Виконання покарання у виді виправних робіт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконання покарання у виді виправних робіт



План

1. Зміст покарання у виді виправних робіт

2. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт

3. Умови відбування покарання у виді виправних робіт



1. Зміст покарання у виді виправних робіт

Виправні роботи є одним із найбільш «популярних» покарань у вітчизняній правовій системі. Цей вид покарання передбачений більш ніж у 60% санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України. Однак з іншого боку, правозастосовча практика свідчить про те, що цей вид покарання втрачає свою актуальність та каральні властивості. Його застосування за останні десять років зменшилося майже у два рази. Пов'язано це не тільки з проблемою безробіття, а і з тим, що цей вид покарання в сучасних умовах фактично не здатний карати. Після постановлення вироку суду та набрання ним законної сили, засуджений не відчуває будь-якого впливу (карального або іншого) за виключенням єдиного -- відрахувань із заробітку. Але ж ці відрахування такі мізерні, що засуджений, за певних обставин, може не звернути на них увагу (наприклад, якщо він працює в декількох місцях, або працює на 0,25 чи 0,5 посадового окладу, ін.). інші обмеження не мають серйозного впливу на засудженого (за виключенням, мабуть, стану судимості, який тягне певні негативні наслідки). Отже цей вид покарання вичерпує себе та демонструє неефективність та нездатність впливати на засудженого.

Покарання у виді виправних робіт має значну історію. Він існує з початку ХХ сторіччя і за цей період змінив цілу низку назв. Виправні роботи іменувалися і обов'язковими громадськими роботами, і виправно-трудовими роботами і примусовими роботами, ін. Так само змінювалася і сутність та зміст цього покарання.

В сучасному виді виправні роботи існують з 2001 року, з моменту прийняття нового Кримінального кодексу України.

Отже, відповідно до ст. 57 Кримінально кодексу України (КК) покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Конкретний розмір відрахувань встановлюється у вироку суду та залежить від тяжкості вчиненого злочину, особи злочинця та інших обставин і факторів, які характеризують діяння та особу засудженого.

Вказані положення є загальним правилом щодо виправних робіт.

Стосовно певних категорій осіб цей вид покарання має певну специфіку. Так, неповнолітнім виправні роботи можуть бути призначені на строк від двох місяців до одного року. із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюються відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5 до 10 відсотків. Крім того, виправні роботи застосовуються лише до працездатних осіб. З іншого боку, виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до осіб, що не досягли шістнадцятирічного віку та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Виправні роботи призначаються лише як основне покарання у таких випадках:

1. виправні роботи передбачені як міра покарання у санкції відповідної статті КК України;

2. виправні роботи призначені шляхом призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом, в порядку, визначеному ст. 69 КК України;

3. виправні роботи призначені у результаті заміни покарання більш м'яким покаранням у порядку, передбаченому статтею 82 КК України;

4. покарання у виді виправних робіт призначено замість штрафу у випадку несплати засудженим штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 53 КК України).

За чинним кримінально-виконавчим законодавством каральні властивості виправних робіт полягають, перш за все, у тому, що із за- робітка засудженого проводяться відрахування у доход держави. Тобто засуджений втрачає частину свого заробітку, його праця оплачується не у повному обсязі. Крім того, засуджений обмежується у можливості звільнення за власним бажанням, а також виправні роботи тягнуть за собою судимість. Як вказувалося вище, два перші правообмеження є не дуже вразливими для засудженого, але статус судимості має важливе значення при впливі цього покарання на засудженого. покарання кримінальний кодекс

Суттєвим питанням при характеристиці змісту виправних робіт є визначення кола суспільних відносин, які зазнають обмежень під впливом цього покарання. Важливість з'ясування цього питання пояснюється тим, що саме за колом правовідносин один вид покарання відрізняється від іншого. Як випливає із тих правообмежень, які зазнає засуджений, а саме: відрахування із заробітку засудженого, обмеження можливості звільнення за власним бажанням, незарахування часу чергової відпустки у строк покарання, фактично всі вони торкаються трудових прав засудженого та відносин між робітником та роботодавцем, щодо реалізації засудженим свого права на працю, отримання винагороди за працю та права на відпочинок. Вказана ознака та характеристика покарання у виді виправних робіт є суттєвою та вирізняє цей вид покарання серед інших.

2. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт

При з`ясуванні питання про порядок виконання покарання у виді виправних робіт, перш за все, треба звернути увагу на те, що чинне законодавство не містить якихось розмежувань та визначень стосовно того, що є «порядком» виконання покарань, а що розуміється під «умовами» виконання цього покарання. Очевидно, основною розмежувальною ознакою, з юридичної точки зору, можна назвати норми права. Коли йдеться про порядок -- це процесуальні норми, а коли йдеться про умови -- це матеріальні норми.

Отже в якому порядку та послідовності виконується цей вид покарання. Виконання покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджених осіб з метою їх виправлення та недопущення учинення ними нових злочинів та інших правопорушень -- на органи внутрішніх справ відповідно частини третьої статті 41 КВК України.

Підрозділи інспекції відносяться до органів виконання покарань, є юридичними особами і для виконання покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп, а працівники інспекції мають право підпису документів, які учиняються під час виконання покарання у виді виправних робіт.

Під час виконання вироку суду, що набрав законної сили, іншого рішення суду, а також закону України про амністію та акту помилування стосовно осіб, засуджених до виправних робіт, працівники інспекції здійснюють такі функції:

— ведуть облік засуджених осіб;

— роз'яснюють порядок та умови відбування покарання;

— здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб;

— беруть участь у виховній роботі із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними, уживають заходів щодо організації індивідуального шефства над неповнолітніми (якщо з даного питання є рішення суду), проводять роз'яснювальну роботу з батьками засуджених неповнолітніх;

— вносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин;

— організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;

— застосовують до засуджених осіб установлені законодавством заходи заохочення і стягнення;

— перевіряють обґрунтованість заяви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажанням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаштування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні;

— дають дозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування ними покарання;

— контролюють поведінку осіб, засуджених до виправних робіт, з цією метою один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності;

— один раз на шість місяців направляють вимоги до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в областях з метою з'ясування випадків учинення засудженими особами нових злочинів;

— направляють через відповідні центри зайнятості населення на роботу осіб, засуджених до виправних робіт, які на час виконання вироку не працюють або були звільнені з роботи у відповідності до законодавства про працю;

— здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених осіб і перерахуванням відрахованих сум у дохід держави;

— здійснюють, у разі потреби, контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб не менше ніж два рази протягом строку відбування покарання;

— у разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженої особи, а також невиконання інших вимог КВК України надсилають матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом (частина 2 статті 44 КВК України);

— відповідно до статті 84 КК України надсилають до суду подання про звільнення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медичним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню призначеного судом покарання;

— надсилають до суду подання щодо осіб, які під час відбування покарання стали непрацездатними, про заміну покарання у виді виправних робіт штрафом (ч. 5 ст. 42 КВК України);

— надсилають до суду подання про звільнення від відбування покарання стосовно осіб, які після постановлення вироку суду досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними (ч. 6 ст. 42 КВК України);

— відповідно до ч. 5 ст. 46 КВК України у разі ухилення засуджених осіб від відбування покарання у виді виправних робіт надсилають прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої статті 389 КК України. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи;

— застосовують до засуджених заходи заохочення і стягнення та надсилають до суду матеріали щодо умовно-дострокового звільнення її від покарання або заміни невідбутої частини покарання штрафом (ст. 46 КВК України);

— у разі потреби дають дозвіл засудженій особі на виїзд за межі України;

— установлюють періодичність та дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстрацію таких засуджених осіб (ч. 3 ст. 13 КВК України).

Наведені функції є одночасно і повноваженнями інспекцій стосовно виконання цього покарання.

Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві незалежно від форми власності за місцем роботи засудженої особи (частина 1 статті 41 КВК України). За радянських часів цей вид покарання передбачав можливість відбування виправних робіт в «інших місцях». Каральні властивості виправних робіт підсилювалися звільненням особи з попереднього місця роботи та його працевлаштуванням на нове місце роботи (навіть без врахування бажання засудженого). Такий стан можна було фактично називати примусовою працею, оскільки засуджений без власного бажання звільнявся зі свого місця роботи та без врахування думки засудженого його могли працевлаштувати на будь-яку іншу роботу. Стан змінився у зв'язку з тим, що в сучасних умовах, по-перше, не так просто знайти роботу в «інших місцях», а також переведення в «інші місця» є недоцільним, оскільки це може перешкодити здійсненню відрахувань із заробітку засудженого.

Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених осіб у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог КВК України (частина 2 статті 41 КВК України). Це положення закону є дещо незрозумілим та суперечить міжнародним стандартам, які заперечують можливість покарання працею. Крім того, незрозуміло чому покарання взагалі визначено через категорію «участь у праці». Хіба участь у праці можна розглядати як покарання?

Серед основних засобів виправлення і виховання осіб, засуджених до виправних робіт законодавець називає: суспільно корисну працю, соціально-виховну роботу, виконання порядку відбування покарання, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив та контроль за поведінкою засуджених відповідно до вимог КВК України. Багато з вказаних засобів є деклараціями, оскільки вони не мають механізму реалізації та контролю. Наприклад, фактично відсутня соціально-виховна робота із засудженими, а також навчання.

Що стосується органів внутрішніх справ, то при проведенні індивідуально-профілактичної роботи з особами, засудженими до покарання у виді виправних робіт, органи внутрішніх справ виконують: постанови суду та подання інспекції про розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; подання про привід засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин або ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт.

Розглядаючи порядок виконання виправних робіт необхідно торкнутися питання про прийняття до виконання вироків суду стосовно осіб, засуджених до покарань у виді виправних робіт, та їх облік.

Вирок суду, який набрав законної сили, інше рішення суду стосовно осіб, засуджених до виправних робіт, приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання ними законної сили або звернення їх до виконання (ч. 4 ст. 41 КВК України).

Документом, що підтверджує наявність підстав для притягнення засудженої особи до відбування виправних робіт, є копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання, які завірені підписом судді та печаткою.

У необхідних випадках до копії вироку суду додаються:

— при заміні вироку -- копія постанови (ухвали) суду.

— при заміні обмеження волі або позбавлення волі виправними роботами на підставі ст. 82 КК України -- копія постанови (ухвали) суду.

— при застосуванні акту помилування у разі заміни покарання або його невідбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України -- копія розпорядження Державного департаменту України з питань виконання покарань (термінологія до теперішнього часу в інструкції не змінена) про виконання Указу Президента України про помилування.

— при заміні покарання або його невідбутої частини виправними роботами у зв'язку з законом України про амністію на підставі ч. 3 ст. 86 КК України -- копія постанови (ухвали) суду.

У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді виправних робіт, дані про неї заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до виправних робіт.

Отже законодавець наводить та розшифровує декілька видів документів, з якими закон пов'язує можливість виконання виправних робіт.

До суду, який виніс вирок (постанову, ухвалу), інспекція у десятиденний термін надсилає повідомлення про прийняття вироку до виконання. У разі заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі покаранням у виді виправних робіт повідомлення у такий самий термін надсилається до установи виконання покарань, з якої засуджену особу було звільнено.

На осіб, яким невідбутий строк обмеження або позбавлення волі замінено виправними роботами, адміністрація установи виконання покарань направляє до підрозділу інспекції за обраним місцем проживання засудженою особою дві копії вироку та постанови суду, підписку засудженої особи про явку до інспекції в триденний термін після прибуття, а також довідку, у якій вказано дані на засуджену особу, дата звільнення та дані про рідних.

Після реєстрації в інспекції копій зазначених вище документів на кожну засуджену особу заповнюється облікова картка та заводиться особова справа. Облікова картка зберігається в особовій справі у конверті. В особовій справі містяться копія вироку (постанови, ухвали) суду та матеріали, що свідчать про відбування покарання засудженою особою. Матеріали підшиваються у хронологічному порядку, нумеруються та заносяться до опису документів, які знаходяться в її особовій справі. Порядковий номер особової справи, облікової картки та номер, за яким у журналі зареєстровано копію вироку (постанови, ухвали) суду, мають збігатися.

Про взяття засудженої особи на облік інспекція у десятиденний термін повідомляє орган внутрішніх справ за місцем проживання засудженої особи для проведення з нею необхідних індивідуально-профілактичних заходів та направляє сторожову картку до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Документами персонального обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, є: журнал обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт (прошитий, пронумерований, скріплений печаткою та зареєстрований у книзі обліку журналів), облікова картка та особова справа.

Законодавець регламентує питання про місце обліку засудженої особи та можливість його зміни, а також про облік непрацюючих засуджених.

Особи, засуджені до покарання у виді виправних робіт, перебувають на обліку в тому підрозділі інспекції, на території обслуговування якого розташована бухгалтерія та адміністрація підприємства. Якщо засуджена особа перебуває на обліку в одному підрозділі інспекції, а фактично працює на території обслуговування іншого підрозділу, то працівник інспекції надсилає доручення до підрозділу інспекції за місцем роботи, в якому вказує всі необхідні відомості з проханням здійснити перевірку за місцем роботи та скласти про це відповідний акт. Такі доручення виконуються протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання.

Непрацюючі засуджені особи беруться на облік підрозділу інспекції за місцем проживання. При працевлаштуванні таких осіб вони передаються на облік до підрозділу інспекції, на території якого знаходиться підприємство.

Стосовно осіб, які вибули до закінчення строку відбування покарання з території, що обслуговується підрозділом інспекції, у зв'язку зі зміною місця роботи, надсилається повідомлення до підрозділу інспекції за новим місцем роботи засудженої особи.

Після отримання підтвердження про надходження особової справи, засуджена особа знімається з обліку, про що робиться відповідний запис у журналі обліку.

У разі звільнення засудженої особи з роботи працівник підрозділу інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює заходи щодо її працевлаштування.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття інспекція направляє сповіщення до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України.

Після оформлення у встановленому вище порядку документів стосовно осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, працівник інспекції не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду, направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної судом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави.

Кожну засуджену особу після взяття на облік викликають до інспекції на співбесіду (неповнолітні -- з батьками або особою, яка їх заміняє), під час якої їй роз'яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, про що у засудженої особи відбирається підписка.

Якщо при уточненні місця роботи засудженої особи з'ясується, що на час звернення вироку до виконання вона не працює, засудженій особі видається направлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування 15 днів. Така особа не має права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфікації. Якщо засуджений без поважної причини не працевлаштувався у установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості, то він викликається до інспекції і дає письмове пояснення про причини ухилення від відбування покарання. В таких випадках засудженому виноситься письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування покарання від засудженої особи відбирається письмове пояснення, виноситься письмове застереження у виді попередження та надається ще 10 днів для працевлаштування.

Якщо засуджена особа без поважної причини не працевлаштувалась у установлений термін і не стала на облік у центрі зайнятості населення, працівник інспекції, узявши довідку про це з відповідного центру зайнятості, надсилає подання про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт. Початком строку відбування покарання у виді виправних робіт є день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженої особи, але не раніше ніж вирок набрав чинності (ч. 1 ст. 43 КВК України).

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджена особа працювала і з її заробітку провадилося відрахування.

Число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не менше за число робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання.

Обчислення строку відбування покарання проводиться на підставі відомостей про роботу засудженої особи на підприємстві, які кожного місяця надсилаються власником підприємства до інспекції.

У відомостях зазначаються кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженою особою робочих днів, кількість і причини невідпрацьованих нею днів згідно з графіком, кількість днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності та з інших причин, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду.

У разі, коли засуджена особа працює у фізичної особи підприємця, в якого відсутні бухгалтер та печатка, такі відомості можуть бути надані тільки за підписом підприємця. У такому випадку після взяття на облік засуджена особа подає до інспекції копію трудового договору (трудовий договір обов'язково укладається в письмовій формі і в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи реєструється в державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця (ст. 24, 241 КЗоТ) та у відділі реєстрації фізичних осіб державної податкової інспекції).

Якщо кількість днів, які зараховуються у строк відбування покарання в даному місяці, перевищує кількість робочих днів за графіком, то в строк відбування покарання зараховується один календарний місяць.

Якщо засуджена особа не відпрацювала необхідної кількості днів і відсутні підстави, встановлені КВК України для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання засудженою особою призначеної кількості робочих днів.

Відповідно до КВК у строк відбування виправних робіт зараховується:

Час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата.

Час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього) за підписами керівника та бухгалтера, скріпленими печаткою.

Час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що підтверджується відповідною довідкою щокварталу.

Час, протягом якого засуджена особа перебувала під вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування виправних робіт зараховуються строки позбавлення волі і інших покарань за правилами, визначеними ст. 72 КК України (1 день позбавлення волі = 6 днів виправних робіт).

У строк відбування покарання не зараховується:

— час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень.

— час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт.

— час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування виправних робіт у випадках, коли вина в учиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.

— час відбування засудженими особами покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, запис до трудової книжки про відбуття строку покарання не вноситься (ч. 3 ст. 42 КВК України).

3. Умови відбування покарання у виді виправних робіт

Особи, засуджені до виправних робіт, залишаються працювати на тому підприємстві, на якому вони працювали до засудження (на тій самій посаді чи роботі). Переведення вказаних осіб на іншу посаду чи роботу здійснюється на підставах, передбачених законодавством про працю, за винятком обмежень, установлених вироком суду та кримінально-виконавчим законодавством.

У період відбування покарання у виді виправних робіт засудженим особам забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без письмового дозволу інспекції. Працівники інспекції перевіряють обґрунтованість заяви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажанням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаштування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні. Винесене рішення працівника інспекції засуджений може оскаржити у вищого керівництва.

Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання (ч. 2 ст. 42 КВК України).

Засуджені особи, які відбувають покарання у виді виправних робіт, зобов'язані:

— додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання;

— сумлінно ставитися до праці;

— з'являтися за викликом до інспекції;

— повідомляти інспекцію про зміну місця проживання;

— періодично з'являтися на реєстрацію до інспекції у встановлені постановою дні;

— відмічатися в листку реєстрації;

— не виїжджати без дозволу інспекції за межі України;

— не звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу інспекції;

— не порушувати порядок і умови відбування покарання;

— виконувати встановлені обов'язки;

— не вчиняти проступки, за яких їх може бути притягнуто до адміністративної відповідальності;

— не допускати прогулів, а також порушень трудової дисципліни;

-- не з'являтися на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як видно, фактично йдеться про правовий статус засудженого до виправних робіт, оскільки наведені додаткові та специфічні обов'язки засудженого.

Працівник інспекції виносить постанову про встановлення днів реєстрації щодо кожної засудженої особи окремо та контролює явку їх на реєстрацію. Періодичність явки на реєстрацію встановлюється в залежності від вчиненого злочину та ставлення засуджених осіб до відбування покарання від одного до шести разів у квартал.

Працівник інспекції може надавати засудженим особам дозвіл на виїзд за межі України тільки у випадках направлення їх у відрядження з місця роботи, потреби проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно підтверджуватися документально.

У разі прийняття рішення про надання засудженій особі дозволу на виїзд за межі України (відмову у наданні дозволу на виїзд), працівник інспекції виносить мотивовану постанову, яка видається засудженій особі.

У разі неявки за викликом до інспекції без поважних причин засуджені особи за поданням інспекції можуть бути піддані приводу через відповідні органи внутрішніх справ. Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені (ч. 6 ст. 41 КВК України).

Щодо особи, яка згідно з висновком лікарсько-трудової експертної комісії під час відбування покарання стала непрацездатною, працівник інспекції надсилає до суду подання, особову справу та зазначений вище висновок про заміну покарання у виді виправних робіт штрафом відповідно до частини третьої ст. 57 КК України) та ч. 5 ст. 42 КК України, при цьому до вирішення зазначеного питання судом відбування покарання призупиняється. Стосовно засудженої особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, працівник інспекції надсилає до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання відповідно до частини другої ст. 57 КК України та ч. 6 ст. 42 КВК України, при цьому до вирішення зазначеного питання судом відбування покарання призупиняється.

Порядок провадження відрахувань із заробітків осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт

Відрахування відповідно до вироку суду із заробітної плати засудженої особи починаються з наступного дня після надходження копії вироку та повідомлення на підприємство, але не раніше, ніж вирок набрав законної сили (ч. 2 ст. 45 КВК України).

Відрахування провадяться з усієї суми заробітку засудженої особи, без виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від наявності претензій до засудженої особи за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати (ч. 2 ст. 45 КВК України).

Якщо засуджена особа працює на роботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), то відрахування провадяться у міру її нарахування.

При проведені відрахувань із заробітку засуджених осіб у цей заробіток включається як грошова, так і натуральна частина їх прибутків. Натуральна частина прибутків, утримана із засуджених осіб, залишається в розпорядженні підприємств, а її вартість за державними закупівельними цінами перераховується в дохід держави.

Якщо засуджена особа працює за сумісництвом на кількох підприємствах, то відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи в розмірі, установленому вироком суду, у зазначеному вище порядку (ч. 2 ст. 45 КВК України).

Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням, та з інших компенсаційних виплат (ч. 3 ст. 45 КВК України).

Утримані в дохід держави із заробітку засуджених осіб кошти підприємством перераховуються до державного бюджету через банківські установи.

Якщо засуджена особа працює у приватного підприємця, у якого немає бухгалтера та розрахункового рахунку в банку, то утримані кошти із заробітку засудженої особи можуть пересилатись у дохід держави приватним підприємцем особисто через будь-яку установу банку (наприклад Ощадбанку), а документи, що свідчать про це, подаються ним після сплати до інспекції і долучаються до особової справи.

Якщо засуджена особа є сама приватним підприємцем або фермером, то сума щомісячних утримань визначається виходячи з прогнозованого прибутку. Кінцевий розрахунок здійснюється за підсумками року, виходячи з розміру отриманого нею прибутку. Відомості про отриманий прибуток інспекція запрошує у податкових органах за місцем проживання засуджених осіб і долучає їх до особової справи.

Одержання утриманих коштів готівкою забороняється.

Працівники інспекції щомісяця відвідують установи казначейств з метою отримання виписок з поточних рахунків та копій платіжних доручень.

Якщо засуджена особа відбула призначений строк виправних робіт, але відрахування з її заробітної плати, через її затримку, не були вчасно перераховані в дохід держави в повному обсязі (що підтверджено розрахунковими відомостями з місця роботи засудженої особи), то така засуджена особа знімається з обліку, а його облікова картка вноситься до картотеки дебіторської заборгованості в підрозділу інспекції, де вона перебуває до того часу, доки підприємство не перерахує всіх належних коштів. при цьому інспекція інформує прокурора для вжиття заходів щодо перерахування зазначених коштів в дохід держави.

При банкрутстві підприємства, його ліквідації та реорганізації у разі відсутності правонаступника, а також при неперерахуванні підприємством зазначених коштів у дохід держави протягом трьох років через їх відсутність, що підтверджується документально, дана заборгованість списується відповідним актом (акт складається бухгалтером і працівником інспекції та затверджується начальником територіального органу управління Департаменту).

Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт

Власник підприємства стосовно осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.

Працівник інспекції за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці стосовно засудженої особи може застосовувати такі заходи заохочення:

— подання до суду матеріалів на засуджену особу щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом на підставі ч. 2 ст. 46 КВК України.

— зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування покарання.

— подання про умовно-дострокове звільнення засудженої особи від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх стосовно засудженої особи, яка відбула установлену КК України частину строку покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення. подання разом з особовою справою засудженої особи надсилається для розгляду до суду за місцем відбування нею покарання (ч. 3 ст. 46 КВК України). До особової справи засудженої особи додається характеристика на неї від власника підприємства. Вивчивши матеріали про поведінку засудженої особи на виробництві та в побуті, ставлення до праці за період відбування покарання, інспекція надсилає до суду її особову справу та подання про умовно-дострокове звільнення. Крім цього, до суду надсилаються такі матеріали: копія облікової картки (оригінал облікової картки залишається в інспекції для контролю за своєчасним перерахуванням утриманих коштів у дохід держави); довідка про відбутий строк покарання засудженою особою на день направлення матеріалів до суду.

За наявності підстав за десять днів до надання засудженій особі щорічної відпустки працівник інспекції виносить мотивовану постанову про зарахування її часу до строку відбування покарання та про перерахування підприємством утриманих коштів із заробітку засудженої особи за час відпустки в дохід держави. постанова про це негайно направляється на підприємство, оскільки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 ЗУ «про відпустки»), а копія постанови долучається до особової справи засудженої особи. Щорічна відпустка, надається строком не менше двадцяти чотирьох календарних днів (ст. 6 ЗУ «Про відпустки»), тому в такому випадку до строку відбуття покарання зараховується один календарний місяць.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженої особи може застосовуватися інспекцією застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 46 КВК України). Перед накладенням стягнення засуджена особа дає письмове пояснення про причини допущеного порушення. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали, що свідчать про ухилення, для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч.2 ст. 389 КК України (доставлення такого засудженого до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ).

Ухиленням засудженої особи від відбування покарання у виді виправних робіт є:

— невиконання встановлених обов'язків;

— порушення порядку та умов відбування покарання;

— вчинення проступку, за який її було притягнуто до адміністративної відповідальності;

— допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Порушником визнається також засуджена особа, яка не з'явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухилення від відбування покарання, а також засуджена особа, яка виїхала без дозволу інспекції за межі України.

Разом з поданням до прокуратури направляються: копія вироку; копія облікової картки; довідка про допущені порушення і вжиті заходи впливу; довідка про відбутий строк покарання на день направлення подання до прокуратури; інші матеріали, що свідчать про ухилення засудженої особи від відбування покарання.

Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими особами покарання у виді виправних робіт. На власника підприємства за місцем відбування покарання особами, засудженими до покарання у виді виправних робіт, покладаються:

— щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної плати і перерахування у встановленому порядку утриманої суми в дохід держави.

— додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених КВК України.

— своєчасне інформування працівників інспекції про ухилення засудженої особи від відбування покарання, переведення її на іншу роботу чи посаду, а також її звільнення.

— щомісячне інформування працівників інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженою особою робочих днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності та з інших причин.

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженої особи, а також невиконання інших вимог, передбачених ст. 44 КВК України, працівник інспекції надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

Організація та проведення розшуку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, місцезнаходження яких невідоме.

Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, невідоме, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання (при заміні покарання більш м'яким) працівник підрозділу інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку (на територію обслуговування якого мала прибути), проводить початкові розшукові дії (опитує родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, установлює її можливе місцеперебування і зв'язки за межами місця проживання; через працівників відділу кадрів за місцем роботи або навчання встановлює осіб, які можуть знати місцезнаходження засудженої особи; направляє запити: за місцем проживання родичів та знайомих засудженої особи, до адресно-довідкового бюро, ЖЕКу, селищної, сільської або міської ради; перевіряє: медичні установи за місцем проживання, морги, за обліками органів внутрішніх справ).

Якщо протягом 30 днів місцезнаходження засудженої особи не встановлене, то працівник інспекції передає подання, копію вироку суду та матеріали початкового розшуку з супроводжувальним листом до органів внутрішніх справ для здійснення подальшого розшуку засудженої особи.

Одночасно з цим стосовно засудженої особи прокуророві надсилається подання для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування покарання.

Зниклим з місця проживання визнається засуджена особа, місцезнаходження якої не встановлено протягом 30 днів у результаті проведення інспекцією початкових розшукових заходів.

Підстави та порядок зняття з обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт

Виконання покарання у виді виправних робіт припиняється, і засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку з:

— відбуттям призначеного вироком суду покарання;

— засудженням за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт;

— амністією або помилуванням;

— скасуванням вироку;

— умовно-достроковим звільненням, заміною виправних робіт штрафом;

— звільненням від відбування покарання.

З обліку також знімаються: померлі; особи, засуджені за учинення нового злочину; засуджені особи, які вибули з території обслуговування у зв'язку зі зміною місця роботи.

У день закінчення строку покарання у виді виправних робіт, а при звільненні за іншими підставами -- не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів, працівник інспекції направляє повідомлення власнику підприємства про припинення відрахувань із заробітної плати засудженої особи (ч. 6 ст. 153 КВК України) і знімає засуджену особу з обліку.

Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції.

У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення. У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робляться відповідні відмітки в журналі обліку засуджених до покарання у виді виправних робіт, в обліковій картці та на першій сторінці обкладинки особової справи.

Засудженій особі, яка відбула призначений судом строк покарання у виді виправних робіт, за її вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього (ч. 6 ст. 153 КВК України).

Размещено на Allbest.ru

...