Виконання покарання у виді громадських робіт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконання покарання у виді громадських робіт

Зміст

1. Поняття та правова природа покарання у виді громадських робіт.

2. Органи виконання громадських робіт, їх компетенція та порядок звернення до виконання громадських робіт

3. Умови відбування громадських робіт

4. Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт

покарання громадський робота

1. Поняття та правова природа покарання у виді громадських робіт

Починаючи з 2001 р., коли, тоді ще в ВТКУ, були внесені розділи, які регламентували нові види покарання, в кримінально-виконавчому законодавстві України з'явився такий вид покарання, як покарання у виді громадських робіт. З 2004 року, вже в рамках КВКУ, цей вид покарання продовжив свою історію, як покарання, не пов'язане з ізоляцією засуджених від суспільства.

У зв'язку з тим, що громадські роботи є відносно новим видом покарання для кримінального та кримінально-виконавчого права, треба сказати декілька слів про громадські роботи взагалі.

Громадські роботи мають таку дуже давню історію. Результатами їх проведення були монументальні споруди на честь богів чи правителів. Храми, канали, кріпосні стіни, дороги, дамби і багато споруд. Наприклад, громадські роботи широко використовувалися після «великої депресії» 1929-1930 років в рамках заходів стабілізації Президента Ф. Рузвельта. Основними об'єктами тоді було будівництво доріг, портових споруд тощо.

Стосовно організації громадських робіт існує думка, що вони повинні відповідати таким критеріям як:

а) бути суспільно значущими;

б) підприємства, установи і організації, які залучають громадян на громадські роботи повинні бути неприбутковими або виключно державної форми власності;

в) відносини між суб'єктами громадських робіт (працівником і роботодавцем) повинні регулюватись виключно трудовим законодавством;

г) носити тимчасовий характер, не створювати нових або ліквідувати старих постійних робочих місць;

д) не повинні містити робіт з підвищеним ризиком травматизму, тобто які потребують особливих умов охорони праці;

е) рівень оплати праці на них повинен бути не нижчим ніж в тарифікаційних нормах на зазначені види робіт (послуг).

Організація оплачуваних громадських робіт регламентується статтею 23 Закону України «Про зайнятість населення» та Положенням про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578.

Але все це стосується громадських робіт як інституту трудового права.

Як свідчить системний аналіз чинного законодавства громадські роботи як вид покарання мають суттєву специфіку порівняно з іншими громадськими роботами.

Необхідність в розгляді цього покарання у зв'язку з громадськими роботами, які організуються службами зайнятості допомагає з'ясувати сутність цього покарання, виявити його особливості та атрибутивні риси, а також замислитися над перспективами реалізації, застосування та вдосконалення цього покарання.

Вітчизняна правова доктрина називає в тому числі і цей вид покарання серед покарань альтернативних позбавленню волі та орієнтує органи держави на розширення застосування таких видів покарання до засуджених.

Отже, перша суттєва риса цього покарання є те, що воно не пов'язано з ізоляцією засудженого від суспільства та є більш гуманним по відношенню до покарань, які передбачають фізичну ізоляцію засудженого.

Разом з громадськими роботами до покарань, які є альтернативою позбавленню волі відносять -- виправні роботи, позбавлення спеціальних або військових звань, штраф, заборона займати певні посади або займатися певною діяльністю, ін.

Як видно, ці покарання, дійсно не позбавляють засудженого його права на свободу пересування, але обмежують його.

Наступною специфічною рисою цього покарання є ті правовідносини, на які спрямована каральна сутність громадських робіт. Кожне покарання є примусовим актом, який обмежує засудженого в певному колі прав та обов'язків. Деякі покарання обмежують засудженого у його праві на свободу пересування, вільного вибору місця проживання, інші покарання обмежують трудові права засудженого (виправні роботи, позбавлення права займати певні посади), є покарання які обмежують майнові права засудженого (штраф, конфіскація, тощо). Громадські роботи обмежують цілу низку прав засудженого. Оскільки засуджений повинен працювати у вільний час, можна стверджувати, що це покарання обмежує засудженого у його праві на вільних час (час відпочинку) або дозвілля. Крім того, за виконання роботи під час відбування громадських робіт засудженому не сплачують гроші. Отже, засуджений обмежується в майнових правах. Можна також вести мову й про моральний вплив цього покарання, оскільки громадські роботи, як правило є некваліфікованими та не потребують спеціальних навичок.

Ще одним моментом, на який обов'язково слід звернути увагу при з'ясуванні сутності покарання у виді громадських робіт, є правовий зв'язок між засудженим та тими особами (юридичними, фізичними) де працює засуджений. Особливість цього зв'язку полягає в тому, що засуджений направляється для роботи на підприємства, в установу або організацію і працює там у вільний від основної роботи час. З першого погляду начебто все зрозуміло, але якщо поставити питання щодо сутності правовідносин, які виникають між засудженим та підприємством, стає ясно, що вони носять, так би мовити «умовно трудовий» характер. Чому це так?

Пов'язано це з тим, що:

— коли засуджений працює, йому не нараховується та не виплачується заробітна плата;

— засуджений не стає членом трудового колективу і тому, фактично, на нього не розповсюджуються положення колективного договору, соціальні гарантії та захист, які відносяться до працівників підприємства;

— на засудженого не ведеться трудова книжка;

— засуджений не отримує чергової відпустки за місцем відпрацювання громадських робіт;

Ця специфіка, з одного боку допомагає з'ясувати сутність громадських робіт, а з іншого викликає цілу низку питань. Наприклад, яким чином вирішувати трудовий конфлікт, який може виникнути між підприємством та засудженим, яким чином розповсюджувати правила про охорону праці на засуджених, ін.

Тут треба звернути увагу на такий момент. Безоплатний та примусовий характер громадських робіт може викликати питання про допустимість цього покарання з огляду на міжнародну заборону примусового та рабського труда. Конвенція МОП № 29 від 28.06.1930 р. «Про примусову або обов'язкову працю» в ст. 2 встановлює положення, згідно з яким під примусовою чи обов'язковою працею розуміють будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Під термін «примусова або обов'язкова праця» не підпадають:

a) будь-яка робота чи служба, що її вимагають на підставі законів про обов'язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;

b) будь-яка робота чи служба, що є частиною звичайних громадянських обов'язків громадян повністю самоврядної країни;

c) будь-яка праця або служба, здійснення якої вимагається від будь-якої особи за вироком, який винесено рішенням судового органу, за умови, що ця робота або служба буде проводитися під наглядом та контролем державних властей і що ця особа не буде передана у розпорядження приватних осіб, компаній або товариств;

Тобто, виконання роботи за вироком суду не може вважатися примусовою працею, але виходячи зі змісту міжнародних актів засудженого не можна передавати для виконання громадських робіт у розпорядження приватних осіб, компаній або товариств. Чинне кримінально-виконавче законодавство України не містить таких обмежень.

праця в цьому покаранні відіграє іншу роль. Так, каральна сутність громадських робіт полягає, перш за все, в тому, що засуджений обмежується в можливості розпоряджатися вільним часом. У свій вільний час він повинен працювати. і тому можна вести мову про те, що під час відбування громадських робіт саме праця є втіленням, матеріалізацією карального впливу на засудженого.

В Україні цей вид покарання в цей час має незначну поширеність, але зважаючи на те, що громадські роботи містяться лише у 14 санкціях статей КК України, покарання можна вважати таким, що працює. Крім іншого, громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Виходячи з всього вищенаведеного можна навести наступне визначення цього покарання.

Громадські роботи -- це основний вид покарання, яке призначається за вироком суду та полягає у притягненні засудженого до суспільно-корисних робіт на безоплатній основі у вільний від основної роботи час.

2. Органи виконання громадських робіт, їх компетенція та порядок звернення до виконання громадських робіт

Виконання покарання у виді громадських робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію. Як відомо, кримінально-виконавча інспекція -- це орган, який входить до кримінально-виконавчої служби, підпорядковується Державній пенітенціарній службі України та виконує покарання у виді виправних робіт, громадських робіт, позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльністю, а також здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 10 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженої особи з метою її виправлення та недопущення учинення нею нового злочину покладається на органи внутрішніх справ.

Крім того, в виконанні цього покарання приймають участь органи місцевого самоврядування та підприємства, установи, організації, де засуджені відбувають громадські роботи. Органи місцевого самоврядування беруть участь у вказаному процесі опосередковано. Вони спільно з кримінально-виконавчою інспекцією визначають ті підприємства, установи, організації, де засуджені можуть відбувати громадські роботи.

Зрозуміло, що найголовнішу роль та суттєву участь у процесі ви- конання-відбування громадських робіт відіграє кримінально-виконавча інспекція.

Працівники цього органу мають дуже широке коло функцій, які допомагають здійснювати кримінально-виконавчу діяльність та реалізовувати кримінальне покарання у виді громадських робіт. Так, інспекції:

— ведуть облік та реєстрацію засуджених осіб;

— здійснюють роз'яснення порядку і умов відбування покарання;

— погодження з органами місцевого самоврядування переліку об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи;

— здійснення контролю за додержанням умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем відбування засудженими особами громадських робіт, а також контролюють поведінку засуджених;

Ця група функцій передбачає великий об'єм повноважень інспекції:

— підтримання постійних контактів з адміністрацією підприємств, установ, організацій та ОВС;

— здійснюють у разі потреби контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб, але не менше одного разу протягом строку відбування ними покарання. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, один з яких залишається на підприємстві, а другий з відміткою про ознайомлення власника підприємства зберігається в особовій справі засудженої особи та використовується для контролю за усуненням виявлених недоліків;

— направляють до відповідних органів внутрішніх справ подання про привід до інспекції засуджених осіб, які без поважних причин не з'явилися за викликом до інспекції;

— здійснюють початкові розшукові заходи щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме, та передають зібрані матеріали до відповідних органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;

— облік відпрацьованого засудженими особами часу;

— застосовують застереження щодо засуджених осіб, а також інші заходи впливу на осіб, які порушують порядок та умови відбування покарання або ухиляються від його відбування;

— у разі ухилення засуджених осіб від відбування покарання у виді громадських робіт направляють відповідно до частини другої статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої статті 389 Кримінального кодексу України;

— ініціюють звільнення засуджених у передбачених законом випадках;

— направляють до суду подання відповідно до статті 84 Кримінального кодексу України про звільнення від відбування покарання щодо осіб, які під час відбування покарання захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, та відповідно до статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо осіб, які після поста- новлення вироку суду визнані інвалідами першої чи другої групи або досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними;

— проведення інших заходів, передбачених законом.

Порядок прийняття до виконання вироків суду стосовно осіб,

засуджених до покарання у виді громадських робіт, та їх облік

Цей порядок є обов'язковою складовою виконання покарання у виді громадських робіт, це, власно, процесуальні норми, які регламентують послідовність дій при зверненні вироку до виконання та відповідного оформлення цього факту.

Загальне правило: Вироки суду стосовно осіб, засуджених до громадських робіт, приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання (частина 4 статті 36 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Підставою для відбування засудженими особами громадських робіт є копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання, які завірені підписом судді та печаткою суду.

У необхідних випадках до копії вироку додаються:

— при зміні вироку -- копія постанови (ухвали) суду.

— при застосуванні акта про помилування у разі заміни покарання або невідбутої його частини громадськими роботами -- копія розпорядження Державної пенітенціарної служби України про виконання Указу про помилування відповідної особи.

— при зміні покарання або невідбутої його частини громадськими роботами у зв'язку із законом України про амністію -- копія постанови (ухвали) суду.

У день отримання копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до громадських робіт, дані про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт.

До суду, який виніс вирок, в установу, з якої засуджена особа була звільнена, інспекція у десятиденний строк направляє повідомлення про прийняття вироку до виконання.

Про взяття на облік засудженої особи інспекція у десятиденний строк повідомляє орган внутрішніх справ для проведення із засудженою особою індивідуально-профілактичних заходів та направляє сторожову картку до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

на кожну засуджену особу заводиться особова справа та заповнюється облікова картка, у якій ведеться сумарний облік відпрацьованих нею годин. Картка зберігається в особовій справі засудженої особи у конверті, який наклеюється на другу сторінку обкладинки особової справи.

В особовій справі зберігаються всі матеріали, що є підставою для притягнення засудженої особи до відбування покарання та свідчать про відбутий ним час громадських робіт, листування з цих питань. Усі документи в особовій справі підшиваються у хронологічній послідовності, аркуші особової справи нумеруються і заносяться до опису.

Взаємодія КВІ з іншими правоохоронними органами (зміна місця

проживання особою, неточності у вироку, призначення покарання

за новий злочин з урахуванням невідбутих громадських робіт)

У разі зміни засудженою особою місця постійного проживання до підрозділу інспекції за новим місцем мешкання надсилається запит про перевірку факту прибуття та проживання засудженої особи за новою адресою. підрозділ інспекції за новим місцем проживання у десятиденний строк здійснює таку перевірку і в разі позитивного результату робить запит про особову справу, після отримання якої у триденний термін надсилає підтвердження.

Неточності у вироку. якщо у вироку суду, що надійшов до підрозділу інспекції, виявлені неточності, які перешкоджають виконанню покарання, то підрозділ інспекції протягом трьох днів інформує прокуратуру та суд, який виніс дане рішення, для вжиття заходів щодо усунення виявлених неточностей.

КВІ може приймати опосередковану участь у винесенні судами вироків.

наприклад, при одержанні на особу, яка відбуває громадські роботи, копії вироку суду за новий злочин, у якому відсутні відомості про наслідки відбування покарання за першим вироком, інспекція негайно письмово інформує відповідного прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, апеляційний суд та суд, який виніс дане рішення, з метою вирішення питання про призначення засудженій особі остаточного покарання за сукупністю вироків відповідно до положень процесуального законодавства та статті 71 Кримінального кодексу України. при цьому до вирішення зазначеного питання судом виконання першого вироку не припиняється.

Заміна позбавлення волі, обмеження волі,

громадськими роботами

на особу, якій невідбутий строк обмеження або позбавлення волі замінено громадськими роботами, адміністрація установи виконання покарань направляє до підрозділу інспекції за обраним місцем проживання засудженої особи дві копії вироку та постанови суду, підписку засудженої особи про явку до інспекції у триденний термін після прибуття, а також довідку, у якій вказані дані на засуджену особу, дата звільнення та дані про рідних.

Сповіщення інформаційних центрів ОВС про облік засуджених, звільнених від відбування покарання.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття інспекція направляє сповіщення до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті.

Проведення ОВС індивідуально-профілактичної роботи з засудженими полягає в основному в розшуку засуджених місцезнаходження яких невідоме, здійсненні їх приводу, затримання і конвоювання. Крім того, інформаційні центри ОВС надають КВі інформацію щодо розшуку засуджених, наявності фактів притягнення таких осіб до кримінальної або адміністративної відповідальності, обрання запобіжного заходу.

працівники служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських і районних органів внутрішніх справ:

— ведуть облік осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт.

— проводять із засудженими особами індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження порушення громадського порядку та інших прав громадян, а також учинення ними нових злочинів.

-- щомісяця здійснюють перевірки за місцем проживання засуджених осіб, про результати яких у кінці кожного кварталу письмовою довідкою окремо щодо кожної засудженої особи інформують інспекцію і обов'язково додають до неї матеріали перевірки (пояснення засудженої особи, рапорти та ін.), які долучаються до особових справ засуджених осіб.

3. Умови відбування громадських робіт

Умови відбування покарання у виді громадських робіт можна визначити як певні нормативні матеріально-предметні вимоги щодо їх відбування та правообмеження, яких зазнає засуджений.

Гарантійною є умова, відповідно до якої засуджені, які відбувають покарання у виді громадських робіт, виконують обов'язки та користуються правами, установленими законодавством України, з обмеженнями, передбаченими для осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт, та вироком суду. Тобто засудженому гарантується, що він зазнає обмежень на підставі законодавства і його діяльність та діяльність органів, які виконують цей вид покарання суворо регламентовані законом. Це одна із основних умов виконання покарання у виді громадських робіт.

Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засуджених осіб. Громадські роботи полягають у виконанні засудженими особами у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених осіб у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою.

В контексті умов виконання цього покарання наведене положення має суттєве значення, і ось чому: Одним із визначальних моментів є притягнення засудженого до праці, але ця праця носить суспільно- корисний характер. Отже праця повинна бути суспільно-корисною. Суспільна корисність праці може означати, що той результат, який досягає засуджений, виконуючи такі роботи, є корисним для суспільства саме в матеріальному сенсі. Засуджений своєю працею створює такі результати, які орієнтовані на задоволення суспільних потреб.

Мова може йти, зокрема, про прибирання, благоустрій, працю в соціальних службах, ін. Отже, така діяльність не повинна, в кінцевому підсумку, мати на меті отримання прибутку і, відповідно, підприємства, установи і організації, які залучають громадян на громадські роботи повинні бути неприбутковими або виключно державної форми власності.

Наступний момент -- це те, що громадські роботи відбуваються за місцем проживання засуджених. Мова йде про те, що засуджений працює в тому регіоні та, по можливості районі, де він мешкає. існування такого положення пояснюється тим, що воно спрямоване на полегшення контролю за засудженим, організації виконання покарання, а також проведення профілактичної роботи.

і ще один момент -- виконання громадських робіт повинно здійснюватися у вільний від основної роботи або навчання час. Саме в цьому положенні і зафіксована одна з каральних властивостей громадських робіт. Громадські роботи обмежують засудженого у його особистих правах, зокрема у праві на час відпочинку, на дозвілля та вільний час. і саме в цьому полягає один з негативних наслідків цього покарання. іншим негативним наслідком є праця і, зокрема те, що вона є безоплатною.

Безоплатність праці свідчить про наступне:

— між суб'єктами виконання-відбування громадських робіт не існує трудових правовідносин;

— залучення засудженого до праці є карою;

— така кара обмежує засудженого не лише в особистих правах, а й в майнових правах.

Обчислення строку відбування покарання

у виді громадських робіт

Громадські роботи обчислюються в годинах. Громадські роботи можуть бути призначені на строк від 60 до 240 годин для повнолітніх та від 30 до 120 годин для неповнолітніх.

Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми -- дві години на день, але не менше двадцяти п'яти годин на місяць.

Строк громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджена особа працювала за визначеним місцем роботи.

Для того, щоб організувати безперервне та чітке виконання і відбування покарання у виді громадських робіт з урахуванням часу роботи (навчання) засудженої особи на основній роботі та режиму роботи підприємства за місцем відбування покарання власником підприємства щомісячно складається графік відбування громадських робіт та заповнюється табель виходу на роботу.

До відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який засуджена особа відпрацювала згідно з повідомленням власника підприємства, весь інший час до строку відбування покарання не зараховується (у тому числі й час хвороби). Отже, якщо особа з якихось причин не відпрацювала певний час громадських робіт (наприклад, простій підприємства), то вона й не «отримає» відповідної кількості годин.

Також не зараховується до часу відбування покарання час, якщо засуджена особа прибула для виконання робіт у стані сп'яніння.

Кількість відпрацьованих засудженою особою годин заноситься в картку обліку, яка заповнюється щомісяця. Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин інспекція надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженою особою, і вона знімається з обліку.

Надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт (частина 2 статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Особи, засуджені до покарання у виді громадських робіт, не відбувають покарання у вихідні та святкові дні в разі відсутності можливості здійснення контролю за виконаним ними обсягом робіт.

Умовно-дострокове звільнення стосовно осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт, не застосовується.

Порядок відбування покарання у виді громадських робіт

засудженими особами

Після отримання копії вироку суду кожна засуджена особа викликається до інспекції (неповнолітній -- з батьками або особою, яка їх заміняє). З нею проводиться бесіда, під час якої роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, повідомляється про стягнення, які можуть бути накладені, про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт. За результатами бесіди засуджена особа дає підписку, у якій власноручно зазначає про ознайомлення з вимогами

щодо осіб, засуджених до громадських робіт. Крім цього, засуджена особа заповнює анкету.

Заздалегідь визначивши з органом місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, працівник інспекції не пізніше десятиденного строку з дня отримання копії вироку суду видає засудженій особі направлення (додаток 24 до цієї інструкції) на одне з цих підприємств, де вона відбуватиме покарання.

Особи, засуджені до громадських робіт, зобов'язані:

— додержуватися встановлених законодавством порядку та умов відбування покарання;

— сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати установлений судом строк громадських робіт;

— працювати на визначених для них об'єктах;

— відпрацьовувати установлений строк громадських робіт;

— з'являтися за викликом до інспекції;

— повідомляти інспекцію про зміну місця проживання;

— періодично з'являтися на реєстрацію до інспекції;

— не порушувати громадський порядок.

Засудженим особам забороняється без дозволу інспекції виїжджати за межі України (частина 4 статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України).

У відповідності до частини третьої статті 13 Кримінально-виконавчого кодексу України працівник інспекції виносить постанову про встановлення днів явки на реєстрацію та контролює періодичність явки засуджених осіб на реєстрацію.

Періодичність явки на реєстрацію встановлюється постановою, яка затверджується начальником підрозділу інспекції та оголошується засудженій особі під підпис, після чого заводиться листок реєстрації.

Періодичність явки засудженої особи на реєстрацію до інспекції встановлюється від одного до чотирьох разів на місяць у залежності від злочину, за який її засуджено, ставлення засудженої особи до відбування покарання та праці.

Якщо особа, засуджена до громадських робіт, визнається інвалідом першої чи другої групи, працівник інспекції відповідно до частини третьої статті 37 та частини шостої статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України вносить до суду подання (разом з особовою справою та висновком медико-соціальної експертної комісії) про її дострокове звільнення від відбування покарання, при цьому до вирішення зазначених вище питань судом відбування покарання призупиняється.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, працівник інспекції направляє до суду подання (особову справу та, відповідно, завірену копію пенсійного посвідчення або завірену копію медичного висновку) про звільнення їх від відбування покарання, при цьому до вирішення зазначених вище питань судом відбування покарання призупиняється.

Працівник інспекції може давати засудженим особам дозвіл на виїзд за межі України тільки в разі направлення їх у відрядження з місця роботи, при потребі проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно підтверджуватися документально. У таких випадках ксерокопії відповідних документів долучаються до особової справи засудженої особи.

У разі прийняття рішення про надання засудженій особі дозволу на виїзд за межі України (відмову в наданні дозволу на виїзд) працівник інспекції виносить мотивовану постанову, яка видається засудженій особі. Копія такої постанови долучається до особової справи засудженої особи.

З метою встановлення випадків порушення засудженими особами громадського порядку працівник інспекції контролює поведінку засуджених осіб і один раз на три місяці направляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності.

Обов'язки власника підприємства, установи, організації

або уповноваженого ним органу, на яких засуджені особи

відбувають покарання у виді громадських робіт

Власник підприємства здійснює:

— Погодження з інспекцією переліку об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, та видів цих робіт, що можуть ними виконуватись.

— Контроль за виконанням засудженими особами визначених для них робіт та дотриманням правил техніки безпеки.

— Своєчасне повідомлення інспекції про ухилення засуджених осіб від відбування покарання та переведення їх на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані чи в стані наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського порядку.

— Ведення обліку та щомісячне інформування інспекції про кількість відпрацьованих засудженими особами годин та їх ставлення до праці.

У разі систематичного несвоєчасного надання інформації про виконання громадських робіт або нездійснення контролю відповідальною особою за роботою та поведінкою засуджених осіб, а також невиконання інших вимог статті 39 Кримінально-виконавчого кодексу України працівник інспекції надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України (частина 2 статті 39 Кримінально-виконавчого кодексу України). Копії цих матеріалів долучаються до особових справ засуджених осіб.

Особам, засудженим до громадських робіт, надається робота, не пов'язана із шкідливим виробництвом, ризиком для життя та здоров'я.

У разі ушкодження здоров'я під час виконання покарання відшкодування шкоди засудженим особам здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку (частина 3 статті 39 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Засудженій особі на її вимогу може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього (частина 6 статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Підстави та порядок зняття з обліку осіб,

засуджених до покарання у виді громадських робіт

Виконання покарання у виді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку з (із):

— відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт -- за наявності повних даних з підприємства про відпрацьований час;

— засудженням за ухилення від відбування громадських робіт -- за наявності вироку суду, який набрав законної сили;

— амністією -- за наявності відповідної постанови (ухвали) суду;

— скасуванням вироку -- за наявності відповідної постанови (ухвали) суду.

З обліку також знімаються: померлі -- за наявності відповідної довідки органу реєстрації актів громадянського стану; особи, засуджені за учинення нового злочину, -- за наявності копії вироку суду, що набрав законної сили; засуджені особи, які змінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування, -- за наявності підтвердження про отримання особової справи підрозділом інспекції за новим місцем проживання.

У день закінчення строку покарання у виді громадських робіт (у день отримання останнього повідомлення від власника підприємства, про відбутий засудженою особою час покарання), а при звільненні за іншими підставами -- не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів, працівник інспекції направляє повідомлення власнику підприємства, де засуджена особа відбувала покарання, про припинення його виконання.

Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції.

У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення.

У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Засудженій особі, яка відбула призначений судом строк покарання у виді громадських робіт, на її вимогу може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього (частина 6 статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Про дату та підстави зняття з обліку робиться відповідний запис у журналі обліку, обліковій картці та на першій сторінці обкладинки особової справи.

4. Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт

Відповідальність засуджених має кілька «рівнів». За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженої особи застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (частина 1 статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Є й більш сувора відповідальність, вона стосується вже не порушення умов відбування покарання, а ухилення від його відбування.

Так, ухиленням від відбування покарання вважаються:

— Невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження.

— Невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважної причини.

— Допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця.

— Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Порушником визнається також засуджена особа, яка не з'явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухилення від відбування покарання.

За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її особової справи.

Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені (частина 1 статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування покарання або ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, працівник інспекції направляє прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої статті 389 Кримінального кодексу України (доставка такої засудженої особи до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів підшиваються до особової справи засудженої особи.

Отже, законодавець визначає два «рівні» відповідальності, -- перший, це відповідальність за порушення порядку відбування покарання. В такому випадку інспектори до засудженого застосовують письмове попередження про притягнення до відповідальності. і друге, -- це направлення до прокуратури матеріалів про притягнення особи, яка ухиляється від відбування покарання, до кримінальної відповідальності.

У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої особи від відбування покарання:

— кількість випадків невиходу на роботу, порушення трудової дисципліни, появи на роботі в нетверезому стані і протягом якого часу вони здійснені;

— неявка в інспекцію за викликом без поважних причин;

— невиконання обов'язків та допущення порушення порядку й умов відбування покарання;

— вчинення проступків засудженою особою та чи притягувалась вона до адміністративної відповідальності;

— ухилення від реєстрації.

Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарань у виді громадських робіт, невідоме, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання (при заміні покарання більш м'яким) працівник підрозділу інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку (на територію обслуговування якого мав прибути), проводить такі початкові розшукові дії: опитує родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, установлює його можливе місцеперебування і зв'язки за межами місця проживання; через працівників відділу кадрів за місцем роботи або навчання встановлює осіб, які можуть знати місцезнаходження засудженої особи; направляє запити щодо встановлення можливого місцезнаходження особи; здійснює перевірку медичних закладів та органів внутрішніх справ, щодо встановлення можливого перебування таких осіб у вказаних закладах або органах.

Початкові розшукові заходи проводяться протягом одного місяця з дня, коли працівнику інспекції стало відомо про залишення засудженою особою місця постійного проживання або неприбуття звільненої особи з місць обмеження чи позбавлення волі до обраного місця проживання (при заміні покарання більш м'яким).

Якщо протягом указаного терміну місцезнаходження засудженої особи не встановлене, то працівник інспекції передає подання, копію вироку суду та матеріали початкового розшуку із супроводжувальним листом до органів внутрішніх справ для здійснення подальшого розшуку засудженої особи.

Одночасно з цим стосовно засудженої особи прокуророві направляються матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування покарання.

Зниклою з місця проживання визнається засуджена особа, місцезнаходження якої не встановлено протягом 30 днів у результаті проведення інспекцією початкових розшукових заходів.

Размещено на Allbest.ru

...