності. При цьому фікція завжди являє собою імперативне, безспірне твердження, тобто обов'язок визнати факти встановленими без будь-яких винятків. Таким чином, у ряді випадків правова фікція зумовлює настання певних юридичних наслідків, що дає підстави співвідносити її з юридичним фактом і, навіть, на думку окремих вчених, розглядати фікцію в якості особливого юридичного факту Рассолов М.М. Актуальные проблемы теории государства и права: учеб пособие для студ. вузов / М.М. Рассолов, В.П. Малахов, А.А. Иванов. -- 2-е изд. перераб. и доп. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2011. -- С. 261. або елементу юридичного фактичного складу Бондаренко Э.Н. Основания возникновения трудовых правоотношений. Дис... на со-искание науч. степени д.ю.н., спец. 12.00.05. -- М., 2004. -- С. 86-90..

На наш погляд, самі по собі фікції не є юридичними фактами, а лише заміщують їх у тих випадках, коли динаміка трудових правовідносин очікує наявність факту, а реальна дійсність у цьому зв'язку припускається прогалини. З цих же міркувань сумнівним видається включення фікцій в якості елементу до юридичного фактичного складу, що, як відомо, являє собою сукупність юридичних фактів, настання яких необхідно для виникнення певних правових наслідків. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину. У даному випадку погашення судимості є фікцією, водночас для виникнення трудових правовідносин необхідна наявність відповідного рішення суду про погашення чи зняття судимості, яке і буде виступати одним із юридичних фактів у юридичному фактичному складі, на підставі якого може виникнути трудове правовідношення державного службовця.

Враховуючи, що фікції є особливим прийомом юридичної техніки, законодавець звертається до нього тільки тоді, коли інші засоби правового регулювання не дозволяють досягнути правового результату. У зв'язку з цим, слід зазначити, що у чинному трудовому законодавстві фікції не набули особливого поширення, однак в окремих випадках мають місце. Зокрема, можна навести наступні приклади фікцій у трудовому праві: відповідно до ст. 39-1 КЗпП України трудовий договір визнається продовженим на невизначений строк,якщо після закінчення трудового договору трудові відносини фактично трива-= ють і жодна із сторін не вимагає їх припинення; згідно з ч. 5 ст. 43 КЗпП України у разі пропуску виборним органом первинної профспілкової організації строку, передбаченого для розгляду подання роботодавця про згоду на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім повної ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2, 3 ст. 41 КЗпП України, вважається, що профспілковий орган дав таку згоду; стаття 151 КЗпП України встановлює, що працівник визнається таким, який не мав дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладення працівника не було піддано новому стягненню тощо.

Необхідно підкреслити, що більшість фікцій в силу соціальної спрямованості трудового права встановлені з метою створення гарантій для працівників від можливих недобросовісних дій роботодавців, що дозволяє розглядати в якості основного призначення цих нетипових нормативних приписів реалізацію захисної функції трудового права.

З урахуванням зазначеного, слід зробити висновок, що юридичні фікції повинні використовуватися в трудовому праві тільки у виключних випадках, якщо відсутня реальна можливість досягнути необхідного правового результату у сфері правового регулювання трудових відносин за допомогою інших прийомів юридичної техніки. Тому необхідно, щоб правові фікції, закріплені у тексті нормативно-правового акта, відповідали як загальним принципами правового регулювання трудових відносин, так і принципам окремих інститутів трудового права, а також його меті та завданням.

Отже, при розробці нового Трудового кодексу України слід особливо ретельно підходити до питання формулювання та закріплення правових презумпцій та фікцій у тексті закону з метою забезпечення збалансування інтересів суб'єктів трудових правовідносин -- працівника і роботодавця.

правовий презумпція фікція трудовий

Размещено на Allbest.ru