Правове регулювання трудової діяльності медичних працівників

2. До 7 календарних днів працівникам з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт і професій визначених колективним договором, трудовою угодою.

Загальна тривалість щорічних основних та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників підземних гірчичних робіт - 60 календарних днів.

Соціальна відпустка.

1. По вагітності і пологах:

до пологів - 70 календарних днів;

після пологів - 56 календарних днів (70 днів - 2 і більше дітей або складні пологи);

жінки, які усиновили новонароджених дітей з пологового будинку - 56 календарних днів.

2. По догляду за дитиною до 3 років.

3. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (2 і більше до 15 р. - 5 календарних днів без вихідних).

Відпустки без збереження заробітної плати (ст. 84) має два види:

1. Що надається в обов'язковому порядку:

особам, які одружуються - до 10 календарних днів;

для закінчення санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку;

в разі смерті рідних тривалістю, в залежності спорідненості з померлим, від 3 до 7 днів;

для складання вступних екзаменів у ВУЗ - 15 днів;

для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбі за висновком медустанови - не більше 30 днів та в ряді інших випадків.

2. За згодою сторін:

- за сімейними обставинами та з інших причин працівнику на термін, обумовлених угодою між працівником та власником але не більше 15 календарних днів на рік.

Частина Ш ст.84 - виключена про надання відпустки без збереження заробітної плати у разі простою підприємства.

У вирішенні питань надання відпусток законодавством встановлено деякі обмеження. Так права на відпустку позбавлені:

- особи, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі з відбуттям за місцем роботи на весь строк покарання;

особи, яких звільнили з роботи за порушення трудової дисципліни.

Оплата праці. Заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результат його праці та господарської діяльності підприємства.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці,, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП, ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.95р. та іншими нормативними актами.

Що таке державне регулювання оплати праці? Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановленого розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій встановлених умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, що дотуються з бюджету.

Що таке договірне регулювання оплати праці? Договірне регулювання оплати праці працівниками підприємства здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективна угода) рівнях відповідно зо ЗУ "Про колективні договори і угоди".

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником медичну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Розмір заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до ст. 9, 10 ЗУ "Про оплату праці" ВР України за поданням КМУ, як правило, під час затвердженого Держбюджету на відповідний рік. Сьогодні вона складає __________ грн.

Згідно ст.100 КЗпП на роботах із шкідливими умовами праці встановлюється підвищена оплата праці (фармацевти, рентгенологи, лаборанти, стоматологи-протезисти тощо). Наказ МОЗ №137 від 18.08.1994р. "Про доплати за несприятливі умови праці робіт, спеціальностей і служб закладів ОЗ".

Встановлюється доплата:

12% до посад окладу за важкі і шкідливі умови праці;

24% до посад окладу за особливо важкі і особливо шкідливі умови праці.

Міністерство праці та соціальної політики, МОЗ України наказ №161/137 від 06.04.2001р. "Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівникам закладу ОЗ та установ соціального захисту".

Ст.105 КЗпП встановлює оплату праці при суміщені професій (посад) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника поряд із своєю основною роботою, додаткову роботу за іншою професією (посадою) проводиться оплата.

Щодо оплати праці у святкові і неробочі дні, то вона провадиться у подвійному розмірі. Працівники, які одержують місячний оклад - розмірі одинарної денної ставки зверх окладу - якщо ця робота в межах місячної норми робочого часу і розмірі подвійної денної ставки, якщо робота провадиться понад місячну норму (ст. 107).

Ст. 108 регламентує оплату роботи у нічний час. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку. Така робота оплачується у підвищеному розмірі, встановлюється генеральна, галузева (регіональна) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків окладу за кожну годину роботи в нічний час.

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці Кабінет Міністрів України своєю Постановою N 1298, 30.08.2002 затвердив Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Відповідно до цієї постанови встановлюються:

надбавки працівникам:

а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):

за високі досягнення у праці;

за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).

доплати працівникам:

а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):

за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;

за суміщення професій (посад);

за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам;

за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу;

водіям автотранспортних засобів:

надбавки за класність водіям II класу - 10 відсотків, водіям I класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час;

доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час.

Надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків:

а) установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них;

б) надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання;

в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Література

1. Книш Є.Г.,Пономаренко М.С., Алєксєєва І.М., Ковальчук М.Ф., Алексєєв О.Г Довідник законодавства України з охорони здоров"я та фармацевтичної діяльності: Навчально-методичний посібник. - Запоріжжя: Запорізький ДМУ, 2008.-210с.

2. С.Г. Стеценко, В.Ю. Стеценко, І.Я.Сенюта. Медичне право України. Підручник - Київ, 2008.-507с.

3. І.Сенюта. Медичне право: право людини на охорону здоров'я: Монографія. - Львів, 2007. -223с.

4. Вороненко Ю.В, Радиш Я.Ф. Медичне право в системі права України: стан і перспективи розвитку//Український медичний часопис, 5(55)

5. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003р., зі змінами і доповненнями.

6. Кодекс законів про працю України. Прийнятий Верховною Радою УРСР 10.12.1971р., зі змінами і доповненнями.

7. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" . Прийнятий Верховною Радою України 19.11.1992р., із змінами і доповненнями.

Размещено на Allbest.ru