Виконання покарання у виді обмеження волі й арешту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконання покарання у виді обмеження волі й арешту

План

1. Загальні положення про покарання у виді арешту

2. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

3. Покарання у виді обмеження волі

4. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі

1. Загальні положення про покарання у виді арешту

Покарання у виді арешту -- є основним видом покарань, який пов'язаний з фізичною ізоляцією засудженого від суспільства. Цей вид покарання з'явився в національній системі покарань в 2001 році, коли був прийнятий новий Кримінальний кодекс України. З того часу цей вид покарання не отримав значного поширення та застосування. Так, за даними Державної пенітенціарної служби України станом на 1 вересня 2014 року серед засуджених 334 особи відбувають покарання у вигляді арешту у 63 арештних домах, утворених при установах виконання покарань (39) та слідчих ізоляторах (24).

Стаття 60 Кримінального кодексу України визначає арешт як покарання, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

За своєю правовою природою арешт схожий на короткочасне позбавлення волі.

Відбування арешту повинне здійснюватися в спеціальних кримінально-виконавчих установах -- арештних домах. На цей час в Україні не існує арештних домів як окремих установ. і, як зазначають Правила внутрішнього розпорядку, особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження.

Але Пенітенціарна служба України намагається змінювати ситуацію. Зараз створено 63 місця для відбування арешту, з них -- 39 утворені шляхом облаштування окремих дільниць при виправних колоніях, решта -- 24, -- утворені при слідчих ізоляторах.

Засуджені до арешту відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах. Причому закон містить вимогу, що засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

Арешт має обмеження щодо застосування. Зокрема, він не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

2. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

Фактично арешт за своїми суттєвими ознаками багато в чому співпадає з позбавленням волі. На це вказує і законодавець, зазначаючи: на засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Арешт відбувається в умовах фізичної ізоляції від суспільства, передбачає доволі значні правообмеження для засудженого. Потрібно сказати, що в 2014 році умови виконання цього покарання певною мірою лібералізувалися. Зокрема, засуджені до арешту отримали додаткові права та можливості.

Отже, засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, засуджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засуджених. Правила внутрішнього розпорядку дещо уточнюють положення КВК України щодо поміщення та переведення засуджених до арешту: засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному домі чи слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях. Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, установленими кримінально-виконавчим законодавством України, та тримаються в окремих камерах по 3-10 осіб в одній камері. У разі необхідності та з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за вмотивованою постановою начальника установи їх можуть тримати в одиночних камерах.

Засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов: чоловіків -- окремо від жінок; неповнолітніх -- окремо від усіх інших категорій засуджених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, -- окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, -- окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, -- окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, -- окремо від інших засуджених.

При розміщенні засуджених у камерах обов'язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи.

Засуджені до арешту несуть обов'язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України для відбування покарання даного виду.

Засуджені до арешту мають право: звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція засуджених надсилається відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань за належністю. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 44 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає; -- витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інваліди першої групи -- до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати. У разі, коли дозволені кошти не витрачено протягом місяця, засуджені можуть купувати продукти харчування і предмети першої необхідності на невитрачену суму в наступні місяці;

— отримувати грошові перекази;

— одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань встановлюють додаткові права, обов'язки та заборони, щодо засуджених до арешту.

Засуджені до арешту мають право:

— на восьмигодинний сон у нічний час;

— мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, перелік яких установлено Правилами внутрішнього розпорядку установи виконання покарань;

— одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

— в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються відповідно до вимог Правил за належністю і вирішуються у встановленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, переглядові не підлягають і не пізніше як у добовий строк надсилаються за належністю, а якщо вони подані в неробочі чи святкові дні, то не пізніше доби з їх завершення. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг оголошується засудженим під розпис;

— користуватися настільними іграми;

— мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку;

— користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки установи.

За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Далі в Правилах викладені зобов'язуючі норми. Так, засуджені до арешту зобов'язані:

— дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядку дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;

— дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;

— дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;

— виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки;

— при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, персоналом кримінально-виконавчої служби та іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Засудженим до арешту забороняється:

— установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;

— придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

— продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

— грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

— наносити собі або іншим особам татуювання;

— завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко;

— створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та персоналом установи;

— мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

— одержувати посилки (передачі) і бандеролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Серед інших прав законодавець окремо визначає право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування, літератури, письмового приладдя і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна година, а неповнолітнім -- дві години.

З вказаного обсягу прав засудженого до арешту можна дійти висновку, що цей вид покарання за деякими своїми ознаками є навіть більш суворим, ніж позбавлення волі. Але компенсується така суворість відносно нетривалими строками покарання у виді арешту.

Засуджені, які відбувають покарання у виді арешту залучаються до праці лише на роботах з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До таких робіт засуджені залучаються на безоплатній основі, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.

Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюється в порядку, визначеному для засуджених до позбавленні волі.

Правила внутрішнього розпорядку уточнюють положення щодо матеріально-побутового забезпечення засуджених до арешту. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані -- не менше одного разу на тиждень. Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі. Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи. Комунально-побутове забезпечення засуджених до арешту здійснюється органами виконання покарань відповідно до норм, установлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та в порядку, передбаченому законодавством. Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах.

Крім іншого, з засудженими до арешту передбачено проведення соціально-виховної роботи, яка спрямована на формування та збереження соціально-корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини та розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди. Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є: індивідуальна робота; просвітницька та культурно-масова робота; правове виховання. Як видно, самодіяльні організації серед засуджених не створюються. Безпосередня організація соціально-виховної роботи покладається на інспектора з соціально-виховної роботи. покарання обмеження воля арешт

3. Покарання у виді обмеження волі

Обмеження волі -- це основний вид покарання, який законодавцем розглядається, як такий, що не пов'язаний з ізоляцією засудженого від суспільства. Стаття 61 КК визначає, що обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Саме тому цей вид покарання вважається альтернативою позбавленню волі.

Але ця теза доволі часто стає об'єктом критики з боку вчених, фахівців, правозахисників та працівників правоохоронних органів. Відомо, що цей вид покарання відбувають в спеціальних установах -- виправних центрах. На сьогодні їх нараховується 24. Майже всі виправні центри, які існують в Україні, створені на базі, так званих, колоній-поселень, які будувалися і існували в радянські часи. В цих колоніях засуджені відбували покарання у виді позбавлення волі. Тому здається дуже сумнівною можливість організувати процес виконання і відбування покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства всередині установ, які пристосовані для відбування позбавлення волі, тобто покарання безпосередньо пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених. Управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, а також до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Строк покарання у виді обмеження волі встановлюється в діапазоні від одного до п'яти років. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі. Це важливе положення, оскільки воно вказує на атрибутивну ознаку обмеження волі, -- реальність цього покарання, тобто те, що процес виконання-відбування обмеження волі починає здійснюватися з моменту фактичного виникнення правовідносин. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 КК України, зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру.

Каральні властивості обмеження волі полягають у покладенні на засудженого обов'язку працювати, й утриманні його в кримінально- виконавчій установі. Крім того обмежуються права засудженого на вільне пересування, розпорядження власним часом, вільне обрання виду діяльності та кола спілкування і інші права, безпосередньо пов'язані з обсягом можливостей вільної особи.

4. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі

Засуджений до обмеження волі після набрання вироком законної сили та зверненням його до виконання направляється до місця відбування покарання. Ця процедура має певну специфіку.

Так, стаття 57 КВК визначає, що особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.

Зважаючи на особу засудженого або інші обставини кримінального провадження, суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.

Закон передбачає й ситуації, коли засуджений може ухилитися від отримання припису або від слідування до місця відбування покарання. У таких випадках кримінально-виконавча інспекція готує подання про затримання засудженого і направляє його до органів внутрішніх справ для виконання. Метою цього затримання є встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду без поважних причин кримінально-виконавча інспекція подає до суду подання про направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Суд приймає рішення за цим поданням в судовому засіданні.

Якщо засуджений не прибув до місця відбування покарання, орган внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошує розшук такого засудженого. У разі затримання засудженого, він направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

В виправних центрах тримання засуджених відрізняється від тримання осіб позбавлених волі. Територія виправного центру не поділяється на локальні дільниці, але певний «карантин» засуджені витримують. Всі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб проходять медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення.

Засуджені до обмеження волі мають право:

— носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп'ютери та аксесуари до них, гроші, мобільні телефони та аксесуари до них, цінні речі, користуватися грішми без обмежень;

— відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення -- до трьох діб один раз на місяць;

— користуватися засобами мобільного зв'язку;

— одержувати правову допомогу, передбачену КВК для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках:

— за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

— для складання іспитів у навчальному закладі;

— за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду -- на період здійснення кримінального провадження;

— для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення -- строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;

— у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.

Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані:

— виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;

— сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру;

— постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта;

— проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках;

— з'являтися за викликом адміністрації виправного центру.

Засудженим до обмеження волі забороняється:

— доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

— вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, -- огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім'єю, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями. Такі особи можуть проживати із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах виправного центру. В цьому положенні поняття «межі виправного центру» не означає, власно, територію установи виправного центру. Тут йдеться про частину місцевості, яка є більшою ніж територія установи виправного центру, прилягає до нього, а її межі погоджуються органами кримінально-виконавчої служби і місцевого самоврядування.

Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання.

Оскільки одним з каральних елементів обмеження волі є залучення засудженого до праці, законодавець регламентує основні умови праці засуджених і порядок їх залучення до виконання робіт. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

Робота засуджених оплачується, причому така оплата, згідно з законодавством, повинна бути не нижчою ніж оплата праці вільних осіб.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

Для забезпечення процесу відбування покарання і здійснення соціально-виховного впливу на особу адміністрація виправних центрів наділена необхідною компетенцією. Правовий статус адміністрації, як суб'єкта виконання-відбування покарань, визначається обов'язками та правами.

Обов'язки адміністрації виправного центру: адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводить із засудженими соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.

Мають певні обов'язки й адміністрації підприємств, де працюють засуджені до обмеження волі. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку і створити необхідні побутові умови. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно повідомити адміністрацію виправного центру.

Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків:

— звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України;

— переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру;

— набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі;

— неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

Засуджені до обмеження волі користуються всіма правами людини і громадянина, за виключенням тих обмежень, які встановлені законодавством України та вироком суду. Крім того, на засуджених до обмеження волі розповсюджуються основні права засуджених, визначені ст. 8 КВК України. Одним з основних прав засудженого є право на охорону здоров'я. Отже, в виправних центрах повинно бути організоване медичне обслуговування засуджених. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я закладами охорони здоров'я. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення установами охорони здоров'я.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі полягає в їхньому забезпеченні з метою створення належних умов для відбування покарання та надання всього необхідного для життя засудженого. Засуджені до обмеження волі тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими за власний рахунок на загальних підставах. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.

Оскільки виправні центри є кримінально-виконавчими установами перед ними стоять ті самі задачі, які законодавець визначає для кримінально-виконавчих установ. Тому одним з напрямків діяльності виправних центрів є здійснення соціально-виховної роботи із засудженими до обмеження волі. Розпорядок дня виправного центру передбачає час для проведення бесід з засудженими та прийняття ними участі в інших заходах соціально-виховної спрямованості. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі. Але у виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок.

Література

1. Кримінальний кодекс України

2. Кримінально-виконавчий кодекс України

3. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 № 275 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань».

Размещено на Allbest.ru